Християнсько-екологічне виховання дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Християнсько-екологічне виховання дітей

Пришляк М.Б.

Сучасні масштаби екологічних змін, які створюють реальну загрозу для життя людей у цілому світі, досягли критичного рівня. Катастрофічний стан навколишнього середовища, що нині вже істотно визначає здоров'я людей, тривалість їхнього життя, можливість стабільного існування, спонукає, щоб всі - дорослі і діти - стали на шлях співробітництва з природою. Тому надзвичайно важливим є ефективне екологічне виховання дітей.

Серед вчених, котрі досліджували питання екологічного виховання дітей слід відзначити: Б. Байль, Б. Богуш, З. Запорожан, Іван Павло ІІ, А. Капська, Б. Руше, Т. Рябчук, В. Сухар, В. Химинець та ін.

Науковим розробкам у досліджуваній галузі бракує погляду на здійснення екологічного виховання дітей Католицькою церквою. Відсутність наукового обґрунтування цієї сфери призводить до того, що більшість механізмів, які функціонують у межах системи освіти, потребують удосконалення. Тому метою нашого дослідження є християнсько-екологічне виховання дітей.

Важливу роль щодо виховання у християнському суспільстві відіграє Церква, основою існування якої та діяльності є виконання слів Христа: “Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє всякому творінню” (Мр. 16, 15). Завдання, яке Ісус доручив апостолам, залишається актуальним в сучасності і становить суттєвий вимір життя та діяльності Церкви.

Місійне послання випливає з самої природи Церкви, призначеної для спасіння людини та освячення всього світу. Слід виділититри основоположних виміри пасторальної діяльності Церкви:

1) пряме поширення Євангелії, катехизація, навчання, проповідь і т.д.;

2) молитва, прослава, поклоніння і всі літургічні богослужби;

3) свідчення віри у практиці поведінки та діла милосердя.

Ці три дії органічно пов'язані між собою.

Потрійна структура всієї пасторальної праці - Євангелізація, Богослужіння та Дияконія - має також свій екологічний вимір, без якого не може бути здійснене загальне послання Церкви.Пасторальна діяльність в екологічному контексті, полягає в душпастирському піклуванні про людей, які творять Церкву та є членами парохій, щоб оживити їх духовне життя, вказати на необхідність відповідального ставлення до створіння, правильного використання дарів Божих, допомогти їм побачити світ - природу як Боже створіння.

В Апостольському листі “Есс^іаіпЕигора” Папа Іван Павло ІІ пише: “...служіння Євангелії надії означає по новому ставати на захист правильного використання благ землі, спонукаючи до уважної турботливості, яка не лише захищає життєві простори природи, але, насамперед, оберігає якість життя людей,

приготовляючи майбутнім поколінням середовище, яке краще відповідає плану Творця” [1, с. 97].

Катехиза в цьому плані займає важливе місце. У джерелах Католицької церкви зазначається, що катехиза - це тлумачення християнського вчення, яке служить приготуванню оглашенних до Хрещення,

воцерковленню вірних та поглибленню їхньої віри [2, с. 33]. Звідси випливає, що екологічна катехизація - формування віри в Бога-Творця, який довірив нам дари свого світу на відповідальне управління, а людина з пошаною повинна відноситися до Його створінь, що буде свідченням пошанування самого Творця. Так, на думку М. Біланича та с. Августини Зейкан метою використання в катехизації екологічної тематики є розуміння учасниками катехизи, що цей світ Бог дарував людині для щасливого життя не лише тепер, а й наступним поколінням, тому потрібно бережливо порядкувати в природі, не знищувати її, тобто мати правильне розуміння і відношення до природи у зрілій вірі [3, с. 32].

Бережливе ставлення до навколишнього середовища як спосіб поведінки виховується з раннього віку. Так починається екологічне виховання в сім'ї. “У родині закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості, через неї передаються нащадкам духовні надбання, життєвий досвід, трудові навички, національний менталітет”, - зазначають автори з питань сім'ї [4, с. 158]. Адже саме родинне помешкання є першою церквою, про яку дізнається дитина. Тут ми перше чуємо про Бога, вчимо перші свої молитви та вперше беремо участь у житті Церкви [5]. Все створіння, що нас оточує, повинно допомагати нам відкривати для себе правду про Бога-Творця. Релігійно-екологічне життя має починатися дома. Першими катехитами у житті дитини повинні бути її батьки, бо вони є найважливішими вчителями з - поміж усіх інших. Церква постійно нам нагадує про це. Про це говорив Митрополит Андрей, про ценавчає і Катехитичний правильник Української Греко- Католицької Церкви [6, с. 50]. Батьки є найпершими на найголовнішими вчителями своїх дітей. Звідси, катехизація є “святим обов'язком” батьків, і відповідальність за неї лягає найперше на них. У своєму апостольському поученні про катехизу в наш час “Саїесйеєіїгайепйае” Іван Павло ІІ говорить, що “Катехитична діяльність сім'ї має особливий характер, і, в якийсь спосіб, незамінний” [7, с. 45].

Виховання у вірі до Бога з боку батьків повинна починатися від наймолодшого віку дитини. Саме “Сімейна Церква” є єдиним середовищем, в якому діти можуть отримати правдиву катехизу [8, с. 45]. Отже, християнські батьки повинні старатися приготувати себе до такого служіння своїм дітям. Це в свою чергу звертає нашу увагу на надзвичайно важливе питання - катехизудітей. освіта божий екологічний катехизація

Церква вчить нас, що катехизація у прямому розумінні цього слова - це виховання у вірі, яке містить у собі органічне та систематичне подання християнського вчення, щоб ввести людину в повноту християнського життя. Про цей обов'язок батьків зазначено і у Кодексі канонів Східних Церков [8, с. 180]. Пізнання правди про Бога, про Його створіння, має бути систематичним, не імпровізованим, узгодженим з програмою, яке б дало можливість осягнути справжню мету. Говорячи про катехизацію в родині, розуміється постійне та непохитне християнське свідчення, що відбивається в ритмі щоденного життя, прожитого за Євангельським вченням. Це чи не найважливіше завдання християнина - кожну секунду свого життя жити з Богом, в Бозі та для Бога.

БайльБригіта у своїй книзі “Дитина чемна і нечемна” дає практичні поради батькам, як вони можуть збудити у дітей любов до природи, а саме:

1) якщо є така можливість, то надати діткам у їх розпорядження власну грядку, де вони можуть копати, сіяти, полоти, підливати і врешті збирати врожай;

2) разом спостерігати, як з маленької стеблини виростає великий, налитий помідор, або як з крихітного невидимого зеренця - величезний сонях; 3) закласти на підвіконні міні - сад, де в одному ящику посадити різноманітні квіти, а в іншому - маленьку пальму, що виросла із середземноморського зернятка; 4) плекати впродовж років дерево - не має значення, чи це буде яблуня, груша чи клен. Підходити до нього і спостерігати, як змінюються листочки, квітки та фрукти; 5) спостерігати за птахами: біля пташиних будиночків у саду, на балконі, або за вікном; спостерігати за перельотами птахів навесні й восени, зграями ворон на деревах, захоплюватися пунктуальністю ластівок, які майже того самого дня щороку повертаються до свого гнізда [9, с. 212].

Діти мають сприймати й намагатися вивчати своє оточення, що дав їм Бог-Творець. І, навпаки, батьки мусять вчити їх, що можна чимось гарним

захоплюватися і при цьому не руйнувати: тішитися квіткою, та не зривати її, не торкатися до кожного звірятка, чи намагатися його зловити; тобто, вони повинні під батьківським впливом, змалку, зрозуміти, що не все, що росте чи цвіте, присутнє для того, щоб людина його присвоїла. Шанобливе ставлення батьків до створіння є найкращими прикладами для дітей. Такі моменти як прибирання сміття, раціональне харчування, пізнання природи в найближчому парку є вирішальними у подальшому вихованні дитини [9, с. 212].

Так, Б. Руше представляє цінності, які, на його думку, мають бути закладені в екологічному вихованні батьків: повага до життя (вміти радіти існування інших, навіть якщо вони не служать для здійснення наших потреб, необхідно навчитися і визнати, інші люди, тварини і рослини, все живе, є не лише споживацькою цінністю, але має свою внутрішню); самообмеження і поміркованість (мистецтво вміти по-справжньому насолоджуватися, коли вчиться людина радіти тим, чого не має, без бажання відразу ж ним заволодіти); співчуття (навчитися співчувати - означає “навчитися бачити очима іншого”); духовна чуттєвість (щоб вміти відчувати внутрішню цінність всього життя та гідність створіння, важливо розуміти красу світу) [10].

Крім того, належне виховання щодо збереження довкілля необхідне і в дошкільному навчальному закладі. Адже природа є важливим засобом навчання, виховання і розвитку дитини. В.О. Сухомлинський писав: “Я прагнув до того, щоб це життєдайне джерело (природа) було відкрите для дітей з перших кроків їхнього шкільного життя... Ми йшли в природу - в ліс, сад, на поле, луки, берег річки. Роль цього засобу, де кожна зустріч з новим явищем довкілля пробуджує у серцях дітей почуття захоплення, неможливо переоцінити” [11, с. 202]. Слід відзначити, що у процесі діяльності дитини у природі виховується екологічна культура, тобто випускник дошкільного закладу “вміє помічати забрудненість природного довкілля; виявляє радість, задоволення від перебуванняв екологічно безпечному куточку природи; знає, що взаємодіяти з природою необхідно так, щоб не зашкодити ні їй, ні собі; усвідомлює необхідність збереження природи, засуджує негативні вчинки дорослих, однолітків, які шкодять довкіллю” [12, с. 19-20]. Зміст, методи і прийоми ознайомлення дітей з природним довкіллям розкрито в навчальній дисципліні “Методика ознайомлення дітей з рідною природою” [13, с. 80]. Так, наприклад, можна виділити ряд занять на екологічну тематику в дошкільному закладі: “Осінь,осінь золота” (закріплення і поглиблення знань дітей про заміни, що відбуваються з природою ранньою осінню; розвивати пізнавальний інтерес малят до навколишнього світу та ін.), “Дерева та кущі” (поглиблювати знання дітей про рослинний світ рідного краю та ін.) тощо [14, с. 5, 44].

Релігійний аспект родинного екологічного виховання належить церковній громаді, яка теоретично та практично залучає всіх до захисту навколишнього середовища. Коли дитину приводять батьки до храму, її вводять у церковну спільноту. Це нам нагадує, що екологічна катехиза і зростання у вірі до Божого створіння відбувається в Церкві.

Екологічна освіта й виховання молодших школярів здійснюється, як відомо, на міжпредметній основі. Провідна роль тут належить таким навчальним предметам, як “Ознайомлення з навколишнім середовищем”, “Природознавство” та “Читання”. Зміст чинних програм дає змогу сформувати у дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття. На думку В. Химинця природоохоронна освіта має здійснюватися не лише на уроках, а й у позаурочній роботі, в системі самонавчання, і мати не лише прикладний, але й пізнавальний та дослідницький характер [15, с. 110]. Так, наприклад, автори книги “Екологічна освіта в школі: нестандартні уроки, виховні заходи” пропонують для 3-4 класів пізнавально- розважальну гру “Ці дивовижні тварини”, для 11 класу - трипарний урок (біологія, хімія, українська література) тощо [16, с. 123, 12].

З. Є. Запорожан наголошує на важливості використання дидактичних матеріалів для формування екологічної культури, екологічного мислення та засвоєння екологічних знань в початковій школі. Автор пропонує для розвитку дітей екологічні ігри (напр., “Посади рослину” - закріплення знань про умови життя рослин; “Хто кому заважає” - формування понять про особливості способу життя тварин та ін.); робота з творами дитячої літератури, що містять елементи екологічних знань (напр., О. Олесь “Не беріть із зеленого лугу верби”, казка “Лисеня” та ін.); джерела народної мудрості (напр., прислів'я, приказки, загадки та інші прозові жанри); екологічні проектування; екологічні досліди; екологічні задачі, завдання, конкурси, вікторини тощо [17].

Л.М. Різник вважає, що основним із завдань початкової школи на сучасному етапі є формування екологічного виховання молодших школярів, психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в учнів шанобливого ставлення до природи та екологічної культури вцілому, яка проявлятиметься у: знаннях про взаємозв'язок у природі та усвідомлення людини як її частини;розумінні необхідності берегти навколишнє середовище; умінні і навичках позитивного впливу на природу; розумінням естетичної цінності природи; негативному ставленні до дій, що завдають шкоди природному середовищу [18, с.237].

Для розуміння учнями необхідності збереження природної рівноваги уже в початкових класах слід підвести школярів до усвідомлення загальної закономірності- “Все створив Бог”. Тому, для сприяння в екологічному навчальному процесі необхідними є організаційні заходи, наприклад інноваційні шкільні екологічні акції, призначення шкільних вповноважених з питань довкілля і радників з проблем екології, а також залученнявчителів-катехитів щодо цих питань.

Оскільки учнями державних шкіл є діти з християнських родин, Церква залишає за собою право співпрацювати з цими освітніми закладами, впливаючи на виховні процеси в них [6, с. 69].

Батьки, котрі беруть активну участь у житті Церкви, приводять дітей у недільні катехитичні школи, де їх навчають: віри у Бога-Творця, Його створіння; розкривати взаємозв' язки між Богом та людиною, людиною і природою; виробляти окремі природоохоронні уміння і навички.

Таким чином, на нашу думку, освіта має бути просякнутою екологічним вихованням, норми моралі підняті до найвищих чеснот і професійної екологічної грамотності. А першим інструментом формування християнської екологічної культури має стати катехизація дітей, за допомогою якої Церква може досягнути великих успіхів у покращенні відношення людини до природи, а насамперед ставленні до неї, не як тільки до матерії і предмету для експлуатації, але як до Божого організму з яким слід творити інтегративну цілісність.

Список використанихджерел

1. Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос - наша Пасха. - Львів, 2011. - 336 с. + 64 іл.

2. Біланич М. Виховання поваги до навколишнього середовища в катехизі / М. Біланич, с. Августина Зейкан // Матеріали міжнародного науково-практичного семінару “Відповідальність за Створіння і сталий розвиток Верхнього Потисся” (16-27 травня 2008 р., м. Ужгород) / відп. ред. О. М. Бокотей. - Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2008. - С.30-36.

3. Капська А.Й. Соціально-педагогічна робота з проблемними сім'ями: Посібник / А.Й. Капська, Н.С. Олексюк, С.М. Калаур, З.З. Фалинська. - Тернопіль: Астон, 2010. - 304 с.

4. Катехитичний правильник Української Греко-Католицької Церкви. - Львів: Свічадо, 1999. - 78 с.

5. Іван Павло ІІ. Апостольське поучення про катехизу в наш час Catechesitradendae (16 жовтня 1979 р.) / Іван Павло ІІ. - Львів: Свічадо, 2008. - 80 с.

6. Кодекс канонів Східних Церков / [пер. з лат. мови Й. Кобіва]. - Львів: Вид-во ОО. Василіян, 1995. - 472 с.

7. Байль Б. Дитина чемна і нечемна / Б. Байль; [Пер. з нім. М. Трофимука]. - Львів: Свічадо, 2007. - 256 с.

8. Руше Б. Екологічне виховання у сім'ї / Б. Руше // Документи консультативних нарад з питань природного довкілля Ради Єпископських Конференцій Європи (1999-2004) “Відповідальність за створіння в Європі” / упор. і наук. ред. В. Шеремета. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. - С.225-228.

9. Сухомлинський В.О. Вибрані твори у 5-ти т. - Т.3. - К.: Радянська школа, 1977. - 670 с.

10. Базовий компонент дошкільної освіти. - К.: Дошкільне виховання, 1999. - 42 с.

11. Богуш А. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі. Підручник для ВНЗ / А. Богуш, Н. Гавриш. -К.: Слово, 2008. - 408 с.

12. Ознайомлення з природою та розвиток мовлення дітей дошкільного віку. Інтегровані заняття / упор. В.Л. Сухар. - Х.: Веста: Ранок, 2008. - 80 с. - (Бібліотека вихователя дитячого садка).

13. Химинець В. Роль освіти та релігії у вихованні еколого- економічно свідомої особистості / В. Химинець // Матеріали міжнародного наукового семінару “Енергоефективність та екологічно прийнятне енергозабезпечення з позицій християнської відповідальності за створіння” (10-13 лютого 2010 р., м. Ужгород). - Ужгород, 2010. - С.110-123.

14. Екологічна освіта в школі: нестандартні уроки, виховні заходи / автор-упор. Т.Ф. Рябчук. - Х.: Основа: Тріада+, 2008. - 192 с. - (Серія “Виховання в школі”).

15. Запорожан З.Є. Екологія в початковій школі. Дидактичні матеріали з методикою їх використання. - Кам' янець-Подільський: Абетка, 1999. - 200 с.

16. Довкілля: Хрестоматія: Для почат. кл. загальноосвіт. навч. закладів / упор. О.А. Біда. - Київ: Ірпінь: Перун, 1999. - 368 с.

Анотація

Християнсько-екологічне виховання дітей

Метою дослідження є аналіз концептуальних основ екологічної освіти дітей, що здійснюється Католицькою церквою. Застосовані методи: діалектичний, аксіологічний, системний. Основні висновки: здійснення Католицькою церквою катехизації дітей в екологічному контексті є важливим чинником у формуванні, ще з раннього дитинства, дбайливого ставлення до природного довкілля -- Божого створіння.

Ключові слова: екологічна освіта, катехизація, екологічна свідомість, діти, Католицька церква.