Інтегративні та соціокультурні аспекти використання наративного підходу для розвитку здоров’язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури

У нашій системі підготовки використовується також наративна метафора психіки. Відповідно до цієї метафори, психічні стани, функції, процеси і компетентності розглядаються у форматі наративу, що обумовлює необхідність вербалізації основних питань збереження здоров'я, а також представлення їх як розповідей. Означений підхід існує в медичній традиції і полягає в послідовному розгляді системних питань, починаючи від досить віддалених, але базисних теорій різного спрямування в контексті інтеграції. Наприклад, формування знань із профілактики порушень серця пов'язане з теоретичним базисом ряду наук, зокрема анатомії, гістології, біохімії, фізіології, клініки та ін. Після розгляду теоретичних основ відбувається аналіз конкретних проблем здоров'я певної особи, тобто проходить персоніфікація знань, що являють собою значну кількість специфічних наративів і текстів, на основі яких формується концептуальна матриця професійної діяльності.

Таким чином, практична медицина і підготовка лікаря, незважаючи на домінування в ній редукційного бачення людини [2] на основі біологізаторських уявлень, є наратизованою сферою. Це дає можливість використати значний потенціал колективного розуму, традицій та досвіду, а також утримувати знання й компетентність в актуалізованій формі. Медицина, як відомо, взаємодіє з іншими наукам, що здійснюється перш за все через наративи та ітер- тскстуальність. Ми вважаємо, що зазначений досвід необхідно використовувати в практиці розвитку здоров'язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури.

Для глибшого і свідомого розуміння необхідності використання наративних і дискурсивних практик у розвитку здоров'язбережувальної компетентності проаналізуємо редукційний досвіт попередньої епохи. Це мілітарний, євгенічний і дезонто- логізуючий за своєю суттю дух радянської школи, який значною мірою знецінює її унікальні надбання. У форматі означеної педагогічної традиції стосовно збереження здоров'я напівтонів не існувало, а панували бінарні опозиції - «здоровий - нездоровий», що співвідносилося з концептами «потрібний - непотрібний», «воїн - симулянт», «друг - ворог» тощо. Здоров'я розглядалося редуковано, як функціональні можливості та їх приріст. З того часу бере свій початок і контрінтелектуальна традиція в освіті - не лише формувати уявлення про здоров'я на основі вже готових схем, порад, а й нарощувати його за допомогою простих зовнішніх впливів.

Радянська педагогіка обмежила себе перш за все через такий негативний досвід, як заборона використання оповідань духовного змісту (слухання розповідей, вивчення релігійних текстів), витіснення радянськими метанаративами вживання родових і особистісних наративів. Типова радянська людина повинна була мати стандартизований наратив. Це комбінувалося з активною трансляцією регламентованих наративів і метанаративів, серед яких - типові міфи про світле майбутнє, «святих» лідерів партії, війну, нескінченне соціалістичне будівництво, прогрес людства та науки, щасливе і веселе життя при комунізмі тощо. Таким чином, радянські метана- ративи домінували над іншими наративами. Це, як зазначає Ж. Ліотар, характерно для суспільств епохи модерну [11]. Наслідки цих явищ в освіті ми спостерігаємо і сьогодні, зокрема у форматі системних, прихованих та лінгвокультурних проблем.

Усе це сумарно дезактуалізувало і десемантизу- вало культурно визначені та індивідуальні наративні й дискурсивні практики. Смислом такого бутгя була жорстка регламентація наративів, «дискурс і наратив мовчання». Означені феномени були відомі ще в стародавні часи, про що, згадуючи грецьку приказку «Talis homitibus fuit oratio, quails vita» (Яке в людей житія - така і мова), наголошував Л. Сенека в листі (№ CXIV) до Луцилія.

Наслідком означених ідеологічних впливів було те, що деякі вчителі фізичної культури не використовували весь потенціал ефективної комунікації та наративних і дискурсивних практик. А як наслідок -- замість спілкування з дітьми урок інколи перетворювався на виконання вказівок у рецептурній формі. У кого є спортивний досвід, може пригадати крик та свист деяких учителів фізичної культури і тренерів під час тренувань на стадіоні, що також є результатом наративної і комунікативної некомпетентності та впливу відповідних тоталітарних традицій, де наратив замінювався наказом, погрозою, вереском, приниженням тощо. На жаль, у сучасній освіті досі існують залишкові ефекти представлених вище традицій. Отже, можна визначити відносно спрощені наративи фізичної культури і спорту, в яких домінувала артикуляція ідеї перемоги та прихована ідеологія мілітарності, класової боротьби, атональності, євгеніки і перманентного прогресу. Зрозуміло, що в такій системі проблема серця і здоров'я «губилася», десемантизувалася, дезактуалізувалася, а інколи й узагалі - не визначалася.

Висновки

Таким чином, учителю фізичного виховання необхідно актуалізувати у собі здатність розповідати учням добрі й розумні історії, в яких питання здоров'я будуть висвітлені в широкому культурному і духовному контекстах. Це сприятиме гуманізації, онтологізації, аксіологізації і психологізації здоров'язбережувальної компетентності та освітнього простору, що співвідноситься також із сучасним тенденціями «десовєтизації» України.

На завершення нашого наративу визначимо основну ідею висвітленої у дослідженні проблеми -- Vox viva docet (Живе слово вчить).

1. Використовуючи ідеї культурологічного та антропологічного підходів при розробці структури здоров'язбережувальної компетентності, ми виділяємо антропокультурний модуль. У процесі розвитку й реалізації зазначеної компетентності актуалізуємо необхідність активного використання наративних і дискурсивних практик, які є традиційними, куль- туровідповідними, конгруентними та адекватними до соціальної, психологічної, символьно-знакової і духовної природи людини. У нашій педагогічній системі антропокультурні складові, наративи і дискурси є основними факторами педагогічної інтеграції, які формують здоров'язбережувальну компетентність як системне, цілісне і багатовимірне особистісно-психологічие і професійне утворення, яке можна розглядати у форматі онтології культури. На основі використання наративних і дискурсивних практик здійснюється онтологізація, аксіологізація, антропологізація, психологізація, наративізація, гуманітаризація здоров'язбережувальної компетентності, а також здійснюється трансфер та інтеграція медико-гігієнічних знань у структуру здоров'язбережувальної компетентності.

2. Ми формуємо концепт здоров'язбережувальної творчості, основна ідея якого полягає в тому, що крім збереження здоров'я відбувається актуалізація творчого потенціалу педагога в напрямку активного включення особистості через рефлексію питань здоров'я в семіосферу і контексти культури, які можна представити у вигляді схеми «особистість - здоров'я

- культура». Зреалізувати це можна завдяки використанню наративних і дискурсивних практик, зокрема нами визначається концепт онтологічного здоров'я, який подається як наявність і реалізація потенційних можливостей збереження учнем своєї неповторної онтології через взаємодію з культурою.

3. Формування таких необхідних для здоров'язбережувальної компетентності характерологічних якостей педагога, як доброта, милосердя, співчуття, терпіння, гуманність, емоційна адекватність, уважність, психологічна надійність і відповідальність, проводиться через зв'язок із телеологією, смислами, семіосферою та контекстами культури. При цьому використовуються наративні й дискурсивні практики, а основними є такі якості, як доброта і милосердя, витоки яких мають трансцендентний характер, адже вони пов'язані з питаннями екзистенції, телеології і вищих смислів. Тобто, для роботи з дітьми перш за все слід дотримуватися професійного відбору, а у процесі підготовки педагога повинна бути присутня взаємодія з духовно-символічними рисами культури, що поєднуються з актуалізацією власного життєвого досвіду та самовихованням.

4. На основі антропологічного, наратив- ного, онтологічного і культурологічного підходів нами визначено такі основні моменти розвитку здоров'язбережувальної компетентності: «Ontos

- Narrative - Axis - здоров'язбережувальна компетентність», «культура - технологія - здоров'я

- культура», «досвід - наратив, культура - досвід», «культура - наратив -культура», «досвід - наратив - досвід -- компетентність».

5. У процесі розвитку здоров'язбережувальної компетентності важливим є формування в педагога інтсртекстуальних навичок, які мають певне здоров'язбережувальне спрямування і необхідні для ефективного використання педагогом свого творчого й інтелектуального потенціалу для набуття та інтеграції знань про здоров'я, які є тран- сдисциплінарними. Це надзвичайно важливо для усвідомленого використання у практиці збереження здоров'я прототекстів, наративів і метанаративів культури та її взаємодії із семіосферою. Беручи до уваги наративну метафору психіки, наративи, тексти і прототексти в нашій здоров'язбережувальній практиці ми визначаємо як основу пізнання - causa cognoscendi. Крім того, активне використання наративного підходу сприяє гуманізації освітнього процесу, врівноваженню впливу техноцентричних і постантропологічних інтенцій, а також обумовлює розвиток комунікативної, соціальної, інтертексту- альної та наративної компетентностей.

6. Дискурси і наративи влади стосовно здоров'я в епоху модерну і в часи сьогодення мають відносно просту концептуальну схему, відображаючи секуляризовану позитивістську рефлексію реальності, що відповідає парадигмальній основі променя, описаній

О. Г. Дугіним. Відповідно до зазначених візій, життя суспільства представлено у форматі постійного покращення та руху вперед. Таке розуміння трансформувалося в ідеологію збереження здоров'я, яка панує в освіті сьогодні та базується на ідеї начебто постійного приросту здоров'я, що забезпечується відносно простими заходами і методами. Означена структура наративу здоров'я вказує на явище акуль- турації та переходу культури в стадію цивілізації з домінуванням ідеології гедонізму, десемантизації вищих смислів та часткового ігнорування феноменології. Виходячи з цього, фізичне здоров'я визначається спрощено і зазвичай у тілесному вимірі, а духовне - у форматі декорації та інтелектуалізації на фоні відриву від культурних основ. Сумарно в соціумі, як і в освіті, переважають наративи, що відображають міфологію «прогресу» та «покращення» за допомогою простих дій та віри в чудо, тобто має місце феномен псевдорелігії, описаний Е. Фромом.

7. Наративи медицини та культури відображають здоров'я як складний, багатовимірний, поліонтологічний і духовний феномен. Відповідно процес збереження і формування здоров'я також є складним, етапним, неоднозначним, що відповідає реальності та феноменологічній достовірності. Тому, з методологічних позицій, використання при формуванні здоров'язбережувалньної компетентності наративних і дискурсивних практик, культурологічного підходу та трансферу медико-гігієнічних знань є адекватним і співвідносним до рівня складності означеної проблеми.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в проведенні герменевтичного аналізу особливостей педагогічних та медичних наративів із метою визначення оптимальних шляхів їх інтеграції з наступним активним включенням у структуру інтелектуального модуля здоров'язбережувальної компетентності.

Список використаної літератури

1. Анохин П. К. Кибернетика функциональных систем / П. К. Анохин ; под. общ. ред. К. В. Судакова. - М. : Медицина. - 1998. - 297 с.

2. Броди X. Из книги «Истории болезни» / X. Броди // Международный журнал исследования культуры. - 2013. - № 1. -- С. 52-64. - (Howard Brody, M.D., Ph.D. Stories of Sickness (Yale University Press, 1987, Изд. 2-е-2003).

3. Брокмейер И. Нарратив: проблемы и обещания одной альтернативной парадигмы / И. Брокмейер, Р. Харре // Вопросы философии. - 2000. - № 3. - С. 29-42.

4. Брунер Дж. Культура образования / Дж. Брунер. -- М. : Просвещение, 2006. - 223 с. - (Серия «Образование: мировой бестселлер»).

5. Бухаров А. О. Нарративные методы обучения в современной школе // Современная наука: актуальные проблемы теории и практики / А. О. Бухаров. 2011. - № 2. -- С. 51-56. -- (Серия «Гуманитарные науки»).

6. Дугин А. Г. Археомодерн / А. Г. Дугин. - М. : Арктогея, 2011. - 142 с.

7. Карпов А. О. Онтологизация, «онтологиза- ция» и образование / А. О. Карпов // Вопросы философии. - 2013. -№ 9. - С. 31-43.

8. Кириллов П. Е. Дискурс М. Фуко как методология анализа современных социальных институтов и процессов : дис. ...канд. филос. наук : 09.00.11 / Кириллов Павел Евгеньевич. - М., 2006. - 139 с.

9. Кузьмина Н. А. Интертекст и его роль в процессах эволюции поэтического языка : монография / Н. А. Кузьмина. - Екатеринбург : Уральский ун-т ; Омск : Омск. гос. ун-т, 1999. -268 с.

10. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Ж.-Ф. Лиотар. - М. : Ин-т експеримент, социологии ; СПб. : Алатея, 1998,- 160 с.

11. Икуджиро Н. Компания - создатель знания. Зарождение и развитие инноваций в японських фирмах / Н. Икуджиро, Т. Хиротака ; [пер. с англ. А. Трактинского]. -- М. : Олимп-Бизнес, 2011. - 384 с. : ил.

12. Рикер П. Модель текста: осмысленное действие как текст / П. Рикер // Социологическое обозрение. - 2008. - Т. 7. - № 1. - С. 25-43.

13. Ритцер Дж. Современные социологические теории / Дж. Ритцер ; пер. с англ. А. Бойков, А. Лисицына. - Изд. 5-е. - СПб.: Питер, 2002. - 688 с.

14. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание : человек и мир / С. Л. Рубинштейн. - СПб. : Питер, 2003. - 512 с. - (Серия «Мастера психологии»).

15. Руденский Е. В. Дефект социализации личности как базовая категория педагогики критического конструктивизма. Введение в социально-генетическую виктимологию / Е. В. Руденский, Ю. Е. Руденская ; Новосибир. гос. пед. ун-т. - Новосибирск : НГПУ, 2012. - 252 с.

16. Соломина Н. В. Интертекстуальный тезаурус современной языковой личности : на материале письменных текстов СМИ, КВН и интеллектуальных игр : дисс. ...канд. филолог, наук : 10.02.01 / Соломина Наталья Владимировна. - Омск, 2008. - 249 с.

17. Тимощук А. С. Традиционная культура: сущность и существование : автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра филос. наук : спец. 24.00.01 / Тимощук Алексей Станиславович. - Нижний Новгород, 2007. - 46 с.

18. Троцук И. В. Теория и практика нарративного анализа в социологии : монография / И. В. Троцук. - М. : Уникум-центр, 2006. - 207 с.

19. Фуко М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы / Мишель Фуко ; пер. с фр. В. Наумова ; под ред. И. Борисовой. -- М. : AdMargincm, 1999. - 478 с.

20. Чапаев Н. К. Теоретико-методологические основы педагогической интеграции : дис. ...д-ра пед. наук : 13.00.01 / Чапаев Николай Кузьмич. - Екатеринбург, 1998. - 462 с.

21. Шамшурина А. А. Истоки фрактальной педагогики / А. А. Шамшурина // Успехи современного естествознания. - 2011. -- № 8. - С. 201.

22. Franzosi R. Narrative analysis - or why (and how) sociologists should be interested in narrative / R. Franzosi // Annual Review of Sociology. - 1998. - Vol. 24.-P.517-554.

Анотація

У статті висвітлюються особливості інтегративного використання наративного, медико-гі- гіснічного, культурологічного та антропологічного підходів для розробки структури здоров 'язбережувальної компетентності вчителів фізичної культури. Визначаються особливості впливу наративів та дискурсів влади на формування здоров 'язбережувальної компетентності. Актуалізуються питання онтологізацїї, аксіологізації, антропологізації, психологізації, гуманітаризації знань про здоров 'я та здоров 'язбережувальної компетентності на основі використання наративних і дискурсивних практик. Презентуються концепти здоров язбережувальної творчості, онтологічного та лінгвістичного здоров'я. Аналізуються деякі особливості формування необхідних для здоров 'язбережувальної компетентності психологічних якостей педагога - доброти, милосердя, відповідальності.

Ключові слова: здоров 'язбережувальна компетентність учителя фізичної культури, здоров 'я, профілактика, педагогіка, наратив, дискурс, дискурс влади, метанаратив, текст, інтертекстуальність, культурологічний підхід, антропологічний підхід, педагогічна інтеграція, трансфер знань, доброта, відповідальність.

В статье представлены особенности интегративного использования нарративного, медико-гигиенического, культурологического и антропологического подходов для разработки структуры здоровьесохраняющей компетентности учителей физической культуры. Определяются особенности влияния нарративов и дискурсов власти на формирование здоровьесохраняющей компетентности. Актуализуются вопросы онтологизации, аксиоло- гизации, антропологизации, психологизации, гуманитаризации знаний о здоровье и здоровьесохраняющей компетентности на основе использования нарративных идискурсивных практик. Презентуются концепты здоровьесохраняющего творчества, онтологического и лингвистического здоровья. Анализируются некоторые особенности формирования входящих в состав здоровьесохраняющей компетентности психологических качеств педагога -- доброты, милосердия, ответственности.

Ключевые слова: здоровьесохраняющая компетентность учителя физической культуры, здоровье, профилактика, педагогика, нарратив, дискурс, дискурс власти, метанарратив, текст, интертекстуальность, культурологический подход, антропологический подход, педагогическая интеграция, трансфер знаний, доброта, ответственность.

The article presents the peculiarities of using the narrative, medical-hygienic, cultural and anthropological approaches to the development of the structure of the health preserving competence of PE teachers. The influence peculiarities of narratives and power discourses on forming the health preserving competence are determined. The issues of ontologization, psychologization and humanitarization of knowledge about health and health preserving competence on the basis of using narrative and discursive practices are actualized. The concepts of health preserving creativity, ontological and linguistic health are presented. Some peculiarities of forming the psychological qualities of a teacher necessary for the health preserving competences, such as kindness, mercy and responsibility are analyzed.

Key words: health preserving competence of a PE teacher, health, prevention, pedagogics, narrative, discourse, power discourse, meta narrative, text, intertextuality, cultural approach, anthropological approach, pedagogical integration, knowledge transfer, kindness, responsibility.

Размещено на Allbest.ru