Просвітницька діяльність фізико-математичних товариств України другої половини ХІХ - початку XX століття

Для сьогодення вивчення досвіду діяльності наукових товариств є дуже важливим у процесі культурних та наукових змін України. Громадсько-наукові об'єднання створювалися з метою розв'язання як наукових проблем, так і питань освітнього, педагогічного та просвітницького характеру.

Функціонування наукових товариств викликає значний інтерес серед науковців, проте відсутнє системне та комплексне опрацювання документів та літератури і висвітлення просвітницької діяльності фізико-математичних товариств України в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.

Результати дослідження можуть бути використанні для створення цілісної картини діяльності наукових товариств.

Діяльності природничо-наукових товариств та природознавства в цілому присвячені дослідження відомих вітчизняних вчених О. Я. Пилипчука, С. П. Рудої, В. С. Савчука, Ю. О. Храмова та ін. Педагогічну та просвітницьку діяльність фізико-математичних товариств вивчали О. М. Микитюк, Т М. Кравченко, В. С. Савчук, Н. М. Кушлакова, Г С. Бобрицька, І. В. Фурман та ін. Джерельною базою статті служить звітність про поїздки науковців, протоколи засідань та періодичні видання.

Метою статті є провести історіографічне дослідження просвітницької діяльності фізико-математичних товариств України другої половини ХІХ - початку ХХ століття, яка носила різнобічний характер: публічні лекції, поширення науково-педагогічних знань, видавнича діяльність, аналіз і розробка підручників, обмін науковою інформацією між вітчизняними та зарубіжними вченими. лекція фізика математика університет

Просвітницька діяльність товариств набувала різних форм через наукову, видавничу, організаційну та педагогічну діяльність членів товариств. Однією з форм просвітницької діяльності була популяризація фізико-математичних знань в українському соціумі.

Звіт лекційного комітету [11] свідчить про новий етап діяльності Новоросійського товариства з організації системи природничої і математичної освіти, що почався з 24 березня 1895 року. Вже на самому початку своєї діяльності лекційний комітет виробив ряд основних положень. Лекції читалися щодня по дві години, із загального числа слухачів певна частина (у перші два роки 10%) звільнялася від плати за навчання, частина плати за лекції (20%) відраховувалася в лекційний фонд, робота лекторів оплачувалася, лекції формувалися по відділах наук в вигляді систематичного курсу або окремих розділів.

З статті Т. М Федотової [19] дізнаємося, що початку 1903 року в Одесі дозволено відкрити Вищі жіночі курси. Для прискорення справи професора Новоросійського університету взяли на себе зобов'язання їх безкоштовної організації. 21 вересня 1903 року відбулося офіційне відкриття трирічних жіночих педагогічних курсів, які в 1906 році були перетворені у Вищі жіночі курси у складі фізико-математичного та історико-філологічного факультетів. Більшість викладачів фізико-математичного факультету цих курсів були співробітниками Новоросійського університету, членами Новоросійського товариства природознавців.

Діяльність Київського фізико-математичного товариства виразилась в організації популярних курсів і читанні публічних лекцій. Протоколи засідань товариства [7-10] та «Історія Київського університету» [4] дають відомості, що у 1891 р. члени товариства Броунов, Ігнатович-Завілейський, Савелєв читали публічні лекції, одна половина збору від яких йшла на користь бідних студентів, а інша - призначалась для посилення коштів товариства. У тому ж році публічні лекції на користь потерпілих від неврожаю читали В. П. Єрмаков, П. Н. Вєнюков, С. М. Богданов, С. Н. Реформатський, П. Я. Армашевський, В. П. Фабриціус та ін. Предметом читання В. П. Єрмакова була його відома лекція «Про викладання алгебри». В 1893-1894 рр. лекції читались на користь фонду ім. М. І. Лобачевського, який збирався Казанським математичним, товариством для встановлення пам'ятника знаменитому російському геометру і для призначення премії за твори в галузі геометрії. Лекції читали Р. К.

Савельєв, М. М. Шіллер, В. В. Ігнатович-Завілейський, І. П. Соколов та ін. Чистий прибуток від цих лекцій був переданий Казанському математичному товариству. У 1904 р. члени товариства читали лекції на користь російських солдат, поранених на Далекому Сході. Організацією публічних лекцій відала особлива комісія товариства, головою якої був В. П. Єрмаков.

Наукова діяльність членів досліджуваних товариств виражалась також в участі у з'їздах. Аналізуючи протоколи 7 з'їзду російських природознавців і лікарів в Одесі з 18 по 28 серпня 1883 року, ми бачимо, багатогранність доповідей вчених про власні дослідження. К. Н. Жук (з Києва) зробив повідомлення «Объем жидкости, как функция температуры при большем давлении» (протокол 3-го засідання секції фізики 22 серпня 1883 року), В. М. Лігіним зроблено повідомлення «О полезном действии инсолаторов» (протокол 4-го засідання секції фізики 24 серпня 1883 року), В. П. Єрмаков зробив повідомлення «О сходимости рядов» (протокол засідання математичної секції 20 серпня 1883 року), М. Є. Жуковський «Об удар двух шаров, из которых один плавает в жидкости», М. Я. Сонін «Обобщения одной формулы Абеля», М. Ф. Хандріков «О решении задачи Кепплера» (протокол засідання математичної секції 22 серпня 1883 року). М. Є. Жуковскьий повідомив «О графическом решении основного уравнения при вычислении планетных орбит» (протокол засідання математичної секції 26 серпня 1883 року).

З аналізу щоденника Х-го з'їзду російських природознавців і лікарів у Києві 1898 року бачимо: 21 серпня на секції фізики Б. П. Вейнберг прочитав повідомлення «Критический обзор определений скорости света», Г. Г. Де-Метц - «Поляризация Х-лучей», «Роль емкости человеческого тела в электрической цепи высокого напряжения», О. О. Косоногов - «Измерения длины электрических волн», М. Д. Пільчиков - «Фотографии молнии», М. М. Шіллер - «К выводу изменения упругости насыщенного пара внешним поверхностным давлением», «Теплота растворения газов в жидкости», І. І. Косоногов - «Интерференция электрических колебаний и определение диэлектрических постоянных», М. Д. Пільчиков - «О фотогальванографии» (22 серпня на секції фізики), Г. Г. Де-Метц - «Измерение электроемкости человеческого тела», М. М. Шіллер - «Теплота разжижения растворов» (26 серпня), М. Д. Пільчиков - «О действии электрической искры на сопротивление порошка» (27 серпня).

На секції математики П. К. Преображенський доповів результати наукових досліджень «Распространение теории квадратичных форм на мнимое переменное», В. П. Єрмаков «О правильных Римановых поверхностях» (28 серпня).

З аналізу щоденника ХІ-го з'їзду російських природодослідників і лікарів в Санкт-Петербурзі 20-30 грудня 1901 року бачимо: 20 грудня на секції математики виступили Г В. Пфейфер «Разделение радикалов в решении абелевых уравнений», В. П. Єрмаков «Однозначные функции с дефектными площадями». На секції фізики - М. М. Шіллер «К термодинамике насыщенных растворов», Н. Д. Пильчиков «Ионизационное поле радия», М. О. Умов «Об отношении между коэффициентами в выражении потенциала земного магнетизма», Г. Г. Де-Метц «О случайном двойном преломлении» (22 грудня), Д. М. Зейлігер «К теории плоских централов» (23 грудня).

Діяльність членів товариства знайшла свій вираз в участі їх у зарубіжних з'їздах і конгресах. Там вони не залишались в ролі пасивних слухачів, а дуже часто виступали, доповідаючи про результати своїх творчих пошуків.

У звіті про відрядження на 4 міжнародний конгрес математиків в Римі 6-11 квітня професор Д. Синцова зазначав: «Вважаю не зайвим з'ясувати мету моєї поїздки в Рим і вказати ті результати, які вона принесла. Мене цікавили диференціальні рівняння. Про рівняння нічого нового почути не вдалося. Зате з'ясувалися деталі новітніх досліджень. Стало ясним, які дослідження в даний момент заслуговують премії на міжнародному конкурсі» [13].

У звіті про відрядження на з'їзд Німецького Математичного союзу 15-21 вересня 1907 року Д. Синцова писав: «... Але значення цих з'їздів лежить не в цих тільки демонстраціях, не в одних доповідях, а в тому живому спілкуванні, яке встановлюється між працівниками науки» [12].

Літом 1895 р. на 67 з'їзд німецьких природознавців і лікарів у Любеку були відряджені проф. Г. К. Суслов (Г. К. Суслов виступив з повідомленням «Сплошная группа вращений Дарбу») і П. М. Покровський. У травні 1904 р. проф. Д. О. Граве був відряджений за кордон для участі у Міжнародному конгресі в Гейдельберзі. В 1908 р. на IV Міжнародному конгресі математиків у Римі з доповідями про свої роботи виступили Г. В. Пфейфер та І. І. Бєлянкін. В 1911 р. фізико-математичний факультет відкомандирував проф. П. В. Воронця на з'їзд Союзу німецьких математиків.

Не стояло осторонь суспільного життя і приймало активну участь в значних подіях в науковому світі і Харківське математичне товариство, якому присвячена монографія Н. М. Кушлакової [6]. Одним з напрямків такої діяльності була участь товариства як у підготовці, так і в роботі самих з'їздів. Аналізуючи протоколи засідань ХМТ бачимо, що це не поодинокий факт, а послідовна, ґрунтовна й змістовна робота товариства в цьому напрямку. Так, у засіданні 28.02.1897 р. зачитано лист від комітету міжнародного з'їзду математиків у Цюріху із запрошенням прийняти участь в роботі з'їзду. Діяльною була участь членів ХМТ С. Н. Бернштейна й Д. М. Синцова в роботі І Всеросійського з'їзду викладачів математики в Петербурзі, тому в резолюції з'їзду, яка зачитана в засіданні товариства 22.03.1913 р. відмічено, що на наступному з'їзді викладачів математики, що відбудеться в Москві незабаром, бажано бачити представників від Харкова. Ще один з напрямків суспільної діяльності ХМТ - є участь в значних подіях у науковому житті. Найбільш видатною подією перших років існування товариства слід відзначити його участь у святкування 100 - річчя з дня народження М. І. Лобачевского. В 1901 р. товариство прийняло активну участь у святкуванні 100-річного ювілею з дня народження українського математика М. В. Остроградського, відрядивши делегацію з трьох осіб - О. М. Ляпунова, М. А. Тихомандрицького й В. А. Стеклова, а також, направивши вітальну телеграму Полтавському Товариству любителів фізики і математики з приводу ювілею акад. Остроградського.

Активну участь ХМТ приймало в суспільному житті міста і держави, у роботі міжнародних конгресів і всеросійських з'їздів викладачів математики. Так, улітку 1913 р. у Харкові проводилась педагогічна виставка. Ця подія мала неабияке значення для освітян і не залишилась поза увагою преси того часу. Так в «Харьковских губернских ведомостях» за 15 і 18 червня та 2 липня 1913 р. і «Вестнике народного образования» за травень - червень 1913 р. можна знайти короткі огляди стосовно відкриття та проведення педагогічної виставки в Харкові.

Активну участь приймали члени ХМТ у роботі з'їздів викладачів математики. Так, як видно з протоколів, для участі в роботі другого Всеросійського з'їзду викладачів математики, що проходив у Москві в кінці грудня - на початку січня 1914 р. були запрошені члени ХМТ. З 12 пленарних доповідей, зачитаних на з'їзді, шість підготували харківські вчені: три доповіді прочитав Д. М. Синцов, по одній С. Н. Бернштейн, Г. О. Грузинцев, М. М. Салтиков. Вивчення інформаційно-видавничої діяльності, як періодичної, так і нерегулярної, дозволяє зробити важливі висновки про роль Новоросійського товариства в поширенні фізико-математичних знань в українському соціумі.

У дослідженні Г. С. Бобрицької [1] окреслено основні форми громадсько-просвітницької діяльності членів Харківського математичного товариства (науково- організаційної, видавничої, педагогічної, участь у наукових та педагогічних з'їздах).

Вивченню періодичної преси товариств Півдня України присвячені дослідження В. С. Савчука [18]. Один з напрямків видавничої діяльності полягав в налагодженні випуску періодичних збірників, журналів, записок, праць, в яких відбивалися і наукові досягнення, і поточне життя.

Особливий інтерес представляють періодичні видання, що знаходилися у сфері впливу природничонаукових товариств Півдня Російської імперії. І в першу чергу це журнал «Вісник дослідної фізики та елементарної математики», діяльність якого в галузі математичних наук та його вплив на наукову і педагогічну життя Російської імперії розглянуто в деяких роботах. В більшій мірі існування цього видання пов'язано з Одесою, Новоросійським товариством природознавців. Заснований спочатку 1884 р. в Києві В. П. Єрмаковим як «Журнал елементарної математики», з 1886 р. він став виходити під вищенаведеним найменуванням. Видавцем його з цього ж року, за погодженням з В. П. Єрмаковим, став відомий педагог-фізик Е. К. Шпачинський.

У зв'язку з відкриттям у НТП в 1876 р. математичного відділення постало питання про заснування його спеціального органу. З'явилося перше математичне видання першого математичного товариства в Україні. Рішення про випуск «Записок математичного відділення Новоросійського товариства природознавців» (Записки МВ НТП) було прийнято у квітні 1877 р., а перший том тиражем 500 прим. вийшов в 1878 р.

В монографії Н. М. Кушлакової [6] знаходимо відомості про видавничу справу Харківського математичного товариства. З самого початку своєї діяльності Харківське математичне товариство видавало журнал, який з 1888 року носив назву «Сообщения Харьковского математического общества» (СХМО).

Аналіз джерел та літератури свідчить про те, що товариства відігравали провідну роль у розвитку і популяризації природничих наук в Україні в другій половині XIX - початку XX ст. Здійснюючи і узагальнюючи наукові дослідження в галузі природознавства, товариства тим самим допомагало вивченню фізико-математичних наук у школах. Досягали мети і шляхом спорядження екскурсій та експедицій, проведенням дослідів. За результатами проведеної роботи друкувалися наукові праці, читалися публічні лекції, проводилися регулярні зібрання для читання рефератів, повідомлень. Плідна наукова і просвітницька діяльність товариств при університетах безумовно сприяла вихованню в них висококваліфікованих наукових кадрів. Поряд з широкою науково-дослідною і просвітницькою практикувалися зарубіжні наукові відрядження, публікація праць в іноземних журналах, з метою популяризації досягнень українських науковців.