Формування професійної майстерності вчителя іноземної мови в системі післядипломної освіти України і Франції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування професійної майстерності вчителя іноземної мови в системі післядипломної освіти України і Франції

Скрипчук Н.В.,

методист навчально-методичного кабінету іноземних мов

У статті представлено порівняльний аналіз систем післядипломної освіти вчителів іноземної мови України і Франції (нормативно-правова база, організаційні форми, напрями діяльності).

Ключові слова: безперервна освіта, освіта впродовж життя, післядипломна освіта, система післядипломної освіти.

Поняття „безперервна освіта”, „освіта впродовж життя” (в англійській мові „lifelong education”, „recurrent education”, „continuing education”; в французькій мові „l'йducation continue”, „l'йducation permanente”, „l'йducation recurrente”) не є новими, вони широко вживаються вже протягом 40 років. Ці поняття з'явилися вперше в англійській мові в 20-х рр. ХХ століття і асоціювалось з традицією навчання дорослих в країнах Північної Європи. Більш широко ці поняття почали використовувати на початку 60-х рр. ХХ століття. вчитель іноземний стажування франція

У словнику визначено безперервну освіту як процес зростання „освітнього (загального й професійного) потенціалу особистості упродовж усього життя, організаційно забезпечений системою державних і суспільних інститутів і відповідний до потреб особистості та суспільства”. Система післядипломної освіти є складовою, органічною частиною системи безперервної освіти. Післядипломна освіта - це система навчання та розвитку фахівців з вищою освітою, що спрямована на приведення їхнього професійного рівня у відповідність до світових стандартів, вимог часу, індивідуально-особистісних та виробничих потреб; удосконалення наукового та загальнокультурного потенціалу особистості, яка реалізується у діяльності спеціалізованих державних або приватних навчальних закладів та засобами самоосвіти і керується державними стандартами відповідно до фаху певних рівнів кваліфікації відповідно вимог суспільно-економічного та науково-технічного прогресу. Варто зазначити, що поняття „післядипломна освіта” і „безперервна освіта” у французькій мові вживаються як синоніми; в системі освіти Франції ці поняття також не диференціюються.

Нині в освітній системі України і Франції всебічно розробляється й апробується ідея безперервної освіти. Значна увага приділяється підвищенню професійної майстерності педагогічних працівників у системі післядипломної освіти.

Якісно нові взаємовідносини країн світу в питанні освітньої політики створили сприятливі умови для вивчення іноземних мов, що також передбачає підвищення вимог до фахової підготовки вчителя.

Сьогодні знання вчителя потребують регулярного та системного поновлення, що вказує на необхідність функціонування ефективної системи післядипломної освіти.

Функціонування системи післядипломної освіти педагогічних кадрів в Україні регулюється Конституцією України, Законами України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті. Вважаємо, що існує необхідність створення окремого закону „Про післядипломну освіту”. Для прикладу, безперервна освіта у Франції регулюється групою законів, що були прийняті за період 1971-1991 рр. Провідне значення серед них належить положенню щодо права кожної особи, яка працює та отримує зарплату, „на навчально-підготовчу відпустку” визначеної тривалості з власним вільним вибором місця і програми навчання. Науковці Франції зазначають, що загальна кількість постанов і адміністративних документів, які регламентують безперервну освіту, надмірно велика (особливо - стосовно державних службовців, якими є вчителі).

Офіційні документи України і Франції з цього питання дозволяють констатувати, що безперервна освіта - це моральний обов'язок вчителя. Різниця полягає в тому, що в Україні безперервна освіта є обов'язковою і обумовлює кар'єрний ріст вчителя, у Франції - це особиста і факультативна справа. У нашій державі закладами післядипломної освіти є спеціалізовані навчальні заклади, що здійснюють спеціалізацію, підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів та інші види діяльності, спрямовані на задоволення освітніх потреб. Важливу роль у підвищенні кваліфікації педагогів відіграють інститути післядипломної освіти. У Франції також існує система різноманітних установ післядипломної освіти (університетські інститути з підготовки вчителів, регіональні центри, мовні центри), передбачено однакове державне фінансування навчальних закладів і центрів різних форм власності.

Право на безперервну освіту - це професійне право, але цей утверджений принцип виражений в двох країнах по-різному. В Україні система атестації педагогічних працівників передбачає проходження обов'язкових курсів підвищення кваліфікації для вчителів кожні 5 років. У Франції критерії відбору учасників курсів (стажувань) професійного вдосконалення залежать часто від мотивації вчителя, рішень директорів навчальних закладів, від можливості заміни вчителя. В обох країнах учителі мають право обирати способи професійного вдосконалення, але іноді бюджет, що закладений на ці потреби, є недостатнім.

В Україні система післядипломної педагогічної освіти є не просто системою підвищення кваліфікації, а єдиним механізмом переорієнтації педагогів щодо змісту, форм навчання, системи ціннісних орієнтирів, засобів комунікації тощо.

У Франції безперервна освіта повинна допомогти вчителям відновити їх професійні знання і в той же час переорієнтувати їх відповідно до реальних проблем школи і суспільства. Часто саме адміністрація школи подає заявку на участь учителя в курсах до установ, які відповідають за професійне вдосконалення вчителів.

Різницю у змісті програм професійного вдосконалення учителів в Україні і Франції можна пояснити різними підходами до організації функціонування систем післядипломної освіти. В Україні провідним є принцип диференціації вчителів відповідно до спеціальностей: вчителі математики, вчителі іноземної мови, вчителі географії та кваліфікаційного рівня (категорії). Традиційна програма курсів підвищення кваліфікації вчителів іноземної мови Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (КОІПОПК) складається з трьох розділів: соціально-гуманітарного, професійного та діагностико-аналітичного.

Існує також інший шлях реалізації індивідуальних потреб учителів іноземної мови. Навчально-методичний кабінет іноземних мов КОІПОПК пропонує широкий спектр авторських та проблемно тематичних курсів, які розроблені відповідно до вимог часу та потреб вчителя. Реалізується також навчання за дистанційною формою. Кадрове забезпечення цих курсів здійснюють методисти інституту, викладачі кафедр, науковці, вчителі-практики. Велику роль в організації системи післядипломної освіти вчителів іноземної мови здійснюють міжнародні організації: Британська Рада, Корпус Миру, Гете Інститут, Французький Культурний Центр.

У Франції вчителям іноземної мови пропонується також широкий вибір курсів, що стосуються різних проблем (педагогічних, психологічних, методичних, мовного вдосконалення). Участь у підвищенні кваліфікації чи навчальному стажуванні є справою суто особистою. Лише в окремих випадках, коли трапляються певні потреби в одночасній перепідготовці всіх викладачів певного предмета (це відбувається після значних змін навчальних програм), Міністерство національної освіти, досліджень і технологій змушене вдаватися до масових заходів, які наближаються за формою до підвищення кваліфікації в Україні.

Тривалість запропонованих курсів (стажувань) різна в обох країнах. В 2005-2006 навчальному році КОІПОПК було запропоновано 2; 4-тижневий термін курсів і пролонговані курси підвищення кваліфікації вчителів іноземних мов. Зазвичай, до 70% вчителів висловлюють пропозицію проведення 4-х тижневих курсів підвищення кваліфікації.

Повна тривалість усіх періодів безперервного навчання у Франції за кошти бюджету чи підприємства з початку активного професійного життя до моменту виходу на пенсію має скласти один рік (або 1200 годин, якщо підвищення кваліфікації відбувається без відриву від виконання виробничих чи службових обов'язків).

Заміна вчителів під час проходження ними курсів (стажувань) вирішується по-різному в обох країнах. Цікавим є французький досвід у вирішенні цього питання. Існує система заміни вчителів студентами, що навчаються в педагогічних вузах. При цьому майбутні вчителі мають також можливість для професійного вдосконалення на практиці. В Україні не існує єдиного вирішення цієї проблеми, зазвичай, питання заміни вчителів вирішує адміністрація навчального закладу.

Існують й інші можливості для підвищення професійної майстерності вчителів іноземної мови. Бібліотеки, ресурсні центри, різноманітні періодичні видання, членство в національних, міжнародних асоціаціях учителів іноземних мов, використання сучасних інформаційних технологій створюють можливості для безперервної освіти, освіти впродовж життя.

Cписок використаної літератури

1. Корсак К.В., Гранюк Л.О. Франція: післядипломна освіта та її досягнення // Післядипломна освіта в Україні. - 2001. - №1. - С.28-31.

2. Першукова О. Європейська багатомовність в освіті // Шлях освіти. - 2000. - №4. - С.24-27.

3. Пуховська Л.П. Професійна підготовка вчителів на Заході: спільність та розбіжності. К.: Вища школа, 1997. - С.30-42.

4. Kallen D. Reccurent Education and Lifelong Learning: Definitions and Distinctions. London.: Kogan Page, 1997.

5. Maria Andritsou La formation continue des professeus de langues йtrangиres // Le franзais dans le monde. - 2005. - №325. - P.25-29.

Размещено на Allbest.ru