Основні життєві віхи О. Тисовського

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Виступ на тему:

«Основні життєві віхи О. Тисовського (09.08.1886 - 29.03.1968)»

Підготувала

вчитель трудового навчання

Мотовилівської ЗОШ І-ІІ ст.

Маноха Ганна Федорівна

Олександр Тисовський-"Дрот" народився і виріс у Львові. Син професора учительської семінарії, біолог, за часів свого студентства він не брав активної участі у громадській чи політичній діяльності. Серйозний, зрівноважений, далекий від сентименталізму, людина розуму, цілеспрямований у здійсненні своїх намірів, О.Тисовський захоплював інших самою лише логікою свого мислення. Він був заглиблений у науку свого фаху і у вивчення загальних педагогічних проблем. Зовні замкнутий у собі, у колі знайомих він був веселою і товариською людиною. Товариші відзначали в О. Тисовського риси високої відповідальності за виконання взятих на себе обов'язків, здатність до здорової самокритики. Особисті амбіції ніколи не ставали у нього на заваді загальній справі. Освіту здобув у Львові: початкову -- в приватній 4-класній народній школі проф. Вайгеля (1892-1895) рр., середню -- у II німецькій гімназії (1895-1898) та академічній гімназії (1898-1904), яку закінчив з відзнакою.

У 1904-1909 навчався на філософському факультеті Львівського університету, де вивчав природознавство, математику і фізику. Спеціалізувався у зоології під проводом проф. Йосипа Нусбавма-Гіляровича, під керівництвом якого захистив докторську працю «Zur Kenntuiв des Gehцrorganes und seiner Beziehьnden zur Schwimmblase bei den Clupeiden (Extrait du Bulletin de l'Academie des sciencas de Cracovie. Janvier 1909)».

Після закінчення навчання у 1909 році та через два роки здачі іспиту на доктора біології, він почав працювати у Академічній гімназії у Львові вчителем природознавства (працював там із 1911 по 1940 роки з невеликою перервою на службу в армії у 1915 р.). У 1911 році на сторінках львівської щоденної газети “Діло” О. Тисовський надрукував ряд статей, в яких піддавались гострій критиці формалістичні методи навчання у шкільних закладах. Водночас, вивчаючи англійську мову, він ознайомився із оригіналами методичних праць англійського скаутінгу. Скаутська система виховання захопила О.Тисовського. За згодою дирекції гімназії він створив з її учнів організацію, яка працювала за скаутськими методиками. Діяльність організації підтримала більшість вчителів гімназії. В цей час О. Тисовський пише багато статей про скаутінг, які друкуються у педагогічному часописі “Наша школа”. Методичний досвід діяльності організації ліг в основу розробленої О. Тисовським педагогічної методики і організаційної схеми українського Пласту. Це по-суті було поєднання скаутських методичних засад із традиціями українського козацтва. Методика Пласту була в основному викладена О.Тисовським у книжках “Пласт” (1913

Диплом доктора філософії отримав 16 серпня 1910 р. ), Від 1911 до 1939 року викладає природознавство в Академічній гімназії Львова. 1911 року організовує у ній пластовий гурток, з яким 12 квітня 1912 року проводить першу Пластову присягу.

Вважаючи, що школа навчає, але не виховує, розробляє унікальну виховну систему, яка, хоч і подібна до системи світового скаутського руху, все ж має цілий ряд своїх особливостей, які відрізняють її від більшості скаутських організацій світу. Основний принцип системи -- через працю над собою до розвитку та гартувння свого характеру. Ключовим елементом у вихованні молоді, за Тисовським, є ігри та шляхетне змагання за найкраще виконання свого обов'язку. Головну увагу він покладав на самовиховання при допоміжній ролі виховника в Пласті. Влітку 1912 року відбув курс океанографії в музеї м. Берген (Норвегія).

У 1913 році видає книжечку під назвою «Пласт», яка містить перші напрямні до розвитку українського пластового руху. Часи Першої світової війни утверджують у думці щодо необхідності розвитку Пласту. У цей час Тисовський складає слова Пластового Обіту, який 19 грудня 1916 року вперше виголосила як присягу тодішня 1 чота пластового полку (тепер куреня) ім. Петра Конашевича-Сагайдачного у Львові на своїх перших чотових сходинах. З огляду на війну, що тривала, у вступі Обіту з'ясовано умови часу, серед яких пластова молодь складала присягу.

Після закінчення Першої Світової війни він продовжив активну діяльність у організації як голова Верховної Пластової Ради, У 1918 році Тисовського обрано головою відновленої Верховної Пластової Команди (ВПК). Цього ж року він бере активну участь у Листопадовому Чині у Львові. З 1920 року, як дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, впродовж чотирьох років є професором в Українському Таємному Університеті у Львові. У 1921 році видає підручник «Життя в Пласті» -- посібник, яким керуються тисячі українських пластунів всього світу.

Вдруге обирається головою ВПК у 1924 році. З 1926 року - працює як заступник Верховного Отамана і референт діяльності Верховної Пластової Команди. Після заборони Пласту польським урядом О.Тисовський працював теоретиком і провідником так званого “Доросту Рідної Школи”, співробітником журналу “Вогні”, кооперативу “Пласт”, також членом проводу організації “Виховна спільнота української молоді”. Також він не залишав наукової діяльності - був автором кільканадцяти праць з анатомії та морфології тварин, працював професором біології , професором і завідувачем кафедри зоології Львівського державного університету (1940-1941), дійсний член Наукового Товариства ім Т.Шевченка (1926).

В 1941-1943 рр. навчався на Вищих агрономічних курсах. В 1944 г., у зв'язку з приближенням радянських військ, емігрує до Відня, де в 1944 році він оселяється на постійне місце проживання. Він активно працював у Пласті аж до своєї смерті. тисовський педагог науковий

У 1961 році видає другу редакцію свого підручника «Життя в Пласті».

Помер 29 березня 1968 року у Відні. Перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові в 2002 році стараннями Юрія Ференцевича.

Размещено на Allbest.ru