Шляхи реалізації інтерактивних методів в освітньому процесі студентів вищих навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Динамічні зміни, що відбуваються в соціально-економічному і політичному житті України сприяли актуалізації проблеми модернізації системи вищої освіти України. Згідно з Державною програмою «Освіта. Україна ХХІ ст.».

З метою вирішення провідних завдань освіти в останній час науковцями активно розробляються інтерактивні методи навчання, які ґрунтуються на співпраці не лише педагога зі студентами, але й студентів між собою. Необхідність саме такої форми організації навчального процесу підтверджується результатами ряду наукових досліджень вітчизняних (Н.Г. Каліцько та ін., Ю.В. Драгнєв та ін., С.С. Єрмаков, Н. Гончарова, О. Комар, О. Пометун та Л. Пироженко, В. Ревенко, Т.Т. Ротерс, А.А. Суровов, Yu.A. Kompaniets) та іноземних науковців (T. Weert та A. Tatnall, 2005; Abishova G., 2014; Donche V., 2011; Jones T., 2013; Okita S.Y., 2013; Veselinovska S.S., 2010; Ward L.J., 2012; Wright S., 2005).

Незважаючи на існування об'єктивних передумов для впровадження методів інтерактивного навчання, на даний час їх використання має епізодичний характер. В дослідженні пропонуємо розробку одного з інтерактивних методів навчання під назвою «Спільний проект», метою якого

Інтерактивний метод - 1) процес взаємодії між викладачем та студентами, та студентами між собою, в результаті якого відбувається передача і засвоєння знань, умінь і навичок, що передбачені змістом навчання; 2) спосіб взаємопов'язаної діяльності викладачів і студентів, який передбачає суб'єкт-суб'єктну активну взаємодію учасників процесу навчання на засадах співробітництва та співтворчості і спрямований на формування у студентів відповідних компетенцій, їхнє виховання й загальний розвиток як суб'єктів навчального процесу.

Порівняно з традиційними методами, в інтерактивних роль викладача і студентів набуває нових форм: педагог передає ініціативу в руки студентів, а сам займає позицію координатора навчального процесу. Інтерактивний метод «Спільний проект» передбачає досягнення навчальної мети за допомогою спільної праці, в якій кожен учасник колективу повинен виконати певний обсяг роботи. При чому це передбачає не ізольованість дій, а злагоджену та взаємозалежну співпрацю, де діяльність учасників урегульована та підкорена законам існування колективу: саморегуляції та розвитку-функціонування. Вони віддзеркалюють дві форми існування - у даний час та у процесі. Таким чином, у загальному розумінні законів колективу закладені протиріччя між стабільністю та мінливістю, прагненням спокою та рухом, стійкістю та гнучкістю, розумним консерватизмом і необхідними інноваціями, нарешті, бажанням зберегти напрацьоване, захиститися від ризику і прагненням до нового, прогресивного. Власне, це основне протиріччя стає поштовхом до постійних, мерехтливих мікрорухів: неспокій (порушення рівноваги) - рух вперед (пошук рівноваги) - зупинка (знаходження рівноваги) - спокій (рівновага) - рух назад (порушення рівноваги) - неспокій - рух вперед. І так по спіралі розвитку, кожен раз зберігаючи свої досягнення і водночас заперечуючи наявні результати.

Інтерактивний метод «Спільний проект» передбачає розподіл завдань між учасниками колективу, що беруть в ньому участь, їх вирішення та доповідь результатів кожним учасником. Метою впровадження зазначеного методу є сприяння підвищенню рівня теоретичних знань студентів. Тому постало питання необхідності організації додаткових умов підготовки, а саме створення тісних взаємозв'язків між педагогічним процесом у вищому навчальному закладі та позааудиторною роботою, що якнайліпше відповідає можливостям, що дає інтерактивний метод «Спільний проект». Також необхідною складовою реалізації «Спільного проекту» є не тільки індивідуальний пошук та опрацювання матеріалу, а й знання усіх інших складових частин спільного проекту, тобто обмін інформацією з іншими учасниками. Це якраз і повинно здійснюватися у позааудиторній роботі, коли етап пошуку та обробки кожним учасником завершений і слід побачити результати проведеної роботи в цілому та встановити зв'язки з іншими членами команди.

З метою визначення впливу інтерактивного методу «Спільний проект» на рівень теоретичних знань студентів проведено експериментальне дослідження, яке проводилося у декілька етапів упродовж 20132014 рр.

На основі майже однакових показників рівня теоретичних знань студентів в ході констатуючого експерименту визначено дві академічні групи по двадцять п'ять чоловік у кожній. Одна група визначена як експериментальна, друга - як контрольна. Виявлено, що в експериментальній групі кількість оцінок «незадовільно» становить 24 % (6 осіб з 25), «задовільно» - 44 % (11 студентів з 25), «добре» - 24 % (6 осіб з 25), «відмінно» - 8 % (2 студенти з 25).

Результати у контрольній групі наступні: «незадовільно» - 20 % (5 студентів з 25), «задовільно» - 56 % (14 студентів з 25), «добре» - 20 % (5 студентів з 25), «відмінно» - 4 % (1 студент з 25).

В ході проведення формуючого етапу експерименту в навчальні заняття експериментальної групи був впроваджений інтерактивний метод «Спільний проект», а в контрольній групі навчання здійснювалося за традиційною методикою (протягом двох місяців). Зміст методу «Спільний проект» передбачав залучення студентів до активної пізнавальної та навчальної діяльності через часткове делегування повноважень викладача студентам, підвищення ініціативності студентів, збільшенню обсягу колективного та індивідуального пошуку та обробки інформації, підвищенню професійної комунікабельності студентів через збільшення ролі групової форми організації діяльності студентів.

В ході експерименту були реалізовані наступні можливості методу «Спільний проект»:

- залучення студентів всієї групи для опанування конкретних змістових складових розділу, що вивчається;

- надання можливості кожному студенту висловити проект рішення проблеми, що розглядається;

- поєднання теоретичної підготовки у вищому навчальному закладі з позааудиторною пошуковою роботою;

- співпраця студентів не тільки під час педагогічного процесу у вищому навчальному закладі, але й у позааудиторний час;

- випадковість обрання доповідача перед представленням результатів спільного проекту.

Показники тестового контролю після кожного заняття, експериментальної групи надані у таблиці 1 і контрольної - у таблиці 2.

Порівнюючи результати в експериментальній групі до початку експерименту та після нього можемо зробити наступні висновки: кількість студентів, що мають оцінку «незадовільно» знизилася з 24 % до 16 %; що мають оцінку «задовільно» знизилася на 8 % (з 44 % до 9 %); збільшилася кількість студентів, які заробили оцінку «добре» (з 24 % до 9 %) і «відмінно» (з 8 % до 12 %).

інтерактивний педагогічний студент позааудиторний

Таблиця 1. Показники тестового контролю експериментальної групи