Інноваційна культура сучасного керівника закладу освіти (теоретичний аспект)

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Інноваційна культура сучасного керівника закладу освіти (теоретичний аспект)

Мурована Н.М., заступник директора Інституту післядипломної освіти Севастопольського міського гуманітарного університету, кандидат педагогічних наук, доцент

У статті розкрито теоретичний аспект проблеми інноваційної культури сучасного керівника закладу освіти.

Ключові слова: інновація, культура, управлінська культура, інноваційна культура.

Мурованая, Н.Н. Инновационная культура современного руководителя учреждения образования (теоретический аспект)

В статье раскрыт теоретический аспект проблемы инновационной культуры современного руководителя учреждения образования.

Ключевые слова: инновация, культура, управленческая культура, инновационная культура.

Murowana, N. The Innovative Culture of Leader of General Educational (Theoretical Aspect)

Theoretical aspect to the problem of innovational culture of leader of general educational are presented in the paper.

Key words: innovations, culture, culture of management, innovational culture.

Постановка проблеми у загальному вигляді

Глобалізаційні впливи, інтенсифікаційні процеси в інформаційному просторі спричинили появу нового явища - інноваційної культури, яка стала предметом дослідження економічної, соціологічної, психологічної, педагогічної та інших наукових галузей. Така увага до цього питання є закономірною у зв'язку з тим, що більшість дослідників пов'язують подальші способи розвитку людства саме із втіленням інноваційної культури в суспільну практику. Проте поняття "інноваційна культура" як феномен залишається вивченим недостатньо.

Нині інноваційна культура розглядається як один із провідних способів активізації суб'єктів діяльності всіх галузей. Свідченням міжнародної уваги до цієї проблеми є підготовлений Комісією Євросоюзу "План першочергових заходів щодо інновацій у Європі", у якому розглядаються основні підходи щодо формування інноваційної культури. У Хартії інноваційної культури, підписаної діячами науки, культури, освіти, представниками суспільних організацій, органів державної влади Росії системно визначено концептуальні підходи до її розвитку. У Законі України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" визначено сутність поняття "інноваційна культура" і певною мірою започатковано розвиток питання на вітчизняних теренах.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій показав, що феномен інноваційної культури як складової загальної культури вивчали як зарубіжні дослідники - Г. Тернквіст, Б. Санта, Т. Давіла, Дж. Епштейн, Р. Шелтон, А. Ніколаєв, А. Постряков, - так і вітчизняні - С. Биконя, В. Гусєв та інші. Останнім часом інноваційна культура є предметом досліджень соціологів (Ю. Карпова, Б. Лісін, В. Фокіна). Активізувалось дослідження цієї проблеми у вітчизняній освіті. (О. Козлова, Р. Миленкова, О. Аматьєва, Н. Гавриш, В. Носкова, А. Кальянов, О. Єфросініна, М. Сова та інші) та російській (Л. Єлізарова, А. Герасимов, І. Логінов, Л. Холодкова, В. Чернолес та інші)

Сьогодні саме інновації у сфері освітнього менеджменту є основою будь-яких кардинальних змін та важливою передумовою для ініціації інноваційних процесів у системі освіти. Це активізує інноваційну діяльність загальноосвітніх навчальних закладів та обумовило виникнення нового соціального замовлення на підготовку керівників загальноосвітніх навчальних закладів з високим рівнем управлінської компетентності, які не тільки розуміють сутність освітніх інновацій, а й упроваджують їх у навчально-виховний процес, оскільки результативність інноваційних процесів у загальноосвітніх навчальних закладах значною мірою визначається рівнем сформованості інноваційної культури керівника.

Відтак, актуальність, недостатній рівень розроблення концептуального і прикладного аспектів проблеми формування інноваційної культури керівників шкіл у межах теорії і методики менеджменту освіти зумовили вибір теми дослідження. Тому мета статті полягає в розгляді теоретичного аспекту дослідження проблеми інноваційної культури керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Інноватика як окрема галузь науки від початку ХХ ст. досліджує закономірності технічних та економічних нововведень. Інновація (від лат. in - в, novus - новий) означає нововведення. Це поняття визначається і як нове (нововведення), і як процес уведення цього нового у практику. У сучасній психолого-педагогічній літературі інновації розглядаються як "… ідеї, і процеси, і засоби, і результати, взяті в єдності, якісного вдосконалення педагогічної системи" [8, с. 3].

Проблематика загальної педагогічної інноватики є предметом наукових досліджень І. Беха, М. Кларіна, В. Кременя, В. Лазарєва, В. Паламарчук, О. Попової, М. Поташника, Е. Роджерса, О. Савченко, А. Хуторського, В. Сластьоніна, Н. Юсуфбекової та інших. Педагогічна інноватика є надзвичайно актуальною для країни, особливо нині, коли розвиток суспільства знаходиться у так званій точці біфуркації, коли інновації можуть стати визначальним фактором подальшого соціокультурного та економічного прогресу.

Теоретико-прикладним основам формування інноваційної культури педагогічних кадрів були присвячені наукові праці М. Кларіна, Л. Колеснікова, К. Макагон, В. Турченко, А. Ніколаєва та інших. В останні роки проблема формування інноваційного потенціалу управлінської культури керівників загальноосвітніх навчальних закладів розглядалися у наукових роботах Л. Ващенко, Л. Даниленко, Н. Погрібної та інших. Так, Н. Погрібною було обґрунтовано тенденції розвитку теорії управління загальноосвітнім навчальним закладом та управлінської діяльності її керівника в умовах впровадження освітніх інновацій; розмежовано поняття "управління інноваційною діяльністю в загальноосвітньому навчальному закладі" та "інноваційна управлінська діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу" [9]. Для нашого дослідження особливе значення має твердження дослідниці, що інноваційна управлінська діяльність є особистісною характеристикою керівника закладу освіти й залежить від його особистісних якостей, рівня професійної компетентності та творчості.

Це спричинює посилення уваги до такого поняття, як "культура управлінської праці", що містить такі різновиди: загальна або загальнолюдська культура, культура політична, правова, естетична, педагогічна з її складовими залежно від типу загальноосвітнього навчального закладу. Різноманітність видів культур, як і різних сфер їх застосування, потребує системного підходу й аналізу інноваційної культури, без яких управління суспільством сьогодні практично неможливе.

Вивчення теоретичних основ проблеми формування інноваційної культури сучасного керівника закладу освіти як предмета нашого дослідження передбачає аналіз таких категорій, як "культура", "професійна культура" та "інноваційна культура".

Поняття "культура" (від лат. cultura - догляд, обробіток, виховання) увійшло в науковий обіг ще в античності. Саме тоді людина означила ним способи оброблення землі. Але латинський переклад поняття тлумачиться не лише як оброблення, але і як виховання, освіта, розвиток, вшанування.

Сучасна наукова література містить значну кількість визначень поняття "культура". Зокрема, у новому тлумачному словнику української мови подаються три основні лексичні значення цього поняття: сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством упродовж його розвитку; освіченість, вихованість; рівень, ступінь досконалості якоїсь галузі господарської або розумової діяльності.

Культура існує на всезагальному рівні, особливих та індивідуальних рівнях і виконує низку функцій - пізнавальну, виховну, світоглядну, емоційно-естетичну, діагностичну і прогностичну. Зміст і функції культури реалізуються в таких видах, як політична і правова, художня та естетична, культура праці й побуту, соціальна, економічна, екологічна, професійна, педагогічна, інноваційна тощо.

Поглиблене вивчення сутності цього феномена неодноразово було предметом ґрунтовних наукових досліджень. Особливості професійної, педагогічної та інноваційної культури педагогічних працівників розкрито у працях Л. Богданової, І. Дичківської, Б. Єрасова, І. Зязюна, Т. Іванової, О. Козлової, М. Кларіна, Л. Колеснікова, Я. Коломінського, К. Макагон, Р. Миленкової, І. Моделя, А. Ніколаєва, В. Рибалки, З. Становських, В. Турченко, Н. Чепелєвої та інших.

Розглянемо поняття "професійна культура", що має декілька визначень: комплекс індивідуально сформованих стратегій, засобів орієнтації в дійсності, технологій переведення ідей у матеріальні цінності (І. Зязюн); сукупність норм, правил та моделей поведінки людей - відносно замкнена система, пов'язана зі специфікою діяльності людей у сучасних умовах праці (Б. Єрасов); сукупність спеціальних теоретичних знань і практичних умінь, які пов'язані з конкретним видом діяльності (А. Кравченко).

Розвиток сучасної освіти висуває низку вимог до особистої та управлінської культури керівника загальноосвітнього навчального закладу, оскільки високий рівень розвитку зазначених здатностей сприяє успішності його діяльності в сучасних соціально-економічних умовах з урахуванням особливостей об'єкта управління.

Проблема формування управлінської культури керівника загальноосвітнього навчального закладу розглядається в роботах Є. Березняк, Л. Васильченко, Г. Єльнікової, С. Королюк, О. Мармаза, В. Сухомлинського та інших.

За трактуванням С. Королюк, управлінську культуру можна представити як поєднання особистої та професійної культури, а саме: поєднання особистісних якостей, професійних знань і вмінь управлінської діяльності, що виявляється у стилі керування та стилі спілкування, виконанні керівником управлінських функцій, а також у ситуативній поведінці та вчинках [4].

Л. Васильченко обґрунтовує управлінську культуру керівника школи як цілісну властивість особистості, яка має прояви у процесі його професійної управлінської діяльності, характеризує особливості свідомості, поведінки, спілкування та управлінської діяльності керівника, забезпечує усвідомлення та культуродоцільність професійної діяльності, стимулює його творчий розвиток [1].

Особливості діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу пов'язані не тільки з потребою організації демократичних відносин у колективі, здатністю до оновлення власної діяльності, але також з управлінням інноваційними процесами у загальноосвітньому навчальному закладі, тобто з упровадженням у навчально-виховний процес сучасних технологій та інновацій.

Відповідно, особливе значення має інноваційна культура керівника закладу освіти. Для розгляду зазначеного поняття варто звернутися до його категоріального аналізу. Сучасні дослідники тлумачать інноваційну культуру як комплексний соціокультурний феномен, у якому інтегруються проблеми культури, освіти, науки, техніки, виробництва, економіки з соціальною практикою [6]. На особливу увагу заслуговує тлумачення поняття "інноваційна культура", запропоноване Л. Холодковою: "Інноваційна культура - це стан сприйнятливості нововведень особистістю, групою, суспільством, їх готовність до реалізації нововведень як інновацій" [10, с. 12]. При цьому необхідно зазначити, що інноваційна культура фахівця - це один зі складних об'єктів наукового пошуку, тому визначення цього поняття має більшою мірою професійний контекст. Зокрема, інноваційна культура педагогічних працівників визначається як система професійних засобів особистісного розвитку, що забезпечують інноваційний спосіб педагогічної діяльності, провідним компонентом якої є цінності інноваційної педагогічної діяльності. інноваційний культура педагогічний загальноосвітній

У Законі України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" інноваційну культуру визначено як складову інноваційного потенціалу, що характеризує рівень освітньої, загальнокультурної і соціально-психологічної підготовки особистості та суспільства в цілому до сприйняття і творчого втілення в життя ідеї розвитку економіки країни на інноваційних засадах [3].

На думку Л. Ващенко, "вагомим чинником інноваційної діяльності виступає здатність суб'єктів формувати новий погляд на світ, на педагогіку як науку, на власну особистість. Така якість допомагає звільнитись від авторитарних поглядів щодо єдиної точки зору, стати відкритим до різноманітних форм педагогічного досвіду. Це активізує чутливість педагогів до суспільних потреб і вказує на прагнення кожного суб'єкта інноваційного процесу змінити дійсність, визначити ключові проблеми та можливості їх вирішення" [2, с. 294].

Зважаючи на зазначене вище, приєднуємося до думки Л. Овсянкіної про те, що "процесом і продуктом інноваційної діяльності, тобто сукупності того, що інноватор створює і як він це створює, є інноваційна культура" [7, с. 9].

Важливим вважаємо також визначення інноваційної культури К. Макагон, яка розглядає її як складне інтегративне утворення, що "є одним з показників готовності педагога до інноваційної діяльності та складається з цілого ряду якостей, властивостей особистості та професійної компетентності педагога" [5, с. 87]. Ученою обґрунтовано структуру зазначеного утворення, а саме: методологічна культура, дослідницька культура, проектна культура педагога.

Аналіз наявних праць із проблеми інноваційної культури сучасного керівника закладу освіти показує, що дотепер немає єдиного підходу до визначення розглядуваної дефініції. Це насамперед пов'язано з тим, що дослідники особливу увагу приділяють розв'язанню проблем формування інноваційного компонента управлінської культури керівників (Т. Пономарьова), інноваційним підходам до розвитку управлінської компетентності керівника (Т. Соболик), готовності керівника до впровадження освітніх інновацій (І. Линьова) та ін.

Приєднуємося до думки вчених, що інноваційна культура керівника загальноосвітнього навчального закладу є складовою його професійної культури. Формування інноваційної культури керівника забезпечує сприйняття нових інноваційних ідей, готовність і здатність до підтримки й реалізації інновацій у всіх сферах діяльності загальноосвітнього навчального закладу.

Висновки

На основі теоретичного аналізу наукової літератури встановлено, що феномен "культура" є багатозначним і характеризується складністю та багатовимірністю. Це спричинює аналіз таких категорій, як "професійна культура", "педагогічна культура" та "інноваційна культура"; при цьому інноваційна культура фахівця розглядається як один зі складних об'єктів наукового пошуку, тому сутність цього поняття трактується у професійному контексті. Вважаємо, що інноваційна культура керівника загальноосвітнього навчального закладу - це складова його професійної та управлінської культури. Цю тезу обираємо за методологічну основу, щоб на новому рівні дослідити особливості формування інноваційної культури сучасного керівника закладу освіти.

Список використаних джерел

1. Васильченко, Л.В. Формування управлінської культури керівника школи в системі післядипломної педагогічної освіти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук / Л.В. Васильченко. - Тернопіль, 2006. - 22 с.

2. Ващенко, Л.М. Система управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону: дис. … доктора пед. наук: 13.00.01 / Ващенко Л.М. - К., 2004. - 547 с.

3. Закон України "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні" // Законодавство України у сфері інноваційної діяльності: зб. законодав. актів, за станом на 1 березня 2005 р. / упоряд. Г.О. Андрощук, М.В. Гаман; Верховна Рада України. - К.: Парламентське вид-во, 2005. - С. 43-51.

4. Королюк, С. Розвиток управлінської культури керівника загальноосвітнього навчального закладу в процесі підвищення кваліфікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.01 / С. Королюк. - К., 2006.- 20 с.

5. Макагон, Е.В. Развитие инновационной культуры педагога в условиях последипломного образования: учебно-методическое пособие / Екатерина Викторовна Макагон. - Севастополь: Рибэст, 2011. - 178 с.

6. Николаев, А.Н. Инновационное развитие и инновационная культура / А.Н. Николаев // Наука та наукознавство. - 2001. - №2. - С. 54-64.

7. Овсянкіна, Л. Інноваційні процеси особистісно орієнтованого навчання у системі вищої освіти / Л. Овсянкіна // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2005. - №5. - С. 7-14.

8. Підласий, І. Педагогічні інновації / І. Підласий, А. Підласий // Рідна школа. - 1998. - №12. - С. 3-17.

9. Погрібна, Н.С. Педагогічні засади інноваційної управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук / Н.С. Погрібна. - К., 2007. - 22 с.

10. Холодкова, Л.А. Инновационная культура субъектов профессионального образования: концепция, условия формирования / Л.А. Холодкова // Инновации. - 2005. - №7. - С. 4-15.

Размещено на Allbest.ru