Главная Коллекция "Otherreferats" Педагогика Вивчення економіки в 10 класі

Вивчення економіки в 10 класі

Характеристика тематичного плану з курсу "Основи економічних знань" для десятих класів загальноосвітньої школи. Соціально-психологічні властивості обраної вікової групи і принципи її навчання. Особливості діяльності сучасного середнього учбового закладу.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 03.10.2017
Размер файла 58,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Економічна освіта стала потребою сьогодення. Вона покликана сформувати в громадян України не тільки знання, діловитість, підприємництво, а й найголовніше - економічну культуру. Економічна освіта сприяє розвитку економічного мислення на основі глибокого розуміння економічних процесів, що дає змогу аналізувати факти і явища економічного життя, фактори та способи вирішення економічних завдань, встановлювати зв'язки й відношення між ними. Саме вона уможливлює створення та функціонування ефективного ринкового простору, який є важливою складовою суспільного життя країни.

Формування у сучасного покоління нових цінностей суспільного і особистого життя, ідентифікація молоді з українським громадянством і європейською залежністю значною мірою визначатиметься змістом і методами навчання суспільного циклу шкільних предметів. Серед них чільне місце відводиться економічній освіті школярів.

Економічні знання про певні бізнесові моделі, набуті в школі допоможуть молоді зайняти належне становище у суспільстві вже по закінченню середнього навчального закладу. Це стає ще більш актуальним у зв'язку з впровадженням оплачуваної вищої освіти.

Школа повинна сприяти вихованню покоління економічно здібних людей, надати чіткі знання про таємні механізми економічного успіху, розповісти про тенденції української економіки.

Значення методики викладання економічних дисциплін недооцінюється. Дійсно, в практиці викладання економіки (крім кадрових та фінансових проблем) найважливішим є не тільки розкрити зміст економічних категорій та концепцій, але знайти ефективні форми знань, домогтись їх засвоєння на рівні мислення та поведінки людини. А це вже сфера методичних проблем навчання.

Методика викладання економіки не повинна повторювати помилки старої педагогічної практики. Примусити учня «жахатися» економіки найпростіше, якщо зробити її дуже складною, нудною та далекою від реального економічного життя. економічний школа навчання

Вибір методичних засобів навчання - це досить складна проблема. А активізація методики викладання економіки - не мода, а об'єктивна необхідність, що випливає зі специфіки економічних дисциплін.

Викладач повинен знайти методичні прийоми, щоб дати тим, хто вивчає економіку, знання, навички та певний досвід у сфері етики та моральних норм підприємницької діяльності, комерційного права і т. п., що дуже важливо для створення цивілізованого ринкового середовища в Україні.

Актуальність. Завдяки курсу "Основи економічних знань" учні середніх загальноосвітніх шкіл мають велику можливість оволодіти початковою економічною освітою. На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні впровадження такого курсу є необхідним, тому що його вивчення дає змогу учням чітко зрозуміти всі ті економічні процеси, що відбуваються в державі.

Метою даної роботи було показати специфіку та необхідність викладання економіки в школі та безпосередньо розробити тему «Підприємство і власність. Види підприємств за формою власності: приватні, колективні, державні, змішаної форми власності». Упродовж роботи ставилися задачі якомога доступніше викласти теоретичний матеріал, чітко розрахувати бюджет часу, використати найефективніші форми самостійної роботи та контролю, проаналізувати економічну літературу.

Цілі:

· Визначити особливості навчання для певної вікової групи

· Представити методичну розробку по обраній темі

1. Соціально-психологічні властивості обраної вікової групи і особливості її навчання

1.1 Особливості діяльності сучасного учбового закладу

Загальна середня освіта є обов'язковою складовою безперервної освіти і спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості через навчання та виховання. На зміст освіти впливають об'єктивні (потреби суспільства у розвитку людини, науки й техніки, що супроводжуються появою нових ідей, теорій і докорінними змінами технологій) та суб'єктивні чинники (політика панівних сил суспільства, методологічні позиції вчених тощо).

Відповідно до закону України “Про загальну середню освіту ” загальна середня освіта має три рівні: початковий, основний, старший. Навчання здійснюється у загальноосвітній школі трьох ступенів: перший -- початкова школа, другий -- основна школа, третій -- старша школа, що можуть функціонувати разом чи окремо.

Головними особливостями діяльності сучасного учбового закладу є:

1. Українознавча спрямованість. Передбачає забезпечення вивчення української мови, літератури, історії та географії України тощо, використання українознавчого аспекту в інших навчальних дисциплінах;

2. Осучасненість змісту освіти. Така особливість змісту освіти сприятиме адаптації молоді в самостійному житті, цілеспрямованому використанню її потенціалу як для самореалізації в професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави;

3. Спрямованість на самостійне отримання, аналіз та застосування інформації. Це знизить питому вагу готової інформації, змінить співвідношення між структурними елементами змісту освіти на користь засвоєння учнями способів пізнання, набуття особистого досвіду творчої діяльності;

4. Підвищена увага до вивчення математики. Забезпечується як екстенсивним шляхом (збільшення навчального часу для вивчення дисципліни), так і інтенсивним (структурна перебудова програм курсу з використанням нових наукових досягнень, гнучкість, відкритість, варіативність програм);

5. Поглиблене вивчення іноземних мов. Вивчення іноземної мови вважається засобом підвищення конкурентноздатності особистості на ринку праці, засобом активізації міжкультурного спілкування та співробітництва;

6. Підвищення уваги до екологічної освіти. Передбачає формування в учнів навичок осмислення фактів та наукових ідей, предметом яких є навколишнє середовище як у локальному, так і в глобальному вимірах, застосування їх у повсякденному житті;

7. Включення у зміст освіти міждисциплінарних предметів і тем. Сприяє формуванню наукового світогляду, мислення, розкриттю ролі людини в пізнанні природи;

8. Поглиблене вивчення економічних та технічних дисциплін, інформаційних технологій. Передбачає залучення до освітнього процесу знань з галузі інформатики, використання комп'ютерне орієнтованих засобів і методів навчання. Предмет “Основи економіки” є загальнообов'язковим.

Методологічною основою визначення змісту освіти є загальнолюдські, духовні і національні цінності, сконцентрованість на актуальних і перспективних інтересах дитини. Головне в змісті освіти -- фундаменталізація, науковість і системність знань, їх цінність для соціального становлення людини, гуманізація і демократизація шкільної освіти, ідеї полікультурності, взаємоповаги між націями і народами, світський характер школи. Важливими є доступність, науковість, наступність і перспективність змісту освіти, практичне значення, потенційні можливості його для загальнокультурного, наукового, технологічного розвитку особистості, а також індивідуалізація, диференціація навчання.

1.2 Психологічні особливості групи навчання

1.2.1 Характеристика обраної освітньо-вікової групи

Останнім часом було створено багато нових типів навчальних закладів. Проте перетворення не зводяться лише до поновлення організаційних структур. Більш того, організаційний бік - не саме головне. Більш важлива частина цих перетворень - зміна технології педагогічної взаємодії.

Перехід до нової педагогіки означає поновлення всіх сторін навчально-виховного процесу - психології педагогів та учнів.

Особливості психічного розвитку в ранній юності ( старший шкільний вік -з 15 до 17 років) багато в чому пов'язані зі специфікою соціальної ситуації розвитку, суть якої сьогодні полягає в тому, що суспільство ставить перед молодою людиною задачу здійснення саме в цей період професійного самовизначення, причому не тільки у внутрішньому плані, у вигляді мрії, а й у плані реального вибору.

Старшокласник вступає в нову соціальну ситуацію розвитку зразу ж при переході з середньої школи в старші класи чи в нові навчальні заклади - гімназії, коледжі, училища. Цю ситуацію характеризує направленість на майбутнє, на вибір способу життя, професії. Необхідність у самовизначенні впливає не тільки на характер навчальної діяльності старшокласника, а іноді й визначає її.

Робота зі старшокласниками є простішою, ніж з підлітками, і в першу чергу тому, що самі “важкі”, як правило, залишають школу після ІХ класу. Багато з тих, хто у середній школі навчався “з-під палки”, до Х класу вже починають розуміти, що, якщо хочеш отримати вищу освіту - потрібно вчитися, тому така гостра на попередніх етапах шкільного життя проблема, як мотивація навчання, також відходять на другий план. Втрачають свою значущість і багато інших проблем. Однак на їх місце приходять нові.

Проблеми Х класу:

соціально-психологічна адаптація до нового колективу. Сьогодні рідко хто продовжує навчання у Х класі у тому ж класному колективі, у якому вчився раніше. А оскільки після ІХ класу школу залишають частіше всього невстигаючі учні, то середній інтелектуальний рівень у старшій школі виявляється порівняно високим. У результаті бувший відмінник може виявитися середнім або навіть слабким учнем. А бувший “твердий четвірочник” - невстигаючим. Внаслідок цього виникають значні зрушення в області самооцінки, відношення до себе. Виникає те, що називають соціально-психологічною дезадаптацією;

після напруженого ІХ класу на перший план виходить спілкування з однолітками, знижується інтерес до навчання, а підвищується до спорту, відпочинку і всього, що - не навчання і не робота. Все це можна зрозуміти. Більш того, для багатьох такий мораторій є необхідним як відпочинок. Все це добре лише як тимчасове явище. Якщо ж формується настанова на таке життя, то це має стати турботою і вчителів.

1.2.2 Визначення особливостей навчання і виховання

Основним предметом навчальної діяльності старшокласника, тобто тим, на що вона спрямована, є структурна організація, комплектування, систематизація індивідуального досвіду, за рахунок його розширення, доповнення, внесення нової інформації. Розвиток самостійності, творчого підходу до рішень, вмінь приймати такі рішення, аналізувати існуючі та критично, конструктивно їх обмислювати також складає зміст навчальної діяльності старшокласника.

Вирішення цих центральних для даного віку задач відбивається на всьому процесі психічного розвитку, включаючи пізнавальні процеси. Юнаки і дівчата оволодівають складними інтелектуальними операціями, збагачують свій понятійний апарат, їх розумова діяльність стає більш стійкою й ефективною, наближаючись у цьому відношенні до діяльності дорослих. Специфікою віку є швидкий розвиток спеціальних здібностей, нерідко напряму пов'язаних з обраною професійною сферою. Диференціація спрямованостей інтересів робить структуру розумової діяльності більш складною й індивідуальною, ніж у молодшому віці. Це завершальний етап дозрівання і формування особистості, коли найбільш повно виявляється цінністно-орієнтаційна діяльність школяра.

Отже, викладач стає не тільки носієм і передавачем наукової інформації, скільки організатором пізнавальної діяльності учнів, їх самостійної роботи, наукової творчості. Старший школяр включається у новий тип провідної діяльності - навчально-професійну, правильна організація якої багато в чому визначає його становлення як суб'єкта подальшої трудової діяльності.

2. Тематичний план навчального предмету

В даній роботі береться до уваги дисципліна «Основи економічних знань», як базовий предмет формування економічного мислення.

2.1 Тематичний план з курсу «Основи економічних знань» для десятих класів загальноосвітньої школи

№

Тема

Кількість годин.

Лекційні заняття

Практичні заняття

РОЗДІЛ 1 Вступ до економічної теорії.

1.

Об'єкт та мета економічних досліджень,

1

1

2.

Виробництво.

1

1

3.

Типи економічних систем. Сучасна економічна система України.

1

1

РОЗДІЛ 2 Поняття ринкової економіки.

4.

Ринок .Структура ринку.

1

1

5.

Попит та пропозиція.

1

1

6.

Ринкові інститути.

1

1

7.

Гроші, види грошей, їх функції.

1

1

8.

Рента, заробітна плата, процент, прибуток.

1

1

РОЗДІЛ 3 Підприємство, підприємництво.

9.

Сутність підприємства та підприємництва. Власність.

1

1

10.

Управління підприємством: менеджмент, маркетинг.

1

1

11.

Підприємництво в сучасній Україні.

1

1

РОЗДІЛ 4 Національна економіка як цілісна система.

12.

Валовий національний продукт.

1

1

13.

Зайнятість та безробіття.

1

1

14.

Інфляція, Грошова політика держави.

1

1

15.

Особливості макроекономіки в Україні,

1

1

РОЗДІЛ 5 Світова економіка.

16.

Міжнародний поділ праці,

1

1

17.

Міжнародна валютна система.

1

1

18.

Міжнародні фінансово-кредитні організації.

1

1

19.

Інтеграція України в світову економіку.

1

1

Всього:

19

19

2.2 Бюджет часу та структура уроку

На розгляд обраної мною теми виділяється 2 уроки по 45 хв.:

-1 заняття на теоретичне ознайомлення;

-1 заняття на засвоєння лекційного матеріалу;

Такий розподіл відповідає середнім нормам бюджету часу на всі теми курсу.

Учням також пропонується додатковий урок-факультатив, де вони мають можливість взяти участь у грі “Підприємець”(додатково 45 хв.), але ця робота не є обов'язковою.

2.3 Список рекомендованої літератури

· Основи економічної теорії / За ред. Ю.В. Ніколенка

· Основи економічної теорії Ажнюк М.О.

· Основи економічної теорії: Підручник / А. А. Чухно, П. С. Єщенко, Г. Н. Климко та ін.; За ред. А. А. Чухна. -- К.: Вища шк., 2001. -- 606 с.

3. Розробка робочої навчальної програми до курсу теми “Підприємство та власність. Види підприємств за формою власності: приватні, колективні, державні, змішаної форми власності»

3.1 Актуальність теми

Завдяки курсу "Основи економічних знань" учні середніх загальноосвітніх шкіл мають велику можливість оволодіти початковою економічною освітою. На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні впровадження такого курсу є необхідним, тому що його вивчення дає змогу учням чітко зрозуміти всі ті економічні процеси, що відбуваються в державі.

Ця програма пропонується для вивчення в десятому класі загальноосвітньої середньої школи та передбачає висвітлення основних понять теми “Підприємство і власність. Види підприємств за формою власності: приватні, колективні, державні, змішаної форми власності”.

По закінченню вивчення курсу учні повинні оволодіти такими знаннями:

* що взагалі вивчає економіка, її суть;

* економічний зміст ринку;

* економічний зміст попиту і пропозиції,

* як ринок формує ціну рівноваги;

* фактори, що впливають на попит і пропозицію;

* функції грошей та їх типи;

* що таке підприємство, види підприємств за формою власності;

* поняття власності;

* які існують типи та види ринків;

* що таке менеджмент та маркетинг:

* сутність державного бюджету.

3.2 Організаційні форми навчання

На сьогоднішній день існують різні організаційні форми навчання: лекції, практичні заняття (семінари, лабораторні роботи , практикум, самостійна робота учнів під контролем викладача). Вони є способами здійснення взаємодії учнів і викладачів, в межах яких реалізуються зміст і методи навчання. Процес навчання супроводжується і завершується різними формами контролю.

Таблиця 1.1. Форми навчання і контролю

Форми навчання

Форми контролю

Направлені переважно на теоретичну підготовку

Направлені переважно на практичну підготовку

Традиційні

Інноваційні

Лекція урок лабораторна робота екскурсія самостійна робота аудиторна самостійна поза аудиторна робота конференція консультація

всі види практики ділова гра

контрольна робота індивідуальна співбесіда колоквіум залік іспити

Тестування рейтинг

Лекція дає початок процесу навчання, визначає шляхи здійснення всіх видів і форм навчання і встановлює їх взаємозв'язок.

Сьогодні урок є одним із основних видів практичних занять з економічних наук. Він представляє собою засіб розвитку в учнів культури наукового мислення. Урок передбачає поглиблене вивчення дисципліни, оволодіння методологією наукового пізнання. Головна ціль уроку - забезпечити учням можливість оволодіти навичками та вмінням використовувати теоретичні знання вибірково дивлячись на особливості галузі, що вивчається.

Лабораторні заняття інтегрують теоретико-методологічні знання і практичні вміння і навички учнів в єдиному процесі діяльності учбово-дослідницького характеру.

Самостійна робота це форма навчання, при якій учень засвоює необхідні знання, оволодіє вміннями і навичками, навчається планомірно, систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності.

Тестування це система завдань специфічної форми, визначеного змісту, зростаючої складності, яка дозволяє якісно оцінити структуру та виміряти рівень знань, вмінь і навичок.

3.3 Самостійна робота як форма організації навчання

Метою самостійної роботи є формування самостійності учня, його вмінь, знань, навичок, що здійснюються опосередковано через зміст i методи всіх видів учбових занять.

Самостійна робота - це робота учня, яка планується та виконується по завданню і при методичному керівництві викладача, але без його безпосередньої участі. Самостійна робота необхідна не тільки для оволодіння певною дисципліною, але й для формування навичок самостійної роботи взагалі, в учбовій, науковій, професійній діяльності, здібності приймати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуації і т.д.

Викладач лише організовує пізнавальну діяльність учнів. Учень сам здійснює пізнання. Самостійна робота вирішує задачі всіх видів учбової роботи. Ніякі знання, якщо вони не підкріпленні самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням людини.

Розвиток навичок самостійної роботи учнів на уроках економіки важливий компонент навчально-виховного процесу. Навчити учня вчитися, самостійно здобувати знання й удосконалювати навички та вміння таке завдання стоїть перед кожним учителем. Для цього необхідно озброїти учня прийомами виконання завдань, виробити певні алгоритми опрацювання того чи іншого матеріалу, підготувати відповідні наочні посібники для кабінету, які були б завжди перед очима учнів.

Плануючи урок, учитель обов'язково має визначити завдання для самостійного опрацювання учнями, а також вибрати відповідну форму контролю.

Самостійна робота учнів на уроках економіки проводиться часто, оскільки цього потребує специфіка предмета. Учні самостійно виконують завдання, пов'язані як із засвоєнням знань , так і з розвитком навичок і вмінь. Проте, як свідчить практика, самостійна робота учнів не завжди продумується і планується вчителем, часто учні не дістають детальних пояснень, як краще і швидше виконувати завдання на уроці і вдома. Як правило, на уроках практикується в основному самостійне читання текстів, інколи без чітко визначеної мети, без настанов щодо послідовності роботи. З поля зору вчителя випадає така важлива ланка, як робота з літературою, і учні не завжди знають, як нею правильно користуватись.

Самостійна навчальна діяльність учнів сприяє підвищенню рівня навичок і знань, активізує творче мислення учнів та резерви їхньої пам'яті, розвиває інтерес до мови, виховує вміння працювати.

Значущість самостійної роботи визначають ряд чинників, серед яких найбільш важливими є:

самостійний характер роботи учня над матеріалом;

різноманіття форм діяльності у процесі пошуку найбільш вагомих знань;

самостійна робота формує не тільки знання, а й переконання у їх необхідності в майбутньому;

самостійна робота формує в учня відповідну мотивацію та навички самоосвіти, які будуть супроводжувати учня все життя;

самостійна робота визначає рівень засвоєння студентом знань на лекціях та практичних заняттях.

Підготовка учнів до самостійної роботи й керівництво нею, поділяється на три великі блоки: мотиваційний, технологічний, організаційний.

a) Мотиваційний блок.

Функцією цього блоку є створення з метою цілеспрямованого акцентування викладачам значущості самостійної роботи для опанування всією системою знань певної дисципліни. При цьому кожна проблема, яку необхідно вирішувати в процесі самостійної роботи, повинна бути детально продумана в плані послідовності етапів, кожен з етапів повинен бути забезпечений літературою. При плануванні самостійної роботи слід враховувати завантаженість учня на тиждень, місяць тощо.

b) Технологічний блок

В основі цього блоку лежить завдання навчити учнів вміло користуватись літературою, вибирати саме те, що найбільш підходить до даної теми. При цьому важливим є застереження від надмірного захоплення матеріалом, який хоч і стосується якимось чином даної теми, але, в основному, спрямований на висвітлення іншого питання.

c) Організаційний блок

Сама суть самостійної роботи передбачає вміння студента до самоорганізації, але цей процес проходить значно успішніше, якщо викладач в загальних рисах визначить учням, що повинно стати результатом самостійної роботи і яким чином його досягти. При правильній, вмілій організації самостійної роботи у студента формуються навички дослідницької роботи. А ця робота вимагає чіткої наукової дисципліни, раціонального розподілу часу на висвітлення і обґрунтування певного розділу чи етапу дослідницького процесу, коректного співвідношення праці і відпочинку, занять в аудиторії, бібліотеці та в домашніх умовах.

Щоб успішніше планувати самостійну роботу, необхідно дотримуватись таких правил:

на початку навчального року потрібно скласти план-сітку дисциплін, які вивчаються в даному році, і по кожній дисципліні вказати, по місяцях чи навіть по днях, виконання тих, чи інших завдань, які необхідні для засвоєння змісту предмета;

необхідно систематично працювати з планом, відзначаючи виконання, результати і т.д., при цьому освоєння кожної дисципліни, її початок і кінець позначати певною датою обов'язково.

У педагогічній науці подано декілька типів і видів самостійної роботи.

Самостійна робота за зразками характеризується виконанням типових завдань та різноманітних вправ за зразком. Ці завдання і вправи дають можливість засвоїти матеріал, але вони не розвивають творчої активності учня. В їх основі лежить метод спостереження.

Конструктивно-варіантна самостійна робота допомагає відтворити структуру знань, відтворити їх при вирішенні складних завдань, проблемних ситуацій. Конструктивно-варіантні самостійні роботи дають можливість учню проникнути у внутрішні зв'язки і відношення. Тут уже використовуються методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії та системності.

Евристична самостійна робота це вирішення окремих проблем, які ставляться на лекції та практичному занятті. Характерною рисою таких робіт є формування вміння формулювати проблему, бачити шляхи її розвитку і вирішення.

Творчо-дослідна самостійна робота це вирішення окремих проблем, які ставляться перед учнем на практичному занятті, завдяки створенню нових ідей, парадигм, якісно відмінних від тих, які утвердились раніше.

Завданнями самостійної роботи є:

удосконалення вмінь і навичок, в тому числі і дослідницьких;

узагальнення і повторення пройденого матеріалу;

застосування отриманих знань, їх поповнення і розширення.

Години самостійної роботи не рекомендується використовувати в таких цілях:

контролю і оцінки знань та умінь, набутих в процесі самостійної роботи;

проведення контрольних робіт;

традиційних практичних занять;

прийому заборгованостей;

факультативних лекцій.

При організації самостійної роботи можна користуватись усіма загальнодидактичними методами:

пояснювально ілюстративним для економії часу учня;

репродуктивним для формування монологу;

частково-пошуковим для розвитку самостійності, активності і т.д.;

проблемним викладенням для розвитку мислення;

дослідницьким для формування творчої діяльності.

Співвідношення часу, який відводиться на аудиторну і самостійну роботу, в усьому світі складає 1/3,5. Таке співвідношення базується на великому дидактичному потенціалі цього виду навчальної діяльності учнів. Самостійна робота сприяє: поглибленню і розширенню знань;

формування інтересу до пізнавальної діяльності;

оволодінню прийомами процесу пізнання;

розвитку пізнавальних здібностей.

Тому вона стає головним резервом підвищення ефективності підготовки спеціалістів.

Форми активізації самостійної роботи різноманітні:

задачі та вправи;

тренінги;

спеціально розвиваючі нестандартні запитання;

рольові ігри та вправи;

тести на поглиблене розуміння матеріалу;

написання рефератів, кросвордів;

програмоване навчання та контроль;

комп'ютерні ігри тощо.

3.4 Рекомендовані форми і методи проведення занять учнів

Тема “Підприємство і власність. Види підприємств за формою власності: приватні, колективні, державні, змішано форми власності” відноситься до актуальних, дискусійних питань. Вік групи навчання вже достатній для того, щоб мати уявлення про економічну систему і процеси, які відбуваються в країні. Тому, незважаючи на те, що мені необхідно викласти новий матеріал, найбільш придатною формою проведення заняття вважаю лекцію-бесіду (або урок-лекцію) для того, щоб не втратити зв'язок із аудиторією.

Позитивні якості лекції:

1. Лекція (порівняно з підручниками) має значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень.

2. Живе слово, інтонації, міміка та жести викладача створюють неповторне емоційне забарвлення, справляють емоційний вплив на слухача.

3. Прямий контакт з аудиторією посилює увагу слухачів.

4. Під час лекції можлива критична оцінка матеріалу.

5. Лекція дає можливість економити час.

Але лекції інформативного характеру втрачають своє виняткове значення, яке вони мають в умовах традиційного навчання. Перевага надається більш активним методам навчання. Тому останнім часом існують тенденції до зближення уроку як організаційної форми навчання, і лекції.

Отже, викладення матеріалу має базуватися частково на бесіді з учнями і відповідної координації їх думок, опитуванні, висновках вчителя, а також розкритті найбільш спірних і суттєвих питань.

3.5 Плани навчальних занять

Структура уроку.

УРОК №1.

Урок №1 буде проходити як урок викладення нового матеріалу.

План уроку.

Тема уроку: Підприємство і власність. Види підприємств за формою власності: приватні, колективні, державні, змішаної форми власності.

План теми:

1. Визначення поняття підприємства.

2. Основні ознаки підприємства.

3. Види підприємств за формою власності

4. Поняття власності.

5. Суб'єкти та об'єкти власності.

6. Структура власності.

Мета уроку:

· сформувати в учнів уяву про сутність підприємства та його основні ознаки;

· детально розглянути, які саме існують види підприємств за формою власності, за характером діяльності, за домінуючим фактором виробництва;

· розкрити поняття власності;

· розглянути, які саме існують форми власності;

· розкрити зміст основних термінів, понять та категорій.

Тип уроку: викладання нового матеріалу відповідно до шкільної програми.

Метод проведення: лекційний з елементами дискусії, інформаційний.

Мотивація уроку: живе, дискусійне спілкування з учнями, цікаві питання. Викладач повинен налаштувати учнів на роботу так, щоб вони зрозуміли всю необхідність цієї дисципліни.

Дидактичні матеріали: наочні матеріали,текст лекції (для вчителя).

Структура уроку:

1. Організаційні моменти уроку 2-3 хв.

2. Викладення плану уроку 2 хв.

3. Викладання матеріалу 30 хв.

4. Дискусія 10 хв.

5. Завдання до дому.

Домашнє завдання:

Вивчити тему " Підприємство і власність. Види підприємств за формою власності: приватні, колективні, державні, змішаної форми власності ".Підготуватись до контрольної роботи, опрацювати такі поняття:

1) підприємство;

2) власність;

3) суб'єкти та об'єкти власності;

4) державна, колективна, приватна, інтегрована власність;

5) державне, приватне, колективне тощо.

6) малі, середні, великі підприємства;

Огляд додаткового матеріалу: Закон України “Про підприємства” від 27.03.91

УРОК №2.

Урок №2 буде проходити як урок узагальнення і закріплення знань.

План уроку.

Тема уроку: Підприємство і власність. Види підприємств за формою власності: приватні, колективні, державні, змішаної форми власності.

Мета уроку:

· перевірка рівня засвоєння нового матеріалу;

· узагальнення та закріплення знань минулого уроку;

· сприяння розвитку економічного мислення;

Тип уроку: узагальнення і систематизація знань отриманих в процесі вивчення даної теми .

Метод проведення: практичний.

Дидактичні матеріали: контрольні питання до теми, проведення експрес-опитування по лекційному матеріалу.

Структура уроку.

1. Організаційні моменти уроку 2-3 хв.

2. Викладення плану уроку 2 хв.

3. Експрес-опитування для повторення лекційного матеріалу 15 хв.

4. Контрольна робота 25 хв.

5. Завдання до дому.

Домашнє завдання:

Повторити тему " Підприємство і власність. Види підприємств за формою власності: приватні, колективні, державні, змішаної форми власності " для повного володіння матеріалом.

УРОК №3.

План уроку.

Мета уроку: надати учням реальну можливість потрапити у економічний простір;

Тип уроку: гра

Метод проведення: практичний.

Дидактичні матеріали: план гри.

Структура уроку: урок-гру розраховано на 45 хвилин.

Мотивація уроку: урок №3 є уроком-факультативом. Якщо учні мають бажання поспілкуватись один з одним і проявити свої здібності, вони можуть прийняти участь у грі “Підприємець». Ця робота не є обов'язковою, але викладач повинен зацікавити аудиторію, адже нетрадиційні методи проведення уроку, на мою думку, розвивають дітей більше ніж традиційні. Учні мають велику можливість поспілкуватись один з одним не як однокласники, а, наприклад, як колеги, бізнесмени, які повинні змагатись і досягти певної мети, яка об'єднує їх усіх.

3.6 Інформаційний блок та сценарій викладення теми

Методичні матеріали.

УРОК №1.

Дискусійні питання на лекцію.

1. Назвіть будь ласка основні ознаки підприємства, які Ви знаєте.

2. Що таке спільне підприємство з іноземними інвестиціями.

3. Які способи створення підприємств є відомими для Вас.

4. Як взагалі Ви розумієте поняття власності.

Під час дискусії з точки зору відповідей учнів будуть ставитись нові запитання, які не зазначені вище (вони будуть виникати по ходу відповіді учнів).

Лекційний матеріал.

План.

1. Поняття власності. Форми власності.

2. Сутність підприємства.

3. Види підприємств за формами власності.

4. Критерії розмежування підприємств.

5. Організаційно-правові форми підприємств.

1.Поняття власності. Форми власності.

Поняття “власність” є одним із центральних в економіці. Його можна розглядати в 3 аспектах:

1. матеріально-натуральний (речовий);

2. політ економічний (відображає умови виробництва та );

3. юридичний (правове оформлення володіння, розпорядження та користування об'єкта власності).

Власність це відносини між економічними суб'єктами з приводу виробництва і присвоєння благ і продуктів виробництва.

Об'єктами власності єнаціональні багатства, включаючи землю з усіма її надрами, водний повітряний простір, засоби виробництва, робоча сила, а також результати її діяльності.

Суб'єктами власності єфізичні та юридичні особи, які в процесі відчуження, привласнення благ і послуг вступають між собою у відносини з цього приводу.

Основні форми власності:

Приватна власність -- привласнення окремим індивідуумом або сім'єю засобів і результатів виробництва та одноосібне управління власністю.

Колективна власність -- привласнення декількома економічними суб'єктами засобів і результатів виробництва та колективне управління власністю.

Державна власність -- привласнення державою, вищими чиновниками державного апарату, вищими менеджерами державних підприємств засобів і результатів виробництва та управління ними об'єктами державної власності.

Якщо державна власність служить інтересам всього населення, не узурпується окремими особами у своїх вузькокорисливих цілях, вона перетворюється на суспільну власність. Формами державної власності є загальнодержавна, регіональна, муніципальна, комунальна.

Наддержавна (інтегрована) власність -- привласнення багатьма державами, міжнародними монополіями засобів та результатів виробництва, що поєднується з колективним управлінням цими суб'єктами спільними об'єктами власності.

Формами цієї власності є галузеві та міжгалузеві наддержавні об'єднання типу Європейського об'єднання вугілля і сталі, регіональні інтеграційні об'єднання типу Європейського Союзу (куди входять 15 країн Західної Європи) та глобальні об'єднання типу Всесвітнього об'єднання торгівлі. Наддержавна власність перебуває у зародковій формі свого розвитку.

Проте вирізняти лише приватну і суспільну (державну) форму або типи власності науково некоректно. Щодо суб'єктів господарської діяльності у цьому разі ототожнюються окремий індивід і цілий трудовий колектив, який може складатися з десятків, сотень і навіть тисяч працівників зі своїми потребами, інтересами, цілями. Коли стверджується наявність лише двох форм власності, то нелогічно говорити про їх плюралізм.

На базі чотирьох типів власності та похідних від них форм розвиваються змішані типи та форми власності, різноманітні типи та форми підприємств.

2.Сутність підприємства та його основні види.

Внаслідок суспільного поділу праці в кожній країні формується народногосподарський комплекс, який складається з декількох сотень галузей, в кожній з яких функціонують десятки і навіть сотні тисяч підприємств. Підприємство є основною ланкою народного господарства, оскільки на ньому відбувається поєднання особистісних і речових чинників виробництва, виготовляється в процесі праці вся сукупність економічних благ.

Підприємство -- самостійний господарюючий суб'єкт, який забезпечує виробництво товарів і послуг, здійснює науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення прибутну.

Двома сторонами підприємства є певна сукупність продуктивних сил (засобів праці, працівників, наукових лабораторій тощо) та відносин власності, які виникають внаслідок привласнення засобів та результатів виробництва й управління власністю.

Крім того, на підприємстві відбувається одиничний поділ праці. Залежно від технологічного процесу виробництва, розмірів підприємства на ньому існують основний та допоміжні цехи, дільниці, функціонують різні служби, відділи. Одиничний поділ праці між працівниками здійснюється за професіями, спеціальностями та ін. Підприємство вступає у відносини спеціалізації, кооперування з іншими підприємствами, тобто є важливою ланкою техніко-економічних відносин.

Крім того, сучасні підприємства, передусім крупні, здійснюють маркетингову діяльність, обмінюються досвідом з іншими підприємствами тощо, а отже є сферою дії організаційно-економічних відносин.

Класифікація за характером діяльності (виробнича та невиробнича) передбачає поділ підприємств на ті, які виробляють матеріальні блага та послуги.

Класифікація за ознакою домінуючого фактору виробництва передбачає поділ підприємств на трудомісткі, капіталомісткі, материамісткі, наукомісткі підприємства.

3.Види підприємств за формами власності.

Згідно з наведеними критеріями (типом власності) в Україні та в багатьох інших країнах розрізняють такі основні види підприємств:

v державні -- засновані на державній формі власності. Оскільки вона поділяється на загальнодержавну та комунальну, відповідно виділяють загальнодержавні та комунальні підприємства;

v колективні трудові -- засновані на власності трудового колективу. Розрізняють колективні трудові підприємства, кооперативні, підприємства громадських організацій та ін.;

v індивідуальні (приватні) трудові -- засновані на при ватній власності фізичної особи та її особистій праці;

В промисловості України у 1999 р. частка державних підприємств становила менше 30%, приватних -- 0,2, колективних -- 70,1, власність іноземних власників --0,4%.

4.Критерії розмежування підприємств.

Існують також інші критерії розмежування підприємств. Так, за характером економічної діяльності вони поділяються на виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-виробничі об'єднання та ін. За сферою діяльності розрізняють місцеві, регіональні, національні, міжнародні підприємства. За кількісними показниками їх поділяють на малі, середні й великі.

Малі підприємства. У різних країнах до них відносять підприємства, неоднакові за величиною. У США, наприклад, це підприємства, на яких зайнято до 500 працівників, в Україні у промисловості та будівництві -- до 200, а в інших галузях сфери матеріального виробництва -- до 50 працівників.

Малі підприємства кількісно переважають в усіх розвинутих країнах світу. У США, наприклад, із 20 млн. підприємств до категорії дрібних належить понад 18 млн., але їхня частка у доходах становить менше 10%. У Польщі налічується майже 2 млн. таких підприємств, в Україні -- менше 150 тис. діючих, до того ж значна частина з них не зайнята виробництвом товарів.

Позитивні риси діяльності малих підприємств:

1.Гнучкість і мобільність в управлінні та організації виробництва;

2.Повніше порівняно з іншими підприємствами використання робочої сили та устаткування, низький рівень запасів;

3.Швидка адаптація до кон'юнктури ринку, місцевих умов, потреб споживачів, оперативне оновлення продукції;

4.Можливість швидкого впровадження нових ідей, проектів і створення нових зразків продукції;

5.Відносно невеликий капітал для їх створення;

6.Зменшення витрат виробництва за рахунок вузької спеціалізації, економії на управлінських витратах та ін.;

7.Високі шанси на успіх;

8.Значний внесок у створення нових робочих місць тощо.

Негативні риси діяльності малих підприємств:

1.Нижча порівняно з іншими підприємствами продуктивність праці (у більшості випадків);

2.Неспроможність впроваджувати вагомі новітні досягнення науки і техніки;

3.Вища інтенсивність прац іза рахунок подовження робочого дня, використання сімейної праці;

4.Економія засобів на створення належних умовпраці,техніку безпеки;

5.Обмежені можливості підвищення кваліфікаційного рівня;

6.Більші труднощі з фінансуванням, отриманням кредитів, недостатність оборотних засобів, заборгованість тощо.

Засоби сприяння розвитку малих підприємств.

Враховуючи значну позитивну роль малих підприємств, держава повинна сприяти їх виникненню, підтримувати їхню діяльність. Основними засобами підтримки є:

1. фінансова -- гарантування позичок, надання частини безкоштовних і пільгових субсидій, створення з цією метою спеціальних банків тощо;

2. податкова політика -- зниження ставок оподаткування, звільнення від податків на певний термін, особливо в умовах впровадження підприємствами передових досягнень науки і техніки тощо;

3. політика прискореної амортизації;

4. надання державних контрактів;

5. кадрова політика підготовка кадрів,підвищення їхкваліфікації, надання консультаційних послуг в управлінні підприємством та ін.

5.Організаційно-правові форми підприємств

Ознаками підприємства як юридичної особи є наявність у нього статуту, балансу доходів і витрат, рахунка в банку, прав укладати договори з іншими юридичними особами, майнова відповідальність.

З організаційно-правового боку виділяють такі види підприємств:

1. товариства з обмеженою відповідальністю;

2. відкриті акціонерні товариства (або корпорації);

3. товариства повні та змішані;

4. закриті акціонерні товариства;

5. індивідуальні та ін.

Товариства з обмеженою відповідальністю. Майже 90% підприємств у розвинутих країнах світу є підприємствами з обмеженою відповідальністю. Вони надзвичайно близькі за змістом до акціонерних товариств закритого типу. Відмінність між ними полягає у тому, що акціонери товариства закритого типу (наприклад, трудовий колектив) мають право на участь в управлінні підприємством, а в товариствах з обмеженою відповідальністю учасники довіряють свої капітали товариству і на участь в управлінні не претендують. Вони створюються шляхом об'єднання пайових внесків, і відповідно до їх величини розподіляється прибуток. Члени цього товариства відповідають за зобов'язаннями підприємства лише розмірами вкладеного у нього капіталу. Свої паї на ринку їм продавати заборонено. Такі підприємства на Заході позначають буквами Ltd.

Відкриті акціонерні товариства. Хоча товариства з обмеженою відповідальністю кількісно переважають, основну масу товарів і послуг випускають відкриті акціонерні товариства (у США -- корпорації), кількість акціонерів у яких становить в середньому 60 тис. осіб, а в найкрупніших -- понад 3 млн. У закритих акціонерних товариствах США кількість акціонерів не перевищує 300 осіб.

Акціонерна компанія -- основна форма організації великих, середніх і частини малих підприємств, власність яких формується шляхом злиття капіталів засновників компанії, а також випуску цінних паперів (акцій, облігацій та ін.) та їх продажу. Засновниками і власниками акцій можуть бути юридичні особи (держава, підприємства, організації) та окремі громадяни. Щоб залучити кошти, акції крупних акціонерних компаній повинні котируватися на фондовій біржі. Так, у США із майже 4 млн. корпорацій на Нью-Йоркській фондовій біржі в середині 90-х років котирувалися акції лише приблизно 2000 наймогутніших корпорацій (монополій), які внаслідок цього залучають майже 15% загального капіталу. Механізмом залучення таких коштів є оголошення публічної передплати через фондові біржі,банки,інвестиційні фонди та інших посередників, які отримують за це певну винагороду. З прибутку власники акцій щорічно отримують дивіденди, але лише після того,як буде сплачено податки державі, платня і премії менеджерам, поповнено резерв нийфондтощо.Резервний фонд не повинен бути меншим за 10% статутного капіталу .Він використовується для забезпечення діяльності корпорації в період погіршення економічної кон'юнктури, в тому числі для виплати дивідендів.

Кількість акціонерів в Україні у 2000р. становила 15 млн. осіб, а обсяг випущених акцій понад 8 млрд. грн. Економічним стимулом для придбання акцій у розвинутих країнах світу є вищі дивіденди на них порівняно з вкладом певної суми в ощадний банк. Проте володіння однією або декількома акціями автоматично не перетворює такого акціонера на співвласника крупної корпорації.

Такими співвласниками є особи, які зосередили у своїх руках контрольний пакет акцій, тобто таку кількість акцій, що дає змогу приймати найважливіші рішення щодо розвитку корпорації та привласнювати основну масу прибутків.

Зрозуміти сутність існуючих акціонерних компаній можна, виходячи з притаманних їм позитивних та негативних рис.

В Україні та інших пострадянських державах відбуваються значне роздержавлення та приватизація економіки. Основним засобом здійснення їх є перетворення державних підприємств на акціонерні компанії.

Позитивні риси акціонерних компаній:

1. Можливість значно розширювати джерело нагромадження;

2. демократизація управління підприємствами, зокрема, право вищестоящих організацій бути пайщиками акціонерних підприємств послаблює відомчу монополію, робить їх економічно зацікавленими у швидкому розвитку акціонерних товариств, сприяє скороченню управлінського апарату;

3. послаблення диспропорції в економіці, насамперед між групами «А» (галузі, в яких виробляють засоби виробництва) і «Б» (галузі, в яких виробляють предмети споживання) за рахунок акумулювання частини заощаджень населення, швидкого будівництва на ці кошти підприємств, які випускають дефіцитні товари (наприклад, легкові автомобілі, відеотехніку тощо), надання цих товарів акціонерам, які вкладають свої кошти за цільовим призначенням; :

4. поліпшення якості функціонування та розвитку технікоекономічних відносин шляхом продажу акцій підприємствам-сумісникам та посилення контролю робітників за якістю комплектуючих виробів;

5. прискорення міжгалузевого переливання капіталу, що сприяє ширшому впровадженню досягнень НТР у ци хгалузях;

6. регулювання кількості грошей (шляхом продажу акцій держава зменшує їх кількість, а скуповуючи, -- збільшує);

7. посилення зацікавленості працівників у кращому використанні засобів виробництва, економії електроенергії, сировини, зниження плинності робочої сили тощо;

8. обмежена відповідальність власників акцій, тобто вони не ризикують втратою свого майна, вкладами на банківському рахунку.

Негативні риси акціонерних компаній:

1. Можливе банкрутство мільйонів дрібних акціонерів;

2. посилення контролю гігантських акціонерних компаній і крупних акціонерів (через механізм купівлі контрольного пакета акцій) за іншими великими та середніми компаніями,завдяки чому створюється багатоступенева система залежності й контролю;

3. збільшення маси фіктивного капіталу, махінації на фондових біржах внаслідок значного поширення акціонерних компаній;

4. встановлення контролю за дрібним капіталом мільйонів акціонерів, внаслідок чого ще більше зростає могутність крупних компаній в економіці та політиці;

5. використання акціонерної форми підприємництва як засобу економічного примусу для викупу нерентабельних філій, заводів, цехів (разом із їх боргами) трудовими колективами. А це змушує їх зменшувати заробітну плату, оплачувані відпустки, подовжувати робочий день тощо;

6. орієнтування інтересів переважної більшості акціонерів на швидке отримання високих дивідендів, а інтересів вищих менеджерів -- на тривалий розвиток виробництва,стабільну виплату дивідендів, внаслідок чого між ними виникають суперечність і навіть конфлікт. Такі суперечності виникають також між реальними власниками акціонерних компаній і менеджерами;

7. відсутність в Україні, Росії та деяких інших країнах СНД фінансового зв'язку (в тому числі фондового)ринку з реальним сектором економіки.

Висновки

1. Основними типами власності є приватна, колективна, державна та наддержавна (інтегрована).За приватної власності привласнення засобів і результатів виробництва й управління власністю здійснюється окремим індивідуумом. За колективної власності -- колективом (групою); за державної власності -- вищими чиновниками державного апарату і вищими менеджерами державних підприємств.За наддержавної власност -кількома державами. Кожний із цих типів власності існує у вигляді окремих форм власності.

2. Підприємство є основною ланкою народного господарства, самостійним господарюючим суб'єктом, який забезпечує виробництво товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою привласнення прибутку. Основними видами підприємств з погляду власності є державні, приватні, колективні, змішаної форми власності.

3. Малі підприємства кількісно переважають у розвинутих країнах світу, оскільки мають низку переваг порівняно з крупними: відносно невеликий капітал для їх створення, гнучкість і мобільність в управлінні, швидке реагування на нові потреби й адаптування до кон'юнктури, підтримка конкуренції, розвиток підприємницьких здібностей частини працездатного населення та ін.Водночас вони мають багато негативних сторін.

4. Основними організаційно-правовими формами підприємств є відкриті акціонерні товариства, наймогутніші з яких--монополії та товариства з обмеженою відповідальністю. Крім них, існують договірні товариства, індивідуальні фірми та ін.

УРОК №2.

Питання для експрес-опитування:

1. Основні ознаки підприємства;

2. Поняття підприємства;

3. Власність: поняття та форми;

4. Види підприємств за формою власності;

5. Класифікація підприємств за характером діяльності, за розміром.

Контрольна робота.

Відповіді повинні бути якомога короткими, чіткими та лаконічними.

I. Варіант
1. Дати визначення поняття “підприємство”.
2. Назвати та розкрити зміст кожної з форм власності.
3. Продовжить речення:
Класифікація за ознакою домінуючого фактору виробництва передбачає поділ підприємств на....................
4. Об'єкти та суб'єкти власності.
II. Варіант
1. Дати визначення поняття ”власність” в економічному аспекті.
2. Перелічити, які бувають підприємства за формами власності. Дати коротку характеристики кожного з цих підприємств.
3. Продовжить речення:
Класифікація за характером діяльності передбачає поділ підприємств на....................
3. Структура власності.
Блок завдань для самостійної роботи учнів з економічної теми:

Реферат на тему:

1. Основні типи та форми власності

2. Державна форма власності

3. Приватна форма власності

4. Переваги та недоліки акціонерних товариств

Доповідь на тему:

1. Кількість великих підприємств в Україні. Статистичні дані. Їх коротка характеристика.

2. Кількість середніх підприємств в м.Київ та Київській області. Статистичні дані. Їх коротка характеристика.

3. Аналіз всіх регіонів України за концентрацією підприємств.

Ессе на тему:

1. Позитивні риси діяльності малих підприємств

2. Негативні риси діяльності малих підприємств

УРОК №3.

План гри.

Суть гри.

Гра «Підприємець» за своєю суттю та структурою розрахована на учнів 8-10х класів і може проводитися в школах та інших учбових закладах, які надають середню освіту, в яких викладаються економічні дисципліни, в тому числі і «Основи економічної теорії».

Моя мета проведення гри - надати учням реальну можливість потрапити у ринковий простір з початковим капіталом і найбільш вигідно його вложити, щоб отримати прибуток. А потім кожному допомогти проаналізувати свої результати і зробити висновки, яким чином необхідно розвивати свої вміння і знання. А також відмітити, безперечно, переможця - «кращого підприємця», якому вдасться заробити більше за всіх грошей.

Опис гри.

Гру розраховано на 45 хвилин (одна академічна година).

Суть гри полягає у закріпленні теоретичних знань учнів з економіки, а також виявленні у дітей особливих вмінь щодо підприємництва.

Для початку необхідно поділити учнів на команди по 5-6 людей, кожна з яких організовує «підприємство», вирішує, чим воно буде займатися, щоб зареєструватись у Державній податковій інспекції, і дає йому назву.

Мета кожного «підприємства» завоювати ринок.

Кожне «підприємство» має однаковий початковий капітал - 250 тис. у.о. Немає значення яких саме одиниць, так як наш ринок теж умовний і має лише основні складові .

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены