Дослідження сучасних тенденцій здійснення професійної орієнтації учнів загальноосвітніх навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України

Дослідження сучасних тенденцій здійснення професійної орієнтації учнів загальноосвітніх навчальних закладів

Помінчук С.Г.

Анотація

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблеми профорієнтації в сучасних умовах концентруються за такими певними напрямами: методологія профорієнтації (Є. Климов), розробка системного підходу (В. Сахаров), умови здійснення системи профорієнтації як дидактичної структури забезпечення самооцінного інструментарію школярів (Б. Федоришина), теорія мотивації професійного вибору (Є. Павлютенков), культурологічні аспекти в процесі підготовки учнів до свідомого вибору професії (Г. Шевченко) та ін.

Значення професійної орієнтації для науково- методичного забезпечення діагностики відтворення трудових ресурсів на фазі їхнього формування досліджено в наукових працях Е. Бойченко. С. Дмитрук вивчав вплив кризових явищ на процеси формування та збереження людського капіталу; вплив демографічної ситуація як індикатора функціонування професійного ринку праці досліджено О. Добренко; М. Лукашевич досліджував психологію праці і в цьому ж контексті - професійну орієнтацію; аналіз професійних планів випускників шкіл був здійснений С.А. Щудло. У педагогічному форматі професійну орієнтацію досліджували І.Д. Бех, М.І. Бех, Н.А. Побірченко, О.П. Сергєєнкова, Н.А. Сургунд, Б.О. Федоришин та ін. А.В. Мацегора та Л.М. Степченко розглядали профорієнтацію як напрям діяльності соціального педагога. Роль служби зайнятості в професійній орієнтації учнівської молоді досліджували Л. Авдєєв, Ю. Маршавін, Н. Ортікова та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Аналіз практики показує, що зміст, форми, методи й засоби профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю не забезпечують досягнення її основної мети сьогодення - формування конкурентоспроможної особистості, яка готова до свідомого соціально-професійного самовизначення. У даній статті автором досліджено професійну орієнтацію з економічної позиції, а саме як засіб прогнозування та формування трудових ресурсів для забезпечення кадрами перспективного ринку праці.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вагомий внесок у дослідження та розбудову професійної орієнтації здійснено видатним вченим Б.О. Федоришиним, який зазначав, що "професійна орієнтація - це науково-практична система підготовки особистості до вільного та свідомого вибору професії. Головним об'єктом цієї системи є особистість школяра в різні вікові періоди її розвитку - від молодшого до старшого віку" [4; 5]. Наукові праці Б.О. Федоришина стали підґрунтям для формування вченими витоків, які успішно реалізуються в сучасній практиці професійної орієнтації шкільною спільнотою і визнані науковцями- дослідниками [6].

У 2007 р. для здійснення професійної орієнтації учнівської молоді в загальноосвітніх навчальних закладах Міністерством освіти України рекомендовано Програму "Побудова кар'єри" для загальноосвітніх навчальних закладів (10-11 класи) [7], яка направлена на розв'язання означеної проблеми обґрунтованого вибору професії. Концепція профільного навчання у старшій школі, яка була прийнята в 2013 р., реалізує принцип особистісно орієнтованого навчання та дає змогу створити найоптимальніші умови професійного самовизначення учнів та подальшої їхньої само- реалізації [8].

Окремі види структурної складової професійної орієнтації у загальноосвітньому навчальному закладі

Науковці констатують факт глибокого дисбалансу між попитом та пропозицією на сучасному ринку праці. Безсумнівним фактом сьогодення є те, що випускники загальноосвітніх шкіл найменш підготовлені до вимог сучасного світу в умовах глобалізаційних процесів, неузгоджена з вимогами ринку праці діяльність системи освіти ще більше загострює проблему молодіжного безробіття, зокрема випускників навчальних закладів. Так, в Україні за 20 років запроваджено приблизно 1 400 нових професій, із них майже 30% - з ініціативи навчальних закладів, лише 32 спеціальності ініціювали працедавці [10, с. 5].

С. Дмитрук, здійснюючи оцінку впливу кризових явищ на формування та відтворення людського капіталу, констатує, що Україна - єдина серед європейських країн, яка застрягла в між- кризовому просторі. Після глобальної кризи 2008-2009 рр. більшості країн удалося відновити позитивну економічну динаміку, Україна ж знову потерпає від кризових проявів [11, с. 48].

У той же час дослідники зазначають, що вибір подальшої освітньої траєкторії учнями шкіл не є усвідомленим, із прогнозованими перспективами, а виявляється досить випадковим, визначається результатами ЗНО, модою чи престижем професії, легкістю здобуття чи іншими чинниками. У такому випадку навчальний заклад стає лише місцем перебування студента, виконуючи, на думку Р. Мертона, латентну функцію babysitting. Професійна невизначеність та невмотивованість до засвоєння фаху найчастіше ведуть до безробіття після завершення навчального закладу, оскільки навчання не підпорядковане професійним очікуванням [14, с. 59].

Аналізуючи обрані учнівською молоддю професійні напрямки, Е. Бойченко звертає увагу на те, що сучасні процеси формування, розподілу, перерозподілу та використання трудових ресурсів характеризуються наявністю диспропорцій у співвідношеннях попиту та пропозиції робочої сили, зміною в їхній професійно-кваліфікаційній структурі. Це відбувається за рахунок збільшення чисельності осіб із вищою освітою та суттєвого скорочення випускників професійно-технічних закладів. Як результат, при високому рівні безробіття в Україні спостерігається дефіцит кадрів, переважно робочих спеціальностей [15, с. 19].