Якість знань учнів Української PCP

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якість знань учнів Української PCP у другій половині 1940-х - початку 1950-х років

Лаврут О. О.

Одним із важливих показників освіти є її якість, що є потужною передумовою до подальшого життя особистості. Особливо це актуально в системі шкільної освіти, де на різних її ступенях відбуваються підсумкові атестації, іспити, оцінювання, які свідчать про наявний рівень знань, умінь, навичок, вихованості, сформованості почуттів та світогляду дітей. На різних етапах розвитку людства освіта відігравала певні функції, виконуючи і соціальне замовлення. Особливо гостро це питання постає у перехідні періоди. У даному випадку мова йде про повоєнну добу - кінець 1940-х - початок 1950-х років. освіта учень знання

Історіографічну спадщину цієї проблеми умовно можна поділити на декілька груп. Перша - праці, у яких розглядаються загальні тенденції розвитку республіки у зазначений період [1; 2; 3]. Друга - роботи, автори яких присвятили власні дослідження історії освіти та окремим постатям [4]. Наступна - доробки педагогічного [5] та науково-методологічного спрямування [6].

Зазначені праці досить Грунтовні, але питання якості освіти учнів фактично залишилось осторонь, що і є метою нашої роботи. Її завдання полягають у наступному:

- вивченні історіографічної та джерелознавчої спадщини, виокремлення раніше невивчених питань;

- аналізі рівня робіт учнів на основі їхніх доробок та рецензій фахівців;

- з'ясуванні їх недоліків та причини цього;

- окресленні подальших перспектив дослідження.

Джерелами до написання статті стали матеріали

Центрального державного архіву громадських організацій України, які надали можливість охарактеризувати роботи учнів, рецензії та відгуки на них; проаналізувати вивчення окремих предметів, проблеми у викладанні та засвоєнні матеріалу, які й позначились на якості навчальних досягнень учнів [7-11].

По закінченню Другої світової війни учнівство продовжило навчання. Одна його частина щойно почала відвідувати школу, інша - мала прогалини в декілька років, третя - кинула її через низку причин. Суспільно-політична, економічна та духовна ситуація обумовлювали поведінку та успішність учнів. Колоритним підтвердженням певних навчальних досягнень стали письмові роботи учнів та їх аналіз. Ми намагались у статті донести дух життя школярів та учителів, також фахівців, котрі рецензували роботи. Читачам не нав'язуємо власних поглядів та коментарів, хоча певна критика, звичайно, присутня.

Відділ шкіл Полтавського обкому партії надіслав завідувачу відділом шкіл ЦК КП(б)У товаришу Повху В.

О. декілька робіт з російської та української літератури випускників Х класів з рецензіями на них за підписом завідуючого відділом шкіл обкому КП (б)У Крокосенко [7, арк. 1зв].

Зупинимо свою увагу на першій. Це - рецензія на екзаменаційну роботу з російської літератури учениці Х класу Полтавської середньої школи №1 Олександрівської Тетяни на тему: «Мы любовью Родины богаты, мы закалкой Сталинской сильны (В. Лебедєв-Кумач)». Спробуємо зберегти текст в оригіналі, але не будемо забувати й критику з коментарями. Рецензент зазначав, що вона вибрала вдалий епіграф: «Нас вырастил

Сталин на верность народу, на труд и на подвиги нас вдохновил», оскільки він вважав, що ці слова у повному обсязі розкривали ідею твору. Учениця вірно зрозуміла тему, розкриваючи її живою, оригінальною, яскравою мовою. Твір починається цитатою із народної пісні (мабуть, рецензент актуалізував увагу на тому, що вона користувалась популярністю у широких верств населення. Її автор Василь Іванович Лебедєв-Кумач, про що вже зазначалось вище - авт.): «Широка страна моя родная, много в ней лесов, полей и рек. Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек...» [7, арк. 2зв].

«Так поется в нашей любимой песне. Велика и могуча наша страна. Необозримы ее просторы. Когда посмотришь на карту нашей Родины, не возможно не вспомнить эти слова. С какой другой страной можно ее сравнить» (без розділових знаків у кінці - авт.). Далі рецензент пише по те, що учениця подумками вдивляється у географічну карту країни і бачить творчу працю радянських патріотів: «Северная карта в голубых и белых пятнах. Это льды Арктики. Вот они засверкали под лучами солнца. А между глыбами льда темная, тусклая вода (треба тире - авт.). Куда не оглянись - везде лед и снег. Но жизнь есть и здесь. Она полна радости творческой работы. Пусть ветер и снег, мороз и пурга - гордо реет в воздухе Красное знамя». Рецензент зазначає, що учениця бачить на карті кузню Перемоги - Урал: «Вот коричневой змеей ползет на юг Урал. Остановимся здесь. Гора Магнитная. Недавно стал расти здесь город. Была эта гора мрачной и голой. Но вот пришли люди и смело проникли в ее глубь, похитили ее тайны. И сейчас не узнать ее. Все вокруг занято заводами- гигантами, огромными новыми корпусами. Отсюда идет чугун, сталь, медь. Слава и честь этим местам!».

Аналізуючи роботу випускниці, рецензент писав про її любов до Москви та товариша Сталіна: «Но самый дорогой город - Москва. Розовощекий мальчик тянется к ее красивой звезде на карте. Глядя на нее, видит он

знакомую башню Кремля, строгии (строгие - авт.) линии Мавзолея. Он погладит ее, эту звезочку-Москву рученкой и скажет: «Сталин! Вот наша Родина! Как не гордиться ею» (без знака питання - авт.)». Про це відмічалось як про безмежну любов до великої Батьківщини. На цьому закінчилась перша частина твору [7, арк. 3зв].

У другій частині Олександровська пише про чудові якості радянського народу, виховані Сталіним. Вона зазначає: «Русский народ больше всего ценил свободу. Это то, что Долорес Ибаррури выразила словами: «Лучше умереть стоя, чем жить на коленях». Учениця розуміє значення сталінських п'ятирічок, силу та міць СРСР: «Напав на нас, враг встретил не отсталую Россию, а могучую страну СССР. В упорных боях отвоевывала наша Родина право на жизнь. В годы пятилеток страна крепла. Крепла оборона, промышленность, сельское хозяйство. Креп и рос человек. Советские люди стали сильнее, закаленными в труде и в бою, достойными своей Родины». Далі учениця пише про могутній вплив сталінського виховання: «Сталинское воспитание сказалось, в первую очередь, (без коми - авт.) на молодеже. Лучшие свои качества проявляла молодежь в дни тяжелых испытаний» [7, арк. 3зв].

Із законною гордістю випускниця вигукує: «Ни один народ не может гордится такими подвигами, такими героями» (без знаку оклику - авт.). Вона приводе приклади подвигів Зої Космодемянської, Олега Кошового, Олександра Матросова та інших. Олександра Матросова порівнює з легендарним Данко. Про серце комсомольця вона пише: «Если бы враги увидели бы это сердце, они ослепли бы, пораженные его светом... Его огонь горел в салютах Победы, горит в звездах Кремля».

У заключній частині, Олександрівська зазначає про високе призначення людини. Серйозне ставлення до любові і власні думки підкріплює цитатою: «Самое дорогое у человека - это жизнь. в борьбе за освобождение человечества». Із великим задоволенням необхідно відмітити, що учениця бачить мету життя у високому служінні нашій великій Батьківщині. Твір вона закінчує чудовою цитатою із Пушкіна: «Мой друг! Отчизне посвятим души прекрасные порывы!» Робота Олександрівської свідчить про начитаність учениці, про її вміння самостійно мислити і відчувати, послідовно, логічно правильно викладати власні думки, уміло аргументувати їх відповідними цитатами. У роботі відображена глибока любов. (повтор, що було вже вище - авт.), товаришу Сталіну.

До недоліків роботи відноситься те, що Олександрівська бачить не повну картину, коли дивиться (подумки) на карту Україну: «А вот и Украина. Голубой лентой сбегает в море Днепр, а по его берегам раскинулись необозримые колхозные поля, золото колосьев, бархатная зелень огородов». Тобто, учениця бачить лише сільськогосподарську Україну, а де ж Україна з її гігантами-заводами (без дефісу - авт.). Де Кривий Ріг, де Донбас - всесоюзна кочегарка?» [7, арк. 4зв].

Відділ шкіл Дніпропетровського обкому КП(б) у теж надіслав матеріали аналізу письмових робіт з української літератури випускників Х класів шкіл Дніпропетровської області за підписом завідуючого відділом шкіл Дніпропетровського району Багрія. Аналізуючи, власне рецензію, відзначимо, що у ній були неправильно побудовані речення, пропущені розділові знаки, спостерігалась плутаниця вживання російських та українських букв і термінів. Говорячи про учнів, рецензенти називали їх неживими предметами (якщо зазначати про це з філологічної точки зору): «Три з прорецензованих робіт оцінені на «5» написані випускниками, що нагороджені золотими медалями, два - на «4» (написано без тире - авт.), нагороджені срібними медалями». Тобто, вживання сполучника «що» є недоречним, необхідно - «які» або «котрі» [7, арк. 5зв].

Далі йшли «Загальні виснавки» (замість - «висновки» - авт.), де зазначалось, що проаналізовані письмові роботи свідчать, насамперед, про їх ідейно- політичну зрілість усіх п'яти випускників-медалістів. «З патріотичним піднесенням ці виховниці («вихованці» - авт.) радянської школи дотримались основних критеріїв написання». Серед них виділяли наступні: розкриття змісту та ідеї екзаменаційних тем; ґрунтовна обізнаність із програмовим матеріалом з літератури, що уможливило авторам широко його використати відповідно змісту теми. «Дозрілість самостійного мислення позначилось також в уміння («умінні» - авт.) аргументувати свої твердження й узагальнення відповідними ілюстративними матеріалами, змістовними міркуваннями, в умінні послідовно викладати свої думки». Тут часто повторюється «свої», замість чого можна було вжити «власні». До критеріїв віднесли і високу культуру стилю, емоційність, образність, високий рівень грамотності. Весь цей перелік - однорідні члени речення - у документі йшов без ком [7, арк. 24зв].

Спираючись на роботи та самі рецензії, необхідно відмітити, що найтиповішими недоліками робіт стали обмеженість матеріалом, який безпосередньо не стосувався розкриттю теми, логічно не був з нею пов'язаний; учні мало вживали цитат (що свідчило про їх недалекість та неначитаність), або навпаки - вони були надто довгими, складаючись із кількох речень, з яких не вибрано найпотрібніше для розкриття теми. Випускники рідко вживали цитати-твердження, зокрема епіграфи. «Є недоліки, спільні всім роботам. Впадае (замість - «впадає» - авт.) в вічі, що навіть (без ком, а це вставне слово - авт.) у кращих роботах не відбита радянська дійсність післявоєнного часу. Тематика екзаменаційних робіт дае (замість - «дає» - авт.) повну можливість синтетично пов'язати зміст теми з героїкою праці. Істотною хибою е («є» - авт.) відсутність складеного плану письмової роботи. Нарешті (без ком - авт.), зовсім мало застосовуються порівняльні характеристики. Крім цього, в роботах не завжди при цитатах (використовуючи цитати - авт.) зазначається автор, особливо, коли цитуються різні автори. Цей недогляд («недолік» - авт.) набагато знецінюе («знецінює» - авт.) якість викладу» [7, арк. 25зв].

Учні уживали слова, семантичне значення яких невірно розглядали. Вони часто розшифровували вже висловлені думки, що завантажувало виклад тавтологізмами. «У роботах, оцінені на «3», (без коми - авт.) недоліки, безперечно, більш поширені («більш грубі помилки» - авт.). Якщо ж взяти на увагу («до уваги» - авт.), що культура грамотності цих робіт нижча, то перед викладачем мови і літератури стоїть завдання так перебудувати свою методичну роботу, щоб усі вище наведені хиби в письмових роботах випускників були докорінно вижиті». Перевіряючи роботи творчого характеру, необхідно було приділити увагу їх стилістичному оформленню. У роботах наголошувалось на здійсненні боротьби за грамотність, складанні плану, якісному збагаченні лексики, «...треба рішуче боротись зі стильовими шаблонами, з фразерством, ...треба прищепити, нарешті, вдумливе ставлення і естетичний смак до слова, ...вказівка товариша Жданова щодо журналів «Звезда» і «Ленинград» стосується і викладання літератури. Учителі-літературознавці, як ідеологічні працівники повинні вміти пов'язувати викладання літератури з актуальними проблемами радянської сучасності» [7, арк. 26зв].

До недоліків можна віднести і те, що мало учнів писали твори на вільні теми, в основному - літературні, що свідчило про їх обмежений світогляд та низьку читацьку культуру, про що вже йшлося. Часто спостерігався формалізм - виявлявся у тому, що учні не могли пояснити низку тверджень, а просто їх зазубрювали, що обумовлювалось декількома причинами. По-перше, вони розуміли, що висловлення власної думки могло зашкодити їм та їх рідним, педагогам, і тому намагались не наражатись на небезпеку. По-друге, дійсно не розуміли, і їм нічого не залишалось як зазубрювати матеріал. Наприклад: розповідали про граніт, але уявлення не мали який він і на практиці не могли продемонструвати його властивості. Зокрема, один із учнів сказав таке: «Из гранита выделывается мануфактура». Інший приклад - політико-ідеологічного характеру: «Як вчення Лисенка використовується у радянському рослинництві?» [8, арк. 8зв].

До об'єктивних причин додавались і суб'єктивні. Педагоги пропускали помилки під час перевірки робіт: «не помітив» у трьох роботах 56 помилок, оцінивши її на «3» (учитель Сулименко Марьянівської неповної середньої школи Запорізької області), не виправив «пойтить», «ево», «доси», «яркое молния блескает». Учителі спрощували запитання, підказували, розголошували тексти письмових іспитів з математики, мов, літератур, виводили незаслужені високі бали - стаючи на шлях «процентомании и очковтирательства», масово звільняли учнів від іспитів, вносили зміни до білетів. Багато учителів призначались асистентами не за спорідненими предметами, результатом чого стала погоня за високими показниками [8, арк. 12-13зв].

У результаті - за даними 11 областей України на кінець навчального року (літо 1945 р.) підсумки випускних іспитів: кількість учнів у 4-х класах склала 147.691 особу, у 7-х - 59.823, у 10-х - 5.682 відповідно. Із них були допущені до іспитів у 4-х класах - 130.644 особи, у 7-х - 54.424, у 10-х - 5.396 відповідно. Витримали іспити -111.315 осіб, 46.814 та 5.182 відповідно. За результатами вхідних іспитів учні були нагороджені медалями: золотими - 224 особи, срібними - 41 і 119 учнів не витримали іспитів [9, арк. 93зв].

Джерелами до вивчення успішності учнівства стали і відповідні перевірки, які здійснювались у закладах освіти. Так, в акті від 26 жовтня 1945 р. інспектором шкіл Запорізького облВНО Данець А. П. у присутності директора Терсянської неповної середньої школи тов. Сахно пройшла перевірка стану роботи цього закладу. Вона встановила, що деякі учні не відвідували школу через відсутність одягу та взуття, а школа не здійснювала заходів до поліпшення стану учнівства. Оперативний план роботи школи за змістом був надто бідним, не коректним та не календаризованим. Плани роботи директора і завуча школи стали звичайними копіями оперативного плану роботу школи, були не продумані та не конкретизовані. Робочі плани вчителів складені і затверджені, але у них не передбачено повторення попереднього матеріалу, не підібрані задачі з арифметики у 1 - 4 класах, і з математики - у 5 - 7 класах, не заплановані різні види письмових робіт. Плани класних керівників змістовно були бідними. З метою поліпшення навчальної діяльності класним керівникам пропонувалось поліпшити дисципліну, «...виробити для батьків учнів у вигляді пам'ятки конкретної для організації контроля дома учнів, для цього провести зібрання батьків в купі з учнями і вчителями, які викладають» [10, арк. 141зв].

Адміністрація відвідала й уроки. Так, урок природознавства, темою якого стала: «Розмноження риб» (учитель Полівода В. В.) пройшов добре. Повтор попередніх уроків про будову окуня показало, що учні матеріалу не знають». Урок географі у 7 класі з теми: «Поверхня азіатської частини СРСР» (учитель Сахно Е. Е.) пройшов задовільно. Повторюючи попередній матеріал, - «Завоювання Північного морського шляху», «Величина і протяжність території СРСР», «Рельєф СРСР», - 3 учнів отримали «2». Учитель під час вивчення програмового матеріалу, мало уваги приділив повторенню, у нього спостерігалась низька вимогливість до учнів. На уроці математики у 6 класі учитель не вказав і теми [10, арк. 142зв].

Слабкою ланкою математичної підготовки виступала арифметика, учні утруднювались відповідати на запитання: «Ознака ділення на 4», «Знайти 25% від 24», використовували нераціональні способи дій. «Арифметики учні не знають. На початку року учителю тов. Оніщенко треба буде повторити арифметику, задля ліпшого розуміння мети вживання буквенної символіки, слід проробити ряд вправ (надто мало - авт.) для переходу від арифметики до алгебри. Діти не розуміють суті вживання букв. Такий низький рівень знань з математики - наслідки формалізму у викладанні» [8, арк. 8зв].

На уроці з літературного читання у 6 класі учні вивчали біографію М. Ю. Лермонтова. Учитель - Іванова П. К. - провела його «...на дуже низькому теоретичному та методичному рівнях. Учні читали невиразно, монотонно, невірно робили наголос, мали туманне уявлення про художні засоби і не вміли ними користуватись... Під час уроку учитель вживає такі слова і речення: «М. Ю. Лермонтов народився у 1914 році у своїй бабушки», «.Он происходил из малого дворянства», «Лермонтов отвечал, что профессор читал.», «Мартынов за что- то поссорился и вызвал Лермонтова на дуэль», «Когда произошел выстрел над Лермонтовым, вся погода была за Лермонтова». Іванова П. К. не знала російської мови та літератури, бо «закінчила мовний факультет української мови дворічного інституту. Дії директора і завуча щодо неї сприймала як - «хочуть вижити зі школи», так само як і «її чоловіка звільнили за прогули», але він не користувався авторитетом серед населення та колег [8, арк. 143зв].

Зважаючи на викладене, перевірка зазначила, що директор та завуч недостойно керували діяльністю школи та недостатньо контролювали роботу учителів, а позакласна робота з учнями та робота з батьками була не налагоджена. Виходячи із цього, директор школи тов. Сахно Е. С. отримав стягнення, а Іванову П. К. рекомендували перевести викладачем української мови в іншу школу із навантаженням не більше 15 годин [8, арк. 144зв]. Ще однією із причин невисоких навчальних досягнень учнів стали невідповідність та непристосованість приміщень для освітнього процесу [10, арк. 155зв; 11, арк. 159зв].

Існувало і офіційне бачення нашого питання, прикладом чого стала Доповідна записка «О ходе испытаний и экзаменов в школах УССР» Секретарю ЦК КП(б)У товаришу Хрущову М. С. У ній зазначалось, що учні 7, 10 класів мали глибокі, міцні знання. У багатьох школах ні один учень не отримав поганих оцінок. «Ні один учень Ізяславської ЗОШ Кам'янець- Подільської області не отримав «2» на іспитах з російської, англійської мов, геометрії. Всі учні 10 класу Ічнянського та Іваницького районів і міста Чернігова Чернігівської області успішно склали іспити з російської мови та літератури. Необхідно відмітити, що у багатьох класах переважали оцінки «5» і «4». Таких прикладів можна привести дуже багато. Екзаменаційні комісії строго та об'єктивно підходили до оцінювання письмових робіт та усних відповідей учнів. І оцінки (за окремими виключеннями) відбивають дійсний стан знань учнів» [8, арк. 1зв].

Результати усних відповідей та письмових робіт свідчили про наявність програмових знань, «о возросшем умениии облекать их в надлежащую словесную форму. Умело и уместно обосновывают свои выводы цитатами из стихов и художественной прозы». Згідно із доповідною запискою попередній аналіз письмових робіт свідчить про досить високу орфографічну та пунктуаційну грамотність. У ній зазначалось, що виросла культура мовлення, свідченням чого стала правильна будова речень, «уменее оперировать фразами сложной конструкции» (тут відчувається, що рецензент мав, скоріш за все, і технічну освіту, або - це стало відгомоном періоду індустріалізації минулих десятиліть - авт.), багата лексика та словниковий запас [8, арк. 2зв]. Більшість учнів «дали свою творческую концовку сочинений». Прикладом такої кінцівки є така: «Так лег смертью храбрых в борьбе за счастье свого народа красноармеец Степан Коротченко. Имена таких героев, как Степан, наш народ будет помнить вечно» (концовка ученицы Азбукиной)» [8, арк. 3зв].

Рецензенти зазначали, що у творах учні виражають велике почуття любові до Батьківщини, товариша Сталіна, палаюча ненависть до ворогів Батьківщини, хвилюючі думки про долю Батьківщини та її розвиток. Згідно їх, це свідчило про начитаність учнів, знання ними матеріалу, літературних та історико-культурних героїв і фактів. Школярі цитували уривки із художньої прози: цитати Леніна, Сталіна, Чернишевського, Герцена, Добролюбова, Пушкіна, Гоголя, Толстого, Маяковського, Островського, Шевченка. Окрім цього, як відмічалось, учні цитували і народні пісні [8, арк. 4зв].

Усні відповіді також знайшли відображення у документі. Так, учень 8 класу середньої школи м. Києва Карасиков, відповідаючи на запитання про розгром Мініним і Пожарським польської інтервенції, вустами

І. Сусаніна, розкривав таємницю багатої сили нашого народу: «Предатели, мнили, во мне вы нашли; их нет и не будет на русской земли!» («земле» - авт.) [8, арк. 7зв]. Спостерігалась відсутність зв'язку із сучасністю у знаннях з географії. Учні говорили про колонії Італії, кордони Німеччини, про Дангцингський коридор але нічого - про зміни, котрі принесла війна. Очевидно, боялись щось аналізувати, бо практикувались доноси, наклепи тощо. Окрім цього, діти незадовільно знали історичну карту, не в змозі були зробити самостійні висновки [8, арк. 8-9зв].

Отже, учнівство по завершенню війни включилось у освітній процес. Показовим при цьому залишався його результат. Як засвідчують джерела, рівень знань з різних предметів бажав бути кращим. Це обумовлювалось певними прогалинами у навчанні, відсутністю відповідних фахівців, матеріальним забезпеченням та суспільними відносинами. Перспективою нашого дослідження є еволюція питання в хронологічному вимірі.

Список використаних джерел

1. Баран В. К., Даниленко В. М. Україна в умовах системної кризи (1946-1980-і рр.). - К.: Вид-во «ВІР». Україна крізь віки. - Т.13. - 346 с.

2. Повоєнна Україна: нариси соціальної історії (друга половина 1940-х - середина 1950-х рр.). У 2-х книгах, 3-х частинах. - Кн.1, Ч.1-2 / Відп. ред. В. М. Даниленко. - Київ: Інститут історії України НАН України, 2010. - 351 с. (Серія «З історії повсякденного життя в Україні», т. ІІ).

3. Повоєнна Україна: нариси соціальної історії (друга половина 1940-х - середина 1950-х рр.): Колективна монографія / Відп. ред. В. М. Даниленко: У 3-х частинах. - Ч.3. - К.: Інститут історії України НАН України, 2010. - 336 с.

4. Березівська Л. Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті: монографія / Л. Д. Березівська; Ін-т педагогіки АПН України. - К.: СПД Богданова А. М., 2008. - 405 с.

5. Адаменко О. В. Українська педагогічна наука в другій половині XX століття: Монографія. - Луганськ: Альма-матер, 2005. - 704 с.

6. Лікарчук І. Л. Міністри освіти України: монографія: у 2 т. Т.2. (1943-2007 рр.) / І. Л. Лікарчук. - К.: Вид. Ешке О. М., 2010. - 586 с.

7. Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф.Р1. - Оп.73. - Спр.302.

Размещено на Allbest.ru