Значення професійного спілкування у підготовці фахівців

Існує багато визначень спілкування. Під спілкуванням у психології розуміється як процес встановлення й підтримки цілеспрямованого, прямого або опосередкованого тими чи іншими засобами контакту між людьми, так чи інакше пов'язаними один із одним у психологічному відношенні [8,с.63].

У структурі спілкування виокремлюють комунікативну, інтерактивну та перцептивну сторони. Комунікативна сторона - це обмін інформацією між людьми, інтерактивна - взаємодія людей у процесі діяльності, перцептивна - сприйняття і пізнання один одного і встановлення взаєморозуміння.

За спрямованістю спілкування поділяється на побутове, ділове, професійне, пошукове, політичне, інформаційно-комунікативне [11 ,с.391 ].

Наше дослідження присвячене саме професійному спілкуванню, що зумовлюється взаємною діяльністю людей у процесі навчання і виробництва.

Сьогодні немає чіткого визначення поняття професійного спілкування. Дослідженню цієї проблеми присвятили увагу Л. Барановська, В. Кан-Калик.

Так, В. Кан-Калик називає різновидом професійного спілкування педагогічне спілкування, «яке є невід'ємний елементом діяльності організатора, вихователя, керівника, майстра виробничого навчання, лікаря та ін.” [6, с.10]. Саме педагогічно-професійне спілкування здійснює найбільший вплив на студента: з боку педагога, який допомагає навчатися оволодівати знаннями, формує зі студента майбутнього фахівця. Викладач повинен встановлювати контакт зі студентом, формувати не тільки професійні знання, а і навички спілкування, налаштовувати на той рівень професійної на мовленнєвої культури якою володіє сам. Особливий вплив на професійне спілкування має педагог, що викладає вузькоспеціальні дисципліни, тому що вони більше насичені фаховою лексикою.

Л. Вікторова розглядає професійне мовлення як «цілісне утворення, складовими якого є знання норм літературної мови, фахової термінології, уміння розуміти усні та писемні тексти, вміння створювати власні висловлювання професійного характеру» [3].

Найбільш ґрунтовною науковою працею з проблеми дослідження професійного спілкування майбутніх фахівців аграрної галузі є докторська дисертація Л. Барановської. Оволодіння студентами професійним спілкуванням здійснюється за умов індивідуально-особистісного засвоєння відповідних знань і вмінь. Такий підхід до організації підготовки майбутніх спеціалістів передбачає формування в них таких соціально- необхідних якостей як самосвідомість, світогляд, самостійність. Це у свою чергу сприяє професійній самореалізації, вмінню проявити їх. Процес формування професійного спілкування студентів дає позитивні результати, коли упродовж навчання у вузі створені умови, що сприяють активізації пізнавальної діяльності молодих людей в оволодінні необхідними знаннями і вміннями. У налагодженні спілкування важливу роль відіграє взаємодія тих, хто спілкується. Спілкування значно поліпшується й за умови сприйняття співрозмовниками один одного. Важливим в цьому аспекті є те, чи сприймає один з партнерів іншого як такого, що заслуговує довіри, розумного, тямущого, підготовленого або ж завчасно припускає, що той ні в чому не розбирається [1].

Формування особистості спеціаліста залежить від багатьох факторів. Під формуванням майбутніх спеціалістів у вищому закладі освіти розуміють «...організацію навчально-наукової діяльності студентів та управління нею, скоординованою із взаємокомпенсацією загальнонаукової, професійної та наукової сфер шляхом спеціалізованого спілкування; організації спілкування (опосередкованого та безпосереднього) та управління нею; координація діяльності та спілкування за видами і за конкретним змістом» [2]. Важливим компонентом такого визначення є спілкування. І це не випадково, бо, як зазначає В.А. Семиченко, «... у масштабах життєдіяльності людини спілкування є, по-перше, головною умовою виживання, по-друге, забезпечує реалізацію функцій навчання, виховання і розвитку особистості» [10]. Спілкування в процесі оволодіння певним фахом постає у вигляді «міжособистісної взаємодії, є сукупністю зв'язків та взаємовпливів, що виникають і закріплюються між людьми у процесі їх спільної діяльності» [10]. Ці зв'язки регулюються певними соціальними нормами, які виробляються у будь-якому суспільстві. Як норми використовуються певні зразки, що регламентують поведінку людей. Діапазон соціальних норм досить широкий. Особливого характеру набирають нормування та контроль у системі рольової структури суспільства. Саме під роллю у найбільш широкому значенні розуміють як очікуваний від людини спосіб поведінки в залежності від її статусу чи позиції в суспільстві у системі міжособистісних стосунків [10].

Підготовка сучасного спеціаліста для аграрного сектора України - процес складний. Це обумовлено тим, що кожен фахівець має бути багатогранно розвиненою особистістю, котра досконало володіє знаннями, уміннями та навичками з конкретної галузі народного господарства, уміє використовувати цей потенціал у практичній діяльності. Сучасний фахівець повинен бути ерудованим, покликаний засвоїти основи культурного надбання нашого народу як у духовній, так і в матеріальній сферах. Важливою ознакою такого спілкування є широке оперування фаховою лексикою. Це і наукові терміни (засвоєні під час вивчення професійних та спеціальних дисциплін), і професійні слова, які на відміну від першої групи слів, є мовними елементами неофіційного, спрощеного спілкування фахівців (засвоєні під час практичних занять, виробничих та переддипломних практик). Вимогливість до мови професійного спілкування пояснюється певною закономірністю: мова - необхідна складова будь-якої людської діяльності, зокрема й професійної. У багатьох випадках рівень мовленнєвої культури людини обумовлює успішність її професійної діяльності і може розглядатись як індикатор здібностей людини до певної професії [9].

Досконале володіння формами професійного мовлення забезпечує не лише вміле оформлення ділових документів, а й компетентне спілкування. Ми погоджуємося з думкою Виноградова В.В. проте, що висока культура розмовної і писемної мови, глибоке знання і відчуття рідної мови, вміння користуватися її виражальними засобами, стилістичною багатогранністю виступають найкращою опорою у громадському житті і творчій діяльності кожної людини [4].

Усне професійне мовлення - це критерій інтелекту і здібностей, щохвилинна реклама вас і вашої роботи. На нашу думку, особливу увагу викладачі повинні сконцентрувати на вдосконаленні навичок роботи зі спеціальною літературою, словниками, довідниками і посібниками, щодо опанування обраною професією. Адже фахівець значно частіше вживає термінологічну і професійну лексику своєї галузі знань ніж інших професій [7].

Як ставляться до цієї проблеми студенти, ми дізнались, узагальнивши матеріали опитування. Респонденти стверджують, що спілкування з викладачами, з досвідченими фахівцями відповідної галузі сприяє поліпшенню їхньої підготовки. Виявляючи основні фактори, що впливають на ефективність оволодіння фахом, студенти назвали майстерність викладання навчальних дисциплін, самостійну роботу зі спеціальною літературою, зустрічі з провідними спеціалістами певного фаху, практику на рентабельних підприємствах, спілкування зі студентами та спеціалістами із зарубіжних країн, матеріальну базу навчального закладу, психологічну потребу та готовність самого студента до оволодіння фахом.

Студенти окреслити роль спілкування у підготовці спеціаліста, даючи власне формулювання зазначеного поняття. Ось деякі їх відповіді: «процес взаємодії та досягнення взаєморозуміння між людьми, що спілкуються»; «основна форма досягнення взаєморозуміння між особами»; «обмін інформацією, власним досвідом» тощо. Отже, у значенні даного поняття на перший план висувався його психологічний аспект: спілкуючись, люди взаємодіють. А результатом взаємодії повинне бути взаєморозуміння. Звернена увага на комунікативний аспект спілкування - це обмін інформацією, досвідом. Респонденти зазначали, що результативність спілкування залежить від дотримання певних вимог тими, хто спілкується. Це, насамперед, «мовні та етикетні норми». Зазначалось, що в основі спілкування повинне бути ввічливе, коректне, стримане ставлення співрозмовників один до одного.

Старшокурсники, маючи певний досвід професійного спілкування, набутий у процесі вивчення професійних та спеціальних дисциплін, під час виробничих практик, під професійним спілкуванням розуміють психологічну взаємодію осіб, що опановують чи вже оволоділи професією, мають багатий словник, насичений спеціальною лексикою (як науковою, так і професійною), і досягли певного рівня освіченості. Тобто, звертається увага на те, що професійне спілкування можуть налагоджувати «професіонали» - досвідчені, компетентні, освічені люди.

Професійне спілкування - важливий фактор поліпшення самого процесу оволодіння фахом. Спеціаліст набуває життєвого, фахового досвіду, прагне до опанування майстерності. А тому професійне спілкування «допомагає вдосконалювати фах, покращити свій професійний рівень», «поліпшує процес взаєморозуміння колег», «сприяє творчому вирішенню виробничих, кадрових та інших проблем».

Професійне спілкування полегшує процес навчання, підготовленому спеціалісту допомагає вдосконалювати рівень своєї компетентності, поліпшує процес взаєморозуміння з колегами, сприяє творчому вирішенню кадрових та виробничих завдань.

Актуальними напрямами подальшої розробки окресленої проблеми є розробка структури готовності майбутнього фахівця до професійного спілкування.