Формування професійної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників засобами проектної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Кафедра педагогіки та соціально-економічних дисциплін

Формування професійної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників засобами проектної діяльності

Олександр Володимирович Торічний,

Ключові слова: компетентність, професійна компетентність, проектна діяльність, технології, формування, майбутні офіцери-прикордонники.

професійний компетентність офіцер викладач

Постановка проблеми у загальному вигляді. Модернізація та оновлення змісту вищої освіти передбачає як основну вимогу часу - підготовку кваліфікованого, конкурентоспроможного, компетентного фахівця, який на високому рівні оволодів професією під час навчання у вищому навчальному закладі та готовий до активної діяльності на шляху професійного зростання. Важливою складовою вищої освіти України виступає військова освіта. Зміни, що відбулися в освітній галузі, потребують від вищих військових навчальних закладів (далі - ВВНЗ) розробки нових концептуальних підходів до реформування військово-освітньої сфери з урахуванням сучасних реалій.

В умовах сьогодення необхідне кардинальне переосмислення місця ВВНЗ як в освітньому, так і в соціальному та культурному середовищі в умовах військової агресії Російської Федерації проти України, тимчасової окупації нею території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, розпалювання збройного конфлікту в східних регіонах України, що супроводжується здійсненням заходів, спрямованих на дестабілізацію політичної та економічної ситуації в Україні, розвитком тероризму та загрозою його поширення територією України.

Реалії сьогодення потребують від ВВНЗ розробки методологічних засад, які би сприяли вдосконаленню загальної професійної компетентності у цілому, а також військово-спеціальної зокрема. Як показує власний педагогічний досвід, саме військова освіта сприяє відтворенню кадрового потенціалу Державної прикордонної служби України (далі - ДПСУ), Збройних Сил України (далі - ЗСУ), а тому покликана забезпечити високу якість підготовки військових фахівців відповідно до сучасних вимог. Сучасні інноваційні технології в освітній галузі, а також реформування ДПСУ, ЗСУ створюють об'єктивні реалії для реформування системи освіти у ВВНЗ.

Зазначимо, що в розпорядженні Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 р. № 1189-р «Про Стратегію розвитку Державної прикордонної служби України» серед напрямків та положень стратегії чільне місце посідає підвищення рівня боєздатності органів ДПСУ та їх спроможності до виконання завдань із захисту державного кордону; створення та запровадження системи професійної компетентності; забезпечення підготовки особового складу ДПСУ у навчальних закладах ДПСУ з урахуванням загроз прикордонній безпеці; реорганізація системи підготовки кадрів і роботи з особовим складом з урахуванням загальноєвропейських стандартів та формування сучасної системи роботи з персоналом.

Отже, ВВНЗ потребують нагального оновлення змісту вищої освіти відповідно до досягнень психолого-педагогічної та військової науки, запровадження нових прогресивних технологій підготовки військових фахівців, зокрема впровадження шляхів, що актуалізують необхідність формування професійної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників засобами проектної діяльності, котрі дозволяють забезпечувати радикальне підвищення рівня професіоналізму фахівців вказаного профілю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Підготовка всіх категорій військових фахівців на якісно новому рівні неможлива без широкого впровадження сучасних інноваційних технологій. Сьогодні педагоги зацікавилися питаннями формування та розвитку професійно важливих якостей майбутнього офіцера. Цим питанням присвячені роботи О. Діденка, Д. Іщенка, Т. Олійник, В. Ягупова. У полі зору науковців перебувають системні процеси формування у майбутніх офіцерів військової компетентності (В. Бачевський, А. Борисовський, К. Вербицький, В. Герасимчук, А. Машталер, П. Онищук, К. Тушко). Уже є вагомі напрацювання, які стосуються окремих напрямків фахової підготовки майбутніх офіцерів, зокрема військово-прикладна (Л. Чернишова), виховна (А. Галімов, В. Мирошніченко, О. Ставицький), морально-політична (А. Аронов). Зокрема професійну компетентність офіцерів-керівників досліджував М. Бастріков; вплив модульного навчання на процес формування професійної компетентності курсантів вивчав А. Комаров; О. Протасов займався вивченням процесу управління професійною компетентністю майбутніх офіцерів; педагогічні умови підвищення якості професійної компетентності були в центрі уваги В. Савіна та Л. Кравцова. Питання підвищення ефективності фахової підготовки курсантів у вищих військових навчальних закладах розглядали О. Виноградов, П. Вишневський, А. Воловник, Н. Генералова, О. Діденко, С. Кубіцький, А. Окіпняк, О. Тогочинський, В. Чернявський та ін. Дидактичні та методичні аспекти проектної діяльності досліджували В. Беспалько, В. Гузєєв, Л. Зазуліна, Є. Полат, Г. Селевко, І. Чечель та ін.

Мета статті - дослідити питання формування професійної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників засобами проектної діяльності для можливості підвищення ефективності означеного процесу у вищих військових навчальних закладах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Насамперед коротко проаналізуємо наукову дефініцію «компетентність». А. Вербицький, через призму контекстного підходу до навчання, розглядає цю наукову категорію як систему усвідомлених знань. Автор переконаний, що для того щоб бути компетентним у певній сфері професійної діяльності, необхідно здійснити подвійний перехід: від знаків - до думки, а від думки - до вчинку, дії. Інші науковці (Е. Гельфман, Л. Демидова, М. Холодна) визначають компетентність як особливий тип організації знань відносно певної змістової галузі, яка пов'язана з можливістю приймати конструктивні рішення як у вигляді оцінок, висновків, так і у вигляді програм поведінки.

Слід констатувати, що у трактуванні поняття «компетентність» у педагогічних наукових колах не вироблено єдиного загальновизнаного підходу. Як наслідок, існує чимало близьких за змістом тлумачень цієї наукової дефініції. Зокрема компетентність розглядають: як систему теоретико-методологічних, нормативних положень, наукових знань, організаційно-методичних, технологічних умінь, об'єктивно необхідних особистості для виконання посадово-функціональних обов'язків; властивість особистості, що зумовлює ефективне розв'язання проблем у сфері діяльності людини; систему властивостей особистості, що визначається результатом розв'язання проблемних завдань; певний набір якостей, поведінкових характеристик, які необхідні працівнику для успішного виконання тієї чи іншої роботи; ступінь сформованості суспільно-практичного досвіду суб'єкта; певний стан, який виникає внаслідок оволодіння знаннями, досвідом, навичками, уміннями (підготовленість, орієнтування, усвідомленість, правоздатність, ефективність); здатність приймати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію при виконанні функціональних обов'язків; сукупність індивідуальних здібностей, навичок, професійних умінь і знань, наявність базової освіти і досвіду роботи.

Аналізуючи думки фахівців щодо цієї наукової категорії, можна констатувати, що різні підходи до її трактування обумовлені особливостями структури діяльності фахівців різних професійних сфер, а також різноплановими позиціями дослідників. Беззаперечним є той факт, що зазначена дефініція є неоднозначною.

На основі дослідження та аналізу доробок науковців ми дійшли висновку, що компетентність доцільно розглядати як адекватну орієнтацію людини у різних галузях її діяльності, причому на перший план виходить здатність особистості до активних дій, пов'язаних із умінням використовувати теоретичні знання у практичній діяльності. На нашу думку, компетентність можна розглядати як спосіб реалізації знань, умінь, що сприяє самореалізації особистості.

Базуючись на Державних стандартах професійної освіти, науковцями встановлено перелік складових компетентності [1]. До них належать: задані навички (вимога виконувати певні індивідуальні завдання); використання знань і вмінь на робочому місці на рівні встановлених вимог (стандартів) до даної роботи; здатність відповідально виконувати обов'язки і досягати запланованих результатів; здатність знаходити рішення у нестандартних ситуаціях; здатність застосовувати знання і вміння у нових умовах виробничої діяльності [1, с. 96-97].

Відзначимо, що компетентність тісно пов'язана із професійною діяльністю. Для того щоб знайти своє місце у професійній ієрархії, особистість повинна оволодіти високим рівнем професійної компетентності. Нам імпонує думка В. Ягупова щодо трактування професійної компетентності. Автор вважає, що професійну компетентність фахівця доцільно розглядати як складне інтегральне інтелектуальне, професійне і особистісне утворення, яке формується «у процесі професійної підготовки у ВВНЗ, виявляється, розвивається і вдосконалюється у професійній діяльності, а ефективність її здійснення суттєво залежить від видів його теоретичної, практичної та психологічної підготовленості до неї, особистісних, професійних і індивідуально-психічних якостей, сприйняття цілей, цінностей, змісту та особливостей цієї діяльності» [2, с. 6].

Отже, професійна компетентність передбачає поєднання теоретичної і практичної підготовленості майбутнього фахівця до майбутньої професійної діяльності та є основним показником наявності у нього розвинутого професійного мислення.

Професійну компетентність ми розглядаємо як позитивний результат освіти, який можна виразити у високому рівні готовності особистості ефективно організовувати внутрішні та зовнішні ресурси для досягнення поставленого професійного завдання. Вважаємо, що у галузі вищої освіти професійну компетентність можна розглядати як центральну ланку. Вищою формою професійної компетентності фахівця з вищою освітою виступає такий рівень майстерності, який дає змогу йому суттєво впливати на ринок праці, планувати, проводити аналіз та прогнозувати подальший професійний розвиток.

В умовах сьогодення, науковцями [2] виокремлено характерні ознаки професійної компетентності. До них належать: багатофункціональність (оволодіння компетентностями дає можливість розв'язати різноманітні проблеми у повсякденному житті та професійній діяльності); належність до мети освітньої галузі (компетентності є надпредметними та міждисциплінарними, а тому можуть застосовуватися у різних ситуаціях); інтелектоємність (компетентності передбачають наявність загального і професійного інтелекту, вимагають абстрактного та професійного мислення, саморефлексії, самоідентифікації, самооцінювання); багатовимірність (включають різноманітні розумові процеси: аналітичні, комунікативні, «ноу- хау», здоровий глузд).

Фахівець-професіонал повинен бути гнучким, мобільним, конкурентоспроможним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, репрезентувати себе на ринку праці, використовувати знанн як інструмент для розв'язання життєвих проблем; генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність, уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення.

Оскільки мова йде про професійну діяльність фахівців, то в плані цілеспрямованого формування професійної компетентності у майбутніх офіцерів інтерес становить її зміст. Поняття «професійна компетентність» виступає центральним поняттям відновлення та модернізації освітнього процесу. Воно є значно ширшим професійних знань, умінь і навичок, не є їхньою сумою, тому що включає всі сторони діяльності: знаннєву, операційно-технологічну, ціннісно-мотиваційну тощо. Більшість дослідників під терміном «компетентність» розуміють складну інтегровану якість особистості, що обумовлює можливість здійснювати певну діяльність, причому мова йде саме не про окремі знання чи вміння й навіть не про сукупності окремих процедур діяльності, а про властивість, що дозволяє людині здійснювати діяльність в цілому [3].

Основними особливостями формування професійних компетенцій у процесі викладання суспільних дисциплін, що являється непрофільною навчальною дисципліною у вищих навчальних та вищих військових навчальних закладах є: забезпечення ідейної спрямованості викладання; поєднання пізнавальної та виховної функцій; високий науковий рівень інформативності матеріалу навчальних занять; доказовість та переконливість навчального матеріалу; поєднання інформативності та проблемності викладеного матеріалу; чіткість та логічність викладу навчальної інформації; активізація уваги тих, кого навчають; розвиток їх професійного мислення; ясність та чіткість мови викладу матеріалу; навчально-методичне забезпечення занять; активізація творчої діяльності тих, кого навчають. [4]

Ми вважаємо, що компетентність і професіоналізм є головними чинниками суб'єктивної особистісної реалізації людини, причому стимулюючим чинником професійного становлення та самореалізації у професійній діяльності виступає самосвідомість та прагнення до самовдосконалення через досягнення «акме» у професійній діяльності.

Таким чином, ми вважаємо, що у цілому професійна компетентність майбутніх офіцерів-прикордонників може бути охарактеризована на таких рівнях: науково-теоретичному (на основі ґрунтовного аналізу різних наукових підходів); вузькоспеціалізованому, що дає можливість проаналізувати структуру сутності професійної компетентності відповідно до фахового спрямування.

Отже, проведений загальний аналіз дає підстави для констатації складності та неоднозначності наукових дефініцій «компетентність», «професійна компетентність». Вважаємо, що компетентність - це системне поняття, що має свою чітку структуру, функції, властивості, певні характеристики та компоненти.

У контексті нашого дослідження специфіка формування професійної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників засобами проектної діяльності обумовлена дією загальних, особливих і одиничних вимог як до викладачів, так і до специфіки військової служби. Сутність і структура означеного процесу визначається вимогами, цілями, завданням і характером сучасної військової справи офіцера-прикордонника.

Вміння користуватися проектною технологією є показником відповідної кваліфікації викладача ВВНЗ. Але, у цій діяльності є деякі перешкоди. По-перше, це обмежена кількість теоретичних і методичних розробок. По-друге, це не в повній мірі розуміння викладачами того, що метод проектів потребує високої майстерності, ретельного осмислення та організації кожного кроку, кожного етапу цього процесу. Під час участі у тих, чи інших проектах у викладачів виникають проблеми й утруднення, а саме в: знаннях щодо загальних засадах проектної діяльності;

користуванні різними (особливо електронними) джерелами інформації;

діагностиці умов, стану об'єкта, процесу щодо яких здійснюється проектування;

визначенні конкретних й проміжних завдань на основі діагностики, шляхів їх розв'язання або реалізації;

висуванні гіпотез, альтернативних рішень, виборі найоптимальніших засобів у конкретних умовах;

обґрунтовуванні свого вибору;

прогнозуванні результатів, передбаченні можливих труднощів; внесенні коректив у проект, власну поведінку; об'єктивному оцінюванні процесу і результатів діяльності. [5] Застосовуючи проектну технологію в навчанні, викладач може зацікавити тих, кого навчає до вивчення навчального матеріалу з того чи іншого предмету завдяки яскравому методу проектів. Так, проектна технологія надихає і викладачів, і курсантів шукати та віднаходити багато нових питань для обговорення, бути винахідливішим, робити навчальний процес інтенсивнішим.

Сьогодні жоден викладач не може заперечити, що сухі слова та факти, не підтверджені наочно, не принесуть позитивних результатів і у системі виховання. І тому удосконалення виховної системи пов'язане з методом проектів також. Проектна робота насамперед орієнтована на виконавця, його бачення підготовки та подання проекту, незважаючи на те, що й роль наставника-викладача дуже важлива, він пропонує свою підтримку й рекомендації протягом усього процесу.

Цінність проектної роботи полягає не лише в кінцевому результаті, а і в самому процесі підготовки до нього. Якщо ж говорити про метод проектів як про педагогічні технології, то ця технологія включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за самою своєю суттю. Найважливішою рисою проектної діяльності майбутніх офіцерів-прикордонників, на нашу думку, є націленість на отримання конкретного результату, що досягається у випадку виявлення курсантами здатності самостійно мислити й творчо вирішувати проблеми.

Опис проекту, його основних етапів, моделі є важливим чинником подальшої успішної діяльності. Алгоритм виконання проекту, а також особливості роботи на кожному етапі, що запропоновані в науково-методичному посібнику «Педагогічні проекти», автор Зазуліна Л.В., стануть в пригоді викладачам ВВНЗ в процесі навчальної діяльності, а також і в повсякденній практичній роботі. [5]

Метод проектів має на меті всебічне та систематичне дослідження проблеми й розроблення конкретного кінцевого продукту; головним результатом навчально-дослідницької роботи є досягнення істини, тоді як робота над проектом передбачає, перш за все, отримання практичного результату; проект часто є результатом колективних зусиль виконавців; на завершальному етапі метод передбачає рефлексію спільної роботи, аналіз її повноти, глибини, інформаційного забезпечення, творчого внеску кожного учасника [5].

Тематика проекту обирається викладачем з урахуванням нових освітніх завдань, педагогічних концепцій та парадигм, реалій сучасного життя, навчальної ситуації зі свого предмета, інтересів і здібностей учнів (на основі діагностики) тощо. Обґрунтування вибору проблеми висвітлює концептуальність, актуальність, необхідність, новизну обраної тематики. Назва проекту включає узагальнену назву проблеми, відтворює основний зміст діяльності і визначається її кінцевим результатом. Мета та завдання проекту повинні бути сконкретизовані й спрямовані на реальний результат.

Відповідно до мети та завдань обирається тип проекту, подається його характеристика за такими параметрами:

кінцевим результатом (теоретичний, теоретико-практичний, практико- орієнтований);

змістом (монопредметний, міжпредметний, надпредметний); кількістю учасників (індивідуальний, колективний (парний, груповий)); тривалістю (мініпроект, короткочасний, середньої тривалості, довготривалий, лонгітюдний);

ступенем самостійності (репродуктивно-дослідний, частково-пошуковий, дослідницький чи експериментально-дослідницький, евристичний); характером контактів (внутрішній, зовнішній, міжнародний); визначення учасників (та співучасників) проекту;

визначення бази реалізації проекту (місця розробки та місця реалізації).

Термін реалізації проекту включає дати початку та закінчення роботи над проектом. Прогнозований результат передбачає створення нового продукту (нові технології, методики, посібники, сценарії, плани, програми, бази даних, центри та ін.), форму його представлення. Визначення ресурсів (людські, матеріально-технологічні, фінансові, інформаційні) дозволяє чітко визначити потреби й заздалегідь спланувати можливість та шляхи їх забезпечення (або відмовитись від проекту в разі неможливості їх забезпечення).

Результати проекту можуть бути матеріальними (моделі, програми, плани, колекції, створення об'єднань, центрів, громадських організацій тощо) та ідеальними (нові способи дій, оригінальні доведення теорем, методи дослідження).

Оформлення результатів проекту може бути найрізноманітнішим - рукописні та друковані матеріали, відеофільм, фотографії, альбоми, бортжурнали, комп'ютерні програми, настінні газети, альманахи, моделі, таблиці тощо.

Насамкінець, після реалізації та захисту проекту робляться (самими учасниками, експертом чи консультантом) загальні висновки, де в узагальненому вигляді визначається ступінь досягнення мети, якість, перспективність, надаються рекомендації щодо подальшого використання кінцевого продукту.

Метод проектів є ефективним засобом вдосконалення професійної компетентності викладачів, але лише за умови досконалого володіння його теоретико-практичними основами і доцільного застосування як технології в навчально-виховному процесі. [5]

Отже, у процесі формування професійної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників засобами проектної діяльності, на нашу думку, можна визначити запорукою формування базисних кваліфікацій, що розуміє володіння загальнотеоретичними, спеціальними запасом знань, способів діяльності і наскрізними вміннями, як то: робота з інформаційними системами (базовими, універсальними), педагогічними, психологічними, управлінськими, конфліктологічними та іншими аспектами тощо.

Успішна реалізація вищевказаного процесу значно актуалізує проблему розробки технології формування у курсантів комплексу рефлексивних умінь і способів діяльності, які пов'язані з їх критичним мисленням, самопізнанням, самоактуалізацією й формуються в процесі навчально-пізнавальної і дослідницької діяльності через усвідомлення, аналіз та оцінку курсантами своїх дій або ступінь сформованості того чи іншого вміння й внесення ними у разі необхідності коректив у самопідготовку чи певну навчальну діяльність.

Дослідження доводять, що, виконуючи проект, суб'єкт навчання розвиває операції мислення, навички пошуку інформації, аналізу, експериментування, прийняття рішення, самостійної роботи й роботи в групах. Вони уявно моделюють ідеї. У них розвиваються навички виготовлення виробів, поглиблюються знання та розуміння матеріалів, виробничих процесів та професій. Вони здатні застосувати та поглиблювати знання, отримані в галузі інших природничих наук, мистецтві, математиці та гуманітарних науках. Вони розвиваються як творчі, активні особистості, здатні вчитись самостійно [6, с. 60].

На основі особистого досвіду відповідних напрацювань, була розроблена методика формування професійної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників засобами проектної діяльності, яка передбачає впровадження у навчально-виховний процес конкретних методичних засад, а саме:

психолого-педагогічного супроводу та педагогічної підтримки професійного становлення курсантів;

упровадження імітаційних і неімітаційних методів у навчально-виховний процес Національної академії Державної прикордонної служби України та вдосконалення методики організації стажування;

внесення інновацій у науково-дослідну і самостійну діяльність курсантів.

Ці методичні засади було впроваджено під час вивчення військово-спеціальних дисциплін в академії, а також під час стажування в органах охорони державного кордону.

Розроблено комплекс науково-методичних семінарів для викладачів академії щодо вдосконалення педагогічної майстерності та підвищення рівня методичної готовності до проведення навчальних занять із використанням методів проектів і застосування акмеологічних основ, таких як:

створення індивідуальних акмеограм курсантів;

дослідження психолого-педагогічних методик щодо формування особистісних акмеологічних рис у курсантів;

удосконалення методики прогнозування майбутніх професійних і життєвих планів курсантів у навчальному процесі. [7]

При формуванні професійної компетентності майбутнього офіцера-прикордонника засобами проектної діяльності толерантність допомагає викладачу одержати максимум інформації з висловлювань курсантів для використання її при прийнятті рішень, надати допомогу щодо відбудови їх власних освітніх траєкторій, засвоїти вміння та навички інтелектуального спілкування, ознайомитися з типами мислення, вчитися поважати свою і чужу точку зору.

Отже, проектна діяльність викладача при формуванні професійної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників передбачає: знання (знання конкретного матеріалу, термінології, фактів, визначень тощо); розуміння (пояснення, інтерпретація, екстраполяція); застосування (знання способів застосування); аналіз (бачення зв'язків, структури); синтез (проектування діяльності); оцінка (судження).

Ознаками креативного напряму при формуванні професійної компетентності майбутнього офіцера-прикордонника засобами проектної діяльності, можна вважати мислення як творчу діяльність та деякі специфічні вміння, а саме: здатність і вміння переносити знання з однієї галузі в іншу; навички виявляти у відомому явищі чи предметі нові властивості й функції, створення (відкриття) чогось абсолютно нового.

Висновок. Таким чином, проектна робота орієнтується як на процес, так і на результат. Отже, без зацікавлених курсантів у навчально-виховному процесі не може бути успішним засвоєння знань та моральних засад суспільства, не може бути повноцінним виховний та навчальний процес. Щоб досягти найкращих результатів необхідно постійно стимулювати пізнавальну активність та бажання вчитись. Цього можна досягти за умови творчої розробки та застосування педагогічних інноваційних технологій як на заняттях, так і під час проведення виховної роботи.

Список використаної літератури

1. Державні стандарти професійної освіти : теорія і методика : монографія / за ред. Н.Г. Ничкало. - Хмельницький : ТУП, 2002. - 334 с.

2. Ягупов В.В. Компетентнісний підхід до підготовки фахівців у системі вищої освіти / В.В. Ягупов, В.І. Свистун // Наукові записки. Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. - 2007. - Том 71. - С. 3-8.

3. Діденко О.В. Особливості впровадження компетентнісного підходу у професійну підготовку майбутніх офіцерів у ВНЗ / Олександр Васильович Діденко // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України . - 2014. - Вип. 3.

4. Тушко К.Ю. Формування професійних компетенцій майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі викладання суспільних дисциплін. Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка та психологія. - Збірник статей: - Ялта: РІО КГУ, 2014. - Вип. 46.- Ч. 7. - С. 198-204.

5. Зазуліна Л.В. Педагогічні проекти: Науково-методичний посібник. - Кам'янець-Подільський: Абетка-нова, 2006. - 40 с.

6. Курицина В.Н. Метод проектов: вчера, сегодня, завтра // Образовательная технология как система, объединяющая теорию, практику и искусство. - Воронеж: ВГПУ, 2000. - С. 59-63

7. Торічний, О. В. Теоретико-методичні засади формування військово- спеціальної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі навчання [Текст]: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.02 / Торічний Олександр Володимирович; Держ. прикордон. служба України, Нац. акад. держ. прикордон. служби України ім. Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2013. - 605 арк.

Размещено на Allbest.ru