Підготовка майбутніх учителів до формування біоетичних знань школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Підготовка майбутніх учителів до формування біоетичних знань школярів

Висвітлено сутність поняття «біоетичні знання», їх структуру, функції, місце в навчальному предметі «Біологія» та в процесі професійної підготовки учителів природничих дисциплін. Обґрунтовано доцільність підготовки майбутніх учителів біології до формування біоетичних знань учнів. Окреслено напрямки реалізації проблеми на рівні педагогічної діяльності: організація навчально-виховного процесу у вищій школі на засадах гуманізму, за якого модель гуманної поведінки передається методом наслідування; здійснення спеціальної діяльності із підготовки студентів до формування у школярів гуманного ставлення до систем різного рівня організації живої природи. Розкрито мету, завдання, зміст і структуру вибіркової навчальної дисципліни для студентів «Біоетика».

Раскрыто содержание понятия «биоэтические знания», их структура, функции, место в учебном предмете «Биология» и в процессе профессиональной подготовки учителей естественных дисциплин. Обоснована целесообразность подготовки будущих учителей к формированию биоэтических знаний учащихся. Определены направления реализации проблемы на уровне педагогической деятельности: организация учебно-воспитательного процесса высшей школы с учетом принципа гуманизма, в котором модель гуманного поведения формируется методом подражания; организация специальной деятельности с подготовки студентов к формированию у школьников гуманного отношения к системам разного уровня организации живой природы. Конкретизирована цель, задачи, содержание и структура селективной учебной дисциплины «Биоэтика».

Необхідність реформування системи освіти в Україні, удосконалення і підвищення рівня її якості є важливою соціокультурною проблемою, яка значною мірою зумовлюється проголошенням життя людини найвищою суспільною цінністю та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку особистості, її соціалізації та самореалізації. Традиційна спрямованість освіти на переважне засвоєння системи знань і вмінь не дозволяє якісно вирішити соціальне замовлення, яке вимагає виховання самостійних і відповідальних членів суспільства, здатних активно взаємодіяти у вирішенні актуальних завдань сьогодення, приймати виважені, науково обґрунтовані та природовідповідні рішення.

На пріоритетність загальнолюдських цінностей, гармонізацію стосунків людини і природи спрямовано один із головних принципів реформування освіти в Україні - принцип гуманізації. У Білій книзі національної освіти України підкреслюється, що гуманізація освіти передбачає звернення до світової культури, духовних цінностей, якими мають наповнюється всі навчальні предмети. В їх основу ставляться ідеї добра, людяності, миру, милосердя [1, с. 175].

Результати досліджень відомих вітчизняних і зарубіжних педагогів (Ш. Амонашвілі; І. Беха; С. Дерябо; О. Сухомлинської; І. Якиманської; В. Ясвіна та ін.) і власний педагогічний досвід дозволяють стверджувати, що сьогодні назріла необхідність органічного включення в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи такої системи емоційно-ціннісних знань і морально-етичного виховання дітей, яка містить гуманістичні основи загальнолюдських цінностей. Вони є однією з найважливіших педагогічних основ освітнього процесу та ключовим принципом виховної політики держави [2].

На реалізацію цього завдання орієнтує Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, в якому метою біологічного компоненту освітньої галузі «Природознавство» поряд із засвоєнням учнями знань про закономірності функціонування живих систем є розуміння цінності таких категорій, як життя, природа, здоров'я, усвідомлення біосферної етики та значення біології як науки в забезпеченні існування біосфери [3]. Тобто сучасна біологічна освіта орієнтована на надання знанням ціннісного смислу. Усе це актуалізує проблему підготовки майбутнього вчителя до реалізації принципу гуманізму в професійній діяльності. Тому метою статті є обґрунтування доцільності підготовки майбутніх учителів біології до формування біоетичних знань школярів і висвітлення шляхів реалізації проблеми в практиці роботи вищої школи.

Сьогодні спостерігається загальносвітова тенденція злиття природничих і гуманітарних наук. Як вважає Г. Гранатов, «Можна говорити про новий науковий світогляд, в якому наукова картина світу, не протистоїть гуманітарно спрямованому міфологічному, релігійному, метафізичному і філософському світогляду, які зараз мають тенденцію до інтеграції з природничим» [4, с. 51]. Біоетичні знання втілюють у собі цю інтеграцію та дають можливість подолати суперечності між науковим та етичним підходами в пізнанні світу, спрямовуючи людство на вихід з кризового стану антропоцентричного світогляду. біоетичний знання учень учитель

Науковцями (М. Гриньова, Г. Джурка, Ю. Кращенко та ін.) з'ясовано, що як теоретико-методологічний інструментарій гуманізації освіти доцільно застосовувати таку науку, як біоетика. Як науковий напрям вона виникла в 70-х р. ХХ ст. Засновником вважається В. Поттер, який розумів її як галузь досліджень, що повинна об'єднати біологічні науки з етикою для розв'язання в довготривалій перспективі проблеми виживання людини як біологічного виду при забезпеченні гідної якості життя. Філософськими і світоглядними основами біоетики є розуміння цінності усіх форм життя та етика благоговіння перед ним (Л. Коновалова, І. Силуянова, М. Яровинський, А. Шаталов та ін.). Дослідженнями В. Бак, Г. Жирської, І. Назарко, А. Степанюк, О. Троцької встановлено, що формування біоетичних знань у школярів сприяє підвищенню якості їх освіти та духовному розвитку особистості.

Біо(еко)етичне виховання школярів було об'єктом дисертаційних досліджень І. Назарко та О. Троцької [5]. Однак підготовки вчителів до формування у школярів біоетичних знань не була ще предметом наукового пошуку. Тому зупинимось на аналізі досліджень, які дотичні до цієї проблеми.

Цікавий підхід до формування у старшокласників біоетичних знань у процесі профільного вивчення біології запропоновано в дисертаційному дослідженні В. Бак [6]. Науковець обґрунтовує, що згідно з синергетичним підходом людина як частинка біосфери або її підсистема функціонує у відносно автономному режимі, але за умов дотримання принципів взаємозв'язку і підпорядкування вищім її рівням. Закономірності природи для людини та біосфери в цілому єдині. Закони, категорії моралі мають свої аналогії в закономірностях природи. Тому викладаючи біологію на підставі таких аналогій можливо формувати біоетичні знання та спрямовувати особистість на самовиховання. Особливість цих знань полягає в тому, що вони становлять собою біологічні знання в контексті цінностей і смислів людського життя й культури і дозволяють розкривати єдність загальних законів природи та моралі, формуючи етичне ставлення до життя в усіх його проявах на засадах біоцентризму.

Отже, В. Бак тлумачить біоетичні знання школярів як інтегровані знання з біології та етики в контексті цінностей і смислів людського життя й культури, емерджентний прояв інтеграції цих знань у межах моральних цінностей суспільства, етичну рефлексію біологічних знань. Вони формуються шляхом розкриття аналогій між законами природи і категоріями моралі та сприяють розвитку етичного ставлення учнів до життя в усіх його проявах.

Біоетичні знання базуються на усвідомленні людиною єдності загальних закономірностей природи та категорій моралі. При цьому біоетична діяльність стає наслідком пізнання людиною себе як особистості, яка має свободу волі та свідомо себе обмежує законами моральної поведінки, єдиними з загальними закономірностями природи. Мотивація поведінки виходить не від пізнання зовнішніх законів природи, порушення яких призведе до небажаних наслідків а від усвідомлення єдності законів буття з моральними категоріями та, як наслідок - моральної єдності людини з усіма проявами життя. Ці знання уособлюють у собі єдність пізнання біологічної картини світу з самопізнанням особистості. Вони формуються засобами інтегрованого навчально- виховного процесу, спрямованого на отримання студентами та учнями біологічних знань, які дозволяють формувати етичне ставлення до проявів життя на різних рівнях його організації.

Біоетичні знання сприяють тому, що власне біологічні знання перетворюються в «живі», оскільки, як писав С. Гончаренко, «сучасна освіта - це передача знань, умінь, технік, технологій, вироблених стандартів дій і поведінки, мертвих знань. Живе знання, тобто розуміння (бо лише у випадку розуміння воно стає живим), передати не можна, оскільки досягається самою людиною, коли вона намагається зрозуміти, пережити, уперше побачити по-своєму» [7, с. 13-14].

Проведений аналіз проблеми формування біоетичних знань школярів як складової навчального предмета «Біологія», біо(еко)етичного виховання дозволив пройти висновку, що біоетичні знання виконують у навчально-виховному процесі з підготовки майбутніх учителів біології такі функції:

- гносеологічну (пізнавальну), відповідно до якої біоетичні знання сприяють розумінню наукової картини світу;

- виховну, що сприяє розвитку свідомого ставлення студентів до етичного вибору між добром і злом, який виникає в результаті самостійної діяльності на основі отриманих біологічних знань;

- оцінну, суть якої полягає в тому, що ці знання визначають норми ціннісного ставлення до живих систем;

- відтворювальну, яка проявляється у збереженні та відтворенні здобутків культури та природи;

- перетворювальну, що передбачає використання біологічних знань для реалізації стратегії поведінки на засадах біоцентризму;

- регулювальну, завдяки якій особистість здатна вибірково ставитись до об'єктів і видів діяльності та природи, задовольняти певні потреби, визначати доцільність діяльності, її якість;

- ресурсну, що дозволяє нагромаджувати відповідні знання для їх творчого використання у професійній діяльності.

Виховний потенціал біоетичних знань полягає в тому, що цілісність природи та цілісність внутрішнього світу людини розглядаються як взаємопов'язані категорії, що побудовані на принципах коеволюції. Вони впливають на ціннісні пріоритети особистості та підпорядковують собі процес пізнання навколишнього світу. Особистість стає спроможною оцінювати свої дії не з позиції корисне-некорисне для мене, а з позиції моральних категорій, які враховують інтереси інших та дають можливість співіснувати різноманітним компонентам біосфери.

Для вивчення думки студентів V курсу щодо актуальності та доцільності формування біоетичних знань у школярів та їх готовності до впровадження ідей біоетики в навчально-виховний процес, ми провели анкетування 148 студентів хіміко-біологічного та географічного факультетів Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Результати дослідження засвідчили: 130 осіб (88 %) вважають, що зміст навчального предмета «Біологія», переконструйований певним чином, може виховувати учнів, 14 осіб (9 %) переконані, що самі наукові факти можуть мати виховну роль, тому вчителю не потрібно докладати зусиль до виховання на уроках, 4 студенти (3 %) думають, що біологія як наука не має відношення до виховання. 144 (96 %) опитаних вважають, що навчання біології в школі має етичне спрямування. У цілому майбутні вчителі усвідомлюють, що навчання біології пов'язане з вихованням, але не завжди розуміють, як це робити або пояснюють неможливість виховання браком часу. Для посилення виховного впливу предмета більшість студентів вважає за доцільне внести зміни в засоби та методи навчання.

Відповіді на запитання «Які саме цінности природи та загальнолюдські цінности доцільно виховувати на уроках біології?» засвідчили, що 44 % респондентів на це запитання не дали відповіді. 56 % опитаних серед цінностей природи навели такі: цінність кожного виду живих істот; тваринний та рослинний світи; цінність природи як витока навчання та досвіду для людини; цінність життя та захоплення красою природи; бережливе ставлення до природи; екологічну етику; уявлення про те, що природа цілісна і людина є її часткою. До загальнолюдських цінностей, які вчителі виховують на уроках біології, віднесено: добро; здоров'я; терпимість; толерантність; любов, милосердя; бережливе ставлення один до одного.

Результати опитування дають можливість зробити висновок, що лише 56 % майбутніх учителів усвідомлюють, які саме цінности вони повинні виховувати на уроках біології. Відвідування 124 уроків, які проводили студенти-практиканти, показало, що на навчальних заняттях зверталася увага учнів на цінності природи та здоров'я, але цей процес має декларативний характер та виконується формально. Як правило, студенти проводять урок відповідно до загальнометодичних положень, які поширюються на будь-який шкільний предмет, та не враховують методичні особливості саме уроку біології. Виховний потенціал предмета не використовується в повному обсязі або використовується як додаток до головного змісту. Уроки з біології, переважно несуть лише інформаційний зміст. Інтеграція між біологічним змістом та етичним вихованням не здійснюється.

Формування біоетичних знань має аксіологічну спрямованість, а тому учитель, який організує навчання біології на засадах біоетики, повинен мати певні моральні якості. Для того щоб мати уявлення про ціннісні орієнтації майбутніх учителів, їм було запропоновано написати есе за темою «Сенс життя». Аналізуючи зміст есе, ми класифікували цінності за двома категоріями - духовні та матеріальні.

До матеріальних цінностей ми відносили такі відповіді: «успішне просування по роботі; матеріальна забезпеченість себе та своїх дітей; щастя своїх дітей; сенс життя шукати не треба, необхідно просто жити; досягти успіху; прожити життя максимально добре, задовольняючи всі свої потреби та ін.». До духовних цінностей, які важливі для опитаних, віднесли: «щастя моїх близьких; духовне вдосконалення та саморозвиток; допомога та необхідність для інших; бути вдячним іншим за їх добро та дарувати добро іншим; дякувати долі за те, що було та за те, що ще буде; дарувати любов, та ін.». Серед студентів духовні цінності в сенсі життя обрало 67 % респондентів, а матеріальні - 37 %. Наведемо декілька фрагментів з есе «Сенс життя»: «Якщо в тобі відчувають необхідність, якщо ти потрібен комусь, то значить, життя твоє не позбавлена»; «Основна мета приходу людини в цей світ - духовне вдосконалення»; «Сенс - дивуватися і захоплюватися усім живим на Землі»; «Сенс життя - залишити добрий слід в серцях і душах людей». У цілому студенти усвідомлюють пріоритет духовних цінностей у житті, але аналіз есе не дає можливість зробити висновок про те, наскільки вказані цінності дійсно реалізуються в житті, а не тільки декларуються. Отримані результати свідчать про внутрішню готовність студентів до реалізації виховних завдань, які постають перед ними в процесі професійної діяльності.

Для діагностики рівня сформованості особистісного ставлення студентів до природи та їх світоглядних морально-ціннісних орієнтацій (рівень особистісного надбання) ми запропонували анкету для виявлення єдності поглядів на природу та мораль. Серед опитаних лише 65 % усвідомлюють важливість біологічних знань у щоденному житті. На запитання:»Чи надає Вам вивчення біології можливість відповісти на запитання:»Що таке життя та за якими законами воно розвивається?» 86 % опитаних відповіли - так; 5 % - ні; 9 % не змогли дати відповідь. На запитання «Чи допомогло це відповісти на особисті питання сенсу життя? (свого подальшого життя, призначення та ін.) 11 % відповіли - так; 76 % - ні; 13 % студентів відповіли, що їх такі питання не цікавлять. Частина опитаних сприймають біологію як навчальний предмет, не пов'язаний з їх реальним життям, перспектив його застосування в щоденній діяльності для себе вони не усвідомлюють.

Відповідаючи на запитання «Що таке добро?», студенти відповіли: «Велика кількість грошей та можливість задовольняти свої потреби» - 3 %; «Можливість жити у злагоді зі своєю совістю» - 44 %; «Досягнення особистого успіху за будь-яку ціну» - 2 %; «Бачити красу навколишнього світу та намагатись жити за його законами» - 56%. 3 % респондентів вважають, що добро - це коли ти робиш для іншої людини або для групи людей, або для тварин, або для світу щось гарне, необхідне для них, не вимагаючи нічого натомість. Це те відчуття, яке повинна мати кожна людина.

На запитання:»Що таке совість?» майбутні вчителі відповіли: «Це застаріле поняття - 5 %; «Основна духовна якість людини» - 86 %. 9 % дали інші визначення. На їхню думку, совість - це те, що не дає людині зробити щось погане або допомагає виправитись, коли людина вже зробила щось погане, це те, що тисне на тебе морально, змушуючи стати на правильний шлях, це своєрідний бар'єр, який заважає тобі робити те, чого бажаєш, його можна подолати тільки переступивши через себе.

Загалом у студентів сформовано знання про моральні якості людини, вони виявляли їх стосовно інших та самі відчували їх дію на собі. Більшість майбутніх учителів біології розуміє, що навколишній світ існує не тільки для того, щоб задовольняти їх потреби, у ньому існують певні закони природи, інші істоти та необхідно пристосовуватись до сумісного життя. Спостереження за поведінкою студентів підтвердили, що вони не завжди реалізують ці принципи в повсякденній поведінці, наслідуючи поведінку більшості оточуючих. їхні думки не відповідають діям, останні частіше відбуваються рефлекторно. Вони не завжди розмірковують над своїми вчинками та не аналізують їх, хоча в них і склалось у цілому позитивне уявлення про світ і роль людини в ньому, але має воно теоретичний характер і не підкріплюється стійкою поведінкою.

Проведений аналіз літературних джерел і власний досвід підготовки майбутніх учителів біології за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавр, спеціаліст, магістр засвідчив, що навчально-виховний процес у вищій школі має значні потенційні можливості та перспективи для формування біоетичних знань у студентів та їх підготовки до відповідного аспекту професійної діяльності. Ми виокремили два взаємопов'язаних напрямки вирішення окресленої проблеми:

- організація освітнього середовища у вищій школі на засадах гуманізму, за якого модель гуманної поведінки передається методом наслідування;

- здійснення спеціальної діяльності з підготовки студентів до формування у школярів гуманного ставлення до систем різного рівня організації живої природи.

У розробці першого напрямку ми стоїмо на позиції науковців (С. Гессен, В. Давидов, Ю. Громико, В. Зінченко, П. Щедровицький та ін.), які розглядають освіту як процес організації освітнього середовища, у якому навчання та виховання органічно поєднані та втілені в культурно-історичному контексті Тобто під освітнім середовищем розуміємо систему впливів та умов формування особистості із заданою моделлю поведінки, а також можливостей для її розвитку, що містяться в соціальному та просторовому предметному оточенні.

Аналіз сучасних психологічних основ формування відповідального ставлення до природи показав, що методи і прийоми, за допомогою яких воно здійснюється, спрямовані головним чином на внутрішній світ особистості, на процес трансформації об'єктивно необхідного в суб'єктивно значуще. В їх основі повинно лежати гуманістичне спілкування, партнерські стосунки, принципи рівноправного діалогу. Це можливо за умови визнання концепції педагогічного процесу як діалогу, що передбачає взаємоспрямовану взаємодію його учасників. Педагогічне спілкування є головним механізмом досягнення головних цілей навчання та виховання.

У зв'язку з цим актуалізується проблема формування у студентів діалогічних умінь у процесі професійної підготовки, яка реалізується двома взаємопов'язаними шляхами: через організацію процесу навчання у вищій школі на основі паритетної взаємодії у системі «викладач-студент» та цілеспрямовану спеціальну діяльність із формування в майбутніх учителів відповідних умінь. Щодо другого напрямку реалізації проблеми, то нами розроблено вибіркову навчальну дисципліну «Біоетика», метою якої є виховання у студентів усвідомленого морального ставлення до всіх живих істот і діяльнісно-благоговійного ставлення до людського життя та формування умінь застосовувати біоетичні знання в майбутній педагогічній діяльності з метою формування біо- та екоцентричного типу мислення школярів. За своєю структурою курс «Біоетика» - багатокомпонентна дисципліна, яка передбачає різноманітні форми організації навчально-пізнавальної діяльності студентів: лекції, практичні заняття, самостійну роботу, виконання індивідуальних навчально- дослідних завдань. На його вивчення відведено 54 год. З них на лекційні заняття - 12 год.; практичні заняття - 6 год.; самостійну та індивідуальну роботу - 36 год. Передбачено виконання творчих завдань із використанням психолого-педагогічних методів ідентифікації (ототожнення), емпатії (співпереживання), рефлексії (самоаналіз), а також проведення етичного аналізу біоетичних проблем: «клонування: за і проти»; «евтаназія: милосердя чи злочин»; «вегетаріанство і любов до тварин» тощо. Зважаючи на це, вивчення спецкурсу передбачає вирішення двох завдань: формування у студентів біосферної етики; підготовка студентів до формування біосферної етики у школярів. Реалізація окреслених підходів до підготовки майбутніх учителів біології сприятиме формуванню їх професійної культури загалом і такої її складової, як досвід формування емоційно-ціннісного ставлення до об'єктів живої природи. Це може бути доведене в подальших наукових пошуках.

Література:

1. Біла книга національної освіти України / [Т. Ф. Алексєєнко, В. М. Аніщенко, Г.О. Балл та ін.] ; за заг.ред. В. Г. Кременя ; НАПН України. - Київ : Інформ. Системи, 2010. - 342 с.

2. Національна Доктрина Розвитку Освіти / Указ президента України. Доктрина. від 17.04.2002 № 347/2002 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://zakon4.rada .gov.ua/laws/show/347/2002.

3. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Біологія і хімія в сучасній школі. - 2012. - № 3. - С. 2-11.

4. Гранатов Г.Г. Метод дополнительности в интеграции научных культур / Г. Г. Гранатов, А. Плугина // Педагогические науки. - 2006. - № 6. - С. 46-52.

5. Троцька О.С. Біо(еко)етичне виховання: теорія і практика: монографія / О. С. Троцька, С. Назарко, А. В. Степанюк. - Вид. 2-ге, переробл. й доповн. - Тернопіль : Вид-во ТНПУ, 2012. - 240 c.

6. Бак В. Формування біоетичних знань старшокласників у процесі профільного навчання біології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. педагогічних наук : спец. 13.00.02. «Теорія та методика навчання (біологія)» / В. Бак. - К., 2015. - 20 с.

7. Гончаренко С. Наука й навчальний предмет / С. Гончаренко // Шлях освіти. - 2006.- № 1 - С. 8-14.

Размещено на Allbest.ru