Система освіти в сучасній Франції
Французька система освіти, її плюси і мінуси. Норми системи освіти у Франції, їх столітня історія та особливості структури. Три великих принципи Жуля Фері. Дошкільна освіта у Франції. Тривалість та зміст початкової освіти. Два блоки середньої освіти.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.11.2017 |
| Размер файла | 87,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
24
Размещено на http://www.allbest.ru/
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Економічний факультет
Реферат
зі Вступу до університетських студій
на тему: "Система освіти в сучасній Франції"
Виконала: студентка 1 курсу
Спеціальності "Облік і аудит"
Крошко Ольга Валеріївна
Науковий керівник:
кандидат історичних наук
Набока Сергій Валерійович
Київ - 2017
Зміст
- Вступ
- 1. Загальна характеристика
- 2. Дошкільна освіта
- 3. Початкова освіта
- 4. Середня освіта
- 5. Вища освіта
- Висновки
- Використані джерела
Вступ
Сучасна епоха розвитку цивілізації характеризується бурхливими інтеграційними процесами в галузі культури й освіти. За умови глобалізаційних тенденцій та переходу до використання новітніх науково-інформаційних технологій суттєво змінюються парадигми суспільного прогресу. Конкурентоспроможність кожної держави залежить передусім від людського фактору, у формуванні якого освіта відіграє провідну роль. Саме ця обставина вимагає визнання галузі освіти загальнонаціональним пріоритетом розвитку.
Франція - країна, яка породила великих філософів і художників, письменників і скульпторів, а також багатьох відомих людей. Так як я студентка, тому найбільший інтерес у мене викликає сфера освіти. Саме тому тема реферату звучить так: "Система освіти в сучасній Франції".
Мета моєї роботи: дати характеристику і зрозуміти, що собою являє французька система освіти, а також виявити її плюси і мінуси. Для цього я повинна поетапно охарактеризувати систему освіти. У своїй роботі я опишу та дам характеристику дошкільній, шкільній та вищій освіті.
Зібрати інформацію з даної теми мені не склало складнощі, тому що вона дуже актуальна в наші дні. Основною літературою, яку я використовувала в своєму дослідженні, були книги Б.Л. Вульфсона "Школа сучасної Франції" і "Педагогічна думка в сучасній Франції". У цих книгах чітко охарактеризовані та визначено етапи системи освіти, а також описані проблеми з якими стикаються французькі педагоги та учні. Крім цих книг я використовувала літературу таких авторів як Корнієнко, Величко і багато інших, в яких також доступно і зрозуміло описано французьку освіту.
1. Загальна характеристика
Основні норми системи освіти у Франції мають уже столітню історію. Після Великої Французької революції 1873 р. у Франції був започаткований принцип "освіта для всіх і кожного без обмежень, незважаючи на соціальний статус і прибуток". Але тільки за часів III Республіки, закон Жуля Фері (1881 - 1882) ввів цей принцип у реальне життя.
Три великих принципи Жуля Фері й досі залишаються в силі:
1. Публічна середня освіта є обов'язковою, починаючи з 6 до 14 років (з 1959 р.). Якщо батьки стоять на заваді до навчання своєї дитини, то на них буде накладено штраф або їм навіть відмовлять у батьківських правах.
2. Публічна середня освіта є безкоштовною. Уряд також забезпечує учнів підручниками. Батьки витрачають гроші тільки на шкільні речі, обіди і групу подовженого дня.
3. Публічна середня освіта має нейтральний або світський статус по відношенню до політики та релігії. Але за батьками залишається право вирішувати, куди відправляти дітей - до приватних шкіл чи релігійних. У Франції тільки 7% приватних шкіл, вони є платними, інші - більшість з яких католицької конфесії - фінансується урядом. Державним школам віддається перевага, бо в них суворіше ставлення до дисципліни і навчання.
Освіта у Франції має чітко відокремлені структурні одиниці, залежно від віку та рівня підготовки учнів.
Освітня система у Франції має таку структуру:
1. Дошкільна освіта (як правило, це дитячий садок, куди діти надходять у віці від 2 років).
2. Початкова освіта (отримання освіти в коледжі або ліцеї, де навчаються діти від 6 до 11 років).
3. Середня освіта (діти у віці 18 років закінчують навчання, або складають іспит на ступінь бакалавра для вступу у ВНЗ).
4. Вища освіта (університет, студент за підсумком отримає диплом бакалавра, остаточно затверджує спеціалізацію).
2. Дошкільна освіта
У Франції не прийнято сидіти вдома з маленькими дітьми: батьки вважають за краще працювати. Тому існує традиція віддавати дитину в дитячі установи мало не з їхньої появи на світ. Французькі ясла можуть приймати дітей від 3-х місяців. А ось у дитячі садки, які тут називають "материнські школи" (йcole maternelle), діти починають ходити з 2 років. У багатьох випадках такі дитсадки організовують безпосередньо при початкових школах та називають "класами для малят".
"Материнські школи" розглядаються не тільки в плані загального розвитку і виховання дітей, але й як важливий суспільний інститут підготовки їх до обов'язкового навчання. На "материнську школу" покладені завдання фізичного, естетичного, морального та інтелектуального розвитку дітей.
Дошкільна освіта у Франції не є обов'язковою, але практично всі діти (98%) з 2 до 6 років відвідують дитячий садок.
За період перебування в дошкільних установах діти повинні:
1. Отримати навички подолання слабкості і недоліків розвитку.
2. Намагатися викладати свої думки як усно, так і в письмовій формі. Досягнувши дворічного віку педагоги вчать дітей простих понять: брати участь в іграх, розуміти історії з картинками та ін. Дитина опановує правильну структуру мови, розуміє пісні.
3. Навчитися малювати найпростіші предмети. У французів мистецтво далеко не на останньому місці. Різні види мистецтва допомагають розвинути моторні навички, рівновагу і координацію.
4. Навчитися досліджувати, конструювати і експериментувати, підбирати різні способи, проявляти допитливість та ін. Дитині дуже цікаво розуміти світ, її заохочують за цікавість в галузі науки і техніки.
5. Навчитися правильно сприймати зовнішній і внутрішній світ.
Основними освітніми завданнями є: фізичний, соціальний, інтелектуальний розвиток та розвиток поведінки. Дітей вчать вирішувати завдання самостійно. Досягати цілей за допомогою єдності вимог оточуючих. Діти намагаються наполягати на своїх правах.
У "материнських школах" дітей ділять на 3 групи в залежності від віку:
1. У першій групі займаються найменші діти віком від 2 до 4 років, їхні заняття - це різноманітні ігри. Слід зауважити, що на цьому етапі життя дитини справжнє виховання здійснюється на підставі принципу "пізнання на дотик", який вважається найважливішим з усіх наявних методів.
2. У другій групі (з 4 до 5 років) крім ігор дітей навчають ліпленню, малюванню, різним практичним навичкам, крім того, приділяється велика увага усному спілкуванню дітей один з одним шляхом мови та жестів.
3. У третій групі старших дітей (з 5 до 6 років) вчать читати, рахувати й писати, готуючи їх до легкого вступу до школи. "Головна увага приділяється розвитку мовлення малюків, співу, малюванню, фізичним вправам, вихованню санітарно-гігієнічних звичок і найпростіших навичок самообслуговування".
У так званій "материнській школі" заняття тривають з 8: 30 до 16: 30. А у великих містах дитсадки пропонують ще й послугу "подовженого дня", до 18: 30. Канікул у таких закладах немає, тому що багато хто з батьків працюють, а діткам необхідна опіка і контроль. Слід зауважити, що традиційно у Франції середа - це день, призначений для релігійного виховання дітей. І тому більшість дитячих садків не працюють по середах. В цей день батькам доводиться вдаватися до послуг приватної няні, наймати бебі-сітера (серед яких багато студентів), звертатися за допомогою до родичів, або відводити дитину в спеціальні дитячі центри для занять спортом, музикою, танцями та іншими справами.
Лаяти та кричати на малюків вихователям категорично заборонено. Поводитись з маленькими вихованцями потрібно дуже ласкаво і тепло. Педагоги всіляко перешкоджають дитячому плачу. Якщо дитина засмутилася, її візьмуть на руки, втішать, відволічуть яким-небудь захоплюючими заняттями. Іноді діти на цілий день відправляються в похід і влаштовують на природі невеликий пікнік.
В узагальненні всього вище сказаного варто зауважити, що дитячі сади вважають найбільшим успіхом французької системи освіти, що підтверджується високою кваліфікацією вихователів і вчителів, відмінним оформленням і обладнанням класів, а також доброзичливою обстановкою, в якій виховуються діти.
3. Початкова освіта
Початкова освіта триває п'ять років, з 6 до 11 років (якщо в дитини немає проблем з навчанням) і поділяється на:
1. Підготовчий курс (CP)
2. Початковий курс 1-й рік (CE1)
3. Початковий курс 2-й рік (CE2)
4. Середній курс 1-й рік (CM1)
5. Середній курс 2-й рік (CM2)
Початкова освіта є інтуїтивною. Тому що "вона базується, перш за все, на природному здоровому глузді, на силі очевидності, на вродженій здатності людського розуму схоплювати якщо не всі істини, то, у всякому разі, найбільш прості й істотні з них". А також і практичною.
Діти займаються 27 годин на тиждень (з 9 - 12 годин та з 14 - 17 годин), чотири дні на тиждень та в суботу зранку. У середу та неділю діти відпочивають. У школах навчають змішані класи - дівчатка і хлопчики разом, незважаючи на те, що все ще можна побачити на старих будинках надписи: "Школа для хлопчиків" та "Школа для дівчаток". Усі предмети в класі веде один викладач. Цікаво, що батьки не вибирають школу для навчання, вона визначається за принципом розташувань місць проживання по відношенню до шкіл.
Найважливішим предметом в школі є французька мова. Головна мета навчання цього предмету у школі - навчити учня писати грамотний та ясний твір. Це вершина, до здійснення якої, прагнуть по етапах. На підготовчому курсі зусилля вчителя спрямовані на те, щоб навчити дитину читати. На початковому курсі (елементарному) закріплюється й удосконалюється техніка читання і розширюється словниковий запас. На середньому курсі учні складають невеликі письмові твори. Для цього проводять спеціальні уроки. Потім твори перевіряються вчителем, і кілька робіт видається на обговорення класу. Діти повинні виявити граматичні та стилістичні помилки, а також запропонувати свої варіанти поліпшення фраз і мовних зворотів.
Наступне місце за кількістю годин після французької мови займає арифметика, але це не точна назва дисципліни. Відповідні відомості дає предмет, іменується в навчальному плані "рахунок". Це більш точна назва, бо елементи теорії тут зведені до мінімуму: учень повинен оволодіти технікою виконання чотирьох арифметичних дій, спираючись на суто емпіричні відомості про десяткову систему числення.
На початковому і середньому курсі даються деякі відомості з історії Франції. Заняття з історії представлені короткими розповідями (2 рази на тиждень по 10 хвилин) про найбільш відомих французьких державних діячів і полководців, про війни і окремих епізодах епохи революції кінця XVIII століття.
На географії діти, в ході бесіди, знайомляться з найпростішою інтерпретацією таких понять, як "ґрунт", "материк" і т.д., розповідають про природні умови, населення та адміністративний поділ Франції. Величезна увага вчителя приділяють краєзнавчому матеріалу (історичні події, що відбувалися в даній місцевості, пам'ятники старовини, господарське життя комуни, департаменту).
На початковому курсі з'являються вправи на спостереження. Ці заняття за традицією часто називають "предметними уроками" (lecons de choses), вони являють собою основну форму знайомства школярів з матеріалом природничо-наукових дисциплін. "Ці заняття повинні поставити дітей перед фактами дійсності, з тим, щоб учні навчилися уважно спостерігати їх і точно описувати. Першим і єдиним доступним дитині способом вивчення зовнішнього світу є спостереження". У цієї дисципліни немає однакової і обов'язкової програми. Зміст уроків може змінюватися. Програма містить певний перелік тем, які вчитель неодмінно повинен пройти.
На початковому курсі об'єктами спостереження виступають явища і факти, з якими діти стикаються в повсякденному житті. Учні повинні з допомогою вчителя дати морфологічний опис того, що вони бачать, і спробувати встановити найпростіші зв'язки між спостережуваними об'єктами. На середньому курсі зміст занять ускладнюється, оскільки вводять теми, пов'язані з початковими відомостями з фізики, хімії, біології. У ході занять треба постійно звертатися до практики, і тому діти проводять найпростіші досліди. Результати занять фіксуються; учень записує хід спостереження і основні висновки.
З першого ж року навчання в початковій школі на уроках "ручної праці" передбачаються різні види робіт для хлопчиків і дівчаток. Хлопці на підготовчому і на початковому курсах клеять конверти, плетуть килимки, вчаться поводженню із столярними предметами, а на середніх курсах - підклеюють і переплітають книги, випилюють по дереву, виготовляють геометричні фігури. Дівчаток навчають найпростішим елементам шиття, в'язання, вишивання, виведенню плям на одязі.
Ручна праця викладається в комплексі з малюванням і кресленням. На початковому курсі діти малюють чорними і кольоровими олівцями, деякі ліплять з фігури з пластиліну. На середньому курсі учні вчаться користуватися лінійкою, транспортиром, креслять геометричні фігури і тіла, а також прості елементи обстановки.
Таким є загальний обсяг знань, якими повинні оволодіти французькі школярі протягом початкового п'ятирічного курсу. Далі частина з них ідуть у ліцеї та загальноосвітні коледжі, а інші завершують обов'язкове навчання в старших класах початкової школи.
Вищого курсу в багатьох початкових школах немає, і тому учні проводять шостий рік навчання на середньому курсі і потім надходять у дворічний випускний клас.
Випускний клас був створений в 1938 р., слідом за продовженням обов'язкового терміну навчання до чотирнадцятирічного віку. Основне його значення полягає в тому, що: "Випускний клас початкової школи повинен служити переходом від вчення до життя. Бажано, щоб тут дитина поступово втрачала вигляд школяра і прилучалася до різноманітних конкретних проблем, які в майбутньому поставить перед нею її професійна діяльність і обов'язок громадянина. Учневі слід показати, що багато з цих питань він може вирішувати з допомогою знань, отриманих в школі".
Відповідно з цією тезою і будуються заняття: новий теоретичний матеріал залучається в дуже невеликому обсязі. Наголос робиться на емпіричних знаннях і конкретних вузькопрактичним навичках.
У випускному класі предмет "арифметика" називається "рахунок та його практичне застосування". Учні оперують тими ж правилами і поняттями, які вони засвоїли раніше, але сфера докладання математичного матеріалу розширюється, завдання ускладнюються, а їх зміст пов'язується з практикою. Учнів знайомлять з процедурою купівлі-продажу, комерційної документації, перевіркою грошової і товарної готівки.
У випускному класі викладають також такі предмети, як: "елементи прикладного природознавства", "історія" та "географія". Навчальні програми з цих дисциплін повторюють у більш ускладненому та розширеному вигляді, пройдені на середньому курсі.
Після закінчення циклу навчання в початковій школі учні здають іспити на одержання сертифіката про початкову освіту (certificat d'еtudеs primaire, CEP).
"Наші учні 12-14 років перебувають у такому віці, коли їм хочеться, щоб їх сприймали "всерйоз", їм здається, що доросле життя їм вже по плечу. Вони щасливі, коли з ними поводяться як з "старшими" і коли вони вивчають те, що безпосередньо пов'язано з діяльністю дорослих. Вони тоді почувають себе вже не школярами, а працівниками".
Найбільш характерна риса методики навчання в початковій школі полягає в тому, що робиться наголос на розвиток пам'яті та на дослівне запам'ятовування.
На закінчення, потрібно відмітити те, що: "початкова школа стає центром життя дитини. І це найголовніше і саме чудове завоювання".
4. Середня освіта
Середня освіта у Франції встановлена двома блоками:
1. Перший цикл навчання (коледж)
2. Другий цикл навчання (ліцей).
Середня освіта є обов'язковою (тільки коледж) і безкоштовною. Термін навчання на цьому етапі: коледж 4 роки, ліцей 2-3 роки. На навчання можуть вступити не тільки громадяни Франції, а й іноземці. Правда, доведеться скласти іспит на знання мови, пройти усну співбесіду і написати мотиваційний лист. У приватні школи іноземців беруть без проблем, якщо вони володіють французькою мовою на базовому рівні.
Коледжем у Франції називають перший щабель середньої школи. Він дає реальну освіту, так як, після складання випускного іспиту учні цього закладу йдуть працювати на підприємства промисловості та сфери послуг.
Ліцей є завершальною ланкою системи середньої освіти й одночасно перехідним ступенем до вищої освіти. Після закінчення навчання в ліцеї учню видається атестат про середню освіту і отриманням диплома бакалавра, що дозволяє продовжити навчання у вищому навчальному закладі, тобто здобути вищу освіту.
Французькі учні, мають щоденники, щоб записати домашнє завдання, та для вчителя, який хоче поставити оцінку. Батьки перевіряють щоденники, щоб стежити за навчанням своєї дитини. Домашнє завдання - важлива частина навчального процесу. Учні витрачають багато часу на виконання завдань, які мають обов'язковий характер, а потім ще й оцінюються. Також існує місячний табель, що є зв'язком між школою і батьками. Щомісяця батьки підписують табель з оцінками. Для оцінювання знань використовується літерна градація від "А" - "дуже добре" до "Е" - "дуже погано". Інколи використовується 20-бальна система. Наприкінці кожного триместру батьки отримують "триместровий бюлетень", в якому відображенні оцінки учня за триместр з кожної дисципліни, поради викладачів, а також загальні зауваження. Особливість оцінювання у французьких школах полягає у класифікації місця учня по відношенню до інших з кожної дисципліни. Наприклад, він може мати 1 місце з математики і 9 - з хімії або літератури.
Дисципліна завжди є предметом гарячих дебатів. Французькі вчителі мають обмежені права для покарання учнів. Вчитель може залишати учня після школи на деякий час, дати йому додаткове домашнє завдання, примусити відвідувати школу у вихідні дні для роботи над домашнім завданням. Інколи застосовуються більш жорсткі заходи, зокрема "виключенням" зі школи на декілька днів, впродовж яких учень отримує погані оцінки з пропущених предметів. Тобто, дисциплінарне виховання спрямоване на навчання учня. Суворе й ставлення до відвідування уроків.
У французьких учнів навчальні тижні дуже навантаженні: 25 годин у початковій і до 35 - в середній. Але в них майже 175 днів канікул.
Учні отримують впродовж усіх рівнів шкіл різносторонні знання, мають багато матеріалу для вивчення напам'ять. Під час уроків вчителі часто використовують групову форму роботи учнів. Французька система піддається критиці з приводу шкільних невдач: більше ніж 10% молодих людей залишають навчання взагалі, не отримують будь-якого диплому. Школа існує лише для хороших учнів і не зважає уваги на тих, у кого виникають проблеми. Дитина, яка не встигає, повинна залишатися на другий рік.10% залишається на другий рік, навчаються у початковій школі, і тільки 2/3 учнів переходять до середньої "без другого року".
У школах залишається невирішеним питання нерівності, часто шкільні невдачі пов'язанні із соціальним
Коледж
Сучасна система середньої освіти у Франції включає в себе, крім ліцеїв, навчальні заклади іншого типу - неповні середні школи, так звані коледжі. Колеж дає реальну освіту, так як по його закінченні учень отримує сертифікат, який дозволяє йому працювати за отриманою спеціальністю. І саме тому цей цикл навчання підходить для людини, яка не ставить перед собою мету здобути вищу освіту.
Термін навчання в колежі становить 4 роки. Ідентичність навчальних планів коледжу і ліцеїв в перші два роки навчання теоретично дають можливість кращим учням колежу перейти по завершенню дворічного циклу навчання в ліцеї. Але в дійсності такий перехід здійснюється лише деякими учнями.
Основне завдання на цьому етапі робиться на практичне застосування раніше отриманих знань. Теоретичний матеріал з гуманітарних і природничо-математичних дисциплін займає дуже скромне місце. Також у колежі вивчають тільки одну іноземну мову.
Випускники коледжів здають іспити на отримання "Свідоцтва про закінчення коледжу" і їх подальше навчання залежить саме від цього документа. Потім перед ними відкривається три шляхи. Перший шлях - безпосередній початок їхньої практичної діяльності. Другий шлях - вступ у середні спеціальні навчальні заклади (професійні ліцеї). Третій шлях - вступ до ліцею, навчання в якому закінчується здачею іспиту на ступінь бакалавра.
У деяких коледжах створюються спеціальні секції для навчання дітей з різними видами відхилень розвитку і поводження. Їх навчають викладачі, що пройшли професійну підготовку для роботи з "важкими" дітьми. Ці секції називаються SEGPA.
Фактично, зараз, колеж є своєрідною надбудовою над початковою школою. І при цьому, "коледж середньої освіти є важливим етапом демократизації освіти, оскільки вперше в історії французької школи всі учні після закінчення елементарного циклу виявляються зібраними в одному навчальному закладі. Ці коледжі - ідеальний інструмент для проведення ефективної орієнтації: перехід з однієї секції в іншу може відбуватися без ускладнень".
Ліцей
У 15 років починається навчання в ліцеї (lycee). Ліцей є завершальною ланкою середньої освіти та перехідною ланкою до вищої освіти.
Навчання у ліцеях розбивається на 3 класи: 2-й, 1-й і випускний (terminale).
Другий клас є "невизначеним" класом, тобто поки що учень не має визначеної спеціалізації. Перший клас має багато напрямків - філій навчання. Учні проходять тест по французькій мові, оцінка за який враховується при здачі іспиту на диплом бакалавра. "Терміналь", тобто останній клас ліцею закінчується здачею іспиту на диплом бакалавра. "Бак", як його коротко називають французи, не є дипломом, але має величезну важливість, тому що надалі веде до вищого освіти.
Частина випускників коледжу налаштовуються на якнайшвидше збуття спеціальності і йдуть у професійний ліцей (lycee professionnel) або до центру підготовки підмайстрів (CFA), де отримують знання і навички за обраним профілем. Інші ж випускники, націлені на вступ до вузу, тобто здобуття вищої освіти, та протягом 3 років готуються до складання іспитів на диплом бакалавра (baccalaureat, скорочено ВАС), для чого вступають в ліцей загальноосвітнього або технологічного напрямку. Але варто відзначити, що сам факт навчання в ліцеї зовсім не гарантує отримання диплома бакалавра. Цей диплом видається тільки тим, хто набрав не менше 10 балів за підсумками серії усних і письмових іспитів. Отримавши менше, учні здають другу серію іспитів або відправляються на переекзаменування. Якщо ж набрати прохідний бал так і не вдається, то той хто навчається просто отримує свідоцтво про закінчення середньої школи.
Професійні ліцеї готують учнів протягом трьох років до професійного диплома певної професії. По закінченню такого виду ліцею для випускника видаються такі дипломи, як:
1. САР (сертифікат професійної підготовки, видається учню, який оволодів певною професією);.
2. ВЕР (сертифікат загальної професійної освіти), який готує до роботи в певній галузі діяльності, наприклад, у готельному господарстві, транспорті.
3. LEP має дуже поганий імідж у суспільстві, оскільки вважається прямою дорогою до невисокого соціального стану і низької зарплати.
У цілому професійні ліцеї дають знання, навички та вміння з певної професії і, що важливо, у професійні ліцеї не йдуть для отримання диплома професійного бакалавра, туди подають документи, щоб почати працювати на роботі, яка не потребує високої кваліфікації робітника.
У системі французької освіти професійна і загальна освіти більш розділені, ніж в інших країнах, і через це професійна освіта має невисоку цінність в очах суспільства й учнів.
У ліцеях загальної освіти, які відкривають шлях до університетів Франції, термін навчання становить 3 роки.
Загальноосвітній напрям будується з ухилом у філологію, економіку або природні науки. Документи, які видаються учням після закінчення цих навчальних закладів, розбиваються за спеціалізацією:
1. Економіка та соціальні науки.
2. Література і мови.
3. Природничі науки.
Відповідно до обраної спеціалізації ліцеїсти здають випускні іспити. Атестат про середню освіту має три різновиди орієнтації:
1. Літературна (L).
2. Природничо - наукова (S).
3. Економічна (ES).
Другий напрямок передбачає ще більш вузьку спеціалізацію:
1. Природничі науки й технології сфери послуг.
2. Природничі науки й промислові технології.
3. Природничі науки та лабораторні технології.
4. Медико-соціальні науки.
Ліцеї - це навчальні заклади вищої середньої школи. Стати ліцеїстом не так вже й просто, але тільки випускники ліцеїв мають право продовжити своє навчання у вищому навчальному закладі.
Існують певні умови зарахування до ліцею. У першу чергу, це - одностайне рішення учня і батьків про вибір ліцею, майбутньої спеціалізації і вибору подальшої кваліфікації. Крім цього, наявність рекомендацій групових зборів педагогів коледжу, якщо там навчалася дитина. Цей документ розглядає комісія при академічному інспекторі регіону, яка при прийнятті рішення враховує наявність місць в ліцеях.
Після закінчення навчання у загальноосвітньому ліцеї видається диплом бакалавра. Але отримують його не всі учні, тільки ті, хто здав випускні іспити, в середньому 80%. Таким чином, диплом бакалавра представляє собою не тільки освітній, а й соціальний атестат, тому що дає право учневі отримати вищу освіту. Видатний французький діяч Е. Ерріо в своїх мемуарах писав: "Саме середня освіта через іспит на ступінь бакалавра, сама по собі досить безглузда, відкриває доступ не тільки до вищої освіти, а й до всіх посад у громадських установах, до всіх вільним професіям".
Учні, які вдало склали іспити на "диплом бакалавра", продовжують свою освіту в університетах. Саме про них, тобто про систему вищої освіти, і піде мова в наступному розділі.
5. Вища освіта
Закон від 26 листопада 1984 року запровадив у Франції громадське управління вищої освіти, завданням якого була підготовка фахівців, що мають диплом бакалавра. Цей закон визначив основні цілі французької вищої освіти: розвиток освіти має бути одночасно загальнокультурним і професійним, поєднання його з науково-технічної дослідницькою роботою, яка повинна проводитися вузами, поширення знань і культури, участь в міжнародному співробітництві.
Структура вищої освіти Франції є класичною для країн Європи і має три ступені:
1. Бакалаврат (Licence) - 3 роки навчання.
2. Магістратура (Master) - 1-2 роки навчання залежно від програми і напрямку освіти.
3. Докторантура (Doctorat) - навчання до 3 років, в тому числі захист дисертації.
Частково вищу освіту у Франції отримують вже в ліцеях, в яких протягом двох років можуть отримали диплом бакалавра, але адміністративно ліцеї включені в систему середньої освіти з причин історичного та технічного характеру.
В даний час у Франції налічується 87 університетів та університетських центрів, які об'єднують близько 800 науково-дослідних відділень по підготовці до досліджень, до яких приєднуються функціональні об'єднання: інститути (навчання одного предмета) і Вищі школи (близько 300).
Частина вищої освіти практично повністю відкрита (це переважно університети) і вступ зводиться до простого запису на навчання та сплачування символічної суми на витрати канцелярії. Інша ж - "закрита" (домінують неуніверситетські заклади), бо зарахування провадиться з жорстким відбором при кількох претендентах на одне місце. Навчаючись в останньому класі ліцею "терміналі", учень може звернутися до його ради з проханням на основі подання вирішити питання вступу до таких закладів із селективним зарахуванням:
1. Підготовчих класів, які інтенсивно готують до вступу через жорсткий конкурс у популярні у Франції Вищі (чи Великі) Школи.
2. Університетського технологічного інституту, для отримання через два роки технологічного диплома, що є насамперед професійною і вигідною для успіху на ринку праці кваліфікацією.
3. Секції вищих техніків, з виходом через два роки на посвідчення "вищого техніка".
4. Спеціалізованої (Вищої) профшколи.
Для запису в університети необхідно мати документ про середню освіту (12 чи 13 років навчання), який у Франції має назву "бакалавра" і отримується після складання комплексу випускних екзаменів, що проводяться одночасно по всій країні. Дані про ці екзамени (включаючи й результати учнів) оприлюднюються у пресі.
Особи без диплома бакалавра можуть отримати перепустку у вищі заклади шляхом складання екзаменів на диплом доступу до вищої школи (DAEU), який визнається еквівалентним замінником. DAEU має лише дві версії: А - гуманітарну, В - природничі та інші спеціальності.
Принципової різниці між університетами та вищими школами не існує, мова може йти скоріше про історично сформовані типи.
А тепер докладніше розглянемо програми навчання.
Спеціалізовані Вищі школи.
Вищі школи (спеціалізовані вузи) у Франції з'явилися у XVIII столітті, в період кризи університетів, з ініціативи державної влади з метою підготовки кадрів для конкурсного заміщення адміністративних посад.
Навчальні заклади подібного роду створювалися також з ініціативи підприємців для того, щоб підприємства мали в своєму розпорядженні необхідних працівників для розвитку виробництва.
Вищі школи вважаються більш престижними навчальними закладами ніж університети, адже навчання тут зазвичай більш якісне і вузькоспеціалізоване. У вищих школах викладаються предмети, що відносяться до всіх галузей знань - від фундаментальних наук до мистецтв, від гуманітарних і інженерних дисциплін до літератури, права, управлінських спеціальностей.
Вищі школи можуть бути як державними, так і приватними (в основному навчають за програмами напрямків бізнес, економіка, мода і мистецтва).
Вищі школи поділяються на декілька типів залежно від спеціалізації: вищі інженерні школи, вищі педагогічні школи, вищі військові школи, вищі комерційні школи і школи управління, вищі ветеринарні школи та інші. Вищі комерційні школи часто є єдиним можливим шляхом отримання престижного диплому в сфері бізнес-менеджменту, а також диплому магістра ділового адміністрування (MBA) у Франції. Найвідомішими комерційними школами є НЕС Paris, INSEAD, ESSEC. Серед державних університетів програми МВА пропонує Universitй Paris-Dauphine (Париж).
Студенти Вищих шкіл можуть також обрати між навчанням французькою і англійською мовами (англійською пропонується близько 600 програм).
Навчання у Вищих школах платне і залежно від форми власності (державна або приватна) коливається від 2 до 25 тис. євро на рік. Проте, випускники Вищих шкіл мають набагато більше шансів знайти високооплачувану, престижну і перспективну роботу в майбутньому.
Існують різні підготовчі класи для вступу у Вищі наукові школи: класи біології, математики, технічні підготовчі класи, з фізіології. Класи підготовки до Вищих шкіл готують до спеціалізованої довгострокової вищої освіти. Кожна школа видає свій диплом. Наприклад, дипломи інженера можуть видавати лише державні та приватні школи, які отримали на це дозвіл. Для того, щоб визначити рівень підготовки будь-якої французької школи, потрібно брати до уваги:
1. Рівень прийому, враховуючи ступінь підготовки (бакалавр) і відбір при зарахуванні.
2. Складність вступних іспитів. Рівень конкурсу встановлюється щороку виходячи з результатів, досягнутих учнями.
3. Тривалість навчання (1,2,3,4 роки).
Зараз у Вищих школах навчається понад 200 тис. студентів.
Університети
Сучасні університети дають можливість студентам багатого вибору довгострокових і короткострокових програм навчання, в кінці якого видаються державні дипломи, мають однакову цінність незалежно від університету, або університетські дипломи.
"Короткий" цикл
Вища освіта "короткого" циклу доступна тільки при наявності ступеня бакалавра. Її називають "коротким" циклом, тому що вона триває зазвичай 2 роки. Це навчання користується попитом у суспільстві, так як дає можливість реального і швидкого працевлаштування.
Слід виділити наступні загальноосвітні установи "короткого" циклу:
1. Відділення вищої технічної освіти в ліцеях. Вони готують до отримання ВТS (breret de technichien superieur) - диплома про вищу технічну освіту. У деяких класах ліцеїв готують протягом двох років до отримання атестата про вищу технічну освіту (АВТ). Однак за деякими спеціалізаціями існує випробувальний рік. Зарахування на ці відділення виробляються згідно шкільного досьє до отримання ступеня бакалавра. Абітурієнти повинні здати іспити на бакалавра за спеціальністю, яку вони обрали.
освіта франція дошкільна початкова середня
2. Університетські технологічні інститути (institut universitaire de technologie) існують при університетах і ведуть до отримання DUT (diplome universitaire de technologie) - університетського технологічного диплома. Основна мета видачі диплома - забезпечити зацікавленим особам професійну класифікацію. Вони забезпечують у рамках університетів загальну і технологічну короткострокову підготовку в промисловому секторі та секторі послуг. Вони доступні для абітурієнтів, які мають ступінь бакалавра, для вступу на обрану ними кафедру і затверджених приймальною комісією після проходження конкурсу атестатів або співбесіди. Тривалість навчання 2 роки. Перехід на другий курс затверджується завідуючим кафедрою після наради з викладацьким складом, організованим в комісію. У разі незадовільних результатів студент може бути відрахований або допущений до повторного навчання. У разі виключення дається орієнтація з профорієнтації. Повторно можна навчатися лише на одному з курсів. Після закінчення навчання видається диплом, який містить оцінку за вибрану спеціалізацію та напрямок, якщо він був.
3. Спеціалізовані школи готують протягом 2-х років або 3-х років за спеціальностями охорони здоров'я і для соціальних служб: акушерок, медсестер, масажистів і т.д.
"Довгий" цикл
У розвинених країнах практично завершено впровадження триступеневої моделі організації стаціонарної освіти. Вона являє собою три більш-менш самостійних і разом з тим взаємопов'язаних циклу навчання. Кожен цикл розглядається як один із ступенів вищої освіти та завершується наданням відповідного диплома.
В університетах і прирівняних до них вищих школах перший цикл закріплює загальноосвітні знання, отримані в школі, і закладають первісну основу підготовки кваліфікованого фахівця за обраним профілем освіти. Мережа автономних спеціалізованих навчальних закладів з 2-3 - літніми термінами навчання інтенсивно розвивається на рівні першого циклу. Перший цикл готує фахівців середньої ланки.
Доступ до першого циклу мають бакалаври. По закінченню двох років навчання видається диплом загальноуніверситетської освіти (Diploma of general education) або диплом науково-технічного навчання в університетах (Diploma of scientific and technical education at universities), обидва державні. DGE є класичним або оновленим і можуть співіснувати в одному університеті, але з різних дисциплін. Відмінність DSTEU в тому, що він "багатопредметний" і більш вузької спеціальності. Він містить оцінки з предметів, які поділяються на розділи. Основна мета диплома про науково-технічному університетську освіту - забезпечити зацікавленим особам професійну кваліфікацію, тому університети запрошують викладачів, провідних практичну діяльність з тієї чи іншої спеціальності диплома. Фахівці готуються для роботи в промисловості і сфері послуг.
Другий цикл дає закінчену вищу освіту за конкретної професії (інженер, юрист і т.д.). Після двох-трьох років навчання на цьому циклі студент отримує ступінь бакалавра. Потім, хто бажає підвищити свою кваліфікацію і отримати ступінь магістра, займаються ще 1-2 роки, складають іспит з ряду дисциплін на підвищеному рівні і захищають дисертацію.
Третій цикл призначений для тих, хто вже отримав ступінь магістра. Це можуть бути студенти, які тільки що закінчили другий цикл навчання і проявили найбільші успіхи в навчанні, самостійність мислення, здатність до засвоєння складного теоретичного матеріалу, схильність до дослідницької або конструкторської роботи. Освіту третього циклу отримують також магістри, що вже пропрацювали кілька років і прагнуть до більш високого соціального і академічному статусу. Успішне завершення навчання на третьому циклі дає ступінь доктора наук. Отримавши цей ступінь, студенти орієнтуються на науково-дослідну чи дослідно-конструкторську діяльність, а також на викладання у вищій школі.
Після закінчення третього циклу видається:
1. Диплом про вищу спеціалізованому освіту
2. Диплом розширеної освіти.
3. Університетські дипломи про дослідницьку роботу, не визнані в загальнодержавному масштабі.
"Кожен цикл, згідно зі своїми цілями, є частиною професійної орієнтації, загальної підготовки, придбання професійної кваліфікації, наукової роботи, особистого розвитку, підготовки до усвідомлення своїх обов'язків, робота в індивідуальному порядку і в колективі".
Організація навчання, академічний рік та екзамени
Академічний рік має два семестри, розпочинається він у вересні і закінчується у червні. Заняття проводяться у традиційний спосіб, але акцент робиться на самостійній роботі студентів. Фахові дисципліни завершуються екзаменами. Шкала оцінок досить своєрідна: від 20 (найвища) до 0 (найнижча): 16-19 - дуже добре і відмінно, 14-15 - добре, 12-13 - достатньо добре, 10-11 - задовільно (прохідні бали), нижче 10 - незадовільно.
Навчання у ВНЗ Франції організовується за трьома стадіями - циклами. Перший триває два роки, упродовж яких 54% всього контингенту студентів університетів здобуває загальну вищу освіту, уточнює фахову орієнтацію й отримує першу академічну кваліфікацію (проміжний диплом DEUG). Другий цикл є циклом поглиблення і фахової підготовки (2-3 роки) й поділяється на дві стадії з наданням licenc i maitrise. Третій цикл спеціалізований і готує до початку серйозних наукових досліджень. Прийом на нього - за конкурсом, тривалість навчання - один рік. Конкурсним є також вступ на докторські студії, які завершуються захистом дисертації та отриманням кваліфікації "доктор".
Висновки
Система освіти Франції об'єктивно відіграє роль своєрідної лабораторії, дослідного поля, де проходять перевірку життям сучасні тенденції розвитку освіти. В освітніх проблемах цієї країни знаходять відображення важливі педагогічні процеси, що виходять за межи національних кордонів і становлять інтерес для вітчизняних педагогів.
"Французька система освіти - є спадкоємицею давньої традиції, яка до цих пір в значній мірі надихає французьку педагогіку. Вона звеличує розвиток спекулятивного мислення та здатності до дедуктивних висновків. але не надає цінності іншим розумовим здібностям, зокрема, художнім і практичним, таким необхідним висококваліфікованому робітникові, вченому, винахідникові".
З усього вивченого мною матеріалу, я можу зробити такі висновки. По-перше, основні принципи системи освіти у Франції мають уже столітню історію, і були закладені в 1980-90-х роках. Французька освіта носить світський і національний характер. Навчання на початковому і середньому етапі освіти обов'язкове і безкоштовне.
По-друге, одна з особливостей французького освіти полягає в тому, що навчальні заклади знаходяться під опікою держави, а також одержують від нього серйозну матеріальну підтримку.
Ще одна особливість - це практично однакова якість навчання як у столиці, так і у провінції.
Що стосується дошкільної освіти, то воно не носить обов'язкового характеру, але більша частина дітей його отримує. Однак необхідно зауважити, що на цьому етапі життя дитини починають закладати основні традиції французької освіти.
На початковому етапі освіти закладаються фундаментальні основи знань і навичок. Саме тому, на цій стадії навчання важливо якомога більше контролювати навчання дитини.
Середня освіта є визначальною ланкою системи. Визначальним тому, що воно дає обрис соціального статусу дитини, а також визначає її подальше життя. Учень вирішує продовжить він свою освіту далі чи зупиниться на цьому етапі. Важливо відзначити, що перепусткою до вищої освіти є диплом бакалавра. І якщо людина вирішує продовжити навчання у вищому навчальному закладі, то отримання диплома бакалавра для нього становить головною ціллю. Якщо він справляється з цими труднощами, то він переходить на новий етап. Якщо ж він вирішив закінчити своє навчання - він потрапляє у світ дорослих, світ з проблемами працевлаштування, безробіття та іншого.
Вища освіта дає шанс учню займати керівні пости, а також отримувати гідну свого рівня оплату праці. У цій країні своя система дипломів та вчених ступенів, особливий розподіл на цикли. Потрібно зауважити, що наявність диплома про вищу освіти високо оцінюється суспільством. Також тут присутнє і особливе відношення до дипломів державних навчальних закладів: вони, як правило, цінуються набагато вище, ніж дипломи приватних шкіл та університетів.
Освічена людина - це особистість, здатна мислити логічно, що володіє певним рівнем інтелекту, прагненням до самоосвіти, що дозволяє відновлювати відсутні ланки в системі знань і підвищувати свій рівень розвитку.
Використані джерела
1. Б.Л. Вульфсон. Вища освіта на порозі ЧЧЙ століття: успіхи і змінні проблеми. - Педагогіка. Ч.З. 1999.
2. Б.Л. Вульфсон. Стратегія розвитку освіти на Заході на порозі ЧЧЙ століття. Видав-во УРАО, 1999.
3. Френе С. Антологія гуманної педагогіки. 1996.
4. Величко О.Г. Болонський процес - це конкретні рішення і дії // Теория и практика металлургии. - Днепропетровск, 2004.
5. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. Посіб. за ред.В.Г. Кременя. - Тернопіль: Навчальна книга. - Богдан, 2004.
6. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник. - К.: ЕксОб, 2001.
7. Зязюк Л. Освітня система Франції Рідна школа. - 2001.
8. Корнієнко К.В. До проблем доступу до вищої школи; Шлях освіти. - 2000.
9. Кремінь В. Болонський процес: зближення, а не уніфікація; Дзеркало тижня. - 2003.
10. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка. - Суми, 1999.
11. Шевченко А. Система освіти у Франції; Рідна школа. - 2001.
12. Система освіти Франції: інформаційно-аналітичний зріз [Електронний ресурс] // ПРОФСПІЛКА ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ. - 2013. - Режим доступу: https: // pon.org.ua/international/2742-sistema-osviti-franciyi-informacijno-analitichnij.html.
13. Система освіти Франції [Електронний ресурс] // Освіта.ua. - 2011. - Режим доступу до ресурсу: http://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14803/.
14. Освіта у Франції [Електронний ресурс] // Вікіпедія. - 2017. - Режим доступу до ресурсу: https: // uk. wikipedia.org/wiki/Освіта_у_Франції.
15. Сучасна система освіти у Франції [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://www.novapedahohika.com/nolom-1190.html.
16. З життя європейців: шкільна освіта у Франції - молодша школа та коледж [Електронний ресурс] // Українська правда - Режим доступу до ресурсу: https: // life. pravda.com.ua/society/2014/06/3/170910/.
17. Огляд сучасної французької системи освіти [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://www.novapedahohika.com/noloms-1195-1.html.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Основні принципи Болонської декларації. Ступеневість та доступність вищої освіти у Великій Британії. Принципи організації вищої освіти у Франції. Цикли університетської освіти у Франції. Ступеневість освіти та кваліфікації у польській вищій освіті.
реферат [21,4 K], добавлен 29.09.2009Система освіти Франції як своєрідна лабораторія, де проходять перевірку життям сучасні тенденції розвитку освіти. Етапи навчання. Початкова школа – обов’язковий і безкоштовний етап для дітей 6-11 років. Школи, коледжі, університети та мовні школи Франції.
курсовая работа [82,1 K], добавлен 20.05.2011Специфічні риси середньої освіти Франції, особливості децентралізованої системи управління нею у Франції. Стандарти як складова механізму забезпечення якості освіти в державі, оцінка їх практичної ефективності, зміст і напрямки реформування змісту.
курсовая работа [54,6 K], добавлен 24.10.2015Територіальний склад Королівства Нідерланди, загальна площа, кількість населення, державна мова. Загальні риси голландської системи освіти. Характеристика початкової, спеціальної, середньої, вищої освіти та освіти для іноземців. Типи освітніх програм.
реферат [17,9 K], добавлен 20.02.2011Історія розвитку системи освіти, вплив організації англійської системи освіти на економічний розвиток країни. Реформи освіти другої половини ХХ століття, запровадження новий принципів фінансування. Значення трудової підготовки учнів у системі освіти.
реферат [24,1 K], добавлен 17.10.2010Ознайомлення із особливостями структури, стратегіями та принципами систем середньої та вищої освіти в Україні, Франції (коледжі, ліцеї університети, вищі школи), Німеччині (реальна, основна, обов'язкова школа), Великобританії, США, Японії та Росії.
контрольная работа [40,5 K], добавлен 26.05.2010Характеристика системи освіти в Англії, Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії: минуле і сьогодення. Система початкової та середньої освіти, подальша та вища освіта. Освітні напрямки уряду Англії. Рішення про направлення дитини на спеціальне навчання.
курсовая работа [45,5 K], добавлен 08.12.2010Напрямки розвитку змістовної частини сучасної вузівської освіти. Принципи сучасної освіти: функціональна повнота компонентів змісту, диференціація та інтеграція змісту освіти. Загальна структура та вимоги до змісту освіти. Блоки підготовки фахівців.
реферат [17,4 K], добавлен 03.06.2010Особливості дошкільного виховання у Великобританії. Система середньої освіти, шкільні програми. Вища академічна освіта. Рівні компетенції професійного навчання. Державне регулювання процесу освіти за допомогою фінансування, оподаткування та законодавства.
презентация [3,9 M], добавлен 18.04.2015Експертна оцінка освіти Італії на рівнях дошкільної, шкільної і вищої системи освіти. Напрями вдосконалення і розвитку системи освіти Італії: негативні і позитивні тенденції. Вплив і значення розвитку італійської освіти для освіти України.
реферат [14,3 K], добавлен 10.02.2011
