Початкова школа: пошуки майбутнього педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Початкова школа: пошуки майбутнього педагога

Соціальні й духовні зрушення, що відбуваються на межі третього тисячоліття в Україні, спричинили об'єктивну необхідність модернізації змісту освіти. Звідси і зміни освітньої парадигми, загальнотеоретичною основою якої сьогодні є парадигма особистісно орієнтованої освіти. Сутність останньої полягає у формуванні наукових уявлень: про потреби особистості і суспільства та про особливості їх взаємодії; про можливі цілі і завдання освіти та виховання в особистісному і соціальному аспектах; про дитину, її можливості і потреби; про основні характеристики особистості вчителя, цілі і способи його діяльності. Ці зміни стосуються створення нових освітніх моделей, перегляду змісту навчально-дидактичних матеріалів, форм і методів навчання та виховання молодого покоління. Набуття студентською молоддю знань, інтелектуальних умінь і практичних навичок, їх трансформація у досвід пізнання навколишнього світу, пошук свого власного місця в ньому стають можливими за умови обґрунтування і розробки сучасних теоретичних основ освітніх систем.

За такого розуміння проблеми вчитель є моральною фігурою, людиною, яка уособлює честь, совість, добро і справедливість. У такому контексті проблема підготовки вчителя не є новою, оскільки існує в історії людства стільки ж, скільки саме людство вирішує завдання навчання і виховання підростаючих поколінь. Відтак, якщо метою і результатом сучасного освітнього процесу у вищих навчальних закладах є підготовка вчителя початкової школи в контексті інтеграції України до європейського освітнього простору як інтелектуально і духовно збагаченої та фізично розвиненої особистості, то змістом цього процесу є її становлення як суб'єкта професійної діяльності й соціальних відносин, що підтверджує необхідність удосконалення змісту освіти й виховання майбутнього педагога початкової школи на всіх її рівнях.

Ще Я. А. Коменський вважав, що вихователі роду людського повинні бути скрізь і у всьому гарними, навченими, здатними навчати, розуміти те, що робить людину людиною та вміти передавати це іншим. Значну увагу цьому питанню надавали просвітителі Т. Шевченко, І. Котляревський, М. Максимович, Духнович, П. Грабовський, Л. Українка, М. Коцюбинський, Франко, Б. Грінченко. Вони розуміли, що передати в спадщину майбутнім поколінням духовні цінності народу можливо за умови, коли молоді люди виховуються в дусі любові до свого народу, його мови, культури, традицій. Звідси і теза про те, що справжній педагог має працювати на майбутнє, випереджати свій час.

Дослідження Н. В. Кузьміної, Ф. Н. Гоноболіна, В. М. Крутецького, І. А. Зязюна та ін. доводять, що для педагогічної діяльності обов'язковими є емоційна стійкість, креативність, толерантність, оптимізм і любов до дітей.

Метою цієї статті є привернення уваги працівників освіти до проблеми підготовки вчителя, наповнення її змісту сучасними теоретико-методичними і практичними концепціями та підходами до процесів їхньої фахової підготовки у вищих навчальних закладах.

Практика ЗНО засвідчила, що за його результатами - балами - у педагогічні виші приходять люди, яким байдуже, ким вони стануть. Головне - вступити до вищого навчального закладу, отримати будь-який диплом і вийти в життя. Наступною негативною тенденцією є те, що тестами переважно перевіряється лише пам'ять, а не людські якості, не рівень і спрямованість та швидкість мислення, не сформованість чи навіть наявність притаманних цій професії особистісних якостей.

Саме тому професія вчителя, можливо навіть більше, ніж інші професії, базується на формуванні таких важливих якостей, як співпереживання, повага до думок і дій інших, уміння оцінити психологічний стан іншого і відповідно планувати та здійснювати свою діяльність. Тобто йдеться про формування важливих базових якостей вчителя в системі «вчитель - дитина», «вчитель - дитина - батьки», «вчитель - дитина - учнівський колектив» і так далі, що, відповідно, вимагає усвідомлення й дотримання у своїй професійній діяльності ідеалів рівності та гуманізму. Саме в такому контексті професійна діяльність вчителя полягає насамперед у розумінні інтересів, освітніх потреб і мотивів зростаючої особистості, сприйняття і розуміння кожного з її психологічних станів, наявних недоліків у вчинках, поведінці і діяльності. Саме тому, як підтверджують результати досліджень та педагогічний досвід, професійна діяльність учителя початкової школи має базуватись на сприйнятті дитини молодшого шкільного віку у всьому розмаїтті її життєдіяльності в учнівсько-педагогічному колективі та врахуванні того, що така життєдіяльність детермінується стосунками з дорослими (вчителями) і ровесниками. Саме в цьому віці майбутній характер дитини, сформовані чи несформовані її важливі якості, насамперед, значною мірою залежать від учителя - фахівця, професіонала, без якого неможливо здійснювати сьогодні модернізацію початкової ланки освіти. Сутність останньої полягає у створенні умов, за яких відбувається ефективне формування у зростаючої особистості певних, визначених базовим компонентом, знань, конкретних умінь і практичних навичок їх застосування, спрямованих на вироблення вмінь співіснування і співпраці в навчально-виховному середовищі початкової школи. Тобто, ставиться завдання навчати дитину мистецтву життя, виховувати самостійну особистість, яка вміє приймати рішення й нести за них відповідальність, володіє логічним мисленням і прагненням до власного удосконалення.

Для ефективного вивчення особистості учня початкової школи у нагоді для вчителів початкової школи може стати запропонований С. П. Тритяк та І. М. Даніловою варіант ведення «Портфоліо молодшого школяра», вміщений у журналі «Початкове навчання та виховання» № 16-18 (236-238) у червні 2010 р. [3]. Упродовж чотирьох років учитель зможе пізнати кожного учня і поповнити це «Портфоліо» даними, які вимагаються згідно моделі «Структура особистості» (Рис. 1).

Застосування цих методик дає змогу підготувати учня початкової школи до навчання за умови, коли:

- створюють підтримуюче навчальне середовище;

- заохочують рефлексивне мислення і діяльність учнів;

- мотивують навчання і засвоєння учнями нових знань;

- організують взаємонавчання учнів;

- встановлюють зв'язки між набутим життєвим досвідом і знаннями;

- створюють для учнів різноманітні можливості для навчання.

На наш погляд, під час переведення учнів початкової школи до п'ятого класу вчитель має дати кожному своєрідний напрям подальших навчальних, творчих і практичних дій у процесі навчання в основній школі. Це стає можливим лише за умови, коли вчитель сам усвідомив і засвоїв системні і глибокі психо- лого-педагогічні знання в галузі потребнісно-мотиваційної і ді- яльнісно-практичної сфери дитини молодшого шкільного віку. А, відтак, умінь і навичок застосування педагогічного впливу саме в напрямі індивідуальної психолого-педагогічної допомоги дитині навчитися відчувати задоволення від активних форм організації навчального процесу.

Відтак, така специфіка діяльності вчителя початкової школи, який працює з дітьми молодшого шкільного віку має бути обов'язково врахована в змісті його підготовки у вищому навчальному закладі. Це досягається за умови, коли в змісті професійної підготовки майбутнього вчителя поєднуються такі її компоненти: соціально-педагогічний (розкриває сутність проблем взаємодії у психолого-педагогічних системах: «дитина - дитина», «дитина - дорослий» «дитина - педагог», «дитина - педагог - батьки - громада» та наслідки цієї взаємодії як морально-соціальної категорії); психолого-педагогічний (характеризує специфіку відбору й побудови змісту підготовки майбутнього педагога в галузі початкової освіти і виховання та підходи й засади сформованих професійних знань, умінь і навичок з його реалізації уже в якості вчителя початкової школи); спеціально-науковий (сприяє усвідомленню майбутніми педагогами у процесі їхньої професійної підготовки сутності життєво важливих психолого-педагогічних проблем майбутньої професійної діяльності і шляхів їх вирішення як на рівні здобуття професійних знань у вищому навчальному закладі, так і на рівні специфіки їх застосування в навчально-виховному процесі початкової школи); діяльнісно-процесуальний (характеризує змістове наповнення, напрями, обсяги, інтенсивність та алгоритм діяльності майбутнього педагога з набуття професійних знань, умінь і практичних навичок як у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу, так і у процесі самопідготовки і самовдосконалення); предметно-операційний (сприяє усвідомленню майбутніми вчителями сутності та специфіки їхньої майбутньої навчаючої діяльності й виховання учнів початкових класів, підборі найбільш ефективних форм і методів та засобів його реалізації, а також обсягів і спрямування власної навчально-виховної діяльності на забезпечення ефективних умов організації навчально-пізнавальної роботи молодших школярів [2].

Оскільки основне завдання початкової школи - виявлення вроджених домінантних задатків кожного учня й узгодження їх з вимогами базового компоненту початкової школи, то вчитель початкової школи повинен створювати для дітей ситуації успіху, умови максимального розкриття індивідуальних здібностей кожної дитини, орієнтуючись на основні складові моделі учня початкової школи (Рис.2).

початковий школа школяр вчитель

Рис. 2. Основні складові моделі учня початкової школи