Співпраця школи та сім’ї – запорука успішного розвитку учня

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міні-заняття з елементами тренінгу для батьків

Співпраця школи та сім'ї - запорука успішного розвитку учня

Валентина Іванівна Синьоок,

практичний психолог, учитель початкових класів

Чорнобаївської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів №1 Чорнобаївської районної ради

Вступне слово психолога

Школа ХХІ століття… Яка вона? Відповідь на це запитання ми знаходимо, насамперед, у державній національній програмі «Освіта України ХХІ століття», де серед пріоритетних напрямків реформування освіти відзначено, що в основу національної школи мають бути покладені такі чинники: принцип єдності сім'ї та школи, наступності та спадковості поколінь, організація родинного виховання та освіти.

І це закономірно, адже побудувати повноцінну національну школу без родинного виховання, активної участі й підтримки батьків неможливо.

За своїм психологічним статусом школа і сім'я - протилежні полюси. У сім'ї все засноване на емоційних зв'язках і уподобаннях. Саме сім'я, а не школа виступає посередником між суспільством і дитиною з метою його соціального захисту.

Сім'я особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. Саме від сімейного спілкування віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що саме сімейне спілкування -- запорука доброго настрою і душевного спокою. Психологічний клімат родини дуже важливий для психічного здоров'я дитини, він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту, або дискомфорту. Стиль поведінки батьків позначається на становленні дитини, її розвитку.

У школи дещо інші функції. Вона не повинна підміняти дитині його рідний дім, вона повинна зробити все можливе, щоб навчити дитину, розширити її кругозір, надати можливість для її самореалізації, для розкриття і прояву її здібностей. Саме школа може і повинна допомогти дитині дорослішати, набуваючи досвід і знання. У цьому якраз і відбувається реалізація виховної функції школи.

Коли дитина вступає до школи, їй важко зорієнтуватися, хто ж тепер важливіший - вчитель чи мама. Нерідко вчителів називають другою мамою. Звісно, так воно і є. На цьому етапі вчитель користується більшим авторитетом, ніж батьки. Це трапляється через те, що дитина, переступивши поріг школи, потрапляє у незнайоме їй середовище, де немає батьків. Саме в цей час дуже важливо виховувати дитину разом, щоб у неї не було роздвоєння між школою та сім'єю - якщо вчитель щось вимагає, то ні в якому разі не можна при дитині критикувати дії вчителя, бо ще невідомо на чиєму “боці” опиниться ваша дитина. І, навпаки, вимоги батьків не повинні оскаржуватися вчителем, тут важлива співпраця та взаєморозуміння.

-- Чи вміють порозумітися батьки і вчителі, побачимо, виконавши вправу «Малюнок на двох».

Вправа «Малюнок на двох»

Мета: дати можливість учасникам відслідкувати свій тип поведінки в конфліктній ситуації. 

Оснащення: аркуш паперу формату А4 для кожної пари, маркери, фломастери, кольорові олівці. 

Перебіг вправи:

-- Поєднайтеся в пари «вчитель - батько (мати)». Для кожної пари на столі лежить аркуш паперу і олівець. З цієї хвилини ви вже не можете спілкуватись між собою. школа сім'я виховання дитина

Завдання: Візьміть олівець разом так, щоб обидва учасники тримали його, і, не спілкуючись, намалюйте малюнок на вільну тему. 

Пари представляють свої малюнки. 

Запитання для обговорення: 

-- Чому ви намалювали саме це? 

-- Хто запропонував? 

-- Чи кожен з учасників брав участь в роботі, чи хтось уникав малювання

-- Як бачите, ви поводились в процесі сумісного малювання по-різному: хтось „рвався в бій” і малював сам, ігноруючи партнера; хтось намагався відгадати наміри іншого і пропонував свої ідеї; а хтось взагалі уникав цієї роботи і надав напарнику можливість малювати малюнок на свій розсуд. Та в будь-якому випадку робота виконана. Ось так і в житті. Одні батьки хочуть, щоб дитині в школі дали якнайбільше інформації, знань, тому рухаються з учителями разом, «в ногу». А інші - намагаються не втручатися у процес навчання і, навіть, виховання. Девіз таких батьків «Я привела свою дитину в школу, то нехай навчають».

Виховання і навчання повинно здійснюватися разом, у співпраці «школа - сім'я», адже співпраця - це запорука успіху.

Та в багатьох випадках є побажання до протилежної сторони щодо впливу на дитину.

Вправа «Лист»

Мета: підсумувати роботу учасників груп, налаштувати на подальшу співпрацю.

-- Для того, щоб налаштуватися на подальшу співпрацю, я пропоную обмінятися своїми думками. Але зробити це потрібно за допомогою листів.

-- Об'єднайтеся у групи «вчителі» і «батьки». Кожній групі я пропоную початок листа, а вам потрібно продовжити його.

Лист від батьків до вчителів;

(Шановні вчителі! Ви багато хорошого робите для наших дітей. Але ми вважаємо, що можна ще зробити …)

Лист від вчителів до батьків;

(Шановні батьки! Ми впевнені, що ви прикладаєте багато зусиль для того, щоб ваша дитина була і найкращою, і найздоровішою. Але на нашу думку можна ще зробити …)

Групи презентують листи.

-- Отож, ми визначили побажання вчителів і батьків для подальшої співпраці.

Перегляд відеолиста

-- А тепер перегляньте відеолист від дітей до батьків і вчителів, де вони говорять нам, дорослим, що ми можемо зробити для їх благополуччя.

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

1. Дорогі, батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.

2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки ще маленькі, не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

4. Мої почуття ще недозрілі. Прошу, будьте чутливими до моїх потреб, не нарікайте на мене цілий день.

5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого.

9. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному у цьому безмежному світі.

10. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже-дуже люблю!!! Покажіть мені, що ви любите мене також.

-- Отож, шановні дорослі, візьміть до уваги прохання дітей. І давайте виховувати люблячими душею і серцем.

Підведення підсумків

Слово психолога. Як два крила у птаха, що допомагають йому вільно літати в безмежному просторі, так сім'я і школа повинні створювати оптимальне навчальне середовище для вільного та повноцінного розвитку особистості школяра. Їх співробітництво є важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи, спрямованої на створення атмосфери доброзичливості і взаєморозуміння.

Сьогодні ми ближче познайомилися, поспілкувалися. Сподіваюся, що враження від цієї зустрічі залишаться позитивні, а «Листи» допоможуть батькам і вчителям визначити пріоритетні напрямки і активізуватися в роботі з дітьми.

«Сім'я та школа - це берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує перші уроки життя, а потім перед нею відкривається море знань, а курс у цьому морі прокладає школа. І це не означає, що вона (дитина) повинна зовсім відірватися від берега…» (Л. Касиль)

Размещено на Allbest.ru