Виховна діяльність сучасного загальноосвітнього навчального закладу: посилення регіональної спрямованості соціальної і професійної орієнтації школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернишов Д.О.,

завідувач кафедри педагогіки, психології і філології Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання і спорту, кандидат педагогічних наук, доцент, докторант Донецького національного університету

Виховна діяльність сучасного загальноосвітнього навчального закладу: посилення регіональної спрямованості соціальної і професійної орієнтації школярів

У статті досліджено способи посилення соціальної і професійної орієнтації школярів на основі впровадження технології виховної діяльності - навчально-виховного курсу "Донеччинознавство" для учнів 1-11 класів та регіональної програми "Професійна орієнтація школярів до вибору робітничих та інженерних професій". Доведено, що така виховна система забезпечує гармонійний розвиток суспільних та особистісних інтересів учнів у визначенні життєвих перспектив в умовах регіонального виміру.

Ключові слова: учні, виховна технологія, соціальна і професійна орієнтація, регіональний простір.

соціальний професійний орієнтація школяр

Постановка проблеми у загальному вигляді. Регіональний вимір технології виховної діяльності, яка впроваджується в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі, насамперед, забезпечується реалізацією таких її компонентів, як спеціальна і професійна орієнтація. Це пояснюється тим, що усвідомлення школярами своїх життєвих спрямувань, вибір ними свого життєвого шляху з позиції працівника й патріота великої і малої Батьківщини, розглядаємо як найважливіший аспект їх соціалізованості.

Аналіз основних досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання даної проблеми. Наявна джерельна база із порушеної проблеми представлена різноманітними публікаціями, серед яких - роботи С.Савченка, С.Марченко, П.Плотнікова, Т.Важутіна, С.Харченко тощо. Але спеціальних досліджень питання посилення регіональної спрямованості соціальної та професійної орієнтації школярів на основі впровадження технології виховної роботи в умовах діяльності сучасного загальноосвітнього навчального закладу немає.

Формування цілей статті. Мета статті полягає у розкритті змісту та організації посилення регіональної спрямованості соціальної та професійної орієнтації учнів на основі впровадження технології виховної роботи в умовах діяльності сучасного загальноосвітнього навчального закладу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вважаємо, що у життєвих планах школяра проявляється його соціальна і професійна сутність як особистості. Тому відповідність життєвих планів школярів соціалізації, їхньому морально-ціннісному ставленню розглядаємо як результат процесу реалізації технології виховної діяльності в сучасному загальноосвітньому закладі в умовах регіонального виміру.

Нами було визначено такі способи посилення соціальної і професійної орієнтації школярів у межах технології виховної діяльності в сучасних загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіонального виміру:

? упровадження у навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу як складової його варіативної частини навчально-виховного курсу "Донеччинознавство" для учнів 1-11 класів;

? реалізацію регіональної програми "Професійна орієнтація школярів до вибору робітничих та інженерних професій".

Посилення саме таких напрямів технології виховної діяльності сучасного ЗНЗ забезпечило спрямування уваги педагогів на вирішення питань формування морально-ціннісного ставлення школярів до соціалізації в умовах регіонального виміру.

Спершу уточнимо особливості трактування понять "соціальна орієнтація", "професійна орієнтація" та обґрунтуємо необхідність посилення їх регіональної спрямованості.

Більшість дослідників (С.Савченко, С.Марченко, П.Плотніков) розглядає соціальну орієнтацію як "…усвідомлення людиною самої себе як частини, елемента соціальної спільноти (класу, соціальної групи, нації). Соціальна орієнтація є також усвідомленням людиною можливості зайняти те або інше соціальне становище" [3]. На наш погляд, найбільш точне визначення соціальної орієнтації запропоновано Т. Бажутіним [1], який розглядає це явище в таких аспектах: як систему вимог, які висуває суспільство, та як активність самої особистості, її життєдіяльність. Виходячи з цього положення, соціальну орієнтацію автор вважає за доцільне розглядати як систему заходів, що передбачає цілеспрямований вплив державних і суспільних інститутів на вибір особистістю свого місця у системі суспільних відносин, підвищує її соціальну активність, та, водночас, як діяльність самої особистості, яка в результаті детермінації соціальним середовищем, у якому вона функціонує, співвідносить власні інтереси з інтересами суспільства, прошарку, своєї соціальної групи [1].

Приєднуємося до наведених думок про те, що соціальна орієнтація передує професійній і є її основою. Учень, орієнтуючись на те або інше соціальне становище та намагаючись його досягти за допомогою здобуття певної професії, обов'язково усвідомлює необхідність одержати відповідну освіту в якості засобу досягнення бажаної соціальної позиції.

Водночас зазначаємо, що профорієнтація - це не тільки діяльність самої особистості. Таку роботу розуміємо як систему заходів, яка передбачає цілеспрямовану взаємодію державних і суспільних інтересів на ті фактори, що впливають на вибір професії молоддю відповідно до потреб народного господарства та інтересів і можливостей особистості. Також професійну орієнтацію вбачаємо у діяльності самої людини, що спрямована на оволодіння обраною спеціалізацією.

Огляд досліджень з питань соціальної і професійної орієнтації показав, що ці процеси взаємозумовлені. Соціальну і професійну орієнтацією школярів у сучасному загальноосвітньому навчальному закладі розуміємо і як технологію виховної діяльності, і як результати цієї роботи: ступінь соціалізованості випускників шкіл, їхня професійна орієнтованість відбувається на основі морально-ціннісного ставлення до соціалізації.

Роботу із соціальної і професійної орієнтації учнів експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів розглядаємо як органічну складову процесу впровадження технології виховної діяльності, яка базується на ситуаційно-подієвому механізмі. Саме посилення регіональної спрямованості соціальної і професійної орієнтації дозволило забезпечити високу ефективність процесу формування морально-ціннісного ставлення школярів до соціалізації в умовах регіонального виміру.

Для забезпечення диференційованого підходу до соціальної і професійної орієнтації школярів залежно від рівня усвідомлення ними своїх життєвих планів нами було проведено спеціальне дослідження життєвих намірів учнів експериментальної групи. На підставі отриманих даних було виділено чотири рівні усвідомлення учнями власних життєвих планів: високий, задовільний, низький, незадовільний. Показники цих рівнів було порівняно із показниками рівня сформованості морально-ціннісного ставлення школярів до соціалізації та зроблено висновок про їх співпадання, що свідчить про їх взаємозалежність.

Школярі з високим рівнем усвідомлення життєвих планів (І група) визначають власні життєві перспективи насамперед на основі системи громадянських цінностей, вони мають чіткий життєвий план та усвідомлюють способи його реалізації. Уже в умовах загальноосвітнього навчального закладу вони готуються до майбутньої соціальної і професійної діяльності: читають відповідну літературу, розвивають необхідні навички, проявляють інтерес до кращих представників обраної професії.

Для школярів із задовільним рівнем усвідомлення власних життєвих планів (ІІ група) притаманне ситуативне використання громадянських цінностей у плануванні життєвого шляху. Вони планують майбутнє, виходячи із суспільних та особистісних потреб, але провідне значення мають перші. Учні мають життєвий план та знають загальні способи його реалізації. Підготовку до майбутньої соціальної і професійної діяльності здійснюють переважно під керуванням педагогів-вихователів. Підготовка включає читання відповідної літератури, формування необхідних навичок, прояв інтересу до людей обраної професії, але відбувається повільно.

Третю групу школярів - з низьким рівнем усвідомлення життєвих планів - характеризує нестійкий рівень життєвих планів. Визначення життєвих перспектив відбувається ситуативно на основі маргінальних цінностей, тобто виходячи в основному із власних інтересів, без урахування потреб суспільства та регіону. Вони не мають чіткого уявлення про життєвий шлях, погано усвідомлюють способи його досягнення. Готуються до реалізації соціальної і професійної діяльності лише за умов наявності контролю педагогів-вихователів.

До четвертої групи зараховані школярі із незадовільним рівнем усвідомлення життєвих планів. Їм притаманне ігнорування інтересів держави або регіону у визначенні життєвого шляху (системно керуються маргінальними цінностями), вони не уявляють чіткі життєві перспективи і не готуються до майбутньої соціальної і професійної діяльності.

Представляємо дані про рівні усвідомлення життєвих планів учнями на початку дослідно-експериментальної роботи:

? високий рівень - 13,6% (школярі 6-х класів - 13,1%, 8-х - 13,5%, 10-х - 15%);

? задовільний - 29,5% (відповідно за класами: 27,6%, 29,5%, 31,6%);

? низький - 36,5% (відповідно за класами: 38%, 36,6%, 35%);

? незадовільний - 20,4% (відповідно за класами: 22,4%, 20,4%, 18,4%).

Як бачимо з отриманих даних, переважають низький та задовільний рівні усвідомлення життєвих планів учнями сучасних загальноосвітніх навчальних закладів саме в умовах регіонального виміру. Це зумовило посилення регіональної спрямованості технології виховної діяльності у сучасному загальноосвітньому навчальному закладі з урахуванням регіонального виміру. Із цією метою було впроваджено навчально-виховний курс "Донеччинознавство" за рахунок годин варіативного компонента навчального плану, або він реалізувався як система роботи класних керівників (педагогів-вихователів).

Курс "Донеччинознавство" - інтегрований, розрахований на становлення учня як громадянина, патріота малої і великої Батьківщини. Змістовні лінії, що входять до складу курсу, повинні розвинути розуміння таких питань, як "Хто я?", "Світ , який навколо мене", "Що я знаю про свій рід?", "Що я знаю про свій рідний край?".

Мета курсу - сприяння формуванню в учнів потреби пізнання світу і людини в ньому, засвоєнню моральних цінностей у пізнавальній, моральній, діяльнісно-вольовій, емоційній та комунікативній сферах.

"Донеччинознавство" поділяється на краєзнавчу, природознавчу і суспільствознавчу складові, що реалізуються у мікросферах "Я - мешканець Донеччини", "Природа Донеччини" і "Культура Донеччини", які об'єднуються у макросферу "Я - громадянин України" (таблиця 1).

Таблиця 1

Структура змісту макросфери "Я - громадянин України" (у курсі "Донеччинознавство")

Суспільствознавча складова (людина як особистість; людина і суспільство; людина серед людей; культура) охоплює знання про людину як моральну і самоцінну істоту; знання про українське суспільство, довкілля, в якому живе дитина; сприяє поетапному усвідомленню єдності компонентів "Я - сім'я - школа - рідний край - Україна", розкриває взаємодію людей у сім'ї, колективі, суспільстві; передбачає активне спілкування дітей із природним і соціальним оточенням; сприяє накопиченню досвіду особистісного ставлення до системи цінностей українського суспільства, зокрема етнічних, загальнонаціональних, загальнолюдських.

Природознавча складова (об'єкти природи; рідний край; Україна) ознайомлює учнів з різноманітністю природи, господарською діяльністю населення, охороною і збереженням природи рідного краю, України, з системою цінностей у ставленні до природи, до людей, до самого себе; спрямовує практичну діяльність учнів, пов'язану з охороною та збереженням природних багатств.

Краєзнавча складова (міста і села рідного краю; історичні пам'ятки; мала батьківщина як складова України) передбачає виховання шанобливого ставлення до рідного краю, його історії, культури, традицій; утвердження в учнів патріотичних поглядів.

Зміст програми, окрім перелічених, містить культурологічні знання й ті, що сприяють розвитку спостережливості, мислення дитини, пам'яті, самостійності, активності, а також особистісні компоненти, які забезпечують позитивне ставлення учнів до отримуваних знань, створюють міжсуб'єктність спілкування у процесі пізнавальної та комунікативної діяльності.

Курс об'єктивно має міжпредметний характер, тому в його конструюванні забезпечено самостійне значення, оригінальний зміст, який не дублює соціального й науково-пізнавального матеріалу інших навчальних предметів. Водночас він є основою виховного впливу на особистість дитини і органічно пов'язаний із системою знань, які передбачені іншими дисциплінами, програмою позакласної роботи, що забезпечить різнобічність і перспективність навчання, виховання та розвитку школярів.

Розвивальний аспект цього курсу полягає у формуванні досвіду творчої діяльності учнів, розвитку загальнонавчальних (організаційних, мовленнєвих, загальнопізнавальних, контрольно-оцінних) умінь.

Найважливішим виховним спрямуванням змісту є формування в учнів найбільш значущих для українського народу цінностей: патріотизму, соціальної справедливості, первинності духовного щодо матеріального, природолюбства, поважливого ставлення до людини і її праці; формування власного "Я" кожної дитини, віри у свої сили, талант, здібності; виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної бережливо ставитись до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності.

Головними критеріями вибору або конструювання методів у кожній частині програми є власне педагогічні й дидактичні цілі, предметний зміст, навчально-пізнавальні можливості кожного школяра, рівень його навчально-пізнавальної готовності. Крім того, враховуються матеріальні умови, час, відведений для навчання, суб'єктивні можливості педагога-вихователя.

Але необхідно пам'ятати, що курс не обмежується лише межами виховних заходів у школі, адже виховання любові до рідного краю і Батьківщини передбачає не тільки сферу пізнання, але й сферу активної практичної діяльності. Маються на увазі і навчальні екскурсії, бесіди, зустрічі та практичні заняття, запропоновані у програмі та спрямовані на закріплення знань, отриманих як у межах курсу "Донеччинознавство", так і під час навчання у навчальному закладі в цілому.

Курс "Донеччинознавство" є основою для реалізації практико спрямованої регіональної програми "Професійна орієнтація школярів до вибору робітничих та інженерних професій". Така програма була вкрай актуальною для Донецького краю, оскільки саме в цьому регіоні наявна парадоксальна ситуація - одночасне існування й безробіття, й дефіциту кадрів.

Дотепер залишається також нагальною проблема ефективної і стабільної зайнятості молоді: досить значна її частина, причому найбільш активна й освічена, після закінчення навчального закладу змушена працевлаштовуватися не за фахом, одержувати статус безробітного або взагалі виїжджати в пошуках роботи за межі області, держави. І це при тому, що наразі багато підприємств і галузі економіки відчувають потребу в молодих, професійно підготовлених кадрах - як робітниках, так і спеціалістах.

Кадровий потенціал регіону, якість персоналу підприємств є найважливішим чинником будь-яких економічних реформ. Стратегічна кадрова політика стає одним із ключових компонентів державного управління. Для економіки Донецької області все більшої актуальності з кожним роком набуває проблема мобільного резерву робітничої сили, особливо для галузей матеріального виробництва, у яких відбувся відтік молодих, найбільш висококваліфікованих та ініціативних робітників і спеціалістів. Наявне різке "старіння" кадрів у промисловості, де середній вік робітників становить понад 50 років.

Негативний вплив на працевлаштування чинить професійно-кваліфікаційний дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили. За незначних кількісних відмінностей попиту та пропозиції робочої сили їхні структури досить різні. Так, 3/4 усіх вакансій, що надаються підприємствами й організаціями області, призначаються для представників робітничих професій, тоді як серед шукачів роботи колишні робітники становлять трохи більше 1/2. Через зниження престижу робітничих професій протягом декількох років на промислових підприємствах області та в будівництві спостерігається кадровий дефіцит робітників, у той час як серед безробітних - надлишок бухгалтерів, економістів, юристів, менеджерів. Це свідчить про невідповідність контингенту, затребуваного ринком праці й відтвореного системою професійної освіти.

Як свідчить аналіз ринку праці регіону, фахівці, які мають кваліфікацію за масовими робітничими професіями, в останні роки стабільно затребувані на підприємствах. За даними Державної служби зайнятості Донецької області на 1 липня 2010 року кількість вакансій складала 4,3 тис., зокрема для робітників - 2,3 тис. Найпопулярнішими, які сьогодні мають попит, є професії висококваліфікованих робітників: слюсарів, токарів, електрогазозварників, водіїв, кухарів, продавців та інших представників робітничих спеціальностей. На регіональному ринку праці, як і раніше, в надлишку економісти, юристи, бухгалтери, товарознавці, технологи, секретарі та інші.

Специфіка контингенту випускників навчальних закладів Донеччини на ринку праці полягає в такому:

? низький рівень інформованості про ринок праці, умови подальшого навчання та зайнятості;

? відсутність досвіду роботи, а часто - і фахової освіти;

? масова правова безграмотність щодо підліткової праці;

? низький рівень активності, ініціативності, вмотивованості власного працевлаштування, психологічна неготовність до самостійних дій.

Розширення можливостей вибору професії, виду зайнятості (робота за наймом, самозайнятість, підприємництво), підвищення відповідальності за прийняття індивідуальних рішень (також - і неправильних) створює об'єктивні передумови для підвищення значущості кваліфікованої допомоги у процесі професійного становлення старшокласників.

Аналіз сучасного стану профорієнтаційної роботи виявив низку її недоліків, результатом яких є пріоритетний вибір випускниками ЗНЗ економічних та юридичних професій, а серед робітничих спеціальностей - професій сфери послуг. При цьому обмеженість переліку робітничих та інженерно-технічних професій пояснюється їх непрестижністю з точки зору учнів та їхніх батьків, низькою мотивацією в оволодінні навичками виробничих спеціальностей, недостатньо розвиненою матеріально-технічною базою закладів освіти.

Отже, в умовах становлення та розвитку високотехнологічного виробництва, інформаційного суспільства виникає необхідність удосконалення наявної системи професійної орієнтації школярів Донецької області.

Таким чином, необхідність створення регіональної Програми із професійної орієнтації школярів до вибору робітничих та інженерних професій пояснюється, по-перше, вагомістю цього напряму роботи в системі освіти; по-друге, потребою в координації діяльності працівників освітніх установ, центрів зайнятості, служб роботи з молоддю, профорієнтаційної роботи серед учнів та їхніх батьків, а також її конкретизацією з урахуванням потреб регіону і перспектив забезпечення території області продуктивними силами; по-третє, важливістю створення взаємодії шкіл із підприємствами міста на основі визнання значущості проблеми управління трудовими ресурсами.

У цілому, стратегія і тактика розвитку професійно орієнтованої моделі шкільної освіти на Донеччині є логічним продовженням теоретичних ідей та практичних заходів регіональних програм "Упровадження профільного навчання на 2007-2010 роки" та "Шкільна бізнес-освіта на Донеччині".

Тому мета програми на етапі пілотажного дослідження була визначена нами таким чином: розроблення механізму стійкого інноваційного розвитку, професійно орієнтованої освіти та його застосування у шкільній практиці Донецького регіону.

Для реалізації мети Програми передбачалося вирішення таких завдань:

? створення необхідних умов для досягнення нової, сучасної якості загальної середньої освіти на основі оптимізації діяльності освітніх установ різних типів і видів та їх активної мережевої взаємодії;

? забезпечення рівних можливостей доступу всіх школярів до отримання якісних освітніх послуг за індивідуальними освітніми траєкторіями в умовах профільного навчання;

? експериментальний відбір нових форм організаційно-методичного супроводу навчального процесу в профільних класах;

? забезпечення поглибленого вивчення окремих шкільних предметів, що відповідає запитам учнів та сприяє підвищенню рівня їхньої самостійної творчої діяльності;

? створення умов для диференційованого змісту навчання старшокласників відповідно до здібностей, індивідуальних схильностей і потреб;

? розширення можливості соціалізації учнів, підвищення ефективності підготовки випускників ЗНЗ до засвоєння змісту вищої освіти;

? створення програми психологічного супроводу допрофільної підготовки і профільного навчання;

? розроблення комплексу діагностичного інструментарію для здійснення психологічної допомоги в організації професійної орієнтації;

? упровадження системи моніторингу результатів ефективності профільного навчання та профорієнтаційної роботи у ЗНЗ;

? адаптація педагогів і шкільних психологів до роботи в умовах допрофільної підготовки та профільного навчання.

Було також визначено терміни та етапи реалізації Програми на період пілотажного дослідження:

? 2008 рік - початок реалізації Програми в умовах допрофільної підготовки учнів 8-9-х класів, яка здійснюється за кількома напрямами:

? інформаційний - поглиблення знань учнів про професії, навчальні профілі, освітні програми, вимоги до учнів профільних класів тощо;

? психологічний - розширення уявлень про себе, свої здібності та можливості, розвиток уміння співвідносити свої здібності з вимогами певної професії, розвиток рефлексії;

? діяльнісний - залучення учнів до активної, творчої, дослідницької та соціально значущої діяльності, аналіз життєвих планів, використання портфоліо навчальних досягнень, створення технології вибору освітньої траєкторії учня.

2009 рік - подальше впровадження Програми в умовах профільного навчання учнів 10-11 класів з посиленням уваги до технологічного профілю. У межах цього етапу розв'язувалися такі завдання:

? введення курсів за індивідуальною формою навчання;

? упровадження сучасних інтерактивних технологій навчання та інформаційно-комунікаційних технологій;

? раціональне використання творчого потенціалу педагогічних працівників;

? забезпечення реалізації профільного навчання відповідно до потреб Донецького регіону в кадровому забезпеченні;

? створення умов для формування особистості, орієнтованої на досягнення успіху в сфері технологічної діяльності.

2010 рік - заключний етап, на якому було передбачено:

? аналіз результатів упровадження Програми в умовах допрофільної підготовки та профільного навчання;

? відбір та розповсюдження інноваційних моделей профорієнтаційної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах;

? прийняття управлінських рішень щодо подальшого розвитку системи професійної орієнтації школярів на обрання робітничих та інженерних професій.

Пріоритетні напрями Програми визначено відповідно до її мети і завдань.

Пріоритет 1. Соціальна інтеграція учнів навчальних закладів Донеччини на основі системи профорієнтаційної роботи.

Пріоритет 2. Удосконалення нормативно-правової бази допрофільної підготовки та профільного навчання в Донецькій області.

Пріоритет 3. Розроблення теоретичних і практичних змістових компонентів різнорівневої та різновікової підготовки до професійної діяльності в реальних регіональних умовах з урахуванням особливостей попиту на робочі та інженерні професії.

Пріоритет 4. Наукове забезпечення розвитку профорієнтаційної роботи в області.

Пріоритет 5. Пропаганда та підвищення статусу робітничих та інженерних професій у засобах масової інформації.

Пріоритет 6. Забезпечення адекватності профорієнтаційної роботи вимогам регіонального ринку праці.

Ефективність роботи щодо формування професійних намірів школярів у загальноосвітньому навчальному закладі забезпечувалася систематичністю її проведення, починаючи з початкової ланки і до закінчення ЗНЗ. Тому профорієнтаційна робота у школах Донеччини організовувалась у такій послідовності:

? 1-4 класи - розширення отриманих у дошкільному закладі знань про світ професій (екскурсії, презентації професій батьків, рольові ігри);

? 5-6 класи - надання необхідних знань про професії взагалі й конкретно про ті, що затребувані у цьому регіоні (бесіди, зустрічі із представниками різних професій, екскурсії на підприємства тощо);

? 7-9 класи - розвиток професійних інтересів і схильностей (участь у гуртках технічної творчості, художній самодіяльності, спортивних секціях, агітбригадах тощо);

? 10-11 класи - трудове навчання на базі навчально-виховного комплексу, профільне навчання, трудові проби, працевлаштування на літній період, суспільно корисні трудові справи, знайомство зі спеціальностями, за якими ведуть підготовку професійно-технічні навчальні заклади, вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, а також вищі навчальні заклади технічної спрямованості.

Діяльність щодо професійної орієнтації учнів до обрання робітничих професій включала формування в учнів суспільно значущих мотивів вибору професії, розвиток професійних інтересів, виявлення їхніх індивідуальних схильностей і можливостей, а також організацію консультацій з питань вибору професії, продовження освіти й подальше працевлаштування.

Висновки

На підставі вищезазначеного дійшли таких висновків:

? посилення регіональної спрямованості соціальної і професіональної орієнтації школярів у межах упровадження технології виховної діяльності в сучасному ЗНЗ прискорює процес формування морально-ціннісного ставлення школярів до соціалізації в умовах регіонального виміру;

? результатом роботи є вибір життєвих перспектив учнями в межах регіонального простору;

? узгоджене вирішення питань соціальної і професійної орієнтації у процесі впровадження навчально-виховного курсу "Донеччинознавство" та регіональної програми "Професійна орієнтація школярів до вибору робітничих та інженерних професій" дозволяє забезпечити гармонійний розвиток суспільних та особистісних інтересів у визначенні школярами власного життєвого шляху в умовах регіонального виміру.

Список використаних джерел

1. Бажутин, Т.Т. Сущность и структура социальной ориентации молодежи / Т.Т. Бажутин // Теория и практика профессиональной работы с молодежью. - Пермь, 1979. - Вып. 4. - С. 3-9.

2. Борытко, Н.М. Пространство воспитания : образ бытия / Н.М.Борытко. - Волгоград : Перемена, 2000. - 225 с.

3. Бочаров, П.Д. Воспитательная среда малого города как фактор социализации учащихся общеобразовательных школ : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук / П.Д.Бочаров. - Пенза, 2010. - 20 с.

4. Вербицкий, А.Н. Метод проектов как компонент контекстного обучения / А.Н.Вербицкий, О.Г.Ларионова // Школьные технологии. - 2006. - №5. - С. 77-80.

5. Воспитательная система школы : Проблемы управления / под ред. В.А.Караковского, Л.И.Новиковой, Н.Л.Селивановой, Е.И.Соколовой. - М., 1997. - 112 с.

6. Гармаев, А. Есть ли у вас шансы воспитать подростка сегодня? / А.Гармаев // Народное образование. - 2010. - №2. - С. 241-247.

7. Мудрик, А.В. Социальная педагогика : учеб. [для студ. пед. вузов] / А.В.Мудрик / под ред. В.А.Сластенина. - 3-е изд., испр. и доп. - М. : Академия, 2000. - 200 с.

8. Савченко, С. Субъектность личности в контексте социально-педагогического подхода / С. Савченко // Соц. педагогіка : теорія та практика. - 2005. - №3. - С. 9-12.

9. Харченко, С.Я. Социально-педагогические основы подготовки учителя к работе с детскими общественными объединениями : дисс. … д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 / С.Я.Харченко. - М., 1993. - 334 с.

Размещено на Allbest.ru