Сутність художньо-аналітичного мислення та його роль для діяльності майбутніх учителів музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru

СУТНІСТЬ ХУДОЖНЬО-АНАЛІТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ ДЛЯ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Мирослава Олексюк,

викладач фортепіано

Хмельницької гуманітарно-

педагогічної академії

здобувач Національного педагогічного

університету імені М.П. Драгоманова,

м. Київ

У статті розглядається сутність розвитку художньо-аналітичного мислення майбутніх учителів музичного мистецтва.

Ключові слова: художньо-аналітичне мислення, педагогічна освіта, учитель музичного мистецтва.

освіта аналітичний мислення музичний

В статье рассматривается сущность развития художественно-аналитического мышления будущих учителей музыкального искусства.

Ключевые слова: художественно-аналитическое мышление, педагогическое образование, учитель музыкального искусства.

This article is studying the nature of artistic and analytical thinking of future music teachers.

Keywords: artistic and analytical thinking, pedagogical education, music teacher.

Постановка проблеми у загальному вигляді

У сучасному інформаційному суспільстві освіта стала однією з найважливіших сфер людської діяльності, чинником розвитку людства. Метою освіти є виховання всебічно розвиненої творчої особистості, здатної до пошуку та оволодіння новими знаннями, а також спроможної до самостійного життєвого вибору, сталого професійного саморозвитку та підвищення конкурентоздатності фахівців у європейському освітньому середовищі. В умовах формування вищої школи пріоритетного значення набувають процеси оновлення змісту та методів навчання студентів. Особливої актуальності в цьому контексті набуває фахова підготовка майбутнього учителя музичного мистецтва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Психологічні дослідження природи мислення здійснювали Л. Виготський, П. Гальперін, С. Рубінштейн, Г. Костюк; філософські положення щодо ролі мистецтва у формуванні особистості, сутності художньо-аналітичного мислення опрацьовували Ю. Борєв, М. Каган, В. Кудін, Л. Левчук, О. Лосєв, О. Плотницька; наукову розробку проблем фахової підготовки майбутнього вчителя музики, здобутки сучасної теорії та методики музичної освіти висвітлювали А. Козир, О. Олексюк, В. Орлов, О. Отич, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, А. Шульгіна, О. Щолокова та ін.

Мета статті - окреслити значущість та роль художньо-аналітичного мислення в діяльності майбутніх учителів музичного мистецтва.

Виклад основного матеріалу

У ході історичного розвитку психологічної думки проблеми мислення давно привертали до себе увагу не тільки психологів, а й представників суміжних галузей знання. Проте предметом спеціальної розробки вони стали тільки в кінці ХІХ і на початку ХХ ст. Як і будь-який процес пізнання, мислення є відображення об'єктивної дійсності мозком людини. Специфіка його полягає в тому, що воно - опосередковане й узагальнене відображення предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях. З такого розуміння мислення виходять Т. Єгоров, Г. Костюк, Р. Натадзе, А. Рубінштейн.

Проведені радянськими фізіологами і психологами дослідження проливають світло на механізми мислення, що є вищою формою аналітичної й синтетичної роботи мозку і має в своїй основі динаміку процесів збудження і гальмування. Результати цих досліджень показують, що основні закономірності нейродинаміки, відкриті І. Павловим і його співробітниками, діють і в мислительних процесах. Іррадіація і концентрація збудження і гальмування, їх індукційні відношення є важливим механізмом того аналізування і синтезування явищ зовнішнього і внутрішнього середовища, яке виявляється в мисленні людини.

Мислення характеризується тим, що воно є цілеспрямованим і продуктивним процесом. Цілеспрямованість виявляється в розв'язанні нових задач, у розкритті не даних безпосередньо й істотно важливих для людини зв'язків і відношень речей. Утрачаючи свою пізнавальну цілеспрямованість, мислення стає непродуктивним.

Його продуктивність характеризується створенням відповідних до дійсності розумових образів, знань, які глибше і повніше відображають цю дійсність, ніж чуттєве її пізнання, і тим дають відповіді на питання, які постають перед людиною в житті.

Правильне розуміння мислення, його специфічних особливостей дало можливість значною мірою з'ясувати і його життєву роль, його складні взаємозв'язки з практичними діями людини. Мислення не є просто реакцією на нову ситуацію. Воно становить такий аналіз і синтез певної ситуації, який дає змогу зрозуміти її походження і тенденції можливого розвитку, вийти тим самим за межі безпосередньо даного, перейти від простої реакції до розумової дії, опосередкованої розкриттям істотних зв'язків і відношень речей, і завдяки цьому досягти потрібного успіху. Необхідне для практики людини її мислення практикою перевіряється і на її основі розвивається [9, 169].

У науці психологічний термін “аналітичне мислення” тісно пов'язаний з основними категоріями педагогіки, як-от: виховання, освіта, навчання, учитель, учень. Цьому зв'язку сприяють базові чинники сучасної освіти, які об'єднують поняття аналізу, аналітичного підходу: принципи фундаменталізації освіти, інтеграції освітніх процесів, диференціації та індивідуалізації навчання. Вони передбачають формування в учнів умінь виділяти головне, встановлювати спільне, відмінне, співвідношення, зв'язки. Їх використання в навчальній діяльності характеризує її як аналітичну, функціонування якої завжди обумовлено відповідним типом мислення.

Якісне засвоєння змісту освіти передбачає встановлення міжпредметних зв'язків, використання наукової термінології, систематизацію інформації, що також передбачає опору на аналітичне мислення. У філософії та психології пізнання розглядають різні співвідношення видів інформації, її оцінки та аналізу. В. Андреєв виділяє три види інформації: необхідну для пізнання світу, людини і самого себе. Аналітичне мислення розвивається від початкового, елементарного аналізу предметів і явищ до їх більш глибокого осмислення, при цьому аналіз на початку здійснюється на практичному рівні (збираються факти матеріалу, що вивчається), потім узагальнення першого порядку (зіставлення фактів між собою та виявлення в них спільної основи), з' ясування зв'язків між фактами, явищами і процесами мислення. Аналітичне мислення - це не тільки аналіз, це синтез (зіставлення) інформації, підняття її на більш високий теоретичний рівень. Аналіз завжди постає у взаємозв'язку з абстрагуванням, узагальненням та іншими процесами мислення.

Формування аналітичного мислення передбачає розвиток цілісної інформаційної культури особистості, сутність якої полягає в можливості, здібності та умінні аналізувати інформацію, оперувати нею з метою оптимального використання для ефективного рішення життєвих завдань за допомогою системи інформаційних засобів та мисленнєвих операцій (Р. Абдєєв, В. Ащебков, Н. Гора, Е. Казакова, О. Лебедєв, В. Миронов та ін.).

У процесі становлення особистості майбутнього вчителя музичного мистецтва вагоме місце посідає формування його музичного мислення, яке, будучи важливим складником музичних здібностей, визначає успішність художнього пізнання, суттєво позначається на якості музично-творчої діяльності. Рівень сформованості музичного мислення характеризує ступінь підготовленості вчителя до музично-освітньої роботи в школі, виступає передумовою її ефективності [7, 23].

Художньо-аналітичне мислення, яке стосується педагогічної професії, має такі суттєві характеристики: воно передбачає об'єктивну соціальну оцінку педагогічної реальності, наукову оцінку інформації про педагогічну стратегію і тактику оптимального рішення педагогічного завдання, результативне оцінювання шляхів, засобів та методів його реалізації в дидактичній системі на основі переваги аналізу та синтезу.

Фундаментом художньо-аналітичного мислення є процес оволодіння розумово-практичними способами дій - бачити, відчувати, мислити, аналізувати, передавати художніми засобами (Л. Виготський, О. Леонтьєв). У різних видах мистецтва художньо-аналітична діяльність має свої особливості, оскільки спочатку твір мистецтва існує у свідомості автора (виконавця, слухача, глядача) як своєрідна модель, що аналізується, а вже потім як матеріальне втілення у творі мистецтва чи інтерпретації. Високий рівень знань та сформованість аналітичного мислення в поєднанні з розвинутими якостями особистості (креативністю, комунікативністю, ініціативністю тощо) дають змогу майбутнім учителям музики здійснювати інтеграцію знань і уявлень і власних, й уявлень учнів на духовно- світоглядному, естетико-мистецтвознавчому, психолого-педагогічному рівнях; наблизитися до адекватного прочитання авторського задуму у творах мистецтва, самостійно здійснювати художньо-педагогічну інтерпретацію творів мистецтва і вводити до своєї практичної діяльності різні сучасні технології навчання.

Процес сприйняття мистецтва вимагає складних розумових операцій, які відіграють значну роль у фаховій підготовці учителя музичного мистецтва: активної розумової діяльності, розвиненої уяви, емоційної сприйнятливості, здатності до осмислення твору загалом та зіставлення його з дійсністю і власним внутрішнім світом. Взаємозв'язок почуттів з поняттями, судженнями, умовиводами дає можливість студенту сприйняти сутність явищ, що розкриваються митцем в образній системі його творів. Надзвичайно важливим є суто особистісний характер сприйняття художнього образу, що впливає на свідоме самопізнання і стає джерелом формування ціннісних художніх орієнтирів студента.

Осмислене сприйняття музики, тобто її розуміння, можливе лише на основі певного кола знань (слухових вражень і навичок, які поступово розширюються і оновлюються та згодом стають досвідом). Чим більше розвинене музичне сприйняття, тим швидше і краще людина усвідомлює закономірність твору. Процес інтерпретації вкладається в таку схему: сприйняття - аналіз - уявлення - інтерпретація. На важливості процесу осмислення та аналізу музичних творів наголошували й видатні музиканти минулого. Так, Й. Гофман підкреслював, що “розумова техніка - здатність уявити в голові насамперед чуттєвий, а не нотний малюнок; швидкість музичного мислення - результат еластичності розуму, що постійно напрацьовується і розвивається наполегливою роботою” [1, 56 - 58]. Ф. Бузоні зазначав: “Вища техніка сконцентрована в мозку, вона складається з геометрії, розрахунку відстані та мудрого розпорядку” [3, 95]. К. Мартінсен підкреслював, що “в центрі - психічна сторона процесу, його спонукальна основа та мета” [4, 23].

Прогресивні ідеї було підхоплено і розвинуто видатними виконавцями і педагогами сучасності. Так, виховання “вдумливого виконання” вимагав від своїх учнів Ф. Блуменфельд, “найвищої осмисленості звучання” - Л. Ніколаєв. К. Ігумнов зазначав: “Для того, щоб усі ланки виконання- розповіді були узгодженні між собою, щоб контрасти були закономірні, необхідно вміти горизонтально мислити; необхідно кожну інтонацію, кожне гармонійне звучання розглядати не окремо, як самодостатнє, а мати на увазі його функціональне значення, розглядати його в загальному зв'язку і виходячи з цього, надавати йому того чи іншого характеру” [3, 58].

Отже, високий рівень знань та сформованість художньо-аналітичного мислення в поєднанні з розвинутими якостями особистості (креативністю, комунікативністю, ініціативністю тощо) дають змогу майбутнім учителям музичного мистецтва здійснювати інтеграцію знань і уявлень і власних, і уявлень учнів на духовно-світоглядному, естетико-мистецтвознавчому, психолого- педагогічному рівнях; наблизитися до адекватного прочитання авторського задуму у творах мистецтва, самостійно здійснювати художньо-педагогічну інтерпретацію творів мистецтва і вводити до своєї практичної діяльності різні сучасні технології навчання [8, 7].

Література

1. Гофман Й. Фортепианная игра. Ответы на вопросы о фортепианной игре / Й. Гофман; [пер. с англ.]. - М.: Госмузиздат, 1961. - 156 с.

2. Коган Г. Ферручо Бузони - пианист / Г. Коган [2 изд., доп.] -M.: Музыка, 1971. - 232 с.

3. Курбатов М. Несколько слов об художественном исполнении на фортепиано / М. Курбатов - М. : Советский композитор, 1989. - 15 с.

4. Мартинсен К.А. Методика индивидуального преподавания игры на фортепиано / К.А. Мартинсен. - М. : Музыка, 1997.

5. Матисс А. Сборник статей о творчестве [под ред. А. Владимирського] / А. Матисс. - М.: Иностранная литература, 1958. - 124 с.

6. Нейгауз Г.Г. Об искусстве фортепианной игры. Записки педагога / Г.Г. Нейгауз. - М.: Музыка, 1988. - 240 с.

7. Орлов В.Ф. Професійне становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін: теорія і технологія / В.Ф. Орлов. - К.: Наукова думка, 2003. - 263 с.

8. Плотницька О.В. Художньо-аналітичні уміння як важливий компонент формування художньої компетентності майбутнього вчителя музики / О.В. Злотницька // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2003. - № 13. - С. 32 - 34.

9. Скрипченко О.В. Загальна психологія / О.В. Скрипченко. - К.: Каравела, 2012. - 464 с.

Размещено на Allbest.ru