Класифікації уроків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікації у років

Звичайний урок, як цілісна закінчена система, також складається з елементів. Але урок важливо розглядати у двох площинах: практичній та теоретичній. У практичній площині елементами уроку є: організація роботи учнів (організаційна частина), перевірка виконаного домашнього завдання, мотивація навчання, актуалізація опорних знань, організація вивчення нового матеріалу, закріплення і осмислення знань, організація домашнього завдання. Ці елементи між собою взаємопов'язані і утворюють міцну структуру, яка зберігається інваріантною для більшості уроків.

Проте, практика показала, що така міцна структура названих елементів, їх обов'язковість не є необхідною умовою уроку. Ці елементи можуть чергуватися, мати різну тривалість, можуть повторюватися тощо. Залежно від того, як названі вище елементи взаємодіють між собою, в якому порядку вони розміщені, яка їхня тривалість і визначають типи уроків.

У педагогічній літературі зустрічаються різні класифікації уроків за типами. У кожній із них вибрана своя основа класифікації.

Наприклад, у класифікації уроків С. Іванова за основу взято особливості процесу навчання і його складові частини. Ця класифікація обумовлює такі типи уроків: урок знання навчання мотивація

- вступні;

- первинного ознайомлення з матеріалом;

- формування понять, встановлення законів, правил;

- застосування одержаних знань на практиці;

- тренувальні (уроки навичок);

- повторення і узагальнення;

- контрольні;

- змішані, або комбіновані.

Наприклад, дуже поширений тип уроків - комбінований має таку структуру:

1. Організаційна частина (1-2 хв.).

2. Перевірка домашнього завдання: фронтальне опитування біля дошки, комбіноване опитування - усне чи письмове (10- 12 хв.).

3. Повідомлення нових знань (10-30 хв.).

4. Закріплення нового матеріалу, встановлення зв'язку з раніше вивченим, вправи (5-15 хв.).

5. Домашнє завдання, його суть, методика виконання, термін виконання тощо (5-10 хв.).

6. Підведення підсумку уроку (1-2 хв.).

Взявши за основу класифікації зміст, дидактичну мету і способи проведення, І. Казанцев запропонував таку типологію уроків:

- з різноманітними видами занять;

- у вигляді лекцій;

- у вигляді бесід;

- екскурсії;

- кіно-уроки;

- самостійна робота учнів у класі;

- лабораторні та інші практичні заняття.

Типологія уроків В. Онищука базується на дидактичній меті і має такий вигляд:

- уроки засвоєння нових знань;

- засвоєння навичок і умінь;

- комплексного засвоєння знань;

- узагальнення і систематизації знань;

- перевірки, оцінки і корекції знань, умінь і навичок;

- комбіновані уроки.

Типологія уроків Б. Єсіпова виглядає так:

- комбіновані, або змішані;

- ознайомлення учнів з новим матеріалом;

- закріплення знань;

- систематизація і узагальнення знань;

- формування і закріплення вмінь і навичок;

- уроки перевірки знань.

Основою для такої класифікації є цілі уроку та місце уроку в їх системі.

Урок засвоєння нових знань, наприклад, має таку будову:

1. Перевірка домашнього завдання, відтворення і корекція опорних знань.

2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності учнів.

3. Сприймання і первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв'язків і відношень об'єктів вивчення.

4. Запам'ятовування навчального матеріалу.

5. Узагальнення і систематизація знань.

6. Підсумок уроку і повідомлення домашнього завдання (5; 6; 12).

Як бачимо, класифікацій уроків багато і в кожної з них багато і типів уроків. Такий перелік класифікацій зумовлений значним інтересом до проблеми систематизації уроків. Безумовно, все це сприяло поглибленню знань про урок [4]. Однак, на нашу думку, серйозного практичного і теоретичного значення ці класифікації поки що не мають.

Звичайно, вибір типу уроку істотно полегшує підготовку і проведення учителем самого уроку, але за однієї умови, коли є чітко і коректно сформульовані цілі уроку. Тоді, в інтересах реалізації цих цілей вибір типу уроку має практичне значення. Коли ж мета уроку сформульована на дуже загальному рівні, то попереднє “задания” типу уроку є скоріше всього своєрідною “модою”. У шкільній практиці дуже часто можна спостерігати, що учитель, готуючись до уроку й оформлюючи план його проведення, обов'язково вказує тип уроку, але потім, компонуючи його структуру, не звертає на цей запис ніякої уваги. Таким чином, у процесі самого уроку головну увагу вчителя було звернуто на те, щоб підігнати хід уроку під визначений тип, що зрозуміло, немає ніякого відношення до ефективності уроку. Це не є той критерій, на основі якого можна оцінювати ефективність уроку.

Теоретичний аспект типології уроків має теж невелике значення для глибшого проникнення в суть цього педагогічного феномену. Справа в тому, що жодна класифікація не є повною, вона - ніби погляд на урок в якійсь одній площині, тобто кожна класифікація, зокрема в урізаному вигляді представляє урок.

Отже, класифікаційний підхід до вивчення уроку не може розкрити явище уроку в усій його повноті та складності і не наближає до цього, хоча в історії розвитку теорії і практики уроку він заслуговує на певну увагу. Це стосується і низки інших підходів, які достатньо глибоко опрацьовано у літературі.

Наш аналіз існуючих класифікацій уроку свідчить, що є можливість і необхідність здійснити узагальнюючу класифікацію уроків, яка б ввібрала у себе усі попередні. Урок - це форма взаємодії учителя та учнів. Однак, будь-яка взаємодія - система. Урок же - така система, яка виникає на основі взаємодії учителя і учнів, кожен з яких може самостійно ініціювати цю взаємодію.

Особливістю систем, одним з елементів яких є людина, є можливість управління людиною всією системою. Управління, як відомо, здійснюється на основі циклу, що складається з та ких елементів: розробка і формулювання цілей діяльності, розробка та реалізація способів діяльності, спрямованих на досягнення цих цілей, одержання інформації про ступінь досягнення цілей (іншими словами організація вивчення матеріалу), здійснення корегуючого впливу. Таким чином, у теоретичній площині урок є своєрідною взаємопов'язаною сукупністю елементарних закінчених і незакінчених дидактичних циклів. Це положення дає можливість виділити в уроці такі його компоненти: планування цілей навчання, планування мети і завдань уроку, мотивація навчальної діяльності на уроці, організація вивчення матеріалу, перевірка, контроль, і оцінка знань, осмислення і закріплення знань, у ході якого і здійснюється корекція знань.

Оскільки урок має постійну й однакову тривалість, упродовж якої не завжди можна досягти цілі навчання, то до вище названих компонентів необхідно ще додати організацію домашнього завдання. Кожен компонент може виконуватися або тільки вчителем, або тільки учнями, або вчителем і учнями спільно.

Якщо мотивація і планування цілей уроку займають весь урок, то маємо так звані вступні уроки, або первинного ознайомлення з матеріалом (С. Іванов, Б. Єсіпов). Якщо упродовж уроку переважає організація вивчення нового матеріалу, то матимемо уроки формування понять, встановлення законів, правил, уроки застосування одержаних знань на практиці (С. Іванов), уроки у вигляді лекцій, бесід (І. Казанцев), уроки засвоєння нових знань (В. Онищук). Якщо основний час уроку присвячений здійсненню контролю, перевірці і оцінюванню знань, то це будуть контрольні уроки (С. Іванов), уроки перевірки, оцінки і корекції знань, умінь і навичок (В. Онищук), перевірки знань (Б. Єсіпов).

Коли основний час уроку витрачається на здійснення корегуючого впливу, то матимемо уроки повторення і узагальнення (С. Іванов), узагальнення і систематизації знань (В. Онищук, Б. Єсіпов).

Якщо час уроку заповнений більш-менш однаково на реалізацію всіх елементів циклу управління, то матимемо комбінований, або змішаний урок, який, як відомо є у всіх класифікаціях. Таким чином, можна вважати, що класифікація уроків на основі циклу управління процесом засвоєння знань є узагальнюючою класифікацією уроків.

Проте, в цій класифікації є ще один критерій, а саме управління може здійснюватися учителем, учнями, спільно. Якщо управління взаємодією “учитель-учень”, учитель здійснює самостійно, без участі учнів, то маємо авторитарний підхід до організації навчання. Такий підхід фактично реалізовується на всіх типах уроків, відомих усім нам.

Якщо учень самостійно здійснює весь цикл управління, сам планує і організовує досягнення конкретних цілей, сам розробляє, контролює себе, тобто він є суб'єктом пізнавальної діяльності, то для цього мають бути і відповідні форми організації навчання. Це уроки високого рівня індивідуалізації, це домашня самостійна робота, це уроки із зовсім новою схемою взаємодії учителя і учнів.

Отже, урок - це організаційна форма навчання, яка забезпечує навчання, виховання і розвиток сталого складу учнів впродовж визначеного проміжку часу на основі вивчення конкретної і однакової для всіх учнів класу теми. Залежно від різних засад виділяють різні класифікації уроків. Відомі класифікації С. Іванова, Б. Єсіпова, О. Онищука, М. Казанцева, М. Гузика.

Класифікації уроків дозволяють виділити типи уроків, а, відтак, і їх структуру. Системний підхід дає можливість виділити ще одну, так звану узагальнюючу класифікацію. Вона вбирає в себе всі, відомі до цього, часткові класифікації.

Размещено на Allbest.ru