Моделювання соціокультурних комунікативних завдань як засобу формування мовної особистості майбутнього вчителя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Моделювання соціокультурних комунікативних завдань як засобу формування мовної особистості майбутнього вчителя

Махінов В.М.,

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства суттєво змінюються вимоги до професійної підготовки фахівців. При цьому зміст освіти має відповідати системно-рольовій соціалізації людини, а отже, включати не лише cоціокультурні компоненти, спрямовані на адаптацію мовної особистості до педагогічної професії, а й допомагати індивідуалізації людини у професії і суспільстві в цілому. Педагогічна наука розв'язує проблеми, що потребують комплексних зусиль педагогів, філософів, психологів, кібернетиків. Це стало однією із причин застосування у педагогіці системного підходу. В той же час не менше, ніж у процесі здійснення наукового аналізу, вміння використовувати cоціокультурні принципи системного підходу потрібні також педагогу-практику, який живе у багатовимірному світі, взаємодіє з багатьма системами, вступає в системні стосунки з різними педагогічними об'єктами. Тому у процесі професійної підготовки вчителя повинні формуватися складові cоціокультурної компетенції як системи, які, у свою чергу, є компонентами компетентності особистості в цілому. Для реалізації такого завдання необхідно розробляти відповідні системи організації навчально-виховного процесу у вищій школі.

Основною метою навчання іноземної мови в середній школі є формування комунікативної компетенції учнів. Поняття "комунікативна компетенція" багатозначне, воно складається з низки взаємозв'язаних компетенцій: мовної, мовленнєвої, соціокультурної і стратегічної. Соціокультурну компетенцію (СКК) розглядаємо як уміння враховувати культурні особливості, правила вербальної і невербальної поведінки в типових ситуаціях спілкування. Важливість формування такої компетенції утверджена новою мовною політикою в Європі і в Україні зокрема; її сутність зводиться до необхідності розвитку людини, здатної до ведення діалогу культур на основі іншомовної підготовки [4].

Метою статті є теоретичне обґрунтування ролі та значення системи комунікативних завдань як засобу формування професійної компетентності та cоціокультурної компетенції майбутнього вчителя засобами діалогу культур у процесі вивчення іноземних мов.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Системні дослідження у педагогіці ґрунтуються на теорії систем та її застосуванні, вагомий внесок у розвиток якої зробили В. Афанасьєв, Л. Берталанфі, І. Блауберг, В. Садовський, Б.Юдін. У педагогічних дослідженнях знаходять відображення ідеї системності в гуманітарних науках (П. Гуревич, М. Каган та інші) та результати системних досліджень у психології (В. Крилов, Б. Ломов, В. Міхєєв, В. Татенко, В. Шадриков та інші). Доцільність системного підходу у вивченні педагогічного процесу базується на його особливостях, які є характеристиками системи: цілісності, цілеспрямованості, взаємодії окремих частин тощо. Питання застосування системного підходу в педагогічних дослідженнях розробляються у працях В. Кушніра, І. Малафіїк, Г. Назаренкова, А. Прокопенко, Л. Хомич та інших. Соціокультурний компетентнісний підхід в освіті уможливлює розгляд підготовки майбутнього вчителя як систему компетентностей у різних галузях суспільного і духовного життя (І.Ф.Ґудзик, І.О.Зимняя, О.Лебедев, В.І.Луговий, О.Овчарук, О.Пометун, І.Родигіна, Л.Скуратівський, А.Фасоля). Питання соціокультурної компетентності у вітчизняній психолого-педагогічній літературі насамперед пов'язується із поняттям "комунікативна компетенція", тобто знаннями або здатністю до ефективної комунікації (Т.І.Гончар, Ю.Н.Емельянов, Н.Б.Завіниченко, Т.Л.Кобзар, С.С.Макаренко, К.Моісеєнко, О.І.Нещерет, Л.А.Петровська, О.В.Попова, Л.Л.Федорова), яка тісно корелює із соціальною компетентністю (Н.В.Калініна, О.Колеснікова, Л.А.Лєпіхова, А.К.Мудрик).

Виклад основного матеріалу. Аналізуючи визначення поняття "система", відзначаємо, що воно поєднує в собі такі поняття, як "сукупність", "зв'язок", "компонент". У тлумачному словнику української мови сукупність визначається як "неподільна єдність чого-небудь; загальна кількість, сума чогось" [1, с. 121]. Оскільки система є єдністю, то існує чинник, що об'єднує всі її частини, тобто частини певним чином зв'язані одна з одною, причому в такий спосіб, що утворюють єдине ціле. У такому разі говорять про системоутворювальний чинник, який взаємодіє з кожним компонентом системи, а також передбачає взаємодію між компонентами системи.

Як уже було зазначено, основною метою навчання іноземної мови в середній школі є формування комунікативної компетенції учнів, що є багатозначним поняттям та складається з низки взаємозв'язаних компетенцій: мовної, мовленнєвої, соціокультурної і стратегічної. Для характеристики соціокультурної системи будемо використовувати термін "соціокультурний компонент", який розуміємо як таку частину соціокультурної системи, яка, взаємодіючи з іншими частинами, призводить до виникнення іншомовної системної властивості [2]. Отже, соціокультурну систему можна визначити як сукупність взаємодіючих компонентів. Проте іншомовна системна властивість залежить не лише від того, з яких компонентів складається соціокультурна система, але й від того, як ці компоненти пов'язані, в якому порядку вони розміщені, як структуровані. Отже, соціокультурна структура - це особливий спосіб зв'язку і взаємодії компонентів іншомовної системи як єдиного цілого. Спостереження за навчально-виховним процесом у школі і власний досвід роботи автора свідчать про те, що вчитель іноземної мови володіє достатнім рівнем соціокультурної компетентності у формуванні мовної і мовленнєвої компетенції учнів, оскільки вони не є нові. Але формування соціокультурної компетенції має певні труднощі як у вчителя, так і в учнів.

Кожна соціокультурна система завдань створюється для забезпечення певної функції. Багатофункціональність соціокультурної компетенції, яка є об'єктом нашого дослідження, визначається тим, що вона реалізується у процесі вирішення низки мовних та мовленнєвих завдань: аналітико-рефлексивних, конструктивних, діяльнісних, корекційних [5].

Залежно від масштабу мовних і мовленнєвих завдань, які розв'язує система, визначається її ієрархія. У контексті дослідження системи формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів початкових класів можна вибудувати таку ієрархію: система професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів, система формування професійної компетентності вчителя початкових класів, система формування пізнавально-інтелектуальної компетентності, пізнавально-інтелектуальна компетентність як система, система форм, методів і засобів формування соціокультурної компетентності. Рівень ієрархії системи визначає зв'язки координації і зв'язки субординації, де перші із зазначених - це зв'язки соціокультурної системи з іншими системами такого ж рівня ієрархії; у нашому випадку - із системами формування інших компетентностей майбутнього вчителя (етичної, комунікативної, інформаційної тощо). Зв'язки субординації - це зовнішні зв'язки; у дослідженні - це зв'язки із системою професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів [5].

Під час проходження педагогічної практики у школі на основі відвідування уроків, спостереження за діяльністю вчителя й учнів та аналізу уроку з майбутнім учителем мали можливість визначити труднощі, які трапляються у майбутнього вчителя іноземної мови та учнів у формуванні СКК, результати цього представляємо в таблиці 1.

Таблиця 1 Труднощі, які виникають у формуванні СКК учня

Усе це свідчить про те, що, з одного боку, необхідна подальша робота з відбору матеріалів, які сприяють соціокультурному навчанню учнів, а з іншого, - про необхідність приділяти більше уваги розвитку соціокультурної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови.

Загальною властивістю системи вправ і завдань для формування соціокультурної компетенції є цілісність, що дає їй можливість функціонувати у ролі окремого якісно визначеного соціокультурного явища і передбачає розгляд об'єкта у двох аспектах: у співвіднесенні із рідномовним середовищем, зовнішнім оточенням і за допомогою внутрішнього поділу самої системи вправ з виділенням її компонентів, властивостей, функцій та їх місця у межах цілого. Важливою властивістю соціокультурної системи є здатність зберігати стан у процесі постійного руху, зміни і розвитку. Досягнувши певної стабілізації, цілісність системи починає детермінувати подальший її розвиток.

У цілому у визначенні будь-якої соціокультурної системи варто дотримуватися такої послідовності: визначення функції системи; визначення системоутворювального чинника; встановлення компонентів системи; встановлення рівня ієрархії (зв'язків координації і зв'язків субординації); розроблення структури системи і приведення у взаємодію компонентів системи (встановлення зв'язків між ними) [9]. Це, в свою чергу, потребує розроблення інноваційних технологій, які забезпечили б уникнення зазначених вище труднощів майбутнім учителям, сприяли ефективному формуванню СКК учнів. Однією з таких інноваційних технологій є соціокультурні пошукові задачі, які спрямовують майбутнього вчителя на самостійний пошук необхідної соціокультурної інформації, її інтерпретацію. На нашу думку, вони можуть бути пошуково-ігровими, пізнавальними та творчими залежно від 3-х видів наочності: вербальної, вербально-зображальної та зображальної.

Усі типи пошукових соціокультурних завдань сприяють активізації мовленнєвої діяльності студентів, удосконаленню мислительних операцій - порівняння, синтезу, аналіз абстрагування, узагальнення, систематизації - під час зіставлення різних культур у різноманітних видах інтелектуальної діяльності. Але майбутньому вчителю потрібно враховувати вікові особливості учнів як під час підбору соціокультурної наочності та інформації, так і складання задач з ними. На середньому етапі навчання рекомендується використовувати пошуково-соціокультурні завдання у вигляді загадок-казок, загадок-віршів, загадок-малюнків, малюнків-коміксів, малюнків-кроків тощо; на старшому етапі подібні завдання можуть будуватися навколо статей, соціокультурних текстів, соціокультурного коментаря, оголошення, реклами, квитків на різні види транспорту, театральної вистави, карикатури, літературної ілюстрації, символів та знаків.

Процес формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів початкових класів з використанням пошукових соціокультурних завдань є дидактичною системою як штучно створений об'єкт, за допомогою якого забезпечується управління процесом засвоєння системи теоретичних знань про пізнання, інтелект, мислення особистості, і на цій основі відбувається розвиток пізнавальних сил, культури розумової праці, формується потреба у самостійній та самоосвітній пізнавальній діяльності, розвивається здатність до пошукової, евристичної діяльності. Оскільки запропоновані завдання мають пошуковий характер, їх інструкції повинні спрямувати студентів на пошук певної інформації, наприклад: a) Read the text and find out the details…; b) Read the letter and find out more about …; c) Read the information and find out the origin of …; d) Read the text and do some individual research about …; e) Read the information and find the answer to the following questions….

Соціокультурний аспект пошукових завдань може бути виражений у таких інструкціях: a) Say what differences and similarities you can see between the Ukrainian and British tradition of …; b) Say if any Ukrainian musician had a tragic fate as John Lennon had; c) Look at sights and say where you can come across them in London. Draw similar sights common for Ukraine; d) Look at the sights and guess which of them are likely to be seen at the British Museum. Say what rules they express. How are similar rules expressed in a Ukrainian museum.

Педагогічна система функціонує, якщо визначена її мета. Нами досліджується система формування соціокультурної компетенції вчителя початкових класів з використанням пошукових соціокультурних завдань, мета якої полягає у розвитку у студентів, майбутніх учителів, готовності до здійснення пошукової, евристичної діяльності, самостійного здобування нових знань, прийняття рішень, що забезпечить основу для їхньої подальшої творчої педагогічної професійної діяльності. Мета як образ результату, що очікується, є системоутворювальним чинником будь-якої педагогічної системи. Творчі пошукові соціокультурні завдання відбуваються у спільній, колективній творчості студентів, яка потребує від них пошуку вирішення проблеми, побудови проекту, різноманітних рольових ігор, психодрами тощо [3]. комунікативний навчання інтелектуальний компетентність

Мета оволодіння соціокультурною компетенцією під час використання пошукових соціокультурних завдань разом з її змістом, методами навчання, засобами та організаційними формами навчання є компонентами системи формування пізнавально-інтелектуальної компетентності майбутніх учителів. Між компонентами досліджуваної системи існують внутрішні зв'язки: зміна якої-небудь її властивості обов'язково призводить до зміни іншої властивості; одне явище впливає на інші; кожне явище, його розвиток залежать від інших. Виходячи зі змісту соціокультурної компетенції (сукупність теоретичних знань, практичних умінь, навичок, ставлень, досвіду, особистісних якостей учителя, що дозволяють здійснювати пошукову, евристичну діяльність, самостійно здобувати нові знання, аналізувати діяльність учасників навчально-виховного процесу, приймати рішення), визначаються організаційні форми навчання; при цьому перевага надається поєднанню групових форм навчання з індивідуальними перед фронтальними формами організації навчання.

Висновки

Розглядаючи процес формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів початкових класів з використанням пошукових соціокультурних завдань як систему, визначаємо, що основою її утворення є ініціювання взаємодії викладача і студента у напрямі розвитку теоретичних знань, практичних умінь, навичок, ставлень, досвіду, особистісних якостей студента, що дозволяють здійснювати пошукову, евристичну діяльність, самостійно здобувати нові знання, аналізувати діяльність учасників навчально-виховного процесу, приймати рішення, які є основою для самостійної та самоосвітньої пізнавальної діяльності вчителя. У взаємодії викладача і студента між собою та з іншими компонентами системи проявляється єдність частин системи заради досягнення інтегративної якості цілісної системи. Тому однією з умов ефективної дії системи формування соціокультурної компетенції студента є усвідомлення викладачем потреби в організації спеціальної роботи з використанням пошукових соціокультурних завдань, в основі якої - постановка проблеми, задачі, спрямованої на розвиток цієї компетенції. Ознайомившись із вищеописаними складовими соціокультурних пошукових завдань, відбором, необхідним соціокультурним матеріалом, майбутній учитель зможе самостійно сконструювати подібне завдання для учнів, що буде стимулювати в них інтерес до культури країн, мову яких вивчають, бажання більше пізнати про життя інших народів, побачити спільне і відмінне в рідній та іноземній культурі.

Ефективність формування соціокультурної компетенції підвищується за таких умов: формування її в єдності компонентів (цілемотиваційного, змістового, операційного та інтеграційного); включення у процес вивчення дисциплін навчально-пізнавальних завдань, що адекватно відповідають взаємодії функцій, які повинні реалізуватися студентами у майбутній професійній діяльності; побудови вивчення навчального матеріалу на основі принципів поєднання лінійності та концентричності з реалізацією ідеї випередження; створення та реалізації сценарію навчального заняття як моделі подальшої педагогічної діяльності вчителя початкових класів, у якому знаходять висвітлення особливості творчої особистості викладача та студентів; реалізації діалогічного способу діяльності, що передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини викладача та студентів і в той же час спрямовує студентів на діалогізацію майбутньої професійної діяльності.

Список використаних джерел

1. Дейк Т. А. Язык. Познание. Коммуникация / Т.А.Дейк. - М., 1989. - 247 с.

2. Карпенко Ю.А. Потебня А. - зачинатель українського народознавства / Ю.А.Карпенко // Філософська і соціологічна думка.- 1995. - №№ 1, 2. - С. 27-29.

3. Малафіїк І.В. Системний підхід у теорії і практиці навчання / І.В.Малафіїк. - Рівне : РВВ РДГУ, 2004. - 440 с.

4. Макеев С. А. Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности / [Макеев С.А., Прибыткова И.М., Симончук Е.В. и др.]. - К., 1999. - 289 с.

5. Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. праць. - Харків, 2002. - 327 с.

6. Сепир Э. Коммуникация / Э. Сепир // Избранные труды по языкознанию и культурологии. - М., 1993. - 262 с.

7. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество / П.Сорокин. - М., 1992. - 227 с.

8. Соссюр Ф. Труды по языкознанию / Ф.Соссюр. - М., 1977. - 441 с.

9. Швейцер А.Д. Введение в социолингвистику / А.Д.Швейцер, Л.Б.Никольский. - М., 1989. - 277 с.

Анотація

У статті розглядаються засоби формування мовної особистості майбутнього вчителя під час використання соціокультурних комунікативних завдань, їх взаємозв'язок зі змістом, методами навчання, засобами та організаційними формами навчання, компонентами системи формування пізнавально-інтелектуальної компетентності майбутніх учителів.

Ключові слова: соціокультурна компетентність, пошукові соціокультурні завдання, соціокультурний компонент змісту навчання іноземної мови, міжкультурна комунікація, загальноєвропейський освітній простір.

В статье рассматриваются средства формирования языковой личности будущего учителя во время использования социокультурных коммуникативных заданий, их взаимосвязь с содержанием, методами обучения, средствами и организационными формами обучения, компонентами системы формирования познавательно-интеллектуальной компетентности будущих учителей.

Ключевые слова: социокультурная компетентность, поисковые социокультурные задания, социокультурный компонент содержания обучения иностранному языку, межкультурная коммуникация, общеевропейское образовательное пространство.

Размещено на Allbest.ru