Розвиток провідних тенденцій неформальної освіти музеїв художнього профілю в Україні (початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток провідних тенденцій неформальної освіти музеїв художнього профілю в Україні (початок ХХІ ст.)

Харченко О.В.,

Історик, музеєзнавець, здобувач, Центр пам'яткознавства НАНУ і УТОПІК (Україна, Київ)

Анотація

музей неформальний освіта

Аналізується сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку неформальної освіти у музеях художнього профілю. Розглядається зарубіжний та вітчизняний досвід культурно-освітньої роботи українських музеїв

Ключові слова: художні музеї, неформальна освіта, музейна педагогіка, музейні відвідувачі, культурно-освітня діяльність, музейна інформація.

На початку ХХІ ст. формальна та неформальна освіта громадян України виступає важливою складовою життя сучасного суспільства. Сьогодні, художні музеї, як культурно-освітні заклади, згідно чинного законодавства, будують свою діяльність на гуманістичних засадах, орієнтуються на національні та загальнолюдські цінності [3], виступають важливим чинником соціалізації та інкультурації членів суспільства. Розвиток неформальної освіти забезпечує широку доступність матеріальних і духовних цінностей для громадян. Зважаючи на це, метою цієї статті є аналіз сучасного стану і напрямків неформальної освіти, визначення перспектив подальшого розвитку у вітчизняних музеях художнього профілю.

Питання неформальної освіти у музеях є дискусійним. Дослідники, на основі аналізу музейних функцій, напрямків, моделей та історичних етапів формування взаємодії музеїв з відвідувачами, вибудовують нові погляди та концепції освітньої ролі музеїв в сучасному суспільстві. Це обумовлює пошук ефективних форм інтерпретації музейної інформації, активної розробки інноваційних культурно-освітніх технологій, які стимулюють аудиторію до самостійного осмислення музейних експозицій. Ефективна взаємодія музеїв з аудиторією вибудовується на основі розвитку музейної педагогіки та психології, розширення форм і напрямків неформальної освіти. Водночас, проходять процеси трансформації сучасного освітнього простору з урахуванням змін та суспільних тенденцій. Це свідчить про те, що проблеми неформальної освіти є актуальними для сучасних дослідників та музеїв, які функціонують у наш час [1-7; 11].

Завдання формальної освіти полягають у формуванні загальної бази знань. Неформальна освіта в музеях поглиблює отримані знання та навички, розширює сферу індивідуальних інтересів відвідувачів різного віку. Поняття неформальної освіти включає будь-яку організовану за межами формальної освіти освітню діяльність, яка доповнює формальну освіту більш глибокими індивідуальними знаннями і навичками [7]. Відповідно до цього, інтенсивно розростається тенденція використання культурно-освітнього потенціалу музеїв поза їх межами, в освітніх проектах, розроблених для навчальних закладів. Художні музеї пропонують відвідувачам різного віку широкий перелік освітніх програм, пов'язаних з вітчизняною та зарубіжною історією, культурою, образотворчим мистецтвом. З'являються інноваційні форми музейної практики, освітні технології, які поєднують навчання і відпочинок. Вітчизняними музеєзнавцями активно вивчається зарубіжний досвід у сфері неформальної освіти, який ґрунтуються на засадах навчання впродовж всього життя.

Позитивним кроком у напрямку плідного обміну міжнародним досвідом в сфері неформальної о світи музеїв, є проведення міжнародних тренігів, семінарів, воркшопів, круглих столів та музейних конференцій (проекти «Новий подих культури: спадщина, наповнена життям мистецтва», за Програмою Східного партнерства з питань культури (м. Херсон, 2013), проект «Pro Museum: Розвиток ресурсної бази та модернізація музейної галузі України», круглий стіл з викладачами музеєзнавчих дисциплін «Музейна освіта у вишах: потреби у спеціалізованій літературі» (м. Київ, 2013 р., Мистецький Арсенал), культурно-освітній проект «Актуальний музей» (м. Київ, 2014 р.), тренінги «Інноваційна творчість і винахідництво у музеях: уроки SPARK!LAB», «Формуючи майбутнє: голоси відвідувачів у музеях». Практичні музейні заходи міжнародного значення, які проводяться у вітчизняних музеях і музеях художнього профілю, сприяють більш глибокому аналізу проблем і здобутків в сфері культурно- освітньої діяльності.

Основні принципи, покладені в основу неформальної музейної освіти у зарубіжних та вітчизняних українських музеях, зосереджуються навколо наступних принципів:

- «вчитися в дії», що передбачає здобуття навичок та умінь через практичну діяльність музейних відвідувачів. Згідно цього принципу, музеї починають працювати з аудиторією з раннього віку (у зарубіжних музеях - від 3 років). В Україні, більшість музейних програм розраховані на дітей від 5 років. Такі форми включають ігрові елементи для розвитку уваги, фантазії, рухливі вправи, музичні та анімаційні ігри. Для молоді та студентської аудиторії форми і напрямки «навчання в дії» передбачають здобуття інформації, умінь, навичок під час практичної діяльності - майстер класів, творчих майстерень, гуртків, клубів, фестивалів мистецтва, конкурсів, створення власних артефактів за мотивами представлених в експозиції шедеврів мистецтва, образотворчої діяльності (програми «Школа і музей: разом навчатися цікавіше» - Національний художній музей України; «Художній музей - навчальним закладам», Миколаївський обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна, майстер-класи Національного музею народного декоративного мистецтва, інші).

- «вчитися взаємодіяти» - цей принцип навчає налагоджувати взаємодію і встановлювати контакти з іншими, під час групових навчальних та рекреаційних заходів, отримувати знання і розуміти відмінності між людьми та культурами, спілкуватися без обмежень і сприймати інших людей такими, якими вони є. Такий підхід сприяє розвитку навичок працювати і співпрацювати у спільній команді. В музеях художнього профілю спілкування розгортається у формі дискусійних клубів для підлітків та молоді, клубів за інтересами. Під час обговорень, круглих столів, наукових конференцій, тренінгів, спеціалісти вчаться налагоджувати партнерську та міжмузейну взаємодію, обмінюються провідним досвідом у сфері культурно-освітньої та науково- освітньої діяльності (музейні тренінги «Стратегія самодостатності музею», «Музей та освіта дорослих» (2013 р.), «Формуючи майбутнє: голоси відвідувачів у музеях» (2014 р.), проведені у НЦНК «Музей І. Гончара»). Надалі, перспективою розвитку принципу міжкультурної взаємодії у музейному просторі може стати розробка крос-культурних програм, які в Україні поки що не розробляються. В зарубіжних багатонаціональних країнах - США, Німеччині, Великобританії, інших подібні програми використовуються з метою розширення знань про різні культури та національні особливості представників різних культур. Їх відмінності у менталітеті, звичаях, віруваннях, традиціях. Головна мета - покращити розуміння цих відмінностей і навчитися ефективно налагоджувати взаємодію і комунікацію.

- «вчитися вчитися» - цей принцип передбачає збір, пошук, обробку інформації, аналіз власного досвіду, формулювання та виконання власних освітніх цілей з метою пізнання. В музеях художнього профілю він відображає взаємодію з музейною експозицією через індивідуальне поглиблення знань у формах дослідження теми, яка представляє суттєвий інтерес для індивіда [7]. Сучасна молодь, крім сприйняття музейних оригіналів, навчається шляхом пошуку та інтерпретації інформації обробляє, моделює інформацію, виходячи з власних потреб, власних цілей навчання та естетичних вподобань.

Діапазон культурно-освітніх форм інтерпретації та популяризації історичного, мистецького, культурного досвіду поколінь в художніх музеях, які включають колективну співпрацю, є досить широким. Інформаційні та мультимедійні технології, розширюють способи трансляції та обміну музейною інформацією. На наш погляд, на поч. ХХІ ст. для українських музеїв художнього профілю є характерною така форма музейної комунікації, при якій важливі позиції займає естетичне сприйняття музейних оригіналів та їх духовний зміст. Сучасні освітні практики вибудовуються за 2 напрямками. Перший - сприйняття музейної експозиції та інформації за посередництвом спеціалістів (екскурсоводів, музейних педагогів). Другий напрямок - самостійне спілкування з мистецтвом, без посередництва мистецтвознавців. Ціллю такого спілкування є індивідуальні освітні цілі.

Одним з основних методів неформальної освіти у сучасних музеях залишається метод дослідження. Відвідувачі-дослідники, через різні форми сприйняття музейної експозиції відкривають для себе різні рівні сприйняття музейних експонатів, музейної експозиції. Такі освітні практики аудиторії в музеях світу розглядаються як інструмент індивідуального розвитку, інвестиції у підвищення освітнього та культурного рівня. Освіта для дорослих розвивається за принципами інтересу та позитивних вражень [1].

На поч. ХХІ ст., вітчизняні музеї художнього профілю розвивають культурно-освітню роботу з інвалідами, людьми з особливими потребами. Ця робота будується на неформальному і творчому підході. Але, нині у вітчизняних музеях художнього профілю, робота з людьми, що мають дефекти розвитку та інвалідами, потребує коректив, доповнень, осучасненого підходу до методик і форм. В цьому напрямку вже відбуваються важливі перетворення [8, с. 14]. З метою прилучення інвалідів до повноцінного культурного і мистецького життя суспільства, організовуються спеціальні виставки, в яких беруть участь люди з вадами зору, слуху, руху, розробляються міжнародні проекти («Аут - міжнародний художній проект», 2010 р., Дитяча картинна галерея (філія Київського національного музею російського мистецтва «Шоколадний будинок»; «Програма транскордонного співробітництва Польща - Білорусь - Україна 20071013 рр.» (Національний музей ім. А. Шептицького м. Львів); «Музей без бар'єрів: від теорії до практики» - 2014 р., Національний музей Тараса Шевченка, м. Київ; «Перша унікальна виставка художніх робіт, створених за допомогою рота та ніг», 2012 р.; виставка робіт сліпих художників, фотографів, дизайнерів «Зірки у темряві», 2014 р. (Національний музей Тараса Шевченка). Розвивається тенденція вивчення арт-терапевтичних напрацювань зарубіжних дослідників і використання цих засобів у роботі з аудиторією.

Отже, неформальна освіта у сучасних музеях художнього профілю становить важливу складову культурно-освітньої роботи. Основні форми просвітницької діяльності в колі неформальної освіти, зосереджується навколо наступних напрямків: музейна педагогіка, музейна психологія, рекреація, інновація, творчість та співтворчість, арт-терапія, мультимедійні технології.

На жаль, комунікаційний, інформаційний, культурно- просвітницький потенціал багатьох українських художніх музеїв, поки що не може бути використаним повною мірою. На загальний стан розвитку культурно- освітньої діяльності вітчизняних музеїв продовжують впливати проблеми фінансування культурної і музейної сфери на державному рівні, законодавча база, потреба у кваліфікованих кадрах, недоліки у плануванні музейної діяльності, обмеженість культурних ініціатив. Форми і напрямки неформальної освіти у музеях художнього профілю потребують подальшого наукового дослідження і складають перспективний напрямок взаємодії українських музеїв та їх відвідувачів.

Список використаних джерел

1. Арефьева И. Л., Смирнова Л. И. Веселый МУЗОБРАЗ. Пособие по активным методам обучения взрослых в музее. - СПб., 2010. - 60 с.

2. Вихор О. Інтерактивний музей для кожного // Музейний простір. - 2012. - №6. - С.50.

3. Закон України «Про музеї та музейну справу» за станом на 28 листопада 2009 р. / Верховна Рада України. Офіц. вид. - К.: Парламентське видавництво, 2010. - (Бібліотека офіційних видань).

4. Музейний простір України [Електронний ресурс]: сервер «Музейний портал України». - Режим доступу: http.: www. ukrmuseum.org.ua

5. Ключко Ю. М. Інтерактивна експозиція як інструмент освіти // Міжнародна наук.-пр. конф.: Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур: Зб. мат. міжн. н.-практичн. конф. Київ, 25-26 травня 2006 р. - К.: ДАКККіМ, 2006. - Ч.1. - С.225-228.

6. Ключко Ю. М. Сучасні освітні практики музеїв України / Ю. М. Ключко // Агора. Зб. наук. ст. - К.: Видавничий дім «Києво- Могилянська академія», 2015. - Вип.14. - С.70-74.

7. Маслов В. Музейный интерактив: смотрим, как с помощью Nintendo привлечь внимание к Ван Гогу и не только [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://artchive.ru/ publications/925~Muzejnyj_interaktiv_smotrim_kak_s_pomoschju_ Nintendo_privlech_vnimanie_k_Van_Gogu_i_ne_tolko. - Назва з екрану.

8. Неформальна освіта в музеї: практичні поради з досвіду застосування / М. Елігулашвілі, М. Афанасьєв, ін. - Херсон: Гілея, 2013. - 79 с.

9. Музейний простір. - 2013. - №1 (7). - С.14.

10. Піоро В., Рябчук С. Як себе бачить і чого прагне сучасний музей / В. Піоро, С. Рябчук // Музейний простір. - 2013. - №1 (7). - С.2-6.

11. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon. rada.gov.ua / go 344/2013

12. Сходить в музей, не вставая с дивана [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.adme.ru/hudozhniki-i-art- proekty/shodit-v-muzej-ne-vstavaya-s-divana-672105/

13. Юхневич М. Ю. Я поведу тебя в музей. Учебное пособие по музейной педагогике / М. Ю. Юхневич. - М., 2001.

Размещено на Allbest.ru