Загальна характеристика диференційованого навчання

Размещено на http://allbest.ru

Ззагальна характеристика диференційованого навчання

Вузлові питання теми:

1. Окремі сторінки історії диференційованого навчання.

2. Теоретичні засади диференційованого навчання.

3. Види диференціації навчання: зовнішня і внутрішня.

Основні поняття теми: фуркація, диференціація, диференційоване навчання, індивідуалізація навчання, внутрішня диференціація, зовнішня диференціація.

Окремі сторінки історії диференційованого навчання

Ідея диференційованого навчання не е новою для вітчизняної школи. Зауважимо, що термін “диференційоване” походить від латинського “differentia”, що означає розділення, розслоєння цілого на частини, форми, ступені. Отже, диференційоване навчання - це роздільність у навчанні, а диференціація освіти - це роздільність в освіті.

Психологічні засади диференційованого навчання розкриває така галузь психології, як диференціальна психологія. Вона, зокрема, дослідила ті вікові особливості учнів 4-6 класів, які зумовлюють необхідність диференціації навчання. До них можна віднести такі:

- розпочинається новий для учнів етап навчання;

- збільшується число шкільних предметів, які повинен засвоїти учень, з'являються декілька вчителів, які пред'являють інколи різні вимоги до навчальної діяльності школярів, ускладнюється матеріал шкільних програм, який вимагає нових рівнів навчальної діяльності, розширюються види позакласних і позашкільних занять;

- наступає відомий у психології “критичний вік”;

- учні проявляють пізнавальний інтерес до різних предметів. На цьому етапі важливо не загубити індивідуальність дитини, забезпечити посильний рівень труднощів навчального матеріалу;

- формуються мотиви навчання, уточнюються інтереси і нахили школярів;

- наступає основний пік розвитку інтелекту, виявляються методичні здібності;

- темп розумового розвитку досягає свого піку, своєї вершини, після якої розпочинається повільне його спадання. На межі 18-20 років цей темп стає мінімально можливий, фактично рівним нулю.

Джерелом диференційованого навчання можна вважати фуркацію навчання - розділення навчальних планів з метою спеціалізації учнів, яка разом з тим сумісна зі збереженням загальноосвітнього характеру школи.

Термін фуркація - латинського походження (furcatus - поділений). Уже в минулому столітті проявом фуркації був поділ навчальних закладів на класичні гімназії і реальні училища. У 50-х роках поряд з фуркацією навчання стали користуватися новим терміном: - “диференціація навчання”.

Розкриваючи історію диференційованого навчання, виділимо те, що вона (історія) фактично розпочалася з періоду правління Петра І, оскільки саме при ньому стала формуватися система світської освіти. Однією з перших реформ, з яких розпочав цар, була реформа освіти. Вже в 1724 році був виданий указ про організацію Академії наук, а при ній університет та гімназії.

Але в кінці XVIII століття в Росії стало інтенсивно розвиватися велике виробництво, тому великого значення стало надаватися навчанню професії.

XVIII століття - це століття значних досягнень і перетворень у сфері освіти, створення державної системи освіти, мережі державних загальноосвітніх і професійних шкіл різного типу.

Навчання в середніх навчальних закладах мало елементи диференційованого характеру, при цьому основою для диференціації були не тільки потреби суспільства в різних професіях, але й індивідуальні особливості, інтереси школярів.

У лексикон міцно ввійшли і стали широко вживатися терміни: академія, університет, гімназія, школа, училище. Вже в 1802 році було створено Міністерство народної освіти. Тодішні гімназії відповідали сучасним старшим класам. У них вже були елементи диференціації, тому що в деяких гімназіях дозволялось збільшувати число навчальних предметів, якщо знаходились здібні до того чи іншого предмета учні, що було спеціально занесено в статут гімназії.

Ще одним проявом диференціації навчання в цей час було створення для особливо здібних учнів ліцеїв, в яких, зрозуміло, навчались дворянські діти.

Найбільш знаменитим серед них був відкритий у 1811 році Царскосельський ліцей. Він мав яскраво виражений гуманітарний профіль. Математика, хоча й займала другорядне місце, однак була обов'язковим предметом для вивчення, причому її питома вага і значення зростали до старших класів. Саме в цей час були сказані такі слова: “А математику ще й тому потрібно вчити, що вона розум у порядок приводить”.

Одним з перших висловив ідею про індивідуалізацію навчання, в основі якої мають лежать психологічні особливості людини, був доктор медицини, філософ І.М. Ястребцов. Досить чітко з цього приводу висловився М.Л. Лобачевський на запитання: “Що варто сказати щодо “дарований” розумових, вроджених спонуках, властивих людині бажань? відповідав: Все повинно залишатися при ній: бо спотворимо природу, будемо її насилувати, і пошкодимо її благополуччю”.

Той же І.М. Ястребцов уважав, що в кожної людини є три головні обов'язки: щодо самого себе, щодо Вітчизни, і щодо людини. Обов'язок до себе вимагає, насамперед, виявлення, розкриття розумових і моральних здібностей. Не розкриття (не виявлення) цих здібностей у молодшому віці він розглядає як злочин проти людини і як “залог” її нещастя у житті. А якщо людина в зрілому віці не удосконалює (не розвиває) свої здібності, то це вже злочин самої людини, так як вона не зможе виконати два інших своїх обов'язки [Вікіпедія].

У резолюції першого Всеросійського з'їзду викладачів математики, на якому обговорювались проблеми фуркації, говорилось таке: “З'їзд визнає бажаною детальну розробку питань про таку організацію викладання в середній школі, яка, зберігаючи загальноосвітній її характер, допускала спеціалізацію старших класів, припасовану до індивідуальних здібностей учнів”. навчання освіта фуркація психологічний луначарський

Далі: “З'їзд визнає бажаним, щоб найбільш здібні у математичному відношенні учні могли знайти в навчальному закладі задоволення своїм запитам, а також організоване керівництво зі сторони навчального персоналу”.

У 1918 році був проведений 1-й Всеросійський з'їзд з освіти, на якому були прийняті основні документи “Положення про єдину трудову школу” та “Основні принципи єдиної трудової школи”.

У початковому проекті документів з'їзду передбачалась фуркація з трьох напрямків освіти: гуманітарного, природ ничо-математичного та технічного, для того, щоб задовольнити нахили молоді і полегшити вибір ними професії. Однак на з'їзді принцип фуркації піддався різкій критиці. Основні заперечення зводились до того, що фуркація є анахронізмом, пережитком старої школи, до того ж вона приводить до нерівних можливостей для різних соціальних шарів населення, фуркація суперечить принципу єдності школи.

Важливо відмітити, що в захист фуркації виступив перший народний комісар освіти А.В. Луначарський.

У своєму виступі на з'їзді він підкреслив, що єдність школи не означає її одноманітності чи уніфікації, навпаки, фуркація допомагає розкритися дитячим можливостям.

“Під єдиною школою ми не розуміємо школу одноманітну. Єдина школа - це школа однакова для всіх у розумінні права на вступ до неї і прав, які вона дає по закінченню. Але разом з тим ми передбачали, що школа, особливо другого ступеня, буде різноманітною. Ми вважали можливим і навіть рекомендували, щоб старші класи другого ступеня мали поділ на 2- 3 факультети, щоб підлітки, відповідно до своїх нахилів, могли вибрати ту чи іншу спеціальність”.

Однак, поділ навчання в старших класах пішов іншим шляхом. Школа стала “единообразной”, однаковою для всіх учнів. Провідним принципом навчання стало політехнічне навчання, яке повинно включати в себе:

- засвоєння учнями основ наук у зв'язку із застосуванням їх у практиці;

- знайомство із загальними принципами індустрії і сільського господарства;

- практичну участь у навчальній і продуктивній (виробничій) праці.

Як бачимо, в школі вводилась професіоналізація з двох напрямів: індустріальному і сільськогосподарському.

У 1934 році було прийнято рішення про три типи шкіл: початкову, неповну середню і середню. Школа була єдиною: всі учні повинні були отримувати однаковий обсяг знань. Це виявилось у створенні єдиних програм і підручників. Про фуркацію навчання учнів залежно від їх інтересів, природних здібностей, нахилів забули до середини 50-х років.

У 1958 році на засіданні Президії Академії педагогічних наук була заслухана доповідь відомого педагога Н.К. Гончарова на тему: “Про введення фуркації в старших класах середньої школи”. Взявши в якості прикладу шкільну математику, він відмітив, що програми з математики надто перегружені, містять багато дріб'язкового, що викликає не лише перевтому учнів, але й порушує систему знань, наступність і взаємозв'язок у навчанні.

Це призводить до того, що знання нерідко стають формальними і недостатньо життєво значущими.

Крім того, відмічав він, повна уніфікація навчальних планів у 9-10 класах суперечить, по-перше, віковим особливостям старшокласників, по-друге, вимогам всестороннього розвитку кожної молодої людини. Ці проблеми, на його переконання, з успіхом можуть бути розв'язані шляхом введення фуркації, тобто “створення в старших класах такої системи диференційованого навчання, яка дозволить учневі поряд із отриманням середньої освіти більш поглиблено і ґрунтовно вивчати предмети вибраної ним галузі”.

За спостереженнями Н.К. Гончарова здібності учнів у масовій формі починають виявлятися у восьмому класі (15 років). Саме в цьому класі, на його переконання необхідно особливо досконало детально вивчати і виявляти індивідуальні здібності учнів для того, щоб з 9-го класу перейти до диференційованого навчання, встановити одинадцятирічний термін середньої освіти, при цьому піднявши рівень загального обов'язкового навчання з семирічки до восьмирічного навчання.

Таким чином, основною обов'язковою школою стала восьмирічна школа, після закінчення якої кожен учень може переходити в середню загальноосвітню політехнічну з трьохлітнім терміном навчання.

Саме в цій доповіді педагоги і управлінці освіти почули термін “диференційоване навчання”. Уже в 1967-1968 навчальному році в практику роботи школи ввійшли факультативи. В 1988 році був розглянутий комплекс заходів по оновленню школи. Була прийнята теза про необхідність диференційованого навчання, спрямованого на розвиток індивідуальних особливостей учнів.

У 1988 році відбувся з'їзд працівників народної освіти з якого фактично розпочався новий етап диференційованого навчання, який характеризувався появою нових типів шкіл, таких як: ліцеї, гімназії, школи з поглибленим вивченням предметів, приватних шкіл. Таким чином, поняття “диференційоване навчання” прийшло на зміну дореволюційному поняттю “фуркація”.

На цьому з'їзді була прийняття Концепція загальної середньої освіти. Основними напрямами розвитку школи були проголошені гуманізація та демократизація освіти. У зв'язку з цим одним із першочергових завдань була названа необхідність самої широкої диференціації навчання, направленої на розвиток індивідуальних, творчих запитів учнів, на реалізацію природних задатків і нахилів учнів.

Обґрунтовуючи необхідність диференційованого навчання відомий дидакт М.Н. Скаткін писав: “Сучасна освіта, мета якої повідомити відому і однакову для всіх суму знань виглядає як масове вбивство талантів” [20].

Вже школа сьогоднішнього дня робить спробу повернутися до особистості дитини, до індивідуалізації навчання з метою створення найкращих умов для розвитку і максимальної реалізації нахилів і здібностей учнів.

Размещено на Allbest.ru