До питання про поняття "дисемінація" у контексті освоєння педагогічного досвіду

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про поняття "дисемінація" у контексті освоєння педагогічного досвіду

Ковальова С.В.,

завідувач кафедри педагогічної майстерності

Київського обласного інституту післядипломної освіти

педагогічних кадрів, кандидат педагогічних наук

Анотація

У статті розкрито актуальність явища дисемінації в системі освіти, визначено сутність нового поняття та доцільність вживання у контексті освоєння передового педагогічного досвіду, розроблено етапну модель його освоєння. Здійснено певні висновки щодо особливостей використання терміна "дисемінація" у педагогічній науці та практиці.

Ключові слова: дисемінація, педагогічний досвід, передовий педагогічний досвід, етапи освоєння передового педагогічного досвіду, форми дисемінації, досвід інноваційної діяльності, педагогічна практика.

Аннотация

Ковалева С.И. К вопросу о понятии "диссеминация" в контексте освоения педагогического опыта

В статье раскрыто актуальность явления диссеминации в контексте освоения передового педагогического опыта, разработана этапная модель его освоения. Обоснованы определенные выводы, касающиеся особенностей использования термина "диссеминация" в педагогической науке и практике.

Ключевые слова: диссеминация, педагогический опыт, передовой педагогический опыт, этапы освоения передового педагогического опыта, формы диссеминации, опыт инновационной деятельности, педагогическая практика.

Annotation

Kovalyova, S. As for Question of Notion `Dissimilation' in the Context of Mastering of Pedagogical Experience

The article discovers the actuality of the new notion `dissimilation', its essence and expedience of using in the context of mastering of the advanced pedagogical experience have been determined, the stage model of its assimilation has been developed too. Positive conclusions have been made about the peculiarities of using the term `dissimilation' in the pedagogical theory and practical experience.

Key words: dissimilation, pedagogical experience, advanced pedagogical experience, stages of advanced pedagogical experience mastering, dissimilation forms, experience of innovative activity, pedagogical experience.

Світові глобальні трансформації та зміни загального цивілізаційного характеру, динамічні соціально-економічні перетворення, що відбуваються в українському демократичному суспільстві та всіх сферах життєдіяльності людини, закономірно спричиняють своєрідні виклики системі освіти. Вітчизняний досвід реформування та модернізації освіти в Україні та за рубежем свідчить про те, що вчитель - як головний ресурс розвитку педагогічної практики - здатен бути суб'єктом якісних змін в освіті та діяти у змінних ситуаціях за рахунок освоєння принципово нової - практико-перетворювальної компетенції, - яка виявляється у здатності до виділення актуальних проблем, характерних для конкретної освітньої ситуації, визначення способів та засобів їх нестандартного розв'язання. Закономірно у педагогічній науці створюється нове уявлення про педагогічний досвід, його роль у розвитку освіти, що визначає його практико-перетворювальну функцію як першочергову у роботі з досвідом є [8]. Водночас нові можливості у роботі з педагогічним досвідом пов'язані із поширеним у педагогічному співтоваристві явищем, що має назву "дисемінація". Вживання терміна "дисемінація" актуалізоване у педагогічній науці та практиці такими ключовими поняттями, як "педагогічний досвід", "передовий педагогічний досвід", "інновація", "досвід інноваційної діяльності". У педагогічній практиці, яка є досить багатовимірною, багатофункціональною, складно влаштованою, розвиваються різні типи педагогічного досвіду, змістовно визначені та описані педагогічною наукою (індивідуальний педагогічний досвід, масовий педагогічний досвід, передовий педагогічний досвід, який дослідники, у свою чергу, модифікують як репродуктивний, новаторський (дослідницький), а також окремо розглядається категорія "інноваційний педагогічний досвід) [2; 4; 13 та ін.]. Не аналізуючи сутності зазначених понять та не розглядаючи їх взаємовідношення і зв'язки, зазначаємо, у загальному дослідники тлумачать поняття "педагогічний досвід" як цілісну характеристику практики вирішення вчителем педагогічних задач і проблем, у якій відображено стійкі закономірності, способи, умови та особистісні передумови отримання тих чи інших результатів на основі освоєної педагогом у процесі практичної діяльності певної сукупності системи знань, умінь, навичок і способів, а також осмислення і трактування педагогічних явищ [2; 3; 7 та ін.].

Для того, щоб позитивний та ефективний передовий інноваційний педагогічний досвід, який вже існує, був переведений у режим постійно діючих систем, що розвиваються, його необхідно дисемінувати. Освітні реалії сьогодення вимагають вчасного вивчення, узагальнення, поширення і впровадженням оригінальних самобутніх ідей, творчих знахідок педагогічного досвіду тощо у масову практику педагогів, педагогічних колективів.

У системі загальної середньої освіти натепер накопичено значний педагогічний досвід, який повинен бути застосований у конкретній педагогічний практиці, але досить часто залишається поза увагою фахівців, оскільки у більшості вчителів та управлінців несформована потреба у його вивченні, поширенні та впровадженні, відсутні навички та вміння його відбору, аналізу, опису та узагальнення, ними не усвідомлюється необхідність використання досягнень сучасної науки. На практиці педагоги не замислюються над необхідністю аналізу і трансляції власного педагогічного досвіду, а також досвіду своїх колег, що істотно впливає на якість освіти. З огляду на це постає нагальна потреба в освоєнні кращого (передового) педагогічного досвіду та досвіду інноваційної діяльності як нової стратегії розвитку освітнього процесу. Аналіз та узагальнення науково-педагогічних праць показує, що процес освоєння педагогічного досвіду вчені розкривають на прикладі засвоєння саме передового педагогічного досвіду як найбільш позитивного, ефективного та інноваційного [10; 13; 17].

Процес освоєння передового педагогічного досвіду є складним тривалим процесом, що має свої етапи, структуру, й отже вимагає розуміння термінології. Значимість виявлення і поширення ефективних освітніх практик учителів, творчих педагогічних колективів визначено на державному рівні й обумовлено необхідністю створення умов для досягнення якісно нового рівня освіти; етапи освоєння досвіду регламентовано у положенні про виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду, розробленому відповідно до Законів України - "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про дошкільну освіту", - інших законодавчих актів, наказів МОН України та інших центральних органів виконавчої влади. У положенні визначено також порядок виявлення, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду в освітніх закладах.

Технологічний цикл роботи з передовим та інноваційним педагогічним досвідом вважається завершеним лише у тому випадку, якщо реалізується модель освоєння цього досвіду професійно-педагогічним співтовариством. У теорії та практиці роботи з передовим педагогічним досвідом найбільш часто вживають такі поняття: "висівання", "розпізнавання", "вивчення", "оцінка", "аналіз", "узагальнення", "опис", "фіксація", "дисиміляція", "трансляція", "розповсюдження", "поширення", "дисемінація", "впровадження", "використання", "обмін", "передавання", "зберігання", "вирощування", "ознайомлення", "опанування", "пропагування", "оволодіння", "запозичення", "засвоєння" тощо. Ці терміни не є лексичними еквівалентами, отже вони не несуть однакового термінологічного навантаження. Однак їх гнучке використання у практичній діяльності дозволяє розкрити та збагнути розглядуване педагогічне явище повною мірою. Доцільність вживання того чи іншого терміна зумовлене змістом і завданнями кожного етапу реалізації педагогічних ідей, творчого доробку, що мають адресну спрямованість і практичну вираженість.

У дослідженні тлумачення і розуміння сутності поняття "дисемінація" та вивчення процесу освоєння педагогічного досвіду використовуємо висновки учених, які розробляли питання теорії і методики передового педагогічного досвіду: Ю. К. Бабанського, І.Г.Боронілова, В.І.Бондаря, І.Ф.Кривонос, Л.Л.Момот, О.Г.Ярошенко, Л.І.Прокопенко, Я.С. Турбовського та інші [1;3;5; 9;14; 18 та ін.].

Важливе значення у розумінні нового поняття відіграє осмислення дій і послідовних кроків роботи з досвідом, які означені терміном "освоєння". Аналіз наукових праць, методичних рекомендацій щодо висвітлення розглядуваного питання дозволяє виокремити три відносно самостійні етапи освоєння передового педагогічного досвіду, а саме:

? виявлення досвіду і його оцінка як передового;

? вивчення, поетапне узагальнення й опис;

? поширення та впровадження.

Розглянемо особливості кожного із вказаних процесів. Виявлення передового педагогічного досвіду пов'язане із його розпізнаванням серед загалу позитивного, що здійснюється на основі комплексної оцінки за допомогою критеріїв та їх показників, які розкривають сутність і зміст практичного досягнення (Ю.К.Бабанський, В.І.Бондар, Е.І.Мосонзон, М.М.Скаткін Ф.Ш.Терегулов ін.) [1; 5; 10; 16; 17 та ін.] Виявлення, облік, фіксація та інформування є основою створення інформаційних банків ідей кращої педагогічної практики, укладання картотек передового педагогічного досвіду, зберігання новаторських ідей тощо.

В аналізі педагогічного досвіду можна виділити такі окремі етапи: вивчення, узагальнення та опис. На кожному з цих етапів використовуються певні дослідницькі прийоми - спостереження, фіксації результатів, експертної оцінки тощо, що є складовими наукового аналізу педагогічного досвіду. Важливу роль відіграє діагностування педагогічного досвіду, спрямоване на визначення його позитивного змісту, способів становлення, об'єктивних можливостей використання в інших умовах та іншими особами і ґрунтується на певній програмі дослідницьких дій. Аналіз педагогічного досвіду істотно впливає на збагачення і розвиток педагогічної науки і практики та водночас сприяє забезпеченню високоякісних результатів у професійній діяльності. Як зазначає О.П.Рудницька, "цей творчий процес характеризується розробкою нових підходів до вивчення окремих питань навчання та виховання, збагаченням засобів, форм, методів педагогічного впливу, інноваційними знахідками" [15, с. 233].

Узагальнення передового педагогічного досвіду означає виникнення і формування його основних ідей, на яких побудований конкретний досвід, обґрунтування його актуальності, новизни, результативності, стабільності, перспективності тощо, розкриття специфіки умов упровадження нових моделей навчання і виховання, аналізу труднощів, суперечностей, що виникають, індивідуальних особливостей вчителя, а також певних меж можливого використання і впровадження досвіду. Узагальнити "живий" педагогічний досвід - значить вписати його у конкретний пізнавальний зміст, у знання, що має більш загальне, теоретичне значення. У результаті узагальнення передового педагогічного досвіду здійснюється вивчення і аналіз стану практики, окремих факторів, явищ і процесів тощо, оформлених у вигляді педагогічних ідей або педагогічної системи [15].

Наступний етап процесу освоєння досвіду обумовлений необхідністю популяризації оригінальної нової педагогічної ідеї і пов'язаний із виконанням дій організаційного характеру, які у педагогічній науці визначають поняттям "поширення". Актуальним є твердження К.Д.Ушинського, який зазначив, що передається не сам досвід, а ідея, думка, виведена з досвіду. Вітчизняні методологи вважають, що життєздатними є лише думки, виведені з досвіду, ідеї, виражені в категоріях науки. Яскрава ділова пропаганда, котра сприяє поширенню та популяризації цінних знахідок, спонукає до стимулу власної праці [14]. Разом із цим, підкреслює М.М.Скаткін, пропаганда передового досвіду є лише початком освоєння: впровадження потребує не тільки знання передового досвіду, але і вміння працювати по-новому, воно не виникає само собою, а систематично формується [16].

Упровадження передового педагогічного досвіду відображає обов'язковість дій з реалізації передового педагогічного досвіду; воно неможливе без його вкорінення, впровадження, закріплення, входження у практичну діяльність учителів. На основі синтезу власного досвіду з передовим, засвоєння провідної ідеї досвіду, усвідомлення її значимості у власній діяльності запозичений досвід укорінюється з метою подальшого вдосконалення своєї практики. Трансформуючи досвід колег на добровільних началах, учитель розвиває різні його аспекти, по-своєму використовує та реалізує ті чи інші досягнення, які задовольняють потреби сучасної педагогічної практики. Досвід, призначений для впровадження, повинен мати високий ступінь узагальнення з описом алгоритму послідовних дій, на основі яких його впроваджують [14].

Таким чином, процес освоєння передового педагогічного досвіду проходить складний тривалий шлях і охоплює широку сферу педагогічної праці вчителя, що починається з вивчення його змісту та завершується ефективною реалізацією ідей у його педагогічному мистецтві з трансформацією у власну методичну систему [14].

Здійснений аналіз понять, які вживаються фахівцями на різних етапах вивчення передового педагогічного досвіду, зумовлює потребу детального аналізу сутності порівняно нового терміна, що використовується натепер в освоєнні педагогічного досвіду, - "дисемінація". Вживання цього поняття у педагогічній термінології пояснюється інтенсивними якісними змінами, що відбуваються у вітчизняній і зарубіжній системі освіти. Як переконує практика, особливої актуальності набуває потреба у дисемінації оригінальних прогресивних ідей педагогів-новаторів, інноваційних практик творчих учительських колективів, які необхідно своєчасно поширювати у діяльності вчителів.

Термін "дисемінація" (від лат. dissemination - сіяння, розповсюдження) запозичений у педагогіку з медичною галузі; дослівно він означає "розповсюдження збудника хвороби із первинного її середовища життєво важливими шляхами" [20].

У педагогічній науці дослідники трактують поняття "дисемінація" як особливий спосіб розповсюдження й освоєння досвіду, адекватного конкретним потребам його реципієнтів, що має характер формування. Дисемінація дозволяє поширити передовий та інноваційний досвід у найбільш масову практику педагогічних працівників, адаптуючи, редукуючи та розвиваючи різні елементи інноваційних досягнень або інноваційних систем у цілому. Дисемінація педагогічного досвіду обумовлює не просто знайомство з ним, а організацію такої діяльності, що стане імпульсом до ґрунтовних змін у системі освіти та перетворить запозичену практику в інноваційний ресурс розвитку певної педагогічної системи [6].

На основі аналізу науково-методичних джерел доходимо висновку, що в освітянському середовищі цей термін вживається в універсумі інноваційного педагогічного досвіду, передового педагогічного досвіду, тобто такого досвіду, який визначений як кращий за новизною, оригінальністю, цінністю, результативністю тощо.

Важливими для нового розуміння розглядуваного поняття є думки Г.А.Ігнатьєвої, яка зазначає, що термін "дисемінація" розкриває нові можливості роботи з педагогічним досвідом [8]. Дослідниця наголошує на тому, що це поняття набуло поширення серед педагогів за ініціативою В.І.Слободчикова. Ученим поняття "дисемінація" трактується як процес упровадження результатів проектної діяльності в масову освітню практику. Спираючись на концептуальні ідеї дослідника щодо розуміння цього терміна, Г.А.Ігнатьєва вважає це явище феноменом, у якому в умовах сьогодення знайшли своє відображення досягнення інноваційної освітньої практики: системність нововведень: наявність дослідницької діяльності вчителів та учнів; системна реалізація таких видів діяльності, як проектування, програмування, дослідження, стратегування, експертиза, рефлексивне управління, - та проблеми розвивавальної освіти: недостатність варіативності та її неврегульованість; відсутність ефективних способів стимулювання інновацій; невизначеність суб'єктів розвитку освіти і механізмів їх підтримки [8].

Таким чином, на сучасному етапі розвитку освіти у дисемінаційному процесі відображено установлення нових відношень педагогічної науки і практики. В науці - як механізмові рефлексії суспільства щодо педагогічної реальності - відбуваються зміни. Однак ще більш істотні зрушення відбуваються у змістовому та організаційному освітньому просторі, які фіксуються педагогічною практикою.

Досліджуючи зростаючий інтерес науковців і практиків до використання поняття "дисемінація", з'ясували, що особливої популярності цей термін набув у Росії у зв'язку з потребою реалізації ідей і завдань державної освітньої політики щодо національного проекту "Освіта" (Міністерством освіти і науки Російської Федерації розроблено "Методичні рекомендації щодо реалізації у регіонах Пріоритетного національного проекту "Освіта") [11]. У різних регіонах Росії впроваджується положення про регіональну систему формування, узагальнення та дисемінації досвіду інноваційної діяльності. Втілення його у практику роботи шкіл передбачає досягнення системних ефектів у розвитку освіти, зокрема і дисемінацію взірців педагогічної діяльності як кращих учителів, так і педагогічних колективів, які стали переможцями конкурсів у межах ПНПО, сприяли виявленню ефективного масового педагогічного досвіду вчителів, класних керівників тощо.

Таким чином, виявлення та дисемінація ефективних практик стає сьогодні одним із потенційних ресурсів розвитку освіти, досягненням учительської аудиторії, актуалізованим дієвим механізмом перетворення теорії і практики навчання і виховання учнів. Як і будь-який інший процес, дисемінація має свої основні форми та контексти існування.

До основних форм дисемінації належать:

1) накопичення, узагальнення, експертиза, трансляція продуктів ефективного та інноваційного досвіду, що включає:

? створення банків збереження, фіксації педагогічного досвіду;

? професійну експертизу інноваційних продуктів;

? узагальнення інформаційних і методичних матеріалів щодо авторських інноваційних освітніх ресурсів, ефективних педагогічних практик тощо;

2) тьюторську підтримку шкіл, які освоюють педагогічний досвід;

3) формування і навчання управлінських команд, які освоюють кращий педагогічний досвід, інновації;

4) організацію та стимулювання дисемінаційної діяльності кращих шкіл і вчителів на основі адресної підтримки пріоритетного для області, регіону, району прогресивного педагогічного досвіду, а також включення дисемінаційної діяльності у плани роботи освітніх структур, систем освіти регіонів тощо;

5) правову підтримку діяльності, спрямованої на розповсюдження досвіду;

6) підтримку і розвиток усіх форм взаємодії загальноосвітніх навчальних закладів;

7) своєчасне інформування і пропаганду в засобах масової інформації досягнень творчих педагогів, педагогів-дослідників, педагогів-новаторів [2; 4; 6; 13].

Як зазначають дослідники, дисемінація може існувати та здійснюватись у двох основних формах - як постійно здійснювана діяльність або як певний спеціально виділений у межах загального проекту спеціальний проект. В останньому випадку до планування дисемінації й управління нею застосовуються загальні рекомендації щодо розроблення і впровадження результатів проектної діяльності. В осмисленні контекстів дисемінації варто усвідомлювати, що ця робота розгортається у конкретному просторі - тут і тепер. У близькому конкретно історичному контексті - це процес модернізації якості освіти, що є важливим викликом для тих, хто прагне до організації дисемінаційного процесу, трансляції нових освітніх ресурсів; у більш широкому аспекті - з урахуванням специфіки вітчизняної історії розповсюдження нового у різних сферах - інновації доводиться оцінювати як досить складну спадщину [6]. Таким чином, організація дисемінаційного процесу в різних його формах вимагає підтримки, супроводу не тільки на інформаційному, науково-методичному, але і на державному та суспільному рівнях.

Осмислення сутності поняття "дисемінація" пов'язане також з визначенням оптимальних умов для розповсюдження інноваційних педагогічних систем і педагогічного досвіду, однією з яких є діяльність професійного співтовариства, що, у свою чергу, створює такі напрями дисемінації:

? інформаційні - випуск та видавництво літератури, у якій висвітлюється нове;

? комунікаційні - професійні події;

? навчальні - організація заходів ознайомлювального характеру і більш тривалих програм навчання;

? експертні - оцінка і підтримка учасників дисемінації.

З метою успішної організації дисемінаційного процесу педагогічного досвіду необхідно здійснити низку дій. Насамперед, потрібно визначити суб'єкти дисемінації, якими є автори, носії педагогічного досвіду, тобто педагоги, які будуть демонструвати власні досягнення педагогічному співтовариству; а також споживачів, користувачів ефективного педагогічного досвіду, які забезпечать більш високі якісні результати освітньо-виховної діяльності. Суб'єктами дисемінації є і її організатори - управлінці, методисти всіх рівнів, спеціалісти, науковці системи післядипломної педагогічної освіти, представники неформальних структур, зацікавлені у просуванні кращих практик, інновацій в освітнє середовище.

Необхідно також встановити об'єкти дисемінації, тобто ті продукти, що будуть розповсюджуватися: авторські програми, навчально-методичні посібники, підручники, педагогічні програмні засоби, електронні засоби навчання, способи, методи, технології навчання, дидактичні матеріали - освітні ресурси, що пропонуються потенційним користувачам в узагальненому (осмисленому) структурованому та методично обґрунтованому вигляді-поясненні. дисемінація освіта педагогічний

З урахуванням зазначеного вище нами розроблено етапну модель, технологічний цикл освоєння передового педагогічного досвіду (рис. 1).

Рис. 1. Етапна модель, технологічний цикл освоєння передового педагогічного досвіду

На основі здійсненого часткового аналізу та узагальнення науково-методичної літератури щодо осмислення поняття "дисемінація" доходимо таких висновків.

1. У сучасній науково-методичній літературі поняття "дисемінація педагогічного досвіду" є новим, більш ємним щодо терміна "поширення". У першому із зазначених понять розкриваються нові перспективні можливості роботи з педагогічним досвідом різних рівнів якості та характеру, а також нові відношення педагогічної практики і науки.

У педагогічній теорії поняття "дисемінація педагогічного досвіду" ще не знайшло достатнього науково-методологічного обґрунтування, відсутня чіткість у визначенні етапів, структури дисемінаційного процесу, визначення його форм, технологій, глосарію тощо. На особливу увагу заслуговує розгляд питання в контексті андрагогічної науки.

2. Представники педагогічної науки вважають, що поняття "дисемінація" визначає особливий спосіб розповсюдження й освоєння досвіду, адекватного конкретним потребам його реципієнтів, що має характер формування.

3. Дисемінація педагогічного досвіду є важливою складовою, етапом у його освоєнні педагогічним співтовариством, що має відносно самостійний характер. Дисемінація охоплює такі необхідні дії педагогічних працівників у роботі з педагогічним досвідом, як вивчення, поширення, впровадження, трансляцію, обмін, використання.

4. Явище дисемінації одночасно може означати процес, форму, результат, спосіб освоєння педагогічного досвіду, засіб, рушійну силу розвитку та збагачення педагогічної теорії і практики тощо.

5. Як будь-який інший педагогічний процес, що стосується освоєння педагогічного досвіду, використання нового поняття "дисемінація" актуалізує потребу в уточненні нового поняттєвого апарату, як, наприклад, "дисемінатор" (той, хто дисемінує досвід), "дисемінаційне середовище", "дисемінаційний процес" тощо.

6. Дисемінація - цілеспрямований організований процес перенесення матеріалів педагогічних (освітніх) проектів, трансляції ефективного (інноваційного, передового) педагогічного досвіду з однієї освітньої системи в іншу (інші), що супроводжується переходом системи у новий якісний стан з найменшими ресурсними витратами. У процесі дисемінації досвіду відбувається адаптація, редукування та розвиток різних елементів нових продуктивних розробок та інноваційної системи в цілому.

7. Під поняттям "дисемінація педагогічного досвіду" розуміємо відносно завершену форму освоєння педагогічного досвіду, особливий продуктивно-перетворювальний процес, спрямований на передавання, розповсюдження, укорінення, а отже - впровадження оригінальних новаторських прогресивних ідей, інноваційного змісту ефективного педагогічного досвіду в масову педагогічну практику, а також задіяння у дисемінаційному русі зацікавлених педагогічних працівників, вмотивування їх до творчої трансформації свого індивідуального досвіду з метою досягнення нових ціннісних результатів, рефлексивних особистісних та діяльнісних змін, що в цілому забезпечує системні якісні зміни в освіті та неперервність її успішного розвитку у напрямі прогресу.

8. Дисемінаційний процес залежить від активної взаємодії тих, хто є суб'єктом - носієм педагогічного досвіду; тих, хто його дисемінує (суб'єктів-дисемінаторів), і тих, хто його вивчає, освоює - суб'єктів-користувачів, що зумовлює потребу у створенні сприятливих умов, організації оперативної науково-методичної допомоги, розробленні сучасного науково-методичного супроводу,організації спеціального навчання дорослих фахівців, які забезпечують процес освоєння педагогічного досвіду на різних рівнях системи освіти.

У цілому освоїти педагогічний досвід педагогічним співтовариством - означає освоїти механізм його вивчення, узагальнення та дисемінації на основі впровадження досягнень психолого-педагогічної науки з метою втілення концептуальних ідей оновлення та модернізації освітнього процесу, забезпечення стійких ефективних результатів у навчанні та вихованні творчої особистості як основної цінності суспільства.

Список використаних джерел

1. Бабанский Ю.К. Передовой опыт учителей и педагогическая наука / Ю.К.Бабанский // Cов. педагогика. - 1977. - № 11. - С.43-48.

2. Букина И.И. Диссеминация инновационного опыта в системе образования как ресурс развития учительского потенциала / И.И. Букина // Методист. - 2010. - №4. - С. 19-21.

3. Боронилова И.Г. Становление и развитие теории изучения и обобщения передового педагогического опыта : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук / И.Г.Боронилова; Башк. гос. пед. ин-т. - Уфа, 1999. - 20 с.

4. Бутова Ю.И. Муниципальный ресурсный центр - новая институциональная форма диссеминации инновационного опыта / Ю.И.Бутова, И.А. Штенгауэр // Методист. - 2008. - №5. - С.16-19.

5. Бондарь В.И. Проблема выявления и обобщения передового педагогического опыта / В.И. Бондарь // Cов. педагогика. - 1979. - № 8. - С. 82-88.

6. Гаргай В.Б. Диссеминация опыта инновационной деятельности учителя [Электронный ресурс] / В.Б.Гаргай, К.А.Кипа, Н.Б.Наприенко // Школьный сайт "Плюс". - Режим доступа : http://vanino-3.ucoz.ru/load/o_pedagogicheskom_opyte/disseminacija_pedagogicheskogo_opyta/11-1-0-14.

7. Гельмонт A.M. Система и методика изучения и распространения передового педагогического опыта / А.М. Гельмонт. - М. : АПН РСКР, 1956. - 115 с.

8. Игнатьева Г.А. Педагогический опыт в универсуме инновационной культуры / Г.А.Игнатьева, О.В.Тулупова // Передовой и инновационный опыт в региональной системе образования : информационный вестник / Мин-во образования Нижегор. обл. - Н.Новгород : НИРО, 2008. - 128 с.

9. Кривонос І.Ф. Передовий педагогічний досвід - у школу / І.Ф.Кривонос. - К. : Знання УРСР, 1982. - 78 с.

10. Моносзон Э.И. Методологические и теоретические вопросы изучения, обобщения и использования педагогического опыта / Э.И. Моносзон // Сов. педагогика. - 1979. - №12. - С. 4-12.

11. Медова Ю.В. Положение о внесении передового педагогического опыта в муниципальную базу данных / Ю.В. Медова // Национальный проект "Образование". - 2008. - №2. - С. 66-68.

12. Никитина Л.Г. Диссеминация педагогического опыта с помощью банка педагогической информации [Электронный ресурс] / Л.Г.Никитина. - Режим доступа : http://gazeta.chernmmc.edusite.ru/DswMedia/dokladnikitina.doc.

13. Паламарчук В.Ф. Проблеми освоєння передового педагогічного досвіду / В.Ф. Паламарчук // Педагогіка. - 1989. - Вип. 28. - С. 81-100.

14. Передовий педагогічний досвід : теорія і методика / [ Л.Л.Момот, Т.М.Хмара, О.Г.Ярошенко, Л.І.Прокопенко та ін.] ; під. ред. Л.Л.Момот. - К. : Рад.школа, 1990. - 141с.

15. Рудницька О. П. Педагогіка : загальна і мистецька : навчальний посібник / О.П.Рудницька. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2005. - 360 с.

16. Скаткин М.Н. Методология и теория обобщения передового педагогического опыта / М.Н.Скаткин. - М. : Педагогика, 1979. - 157 с.

17. Терегулов Ф.Ш. Передовой педагогический опыт : теория распознавания, изучения, обобщения, распространения и внедрения / Ф.Ш. Терегулов. - М. : Педагогика, 1991. - 141 с.

18. Турбовской Я.С. Изучение и обобщение педагогического опыта как методологическая проблема / Я.С.Турбовской // Сов. педагогика. - 1983. - № 9. - С. 50-55.

19. Ушинский К. Д. Человек как предмет воспитания. Опыт педагогической антропологии [Электронный ресурс] / К.Д. Ушинский. - Режим доступа : http://studentdream.narod.ru/ushi1.htm.

20. Словопедія [Електронний ресурс] // Словник іншомовних слів Мельничука. - Режим доступу : http://slovopedia.org.ua/42/53396/281410.html

Размещено на Allbest.ru