14

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія Гостомельської школи

Захлюпаний В.М., директор ЗОШ І-ІІІ ступенів №13 м. Ірпеня

Колесник Н.А., заступник директора з виховної роботи ЗОШ І-ІІІ ступенів №13 м. Ірпеня

Шушкевич С.Л., учитель української мови і літератури ЗОШ І-ІІІ ступенів №13 м. Ірпеня

Пархоменко Л.П., учитель початкових класів ЗОШ І-ІІІ ступенів №13 м. Ірпеня

У статті розкривається 70-річна історія одної із шкіл Київщини - Гостомельської. Наведено історичні факти розвитку освіти Гостомельщини, описано умови становлення школи. Історичні матеріали проілюстровані спогадами односельців, колишніх і сучасних учителів і учнів.

Школа. Це навчання, цікаві відкриття, пізнання нового та невідомого… А ще - друга домівка, з якої розпочата дорога в самостійне життя.

Розвиток освіти у Гостомелі у ХІХ-ХХ ст.

Гостомель - древнє селище на Київській землі. Перша письмова згадка про нього - у літописах 1494 року. Глибокої давнини сягає й історія освіти у селищі.

У колись невеликому містечку, що нараховувало кілька десятків дворів, до початку ХІХ ст. писемних людей було небагато - священик Православної церкви та причетник. Та у 1831-1832р. р. поміщик Фелікс Осипович Березовський, який володів у той час більшістю гостомельських земель, робить перший крок у справі поширення освіти серед гостомельців. Він відкриває єврейське елементарне училище. Природньо, що в ньому могли отримувати освіту тільки члени єврейської общини.

Тому в 1832 році у Гостомелі відкривається ще один навчальний заклад - церковно-приходська школа, у якій навчалися грамоті 40 дітей. Ця школа була доступною навіть для дітей найбідніших селян.

Коли у 1866р. Гостомель перетворюється на волосний центр, потреба в грамотних людях зростає. У 1900 році розпочала свою освітянську діяльність двокласна земська школа на 170 осіб.

У 1906 році коштами земства було відкрито ще й вечірні курси для дорослих, які працювали на базі двокласної школи. Навчалося на цих курсах тоді 40 чоловік та жінок.

Збереглися звітні дані земства за 1911 рік стосовно витрат на освіту на цих вечірніх курсах. У тому, далекому вже 1911р., навчалося там 25 осіб (з них лише 5 дівчат), а вчителів було троє.

Отже, кошти було використано таким чином: винагороди викладачам - 200 руб; підручники та навчальне приладдя для слухачів - 38 руб.45коп.; письмові приладдя для слухачів - 5 руб.; освітлення - 20 руб.75 коп.; інші витрати (дрібні господарчі потреби) - 14 руб.5 коп. - усього: 278 руб.45 коп.

До земства надходили пропозиції від керівництва навчальним закладом виділяти щорічно 10-15 руб. на придбання книг для створення власної бібліотеки.

Крім того, класи потребували додаткових коштів на світлові картини для „чарівного ліхтаря”.

У 1913 році кількість слухачів у вечірніх класах збільшилася, їх стало 34 особи (у тому числі 13 дівчат), а земство виділило 248 руб. на роботу навчального закладу. У шкільному музеї збереглося свідоцтво Гостомельського двокласного сільського народного училища.

За спогадами старожилів селища, приміщення земської двокласної школи знаходилося спочатку на розі вулиць Леніна та Червоноармійської, а згодом на території, де нині розташована ветеринарна лікарня. Ще до 1970 року у старенькому приміщенні школи навчалися окремі початкові класи. До сьогоднішнього дня це приміщення не збереглося.

Випускниками Гостомельської двокласної школи було багато відомих людей, зокрема, Михайло Сидорович Шульга - професор, доктор біологічних наук, Клим Степанович Забарило - професор Львівського університету та ін.

Після буремних подій 1917 року настає новий етап у розвитку освіти Гостомеля. З уведенням радянської загальноосвітньої системи, двокласну школу було реорганізовано у неповну середню школу на 300 учнів. Діти навчалися протягом 7 років. Директором школи був Родіон Олександрович Кулицький, завпедом - Михайло Нестерович Штілерман. У пам'яті гостомельців збереглися імена вчителів: Катерина Григорівна Клименко викладала математику, Ізраїль Веніамінович Дрель - хімію, Олег Іванович Хомицький - фізику, Марія Данилівна Тарнавська навчала наймолодших школярів у початкових класах. До 1930 року у школі існував польський клас.

Учителі школи вели подвижницьку громадську роботу, всі свої сили, знання й уміння віддавали справі всебічного розвитку учнів. О.І. Хомицький створив чудовий шкільний хор і був його керівником.

У школі працювали стрілецький гурток, фотогурток та інші гуртки.

Так, долаючи труднощі, незважаючи на нестачу навчальних приміщень, посібників і підручників, педагогічний та учнівський колективи школи жили, працювали, прагнучи нових знань, вищих досягнень, більш вагомих здобутків.

Народження Гостомельської середньої школи

1 вересня 1936 року початок нового навчального року був по-справжньому святковим. У Гостомелі нова середня школа. Приміщення для неї збудували у центрі селища. Час був нелегкий, і тому потрібно було особисте сприяння Г. Петровського та П. Постишева, радянських партійних і державних діячів, щоб виділилися кошти на будівництво нової школи. Це приміщення, добудоване і перебудоване кілька разів, і нині стоїть у Гостомелі. Там тепер працює селищна Рада та діє Центр творчості дітей та юнацтва.

Отже, 1936 рік. Рік заснування середньої школи.

Директором школи продовжує працювати Р. Кулицький, а колектив учителів збільшується. Методичну роботу з учителями проводить завуч М. Штілерман.

Школа отримала нове навчальне обладнання для проведення уроків та гуртків, з'явилися прилади для кабінету фізики, мікроскопи для уроків біології.

Перший випуск середньої школи був у 1938 році. Серед випускників - М.П. Кодякова, М.П. Шпак, які згодом, отримавши вищу освіту, повернулися у стіни рідної школи вчителями. І все своє життя вони присвятили благородній і нелегкій справі навчання та виховання дітей. Багато років віддав Гостомельській школі ще один перший її випускник - В.П. Осадчий. Він працював спочатку бухгалтером, а потім завгоспом школи.

У 1939-1940р. р. директором школи працює С.Л. Сушко. Згодом навчальний заклад очолює Михайло Нестерович Штілерман. У 1941 році він вручає атестати про середню освіту 14 випускникам. А після випускного вечора директор разом із своїми колишніми учнями іде на фронт - почалася Велика Вітчизняна війна.

На жаль, не всі повернулися додому: четверо із випускників 1941р. загинули на фронтах війни. Доля колишнього директора школи, М.Н. Штілермана, на жаль, невідома.

У 1941-1943р. р. під час окупації селища фашистами школа не працювала.

З 1938 по 1941 роки відбулося 4 випуски Гостомельської середньої школи. За цей час 10 учнів отримали атестати з відзнакою, які давали право без іспитів вступати на навчання до вищих навчальних закладів. Членам Ради шкільного музею вдалося встановити імена випускників - відмінників 1938-1941р. р.: Надія Браун, Ірина Ельяшевич, Іван Федосенко, Іван Охріменко, Галина Білик, Діна Кузьменко, Наталка Осадча, Філімон Дворяківський, Валентин Осадчий, Римма Гусєва.

Школа у час Вітчизняної війни та перші післявоєнні роки

Війна 1941-1945 років стала нелегким випробуванням, іспитом для багатьох на мужність, громадянську зрілість. Це був важкий час і в житті нашого селища. Обпалений полум'ям війни, Гостомель вів нещадну боротьбу з ворогом.

Окупанти, запроваджуючи „новий порядок”, заборонили діяльність закладів освіти у селищі. Та вчителі, потай збираючи дітей у старій хатині, продовжували їхнє навчання. Щоб діти не мерзли у зимовий час, шибки склили уламками скла, які вдавалося віднайти. Про це згадувала випускниця 1946р. Марія Олександрівна Онащенко (Верстюк), яка згодом стала вчителем рідної мови у Гостомельській школі.

На території селища діяла група підпільників. Активними членами цієї групи були вчорашні учні: С.І. Шульга, М.П. Кодякова, М.П. Шпак. Згодом, після війни, вони працюватимуть у рідному селищі вчителями. Але у час війни, у час небезпеки ці юні гостомельці - у перших лавах месників. До молодіжної групи підпільників входили також В.О. Римаренко, О.П. Гріщинський, Г.В. Александрович, І.С. Гаврилов, В.М. Дубинський, В.Г. Зарудний, В.М. Катюшин. Підтримуючи зв'язки із партизанським загоном, що діяв у навколишніх лісах, юні підпільники виконували доручення партизан. Тогочасні події колишній партизан Я. Кузнець описав у книзі спогадів „Ми йдемо на бій”. Окремі розділи цієї книги присвячено розповіді про боротьбу Гостомельського підпілля.

У листопаді 1943р. селище було звільнено від німецьких окупантів. На території Гостомеля розташувалася військова авіаційна частина. У боях за Київську землю полягло багато воїнів. Учні нашої школи вже у післявоєнний час проводили велику пошукову роботу, повертаючи із забуття імена тих, хто загинув, визволяючи нашу Вітчизну. На території Гостомеля є поховання часів війниблизько 20 воїнів, що полягли тут.

У 70-х рр. учні під керівництвом учителя математики Г.С. Білоус віднайшли рідних Ірини Шиманської, сержанта-авіастрілка, яка загинула в Гостомелі у 1943р. Ця 24-річна дівчина була єдиною дочкою у батьків. Вона, студентка Ташкентського політехнічного інституту, добровольцем пішла на фронт. Її життя обірвалося, коли вона захищала небо Батьківщини.

Тоді ж, у 70-х, старшокласники разом з учителем української мови і літератури Г.С. Ревою встановили листування із сестрою авіатехніка Михайла Родіна. Він був родом з м. Електросталь, що у Підмосков'ї, а поліг тут, у Гостомелі, у 1943 році. Не одне покоління учнів школи виховувалося на прикладі життя цієї мужньої і сміливої людини.

У приміщенні школи до 30-ліття Перемоги було відкрито Музей Бойової слави. Там було зібрано багато матеріалів, що розповідали про Гостомельське підпілля часів Великої Вітчизняної війни; зберігалися фронтові листи-трикутники; експонувалися фотоматеріали та документи, які свідчили про бойові заслуги гостомельців - ветеранів війни.

Окремий стенд було присвячено бойовому шляху 74-ої стрілкової дивізії, яка звільнила Гостомель у 1943 році. Учні школи довгий час підтримували дружні стосунки з ветеранами, часто запрошували їх на зустрічі.

Отже, у 1943р. почало відновлюватися життя селища, почалася і робота у школі. Відбудовою приміщення, організацією навчального процесу опікувалися директор школи Ольга Степанівна Білик, учителі Т.Я. Ребрик, Н.О. Шульга, Ф.М. Завірюха, П.П. Майкова, М.П. Кодякова, Н. Осадча та інші.

У 1944-1945р. р. школу очолює І.П. Ребрик. У цей нелегкий час продовжується відновлення понівеченої авіабомбою будівлі школи.

У 1945р., демобілізувавшись із армії, до школи приходить учитель хімії Ф.С. Верстюк. Він очолив школу і працював директором близько 20 років.

Ф.С. Верстюк назавжди оселився в Гостомелі. Працював директором, а потім учителем хімії. У школі зустрів свою майбутню дружину, випускницю М.О. Онащенко, яка згодом стала вчителем української мови й літератури. Федір Степанович і сьогодні - бажаний гість у школі, він щедро ділиться з педагогами та учнями життєвим досвідом, спогадами про життя шкільної родини у минулі роки.

У перші післявоєнні роки зародилася традиція школи щодо створення класних літописів. Пропонуємо літопис учнів географічного гуртка, в якому розповідається про селище Гостомель, його жителів, школу, завод. Текст роботи та фотографії літопису з їх підписами збережені в оригіналі.

Шкільне життя у 40-70р. р. ХХ ст.

У 1946 році середня школа у Гостомелі відзначила свій перший ювілей - 10-річчя від часу заснування. Приміщення школи було вже відновлене завдяки зусиллям директора Федора Степановича Верстюка, вчителів та учнів, які багато працювали над упорядкуванням класних кімнат. Уже можна було підвести підсумки 10-річної діяльності: школа дала дорогу в життя 5 випускам - 87 учням. У 1946 році двоє випускників школи - Марія Олександрівна Онащенко та Остап Мартинович Шаман - було нагороджено срібними медалями за успіхи в навчанні. Розпочинався новий етап у житті Гостомельської середньої школи.

Зростало, розбудовувалося селище, збільшувалася кількість його жителів. Щороку все більше учнів приходило на навчання. Приміщення школи стало замалим, не вистачало класів, тому рішенням виконкому Ірпінської міської Ради депутатів трудящих від 27 серпня 1964 року за №897 було дано дозвіл на виготовлення проектної документації на добудову десяти класних кімнат до Гостомельської середньої школи.

Розповідає вчитель англійської та німецької мов Галина Іванівна Решетило (Трухан): „Яке щастя вчитись і працювати в нинішній ЗОШ №13 м. Ірпеня! Адже це школа-красуня. Вона пройшла напружений, але прекрасний шлях від повоєнних років до нинішніх днів. У її становленні, як згадує вчитель-пенсіонер, випускниця цієї школи Шульга Надія Остапівна, значну роль відіграли вчителі. Звільнили Гостомель. Школа понівечена. Вчителі розбирали завали, ремонтували стіни, двері, вікна. Почалося навчання. А опалювати приміщення нічим. І знову вчителі копали торф, заготовляли паливо. Зростало селище. Приміщення було занадто мале. Працювали в 2 зміни (вечірня школа). У такій школі я почала працювати в 1964р. А в 1967р., (влітку) почалася добудова другого крила. Вчителі протягом літа завозили цеглу. Їздили на цегельний завод (у с. Воронківка), вручну вантажили і розвантажували. Ніхто не жалівся, бо це була наша мета - добудувати школу. Ми її добудували. Раділи всі. Приміщення старої школи служить і зараз добрій справі. Вона потопає в зелені дерев. Це не просто дерева. Це дендропарк. Саджанці були взяті в розсадника в Берковцях. Посадили їх учні 5-Б кл. (кл. кер. Трухан Г. І.) під керівництвом учителя біології Майкової Паші Павлівни. Всі дерева прийнялись, бо поливали кожного дня (воду носили відрами). Це і сьогодні жива пам'ятка тих славних трудових днів”.

Після завершення добудови приміщення школи, пропрацювавши 20 років директором, іде на пенсію Ф.С. Верстюк. З 1966 року школою керує вчитель фізики та астрономії О.С. Гудзинський. Педагогічний колектив школи у цей час складається із 42 учителів.

І кожен - закохана у свою професію людина, енергійна і творча. З любов'ю та вдячністю згадують сьогодні у селищі вчителів, які працювали у школі в ті роки. Це Віра Антонівна Цехмайструк, учитель хімії; Катерина Онуфріївна Кириленко, учитель української мови і літератури; Андрій Михайлович Шульга, учитель географії; Галина Семенівна Рева, учитель української мови і літератури; Ксенія Миронівна Павленко, учитель російської мови і літератури; Назар Костянтинович Павленко, бібліотекар школи; Сава Михайлович Хомич, учитель математики, учителі початкових класів Ніна Володимирівна Томас, Фрося Мусіївна Завірюха та інші, не менш улюблені і шановані вчителі, пам'ять про яких живе у серцях їхніх вихованців.

Гордістю школи були і її учні. Серед випускників тих, 60-х років, був Петро Олександрович Римаренко, обдарований юнак, медаліст. І вчителі, й однокласники часом називали Петра „живою енциклопедією" - таким широким було коло його знань. Петро Олександрович (нині вже покійний) працював головним редактором газети „Зірка”. Щиро закоханий у рідне селище, у свою школу, П. Римаренко написав у день відзначення 500-ліття Гостомеля:

Що сьогодні сказати мушу?

Що б не сталося, що б не було -

Розтривожену гріє душу

Неповторне моє село.

Чудернацька назва - Гостомель.

А їй півтисячі літ!

Молодий, як юнацький спомин,

Давній, як всенький світ.

Не клянусь у вічній любові.

Запитаєте - дам отвіт:

Я молюся тобі в кожнім слові

І бажаю тисячу літ.

Серед випускників 60-х було багато талановитих людей, які відомі не лише на Київщині, а й в усій Україні, наприклад, випускниці 1964р.: Наталія Міщерська, тележурналістка; Ольга Матешко, актриса; Ніна Зайківська (Шкарпітко), завідувач Ірпінським міським методичним кабінетом; випускниця 1967р. - Людмила Баланенко, доктор фізико-математичних наук, член Нью-Йоркської Академії наук; випускниця 1968р. - Ірина Самченко, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник; а також випускниками школи у різні роки були Тамара Захарівна Андрієнко - секретар Гостомельської селищної ради; Надія Володимирівна Фрідріхсон - головний бухгалтер Гостомельського склозаводу; Ігор Костянтинович Цехмайструк, який очолював профспілкову організацію ГСЗ протягом багатьох років; Юрій Ілліч Прилипко - директор фірми „Міраж”; Віктор Іванович Бондаренко - директор фірми „Сигнал”; Анатолій Іванович Кириченко - нинішній селищний голова; Тетяна Шальман - тележурналістка та інші знані та шановані у Гостомелі люди.

О. Гудзинський працював директором школи з 23.12.1966р. по 04.09.1970р. За цей час було 4 випуски учнів. Із золотою медаллю закінчили школу Л.Г. Баланенко, А.І. Римаренко, А.І. Романенко, О.І. Годованець, О.О. Чорна, срібну медаль одержала І.М. Самченко.

За рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської Ради депутатів трудящих за № 597 від 24 серпня 1967р. „Про зміну зразків вивісок, кутових штампів, печаток і впорядкування нумерації шкіл міста Ірпеня” відповідно до Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1966р. „Про заходи щодо подальшого поліпшення роботи середньої загальноосвітньої школи" та введення єдиної порядкової нумерації шкіл Гостомельська середня школа була перейменована в Ірпінську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу №13.

Наприкінці 60-х років змінюється не тільки назва школи у Гостомелі. Значною мірою починає мінятися і зовнішній вигляд школи, і шкільне подвір'я. Під керівництвом учителя біології Паші Павлівни Майкової учні висаджують і доглядають унікальний дендрарій. Біля школи і нині ростуть ялівці чотирьох видів, туї, магонії, декоративні кущі та дерева, виплекані турботою та працею не одного покоління гостомельських школярів, їхніх педагогів.

До Гостомеля на екскурсію приїжджали учні та вчителі з інших навчальних закладів, для того щоб познайомитися з рідкісними представниками флори, дізнатися про умови їх вирощування. Пишалася школа і власними дослідними ділянками, на яких П.П. Майкова разом із учнями не тільки вирощувала овочі, але й проводила наукові дослідження.

Спогади Сьомки Ольги Семенівни, учителя рідної мови і літератури.: "Навчалась у Гостомельській школі з 1-го по 6-ий клас до війни. Після війни пішла в 7 клас уже переростком. Навчатися було дуже важко: ні зошитів, ні ручок, ні книжок не було. Писали на різних обривках газет. Але дуже хотілось учитись. У класі було учнів дуже мало, близько 15, а закінчило сім випускників, з яких вищу освіту здобули п'ятеро. Працювала в рідній школі 11 років. Робота з дітьми була дуже важкою, але й дуже цікавою. Умови для праці з учнями були дуже несприятливі. Школа працювала в дві зміни, а третя - вечірня школа. Доводилось додатково проводити навчання в коридорах, а заняття гуртків - поза приміщенням школи або в коридорі. Але тішило те, що діти йшли на ці заняття з охотою, особливо на заняття драмгуртка та гуртка "Цікава граматика". Більшість учнів любили читати художню літературу.

Зараз, коли працюють учителі в такій чудовій школі, то аж завидно стає. але пройшли вже роки.

Я бажаю нинішнім учителям наснаги в роботі, здоров'я вам, дорогі колеги. Дякую за те всім педагогам і школярам, що не забувають пенсіонерів, вітають із святами. Хай Бог боронить вас усіх. "

З 4 вересня 1970р. по серпень 1975р. директором школи працює вчитель історії Борис Степанович Мулько. І сьогодні колишні учні школи згадують, яким суворим, вимогливим і принциповим директором був Борис Степанович, якою була дисципліна у школі. Але водночас пригадується і те, що був директор не тільки строгим, але й турботливим: про школу, про проблеми учнівського та педагогічного колективів він повсякчас піклувався і прагнув до вирішення всіх складних питань.

Школа жила, розвивалася, працювала. Заступниками директора у цей час були Т.В. Фрідріхсон, Л.О. Новицька, В.М. Чернюк. Вони спрямовували роботу вчителів на творчу і натхненну працю. Саме у цей час у стінах школи зусиллями педагогів і учнів створені Ленінський зал і Музей Бойової слави. Під керівництвом учителів В.Л. Редича, В.М. Чернюка, В.М. Нікуліна, М.І. Бортніка працюють групи екскурсоводів, продовжується пошукова робота. Учителі - ветерани війни Віктор Миколайович Нікулін та Михайло Ісайович Бортнік проводять велику патріотично-виховну роботу, віддають своїм вихованцям тепло власних сердець, мудрість життєвого досвіду, навчають дітей любові до рідної землі.

Тернистий життєвий шлях випав на долю Бортніка Михайла Ісайовича. Війна опалила вогнем його юнацькі мрії. Не вдалося закінчити школу в рідному м. Тальнові Київської області. Доля закинула його сім'ю в далекий Казахстан, де він і отримав атестат зрілості.

Відразу після школи нові випробування: армія, фронт, поранення, внаслідок якого нерухомість правої руки. Але це не заважає здобути йому вищу освіту в Київському державному педагогічному інституті ім. Горького.

З 1949 року Михайло Ісайович пов'язує своє життя із селищем Гостомель. Починає він працювати в Гостомельській середній школі старшим піонервожатим. А вже через рік, у 1950 - викладач історії. Він мав величезний обсяг знань, а тому знаходив спільну мову з людьми різного віку. До нього тягнулися діти. Весь свій вільний час М.І. Бортнік віддавав учнівському хору, яким керував з 1955 до 1957 року.

Михайло Ісайович не тільки знав добре свій предмет, а й володів природним даром донести його до учнів. Міністерство освіти гідно оцінило самовіддану працю педагога, нагородивши його в 1975 році значком „Відмінник освіти”, а у 1970 році Бортніка М.І. нагороджено медаллю „За доблесный труд”.

Михайло Ісайович зацікавився історією нашого селища, все своє життя займався пошуковою роботою. У спадщину нам він залишив багатий матеріал. Його ім'я згадано в книзі “Історія міст і сіл України”.

Пройшли роки після передчасної смерті вчителя, та пам'ять про нього живе в серцях вдячних односельців.

Школа у 70-х роках працює не тільки під час навчальних четвертей. Активне життя продовжується і влітку: організовується робота дитячих таборів праці та відпочинку, у яких учні оздоровлюються, активно відпочивають, працюють на ланах радгоспу „Бучанський”, ходять у турпоходи, беруть участь у спортивних змаганнях, їздять на екскурсії.

За п'ять років (1970-1975р. р.) із золотою медаллю школу закінчили І. Романчук, Т. Кошляк, Н. Повшед, Т. Сапоненко.

Школа у 70-90 роки

1975-1976 навчальний рік розпочав у школі новий директор. Це був учитель фізики та астрономії Андрій Маркович Андрусенко. Під його керівництвом продовжують розвиватися кращі традиції школи, започатковані у попередні роки.

Піонерська дружина школи, якою керує старша вожата Тамара Павлівна Лугіна, стає кращою в місті Ірпені, виборює перші місця у багатьох міських конкурсах і змаганнях. Але, звичайно, основна увага у роботі школи приділяється навчанню учнів. Багато гостомельських школярів у цей час стають учасниками і призерами обласних предметних олімпіад, значна частина випускників вступає на навчання до вищих та середніх спеціальних закладів. З 1976 по 1980р. р. із золотими медалями школу закінчили 7 учнів: Л. Пихало, С. Родіонова (1977р.), О. Бортнік, І. Корнєєва (1978р.), Т. Забарило, С. Загоруйко, Т. Малькова (1980р.).

З 27 жовтня 1980 року на посаді директора школи працює Дмитро Якович Кушнір, учитель історії. Енергійний, ерудований, комунікативний, він багато сил доклав для того, щоб школа була однією з кращих у місті. Активно працювали в цей час у школі гуртки художньої самодіяльності. Учитель музики Людмила Сергіївна Коваленко організувала учнівський та вчительський хори, які з успіхом виступали на міських оглядах самодіяльних художніх колективів. Людмила Сергіївна - випускниця Гостомельської школи - багато років працювала у рідній школі, навчаючи дітей прекрасному мистецтву музики.

Багато випускників школи після закінчення педагогічних навчальних закладів, повертаються на роботу у Гостомель. У школі у різний час працювали випускники різних поколінь: С.І. Шульга, М.П. Кодякова, Н.О. Шульга, М.П. Шпак, Ф.М. Завірюха, Н.П. Осадча, А.М. Шульга, Г.М. Антоненко, М.О. Верстюк, Н.В. Томас, П.П. Майкова, Г.С. Сьомка, О.С. Сьомка, З.О. Кучеренко, П.І. Лисюк, Т.І. Панійван, Н.О. Шкарпітко, Л.С. Коваленко, С.П. Корченок, Л.П. Пархоменко, Л.М. Чала, З.А. Давиденко, З.В. Оксьоненко, І.Я. Рогачкова, В.П. Філіпчук, О.І. Сич, С.Л. Шушкевич, Н.Л. Пальнікова, І.К. Омельченко, С.В. Старостенко, Т.В. Дворник, Т.С. Храновська, Т.М. Тарган, Т.В. Товстенко, О.В. Вашуленко, Н.О. Койда, Т.А. Адамчук, Н.М. Ліпінська.

У 80-ті роки значно поповнюються цікавими матеріалами шкільні музеї, вони стають осередком навчальної та виховної роботи.

У 1981-1985 роках 7 учнів закінчують школу із золотими медалями: Т. Блохіна, А. Іщенко (1981р.), Є. Челнакова, О. Євстаф'єва (1982р.), І. Соляна (1984р.), О. Решетило, М. Богданов (1985р.).

У лютому 1985р. Д.Я. Кушнір переходить на роботу в Ірпінський міськком партії. А школу очолює вчитель російської мови і літератури Олег Геннадійович Пальніков. Раніше він працював заступником директора з виховної роботи, тому добре знав і школу, і її колектив. У школі у цей час працюють 55 учителів і бібліотекар.

Коли О.Г. Пальніков від'їжджає у довгострокове закордонне відрядження, директором школи працює Тамара Олексіївна Павленко (1990-1992р. р.). Згадує Т.О. Павленко: „У пам'яті найбільший спогад залишили події у житті школи, які відбувалися на початку 90-х років минулого століття, коли в результаті переселення жителів із Чорнобильської зони кількість учнів у нашій школі перевищила тисячний рубіж, а приміщення школи було розраховане на 400-450 осіб. Про умови роботи в ті часи нічого й говорити: переповнені класи, заняття у дві зміни, відсутні умови для нормальної позакласної роботи, замість спортивного залу - спортивний майданчик під відкритим небом, а в дощ і холод - заняття у вузькому шкільному коридорі. Можна ще довго перелічувати всі негаразди. І от радісна звістка - на найвищому державному рівні затверджено будівництво нової школи, і в найближчий час. І хоч я на той час розуміла, що мені особисто не доведеться працювати в новій школі за станом здоров'я, я раділа разом з усіма. Раділа за дітей, за своїх колег, що нарешті здійсниться мрія, усміхнеться доля вчитись і працювати в умовах, звичних для цивілізованого світу.

І тепер, коли я переступаю поріг нової красуні-школи, я не нарадуюсь, в яких прекрасних умовах навчається моя внучка, і серце сповнене вдячності колективу вчителів, що зуміли так обладнати, так прикрасити шкільне приміщення, створити прекрасні умови для навчання і відпочинку дітей.

Спасибі вам, шановні колеги, за вашу творчу роботу, наполегливу працю, завдяки якій школа займає одне з перших місць в області”.

Влітку 1992 р. О.Г. Пальніков повертається на Україну і знову продовжує керувати школою. Саме у цей час трапилася подія, яку довгі роки чекали всі гостомельці. У селищі почалося будівництво нового сучасного шкільного приміщення. Багато зусиль тоді доклали директор школи О.Г. Пальніков та заступник директора з господарської частини І.С. Свістунов по введенню школи в експлуатацію. У день, коли Гостомель відзначав 500-річний ювілей, сталася визначна подія в житті селища.

13 жовтня 1994 року школа розпочала свою діяльність у новому сучасному приміщенні.

У лютому 1995р. було відновлено традицію зустрічі випускників школи минулих років. Ці щорічні зустрічі стали справжнім святом для жителів селища, які пам'ятають і люблять свою школу.

14 грудня 1995 року школу очолив Володимир Миколайович Захлюпаний, учитель фізики та інформатики. Він керує навчальним закладом і сьогодні. За цей час сталися значні зміни у роботі школи, зріс та зміцнів її педагогічний колектив. В.М. Захлюпаний, використовуючи надбання минулих років, зумів організувати роботу колективу, скоординувати його творчий потенціал таким чином, що школа вийшла на одне з перших місць в м. Ірпені за показниками навчально-виховної роботи.

Під керівництвом директора школи була активізована пошуково-краєзнавча робота, а до 60-ліття школи урочисто відкрито Музей історії школи с. Гостомель. Експозиція музею - багата і різноманітна, розповідає про розвиток освіти у селищі. Відновлено традицію ведення літопису шкільного життя кожним класом. Випускники школи щороку на випускному вечорі вручають Володимиру Миколайовичу свої літописи, які потім зберігаються у Музеї школи. Саме у цих літописах життя школи за останні 10 років зафіксовано у спогадах, розповідях, фотографіях, документах. Це живі сторінки історії Гостомельської школи.

Учні школи займаються пошуковою роботою. Під керівництвом учителів Кушнір Ольги Миколаївни та Ярильченко Наталії Вікторівни збираються матеріали для музею історії селища Гостомель. В 2001 році урочисто відкрито музей селища, таким чином в школі створився історико-краєзнавчий музейний комплекс, до якого входять: музей історії школи, музей історії селища, кімната народознавства.

Школа сьогодні

Сьогодні Гостомельська школа - це сучасний навчальний заклад, обладнаний необхідними навчальними кабінетами, майстернями, комп'ютерними класами, спортивними залами, бібліотекою, їдальнею.

У школі навчається 954 учні. Кількість класів - 37. Педагогічний колектив налічує 80 осіб, з них: відмінників освіти України - 15, учителів - методистів - 5, старших учителів - 12, учителів з вищою кваліфікаційною категорією - 33.

У школі працює 24 гуртки, у яких займаються 420 учнів. У школі діє дитяча організація "Краяни", яка об'єднує три вікові групи учнів: молодші класи - "Країна барвінкова" (280 учнів), середні класи - "Веселка" (420 учнів), старші класи - "Джерело" (254 учнів).

гостомель школа учитель учень

Дитяча організація "Краяни" займається вивченням історії своєї школи, рідного селища, краю; поповненням матеріалів краєзнавчого музею; проведенням роботи із самоврядування; участю у спортивних змагання, конкурсах.

У школі працює два комп'ютерних класи (27 комп'ютерів). Учні мають можливість користуватися мережею Internet, електронною поштою. Школа має свій власний сайт www.school13. irpin.com.

ЗОШ І-ІІІ ступенів №13 м. Ірпеня випускає власну газету для учнів, учителів та громадськості селища "Шкільний дзвінок", а також має її електронну версію в мережі Internet www.school13. irpin.com/schooldz.

Наш навчальний заклад приділяє багато уваги впровадженню нових інформаційних комп'ютерних технологій у навчально - виховний процес та управлінську діяльність закладу. Школа є лабораторією інформаційних технологій навчання Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів. На базі школи часто проходять обласні семінарські заняття, курси перепідготовки директорів та заступників директорів шкіл Київської області.

Школа займається господарською діяльністю, організацією харчування учнів. Завідуючою шкільної їдальні багато років працює Мельникова О. О.

Наші вихованці - активні учасники олімпіад, конкурсів, змагань різних рівнів. Багато учнів є переможцями та призерами. Це Гордійко Дарія, Давиденко Наталія, Литвиненко Олексій, Кудрявцева Юліана, Мазніченко Ольга та багато інших.

Класні приміщення школи естетично оформлені, обладнані новими меблями, сучасними дошками, в класах багато квітів, вазонів. У школі працює теплиця.

За 70-річний період Гостомельська школа випустила 2963 учні, з них 137 медалістів. Серед учорашніх школярів чимало вчителів, лікарів, юристів, журналістів, економістів, військових, науковців і просто прекрасних людей. Щодня стрімким потоком до школи йдуть учні, щоб потрапити в неосяжний світ науки і знань. Їх зустрічає рідна Гостомельська школа, яка з любов'ю, вірою та надією веде їх у майбутнє.

Размещено на Allbest.ru