Етика професійно-педагогічної взаємодії

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Етика професійно-педагогічної взаємодії

Каленський А.А., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Розглянуто: визначення педагогічної взаємодії; її функції, структуру, норми, цінності і засоби взаємодії; інформаційне поле та професійно-педагогічне етичне середовище; духовне спілкування як інструмент виховання; характеристику стилів спілкування; морально-педагогічну взаємодію викладачів та студентів.

Педагогічна взаємодія, функціонально-рольова взаємодія, емоційно-міжособистісна взаємодія, комунікація.

Постановка проблеми у загальному вигляді

Сучасна педагогіка міняє свої провідні принципи. Активний однобічний вплив, що був прийнятий в авторитарній педагогіці, заміщується взаємодією, в основі якої лежить спільна діяльність як тих, хто навчає, так і тих, хто навчається, тобто перехід від об'єктних для суб'єкта стосунків (студент - об'єкт процесу навчання, вихованець, - об'єкт процесу виховання) до суб'єктних для суб'єкта стосунків (студент, вихованець - рівноправні учасники процесів навчання і виховання). Її основними параметрами є взаємовідношення, взаємозв'язок, підтримка, довіра, синтонність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Педагогічну взаємодію досліджували вчені педагоги, психологи та філософи (А. Гусейнов, М. Каган, В. Кан-Калик, В. Кручек, А. Мудрик, В. Риндак, Л. Столяренко), проте етиці професійно-педагогічної взаємодії в їх працях приділялось недостатньо уваги.

Мета - дослідити питання етики професійно-педагогічної взаємодії.

Виклад основного матеріалу дослідження

Взаємодія - філософська категорія, що відображає вплив різних об'єктів один на одного, їх взаємну обумовленість, зміну стану, взаємоперехід, а також створення одним об'єктом іншого [9, с. 81]. У соціології під соціальною взаємодією розуміють процес безпосереднього або опосередкованого впливу соціальних об'єктів один на одного, в якому взаємодіючі сторони пов'язані циклічною причинною залежністю, соціальна взаємодія як вид зв'язку, це інтегрованість дій, функціональна координація їх наслідків, тобто система дій [6, с. 965]. У психології взаємодія трактується як обмін різними уявленнями, почуттями, бажаннями, переживаннями [8, с. 190, 273].

Педагогічна взаємодія є основою і умовою встановлення різноманітних відносин в освітньому процесі, створює особливе середовище, яке забезпечує задоволення основних життєвих потреб [7, с. 84].

Таким чином, педагогічна взаємодія - навмисний контакт викладача (педагога) з тими, хто навчаються, наслідком якого є взаємні зміни в поведінці, діяльності та відносинах учасників навчально-виховного процесу, що включає в себе єдність педагогічного впливу, його активне сприйняття та власну активність тих, хто навчаються; взаємодія передбачає активність двох найважливіших учасників навчально-виховного процесу - викладача і студента, що дозволяє вважати їх суб'єктами цього процесу, які впливають на його хід і результати.

Функції педагогічної взаємодії [7, с. 498]:

- конструктивна - педагогічна взаємодія викладача і студента при обговоренні та роз'ясненні змісту знань і практичної значущості предмету;

- організаційна - організація спільної навчальної діяльності викладача і студента, взаємної особистісної інформованості та спільної відповідальності за успіхи у навчально-виховній діяльності;

- комунікативно-стимулююча - поєднання різних форм навчально-пізнавальної діяльності (індивідуальної, групової, фронтальної), організація взаємодопомоги з метою педагогічного співробітництва; поінформованість студентів про те, що вони повинні дізнатися, зрозуміти на занятті, чому навчитися;

- інформаційно-навчальна - показ зв'язку навчального предмету з виробництвом для правильного світосприйняття та орієнтації студента в подіях суспільного життя; мобільність інформаційної ємності навчальних занять і їхньої повноти в поєднанні з емоційним викладом навчального матеріалу, опорою на наочно-чуттєву сферу студентів;

- емоційно-коригуюча - реалізація в процесі навчання принципів "відкритих перспектив" і "переможного" навчання в ході зміни видів навчальної діяльності; довірливого спілкування між викладачем і студентом;

- контрольно-оцінна - організація взаємоконтролю тих, хто навчає і навчається, спільне підбиття підсумків та оцінка самоконтролем і самооцінкою.

Існують різні підходи до опису структури взаємодії. В освітніх установах здійснюється педагогічна взаємодія суб'єктів різного рівня, тому розглянемо найбільш загальну його структуру, що розкриває педагогічну взаємодію індивідуальних, групових і організаційних суб'єктів.

У найбільш загальному вигляді взаємодію можна розглядати як спільні дії індивідів, груп, організацій, що дозволяють їм реалізувати яку-небудь спільну для них роботу.

Педагогічна взаємодія суб'єктів - розрізняється вже тому, що в одних випадках вона безпосередня (наприклад, викладач - студент), а в інших опосередкована, через сполучні ланки (викладач - колектив - особистість або освітній заклад - колектив - особистість).

Інший елемент цієї структури - завдання і цілі педагогічної взаємодії. Педагогічна взаємодія суб'єктів освітнього закладу різниться за тими завданнями, які вони вирішують, вступаючи у взаємодію, і за цілями, досягнення яких необхідно для вирішення задач. Аналіз реальної педагогічної взаємодії суб'єктів освітнього процесу дозволяє виділити дві його загальні цілі і відповідно до них визначити два основних види взаємодії: функціонально-рольову і емоційно-міжособистісну [4].

Функціонально-рольова взаємодія виникає в сферах пізнання, предметно-практичної та духовно-практичної діяльностей, організованої гри, спорту і має на меті їх обслуговування.

Цілі функціонально-рольової взаємодії потребують вербалізації і чіткого формулювання і мають бути в ідеалі свідомо прийняті всіма учасниками. моральний етичний педагогічний викладач студент

М. Каган [2] розглядає комунікацію як одну зі складових спілкування поряд із взаємодією і взаємовпливом людей один на одного. У своїй роботі "Світ спілкування" М.С. Каган розкриває чітку відміну комунікації від спілкування. Перша відмінність, на його думку, полягає в тому, що комунікація є суто інформаційним процесом - передачею тих чи інших повідомлень, у той час як спілкування має і практичний, матеріальний, і духовний, інформаційний, і практично-духовний характер [2, с. 143]. Наступна відмінність між комунікацією і спілкуванням полягає в характері зв'язку вступаючих у взаємодію систем. Комунікація - це інформаційний зв'язок суб'єкта з тим чи іншим об'єктом - людиною, машиною тощо. Суб'єкт передає якусь інформацію, а завдання одержувача (об'єкта) - прийняти (правильно декодувати) цю інформацію [2, с. 144]. У спілкуванні інформація циркулює між партнерами, оскільки обидва вони однаково активні і тому інформація не скорочується, а збільшується, збагачується, розширюється в процесі її циркуляції [2, с. 146].

Духовне спілкування як інструмент виховання (прилучення іншого до своїх цінностей); і самовиховання (прилучення до цінностей іншого, до загальнолюдських цінностей) відбувається у формі діалогу з реальним співрозмовником, автором книги, твором мистецтва, іншим соціумом. Тут доречно говорити про діалогічність процесу спілкування, оскільки на відміну від монологічної форми спілкування, яка має виключно односпрямований інформаційний характер, діалогічна форма є такою формою міжсуб'єктних відносин людей, яка дозволяє створити спільний для людей, що спілкуються інформаційний, практичний і духовний простір, в якому на основі симетричної (паритетної) активності спілкування виникають нові знання, взаємовідносини, почуття [2]. Саме цю форму спілкування можна вважати справжньою повноцінною взаємодією.

В. Канн-Калик робить характеристику стилів спілкування [3]: спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю; спілкування на основі дружніх відносин; спілкування - дистанція; спілкування - залякування; спілкування - загравання.

Важливою характеристикою в етиці професійно-педагогічного спілкування є його стиль. Стиль спілкування викладача зі студентами - це категорія соціальна і моральна. Він формується під впливом багатьох факторів і залежить: від психічного складу людини; її ціннісних орієнтацій; рівня освіти і загальної культури; впливу найближчого соціального оточення (сім'я, друзі); авторитету людей (більш досвідчених педагогів), які мали найбільший вплив на процес становлення педагога.

Узагальненими вміннями з професійно-педагогічної етики є: розуміння студентами наукових основ професійно-педагогічної етики і здійснення практики етики педагогічної взаємодії, самостійне визначення раціональної послідовності рефлексії та реалізації морального вибору. Студент, володіючи узагальненими вміннями з професійно-педагогічної етики, може використовувати їх при вирішенні широкого кола завдань, як майбутній викладач спеціальних дисциплін, не тільки в рамках одного предмета, а й на заняттях з інших навчальних дисциплін, а також у практичній та суспільній діяльності.

При плануванні роботи необхідно враховувати, що стихійного розвитку умінь з професійно-педагогічної етики не відбувається. Потрібна цілеспрямована підготовка, спеціально організована діяльність. Розвиток узагальнених умінь з професійно-педагогічної етики здійснюється за такими етапами:

1. Розвиток умінь загальнолюдської етики, що базуються на вищих моральних цінностях.

2. Розвиток знань і умінь ділового спілкування і службового етикету, що підпорядковують собі всі види професійних взаємин "по вертикалі" і "по горизонталі".

3. Розвиток умінь з професійно-педагогічної етики, в яких проявляється специфіка саме педагогічної праці.

У морально-педагогічній взаємодії викладачів і студентів відбувається "зустріч", як тих хто навчається так і тих, хто навчає як автономних і суверенних моральних світів, "зустріч" їх ціннісних устремлінь. Зауважимо, що така "зустріч" відбувається вже в просторі моралі, яка звертається до викладача, до студента "від імені всіх людей, а значить і від імені його самого. Вона не загрожує ніякими санкціями, вона звертається лише через голос совісті, надаючи людині можливість бути вільним ... хоча б перед собою і хоча б за себе .... Мораль тиранічна. Однак це тиранія, яку людина повинна здійснювати стосовно себе самого" [1, с. 277].

Література

1. Гусейнов, А.А. Этика: учебник / А.А. Гусейнов, Р.Г. Апресян. - М.: Гардарики, 1998. - 472 с.

2. Каган, М.С. Мир общения: проблема межсубъектных отношений / М.С. Каган. - М., 1988. - 319 с.

3. Кан-Калик, В.А. Тренинг профессионально-педагогического общения: методические рекомендации / В.А. Кан-Калик. - М., 1990. - 32 с.

4. Кручек, В.А. Теоретичні і методичні основи формування культури педагогічної взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу вищих аграрних навчальних закладів: дис... докт. пед. наук: 13.00.04 / В.А. Кручек. НУБіП. - К., 2013. - 563 с.

5. Мудрик, А.В. Основы социальной педагогики: учеб. для студ. сред. проф. учеб. заведений / А.В. Мудрик. - М.: Издательский центр "Академия", 2006. - 208 с.

6. Рындак, В.Г. Непрерывное образование и развитие творческого потенциала учителя (теория взаимодействия). Монография / В.Г. Рындак. - М.: "Педагогический вестник", 1997. - 244 с.

7. Социология: энциклопедия / Сост. А.А. Грицанов, В.Л. Абушенко, Г.М. Евелькин, Г.Н. Соколова, О.В. Терещенко. - Мн.: Книжный Дом, 2003. - 1312 с. - (Мир энциклопедий).

8. Столяренко, Л.Д. Педагогическая психология / Л.Д. Столяренко. - Ростов н/Д.: Феникс, 2003 - 544 с.

9. Столяренко, Л.Д. Социальная психология / Л.Д. Столяренко, И. Самыгин. - Ростов н/Д: Феникс, 2009. - 476 с.

10. Философский энциклопедический словарь / Гл. ред.: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов. - М.: Сов. Энциклопедия, 1983. - 840 с.

Размещено на Allbest.ru