Концептуальні засади сучасної методики навчання української мови в загальноосвітній школі

УДК 372.8:811.161.2

Коло наукових інтересів: теорія і методика навчання української мови в ЗНЗ; теорія і методика навчання риторики в ЗНЗ і виші; компетентнісний підхід у навчанні української мови; комунікативна компетентність учнів ЗНЗ. Автор 140 наукових праць. Брала участь у розробленні Державного стандарту базової й повної Загальної середньої освіти (освітня галузь «Мови і літератури»), критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови; член Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук України; голова спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій. Член редколегій низки фахових видань

навчання український мова урок

Чинна програма з української мови спрямовує роботу вчителя на формування комунікативної компетентності. Важлива роль відводиться наявності внутрішньої потреби учнів бути комунікативно компетентними. Пропонуємо такі мотивувальні орієнтири:

1) комунікативні знання, вміння й досвід збагачують новими способами поведінки, прийомами і тактиками, необхідними для розв'язання багатьох життєвих завдань у різних ситуаціях;

2) комунікативна компетентність - обов'язкова умова успішності людини в особистому й професійному житті;

3) комунікативно компетентна людина почуває себе впевненішою в житті й більш здатною ним управляти;

4) ми живемо в глобальному світі, де вміння домовлятися і спільно жити є практичною життєвою необхідністю;

5) незалежно від соціальних і професійних уподобань розуміння комунікації необхідне кожному з нас для власного духовного існування, самоствердження й розвитку.

Ефективність процесу навчання забезпечують такі чинники: визначення принципів, добір форм і методів, проблематизація змісту навчального матеріалу в контексті сьогоднішнього і завтрашнього життя учнів, організація позашкільної соціальної практики з предметів.

Вважаємо за доцільне, крім загальнодидактичних, виокремити такі принципи, що увиразнюють суть особистісно орієнтованого навчання, компетентнісного й діяльнісного підходів і спрямовують на реалізацію завдань методики: мотиваційного забезпечення навчального процесу; текстоцентричний; ціннісного орієнтування; життєвої доцільності й дієвості знань; активізації пізнавальної діяльності учнів; спрямування навчання на всебічний та гармонійний розвиток; співробітництва й взаємної підтримки; активності особистості; індивідуалізації; органічної єдності людини, мовлення і процесу навчання.

У доборі методів керуємося висновками вчених про те, що найбільший особистісно-розвивальний ефект під час навчання мають проблемні ситуації, світоглядні парадокси, ситуації подолання буденності, пізнавальні завдання, дидактичні ігри, завдання з життєво-практичним змістом, висування гіпотез, рефлексія логіки викладу, конструювання прикладів тощо.

З огляду на викладене сучасна методика має орієнтувати вчителя передусім на практичні методи, а саме: ситуаційний, метод проектів, вправи, діалогічної взаємодії, метод гри та ін. Мовний матеріал учні повинні засвоювати як інструмент думки, адже комунікативний зміст формується у процесі мовленнєво-мисленнєвої діяльності. Сприятливою для цих процесів є робота з текстом і різні варіанти проблемних завдань.

Сучасне навчання повинне мати ситуаційний характер, адже таким чином ми, по-перше, маємо можливість занурити навчальний матеріал у штучно створене соціальне середовище, дати змогу учням відчути корисність знань і вмінь за межами школи, і, по-друге, компетентність ситуативно й особистісно маркована, тобто виявити компетентність окремого учня можна лише в конкретній ситуації. Систематичне запровадження на уроці цього методу сприятиме розв'язанню багатьох актуальних освітніх завдань, а саме: формуванню аналітичного мислення, здатності самостійно приймати рішення, почуття відповідальності за власне рішення чи вчинок, стимулюванню активності й ініціативності учнів у навчальному процесі та поза ним.

Добираючи ситуації, потрібно враховувати сфери застосування здобутих знань, набутих умінь і навичок. На думку дослідників, учень повинен бути компетентний у таких сферах: самостійної пізнавальної діяльності (засвоєння способів здобування знань з різних джерел, у тому числі поза школою); суспільно корисної діяльності (громадянин, виборець, споживач); соціально-трудової діяльності (уміння аналізувати ситуацію на ринку праці, оцінювати власні професійні можливості, орієнтуватися в нормах і етиці трудових відносин; навички самоорганізації); побуту (у тому числі питання власного здоров'я, сімейного побуту); культури й дозвілля (вибір шляхів і способів проведення вільного часу) [1, с. 14-15].

Особливістю ситуаційного методу на уроках української мови є орієнтованість на два аспекти: аналіз мовних засобів вираження думки учасниками ситуації та жанровий аналіз. Це означає, що учні не просто аналізують конкретну ситуацію і шукають шляхи розв'язання проблеми, а водночас відчувають роль мови в цьому нелегкому процесі, мають реальну можливість застосувати знання та вміння в конкретних життєвих обставинах.

Актуальність методу проектів визначається актуалізацією важливих умінь для будь-якої ключової компетентності: рефлексивних, пошукових (дослідницьких), комунікативних, презентаційних, умінь працювати в колективі та ін. На уроках української мови відповідно до суті компетентнісного підходу формуються предметні й ключові компетентності. З огляду на це варто говорити про два типи проектів: навчальні й життєві. Навчальні проекти передбачають розв'язання проблем, дотичних до тем, що вивчаються на уроці. Життєві проекти за змістом виходять за межі навчального процесу і мають переважно соціальний характер.

Кращим способом накопичення і засобом для зберігання учнівських проектів вважаємо портфоліо, за кількісними і якісними показниками якого можна робити висновки про динаміку ключових компетентностей конкретного учня.

Одним із ключових методів вважаємо вправу. Перевагу надаємо комплексній вправі, що відображає процес взаємопов'язаного навчання всіх видів мовленнєвої діяльності (говоріння, слухання, читання, письмо).

Вправи спрямовуємо на формування мовленнєвого мислення, спонтанного мовлення, збагачення активного словника, концентрування уваги, аналіз діяльності тощо. Робота з текстами здебільшого проводиться за алгоритмом: ознайомлення - практика - продукт. Продукт у цьому разі - проаналізований, відтворений, удосконалений, доповнений, скорочений та ін. текст. Він відкриває необмежені можливості для роботи на уроці, а саме: мотивування навчальної діяльності, аналіз змістового й мовного компонентів, прогнозування результатів роботи, регулювання й удосконалення мовленнєвої поведінки, виокремлення основних положень чи ідей, структурування, вивчення конкретних положень, удосконалення мовного оформлення, заміна змістових чи композиційних елементів, представлення результату роботи й самоаналіз.

У процесі добору методів ураховуємо те, який продукт буде створено учнями на уроці. Навчальний продукт співвідносимо з мовною, мовленнєвою й соціокультурною лініями та інтересами учнів.

Комплексна вправа сприятиме навчанню комунікативних стратегій (забезпечення повного розуміння співрозмовника, уникнення конфлікту, привернення уваги, зацікавлення, підтримання розмови, спонукання до діалогу тощо).

Гру розглядаємо не як поодиноке явище чи спосіб розвантаження, а як безперервну послідовність операцій у процесі розв'язання завдань, логічне продовження чи практичне доповнення до конкретної теми. Мотивація ігрової діяльності зростає завдяки добровільності, можливості вибору, духові змагальності, задоволенню від самоствердження й самореалізації.

Діалог постає не лише як метод навчання, а і як засіб організації навчального процесу, реалізуючи когнітивну, виховну, організаційну функції. Спілкування на уроці сприяє пізнавальній активності учнів, розвиткові уваги, пам'яті, уяви, мислення, мовлення, емоційної сфери, моральних характеристик.

Важливим компонентом компетентності є ціннісний. Аби посилити значення цінності для суб'єктів освітнього процесу, представляємо її у вигляді проблемного завдання, мовленнєвої ситуації, дискусійного питання, у тексті комплексної вправи, що передбачають дослідження суті її, зіставлення з іншими цінностями, використання як аргументу тощо.

Наявність в учнів потреби у спілкуванні «робить спілкування і пов'язане з ним ставлення до людей однією з провідних цінностей людини» [3, с. 33]. На сформованість потреби у спілкуванні впливає знання функціональних цілей спілкування (надання допомоги іншим; пошук партнера для бесіди, спільної гри, діяльності; бажання бути зрозумілим; бажання мати підтримку, співчуття, похвалу, відгук; можливість самовираження; можливість змінити думку, наміри чи поведінку - власну чи іншої людини).

Урок набуває статусу сфери особистісного досвіду учня з такими характеристиками, як відкритість (усі аспекти - цілі, зміст, методи, форми, критерії оцінювання - відкриті учням), непередбачуваність перебігу навчального заняття і продукту навчальної діяльності, проблемність.

Відповідно на уроці радимо спонукати учнів до продукування й формулювання нових ідей; пропонувати їм явища чи ситуації, що суперечать їхнім уявленням і принципам; давати можливість досліджувати свої припущення у вільній, спокійній атмосфері, особливо - шляхом обговорення їх у малих групах; спонукати до висування альтернативних пояснень, припущень, здогадок; давати можливість застосовувати нові уявлення щодо широкого кола явищ, ситуацій - так, аби вони могли оцінити прикладне значення їх [4, с. 19].

Елемент новизни в сучасному навчальному процесі становлять цілеви- значення і конкретизація його поурочно. Причому цілі на перспективу визначають учитель і учень, формулюванням поурочної мети учень мотивує себе на продуктивну діяльність.

Пропонуємо дієслова для формулювання цілей: навчальних (засвоїти, дізнатися, збагатити, зрозуміти, виявити, висловлювати, демонструвати, вимовляти, наголошувати, записати; вступити в контакт, попросити вибачення; схвалити, осудити, погодитися, допомогти, запросити, приєднатися, відмовити, співробітничати, взяти участь та ін.), розвивальних (аналізувати, інтерпретувати, видозмінювати, виокремлювати, використовувати, оцінювати, перетворювати, мотивувати, застосовувати, створювати, варіювати, пере-

груповувати, передбачати, запитувати, систематизувати, спростити; виразити, підсумувати, поділити на складники, розповісти; висловити думку, висловити незгоду та ін.).

Сам процес навчання має бути комунікативно спрямованим. Таким його роблять реальне спілкування на кожному уроці, функціональність, моти- вованість навчального спілкування, особистий інтерес учнів до того, що вивчається, мовленнєво-мисленнєва активність, наявність конкретних ситуацій як моделей системи взаємовідносин, проблемність, високий рівень новизни, евристичність, змістовність.

У структурі уроку ваги набувають мотиваційний, стимулювальний і рефлексійний складники, від яких значною мірою залежить процес засвоєння й творчого переосмислення матеріалу. Так, рефлексія привчає учнів до самоаналізу й водночас стимулює до самовдосконалення, формує вимогливість і самокритичність, уміння формулювати реалізовані цілі, проблеми, результати, труднощі; висловлювати свої почуття, переживання, усвідомлювати причини їх. Важливо сформувати в учнів відчуття потреби в цьому, запропонувавши їм для початку алгоритм рефлексії.

Пильної уваги вчителя потребуватиме проблема створення соціального комунікативного простору (сфери, кола спілкування, створення учнем власного мікросоціуму).

Результативну сторону навчального процесу співвідносимо зі структурою компетентності й визначаємо так: когнітивний компонент (знання і вміння); особистісний досвід (сприйняття себе й інших людей; поєднання вольового й діяльнісного елементів), духовний компонент.

Якщо перший складник коментарів не потребуює, то наступні варто конкретизувати. А саме: особистий досвід розглядаємо як досвід бути особистістю, досвід виконання атрибутивних функцій (вибірковості, осмислення діяльності, креативності, рефлективності, відповідальності, що загалом означає «досвід усвідомленої й рефлексивної поведінки у світі» [5, с. 28]. Духовну сферу особистості визначає наявність світоглядних, моральних, естетичних та інших цінностей у вигляді мотивів і настанов.

Важливим складником компетентності є особистісний досвід. З огляду на те, що досвід - автономна, не прив'язана до предметного змісту навчальних дисциплін категорія, варто розробити механізми обліку й оцінювання його. Стимулюючи набуття такого досвіду, вважаємо за доцільне впровадити портфоліо. Водночас ураховуємо, що процес набуття досвіду й оволодіння ним «виражається не в предметних знаннях і вміннях, а має форму особистіс- них світоглядних диспозицій, ціннісних орієнтацій ..., що стали невід'ємною суттю Я-концепції» [5, с. 26].

Як початкову позитивну соціальну характеристику індивіда розглядають довіру до людей. Показником зрілої особистості є почуття міри, тобто психологічна й емоційна збалансованість дій і вчинків. Людина з таким почуттям виявляє здатність контролювати свої почуття, керувати емоціями відповідно до тих завдань, які належить їй розв'язати.

Висловлюємо припущення, що розроблена методика виявиться ефективною і водночас наштовхне нас на пошуки альтернативних шляхів розв'язання важливих проблем лінгводидактики.

Перспективними аспектами вважаємо питання формування освітнього середовища як важливої передумови регулювання й організації діяльності учасників навчального процесу з урахуванням динамічності його, організацію позашкільної соціальної практики з української мови як шкільного предмета, а також дослідження складу й структури особистісного досвіду учнів як важливого компонента компетентності. Досі немає відчуття різниці між традиційним освітнім результатом і новітнім, бракує показників і критеріїв, що вимірювали б сформованість компетентностей.

Список використаних джерел

1. Абакумова Н. Н. Компетентностный подход в образовании: организация и диагностика / Н. Н. Абакумова, И. Ю. Малкова. - Томск : Томский гос. ун-т, 2007. - 368 с.

2. Эльконин Д. Б. Детская психология: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Д. Б. Эльконин ; ред.-сост. Б. Д. Эльконин. - 4-е изд., стер. - М. : Академия, 2007. - 384 с

3. Ильин Е. П. Психология общения и межличностных отношений / Е. П. Ильин. - СПб. : Питер, 2012. - 576 с.

4. КларинМ. В. Инновации в обучении: метафоры и модели: Анализ зарубежного опыта / М. В. Кларин. - М. : Наука, 1997. - 223 с.

5. Сериков В. В. Личностно ориентированное образование: поиск новой парадигмы : монография / В. В.Сериков. - Волгоград : ВГПУ, 2005. - 72 с.

6. Сериков В. В. Образование и личность. Теория и практика проектирования педагогических систем / В. В. Сериков. - М. : Логос, 1999. - 272 с.

Голуб Нина Борисовна

Статья посвящена актуальной лингводидактической проблеме - научному обоснованию современной методики обучения украинскому языку, выяснению ключевых признаков личностно ориентированного обучения, деятельностного и компетентностного подходов, которые должны быть учтены в процессе разработки; определению направлений работы по реализации задач четырех содержательных линий; отбора принципов, методов, приемов, уточнению структуры урока украинского языка. Автор выделяет также перспективы исследуемой проблемы.

Ключевые слова: методика обучения украинскому языку, личностно ориентированное обучение, деятельностный и компетентностный подходы, принципы, методы обучения, речевые жанры.

Holub Nina Borysivna

CONCEPTUAL BASIS FOR THE MODERN METHODOLOGY OF TEACHING THE UKRAINIAN LANGUAGE AT THE COMPREHENSIVE SCHOOL

The article is devoted to the topical didactic linguistic and didactic problem, namely, the scientific specification of the modern methodology of teaching the Ukrainian Language, the determination of the key features of the personality- oriented, the competence, and the activity-based approaches that must be taken into consideration in the development process, the branches of the work on the fulfilment of the tasks of four content lines, the selection of the principles, the methods, and the teaching ways, the improvement of the structure of the Ukrainian language lesson. The author demonstrates the prospects for the research issue, as well.

Keywords: methodology of teaching the Ukrainian Language, the personality- oriented, the competence, and the activity-based approaches, principles, methods of teaching, speech genres.

Размещено на Allbest.ru