Оцінювання навчальних досягнень учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінювання навчальних досягнень учнів

З'ясуємо суть деяких понять, які вживаються в цьому матеріалі. Перевірка - це процес зіставлення того результату навчання, яким фактично володіє учень, із запланованим, це встановлення факту наявності чи відсутності знань, умінь і навичок. Оцінка навчальної успішності учнів заснована на порівнянні тих результатів навчання, яких вдалося досягти, з тими, які планувалися на початку вивчення даного матеріалу і на визначенні співвідношення між цими результатами. Контроль за засвоєнням знань означає: нагляд, спостереження за учнем і перевірку його знань.

Функції контролю, перевірки і оцінки навчальних досягнень учнів. Ці функції різнопланові. Учитель отримує інформацію про те, що учні знають, що вони розуміють правильно, а що неправильно, чи, можливо, матеріал взагалі не засвоєний. Зрештою, він критично оцінює і свою роботу, вносить зміни, коректує свої дії, визначає напрями подальшої, спільної з учнями діяльності. Інформацію одержує і учень, він бачить, що засвоїв добре, а над чим ще потрібно працювати. Учень порівнює себе, свої успіхи і свої невдачі на фоні інших учнів і на цій основі продовжує свою подальшу діяльність, виробляючи в собі наполегливість і працьовитість, позитивне ставлення до навчання, формуючи цим ставлення інших, своїх товаришів, батьків, учителів до себе. Систематичний контроль знань сприяє переведенню учня зі статусу того, кого вчать, у статус того, хто вчиться, тобто з об'єкта навчання в суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності. Саме завдяки цьому контроль успішності сприяє розвиткові пам'яті, мислення, уяви, розвиткові його емоційно- вольової сфери і тих психічних новоутворень, які характерні для даного вікового періоду учнів.

Об'єктивна і справедлива оцінка є важливим стимулом у навчальній праці учня. Але функції стимулу вона буде відігравати тільки тоді, коли разом з об'єктивністю і справедливістю сприятиме виробленню позитивного ставлення до навчання.

Виділяють поточний тематичний і підсумковий контроль, перевірку і оцінку знань учнів.

Поточна перевірка знань учнів є необхідним елементом навчального процесу і проводиться на кожному уроці, вона служить меті одержання оперативної інформації, на основі якої учитель визначає свою наступну діяльність, свої подальші дії. Дуже часто поточна перевірка знань є тим кроком, а, отже, і основою, на якій розпочинається вивчення нового матеріалу.

Тематична перевірка полягає у забезпеченні контролю за засвоєнням усієї теми, що має велике значення для систематизації та узагальнення знань. У сьогоднішній шкільній практиці вона знайшла своє втілення у тематичній атестації учнів.

Підсумковий контроль має на меті дати об'єктивну інформацію про навчальні успіхи учня за чверть, півріччя, семестр, остаточний - за навчальний рік. Тому в підсумковому і остаточному контролі враховуються всі аспекти навчальної діяльності учнів, у ньому учителя більше цікавлять не окремі деталі, факти, чи явища, а система знань, взаємозв'язок ідей, понять, їх цілісність.

Форми контролю, перевірки та оцінки навчальних досягнень учнів. Основними формами письмової перевірки знань є контрольні та самостійні письмові роботи. Важливо, щоб учні були завчасно повідомлені про наступну контрольну роботу, знали тему контрольної роботи, ще на початку вивчення теми отримали зразки тих завдань, які будуть пропонуватися учням для контрольної роботи. На контрольній роботі не повинно бути завдань, які не зв'язані зі змістом матеріалу, що вивчався. Завдання мають бути складені з врахуванням рівнів засвоєння, охоплювати практично весь зміст навчального матеріалу, на який проводиться контрольна робота. Має бути декілька рівноцінних варіантів (від 2 до 6) контрольних завдань або диференційованих різнорівневих варіантів.

Одержавши набір контрольних робіт, учень вибирає той, який йому під силу розв'язати. Зрозуміло, що учень має знати, яку кількість балів він набере, правильно розв'язавши всі завдання того чи іншого варіанта.

Певного поширення набули контрольні роботи з вибором відповіді. Тобто, до кожного завдання (задачі, вправи) дається певний набір відповідей. Учень повинен вибрати ту відповідь, яка, на його думку, є правильною.

Науковими дослідженнями встановлено, що об'єктивність такого типу контрольних завдань не менша від завдань з відкритою формою відповіді, просто потрібно педагогічно і методично грамотно їх розробляти.

Великого поширення набули контрольні лабораторні та контрольні експериментальні роботи з фізики, хімії, біології, географії. їх цінність полягає в тому, що вони дають можливість перевірити ще експериментальні і практичні уміння.

* Письмові самостійні роботи є також формою контролю і перевірки знань, яка дозволяє істотно від коректувати знання і підготуватися до підсумкової чи тематичної контрольної роботи.

Усна форма перевірки знань умінь і навичок учнів відрізняється від письмової своєю оперативністю. Вона дозволяє дуже швидко перевірити і оцінити знання учнів, внести корективи у розуміння учнями матеріалу, актуалізувати знання, необхідні для подальшого вивчення.

Оцінювання навчальних досягнень учнів - невід'ємна і важлива складова навчального процесу [7; 10]. Оцінка, як кількісне вираження результату оцінювання, кваліфікує виконану учнем роботу, рівень його досягнення, сприяє усвідомленню ним досягнень і хиб, формує почуття відповідальності, породжує бажання краще вчитися, стимулює до подальшої роботи. Наша традиційна 5-бальна шкала оцінювання знань учнів мала сумативний характер, що означало, що в конкретну оцінку входила оцінка того, як учень розуміє матеріал, чи вміє його відтворювати, чи вміє його застосовувати, чи “бачить” його структуру. Ні теоретично, ні емпірично не досліджено співвідношення між цими елементами засвоєння, які б відповідали конкретній оцінці, отже кожен учитель їх виробляв сам і по-своєму оцінював знання учнів. Тому і не дивно, що розкид оцінок за одну і ту ж письмову чи усну відповідь різними вчителями був дуже великий, інколи сумірний з самою оцінкою. В таких умовах об'єктивність оцінки забезпечити дуже важко. До цього варто додати ще й те, що в цю оцінку вчитель дуже часто вкладав оцінку ставлення учня до навчання, інколи, що гріха таїти, і своє суб'єктивне ставлення до учня, інколи враховував ставлення учня до себе, тобто до учителя.

Серед усіх конфліктних ситуацій, які виникають між учителем і учнем, оцінка займає не останнє місце. Учень не завжди знає, за що його оцінюють, сам він не знає тих критеріїв, які використовує учитель в оцінці його знань, себе переважно оцінює вище, ніж того він заслуговує і, як правило, залишається незадоволеним оцінкою вчителя (за винятком тих випадків, коли учитель ставить найвищу оцінку).

Зняттю проблеми сприяє введення високобальної рівневої шкали. Саме рівневої, а не компілятивної, зовнішньої, формальної шкали. По-перше, тому, що рівнева шкала розширює можливості більш об'єктивно оцінити знання учня, по-друге, учень сам знатиме, яку оцінку він заслуговує. Проте, головне ось у чому. оцінка перевірка навчальний учень

Головна фігура сучасної школи - учень. Він прийшов у школу не тільки для того, щоб навчатися. Він прийшов у школу, щоб не тільки скласти свої життєві плани і щоб школа допомагала йому в цьому, але щоб підготувати себе до їх реалізації і почати їх здійснення ще перебуваючи за шкільною лавою.

Учень все більше переконується, що багато чого в цьому процесі залежить від нього самого. Тому самоосвіта, самовиховання, саморозвиток, самоорганізація стають основними процесами становлення молодої людини. Переконатися у цій думці може кожен, хто уважно вникне у життя школи нового типу: гімназій, колегіумів, ліцеїв. Отже, учневі потрібно мати такий інструмент самооцінки, який би допомагав йому бачити ближню мету, ближню перспективу, пов'язану зі своїм власним “Я”, допоміг би визначити напрям свого самоудосконалення, саморуху.

Якщо, наприклад, учень знає, що він весь час відтворює навчальний матеріал з опорою на зовнішню підказку, а не самостійно, то це означає, що потрібно працювати над розвитком своєї пам'яті. Якщо на основі тих чи інших фактів він не може зробити правильний висновок, то це означає, що потрібно виробляти в собі уміння аналізувати, встановлювати причинно- наслідкові зв'язки тощо.

Усі означені вище функції може виконати тільки високо- бальна рівнева шкала оцінювання. Справа в тому, що процес засвоєння знань йде в напрямі від нижчого рівня засвоєння до вищого. Відомо, що існує закон ієрархії, суть якого в тому, що не можна засвоїти матеріал на вищому рівні, якщо він не засвоєний на нижчому рівні. З огляду на ступеневий характер процесу засвоєння можна діагностувати рівень досягнення учня, що відповідає тому чи іншому рівню засвоєння.

Рівні засвоєння

Нагадуємо, що виділяють такі рівні знань: розпізнавання, репродуктивний, продуктивний та творчий. Рівень розпізнавання у засвоєнні - це ознайомлювальний рівень досягнення; рівень репродуктивний - це відтворювальний рівень досягнення; продуктивний у засвоєнні - це перетворювальний, реконструктивний рівень досягнення; творчий рівень у засвоєнні називають творчим у досягненні.

Таким чином, маємо чотири рівні досягнення: ознайомлювальний, відтворювальний, реконструктивний та творчий. Але ще і є рівень розуміння, якого можна вважати нульовим рівнем знань. Усі ці п'ять рівнів і називаються рівнями засвоєння матеріалу.

В оцінку навчальних досягнень учнів входить і те, що учень може самостійно, без будь-якої допомоги відтворити навчальний матеріал або відтворити, скориставшись допомогою. Застосувати знання може самостійно, чи самостійно, але виявляти при цьому невпевненість, і, нарешті, з допомогою учителя.

У рівнях досягнення фіксуються також певні характеристики розумового розвитку, а саме:

* уміння здійснювати мисленнєві операції, порівняння, аналіз, синтез, класифікацію, на основі фактів робити висновки;

* уміння абстрагувати та узагальнювати;

* уміння “бачити” ціле, виділяти частини, встановлювати зв'язок між ними, бачити об'єднуючу, системоутворюючу ідею, системну властивість;

* уміння аналізувати не тільки результат, а й процес одержання цього результату;

* практика здійснення рефлексії своєї власної пізнавальної діяльності;

* здійснення аналізу через синтез;

* уміння переносити дії з однієї галузі знань на іншу;

* самостійність у плануванні і здійсненні пізнавального пошуку;

* уміння формулювати проблему, розробляти гіпотези, перевіряти їх і робити висновки;

* уміння виділяти головне, складати план прочитаного.

Елементи засвоєння. Засвоєння знань учнями включає в себе розуміння, відтворення, застосування. Як показує вивчення, кожен з названих елементів має свої, тільки йому відповідні характеристики, а саме:

Відтворення

* При повторному пред'явленні матеріалу відповідає “так”, “ні”.

' Відтворення на основі зовнішньої підказки.

* Самостійне репродуктивне відтворення.

* Самостійне реконструктивне відтворення.

* Відтворення з елементами кодування.

* Одержання об'єктивно нових знань шляхом вибору нової орієнтувальної основи.

Застосування

* Застосування знань у типовій ситуації на основі прикладання засвоєного раніше алгоритму дій.

* Застосування знань у видозміненій, але близькій до типової ситуації на основі прикладання засвоєного раніше алгоритму дій.

* Застосування знань у новій ситуації на основі перенесення і прикладання раніше засвоєного.

* Застосування знань у нетиповій ситуації шляхом розробки свого власного методу і прикладання його до цієї ситуації.

Розуміння

* Наводить власний приклад.

* Встановлює зв'язок нових знань зі старими, підводить його під старе, раніше засвоєне, порівнює одне з другим, оцінює нову інформацію.

* Дає звіт про виконані дії.

* Переформульовує вихідний матеріал.

* Переводить інформацію з однієї мови на іншу, здійснює перетворення (трансляцію матеріалу з однієї форми вираження в іншу).

* Дає свою власну інтерпретацію матеріалу (пояснення, короткий виклад).

* Передбачає подальший хід явища. Описує можливі наслідки, що випливають із наявних даних.

* Розуміння структури процесу добування знань, його організації, послідовності етапів цього процесу.

* Розуміння структури зв'язків між їх складовими, об'єднуючої ідеї, знань як цінності, системної властивості.

Якщо прийняти рівномірний характер процесу засвоєння, тобто, що на кожен рівень припадає 3 бали, то одержимо таку шкалу:

- ознайомлювальний рівень досягнення -1, 2, 3 бали;

- відтворювальний - 4, 5, 6 балів;

- реконструктивний - 7, 8, 9 балів;

- творчий - 10, 11, 12 балів.

На кожному з цих рівнів досягнення засвоєння матеріалу має саме ті ознаки, які характерні тільки для цього рівня.

Ознайомлювальний рівень (1, 2, 3 бали).

1 бал - при повторному сприйманні матеріалу учень відповідає “так”. При відповіді “ні” ставиться “0” балів.

Відтворює інформацію на основі зовнішньої підказки. Може навести свій власний приклад, але потребує допомоги вчителя. Виявляє намагання класифікувати на основі зовнішніх ознак.

Відтворює інформацію на основі зовнішньої підказки і наводить власний приклад, здійснює класифікацію на основі зовнішніх ознак, вміє порівнювати на основі зовнішніх ознак.

Відтворювальний рівень (4,5,6 балів ).

Самостійно відтворює знання та застосовує їх у типовій ситуації, але при цьому потребує допомоги учителя. Встановлює зв'язки нового поняття з засвоєним раніше, порівнює одне з іншим, асоціює нову інформацію. Робить висновок, але з допомогою учителя.

Самостійно відтворює інформацію та застосовує її у типовій ситуації, але при цьому виявляє невпевненість у своїх діях. На основі фактів робить висновки, намагається зробити звіт про виконані дії.

Самостійно відтворює інформацію та застосовує и у типовій ситуації, на основі фактів робить висновки, складає план прочитаного, виділяє головне в ньому, дає звіт про виконані дії.

Перетворювальний рівень (7, 8, 9 балів ).

Самостійно відтворює знання з елементами перетворення. Застосовує їх у видозміненій, але близькій до типової ситуації, однак потребує допомоги учителя. Дає свою власну інтерпретацію матеріалу (пояснення, короткий виклад). Уміє встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, здійснює перенесення дій.

Самостійно відтворює знання з елементами їх перетворення. Застосовує їх у видозміненій, але близькій до типової ситуації, однак виявляє при цьому деяку невпевненість. Розуміє структуру цих знань, зв'язки між їх елементами. Виділяє елементи, “бачить” об'єднуючу ідею та ціле, його знання мають високий рівень системності. Відтворює процес добування знань, але без допомоги ззовні не справляється.

Здійснює самостійне реконструктивне відтворення, тобто самостійно відтворює знання з елементами їх перетворення. Застосовує їх у видозміненій, але близькій до типової ситуації.

Вміє аналізувати і пояснювати не тільки результат, а й процес одержання цього результату. Розуміє структуру процесу добування знань, його організацію, послідовність етапів, зв'язки між ними. Знання характеризуються системністю. Має практику рефлексії своєї власної розумової діяльності.

Творчий рівень (10, 11, 12).

Відтворює матеріал з елементами перетворення, кодування. Планує і здійснює пізнавальний пошук, бачить проблемну ситуацію, на її основі виділяє проблему, розробляє гіпотезу, але потребує допомоги учителя. Переводить інформацію з однієї мови на іншу, здійснює перетворення (трансляцію матеріалу з однієї форми вираження в іншу). Може переформулювати вихідний матеріал. Розробляє свої власні способи дії.

Відтворює матеріал з елементами кодування. Намагається отримати об'єктивно нові знання, але при цьому потребує певної допомоги. Планує і здійснює пізнавальний пошук, бачить проблемну ситуацію, на її основі виділяє проблему, розробляє гіпотези. Але при цьому виявляє певну невпевненість. Дає власну оцінку. Розробляє свій власний шлях (спосіб, метод) розв'язання проблеми, ситуації. Може спланувати свою діяльність, бачить проблему.

Виявляє повну самостійність у отриманні об'єктивно нових знань: самостійно планує і здійснює пізнавальний пошук на основі проблемної ситуації, виділяє проблему, конструює гіпотези і перевіряє їх. Відтворює матеріал з елементами кодування. Прогнозує і передбачає подальший хід явища, описує можливі наслідки, результати, що випливають з наявних даних. Оцінює свої власні пояснення з використанням високого ступеня узагальнення проблемної ситуації бачить проблему і може сформулювати гіпотезу. Вміє розробляти нові способи діяльності та прикладати їх до нетипової ситуації, володіє уміннями змінювати стратегії навчання.

Размещено на Allbest.ru