Розвиток навичок іншомовного говоріння через створення ситуацій мовного спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Багато з тих, хто вивчає іноземну мову, сприймають здатність розмовляти нею як міру її знання. Досить часто студенти визначають вільне володіння мовою як вміння розмовляти з іншими набагато більше, ніж уміння читати, писати, або розуміти усне мовлення. А свої успіхи вони оцінюють саме з точки зору їх досягнень в усному спілкуванні.

Водночас, практика показує, що з усіх умінь, передбачених програмами навчальної дисципліни "Іноземна мова", найгірше студенти опановують саме розмовну мову. Це здебільшого зумовлюється тим, що в умовах відсутності мовного середовища досить важко сформувати у студентів навички говоріння. І хоча мотивація сучасної молоді до вивчення англійської мови різко зросла, перед викладачами досі постають певні виклики. Основними з них є: недостатня кількість навчальних годин, велика наповнюваність груп, обмежена кількість підручників комунікативної спрямованості і, як наслідок цього, брак усної мовної практики в розрахунку на кожного студента.

Стосовно останньої проблеми слід зазначити, що навіть у підручниках, що містять багатий вибір навчальних завдань, в основі яких лежать групові і колективні форми взаємодії, на жаль, варіанти реалізації ситуацій мовного спілкування представлені незначно, а технологія їх створення описана недостатньо чітко.

Вищевикладене дає підстави стверджувати, що в сучасній вищій школі існує суперечність між об'єктивно зростаючими вимогами, що пред'являються новими стандартами до вирішення проблем формування у студентів навичок іншомовного говоріння, з одного боку, і недостатньою практичною розробленістю методів, прийомів і моделей комунікативної освіти засобами англійської мови, з іншого боку.

Метою навчання англійської мови передбачається навчання спілкуванню нею в усній і письмовій формах у рамках мовної ситуації.

Як відомо, способом усно-мовного спілкування є говоріння. В свою чергу, метою навчання говорінню є розвиток у студентів здатності відповідно до їхніх реальних потреб та інтересів здійснювати усне мовне спілкування в різноманітних ситуаціях.

Водночас, говоріння як мовна діяльність має певні специфічні ознаки, а саме: умотивованість, активність, цілеспрямованість, зв'язок з діяльністю, зв'язок з комунікативною функцією мислення, зв'язок з особистістю, ситуативність, еврастичність, самостійність, темп.

Отже, на занятті викладач повинен створювати умови, які сприяли б спілкуванню студентів. Для цього викладач повинен враховувати вищезгадані специфічні ознаки даного виду мовленнєвої діяльності. Якщо чітко визначені цілі і мотиви спілкування, враховані характерні особливості учасників спілкування, їх вік, рівень розвитку і т.д., то акт спілкування в рамках будь-якої мовної ситуації, безумовно, відбудеться.

Зрозуміло, що успіх в навчанні будь-якої іноземної мови визначається правильною організацією навчального процесу. Завдання викладача полягає в залученні студентів до активної мовної діяльності на занятті. Адже висловлювання студентів в ході бесіди, коли обговорюється якесь питання, набувають природного характеру, якщо спільна діяльність організована в рамках групового спілкування. Виходячи з цього можна дійти висновку, що одним з можливих шляхів формування навичок говоріння є використання викладачем в рамках заняття навчально-мовних ситуацій спілкування.

До основних причин відсутності прогресу при навчанні навичок говоріння слід віднести:

- боязнь помилок (Робін Шарма, відомий канадський мотиваційний оратор, під час своїх виступів постійно повторює, що людина боїться трьох речей: публічних виступів, смерті та смерті від публічних виступів);

- обмежений словниковий запас;

- відсутність практики реального спілкування англійською мовою;

- недостатньо сформовані навички аудіювання;

- невпевненість студентів.

Тому роль сучасного викладача полягає не лише у розробленні навчального курсу загалом, але і в належному плануванні занять з акцентом на зменшення часу мовлення викладача (ТТТ - Teacher Talking Time), натомість збільшення часу мовлення студентів (STT - Student Talking Time).

Наприклад, для зняття фактора загальмованості / невпевненості студентів слід використовувати роботу в малих групах. Це збільшує частку висловлювання за певний відрізок часу і знижує гальмування студента, якому складно говорити перед усією групою. Звичайно, при роботі в групах викладачу важко простежити за правильністю висловлювань кожного студента, і, як наслідок, не всі вони правильні, однак при цьому та частка часу, яка відводиться на позитивну, корисну практику говоріння, є набагато більшою, ніж якщо б це завдання виконувалося кожним студентом перед всією групою. Рівень мови, необхідний для дискусії, може бути нижче, ніж при виконанні інших мовних завдань в тій же групі. Учасники повинні легко згадувати слова, щоб швидко розмовляти з мінімальним коливанням. Тому бажано перед початком дискусії повторити слова та виконати серію вправ на мовні структури (граматичні, лексичні, фонетичні), які знадобляться студенту в даній дискусії.

На сьогодні існує досить велика кількість розроблених фахівцями з усього світу завдань, наближених за своїм змістом до реальних комунікативних дій і спрямованих на розвиток і вдосконалення навичок і вмінь усного мовлення. Вчені і лінгвісти виділяють такі основні види мовленнєвої діяльності, що стимулюють говоріння студентів:

Дискусія (group discussion). Цей вид діяльності сприяє швидкому прийняттю рішення і розвитку критичного мислення. В процесі навчання дискусія може бути організована у різний спосіб і повинна бути спрямована на обмін думками, вираження ставлення студентів щодо прочитаного і почутого матеріалу, спільний пошук рішень проблемних питань тощо. З метою організації дискусії формуються групи з 3 - 5 осіб, яким надаються спірні теми для обговорення. При цьому важливо, щоб кожен учасник групи мав можливість висловитися.

Важливою характеристикою дискусії є аргументованість висловлювань. З метою спрямування накопичених студентами знань в потрібне русло і чіткого формулювання ними своєї позиції, викладач може скористатися інтерактивним прийомом ПОПС-формула (PRES-formula - Position-Reason- Explanation-Example-Summary), запропонованим професором права Дейвідом Маккойд-Мейсоном з ПАР. Головна цінність даного технологічного прийому полягає в тому, що з його допомогою студенти можуть активізувати свій розумовий потенціал, а також формулювати особисту думку в чіткій і стислій формі, давати лаконічні і місткі відповіді, висловлювати власну точку зору з того чи іншого питання, ситуації, проблеми в рамках вивчених тем.

Для цього їм потрібно охопити чотири елементи:

П - позиція (в чому полягає точка зору) - я вважаю, що ...;

О - обґрунтування (доказ на підтримку позиції) - ... тому, що ...;

П - приклад (факти, що ілюструють довід) - ... наприклад ...;

С - судження (висновок) - ... тому ...

Рольові ігри (role play). Студенти мають можливість представляти себе в різних соціальних контекстах і грати різні соціальні ролі.

За загальною моделлю, ситуативно-рольова гра проходить у чотири етапи, а саме: говоріння мовний студент аудіювання

1) Орієнтація - відбувається визначення теми, опис правил та ходу гри (тренування навичок говоріння та аудіювання).

2) Підготовка до проведення - презентується сценарій, формулюються завдання та відбувається розподіл ролей.

3) Проведення гри - студенти отримують картки з ролями, шукають додаткову інформацію, створюють діалоги та презентують їх. Граючи певну роль, студенти почуваються вільно та спілкуються у змодельованій ситуації, наближеній до реальної, за рахунок чого вдосконалюються їхні мовні та мовленнєві навички.

4) Обговорення гри - відбувається дискусія студентів і педагога (аналізуються помилки і труднощі, що виникли у процесі її проведення), що сприяє розвитку інтегрованих вмінь говоріння та аудіювання.

Імітаційні моделі. Імітаційні моделі по своїй суті є більш складною і продуманою формою рольових ігор. З метою надання більшої реалістичності тій чи іншій ситуації при навчанні використовуються різні предмети та допоміжні матеріали.

Інформаційні прогалини (information-gap activities). Студенти працюють в парах. Вони отримують ту чи іншу інформацію, якою обмінюються між собою. У процесі обміну інформацією повинні вирішуватися певні проблеми, або здійснюватися збір інформації. Кожен з учасників діалогу однаково важливий, тому тільки спільно учасники зможуть максимально точно і повно відтворити надану їм інформацію.

Мозковий штурм. Даний вид діяльності передбачає навчання продукування ідей на задану тему за обмежений період часу. Мозковий штурм може застосовуватися як для індивідуальної, так і для групової роботи.

Завдання на ранжування інформації (ranking activities) передбачає розподіл отриманої інформації відповідно до визначених критеріїв. Наприклад, студентам пропонується список прикметників, що описують риси характеру людини. У групах їм потрібно вибрати три найголовніші (на їх погляд) прикметника, що характеризують друга, подругу, викладача і розставити їх по порядку за ступенем важливості.

Ранжування інформації супроводжується обговоренням, а на закінчення - її поданням з обґрунтуванням і з подальшим обміном думками. Тут відпрацьовуються репліки згоди - незгоди, процедури аргументування і висловлення власної думки.

Інтерв'ю. Студенти проводять інтерв'ю за обраними темами з різними людьми. Вони складають план і питання для інтерв'ю самостійно, викладач може лише визначити тему.

Завершення розповіді. Викладач розповідає історію, але не до кінця, а кожен студент пропонує свою розв'язку.

Завдання на здогад (guessing activities) пов'язані з впізнавання особи, предмета або процесу за допомогою загальних питань, які потребують відповідей ''так'' або ''ні''. Наприклад, студентам, що працюють в малих групах, видаються картки з назвами визначних місць. Кожен зі студентів по черзі, відповідаючи на запитання решти учасників групи, повинен дати їм можливість дізнатися назву, вказану на його / її картці. Вправи такого типу мотивують і програмують мовленнєву взаємодію.

Опис за картинками. Викладач пропонує описати або скласти розповідь по запропонованому зображенню або серії зображень.

Доповідь. Кожен студент повинен приготувати перед заняттям розповідь на задану тему, а потім стисло, логічно й аргументовано викласти підготовлену інформацію. Такі завдання розвивають навички монологічного висловлювання.

Завдання на проектну роботу (project-based activities) - це самостійно сплановані й реалізовані студентами роботи, в яких мовне спілкування вплетено в інтелектуально-емоційний контекст іншої діяльності.

Не викликає заперечень ствердження експертами того факту, що одним з найбільш ефективних способів навчання говоріння є використання на заняттях групових проектів. Особливий інтерес, в контексті навчання говоріння на заняттях з іноземної мови у вищих навчальних закладах, викликають короткострокові проекти. Серед переваг цього методу варто згадати наступні:

• можливість підбору тем, орієнтованих на інтереси студентів;

• відсутність реальної необхідності у тривалих або трудомістких дослідженнях;

• можливість презентації студентами своїх робіт в усній формі.

В якості прикладу можна навести один з форматів подібних проектів, в якому студентам пропонується в невеликих групах скласти ''кращу п'ятірку'' (Top Five), наприклад, ''5 найкращих авторів'' (при цьому студенти можуть бути заохочені до пояснення, чому їм подобається саме ці автори, а також до опису книг або прочитання уривку з вірша). Цей формат вдало зарекомендував себе і ґрунтується на любові людей до складання усіляких списків, рейтингів тощо.

Такі проекти можуть бути представлені на одному занятті, а після ретельної підготовки - завершені на наступному уроці.

Основними перевагами короткострокових проектів є:

• Отримання студентами контрольованих можливостей висловлювати власні думки.

• Можливість адаптації змісту проектів до навчальної програми дисципліни або до фахової спрямованості студентів.

• Усна презентація результатів кожної групи може займати стільки часу, скільки це необхідно, в залежності від ентузіазму і мовного рівня студентів.

• Заключний етап - усна презентація - дає відмінну практику говоріння.

Використання на заняттях елементів підготовки публічних виступів також сприяє вдосконаленню навичок говоріння в цілому. Оскільки подібні завдання вимагають уваги студентів не тільки до форми, а й до змісту їхніх висловлювань. Зокрема, дієвим є метод поділу промови на частини (за рахунок пауз та інтонаційних наголосів), який може допомогти студентам в подальшому більш впевнено здійснювати іншомовне спілкування. Застосовуючи цей метод на практиці, студентам можна запропонувати прослухати короткий епізод будь-якого відомого публічного виступу (наприклад, промови Мартіна Лютера Кінга ''I have a dream" або виступу Стіва Джобса перед випускниками Стенфорда), а потім відтворити почуте з усіма інтонаційними наголосами і паузами.

Оскільки у спілкуванні крім уміння говорити, важливим також є вміння слухати, слід враховувати той факт, що зазвичай студенти мають різний ступінь розкутості у спілкуванні (можуть бути більш або менш говіркими). Менш говірким студентам краще дозволити грати допоміжну роль в груповій роботі, наприклад записувати рішення групи.

Водночас деякі люди взагалі неохоче сприймають рольові ігри. Це природно, так що не варто їх до цього примушувати - краще змінити завдання.

Будь-який викладач, який при підготовці до проведення занять з іноземної мови прагне вийти за рамки простого повторення і маніпуляції з певними граматичними формами, тобто відійти від простої ''мовної практики'' і організувати спілкування студентів на значимі для них теми, повинен бути готовим до їхніх помилок, а іноді і розчарування. Однак не слід занадто зосереджуватися на уникненні подібних речей, оскільки вони є частиною процесу навчання. Краще спрямувати зусилля на підтримку і заохочення студентів до подальшого руху вперед в оволодінні навичками й уміннями іншомовного спілкування.

Размещено на Allbest.ru