Виховання духовної культури у дітей старшого дошкільного віку засобом створення музейного простору в дошкільному навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Духовна культура -- одна із сторін загальної культури людства. На відміну від матеріальної культури, яка орієнтована на предметно-фізичний світ, культура духовна пов'язана з інтелектуальною та емоційно-психічною діяльністю людини і надає визначеності й спрямованості цій діяльності та поведінці людини в цілому. Духовна культура охоплює всі сфери життєдіяльності особистості: мову, звичаї, норми, вірування, знання, мистецтво тощо.

На сучасному етапі розбудови українського суспільства вкрай необхідною є потреба виховання дітей на духовних цінностях, що сприяють формуванню особистості, яка житиме за законами добра, справедливості, чесності, гуманізму. Адже багаторічне відчуження людини від справжніх духовних цінностей сприяло занепаду духовних ідеалів, значно вплинуло на посилення тенденції зростання жорсткого індивідуалізму, зверхнього ставлення до інших та приниження людської гідності, зневаги до рідної культури й історико-культурних традицій. Все це загострило проблеми виховання Людини, людської духовності.

Актуальність проблеми виховання духовної культури особистості полягає в наступному:

По-перше, наше суспільство потребує підготовки глибоко освічених, духовно зорієнтованих людей, які володіють не лише знаннями, але й певним рівнем духовної культури.

По-друге, в сучасному світі зростаюча особистість живе і розвивається в широкому оточенні різноманітних подразників як позитивного, так і негативного плану, які щоденно тиснуть на інтелект і почуття дитини, на сферу духовності та моральності, які перебувають у стадії формування.

По-третє, сама по собі освіта не гарантує високого рівня духовної вихованості, бо вихованість -- це якість особистості, що виражається в повсякденній поведінці людини та її відношенні до інших людей.

По-четверте, озброєння основами духовної культури важливе і тому, що це не лише дає маленькій дитині уявлення про культуру поведінки, прийнятну у сучасному суспільстві, але й забезпечує розбудову внутрішнього (інтелектуального, морального та естетичного) потенціалу шляхом гармонійного поєднання трьох складових духовності: Істини, Добра, Краси.

Проблема розвитку духовного потенціалу особистості в дошкільній педагогіці не нова. Цьому питанню приділяли увагу такі видатні педагоги як Ф. Фребель, К. Ушинський, С. Русова, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін. Зокрема С. Русова зазначила, що дошкільний вік у сенсі духовного розвитку унікальний і своєрідний. Він закладає основи образного сприймання світу як повного несподіванок і таємниць. Це перші кроки до духовного ідеалу, і при певних умовах вони можуть перетворитися в «любов до правди, до краси, до рідного краю, до щастя вселюдського» [8, с. 179]. Завдання дорослих -- залучити дошкільнят до духовних переживань, зробити прагнення дитячих душ щирими, глибокими, різносторон- німи. Ці навички формуються у дітей поступово, їх виховання значною мірою залежить від спрямованості й майстерності педагогів та наполегливості батьків.

З наймолодшого віку дорослі мають створити усі необхідні умови для збагачення духовного світу дітей, захистити від негативних впливів, щоб задоволення дитячих запитів сприяло їх найвищому духовному розвитку. Варто зосередитись на головному: забезпечити кожній зростаючій особистості найважливішу підтримку -- духовну.

Музейна педагогіка в останні десятиліття набула в дошкільній освіті великої популярності: створюються музейні програми, виходять публікації, книги, розробляються методичні рекомендації. Музейна педагогіка -- галузь діяльності, що забезпечує передавання культурного досвіду на основі міждисциплінарного й поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музейного середовища. Музей не «ілюструє» історію, не вивчає історії. Він формує в людини особистісне емоційне ставлення до тих чи інших історичних фактів.

Поняття «музейна педагогіка» з'явилося на початку 80-х років ХХ століття і було запозичене з німецької термінології. За цей короткий час сам термін і означена ним діяльність міцно увійшли в педагогічну практику, про це свідчать музейно-освітні програми для вихованців освітніх установ.

Сутність технології полягає у розумінні музею як «багатовимірного світу», в якому переплітається досвід раціонального пізнання з чуттєвим. Вченими розроблено модель музейно-педагогічного процесу, яка включає такі елементи:

- складники музейно-педагогічного процесу (музейне середовище, музейне приміщення, навколомузейний простір, експозиції, експонати, глядачі),

- форми музейно-педагогічного процесу (екскурсії, заняття, свята, концерти, конкурси, вікторини тощо),

- методологічна основа музейно-педагогічного процесу (діалог з вихователем, з однолітками),

- принципи спілкування (інтерактивний, чуттєвий, комплексний).

В музейній педагогіці виділяють наступні напрямки:

1. Інформування -- перша сходинка музейної науки (початкові відомості про музей, музейні предмети, експонати).

2. Навчання -- якісно новий рівень, який включає в себе передачу і засвоєння набутих умінь і навичок.

3. Розвиток творчих здібностей -- музей створює особливі умови для розвитку творчих здібностей завдяки спільній прикладній діяльності вихователів та вихованців.

4. Спілкування -- встановлення взаємних ділових або дружніх стосунків на основі спільних інтересів.

5. Відпочинок -- організація вільного часу в музеї.

Зміст напрямів музейної педагогіки розкривається через різноманітні методи і прийоми роботи з дітьми, серед яких варто виділити: бесіди, розповіді, читання творів, перегляди слайдів, фільмів, прослуховування аудіозаписів, моделювання, «прожиття» історичних та культурних подій, спільна прикладна діяльність вихованців та вихователів та ін.

При використанні музейної педагогіки у системі роботи з дошкільниками передбачається дотримання наступних принципів: наочність, доступність, динамічність, змістовність, послідовність ознайомлення з музейними колекціями, гуманізм, активність дітей, рухомість змісту занять у музеї.

Проаналізувавши досвід педагогів (Б. Столярова, О. Караманова, І. Шорохова, І. Підгірної, А. Синекоп та ін.), ми дійшли висновку про необхідність використання у дошкільному навчальному закладі елементів музейної педагогіки, зокрема музейного простору, не лише як освітнього засобу, а з метою виховання духовної культури особистості.

У термін «музейний простір» вкладено розуміння того, що музей здатний у числі інших сучасних чинників цілеспрямовано забезпечувати процеси виховання і навчання. Однак в умовах дошкільного навчального закладу неможливо створити експозиції, що відповідають вимогам музейної справи. Тому музеї в ДНЗ називають міні-музеями. Міні-музеї -- це особливий розвивальний простір. Частина слова «міні» відображає вік дітей, для яких вони призначені, розміри експозиції і чітко визначену тематику такого музею. Призначення міні-музеїв -- залучити дітей до активної діяльності і спілкування, впливати на їхню емоційну, культурну сферу. Дослідження вчених дозволили констатувати, що у дітей, які займаються в музейно-освітньому просторі, певним чином модифікується розумова діяльність, діти більш вільно оперують образами. Призначення музею -- духовне виховання дошкільнят, суть якого полягає в тому, щоб зростити в дитячій душі насіння любові до рідної природи, рідного краю і сім'ї, історії та культури своєї країни, до всього, що створено працею людей. Музей в дитячому садку -- досить цікаве та перспективне явище, бо містить у собі великий потенціал для особистісного розвитку дошкільнят. Він розширює «середовище існування» дитини вже з дошкільного віку і є місцем культурного відпочинку. Головне у музеї -- не його площа чи величина колекції, а культурна цінність експонатів.

Музей здатний збагатити внутрішній світ дитини, а музейна педагогіка сприяє цьому, враховуючи особливості дитячого віку. З дошкільного віку повинно починатись знайомство із музейною справою. Саме в дошкільному закладі діти отримують перші відомості про різні явища життя, вбирають повагу до свого міста, до Батьківщини, дізнаються багато нового про минуле і сьогодення, традицій та культуру свого народу. Тому надзвичайно важливо в цей період сформувати навколо дитини відповідне середовище, розвинути в неї естетичне сприймання, а також емоційно-позитивне ставлення до тих чи інших історичних та культурних явищ.

З огляду на важливість окресленої проблеми для виховання підростаючого покоління, у 2016 році на базі ДНЗ «Любавонька» міста Переяслава-Хмельницького Київської області розпочато експериментальне дослідження, метою якого є: виявити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови ефективного виховання духовної культури у дітей старшого дошкільного віку засобом створення музейного простору в освітньо-виховному процесі ДНЗ.

Ми припустили, що ефективність виховання духовної культури у старших дошкільників значно підвищиться за таких умов: створення освітнього середовища в ДНЗ з використанням музейного простору як осередку духовного розвитку особистості; спеціальна розробка системи роботи з виховання духовної культури у дітей старшого дошкільного віку за допомогою впровадження елементів музейної педагогіки в навчально-виховний процес ДНЗ; вдосконалення педагогічної майстерності вихователів ДНЗ, набуття ними професійних компетентностей щодо виховання духовної культури у дітей; організація освітньо-виховного процесу в ДНЗ на засадах співпраці з родиною. музейний педагогічний культурний поліхудожній

Здійснення експериментального дослідження передбачено у 2016--2020 роках поетапно.

I етап - підготовчий (січень-квітень 2016 року): визначення та наукове обґрунтування теми, мети, завдань дослідно-експериментальної роботи, визначення етапів роботи та їх змістовного наповнення, вивчення досвіду роботи педагогічних колективів інших дошкільних навчальних закладів з означеної проблеми; формування творчої групи педагогів за темою дослідно-експериментальної роботи; підготовка керівників і педагогічних працівників дошкільного навчального закладу до створення управлінських й організаційно-педагогічних умов формування музейного простору в дошкільному закладі; оволодіння педагогічним колективом науково-теоретичним та практичним матеріалом щодо використання музейного простору у навчально-виховному процесі; аналіз проблем і потенційних можливостей духовного розвитку вихованців у системі навчально-виховного процесу; налагодження співпраці з Переяслав-Хмельницьким історико-етнографічним заповідником «Переяслав»; підготовка навчально-методичної бази ДНЗ; організація постійно діючого семінару для працівників дошкільної освіти з проблеми дослідження; затвердження програми дослідно-експериментальної роботи; підведення підсумків підготовчого етапу дослідно-експериментальної роботи.

II етап - діагностично-концептуальний (квітень 2016 р. - січень 2017 р.): розробка системи роботи з виховання духовної культури у старших дошкільників засобом створення музейного простору в умовах дошкільного навчального закладу; розробка критеріального та діагностичного інструментарію експерименту; здійснення діагностики педагогічної компетентності педагогів закладу з проблеми дослідження; розроблення механізму стимулювання діяльності педагогічного, батьківського та дитячого колективів з метою впровадження музейного простору в умовах дошкільного навчального закладу; вивчення ставлення педагогів та батьків до окресленої проблеми; аналіз стану роботи з виховання духовної культури у старших дошкільників; аналіз педагогічної документації закладу в аспекті націленості освітнього процесу на виховання духовної культури у дітей; підсумки роботи ІІ етапу експерименту.

III етап - формувальний (2017-2018 рр.): здійснення експериментальної перевірки висунутої гіпотези, концептуальних положень на різних рівнях організації освітньо-виховної роботи в дошкільному навчальному закладі; коригування методики експериментального пошуку у старших вівкових групах (проведення різноманітних навчально-виховних заходів із використанням елементів музейної педагогіки); проведення круглих столів, семінарів, конференцій, майстер-класів, присвячених актуальним питанням використання музейного простору в дошкільному навчальному закладі; розроблення і наповнення освітнього веб-ресурсу програми на сайті ДНЗ; організація, проведення й забезпечення участі педагогів, які реалізують програму дослідно-експериментальної роботи, у виставках, науково-практичних конференціях, семінарах тощо; визначення позитивних результатів дослідно-експериментальної роботи і питань, які потребують подальшого вирішення; накопичення набутого педагогічного досвіду з питань експерименту; забезпечення постійного цілеспрямованого підвищення професійної компетентності, кваліфікації педагогів шляхом використання різних форм методичної роботи.

IV етап - контрольно-узагальнювальний (2019-2020 роки): проведення порівняльного аналізу даних вхідної, поточної та вихідної діагностики ефективності системи роботи з виховання духовної культури у старших дошкільників шляхом створення музейного простору в умовах освітньо-виховної діяльності дошкільного навчального закладу; співвідношення результатів експерименту з поставленими метою та завданнями; узагальнення матеріалів про результати дослідно-експериментальної роботи; підготовка й публікація науково-методичних матеріалів щодо основних завдань, ідей програми та реалізації завдань дослідно-експериментальної роботи; підведення підсумків дослідно-експериментальної роботи.

Головним результатом експерименту стане реалізація цілісного системного підходу у науково-методичному забезпеченні освітньо-виховного процесу ДНЗ, який дозволить розкрити особливості та специфіку виховання духовної культури у дітей старшого дошкільного віку засобом створення музейного простору в дошкільному навчальному закладі.

Отже, музейний простір в дошкільному навчальному закладі допоможе збагатити дітей враженнями від нових, незнайомих предметів, яких вони ніколи не бачили, і не могли бачити в доступній дійсності, і головне -- допоможе закласти духовний фундамент зростаючої особистості, що забезпечить її повноцінний розвиток та внутрішнє становлення на наступних вікових етапах.

Размещено на Allbest.ru