Размещено на http://www.allbest.ru/

• Зміст
• Вступ
• 1. Визначення поняття методична робота и професійна компетентність
• 1.1 Зміст та функції методичної роботи
• 1.2 Наукові основи організації методичної роботи
• 2. Аналіз форм методичної роботи
• 2.1 Шляхи підвищення якості методичної роботи
• 3. Організація методичної роботи на діагностичній основі
• 3.1 Організаційна структура методичної роботи ліцею
• 3.2 Організація та планування методичної роботи ліцею.

Висновки

Список літератури

Вступ

Методична робота - це заснована на досягненнях науки та передового досвіду система аналітичної, організаційної, діагностичної, пошукової, дослідницької, науково - практичної, інформаційної діяльності з метою удосконалення професійної компетентності педагогічних працівників та підвищення ефективності навчально - виховного процесу.

Основні принципи методичної роботи:

- демократизація та гуманізація навчального процесу;

- цільовий підхід до організації методичної роботи відповідно програмних цілей закладу та напрямків його діяльності;

- організація роботи з педагогічними кадрами на основі урахування їх потреб та реального рівня професійної майстерності;

- системність та систематичність;

- науковість;

- оперативність та мобільність;

- прогностичність та випереджувальний характер;

- оптимальне поєднання індивідуальних і колективних форм;

- пріоритет знань та моральних цінностей.

Основними завданнями методичної роботи є:

- організаційно - методичне забезпечення програм розвитку закладу;

- удосконалення змісту, форм і методів навчання та виховання учнівської молоді, забезпечення єдності органічного взаємозв'язку загальноосвітньої та допрофесійної підготовки учнів на основі принципів гнучкості, поступності, прогностичності, ступеневого характеру закладу;

- розвиток педагогічної та професійної майстерності педагогічних працівників, їх загальної культури, створення мотивації умов для професійного вдосконалення;

- інформаційне забезпечення педагогічних працівників з проблем освіти, педагогіки, психології, інформування про досягнення науки і техніки, передового педагогічного досвіду;

- організаційно - методична допомога у розвитку педагогічної творчості, експериментально - дослідницькій роботі, впровадженні результатів наукових досліджень, передового досвіду, педагогічних технологій, тощо;

- створення комплексно - методичного забезпечення предметів, розробка та видання навчальних, методичних посібників, рекомендацій, наочних засобів навчання;

- забезпечення інтеграції навчального процесу, науки і практики;

- підготовка до атестації педагогічних працівників

1. Визначення поняття методична робота и професійна компетентність

Давні істини «Вчитись можна все життя», або «Учитель живе, поки вчиться», «Вік живи, вік учись» відносяться до всіх людей, але найбільше до тих, хто вчить інших. Тому в Україні існує система неперервного навчання й освіти сучасного педагога - спеціаліста, яка органічно поєднує в собі навчання та самоосвіту. Значну роль у забезпеченні потреб суспільства й держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівцях відіграє післядипломна освіта, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, їх педагогічної майстерності та методичного рівня. Її частиною є методична робота з учителями на різних рівнях (державному, місцевому, шкільному).

Необхідність творчого розвитку педагогічних працівників випливає зі стратегічних завдань реформування післядипломної освіти, які сформульовані у національній доктрині, а саме:

- створення умов для постійного підвищення освітнього й кваліфікаційних рівнів, оновлення професійних та загальноосвітніх знань громадян, збагачення духовного та інтелектуального потенціалу суспільства;

- оптимізація мережі навчальних закладів, підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів;

- створення національної системи підготовки та атестації наукових і

науково - педагогічних працівників вищої кваліфікації, надання вищій школі провідної ролі у післядипломній освіті спеціалістів.

Реалізація цих завдань можлива при змістовній організації неперервного навчання як керівників органів освіти та шкіл, так і вчителів.

Класики вітчизняної педагогіки цю проблему завжди вважали однією з найважливіших у навчанні майбутніх учителів та вчителів - практиків.

А.С. Макаренко вважав, що педагогічна майстерність не є вродженою, а набутою, і кожен учитель повинен зробити все, щоб стати майстром.

В.О.Сухомлинський зазначав, що суттєвою умовою майстерності педагога є глибина знань, широкий інтелектуальний кругозір, а причиною її втрати окремими вчителями є їх «духовне окостеніння», яке виникає тоді, коли вони не поповнюють своїх знань. В.О. Сухомлинський вважав, що вчитель мусить постійно працювати над собою, і спинятися на досягнутому він не має жодного права. Навички і вміння вчителя, якими б досконалими вони не були, не можуть залишатися на тому самому рівні, інакше перетворяться в ремісництво.

Нині суспільству потрібен не сліпий виконавець адміністративних вказівок, а висококомпетентний професіонал - педагог, який володіє глибокими педагогічними знаннями, надбанням національної та світової культури, здатний до творчих нестандартних рішень, готовий до роботи в умовах ринкових відносин.

Вирішення цієї проблеми залежить від двох головних факторів: діяльності самого вчителя, керівника з самоосвіти та дієвості національної системи безперервного підвищення професійної кваліфікації, або, як можна сказати простіше, -- від методичної роботи вчителя та методичної роботи з учителем. методичний робота ліцей

Безперервне підвищення кваліфікації педагогічних кадрів -- цілеспрямований процес, спеціально організований з метою систематичного оновлення професійної компетентності працівників освіти, зумовлений динамікою розвитку суспільства, науки, освіти, а також потребами, що випливають з особистого досвіду і специфіки діяльності кожного педагога. У цій системі існують колективні та індивідуальні форми оволодіння знаннями. Крім курсової перепідготовки, велике значення має також самоосвіта вчителя, активні форми методичної роботи, вивчення і впровадження у шкільну практику передового педагогічного досвіду та досягнень педагогічної науки. Для вдосконалення теоретичної і методичної підготовки вчителя вирішальне значення має самостійна робота над науковою літературою з педагогіки, психології та методики викладання. Самоосвіта виступає внутрішнім стержнем, активною творчою, пізнавальною діяльністю в рамках неперервної освіти.

Однією з ланок системи безперервного підвищення кваліфікації вчителя є методична робота на різних рівнях: державному, регіональному, шкільному.

Методична робота -- це цілісна система взаємопов'язаних дій і заходів, яка ґрунтується на досягненнях науки, передовому досвіді й конкретному аналізі труднощів, що виникають у вчителів, і спрямована на всебічне підвищення професійної майстерності кожного вчителя, вихователя, керівника закладу освіти, на збагачення й розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу, а в результаті -- на досягнення оптимальних наслідків освіти, виховання й розвитку майбутніх громадян України.

У внутрішкільній методичній роботі найголовнішим є надання керівниками школи дієвої допомоги вчителям, класним керівникам, вихователям у розвитку їхньої майстерності. Методичні об'єднання вчителів -- одна з форм колективної роботи з підвищення кваліфікації.

В останні роки стоїть завдання підвищити ефективність методичної роботи на основі ідей оптимізації, науково і методично розроблених ученими Ю.К. Бабанським, М.М. Поташником та іншими вченими.

У найзагальнішій формі основними напрямами підвищення якості методичної роботи є такі:

1. Удосконалення змісту методичних занять з точки зору науковості, доступності, світоглядницької та практичної спрямованості.

2. Інтенсифікація методичної роботи, упровадження активних форм і методів навчання педагогів.

3. Розвиток організаторської і методичної майстерності керівників методичних органів, закладів освіти, стимулювання ініціативи і творчості вчителів, подолання формалізму і рецептурності в методичній роботі. Завдання методичної роботи: підвищення наукового рівня вчителя, підготовка вчителя до засвоєння змісту нових програм, технологій і їх реалізації; постійне ознайомлення з досягненнями психолого - педагогічних дисциплін і методик викладання; вивчення і втілення в навчальний процес передового педагогічного досвіду; творче використання перевірених рекомендацій; збагачення новими прогресивними і досконалими методами і засобами навчання; постійне вдосконалення навичок самостійної роботи вчителя, надання йому кваліфікаційної допомоги у підвищені результативності його педагогічної діяльності.

1.1 Зміст та функції методичної роботи

Зміст методичної роботи полягає у наступному:

- поглиблення філософсько - педагогічних знань, спрямованих на відродження і розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії і методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково - теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання з урахуванням вимог Закону України «Про мови»;

- вивчення діалектики і принципів розвитку національної освіти, школи, профтехосвіти. Збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури. Глибоке вивчення і практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей і необхідності виконання з позиції формування національної школи;

- освоєння методики викладання предметів, демонстрування відкритих уроків, застосування наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

- освоєння і практичне застосування методів активізації навчальної діяльності учнів і формування в них наукового світогляду;

- систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації про зміст і методи навчально - виховної роботи, глибоке вивчення державних нормативних документів;

- впровадження досягнень психології, педагогіки, окремих методик та передового педагогічного досвіду.

Функції методичної роботи можна розбити за М.М.Поташником на три групи:

1) відносно вчителя;

2) педагогічного колективу;

3) досягнень педагогічної науки та досвіду вчителів інших шкіл.

Перша група функцій, спрямованих на вчителя: досягнення компетентності, збагачення знань педагогів (предметних, методичних, дидактичних, психологічних); розвиток світогляду, ціннісних орієнтацій (установка на демократизацію, гуманізацію, гуманітаризацію, оптимальні наслідки діяльності); розвиток мотивів творчої діяльності (любов до дітей, відповідальність, обов'язок, потреба самореалізації); розвиток стійких моральних якостей особистості (доброта, чуйність, порядність, принциповість, витримка, терплячість тощо); розвиток сучасного стилю педагогічного мислення; розвиток педагогічної техніки, виконавського мистецтва, артистизму; розвиток емоційно - вольової саморегуляції.

Друга група функцій, спрямованих на педагогічний колектив: консолідація педагогічного колективу як колективу однодумців у головному; вироблення єдиної педагогічної позиції, спільних цінностей, традицій; організації діагностики і самодіагностики реальних навчальних можливостей учнів, класних колективів, професійних можливостей, потреб і запитів учителів; експертна оцінка авторських варіантів програм, навчальних планів, підручників, посібників, засобів навчання і виховання, створених у даному колективі; контроль і аналіз конкретного навчально - виховного процесу і його результатів - якості знань, умінь, навичок учнів, вихованості і розвитку школярів; виявлення, узагальнення, пропаганда та впровадження внутрішкільного педагогічного досвіду, обмін цінними методичними знахідками; стимулювання групової творчості та ініціативи членів педколективу; залучення колективу до науково - дослідницької експериментальної роботи, до цілеспрямованого створення нового досвіду своєї школи.

Третя група функції стосується і кожного вчителя, і колективу: творче осмислення соціального замовлення, нових нормативних актів і документів, доведення їх до свідомості кожного педагога, упровадження, досягнень передового педагогічного досвіду, новаторства, профілактика типових для всіх шкіл труднощів і недоліків у педагогічній діяльності; впровадження й використання досягнень психолого-педагогічної науки, інших дисциплін; поширення за рамки школи передового досвіду, досягнутого цим колективом.

1.2 Наукові основи організації методичної роботи

Результати наукових досліджень методичної роботи свідчать, що існують суттєві і типові недоліки в ній, а саме: несистемний підхід, стихійність, формалізм, відсутність діагностики, модульності, диференціації, індивідуалізації, трафаретність і рецептурність методичних вимог, невисока активність учителів.

У сучасній педагогіці прийнята концепція поетапності в здійсненні методичної роботи, рекомендується 4 етапи:

1. Виявлення рівня (низький, середній, високий) стану методичної роботи.

2. Систематизація, оптимальний відбір ефективних форм і методів методичної роботи з урахуванням генералізації підсистеми роботи з вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду.

3. Розробка наукової, цільової, комплексної програми методичної роботи на всіх рівнях та її реалізація.

4. Реалізація комплексної програми, коригування та аналіз результатів.

Таким чином, в основу боротьби з формалізмом у методичній роботі закладається не емпіризм, а науковий підхід до цієї справи.

У системі методичної роботи педагогічна наука рекомендує такі методи інтенсифікації:

- мотивація, формування пізнавального інтересу, почуття обов'язку і відповідальності за якість своєї роботи;

- підвищення інформативності занять, збільшення об'єму знань;

- ліквідація непродуктивних затрат часу;

- упровадження активних, нестандартних форм і методів навчання;

- раціоналізація методичних занять;

- використання технічних засобів навчання.

Важливим аспектом роботи керівників методичних органів, організаторів методичних занять, керівників шкіл, які організовують і проводять різні заходи з педагогами, є свідомий підхід, уміння оптимізувати методичну роботу. Необхідно навчитися приймати оптимальні рішення, які дозволяють коротким шляхом досягнути поставленої мети.

При цьому потрібно пам'ятати, що універсальної форми, методу роботи немає. Системність, конкретність, міра лежать в основі процедури оптимального вибору варіантів методичних занять. Найбільших успіхів можна досягти, якщо оволодіти всією сукупністю засобів оптимізації методичної роботи, а саме:

- комплексне планування завдань;

- конкретизація завдань для кожної групи педагогічних працівників;

- виділення головного, суттєвого в змісті заняття; оперативне коригування заняття;

- виявлення відповідності результатів реальним можливостям педагогів та нормативам затрат часу.

Взаємозв'язок інтенсифікації та оптимізації методичної роботи, удосконалення змісту, розвиток ініціативи і творчості вчителів, упровадження передового досвіду, діагностика утруднень і досягнень учителів -- це основи її наукової організації.

2. Аналіз форм методичної роботи

Форми методичної роботи:

· індивідуальні,

· групові,

· колективні.

До індивідуальних форм належать:

· самоосвіта,

· індивідуальні консультації,

· наставництво,

· творчий звіт,

· участь у змаганнях "Учитель року".

Самоосвіта. Важливими її стимулами є, з одного боку, наявність у педагога потреби у цілеспрямованому поповненні знань, стійкий професійний інтерес до педагогічної теорії та практики, а з іншого боку, участь у роботі шкільних предметних комісій, міжшкільних та районних методичних об'єднань, різного рівня семінарів, науково-практичних конференцій, педагогічних читань тощо. У процесі самоосвіти виділяють такі ступені послідовних вихідних витків спіралі процесу самоосвіти:

1) елементарна (низька), безсистемна, спонтанна самоосвіта, зумовлена переважно впливом зовнішніх чинників (наприклад, учителю доручено підготувати виступ на засідання методоб'єднання). їй властиві періодичний характер і недостатньо усвідомлена особистістю потреба в розвитку власних творчих здібностей;

2) допустима (середня) самоосвіта, що базується на осмисленні особистістю багатогранної педагогічної технології, врахуванні внутрішніх резервів, усвідомленні тактичної мети діяльності, самоаналізі її результатів та виявленні прагнення вдосконалювати свою професійну майстерність;

3) оптимальна (висока) самоосвіта, систематична, цілеспрямована, зумовлена набуттям суб'єктом професійних знань на методологічному, теоретичному та технологічному рівнях, а також здатністю синтезувати їх у процесі досягнення стратегічної професійної мети та власного самоствердження;

4) ідеальна (найвища) самоосвіта, що стала для вчителя постійною, життєво необхідною потребою і характеризується самопізнанням, самореалізацією, само прогнозуванням пошукової педагогічної роботи, у результаті чого формується певна професійна позиція і виробляється індивідуальний стиль професійної діяльності (Г.СДанилова).

Індивідуальні консультації.

Як правило, за стан викладання кожної навчальної дисципліни у загальноосвітньому закладі відповідає хтось із членів його дирекції. Вони відвідують уроки або їх систему, виховні заходи, які проводить той чи інший учитель, після чого аналізують їх з огляду науково-практичних вимог. Під час такого аналізу члени дирекції передають учителям не тільки свій досвід, свої педагогічні погляди, переконання, а й досвід інших педагогів. Намагаються розкрити залежність результатів діяльності педагога від знань та загальної психолого-педагогічної культури. Успіх такої індивідуальної методичної роботи з вчителем, на думку В.О.Сухомлинського, залежить головним чином від того, як завдяки порадам та рекомендаціям педагог оволодів методом самостійного аналізу своїх успіхів та недоліків. "Цій меті, - писав великий педагог, - у нас відповідають характер і навіть тон порад та рекомендацій: вони випливають із спільного з учителем аналізу навчального процесу. На кожному уроці відкривається щось нове, думка заглиблюється в деталі, які до цього часу були непомічені. Важливо, щоб думка директора захопила вчителя, щоб директор і вчитель були запалені спільними пошуками, стали дослідниками педагогічного процесу. Найдосвідченіший педагог ніколи не повинен спинятися на досягнутому, бо якщо нема руху вперед, то неминуче починається відставання" (Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором //Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І.Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. -К, 2003. - С. 695).

Таку індивідуальну методичну роботу вчений-педагог проводив регулярно не лише з молодими вчителями, а й і з досвідченими. Радив разом із ними знаходити ту сферу творчості, з якої починається дальше вдосконалення педагогічної майстерності.

Наставництво.

Має місце у ході стажування молодого спеціаліста упродовж першого року його роботи. Наставника, як правило, дирекція призначає з числа кращих учителів відповідної спеціальності. У молоком плеканих школах інколи до наставництва залучають працівників рай-методкабінету. Наставник допомагає стажистові адаптуватися до нових умов діяльності, закріпити низку необхідних у цих умовах первинних умінь і навичок: планування, заповнення шкільної документації, організація класу до навчального заняття, підготовка дидактичних матеріалів, використання нових форм і методів навчання тощо.

Творчий звіт учителя.

Нерідко проводиться у ході атестації педагогічних кадрів або під час відбору кандидатур для участі в районному (міському) конкурсі "Учитель (вихователь) року". Передбачає проведення відкритого уроку (виховного заходу), виступ члена дирекції та самого вчителя з доповідями, в яких розкриваються особливості творчої педагогічної лабораторії звітуючого, ефективність використовуваних ним навчальних та виховних методів, засобів, форм.

Такі звіти проводяться у системі вивчення передового педагогічного досвіду. Підготовка до них потребує систематизації та узагальнення творчих напрацювати" на відповідній теоретичній основі, що активізує самоосвітню діяльність учителя.

Конкурси "Учитель року".

Проводяться з 1990 р. з метою активізації творчих пошуків учителя у межах свого навчального предмета. Передбачають такі етапи проведення: загальношкільний, районний (міський), обласний, загальноукраїнський. Для участі у них учителеві слід систематизувати і відповідним чином оформити власний педагогічний досвід, визначитися зі своїм педагогічним кредо, бути готовим до проведення відкритого уроку в чужому, запропонованому комісією конкурсу, класі на запропоновану тему.

Участь у конкурсі перетворюється для кожного з його учасників у справжнє педагогічне свято, яке хоч і завдає чимало клопоту, але зумовлює професійну само актуалізацію, збагачення власного методичного арсеналу за рахунок знайомства з творчо обдарованими високопрофесійними колегами.

2.1 Шляхи підвищення якості методичної роботи

Застосування заходів щодо підвищення ефективності навчального процесу у вищій школі, поліпшення комунікацій між викладачем і студентом, переведення студента на рівень активного суб'єкта навчального процесу є основою гуманізації сучасної освіти.

Вибір шляхів підвищення ефективності учбового процесу залежить від умов, за яких він відбувається, рівня активності студенті вданого ВНЗ, включення студентів у науково-пізнавальну діяльність та багатьох інших факторів. Це є одним з основних завдань викладача.

Серед заходів підвищення ефективності навчального процесу найбільш поширеними та дієвими є вдосконалення комунікативних відносин викладача та студента, правильної організації самостійної роботи студентів, дотримання студентами гігієни розумової праці, оптимального вибору методів навчання, застосуванням таких форм організації навчального процесу як інтерактивне та кооперативне навчання, застосуванням технічних засобів та технологій електронного навчання тощо.

Основною умовою забезпечення ефективності навчального процесу є дотримання сукупності основних закономірностей та принципів навчання. Гуманістична спрямованість, науковість, доступність, оптимізація навчального процесу є запорукою його інтенсифікації.

Застосування ефективних методів комунікації викладача та студентів вимагає від викладача глибоких знань з психології, педагогіки, психофізіології, психогігієни, певного досвіду практичного використання ефективних методів оптимізації навчального процесу. Для цього він повинен володіти знаннями основних закономірностей розвивального навчання і вміннями застосовувати їх у навчальному процесі. Важливою передумовою ефективності вищої педагогічної освіти має стати оновлення методики і технології освіти, перехід до технологій "зі студентом - до культури”, удосконалення лекції як основної форми організації навчання, урізноманітнення методик проведення семінарських і практичних занять, ширше залучення студентів до науково-дослідної роботи тощо. На викладача університету покладається подвійна відповідальність: він має не лише дати професійні знання, але й бути взірцем для майбутнього вчителя.

Самостійна робота студента є суттєвим елементом навчального процесу. Ефективність самостійної навчальної роботи зумовлюється сформованістю пізнавальних мотивів, забезпечення яких є завданням викладача. Самостійна навчальна робота студентів здійснюється у процесі взаємодії різних чинників: соціальних, психологічних, анатомо-фізіологічних. Ефективність навчальної роботи значною мірою залежить від дотримання студентом гігієни розумової праці (режим харчування, організація відпочинку, рухова активність та ін.). Отже, обізнаність із закономірностями ритмічності функціонування систем організму в певні періоди доби дає змогу студентам більш ефективно організувати і спланувати свою навчальну діяльність.

Від методів навчання значною мірою залежить розвиток студентів і якість засвоєння ними знань, і набуття навичок самостійної роботи. Оскільки педагогіка є наукою і мистецтвом одночасно, тому і підхід до вибору методів навчання має грунтуватися на творчості педагога з одного боку і відповідати вимогам принципу системності з другого боку. Для досягнення ефективності учбового процесу вибір методів навчання повинен враховувати закономірності і принципи навчання, метою і завданням навчання, навчальні можливості студентів, наявність засобів навчання та психологічно-педагогічні можливості викладача. Лише творча мудрість викладача, яка опирається на наукові засади, може забезпечити оптимальний підхід до використання методів навчання з метою підвищення ефективності процесу навчання.

Підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку студентів можна використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання. Вони вимагають ретельної підготовки викладача. За такої організації навчального процесу неможлива неучасть студента у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання. При кооперативному навчанні студенти, працюючи у групах, забезпечують найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Підвищення ефективності процесу навчання відбувається завдяки ретельному аналізу того, як співпрацюють члени групи, і визначенню способів поліпшення ефективності цієї роботи.

Важливим напрямом підвищення ефективності навчально-пізнавального процесу є використання технічних засобів навчання, в тому числі комп'ютерної техніки. Використання технічних засобів навчання надає навчально-методичній роботі зі студентами більш насичений, динамічний, творчий та інтенсивний характер. Використання технічних засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу, посилює засвоюваність навчального матеріалу, а їх розробка та визначення напрямів застосування є важливою складовою методичної роботи у ВНЗ.

Сучасні педагогічні технології, і більшою мірою технології електронного навчання є особистісно-орієнтованими, і спрямовані на розвиток індивідуальних ресурсів студентів. Застосування у вищих навчальних закладах електронних технологій навчання сприятливо позначається на психолого-педагогічному аспекті освітнього процесу, в тому числі сприяє розвитку індивідуальних ресурсів студентів і викладачів, формує навички цілепокладання, самостійного мислення, ініціативність і відповідальність за виконувану роботу, а також знижує психологічні навантаження на студентів і викладачів у процесі взаємного обміну знаннями.

Важливою запорукою підвищення ефективності навчального процесу є збагачення тривіального навчального матеріалу інформацією про новітні дослідження і розробки світової науки, нові теорії та винаходи, актуальні проблеми і сучасні напрямки розвитку науки в цілому і даної дисципліни зокрема.

Невід'ємною частиною процесу інтенсифікації навчання є перенесення теоретичних основ дисципліни на практику, надання можливості студентам перевірити засвоєну теорію в дії, максимально наблизитись до реальних умов її практичного застосування застосування за допомогою лабораторних стендів і обладнання, ознайомлення з підприємствами, на яких ця теорія використовується. Це допоможе ефективно підготувати студентів до майбутньої професійної діяльності.

Отже, треба зважати на низку чинників, які у єдності та взаємозв'язку можуть забезпечити інтенсивність, а отже, й ефективність навчання. Серед них: організація навчального процесу на науковій основі, забезпечення високого рівня психолого-педагогічної підготовки науково-педагогічних кадрів, оптимізація змісту навчального матеріалу з погляду вікових та індивідуальних можливостей студентів, гуманізація та гуманітаризація навчально-виховного процесу, створення належних санітарно-гігієнічних умов для навчання (харчування, дотримання вимог повітряного, світлового, теплового режимів, гігієни розумової праці), широке використання технічних засобів навчання, професійне володіння викладачами педагогічними технологіями і педагогічною технікою. Ефективніше використання можливостей і тих, хто навчає, і тих, хто вчиться, - найперша передумова ефективності навчального процесу.

Отже, підвищення ефективності навчання у ВНЗ - досить складне питання. Воно далеко виходить за рамки суто педагогічних проблем, але об'єктивні чинники соціально-економічного розвитку диктують необхідність інтенсифікації навчально-виховного процесу.



3. Організація методичної роботи на діагностичній основі

Методична робота планується і проводиться, як правило, на діагностичній основі. Директор і його заступники глибоко і всебічно аналізують підсумки роботи ліцею за попередні роки, виявляють невирішені проблеми і недоліки, знайомляться з елементами передового досвіду, проводять виробничі наради з керівниками методичних об'єднань, учи-телями - методистами, керівниками творчих груп. Після цього всі вчителі заповнюють діагностичні анкети, у яких вказують, що вдається добре в навчальній, виховній роботі, у спілкуванні з учнями, що не вдається, з яких проблем потрібна методична допомога, які є труднощі. Після цього складається діагностична карта успіхів, труднощів учителів, наставництва, списки охоплення вчителів різними формами методичної роботи (шкільне методичне об'єднання, педагогічний практикум, педагогічна лабораторія, творча група, школа молодого вчителя).

Можливості вчителів, їхній творчий потенціал вивчається за допомогою психодіагностики, яка дозволяє визначити різні сторони особистості вчителя, типові форми його поведінки. Для цього застосовуються тести, рольові ігри, моделювання різних педагогічних ситуацій. Використання діагностики значною мірою позначається на можливостях для оптимального вибору й поєднання різних форм методичної роботи.

3.1 Організаційна структура методичної роботи ліцею

Структура методичної роботи складається із взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів, які відповідають цілям і завданням, що стоять перед ліцеєм та втілюються у різних формах, методах і засобах. У ліцеї здійснюється колективна та індивідуальна методична робота. Основою у виборі форм методичної роботи є різні методи діагностичного вивчення рівня професійної компетентності педагогічних працівників.

Колективні форми методичної роботи використовуються з метою вироблення єдиного підходу до вирішення певних проблем, обговорення актуальних питань організації навчально - виховного процесу, аналізу результатів колективної діяльності, вивчення і поширення кращого педагогічного досвіду та педагогічної інформації. Колективними формами методичної роботи є: педагогічна рада, інструктивно - методичні наради, теоретичні та практичні семінари, школи професійної майстерності, передового досвіду, педагогічні читання тощо.

Педагогічна рада - вищий колегіальний орган ліцею, який координує питання навчально - виховної, навчально - методичної діяльності. Педагогічна рада визначає основні напрямки і завдання, конкретні форми роботи педагогічного колективу та приймає рішення з основних принципових питань діяльності навчального закладу.

Головою педагогічної ради є директор ліцею. До складу педагогічної ради входять заступники директора ліцею, вчителі, психолог, соціальний педагог. Робота педагогічної ради проводиться відповідно до плану, який складається, як правило, на навчальний рік та затверджується на першому засіданні педагогічної ради. Педагогічна рада скликається не рідше одного разу на два місяці. При необхідності проводяться позачергові засідання. З питань, які обговорюються, виносяться рішення з визначенням термінів і виконавців, а також осіб, що здійснюють контроль за їх виконанням. Педагогічна рада має право виносити рішення при наявності не менше двох третин її членів. Рішення педагогічної ради приймаються більшістю голосів. При рівності голосів ухвальним є голос голови педагогічної ради. Рішення педагогічної ради вступає в дію тільки після його затвердження головою ради. Організацію роботи з виконання рішень та рекомендацій педагогічної ради здійснює голова ради. З найбільш важливих рішень педагогічної ради видаються накази. Інформація про результати виконання попередньо прийнятих рішень заслуховується на чергових засіданнях ради. Діловодство педагогічної веде секретар, який обирається з членів ради терміном на навчальний рік та працює на громадських засадах. Протоколи засідань підписуються головою та секретарем. У протоколі фіксується його номер, дата засідання, кількість присутніх, порядок денний, короткий зміст виступів, пропозицій, зауважень та прийняте рішення. До протоколу додаються матеріали з питань, що обговорювалися. Протоколи засідань педагогічної ради зберігаються у справах ліцею до десяти років.

Методичні кафедри створюються при наявності трьох та більше вчителів певного предмету, або споріднених предметів. Керівництво роботою методичних кафедр здійснюють методисти кафедр, які обираються з найбільш досвідчених вчителів. Персональний склад методидичних кафедр, а також методисти кафедр затверджуються наказом директора ліцею. Керівники закладу є членами методичних кафедр відповідно до профілю їх викладацької діяльності.

План роботи методичної кафедри розробляється на навчальний рік за результатом попередньої діяльності педагогічного колективу та на основі аналізу підсумків діагностичного вивчення професійної компетентності педагогічних працівників.

Основним змістом роботи методичних кафедр є:

- вивчення і використання у навчальному процесі нових педагогічних технологій, передового досвіду навчання та виховання, аналіз результатів цієї роботи;

- розробка пропозицій та рекомендацій з поліпшення викладання окремих навчальних дисциплін;

- організація наставництва, надання допомоги молодим педагогічним працівникам у підготовці і проведенні уроків, позаурочних заходів, організація взаємовідвідування занять, відкритих уроків та їх обговорення;

- організація та проведення конкурів, олімпіад з предметів, позанавчальних виховних заходів тощо. В роботі методичних кафедр можуть застосовуватися різні нетрадиційні форми: круглі столи, діалоги, тренінги.

На засіданні методичної комісії ведеться протокол, в якому записуються його номер, дата засідання, прізвища присутніх, порядок денний, стислий зміст виступів, пропозицій, зауважень. До протоколу додаються матеріали з розглянутих питань.

Інструктивно - методичні наради проводяться адміністрацією ліцею з метою інформування педагогічних працівників, оперативного вивчення та обговорення нормативних актів, документів, окремих поточних питань, доведення конкретних завдань, а також поточного інструктажу педагогічних працівників.

Проблемні семінари, семінари - практикуми, лекторії, школи передового досвіду організовуються з метою поглибленого навчання найбільш важливих питань навчально - виховного процесу, пропаганди та впровадження конкретного передового досвіду і проводяться диференційовано залежно від поставлених завдань, складу педагогічних працівників, рівня їх професійної компетентності.

Індивідуальні форми методичної роботи використовуються для задоволення особистих потреб і конкретних запитів педагогічних працівників, їх вибір залежить від рівня освіти, професійної культури, вивчення передового педагогічного досвіду, участь у науковій роботі, проведення відкритих уроків, підготовка рефератів і доповідей тощо. Індивідуальним формами методичної роботи є наставництво, консультації, самоосвіта, стажування тощо.

Самоосвіта керівних та педагогічних працівників включає підвищення рівня знань за фахом, загальної та професійної культури, вивчення передового педагогічного досвіду, участь у науковій роботі, проведення відкритих уроків, підготовка рефератів і доповідей тощо.

До індивідуальних форм відноситься індивідуальна методична допомога педагогічним працівника ліцею, яка включає:

- системне вивчення та аналіз роботи вчителів;

- надання допомоги педагогічним працівникам у виборі форм та методів навчання і виховання учнів, в удосконаленні методики проведення навчальних занять і позаурочних заходів;

- персональне проведення відкритих уроків, інших занять, індивідуальних і групових консультацій, надання допомоги вчителям у розробці навчально - програмної документації, методичних рекомендацій, дидактичних матеріалів та інших педагогічних засобів навчання;

- виявлення, вивчення та узагальнення передового досвіду роботи педагогічних працівників;

- надання допомоги у самоосвіті, підготовці доповідей та виступів на конференціях, педагогічних читаннях, проведенні експериментально - дослідницької роботи, запровадженні у навчально - виховний процес.

3.2 Організація та планування методичної роботи ліцею

Загальну організацію методичної роботи в ліцеї здійснює директор. Безпосереднім організатором методичної роботи є методист або заступник директора, в обов'язки якого входить організація даної роботи з педагогічними працівниками. Конкретну методичну роботу з різними категоріями методичних працівників відповідно до специфіки їх діяльності проводить заступник директора, методисти кафедр.

В організації методичної роботи та її планування враховуються актуальні завдання розвитку освіти. Планування методичної роботи - це система заходів, що забезпечує її безперервність, впорядкованість, визначеність, відповідність потребам навчально - виховного процесу та особистим запитам педагогічних працівників. Реалізації програмних цілей ліцею та методичної роботи сприяє робота над єдиною науково - методичною проблемою: «Формування інформаційно - комунікативного простору як засобу реалізації компетентнісного підходу до забезпечення високої якості освіти”

Методична робота на рік планується на підставі аналізу діяльності педагогічного колективу у вигляді самостійного розділу річного плану роботи ліцею.

План методичної роботи розробляється методистом за участю заступників директора, обговорюється на педагогічній раді, затверджується директором ліцею.

Виконання плану методичної роботи узагальнюється у звіті, який методист подає директору ліцею.

З метою забезпечення належних умов для організації та проведення методичної роботи в ліцеї створено методичний кабінет, який є центром методичної роботи ліцею, де зосереджуються інформаційні, навчально - методичні, нормативні матеріали, матеріали кращого досвіду педагогічних працівників, зразки плануючої та звітної документації, дидактичних, наочних матеріалів тощо.

Основними функціями методичного кабінету є:

- створення умов для підготовки педагогічних працівників до навчальних занять і позаурочних заходів;

- проведення індивідуальних заходів та колективних форм методичної роботи педагогічними працівниками;

- надання допомоги педагогічним працівникам і керівникам ліцею у роботі з самоосвіти, індивідуальній методичній роботі, експериментально - дослідницькій діяльності;

- узагальнення, пропагування та поширення кращого педагогічного досвіду;

- інформаційне забезпечення педагогічних працівників з проблем освіти, педагогіки, психології, накопичення і систематизація методичної інформації.

Діяльність методичного кабінету передбачає:

- організацію заходів щодо підвищення педагогічної майстерності педагогічних працівників (семінарів, лекцій тощо);

- організацію педагогічних читань і науково - практичних конференцій;

- організацію постійно діючих і тимчасових виставок з метою поширення передового досвіду педагогічних працівників, пропагування результатів науково - дослідницької діяльності, новинок науково - методичної літератури, досягнень педагогіки, психології, технології;

- ознайомлення педагогічних працівників з необхідною періодичною, навчальною, методичною літературою для підготовки до занять, позаурочних заходів, виступів, доповідей на педагогічних читаннях та конференціях.

Оснащення методичного кабінету створює необхідні умови для ефективної підготовки вчителів до занять та позаурочних заходів, індивідуальної методичної роботи і самоосвіти, а також для проведення масових методичних заходів. Для оперативного використання в методичному кабінеті зосереджуються, систематизуються і експонуються нормативні та інструктивні матеріали, необхідні для організації навчального процесу: навчальна документація, педагогічна, методична література, дидактичні матеріали.

Права та обов'язки учасників методичної роботи:

- участь у методичній роботі є професійним обов'язком для всіх педагогічних працівників. Результативність методичної роботи враховується при проведенні атестації педагогічних працівників і є підставою для матеріального та морального заохочення;

- керівник ліцею, його заступники вивчають та аналізують стан методичної роботи, її результативність, створюють умови для підвищення фахового рівня педагогічних працівників, забезпечують участь всіх педагогічних працівників у методичній роботі.Педагогічні працівники мають право:

- користування нормативно - правовою, навчальною та науково - методично документацією з питань професійної діяльності, яка надходить в методичний кабінет і бібліотеку, наявним довідково - інформаційним фондом;

- використовувати для самостійної роботи в бібліотеках та інших інформаційних центрах «методичний день», який може надаватись адміністрацією ліцею за поданням методиста;

- брати участь в опитуванні, анкетуванні, надавати пропозиції адміністрації ліцею щодо удосконалення змісту методичної роботи;

- виїжджати у творчі відрядження з метою вивчення та обміну досвідом роботи;

- звертатись за допомогою до методиста, керівника ліцею, його заступників, для вирішення питань підвищення своєї професійної компетентності;

- брати участь у методичних заходах обласного і державного рівня з відшкодуванням витрат на відрядження за основним місцем роботи;

- проходити стажування і підвищувати свою кваліфікацію.

Висновки

Якість навчально-виховного процесу технікумі , його результати певною мірою залежать від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у школах проводять спеціальну методичну роботу, яка спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.

У процесі методичної роботи здійснюються підвищення наукового рівня вчителя, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення і впровадження у шкільну практику передового педагогічного досвіду, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засобами навчання, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи вчителя, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

Список літератури

1. Кузьмінський, А.І. Педагогіка вищих навчальних закладів. Навчальний посібник / А.І. Кузьмінський - К.: Знання, 2005. - 486 с.

2. Бойченко, В. Шляхи підвищення ефективності навчальної діяльності студентів педагогічного університету / В. Бойченко // Вісник львівського університету. - 2009. - №25. - С.293 - 299

3. Асахова, В.М. Нові методи навчання / В.М. Асахова - К.: Освіта України, 1998. - 247 с.

4. Бабанский, Ю.К. Методи навчання в сучасних навчальних закладах / Ю.К. Бабанский - М.: Просвещение, 1985. - 348 с.

5. Ануфрієв, М.І. Вищий заклад освіти МВС України / М.І. Ануфрієв, О.М. Бандурка, О.Н. Ярмиш - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. - 369 с.

Размещено на Allbest.ru