Способи розвитку спеціальних професійних умінь учителів образотворчого мистецтва у процесі підвищення кваліфікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Способи розвитку спеціальних професійних умінь учителів образотворчого мистецтва у процесі підвищення кваліфікації

Ружицький В.А.,

Завідувач навчально-методичного

кабінету музики й образотворчого

мистецтва Київського обласного

інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів

У статті представлено форми організації і методи навчання образотворчого мистецтва, що сприяють як розвитку професійних умінь учителів, так і якісному навчанню учнів.

Ключові слова: художня діяльність, учителі образотворчого мистецтва, професійні вміння, підвищення кваліфікації.

мистецтво образотворчий уміння професійний

Актуальність дослідження.Мобільність і динамізм процесу навчання в системі післядипломної освіти потребує застосування переважно методів активного навчання: лекції-діалогу, вирішення професійних завдань, аналізу ситуацій, організації обміну досвідом, тренінгів, науково-практичних конференцій тощо. За таких умов розвиток професійних і спеціальних знань і вмінь педагога буде ефективним, він зможе якісно навчати учнів та сформувати в них образотворчі вміння, досвід самостійної творчої діяльності.

Мета статті - розкриття питання розвитку професійних умінь вчителя образотворчого мистецтва від античних часів до сучасності.

Виклад основного матеріалу. Протягом століть удосконалювалась система набуття вчителем образотворчого мистецтва художньо-професійної майстерності. Варто зазначити, що методика навчання педагогів базується на основі академічної художньої школи, що передбачає послідовне осягнення законів художньої майстерності. Важливою у практичній діяльності вчителя, який розкриває учням основи створення художнього образу, є проблема формування і розвитку у школярів відповідних знань і вмінь. Розглянемо, як формувалися підходи до навчання і розвитку професійних умінь учителів образотворчого мистецтва від давніх часів до сьогодення.

Отже, педагогічна майстерність учителя образотворчого мистецтва нерозривно пов'язана з практичними вміннями художньої діяльності. З точки зору психології, вміння - це використання суб'єктом наявних знань і навичок для вибору і здійснення способу дії відповідно до поставленої мети [4]. Сутністю вміння як психологічного новоутворення є готовність до продуктивного виконання значною мірою нових завдань. Учневі, окрім переконливої розповіді про колір, композицію, змішування фарб та інших практичних дій, необхідно продемонструвати ці вправи засобом педагогічного малюнка на дошці чи альбомному аркуші. Учителі образотворчого мистецтва повинні вміти послідовно будувати зображення на площині, здійснювати настанови учням на будь-якому етапі зображення з натури, а також допомагати їм осмислювати зміст навчальних завдань на кожному етапі виконання малюнка. Як зазначав В. Кузін, "майстерність в образотворчому мистецтві означає повною мірою володіння зображувальною технікою, тобто найвищий ступінь володіння графічними і живописними вміннями, тільки за цієї умови можливе створення досконалого твору мистецтва" [4, с. 60].

Учитель образотворчого мистецтва формує також творчі вміння, розвиток яких впливає на результативність дитячої творчості (Є. Ігнатьєв, В. Кириєнко, В. Кузін, С. Ломов, М. Ростовцев, Є. Шорохов). Удосконалення творчих умінь учителя образотворчого мистецтва потребує застосування в системі підвищення кваліфікації як традиційних методів навчання, так і використання нових практичних завдань, виконання яких веде до набуття педагогом сучасних навчальних і творчих навичок з методики викладання предмета.

Окрім цього, у професійному становленні вчителя зазначеного фаху вагому роль відіграє розвиток художніх здібностей. Так, розглядаючи проблему професійного розвитку вчителя образотворчого мистецтва, Л. Бичкова відзначає подвійну роль здібностей щодо знань, умінь, навичок [1]. Насамперед, вони є необхідною умовою професійної підготовки, що забезпечує ефективність здобуття знань, набуття умінь і навичок, водночас - це результат оволодіння ними, що обумовлює виконання професійних функцій. У зв'язку з цим набуває значення розвиток умінь як основи розвитку здібностей учителя та учня до сприйняття навчальної інформації, представленої у візуальній формі [1].

Педагог повинен постійно працювати над собою, вдосконалювати та розвивати практичні вміння та навички. Як зазначають О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук та інші, важливе значення для формування всіх типів умінь і навичок мають вправи [2]. Завдяки їм відбувається автоматизація навичок, удосконалення вмінь, діяльності загалом. Без постійного систематичного вправляння вміння та навички втрачаються.

Перші навички зображення можна набути на основі безпосереднього спостереження і повторення зображення з натури. Тому образотворчу діяльність потрібно починати з уважного вивчення завдання. Малювання з натури розглядають як найбільш ефективний метод оволодіння образотворчою грамотою, який допомагає наочно зрозуміти закономірності будови та форми предметів. Тому вивчення натури визнане провідним у всіх видах навчальної роботи - малюнку, живопису, скульптурі.

Наведемо приклади традиційного навчання малювання з натури, які, вважаємо, є цілком значимими і в сучасності. Так, метод малювання з натури за допомогою завіси заснований на принципі суворого дотримання законів перспективи. В епоху Відродження художники, які вивчали перспективу, часто використовували цей метод [8]. Між натурою і тим, хто малює, встановлювали "картинну площину", яка могла бути 2-х видів - рамка з натягнутою прозорою калькою, на якій художник виконував свій малюнок, або рамка з натягнутими нитками. Щоб практикант мав постійну точку зору, до пристрою додавали спеціальний приціл, через який художник міг вести свої спостереження. Цей механізм зображення активно застосовувався під час малювання німецьким художником епохи Відродження А. Дюрером [6].

Учений, художник-гуманіст Л. Альберті схвалював такий метод, а Леонардо да Вінчі наголошував на його шкідливості. За словами Леонардо да Вінчі, Л. Альберті переоцінював значення завіси, тому що це перетворювало мистецтво малюнка в механічне перенесення (проектування) натури на площину.

Як важливий у розвитку координації руху рук і очей, а отже - і в професійній підготовці художника і вчителя образотворчого мистецтва, розглядають метод малювання з оригіналів (малюнків майстрів, гравюр) та повторення прийомів роботи великих художників. Метод копіювання був основним методом навчання малювання до XVIII ст.

Вагоме значення у розвитку професійної майстерності вчителя образотворчого мистецтва має, на нашу думку, метод особистого показу. Флорентійський зодчий Л. Альберті, німецький художник-педагог А. Дюрер постійно застосовували у практиці навчання метод наочного навчання [6]. Художник-педагог, дійсний член Художньої академії В.М.Яковлєв наголошував на обов'язковості застосування цього методу в навчальному процесі. Він зазначав, що педагог повинен розкрити принцип закономірності будови форми, тому педагогічний малюнок повинен бути лаконічним і схематичним [7].

В аспекті порушеної проблеми привертає увагу метод закріплення вивченого матеріалу за допомогою малювання з пам`яті, запропонований Леонардо да Вінчі [6]. Митець зазначав, що для гарного запам'ятовування предмета, що вивчається, необхідно змальовувати його скільки, стільки потрібно для того, щоб намалювати його без зразка.

Особливу цінність для художньої педагогіки має розроблений А. Дюрером метод узагальнення форми, спрощення або, як його пізніше назвав художник-педагог Д. Кардовський, метод обрублення. Цей метод широко використовувався у педагогічній роботі братів Дюпюі та інших, актуальний він і сьогодні. Метод обрублення полягає в тому, що складна форма предметів узагальнюється до простих прямолінійних геометричних форм. Така геометризація й узагальнення форми допомагає помітити особливості будови складної форми, чітко і наочно розшифровати об`ємну будову, її деталі, а також правильно вирішити тональні завдання малюнка [6].

Заслуговує на увагу метод конструктивного аналізу форми, що широко використовувався художниками-педагогами в епоху Відродження. Зокрема, А. Дюрер у навчанні пропонував схеми конструктивної будови голови, одночасно показував її пропорційне ділення. Закономірності поділу фігури людини у зображенні використовували майже всі художники цієї епохи. Проблема пошуку системи індивідуальних пропорцій залишається актуальною для художників та архітекторів і в сучасності [6].

Радянський художник-педагог А. Дейнекі пропонував розділяти навчальне малювання на окремі етапи, що детально пояснюють побудову зображення [7]. Він рекомендував починати побудову зображення з лінійного малюнка, з виявлення лінійно-конструктивної основи форми.

На відміну від зазначеного підходу, А.Соловйов вважав доцільним починати малюнок з виявлення великої форми і зображення її тоном. Такий метод навчання отримав назву живописно-тональний [7]. Отже, два розглянуті методи за способом створення малюнка є прямо протилежними. Досвідченому художнику і педагогу доцільно володіти такими техніками, хоча деякі педагоги віддають перевагу насамперед живописно-тональному методу [3].

Багато художників-початківців часто користуються методом візування - вимірювання пропорційних відношень за допомогою олівця. Видатний французький художник Делакруа критично ставився до цього прийому вимірювання. Він говорив, що такий метод не розвиває окомір, а, навпаки, притуплює його [8]. До цього потрібно додати, що методом візування не можна точно встановити всі розміри і величину перспективних скорочень, але можна визначити загальні пропорції предметів.

Відомий художник Д. Мітрохін пропонував метод, яким потрібно керуватися все життя, - малювати, малювати, малювати. На це звертав увагу й Ченіно Ченіні. Він стверджував, що успіх може бути досягнутим тільки за умови систематичних і цілеспрямованих вправлянь [8].

Художник античності Апеллес також вважав, що для живопису, як і для музики, необхідні постійні заняття. Він керувався правилом: "Ні жодного дня без лінії" і тому досяг вершин майстерності [6].

Художники і педагоги у навчанні основам образотворчого мистецтва малювання з натури розглядають як метод пізнання і аналізу форми та як метод побудови форми в зображенні [7]. Леонардо да Вінчі підкреслював, що натура примушує уважно спостерігати, вивчати особливості будови предмета, думати і розмірковувати, що, у свою чергу, підвищує ефективність навчання і викликає інтерес до пізнання життя.

Саме грецькі художники-педагоги встановили метод навчання малювання, в основі якого лежало малювання з натури. Особливу увагу цьому методу приділяла Сікіонська школа ще в IV ст. до н. е., зокрема її голова - Памфіл. Він вважав, що до завдання навчального малюнка входить не тільки копіювання предметів реальної дійсності, але й пізнання закономірностей природи [6].

На основі зазначених вище методів і прийомів навчання побудований сучасний процес навчання вчителів образотворчого мистецтва та художників. Кожен із методів і способів зображення сприяє розширенню досвіду педагога, набуттю нових знань та вмінь для володіння зображувальною грамотою. Окрім традиційних способів навчання, пропонуємо сучасні підходи до удосконалення педагогічної майстерності вчителя засобами інтерактивних технологій, тренінгових занять, фасилітованих дискусій, ігрових технологій, рефлексії тощо.

Професійна діяльність учителів мистецьких дисциплін будується на засадах самопізнання, самоактуалізації, саморозвитку, розуміння себе і мистецтва як суб'єктів художньо-естетичного спілкування та сприйняття; на усвідомленні свого суб'єктивного розуміння художньо-естетичних явищ як феномена власної свідомості, пізнанні способів утворення такого феномена. За таким же принципом і з метою розвитку професійної художньо-педагогічної свідомості формується та здійснюється професійна рефлексія. Рефлексивний підхід за технологією професійного вдосконалення повинен бути в основі засвоєння всього комплексу психолого-педагогічних і мистецьких дисциплін, передбачених навчальним планом.

Інтерактивне навчання, на думку науковців О. Пометун і Л. Пироженко, - це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність у спільній взаємній діяльності [5]. Інтерактивні технології навчання підвищують ефективність навчального процесу, допомагають досягти високого інтелектуального розвитку педагогів, забезпечують оволодіння ними навичками саморозвитку особистості.

Готовність вчителя до професійної рефлексії успішно формується за умови його участі в тренінгах, які все частіше використовуються для розвитку здібностей до навчання або оволодіння будь-яким складним видом діяльності, зокрема рефлексивними діями [5]. Тренінг як форма навчально-виховного процесу характеризується проблемним, дискусійним характером, спрямованим на усвідомлення сутності та структури своєї діяльності. При цьому суттєво змінюється напрям руху професійного мислення: засади художньо-педагогічної майстерності "народжуються" у свідомості завдяки творчим зусиллям фахівця в ситуації постійного дослідження. Орієнтація на "художньо-завданнєвий" підхід, що реалізується у формі психолого-педагогічних тренінгів, актуалізує, відтворює особистий професійний досвід у процесі безпосереднього спілкування з викладачами, дозволяє учителю оцінити власні професійні якості, визначити вимоги до себе, напрями професійного самовдосконалення. Методами реалізації операційного компонента є художньо-педагогічна пошукова гра, вправи, проблемна бесіда, дискусія. Вчителі під час дискусій пропонують самостійні і, часом, несподівані судження, які викликають стикання різних точок зору (про поняття сучасності у мистецтві, про позицію вчителя щодо модних течій у різних видах мистецтва, про перспективи художньо-естетичного виховання в умовах загальноосвітньої школи тощо).

Аргументація і власне трактування, відстоювання позиції свідчать про те, що у вчителів сформовані власні погляди й переконання щодо професійної діяльності - стабільна професійна позиція. Тобто наявне усвідомлення себе професійним педагогом, учителем, який навчає предмета, у якому провідну роль має мистецтво.

У ході таких активних занять потрібно допомогти педагогу здійснити самоаналіз його професійних якостей, які проявилися або, навпаки, недостатньо виявилися у тій чи іншій конкретній ситуації, тобто залучити фахівця до оволодіння професійною рефлексією, що сприятиме його подальшому професійному самовдосконаленню.

Разом із традиційними формами організації навчальної діяльності в системі підвищення кваліфікації - лекціями, семінарами, лабораторними і практичними заняттями - останнім часом набуває все більшого застосування навчального тренінгу, оскільки тренінг є складовою навчальної практики, спрямованої на розвиток здібностей особистості, а тому відповідає завданням підвищення рівня педагогічної майстерності та професійного вдосконалення.

Для прикладу, у процесі підвищення кваліфікації вчителів образотворчого мистецтва у змісті спецкурсу "Композиційні основи зображення портрета" розкривалися важливі питання створення художнього образу, такі, як особливості портретного зображення людини; принципи створення портретної характеристики в малюнку; малювання голови з передаванням портретної характеристики тощо. Вчителям було поставлено запитання: як створити певний образ?, які особливості передавання цього образу?, яку техніку, засоби використати для цього?, як композиційно вирішити завдання поєднання кількох образів?

Варто зауважити, що педагогам на лекційному занятті "Психологія зображення портрета" було розкрито низку питань: історична довідка про портретний жанр; види портретів; композиційна побудова портретного зображення людини на площині, вибір формату; основи композиційної побудови портретного зображення людини залежно від повороту голови; логічна послідовність побудови зображення; визначення основних пропорційних закономірностей зображення окремих частин творчої роботи на основі різних методів; перевірка побудови портретного зображення; виправляння конструктивного зображення та деталізація окремих його частин; цілісне сприймання малюнка, визначення основних світлотіньових відношень, побудова граничних відношень світла і тіні; передавання простору в малюнку; засоби виразності малюнка, визначення світлотіньових відношень окремих елементів зображення; узагальнення і деталізація зображення голови портретного зображення людини, принципи створення портретної характеристики людини в малюнку; живописне зображення композиції з передаванням портретної характеристики дієвих осіб тощо.

Для того, щоб усвідомлено застосовувати способи продуктивної образотворчої діяльності у процесі творчої роботи над довгостроковими постановками, вчителеві необхідно реалізувати технологію продуктивної діяльності за допомогою постановки проблемних завдань у короткострокових етюдах, нарисах і зарисовках, які повинні випереджати тривалі постановки. Отже, процес роботи над короткостроковими етюдами, нарисами і зарисовками доцільно організовувати під час навчальних тренінгів, що дає можливість учителеві повною мірою вивчити основні й характерні особливості об'єкта, які зображуються, натури або постановок і сприяє такому:

- активізує мислення;

- тренує сприйняття візуальної інформації;

- концентрує увагу на істотних сторонах залежно від поставленого завдання;

- забезпечує можливість простежити й проаналізувати, як образотворчі способи підпорядковуються емоційному сприйняттю (їх вибір, варіативність виконання тощо).

Під час тренінгових занять виконуються нариси, зарисовки і короткострокові етюди, а саме:

- у різних ракурсах, поворотах, з різних поглядів щодо зображуваного об'єкта, щоб найбільш повно дослідити конструктивні особливості форми об'єкта. Така навчальна діяльність супроводжується психологічним аналізом об'єкта або предмета, його характерних властивостей, особливостей, поведінки;

- із застосуванням різних матеріалів і технік, що веде до пошуку виразних особливостей матеріалу (використовується олівець, вугілля, сангіна і т.д.);

- виразні засоби підпорядковуються техніці та особливостям виконання, матеріалу - арсеналу зображувальних засобів взагалі;

- із застосуванням різних образотворчих засобів (штрих, лінія, пляма, їх варіації) для дослідження характерних особливостей об'єкта й пошуку виразності;

- використовуються різні варіанти компонування у форматі для пошуку композиційного розв'язання, компонування зображувальних елементів засобами виразності.

Потрібно зазначити, що у практиці навчання відповідно до програми спецкурсу завдання такого типу виконуються у відриві від тривалих постановок і творчих робіт та використовуються лише з метою формування вміння швидкої і лаконічної фіксації об'єктів, що зображуються, психологічного аналізу постановки. Важливо, щоб учителі образотворчого мистецтва усвідомлено використовували способи продуктивної діяльності. Розглянемо це на прикладі практичного завдання "Психологія зображення портрета" (олівець, вугілля).

Завдання: передати характерні особливості натури, портретну схожість, дотримуючись анатомічних особливостей будови голови чоловіка, визначити психологічні особливості жіночого та чоловічого портрета, схожі та відмінні риси у них.

Перш, ніж розпочати виконання цієї практичної роботи, педагог самостійно будує план діяльності відповідно до задуму і поставлених завдань. Тому найважливіші стадії цього процесу йому необхідно осмислити на основі рефлексії власних дій під час виконання попередніх нарисів і зарисовок, вивчення особливостей пластики і міміки чоловічої та жіночої голови, за такими етапами образотворчої діяльності:

- дослідження і сприйняття особливостей і форми натури (виконання нарисів у різних ракурсах);

- пошук і визначення можливостей образотворчих засобів для передавання виразних особливостей натури (лінія, штрих, пляма);

- застосування образотворчих засобів і способів виразності для передавання характерних особливостей натури чоловічого та жіночого портрета (структури шкіри, волосся, міміки, що, у свою чергу, вкаже на портретну схожість з натурою, виявить внутрішній стан зображуваного тощо);

- упорядкування попереднього досвіду в організації і компонуванні образотворчих елементів для створення композиційного розв'язання взагалі.

Таким чином, тренінг дає можливість для створення у процесі навчання умов для формування в педагогів свідомого ставлення до способів продуктивної образотворчої діяльності, дозволяє їм апробувати та засвоїти цей процес.

Досвід показує, що усвідомлення вчителями етапів тренінгового заняття підвищує ефективність творчого процесу, сприяє різноманітності використання образотворчих і виразних засобів побудови композиції.

Наступний етап роботи - навчання педагогів безпосередньому формуванню техніки роботи над певною композицією. Важливе значення на цьому етапі мають практичні навички вчителя, його вміння передавати об'єкт різними засобами зображення. З цією метою здійснюється повторення послідовності, правил і прийомів роботи, техніки, композиційних закономірностей тощо: для цього в теоретичному блоці заняття актуалізується теорія постановки натурника, композиційного розміщення, визначення характеру форми голови, її пропорцій та нахилу, об'ємно-конструктивної побудови форми, пластичного моделювання форми, особливості переходу від загального до деталей, опрацювання деталей, тонального опрацювання форми.

Для того, щоб розвивати у школярів художні вміння, педагог повинен сам володіти ними та здатністю організовувати навчальну діяльність з метою формування художніх умінь учнів. Тому під час тренінгу педагогів навчали розв'язувати композиційні проблеми у процесі виконання певних завдань на основі вибору погляду, виявлення конструктивно-анатомічої структури форми людини, передавання характеру, форми, моделювання тоном тощо. Потому творчий процес (процес зображення групи людей) спрямовувався на пошук грамотного композиційного розташування малюнка, правильного добору образотворчих засобів. 

Під час навчального тренінгу вчителі виконували кілька завдань - аналізували психологічні особливості портрета в таких аспектах: "Що впливає на портретну характеристику?", "Чому ми пропонуємо різні визначення та характеристики портретів?"; "Від чого залежить наше судження?", "Чому виникають різні погляди на одну проблему?".

Метою наступного завдання було визначення себе як особистості на основі ототожнення з наявними групами і встановлення ознак, що відрізняють від них, формування відчуття причетності та індивідуальності. З цією метою вчителі аналізували фактори, які перешкоджають або сприяють проявам власної ідентичності, називали сфери суспільного життя, записували їх на дошці - сім'я, навчання, робота, наука, стосунки з іншими тощо. Слухачі визначали, як людина описує, визначає, ідентифікує себе в різних сферах суспільного життя (в сім'ї - донька, син, батько, мати; у навчанні - студент, студентка, педагог; у професійній діяльності - педагог, юристка, вихователь; в науці - науковець, дослідник та інше; у стосунках з іншими - подруга, сусід). Таке завдання сприяло розвитку вмінь спостерігати, бачити за певною деталлю соціальну приналежність.

Логічним доповненням попередньої діяльності стало виконання завдання "Хто такі "Я"?": "За допомогою пантоміми зобразити когось зі своїх колег, обговорити і визначити зображених". Для більш емоційного сприйняття пропонувалися такі запитання для обговорення: "Чому саме такі риси характеру були взяті за основу?", "Назвіть передані психологічні ознаки поведінки, характеру зображеної людини?", "Які психологічні особливості мають зображення?", "Як вони впливають на людину?" та інші.

Виконуючи практичну роботу "Умовне зображення портрета", педагоги ділилися на підгрупи. Їм було запропоновано швидким начерком будь-якого атрибуту показати особливості певної професії.

Потім слухачі працювали над завданням: "За допомогою відтворення навколишнього середовища передати соціальний портрет особистості, розкрити його за допомогою відповідної атрибутики". Після виконання завдання відбулася демонстрація творчих робіт, створених на дошці або мольберті. Кожна група по черзі аналізувала роботу іншої підгрупи. Далі надавалося слово авторам портрета, які вказували назву професії, яку вони відтворили, та вмотивовували, чому саме така атрибутика використана.

Кожна із підгруп висловлювала думки в аспекті: "Що б я додав, якби зображував ту чи іншу професію?", "Які характеристики поставив би на перше місце, а які, можливо, використав в інших портретах?", "Що змінив би для більш точного вираження портрета?" тощо.

Підбиття підсумків роботи проводилося за запитаннями: "Розвитку яких здатностей сприяє така діяльність?", "Чи застосовуватимете у своїй практичній діяльності здобуті знання, набуті вміння?".

Таким чином, процес роботи над короткостроковими етюдами, нарисами і зарисовками дав можливість вчителям творчо підійти до зображення тематичної композиції; сприяв розвитку вмінь навчати учнів засвоювати основні й характерні особливості об'єкта та використовувати зображувальні техніки для його відображення; сприяв активізації мислення, тренуванню окоміру, удосконаленню вміння концентрувати увагу на істотних ознаках зображуваного залежно від поставленого завдання, простежувати та аналізувати, як образотворчі засоби підпорядковуються емоційному сприйняттю (їх вибір, варіативність виконання тощо).

Отже, основним змістом навчання вчителів було вдосконалення їхніх художніх умінь, формування їхньої власної художньої манери, а також здобуття знань і набуття вмінь з методики викладання предмета, розкриття сучасних підходів до навчання образотворчого мистецтва, типології навчальних занять тощо.

Вважаємо, що професійному та особистісному зростанню педагогів оптимально сприяють також науково-практична конференція з обміну власним досвідом, представлення досвіду вчителями, які досягли високого рівня майстерності, мають авторські розроблення, знахідки з методики викладання образотворчого мистецтва.

Висновки. Під час підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти учителі образотворчого мистецтва здобувають не тільки загальнопедагогічні знання, а набувають також спеціальних професійних умінь як художники. Процес здобуття знань може бути побудований як на традиційній основі, що склалася протягом століть від античності до нашого часу, так і за допомогою сучасних технологій навчання. Традиційні методи навчання допомагають глибоко оволодіти образотворчою грамотою та технікою зображення з натури. Сучасні інтерактивні технології розвивають процес мислення, допомагають більш ефективно розвивати вміння й навички, професійну рефлексію, спонукають до самоаналізу, сприяють розвитку особистості педагога, а отже - й розвитку художніх умінь, здатності до творчості учня.

Список використаних джерел

1. Бичкова Л.В. Формування базових знань з кольорознавства в учителів початкових класів : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.04 / Бичкова Л.В. - К., 1999. - 205 с.

2. Загальна психологія : навч. посібник / [Скрипченко О., Долинська Л., Огороднійчук З. та ін.]. - К. : АПН, 2001. - 464 с.

3. Комраков А. Два метода рисования / А. Комраков // Юный художник. - 2005. - №12. - С. 26-29.

4. Кузин В. С. Психология : учебник / В.С. Кузин ; под. ред. Б. Ф. Ломова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Высш. школа, 1982. - 256 с.

5. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : науково-методичний посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко; за ред. О. І. Пометун. - К. : А.С.К., 2004. - 192 с.

6. Ростовцев Н. Н. История методов обучения рисованию : Зарубежная школа рисунка : учеб. пособие [для студентов пед. институтов]. - М. : Просвещение, 1981. - 192 с.

7. Ростовцев Н. Н. История методов обучения рисованию : Русская и советская школы рисунка : учеб. пособие [для студентов худож.-граф. фак. пед. институтов]. - М. : Просвещение, 1982. - 240 с.

8. Ростовцев Н. Н. Учебный рисунок: учебник [для учащихся педучилищ]. - 2-е изд., перераб. - М.: Просвещение, 1985. - 256 с.

Ружицкий В.А. Способы развития специальных умений учителей изобразительного искусства в процессе повышения квалификации

В статье представлены формы и методы обучения изобразительного искусства, которые способствуют развитию профессиональных умений учителей и качественному обучению учащихся.

Ключевые слова: изобразительная деятельность, учителя изобразительного искусства, профессиональные умения, повышение квалификации.

Ruzhyts'kyi, V.A. Ways of Special Professional Skills Development of Fine Arts Teachers during In-service Courses

The article gives the description of different ways and teaching methods of artistic activities, necessary for developing teachers professional skills, as well as for their efficient implementation into educational process.

Key words: teacher of fine art and fine-art work, professional skills, skills.

Размещено на Allbest.ru