Методичні рекомендації до програми "Методика музичного виховання"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти й науки, молоді та спорту України

Криворізький національний університет

Криворізький педагогічний інститут

Кафедра дошкільної освіти

Методичні рекомендації до програми "Методика музичного виховання"

м. Кривий Ріг

2012

УДК 373.2.011.3-51:78(07)

ББК 74.100.5: 85.31

Б 43

Методичні рекомендації до програми «Методика музичного виховання» (для вихователів ДНЗ з/в) / Розробник Бєлікова Олена Аркадіївна - Кривий Ріг: ДВНЗ «КНУ» КПІ, 2012. - 38 с.

Шановні вихователі, цей матеріал підготовлений для тих, хто не знає нотної грамоти, хто не ходив до музичної школи, не співає та не дуже розуміє музику. Проте, симпатизує музиці, і усвідомлюючи особливу роль педагога у процесі виховання особистості дитини, спрямовує свою професійну підготовку до осягнення музичного мистецтва та методів музичного виховання. Окрім теоретичного матеріалу, тут підібрані цікаві для дітей та зрозумілі для вас музичні вправи, ігри, загадки, які доцільно використовувати в практиці музичного виховання дітей без допомоги музичного керівника. Вони принесуть вам глибоке задоволення від музичної діяльності.

Розробник: Бєлікова О.А. - асистент кафедри дошкільної освіти КНУ.

Рецензенти: Бєлікова В.В. - кандидат музикознавства, доцент кафедри музикознавства, інструментальної та хореографічної підготовки КНУ, «Заслужений працівник культури України» ;

Ракитянська Л.М. - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри методики музичного виховання, співу та хорового диригування КНУ;

Любар Р.О. - кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри методики музичного виховання, співу та хорового диригування КНУ.

Затверджено і рекомендовано до друку кафедрою дошкільної освіти Криворізького державного педагогічного університету (протокол № 16 від 16.01.2012р.)

©ДВНЗ «КНУ» КПІ, 2012

Зміст

музичний виховання дошкільник

Вступ

1. В чому цінність музичного мистецтва?

2. «Культура» й музичне виховання

3. З чого створена музика?

4. Гра «музичні кола» (на почуття ритму)

5. Які бувають звуки?

6. Гра «Які вони - звуки музики?»

7. Знаки альтерації

8. Гра «Веселі нотки»

9. Гра «Високі та низькі звуки»

10. Три секрети музики

11. Комплекс музикальності

12. Методи й прийоми музичного виховання

13. Гра «Музична прогулянка»

14. Вправа «Диригент»

15. Слухання та сприйняття як вид музичної діяльності

16. Музика для дітей (рекомендований інструментальний репертуар)

17. Цікаві факти

18. Гра «Про що нам розповідає музика»

19. Деякі ритмічні вправи за методикою Крала Орфа

20. Вправа «Запитання - відповідь»

21. Вправа «Ритмічні варіації або ритмізація»

22. Тексти до ритмічних та мелодійних вправ

23. Авторська система Е.Ж. Далькроза у розвитку музичних здібностей дітей

24. Декілька прикладів вправ, ігор з використанням методики Е.Ж. Далькроза

25. Веселі загадки

26. Музична терапія та її вплив на розвиток та виховання особистості дошкільника

Література

Вступ

«Методика музичного виховання» є однією із найважливіших дисциплін для формування сучасного фахівця педагогічного факультету, оскільки музичне виховання має вагоме значення в естетичному та моральному становленні особистості дитини. Засобами мистецтва діти залучаються до культурного життя, знайомляться з суттєвими суспільними явищами. В процесі сприйняття музики у них розвивається пізнавальний інтерес, естетичний смак, розширюється світогляд.

Враховуючи найважливіші напрямки модернізації освітньої системи в Україні, головною метою викладання «Методики музичного виховання» є підготовка такого покоління педагогічних працівників, яке буде здатне працювати в умовах ринкової економіки, інтеграції українського суспільства в світовому та європейському загальнокультурному просторі.

Відповідно до визначеної мети ставляться навчальні, розвивальні та виховні завдання:

пробуджувати активний інтерес і любов до музики, розвивати правильне її сприйняття, формувати почуття та уявлення дітей, стимулювати їх морально-естетичні переживання, здатність емоційної чуйності.

збагачувати музичні враження, знайомлячи з різними музичними творами та відомостями про них.

залучати до різних видів музичної діяльності, навчати способам на навичкам співу та музично-ритмічних рухів, грі на музичних інструментах.

формувати співочі голоси дітей, добиваючись виразності співів, образності та ритмічності рухів, їх координації, точності гри на музичних інструментах

розвивати музичні здібності: емоційну чутність, мелодичний слух, ритмічне почуття, тембровий слух.

сприяти самостійній музичній діяльності дітей: розповідати свої враження від почутої музики, виконати (без підтримки дорослих) знайому пісню.

виховувати музичний смак у дітей, ціннісне ставлення до музичного матеріалу, оцінне ставлення до самостійного виконання пісень, танців, хороводів, ігор.

Протягом вивчення дисципліни «Методика музичного виховання» студенти набувають елементарні теоретичні знання про музику, особливості проявлення у дітей здатності сприймати музику, методи виховання та навчання, відомості про музичні твори, види музичної діяльності, форми організації дитячої музичної діяльності, заняття, свята, розваги.

На основі освоєння лекційного матеріалу, поєднання практичних знань та самостійної роботи студенти розвивають вербальну культуру, усвідомлюють предмет, мету та завдання даної дисципліни, її актуальність для майбутнього вихователя; набувають умінь:

викликати у дітей інтерес до різних видів музичної діяльності (співів, музично-ритмічних рухів, грі на дитячих музичних інструментах, слухання музики, творчого самовираження), оволодіти бажанням займатись музичною творчістю, засвоїти музично-освітні відомості про загальний характер творів і засобів їх музичної виразності;

аналізувати стильові і жанрові особливості музичних творів;

використовувати системи музичного виховання К. Орфа, Д. Б. Кабалевського, Е.Ж.-Далькроза та інших для розвитку музичних здібностей дітей;

підбирати відповідний музичний репертуар та якісно його використовувати в процесі педагогічної взаємодії;

створити педагогічні ситуації які спонукають дітей до різних форм самостійної музичної діяльності;

використовувати розмаїття методів та прийомів музично-естетичного виховання.

Програма з «Методики музичного виховання» розроблена на основі рекомендацій Міністерства освіти й науки України щодо впровадження предметно-модульної системи навчання.

Предмет теорії та методики музичного виховання дітей спирається на музику як вид мистецтва. Залучення до музики є одним з важливих шляхів естетичного виховання дитини, оскільки музика особливо сильно впливає на почуття, а через почуття і на її ставлення до оточуючих явищ.

Предметом теорії та методики музичного виховання дітей є питання цілеспрямованого управління процесом музичного виховання, навчання та розвитку дітей, встановлення зв'язку між музичним вихованням , навчання та розвитком.

Змістом предмета є вокальні та інструментальні музичні твори, що використовуються як для слухання, так і для виконання, а також система педагогічних впливів на дитину, що дозволяє розвивати її особистість гармонійно, морально, інтелектуально, емоційно, формувати творче ставлення до життя.

1. В чому цінність музичного мистецтва?

Виховна сила музичного мистецтва базується на тому, що спонукає людей «переживати себе». Адже «пережити» щось, означає приєднати дане явище, подію, дійство до свого власного життя. В практичній життєдіяльності людини сила впливу тих чи інших подій, вражень, визначається тим, в які мірі вони викликали переживання, тобто наскільки вони заглибились до емоційної сфер психіки. У випадку, коли переживання не сталося, а почуте, побачене лишилось саме почутим і побаченим, а не прийнятим, засвоєним, осмисленим, воно не відбивається на духовному рівні, характері, світосприйнятті особистості. А у випадку, коли певне явище, подія пережита людиною, заринуло в структуру свідомості, трансформує емоційне, глибинно-особистісне відношення до життя, цінності та переконання людини. Тоді мистецтво стає здатним будувати та трансформувати свідомість особистості в її цілісності - в єдності поглядів, світогляду, світосприйнятті, переконань та характеру - тому, що воно слугує не лише засобом спілкування та просвітництва, а й способом розширення життєвого простору, досвіду особистості новими цінностями. Розширюючи рамки особистісного життєвого простору, воно трансформує «чужий» досвід, роблячи його «своїм» через досвід власного переживання.

Саме в цьому і вбачається цінність музичного мистецтва. Внаслідок розуміння та осмислення творів музики людина набуває духовний досвід (тобто через приклади взаємодії людини й світу, через сюжети, засоби музичної виразності та віднайдені інтерпретації художніх творів).

2. «Культура» й музичне виховання

Категорія «культура» має кардинальне значення для педагогіки, для дослідження закономірностей функціонування освітніх процесів. Культура звернена до творчої сили особистості, до краси її дій. А спрямованість до культури є рухом до якості, якісним змінам, що так потрібні сучасному суспільству.

Культура, «що відтворює єдність картини світу, що формує людина всупереч диференціації наук, що розбивають цю картину на безліч осколків», розглядається як фундаментальна категорія, що визначає магістральну лінію розвитку освіти [2]. Культурологічний підхід розглядає музичну освіту як модель культури, забезпечуючи її гармонійність та цілісність. А саме, у культурній парадигмі освіти духовно-практичне відношення виступає у формі «причетності» людини до світу як єдинородному з ним. Ця «причетність» людини до того, що відбувається навколо нього стає умовою прояву цілісності, мислимої як гармонія людини з самим собою. Вона окриляє людину, його особиста дія стає джерелом етичної активності.

Однією із задач вихователя-педагога є знайомство і залучення дітей до світу музики. Та вищою його задачею є виховання Любові до музики. Музика - це мова, на якому розмовляють з нами композитори, виконавці. Музика одночасно залежить і не залежить від часу. Вона триває в часі, складається з тривалостей різної величини. Та час не владний над витворами музичного мистецтва, де мистецтво ми розуміємо як вищу форму втілення духовних цінностей. Існує і таке специфічне поняття, як «художній час», коли подія може відбутися за два куплети й т.п. Винятковість даної мови полягає у тому, що ми маємо справу не з вербальною, понятійною формою вислову, а з абстрактною, універсальною, що базується на емоційній основі. Особливістю взаємодії з музикою є неможливість її освоєння без опори на художньо-образну сферу. Вивчення «граматики» музики (теоретичний цикл дисциплін) дає уявлення про використання певних засобів виразності. Та хіба розбір речення по його членах допомагає в усвідомленні змісту цієї речення? Саме можливість поліваріантного трактування музичного твору підіймає його до універсального рівня, до вершин класики, яка вічна.

Музика завжди виступала як константа культури, що формує й відточує емоції. Виділення цієї позиції традиційно пов'язувалося із сприйняттям краси. Природно, що її емоційне сприйняття має еволюційне значення як найкоротший шлях адаптивного інтуїтивного пізнання. В. Саранін зазначає, що виступаючи як одне з найкомунікативніших мистецтв, музика емоційно-просторово об'єднує людей, формує множинні моделі їх схожої свідомості й поведінки. В результаті цього вона стає носієм реалізації й проведення в життя різного роду змістовних основ суспільства.

Проте, сам зміст, якість, цінність музики, музичного простору не однозначні. Часто він насичений низькопробними, агресивними творами. Тому музика трансформується в амбівалентную, складну соціальну проблему. Зміст «звучащого простору» треба вивчати, складати й формувати його у відповідності до вимог екологічності буття людини. Тому набуває особливої значущості питання формування культурної самосвідомості особистості, формування ціннісної свідомості, ціннісних переконань, а не обмеження підготовки людини до професійної діяльності в тій або іншій галузі матеріального чи духовного виробництва.

Таким чином, особистість дитини не розвивається сама по собі, її духовне зростання відбувається безпосередньо в живому соціальному досвіді, в процесі орієнтації на ті цінності, які забезпечують значущий смисловий взаємозв'язок різних форм людської життєдіяльності. Саме це відбувається в процесі ціннісної взаємодії особистості з твором музичного мистецтва та віднаходження власних смислів, базуючись на спеціальних знаннях, оскільки музика є універсальним явищем, специфічним світом прояву культури, найбільш широко представлений в особистісних та соціальних проявах.

3. З чого створена музика?

Казка студентки Руслани С.

Колись давним-давно, коли ще не було твоїх батьків, ні бабусі, ні дідуся, в королівстві «Сімь-на-сімь» жили-були нотки. Їх було багато, але вони ніколи не лаялися. Сказати по правді, вони взагалі рідко бачилися, оскільки жили далеко один від одного. Одні - в листі дерев, інші - в хмарах, треті - в квіткових бутонах або траві. Деякі дзюрчали разом із струмочками, а хтось жив у ведмедя в берлозі або в лисячій норі.

Почалося все з того, що в королівстві оголосили конкурс на кращого співака. Нотки тренувалися день і ніч. Деякі, навіть, охрипли. Кожен співав голосно, прагнув перекричати іншого. Вони заважали один одному. В результаті все пересварилися і трохи не побилися. Раптом серед звуків з'явилася прекрасна Фея Гармонія.

Вона відкрила чарівний секрет всім ноткам як жити їм дружно, слухаючи один одного і при цьому красиво звучати в мелодії. Вона навчила нотки співати разом - хором. Ноткам це дуже сподобалося! Тепер вони кожен вечір збиралися разом і співали-співали-співали. Ось, нарешті, й конкурс. Спів їх був такий прекрасний, що Чарівники - голови журі - Скрипковий і Басовий ключі - пообіцяли виконати будь-яке бажання ноток. На що нотки сказали: «Дорогі Чарівники, за останній час ми так подружилися, так полюбили співати, що тепер просто не можемо жити один без одного. Побудуйте нам, будь ласка, один великий будинок!»

Помах палички… і у ноток з'явився прекрасний затишний будинок - його називають нотоносець. І живуть тепер нотки: До, Ре, Мі, Фа, Сіль, Ля, Сі - дружно, весело, ніколи не сваряться.

Музика складається із звуків. Їх можна записувати нотами, які мають певну тривалість. Вони бувають різними. Тривалість звуку може вимірюватись в абсолютних (в секундах і долях секунди) та у відносних одиницях. В музичній практиці застосовується шкала відносних нотних тривалостей, заснована на послідовному поділі основної нотної тривалості -- цілої ноти на два. Відповідно до цієї шкали нотні тривалості позначаються наступним чином:

Основні нотні тривалості

Тривалість	Нота	Пауза	Значення
Ціла			(ціла)
Половинна («половинка»)			в 2 рази коротша за цілу ноту
Четвертна («чвертка»)			в 4 рази коротша за цілу ноту
Восьма («вісімка»)			в 8 разів коротша за цілу ноту
Шістнадцята («шістнадцятка»)			в 16 разів коротша за цілу ноту
Тридцять друга			в 32 рази коротша за цілу ноту
Рідше вживаються:
шістдесят четверта			в 64 рази коротша за цілу ноту
нота бревіс			вдвічі довша за цілу ноту.

Закріпити набуті знання про тривалості музичних звуків вам допоможе

4. Гра «музичні кола» (на почуття ритму)

Мета: виявити рівень розвитку ритмічного слуху, вміння відтворювати ритмічний малюнок різними засобами.

Обладнання: різнокольорові кола (коло, поділене навпіл; коло поділене на три рівні частини; кола поділене навпіл, одна з половин поділена на дві рівні частини; коло поділене навпіл, одна з половин поділена на три рівні частини).

Методика проведення гри. Педагог показує дітям одне з кіл. Відповідно до малюнка діти повинні поплескати, проспівати чи протупати відповідний ритм. Наприклад, якщо на малюнку три рівних частини, треба зробити три рівних за довжиною оплески. Бажано відтворювати такий ритмічний малюнок декілька разів поспіль, аби почути та порівняти звуки.

Вірш про Гаму (із оповідання студентки Олени П.)

Біля ставу, на узліссі Позбирались ноти різні І всі пісеньки співали Весело й гарно грали. В країні «Музика» живуть І всі їх нотками там звуть Тривалість також поруч є І ключ скрипковий, нотний стан Усе ти знайдеш завжди там.	До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі Знають ноти ці усі. І живуть вони в державі І всі ходять ніби пави. Втому нашу всю знімають У цій державі є усе, Що нам потрібно, діти. Адже без музики нам важко І не можна в світі жити!!!

На музичних інструментах (наприклад, ксилофонах) ноти позначають скорочено латинськими буквами: До - С; Ре - D; Мі - E; Фа - F; Соль - G; Ля - A; Сі - H; (Сі бемоль - B).



С D…

Завдання: підпиши нотки латинськими буквами

Записують нотки на нотоносець - п'ять лінійок, в нотний зошит. Попереду стоїть скрипковий ключ або Басовий - це два брати. Один «відкриває музику» для високого регістру, другий - для низького.

Звуки мають різну висоту, й дуже схожі за регістром на голоси тварин.

Ось, дивіться.



Музичні звуки мають такі характеристики:

ТЕМБР - окраска звучання (м'який, густий, соковитий);

ГУЧНІСТЬ (голосно/тихо)

ВИСОТА (низькі й високі),

ТРИВАЛІСТЬ (довгі й короткі)

Запитання: чий голос нижчий мамин чи голос тата? Пташки чи вовка? Кошенят або Кішки? Слона або комахи? Ведмедя або півника?

5. Які бувають звуки?

Звуки музичні й немузичні:

6. Гра «Які вони - звуки музики?»

Розглянь малюнки. Познач музичні звуки зеленою стрілкою, немузичні (шумові) - червоною; підпишіть їх.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

7. Знаки альтерації

Дієз - підвищує 0,5 тона. Бемоль - понижає звук на 0,5 тона.

На фортепіано це просто побачити: білі клавіши мають сусідів - чорні. Якщо біла нотка, то вона чиста (без знаків альтерації), а як побачиш діез, то треба піднятись вище на один крок на чорну (або білу, де відсутня сусідка чорна) сусідку-нотку. Якщо побачиш бемоль, треба спуститись на один крок (він тона) вниз. Дивись:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До ФА Сі

8. Гра «Веселі нотки»

Матеріал: нотний стан, силуети нот.

ХІД ГРИ: Вихователь:

Нотки з пісень повтікали,

їх неправильно проспівали.

Треба їх назад привести,

Пісню гарну завести.

Кожна нотка щось позначає

тому місце своє знає.

Місце кожній ти знайдеш,

Пісню дзвінко заведеш!

Діти по черзі ставлять нотки на нотний стан. Коли діти заповнять нотний стан, вийде мажорний звукоряд -- гама до-мажор. Діти можуть проспівати -- вийде поспівочка.

9. Гра «Високі та низькі звуки»

Матеріал: ксилофон (металофон), силуети пташок блакитного та коричневого кольору.

ХІД ГРИ

Вихователь

Пропоную вам, малята У веселу гру пограти. Будем танцювать, співати, Із пташками всі кружляти.

Вихователь роздає пташок блакитного та коричневого кольорів.

Тепер ви -- пташки, Коричневі й сині. Пташки по небу кружляють, Друзів до себе скликають. Раз, два, три, Пташко, до мене лети!

Діти вільно кружляють залою, а вихователь грає на ксилофоні (металофоні). На низькі звуки летять коричневі пташки, а як звучать високі -- блакитні.

10. Три секрети музики

Секрет перший

Що це за секрет? Ноти-звуки, наслідуючи одна одну, як у фразі слова, створюють мелодію, іноді кажуть «мелодична лінія», «мелодичний малюнок». Ось, подивись: на "портрет" Лебедя з "Карнавала тварин" Каміля Сен-Санса.

Цей вигин ліній може нагадувати лебедя, як вважаєш?



Мелодія - душа музики. Живе вона в кожному музичному творі - в простій пісеньці й великій симфонії. Слово «МЕЛОДІЯ» в перекладі з давньогрецької мови означає пісня, наспів. У мелодії бувають різні характери: весела, тоді називають її МАЖОРНА, або сумна, тоді називають її МІНОРНА. Мелодії можуть бути тихими або голосними, бистрими або повільними. Коли лунає вокальна музика, часто співака підтримує музичний супровід - акомпанемент. Він, мов слуги королеви, супроводжує мелодію усюди.

Секрет другий

Другий секрет тобі вже відомий, якщо ти прочитав казочку «Із чого створена музика». Дай відповідь, як звали Фею, яка помирила ноток? Чому вона їх навчила?

Слово «ГАРМОНІЯ» в перекладі з давньогрецької мови означає співзвучча, відповідність частин цілому. Основне значення гармонії - сприяти повному вираженню змісту мелодії (при супроводі її акомпанементом).

Секрет третій

Цей секрет прихований у віршах, так само, як і в музиці.

Ось спробуй поплескати в долоньки: У лісі, лісі темному, Де ходить хитрий лис Росла собі ялиночка І зайка з нею ріс.	А тепер спробуй поплескати такі рядки: У темному, темному лісі Хитрий лис, де ходить Ялиночка собі росла З нею ріс і зайка

у другому варіанті не виходить ритмічно поплескати, а чому? порушився певний порядок - РИТМ. І пісенька/ віршик вже так не звучить! Ритм - теж грецьке слово, воно означає рух.

Мелодія не може жити без руху, без ритму. А організує все це МЕТР. Він упорядковує сильні та слабкі долі. Під одну музику дуже добре крокувати, таку музику називають маршем. Під іншу - дуже приємно кружляти - це вальс. А під третю - гарно пострибати - полька. Відрізняються вони не лише темпом, мелодією, а й ритмом. Вальс можна порахувати: «раз, два, три» (так виражають метр - три чверті - 3/4), він притаманний усім вальсам. Польку порахують на «раз-два» (розмір - дві чверті 2/4), а марш - на «раз-два, три-чотри» (розмір чотири чверті -4/4).

Ми відкрили важливі таємниці. Пошукаємо їх тепер у звучанні музики.

11. Комплекс музикальності

Комплекс музикальності являє собою комплекс специфічних музичних здібностей. Педагогічний словник дає таке визначення: «музичні здібності - індивідуально-психологічні особливості особистості, до яких належать слухова чутливість, що зумовлює аналіз природних, мовленнєвих чи музичних звуків, і емоційна реакція на них. Психологи зараховують до музичних здібностей ладове почуття - здатність переживати відношення між звуками як форму і зміст; музично-слухові уявлення - здатність прослуховувати «розумом» раніше сприйняту музику як основу для музичної уяви, формування музичного образу і розвитку музичного мислення; музично-ритмічне почуття - здатність сприймати, переживати, точно відтворювати й створювати нові ритмопоєднання. Виокремлюють музичну пам'ять, яка нагромаджує музичні враження та слуховий досід і зумовлює музичне мислення - інструментальне, вокальне.

Л.А. Баренбойм стверджував, що основні здібності - звуковисотний слух і ритм. Звуковисотний слух включає мелодійний, гармонійний і поліфонічний слух. Мелодійний слух - це здатність сприймати, запам'ятовувати й по слуху відтворювати мелодію. Він виявляється у дітей дуже рано. Гармонійний і поліфонічний слух розвивається значно пізніше.

Крім цього, існує абсолютний, а також відносний слух, який має особливе значення й піддається розвитку майже безмежно.

До складу комплексу музикальності входить і внутрішній слух. Якщо у вузькому значенні слова він розуміється як здатність представити собі ритмічну або мелодійну сторону твору, то в широкому значенні - це здатність внутрішньо чути весь твір.

Найбільш розгорнена характеристика музичних здібностей дана психологом Б.М. Тепловим. Головна ознака музичності за Б.М. Тепловим - здатність емоційно відзиватися на музику, співпереживати. Б.М. Теплов виділяє три основні музичні здібності: 1) здатність емоційного переживання й розрізнення функцій ладів - відчуття ладу; 2) здатність довільного користування слуховими уявленнями, що відображають рух мелодії; 3) здатність активного (рухового) переживання музики, відчуття емоційної виразності її ритму, його точного відтворення - ритмічне відчуття.

За Б.М. Тепловим, музикальність - це комплекс різноманітних здібностей, необхідних для будь-якої музичної діяльності, причому можуть успішно формуватися і окремі її види. Наприклад, займаючись ритмікою, діти значно краще вправляються у вдосконаленні відчуття ритму, а правильно організовані заняття співом завжди ведуть до розвитку звуковисотного слуху, відчуття ладу.

Окремі здібності доповнюють або компенсують одна одну; одні з них стають основними, ведучими, інші, вступаючи в контакт, виявляються вже по-новому.

Про музичність у дитини говорять інтерес до музики й достатньо розвинутий слух. Доказом служить дуже ранній вияв цих здібностей в поведінці дітей. Вже в перші місяці життя танцювальний наспів викликає у малюка веселий сміх, пожвавлення, виразну міміку, а некваплива, колискова пісня поступово заспокоює його.

Також рано виявляється і музичний слух. За даними вчених (М.Н. Борісової і І.Н. Нечаєвой), малюки вже на третьому місяці життя правильно реагують і відрізняють крайні звуки інтервалу октави, а до семи місяців багато хто здатний розрізнити тон і півтону.

Відчуття ладу й ритму у дітей через вікові психічні особливості виявляється не в рівному ступені. Їх емоційний відгук на забарвлення музики тривалий час має лише загальний характер. Пізніше виявляється уміння розрізняти мажор і мінор.

Провідні компоненти музикальності (за Б.Тепловим)

Размещено на http://www.allbest.ru/

12. Методи й прийоми музичного виховання

Методи музичного виховання визначаються як дії педагога, спрямовані на загальний музично-естетичний розвиток дитини. Вони будуються на основі активної взаємодії дорослого й малюка. В цьому складному педагогічному процесі провідна роль відводиться дорослому, який, враховуючи індивідуальні потреби, інтереси й досвід дитини, організовує її діяльність. Методи спрямовані на виховання естетичного відношення до музики, емоційного відгуку, музикальної чутливості, оцінного ставлення, виразного виконання. Все це різні моменти загальної музикальності дошкільника, які ще дуже скромні в своїх виявах і видозмінюються залежно від віку. Відповідно мають змінюватися і методи виховання.

Методи виховання різноманітні. Вони залежать від конкретних навчальних завдань, від характеру різних видів музичної діяльності, обстановки, джерела інформації і т. ін.

Серед практичних методів та приймів Ю. Алієв рекомендує ряд ефективних прийомів, особливо корисних для старших дошкільників: рухи, пластичне інтонування, вільне диригування, імітація гри на народних інструментах, гра в оркестрі, інсценування п'єс, пластична імпровізація, інструментальна імпровізація, мовні імпровізації, імпровізація мелодії, малювання.

Рухи: Шаг та біг (спокійний, високий, тихий, обережний; шаг на носочках, приставний, легкий біг, танцювальний біг, стрімкий біг, широкий, високий); стрибки (з ноги на ногу; на двох ногах; галоп вперед; легкі підскоки;) елементи танців (притопи, боковий галоп; шаг польки; підскоки з виносом ноги вперед; елементи російського/українського народного танцю, простий хороводний шаг). Шикування: колона, колона парами, шеренга, ланцюжок, круг.



Пластичне інтонування - створення пластичного образу музичного твору. Приводів для пластичного інтонування музика дає дуже багато. Педагог має тільки визначити: 1) який образ за своїм емоційним відгуком доречний для пластичного втілення на даному занятті; 2) як точно та коротко сформулювати завдання для дітей щодо створення пластичної імпровізації; 3) яку форму імпровізації (індивідуальну або групову) обрати для конкретного твору.

Вільне диригування: Пропонуємо уявити себе в ролі диригента. Спочатку рекомендують диригувати власним співом, виділяючи логічні наголоси, передаючи характер пісні. В старшій групі вже можна використовувати п'єси типу «Камаринська», «Няніна казка», «Баба-яга», «Солодка мрія» П.І. Чайковського.

Інсценування п'єс. Музичний фольклор найбільше пов'язаний із рухом та танцем. Цікавою формою музичного виховання для дошкільників є «розігрування» пісні, що мають зображальну основу. Наприклад, «Вийди, вийди , Сонечко», «Іди, іди, дощику», «Танцювала риба з раком» тощо.

Гра в оркестрі. Цей методичний прийом створює в дітей враження участі у виконанні музики, що активізує сприйняття та дуже їм подобається. Для участі в грі використовують елементарні музичні інструменти: палички, дзвіночки, брязкальці, дерев'яні ложки, трикутничок, металофон, ксилофон, бубен. Під музику діти виконують задані ритми. Вихователь диригує, показує вступ інструментальних груп. грають в оркестрі відповідно до настрою музики: весело, таємно, тихо, бадьоро, голосно. Інструментальне музикування - це перш за все форма творчого самовираження.

Імпровізація мелодій. Історично найдавніший тип музикування, при якому процес створення музики найдавніший тип музикування, при якому створення музики відбувається під час її виконання.

Мовні імпровізації. Підготовчий етап до мовних імпровізацій - пошук емоційно-образних визначень характеру музики та передача їх у відповідному виражальному тоні: радісно, світло, схвильовано, похмуро. Наступним етапом є створення закінчення до поетичних рядків.

Малювання. Після декількох прослухувань можна запропонувати дітям намалювати картинку, що виникла в їхній уяві під час сприйняття.

13. Гра «Музична прогулянка»

Мета: розвивати музичний слух, накопичувати слухові уявлення, ініціювати фантазування, Розвивати в дітей творче сприйняття музики, формувати в дітей повсякденну потребу в музиці, задовольняти бажання дітей грати ,виховувати любов до класичної музики, танцю, викликати бажання імпровізувати.

Обладнання: звукозапис музичного твору (С. Майкапар. «За метеликом»), програвач, фарби, альбом.

Методика проведення гри: Для того, щоб викликати інтерес до гри, доцільно створити образну ігрову ситуацію: «Одного літнього дня була сонячна, тепла, приємна погода. Уявімо діти, що ми прогулюємось лісочком, насолоджуємось літнім теплом, соковитою зеленню дерев та кущів, промінцями сонечка…як ось, до нас прилетів чарівний метелик та став кружляти, та ніби звати за собою у чарівну долину…» Вихователь пропонує прослухати музичний твір та намалювати нашу музичну пригоду. Музичний твір доцільно повторювати декілька разів, проаналізувати форму, динаміку, загальний настрій, темп, обговорити, які фарби для малюнка ми вибираємо.

14. Вправа «Диригент»

Дитина диригує під музику. Ця вправа допомагає включити в роботу всі м'язи, відпрацьовується плавність та пластичність руху. Важливо слідкувати за правильним диханням, тоді плечі не зажаті, не піднімаються. Грудні м'язи розправлені. Постава струнка, проте вільна. Вправа розвиває координацію слуху та руху, правильне дихання.

15. Слухання та сприйняття як вид музичної діяльності

Слухання музики та її сприйняття є активним внутрішнім процесом зосередження, який дає дітям відчувати, сприймати й розуміти різні види й жанри музичного мистецтва.

Методи розвитку музичного сприйняття: наочний (наочно-слуховий - виконання музики, якість звучання; візуальний), словесний, практичний.

Бесіда про музику може включати в себе інформацію про музику як вид мистецтва, про композитора, про жанрову приналежність. Особливої ваги набуває необхідність усвідомлення дітьми тих настроїв, почуттів, що передає музичний твір. Саме це має бути ядром бесіди. Рекомендується проводити заняття, спираючись на такі теми: «Які почуття передає музика?», «Про що розповідає музика», «Як саме говорить з нами музика?».

На першому році життя слухання простих народних поспівок, пісень, контрастних за звучанням, як засіб розвитку дитини відіграє головну роль. На другому році життя використовують такі прийоми, що розвивають сприйняття музики: рух, що підкреслює характер твору («ладушки», «полетіли», пальчики «пляшуть», кулачки «стучать»); ігри з використанням дитячих музичних інструментів (свистульки, губні гармошки, дудочки); роз'яснення вихователя щодо змісту пісні; показ іграшок - персонажів пісень. На третьому році життя дитини основою методики організації слухання музики є виразне виконання музичного твору (пісні, поспівки, потішки), душевність, щирість інтонацій педагога, що передає його відношення до художнього образу. На четвертому році методика направлена на формування емоційного відгуку через виразне виконання, короткі пояснення, застосування різних наочних засобів. П'ятий, шостий рік життя - увагу звертають на жанри, окремі частини твору, порівнюють контрастні за характером твори. Вихователь може використовувати епіграфи, поетичні цитати, які характеризують образ. звертають увагу на особливості виконання вже знайомих творів, широко використовують наочність: картинки, малюнки тощо.

16. Музика для дітей (рекомендований інструментальний репертуар)

П. Чайковський. «Дитячий альбом», «Пори року».	В.-А. Моцарт. Маленька нічна серенада. Л. Бетховен. Симфонія № 6 «Пасторальна» (фрагменти). А. Вівальді. «Пори року».
В. Косенко. «24 Дитячі п'єси» Оп.15.	Б. Бритен. «Путівник по оркестру» .
М. Степаненко. «Дитячий альбом».	Е. Григ. Сюїта «Пер Гюнт».
С. Майкапар. «Бірюльки».	К. Дебюсі. «Дитячий куток».
М. Лисенко. Дитяча опера «Коза-дереза» («Я лисичка, я сестричка»).	Ж. Бізе. «Дитячі ігри». М. Равель. «Моя матушка-гусиня».
М. Мусоргський. «Картинки з виставки» .	К. Сен-Санс. «Карнавал тварин».
С. Прокоф'єв. Симфонічна казка «Петя та Вовк».	П. Хіндеміт. «Ми будуємо місто». Б. Барток. «Маленькому словаку» .
Д. Шостакович. Балетна сюїта № 1, №2, №3, «Танці ляльок», «Шарманка».	Р. Шуман. «Альбом для юнацтва».

17. Цікаві факти

Мария Пилипчак - фольклористка, член Национального союза композиторов Украины, художественный руководитель детского фольклорного ансамбля Цвитень, который организован при Национальном заслуженном академическом украинском народном хоре им. Григория Веревки.

«Несколько лет назад немцы ввели в школах дополнительный урок пения, который базировался на их аутентичном фольклоре. При этом каждый учитель в пользу этого урока должен отдать несколько минут своего. Зачем? Немецкие эксперты подсчитали, что таким образом через 10 лет в стране вырастет поколение, которое будет иметь намного меньшую внутреннюю агрессию, чем поколение современное. А это означает, что это будет генерация, воспитанная на лучших образцах народного творчества, то есть в хорошем тоне: это поколение будет более творческим и инициативным, и уровень преступности в стране снизится, даже будет меньше бомжей и детей, которые будут воспитываться в неполных семьях … То есть так заранее Германия оградила себя от проблем. То же, что сейчас дети поют в украинских школах и детских садах, - далеко не все нам нужно. Я убеждена, что детское воспитание должно строиться на двух постулатах - классике и фольклоре. С достояния нашего песенного творчества нужно брать лучшее, что бы помогало строить этические и эстетические вкусы детей».

18. Гра «Про що нам розповідає музика»

Мета: розвивати музичний слух, накопичувати слухові уявлення, ініціювати фантазування, здатність вербально виражати свої почуття, думки.

Обладнання: звукозапис музичного твору та програвач.

Методика проведення гри: Дитям пропонують прослухати уривок музичного твору, та дати йому назву. В ході бесіди вихователь задає питання, які аргументують вибір назви, звертають увагу дітей на звукові асоціації, тембр звучання, або загальний настрій, темп, динаміку твору. Для кращого аналізу твору, та відповідно до запитань вихователя, необхідно повторювати декілька разів прослуховування твору (уривку).

19. Деякі ритмічні вправи за методикою Крала Орфа

Кардинальні зміни соціально-економічного стану країни передбачають суттєві зміни професійної підготовки фахівця, у тому числі й в сфері дошкільного виховання. В зв'язку з цим особливої актуальності набуває вивчення оновленого змісту професійної підготовки майбутнього вихователя, орієнтація на формування спеціальних компетенцій майбутнього педагога, зокрема музично-педагогічних, що представлені музикознавчої, методичної, виконавської, музично-інформаційної складовою. Тому, з метою підвищення музичної культури майбутніх вихователів, в нашій статті ми розглянемо деякі ритмічні вправи авторської системи музичного виховання видатного німецького композитора й педагога Карла Орфа (1895-1982).

В умовах підтвердження найсучаснішими науковими психолого-педагогічними дослідженнями важливості й необхідності раннього й загального музичного виховання, звернення до системи методів музичного виховання К.Орфа є обґрунтованим, та таким, що відповідає природним закономірностям інтелектуального і психологічного розвитку особистості дитини.

Педагогічна концепція Карла Орфа складалася емпірично й стала наслідком тривалої практичної роботи з дітьми. В її основі лежить «рух нового танцю», що в перші десятиліття ХХ ст.. поширився в Німеччині й був пов'язаний з іменами А. Дункан і М. Вагман. Так звані «нові танці» являли собою танцювальні композиції з суто ритмічним супроводом. «Танці без музики» стали вихідним елементом педагогічного задуму композитора. К. Орф не визнавав рутинного фортепіанного супроводу, який використовувався у школах Далькроза, вважаючи, що «музика минулого стилістичного періоду» не є надто корисною для дітей.

Головна мета початкового музичного виховання за Карлом Орфом - формування творчої особистості дитини. Величезна роль у цьому процесі належить народній пісні й танцю. Збереження та використання фольклору є збереженням основи культури народу. Саме тому в авторській системі педагога велика увага приділяється тому, щоб світовий фольклор з опорою на фольклор вітчизняний потратив до музичного надбання дитини.

Найперші дитячі музичні враження К. Орф пов'язує з ритмами біологічного життя, голосами природи, які лише поступово наближаються до пісні, до музичних композицій. «Сходження» до шедеврів музичної культури відбувається через засвоєння музичного фольклору певного історичного шару ранньої словесності. Відомим є той факт, що народне мистецтво, пісня, танок - незамінні в музично-естетичному розвитку дітей. Збереження «елементарності» та первісності дає змогу дитині не тільки виконавчо засвоїти певний репертуар, а й відчути багатство збереженої мови свого народу. Збереження національного колориту музичного матеріалу підсилює роботу дитячого уявлення, активізує творче сприйняття, потребує власного трактування, смислової інтерпретації пісень.

Основні принципи системи К. Орфа можуть бути органічною складовою частиною музичного виховання у дитячих садках, підготовчих групах. Імпровізаційний прояв у музиці, русі, слові є для них природним засобом самовираження та комунікації з навколишнім світом. Музична пам'ять дитини, спонтанність, прагнення наслідувати вихователя прискорюють процес розвитку дитини.

Наведемо приклад ритмічних вправ (адаптовані, за системою К. Орфа), що можуть бути успішно впровадженими вихователями в практику роботи з дітьми в ДНЗ щодо музичного виховання.

Ритмізовані забавлянки, лічилочки, примовки. Дитяча лічилочка є найкоротшою, ритмічно органічною водночас «логічною» музичною «одиницею», що складається з окремих ритмічних формул (віршованих рядків, окремих слів). Лічилочки є методично найзручнішим музичним матеріалом для початкового етапу робот з групою дітей. На перших заняттях лічилочки, забавлянки, примовки є незамінним для вихователя музичним матеріалом. Робота з ними є більш ефективною, якщо педагогу удасться зацікавити дітей яскравим, емоційним виконанням цих творів. Цьому сприятиме короткий вступ, бесіда вихователя з дітьми, в якій він знайомить їх із змістом забавлянки, примовки, «ситуацією дії» лічилки. Важливо при цьому створити у дітей відповідний настрій, викликати образні асоціації, уявлення, не забуваючи, звичайно, про творчу атмосферу, в якій має відбуватися заняття, педагогічний артистизм, доброзичливість у ставленні до дітей.

Розучуючи забавлянку «Диби, диби», можна розповісти про те, що вона використовується коли дитину вчать ходити, ставлять її на ноги, відходять від неї, простягуючи руки й ворушачи пальцями, проговорюють. Варто розповісти дітям про те, які бувають гриби, як і коли вони ростуть, під яким деревом їх краще шукати, де саме ростуть опеньки; запитати, які гриби вони знаходили в цьому році, що вони знають про гриби їстівні та отруйні, показати малюнки або фотографії різних грибів.

Після того вступу вихователь декламує забавлянку «Диби, диби».

Приклад № 1

Головне вихователю - зосередитись на ритмі музичного матеріалу, виконати його дуже виразно, чітко вимовляючи склади, підкреслюючи ритмічний малюнок, який буде виглядати так:



Наступне повторення забавлянки кимось із дітей, як звичайно, не відрізняється точністю. Тому доцільно розділити її попередньо на кілька фрагментів, кожний з яких слідом за педагогом повинні повторювати діти.

Наприклад:

1) Ди-би, ди-би, ди-би, би!

2) Піш-ла ба-ба по гри-би, … і т.д.

Якщо й така вправа для когось виявиться не під силу, потрібно виділити з неї короткі «ритмічні формули» (у відповідному розмірі, темпі). Вони можуть бути складені із четвертих, восьмих або половинних тривалостей без тактів і бути своєрідними «ритмічними будівельними блоками». Прикладом можуть бути «ритмічні формули» із наведених фрагментів:

Такі «ритмічні блоки» є основою початкового ритмічного навчання і можуть застосовуватися також у найрізноманітніших формах під час ігор та імпровізацій: плескання в долоні, комбінації плесків, тактування рукою, тупотіння, клацання тощо).

Наступною вправою є декламування з: 1) різним емоційним забарвленням; 2) різною мірою виразності (таємничо, поспіхом, пошепки, протяжно, рішуче тощо); 3) різною динамікою; 4) в різних темпах. При цьому вихователь двома «увідними» тактами вказує на спосіб декламації, після чого діти, наслідуючи його, виконують текст. Може бути використаний і «німий» виклад (виразним рухом губів), а також виконання на крещендо (поступове посилення звуку) та димінуендо (поступово затихання звуку). У цьому випадку, вихователь демонструє не два такти, а всю забавлянку.

Дуже важливо в кожному дитячому виконанні добиватись чіткої дикції, артикуляції, точного відтворення ритму. Ця робота здійснюється з метою набування дітьми первісного музично-виконавського досвіду, нагромадження ними «будівельного матеріалу», що стане основою для оволодіння засобам музичної виразності.

Чим більша кількість ритмічних комбінацій, методичних побудов буде засвоєна дітьми, тим багатшими будуть можливості їхнього музично-виконавського самовираження, тим яскравіше зможе проявитися їхній творчий потенціал.

20. Вправа «Запитання - відповідь»

Мета: розвиток почуття ритму, музичного слуху, координації слова та звуку музичного інструмента, імпровізація. Обладнання: ксилофон, металофон

Методика проведення: Це - ритмічні діалоги. Методію розпочинає програвати в діапазоні будь-якого інтервалу вихователь на відомий вірш, наприклад, на слова В. Маяковського:

Вихователь: Крошка-сын Дитина: Что такое

К отцу пришел Хорошо?

И спросила кроха… И что такое - плохо?

Або на загадку:

Вихователь:

На деревьях живет

И орешки грызет…

Дитина: Белка!

Ігра на музичному інструменті відбувається по слуху (імпровізована). Головне, щоб у віршах був чіткий ритм.

21. Вправа «Ритмічні варіації або ритмізація»

Мета: розвиток ритмічного почуття, розвиток ритмічного слуху, координації рухів та вимови, розвиток творчих здібностей; закріпити знання про метр, ритм, розмір, темп, тривалості, паузи, залучення дітей до гри на музичних інструментах, елементарні імпровізації. Обладнання: дерев'яні ложки, або палички, або ксилофон/металофон, або олівці тощо.

Методика проведеня: На заданий текст: «Як хочеш брати, навчися давати» треба простукати ритмоформулу в розмірі 2/4 дві чверті, яка складається з простих тривалостей (чверті, вісімки) та простих пауз (чверті, вісімки). Труднощі полягають в тому, що необхідно вивчити та зрозуміти такі поняття як метр, ритм, розмір, темп.

Ця позначка означає паузу - тиша або плескати в долоньки. Паузи теж мають різну тривалість. В даному випадку, це пауза четвертна

22. Тексти до ритмічних та мелодійних вправ

КУЙ, КУЙ, ЧОБОТОК Куй, куй, чоботок, Подай, бабо, молоток, Не подаси молотка -- Не підкую чоботка. В мене ніжки невеличкі, Підкуй мені черевички. ЧУКИ, ЧУКИ, ЧУКИ, ЧОК Чуки, чуки, чуки, чок, Пішли дітки в таночок, Пішли дітки в таночок, Донька збила каблучок. Прибий, татку, каблучок, Бо я хочу в таночок. ЛЕТІВ ГОРОБЧИК Летів горобчик: Джив, джив, джив! Де ж мені сісти? На печі. Що ж мені їсти? Калачі.	ПІШОВ ДІД ПО ГРИБИ Пішов дід по гриби, Баба по опеньки, Дід свої поварив, Бабині сиренькі. ПРИЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ Прилетіли журавлі, То великі, то малі, Сіли вони на люлі, Та й співають -- трі-рі-рі! ПИРІЖЕЧКИ (ВЛадижець) Ой, які в нас пиріжечки! Височенькі, мов стіжечки, Зарум'янені, м'які, -- Де ще бачили такі? Тільки стримуйте ви слину -- Пиріжечки наші з глини

Виконання ритмічних варіацій можна супроводжувати однією із остинатних фігур, уже засвоєних дітьми (мається на увазі оплески в долоньки, притопи тощо). Надалі кожна варіація може супроводжуватися своїм власним ритмічним акомпанементом. При цьому можна використовувати й мелодійні музичні інструменти. Завершує варіації тема у первісному її викладі (її може виконувати один із дітей або група дітей)

23. Авторська система Е.Ж. Далькроза у розвитку музичних здібностей дітей

Система музично-ритмічного виховання, засновником якої є Е.Ж. Далькроз, успішно розробляється в сфері спеціальної музичної освіти музикантами, педагогами, методистами (Н. Александрова, Е. Конорова, Н. Збруєва, В. Гринер, Н. Кизевальтер, М. Румер та ін.); науковцями - в області дошкільного музиноритмічного виховання (А. Кенеман, Н. Ветлугіна, А. Зиміна, М. Палавандашвілі та ін.). Але значного поширення в практиці ДНЗ дана методика ще не знайшла. Вона є несправедливо забутою, на нашу думку, через необізнаність вихователів та недостатню розробленість теоретичних понять, таких як: «ритміка Далькроза», «ритмічна гімнастика», «ритмопластика» (що принципово відрізняється від поняття «рухи під музику»), які б допомогли вихователю зрозуміти ефективність використання цієї системи.

Вчений висунув ідею загального ритмічного виховання, що наближує особистість до мистецтва, надихне і впорядкує її внутрішнє життя, відкриє нові можливості для самовиразу. Е.Ж. Далькроз досліджував вплив музичного ритму на формування психіки. Адже відомо, що ритм впливає на людину в цілому, виховуючи й формуючи його тіло, душу й дух.

Свою систему музичного виховання Е.Ж. Далькроз назвав «ритмікою», «ритмічною гімнастикою», «ритмопластикою». В основі його педагогічного вчення лежить ідеал гармонійно розвиненої особистості. Педагог поставив за мету знайти засоби виховання, здатні забезпечити рівновагу й згоду між фізичною й духовною діяльністю людини. Головну роль у цьому музикант-педагог відводить оволодінню ритмом, який розумів, як організуючий початок будь-якої діяльності, мистецтва, всього життя природи й людини.

Сутність ритмопластики полягає у сполученні музики і пластики тіла й жестів, «переливання звуків у людські рухи». Назва «ритмічна» пояснює відповідність не тільки метриці, але й ритмічній заданості. Сам Е.Ж. Далькроз дав популярне визначення, яке розкриває взаємовідношення такту, метра й ритму. Він розуміє такт як якусь однаковість, у яку може бути укладена багата розмаїтість, якою є ритм, що укладений в однаковість. Е. Жак-Далькроз створив систему ритмічних вправ, побудовану на взаємозв'язку музики, музичних вражень й рухів тіла. Музично-ритмічні завдання в ній поєднуються з ритмічними вправами (з м'ячем, стрічкою) та іграми. Мета системи «натхнених тілесних вправ» - привести особистість до самопізнання, до ясних понять про свої сили й нові творчі можливості, допомогти позбутися фізичних і психологічних комплексів і затисків, знайти радість життя, і все це - завдяки вихованню власного ритмічного розуму, волі й самовладання. На відміну від інших видів вправ, що задіюють тільки метричну пульсацію, у системі Далькроза тіло вчиться реагувати на всі аспекти метро ритмічної організації, акцентуацію, паузи, звуковисотність, модуляційні процеси, динаміку, темп, особливості інтонування й фразування. У далькрозівському сольфеджіо для тіла багато уваги приділяється справам на концентрацію уваги, розвитку внутрішнього слуху, пам'яті, координації рухів і незалежності окремих частин тіла однієї від одної.

Вирішуючи питання ритмічної підготовки Е.Ж. Далькроз ставив завдання розвитку музичних здібностей, а також пластичності й виразності рухів. Рух займає центральне місце в системі педагога. Він слугує основним засобом передачі музичної динаміки, емоційного й образного змісту музичного твору. Паралельно з розвитком пластики такі тренування сприяють розвитку тонкого естетичного сприйняття, виробленню певних рис характеру: уваги, волі, уяви, рішучості.

Альфа і омега системи ритмічної гімнастики - крок. Французьке вираження faire les pas у буквальному перекладі означає робити кроки, тобто одночасно структурувати і час, і простір. Основною часовимірювальною одиницею в системі музично-ритмічного виховання Далькроза є четвертна нота, їй відповідає один звичайний крок. Короткі тривалості відображаються дрібними кроками, а початок довгих звуків відтворюється більш великим кроком. Його довжина відтворюється рухами рук і тіла. Таким чином, пропоновані інструкції уможливлюють механічне відбивання метра, звертаючи увагу на мелодійний ритм ( новий звук викликає новий рух).

У системі Далькроза важливо, щоб рухи дітей не копіювалися з викладацьких рухів, а створювались виходячи зі своїх власних м'язових відчуттів, що обумовлені музичним ритмом. У результаті ставиться принципово нове завдання: не заучувати певні «па», а вивчати абетку руху. Робота ведеться без дзеркала. Тільки власне м'язове почуття коректує жест. Такі умови поглиблюють розвиток фантазії дитини, не збиваючи її увагу, уникаючи оцінювання проміжних рухів.

Система Е.Ж. Далькроза дає дитині фізичне відчуття ритму й уміння його відтворювати за допомогою мускулів, сприяючи розвитку абсолютного слуху, здатності до музичної й пластичної імпровізації; відчуття радості від спілкування з мистецтвом; збагачення музичного досвіду, розвиток уміння емоційно переживати ігрову ситуацію, використовувати музично-ритмічні рухи для створення музично-пластичного образу; здатність аналізувати свої власні дії, вчинок, мотиви, думки, нові творчі можливості - рефлексію; звільнення від фізичних і психічних комплексів і затисків; формування гарної постави, мислення, пам'яті, уваги, розвиток мови; орієнтацію в просторі, координацію своїх рухів; розвиток творчої уваги, а головне - схильності до фантазування, вигадування, творчої ініціативи.

24. Декілька прикладів вправ, ігор з використанням методики Е.Ж. Далькроза

Хвилинка-креатинка : «Літній ранок»

Мета: Вчити cтворювати під впливом музичних вражень через пластику і рухи свій ігровий образ. Розвивати в дітей творче сприйняття музики, формувати повсякденну потребу в музиці, задовольняти бажання дітей грати, виховувати любов до класичної музики, танцю, викликати бажання імпровізувати.

Дидактичні завдання: Навчати дітей реагувати на характер музичного твору; передавати рухами музичний образ комах: джмелі, бабки, метелики; реагувати на закінчення музики. Створення загального враження від музики (дитина впізнає твір по пам'яті, самостійно робить його аналіз).Задовольнити потреби дітей у музично-руховій діяльності в повсякденному житті.