Типологія домашніх завдань з української літератури у старших класах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Кафедра Української літератури

Курсова робота

З дисципліни: "Методика української літератури"

На тему: "Типологія домашніх завдань з української літератури у старших класах"

Автор: студентка 2 курсу, 12-ї групи

Трохименко Наталія

Керівник: к.пед.н., доцент Ратушняк О.М.

м. Кропивницький - 2016 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади вивчення домашніх завдань на уроках літератури

1.1 Домашні завдання як форма самостійної роботи учнів

1.2 Види домашніх завдань з української літератури

Розділ 2. Особливості домашніх завдань з української літератури для учнів старшої школи

2.1 Специфіка домашніх завдань під час вивчення теми «Шістедисятництво» в 11 класі

2.2 Методичні рекомендації щодо домашніх завдань з літератури

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Важливе місце у навчальній діяльності учнів старшої школи займає домашня робота, яка передбачає самостійне виконання навчальних завдань за межами уроку (безпосередньо дома або в години самопідготовки в школах-інтернатах).

Проблемою організації домашньої роботи в педагогічній теорії і практиці займаються як вітчизняні, так і зарубіжні педагоги, має вона місце і у працях педагогів минулого: Я. А. Коменського, А.Ф.Дістервега, К.Д.Ушинського та ін. І на сучасному етапі розвитку педагогіки дата проблема розглядається багатьма вченим-педагогами (В.Паламарчук, Н.Волкова, С. Баранов, А.Алексюк, М. Львов , І. Харлапов, Г.Токмань та інших). Однак до сих пір немає ґрунтовних розвідок присвячених саме специфіці домашніх завдань з української літератури у старших класах, тому тема нашої курсової є актуальною.

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу домашніх завдань з теми «Шістелисятництво» в 11 класі виявити виявити специфіку домашньої роботи для учнів старшої школи.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

· визначити особливості домашніх завдань як форму самостійної роботи учнів з української літератури;

· виокремити типи домашніх завдань;

· проаналізувати характерні особливості домашніх завдань з української літератури в 11 класі під час вивчення теми «Шістедисятництво»;

· визначити методичні рекомендації вчителю щодо домашньої роботи з української літератури.

Об'єктом курсової роботи є домашні завдання з української літератури.

Предметом дослідження стала специфіка домашніх завдань для учнів 11 класу при вивченні теми «Шістедисятництво»

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань у роботі використано наступні методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ 1. Теоретичні засади вивчення домашніх завдань на уроках літератури

1.1 Домашні завдання як форма самостійної роботи учнів

У педагогічній літературі паралельно функціонують два терміни на позначення домашньої роботи учня - «домашня навчальна робота» та «домашні навчальні завдання». Більшість дослідників уважають, що ці два терміни є синонімічними, однак є й ті, що заперечують таку думку, відзначаючи лише тісний взаємозв'язок понять «домашня навчальна робота» і «домашні навчальні завдання» [5, с.1]. У курсовій роботі будемо користуватися обома термінами, вважаючи, що ці поняття дотичні, взаємодоповнюють одне одного, оскільки вони передають однотипне педагогічне явище - самостійну навчальну діяльність, що відбувається без керівництва вчителя і, як правило, за межами класу.

Загальнодидактичні аспекти домашніх завдань знайшли відображення лише в окремих дослідженнях. Зокрема, у працях В.Ф.Паламарчук висловлене принципове теоретичне положення про те, що домашню роботу слід розглядати в межах цілісної системи форм навчання й будувати на основі провідних видів діяльності на кожному віковому етапі розвитку учнів [15, с.117]. Ученим обґрунтована класифікація домашніх завдань за способом виконання, характером навчальних дій, за етапами засвоєння матеріалу. Різні педагоги по-своєму розкривають зміст поняття домашньої навчальної роботи учнів та домашніх завдань. Наприклад, Н.П. Волкова під домашньою роботою розуміє самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків, які діти виконують не тільки вдома, а й у школі, зокрема в групах продовженого дня, тому домашню роботу ще називають самопідготовкою[3, с.]. Щодо домашніх завдань, то вказує, що це не лише виучування поясненого на уроці, виконання вправ, розв'язування задач, але й самостійне вивчення нового матеріалу [4]. В українському педагогічному словнику домашня навчальна робота учнів розглядається як форма організації навчання, самостійна, поза уроками робота учнів з виконання навчальних завдань. Вона включає вивчення навчального матеріалу, який пояснювався на уроці, самостійне вивчення нового матеріалу, самостійні спостереження, проведення дослідів, виготовлення наочних посібників, написання творчих робіт тощо [13].

Домашні завдання визначаються як складова частина навчального процесу, яка полягає у виконанні учнями за завданням учителя самостійної навчальної і практичної роботи після уроків, ця робота тісно пов`язується з уроками, доповнює їх, сприяє більш міцному і свідомому засвоєнню знань, умінь і навичок. С.П. Баранов під домашньою навчальною роботою розуміє форму організації самостійного, індивідуального вивчення школярами навчального матеріалу в позаурочний час. Визначення домашнім завданням не дає, хоч використовує у своїх дослідженнях обидва терміни, не розмежовуючи їх. А.М. Алексюк, як і С.П.Баранов, визначає лише поняття домашня навчальна робота. Це складова частина навчально-виховного процесу в школі, самостійне вивчення учнем навчального матеріалу під опосередкованим керівництвом учителя на основі його завдань та інструкцій. Львов М.Р. зазначає, що домашня самостійна робота - це важлива частина навчального процесу, яка тісно пов'язана з уроками і виступає їх продовженням [6]. Згідно досліджень Харлапова І.Ф. домашня робота полягає в самостійному виконанні завдань вчителя на повторення і більш глибшому засвоєнню матеріалу, що вивчається і його застосуванні на практиці, розвитку творчих здібностей і удосконаленні навчальних умінь і навичок.[15]

Отже, домашнє завдання - самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів без прямого керівництва й допомоги вчителя. Домашні завдання - важлива й невід'ємна частина навчального процесу. Їх виконання передбачає:

закріплення, поглиблення та розширення, систематизацію й узагальнення знань, умінь та навичок, набутих на уроці;

цілеспрямовану підготовку учнів до активного сприймання нового матеріалу;

формування вмінь і навичок самостійної праці, прийомів самоорганізації й самоконтролю;

розвиток дослідницьких умінь і пізнавальних інтересів, розширення світогляду учнів, формування прийомів раціональної організації самоосвіти; стимулювання творчого самовдосконалення дітей, виявлення й розвиток обдарованих учнів.

Домашнє завдання, яке чітко продумане і несе не лише навчальну мету, але й творчу, дасть можливість гармонійно пов'язати декілька уроків в єдину систему, перетворить набуття знань учнями на особистісний процес, тобто інструмент пізнання, надасть неоціненну допомогу у формуванні характеру, особистості учня, стане засобом підвищення якості освіти та розвитку здібностей і обдарувань школярів.

Як зазначено в Положенні про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, домашні завдання мають даватися з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів і педагогічних вимог. Учитель визначає їх доцільність, характер, зміст і обсяг. Щоб запобігти перевантаженню учнів домашніми завданнями, необхідно чітко визначати їх обсяг. З усіх дисциплін на виконання домашніх завдань учень в середньому мас витрачати 1/3--1/4 часу, що відводиться на навчальну роботу під час уроків.

Варто зазначити, що організація домашньої самостійної діяльності учнів повинна включати такі етапи:

І. Стимулююче-мотиваційний етап. На цьому етапі вчитель формує в учнів мотиви навчання, формує стійкий пізнавальний інтерес до предмету, розвиває відповідальність та сприяє змагальності учнів, стимулює їх бажання поліпшити свої результати. З цією метою бажано подати завдання до домашньої роботи учнів у дещо незвичній оригінальній формі.

ІІ. Навчаючий етап. Цей етап передбачає використання ефективних методів і засобів навчання, які сприяють формуванню самостійності та пізнавальної активності учнів. Навчаючи, вчитель повинен враховувати індивідуальні особливості учнів, формувати у них позитивну мотивацію навчання, стійкий пізнавальний інтерес до предмету, попереджати виникнення негативних психічних станів.

ІІІ. Діагностико-коректуючий етап. Даний етап допомагає з'ясувати причини труднощів, які виникають в учня під час навчання, виявити прогалини у знаннях і вміннях та скоректувати його діяльність, спрямовану на усунення недоліків.

VI. Контролююче-оцінний етап. Цей етап дає можливість учневі з'ясувати рівень знань, навичок та умінь з даної теми, а вчителеві також і оцінити їх. На цьому етапі значну увагу слід приділити виробленню в учнів навичок самоконтролю [12, с.90].

Таким чином, домашня робота займає значне місце у навчальному процесі. Провідне місце в управлінні самостійною домашньою діяльністю належить учителю, так як він приймає пряму (потім непряму) участь в організації педагогічного процесу. Організовуючи навчальну роботу учнів безпосередньо в школі й дома, треба виходити з анатомо-фізіологічних і психічних можливостей школярів певних вікових груп.

1.2 Види домашніх завдань з української літератури

У практиці організації самостійної навчальної роботи учнів поза межами уроку виділяють різні види домашніх завдань. Найбільш розповсюдженим видом є робота над текстом підручника. Необхідно, щоб учень відновив у пам'яті і додатково закріпив теоретичний матеріал, який опрацьовували на уроці, а також навчився відтворювати його в усній і письмовій формах. Наприклад, опрацьовуючи біографію письменника, доречно запропонувати учням скласти хронологічну таблицю. Учень під час усної відповіді на уроці може користуватися таким планом.

У процесі роботи учнів удома над опрацюванням теоретичного матеріалу важливо систематизувати результати цієї роботи у формі опорних конспектів. Це буде важливим фактором логічного осмислення учнями теоретичного матеріалу.

Визначаючи зміст домашніх завдань, не можна обмежуватися лише повторенням того, що вчитель пояснював на уроці. Треба спонукати учнів, щоб вони самостійно опрацьовували за підручником окремі підрозділи певної теми [9, с.4].

Варто пропонувати учням (особливо старших класів) такий вид домашніх завдань, як підготовка коротких реферативних наукових чи інформаційних повідомлень у межах конкретних програмних тем з певних дисциплін на основі використання різноманітних джерел за рамками стандартних навчальних посібників - Інтернету, науково-популярної літератури, газет, журналів, радіо, телебачення, комп'ютерів та ін. Такі завдання вибірково можна доручати окремим учням, зважаючи на їх сфери зацікавлень. Наприклад, з української літератури «Т.Г. Шевченко - художник»; «Літературні пам'ятки нашого району»; «Лірика Лесі Українки» та ін.

Ще один вид домашніх завдань з української літератури - виконання різноманітних письмових робіт: написання твору, есе чи переказ. Такі види роботи також спрямовані на формування в учнів певних умінь і навичок. Організовуючи учнів на виконання таких видів домашньої роботи, також необхідно дотримуватися певних елементів педагогічної техніки, ретельно працювати над оволодінням учнями методами і прийомами самостійної роботи над завданнями.

Вид домашньої навчальної роботи, виконуваної учнем, значною мірою залежить від характеру завдання. Виходячи з певних ознак, можна виділити багато видів домашніх завдань з української літератури. Розглянемо деякі з них.

Вид домашньої навчальної роботи, виконуваної учнем, значною мірою залежить від характеру завдання. Залежно від основних дидактичних функцій вирізняють різні види домашніх завдань. Визначення змісту, обсягу, характеру, функцій домашнього завдання, урахування витрат часу, засобів, спроможності учнів на його виконання - одне з найважливіших завдань учителя. Існують різні класифікації домашніх завдань з навчальних предметів, зокрема й української літератури. Наведемо найпопулярніші з них [8, с.147].

За способами виконання, які використовуються, розрізняють усні, письмові й предметно-практичні завдання. Так, багато дій можна виконати і усно, і письмово, і показати практично. Однак є завдання, які виконуються переважно усно (вивчити вірш, прочитати статтю), письмово (написати твір, переказ) і практично (провести будь-яке дослідження).

Згідно з етапами процесу засвоєння можуть бути складені завдання на сприйняття нового матеріалу (ознайомлення з текстом), на осмислення засвоєного матеріалу (систематизація, узагальнення, пояснення тощо), на його закріплення (заучування, запам'ятовування матеріалу) і на застосування одержаних знань (аналіз поезії). Вид завдання обирається залежно від методичної мети, поставленої вчителем.

Виходячи з характеру навчальних дій, які може виконувати учень, завдання поділяються на виконавські (повторення, відтворення матеріалу) і творчі (написання творів, есе та ін.). Обидва види завдань відіграють надзвичайно важливу роль в успішному засвоєнні знань учнями.

Завдання можуть бути обов'язковими для всіх школярів чи обиратися ними за бажанням (з використанням додаткової літератури або інших джерел інформації).

За ступенем індивідуалізації завдання можуть поділятися на загальні, диференційовані (індивідуалізовані), індивідуальні. Основне призначення диференційованих завдань - забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи, а організація роботи на уроці дає можливість учителю одночасно працювати з усіма учнями. Сильніші учні поглиблюють свої знання, допомагають слабшим, а слабші міцно засвоюють програмний матеріал. Завдання добираються такі, щоб і слабші відчували, що вони можуть самостійно добувати знання.

За змістом і основною функцією, яку виконують завдання у процесі навчання, виділимо такі їх види [3]:

Ті, що підготовлюють учнів до роботи, яка проводитиметься на наступному уроці. Це може бути і осмислення повідомлених нових знань учителем, і розв'язання задач, і проведення практичних робіт тощо. Завдання такого характеру даються у вигляді доручення: підібрати прислів'я і приказки, крилаті слова, рисунки на певну тему; подивитися передачу по телебаченню чи прослухати радіопередачу і підготуватися до відповідей на запитання чи написання твору і та ін.

Такі завдання забезпечують зв'язок навчання з життям, викликають в учнів пізнавальний інтерес, а головне - готують їх не тільки до свідомого й активного сприйняття нового матеріалу на уроці, а й до його обговорення, формують вміння давати відповіді на питання, які виникають, і ставити їх самостійно.

Домашні завдання, які сприяють систематизації й узагальненню набутих знань, їх поглибленому осмисленню. Такі завдання даються після вивчення матеріалу уроку чи після закінчення розгляду теми. Дуже корисне зведення вивченого учнями матеріалу в схеми, таблиці, складання переліків і та ін. Це допомагає наочно уявити вивчений матеріал у системі, яка складається з компонентів, певним чином пов'язаних один з одним. Вивчене постає перед учнями під іншим кутом зору, виявляються нові зв'язки.

Цей вид завдань передбачає складання планів, підготовку відповідей на поставлені вчителем запитання, самостійну постановку запитань.

Домашні завдання, що сприяють закріпленню знань і практичному оволодінню методами навчальної роботи. Це пропозиція вивчити напам'ять вірші, частини текстів, які збагачують мову учня. Під час виконання цього виду завдань школяр використовує різні прийоми запам'ятовування: багаторазові повторення, встановлення асоціативних зв'язків, поділ навчального матеріалу, що засвоюється, на частини, виділення яких-небудь ознак і та ін. домашній завдання література учень

Виділяють також репродуктивні, конструктивні та творчі домашні завдання. Більш складнішими являються конструктивні (або реконструктивні) завдання, наприклад, виділити головне, скласти план, таблицю, схему, порівняти окремі положення, систематизувати матеріал.

Перевірка домашньої роботи може здійснюватися вчителем різними шляхами: усним опитуванням чи побіжним ознайомленням з письмовими роботами на уроці або переглядом зошитів після уроку. Перевірка завдань в основному проводиться на початку уроку, однак може здійснюватися і в кінці, і протягом його у поєднанні з роботою над новим матеріалом. Деякі вчителі замість перевірки домашнього завдання дають учням вправи, аналогічні завданню, і на основі їх виконання роблять висновок про якість домашньої роботи [16, с.35].

Найбільш поширена фронтальна перевірка виконання завдання на уроці. Учитель перевіряє, чи всі виконали завдання, ставить всьому класу запитання щодо його змісту, учні дають стислі відповіді, відзначають труднощі, з якими зустрілися. Педагог виявляє й усуває помилки, робить узагальнення. Більш глибока індивідуальна перевірка передбачає опитування одного-трьох учнів, протягом якого інші учні стежать за відповідями, доповнюють, виправляють помилки.

Важливою формою контролю є взаємна перевірка виконаних робіт учнями з виявленням помилок, їх усунення і виставлянням оцінки, а потім у окремих випадках обґрунтуванням оцінки перед усім класом. Залучення всіх учнів класу до перевірки домашніх завдань, до обговорення помилок, шляхів їх подолання дуже доцільне, бо дає кожному школяреві додаткові уявлення про процес засвоєння й можливі труднощі. Залучити учнів до участі в перевірці можна ще таким чином: учитель викликає одного з учнів, який демонструє виконане завдання (записуючи на дошці, читаючи і т.ін.), а інші звіряють його з своєю роботою. Якщо вчитель виявляє у викликаного учня помилку, то запитує, у кого зроблено інакше і з допомогою класу з'ясовує, як повинно бути правильно.

Таким чином, ми розглянули різні види домашніх завдань та способи їх перевірки. Найпоширенішим є їх поділ на репродуктивні, конструктивні та творчі, а також усні та письмові. Щодо способів перевірки домашньої роботи, то основними шляхами є фронтальна, індивідуальна перевірка та взаємоперевірка.

Розділ 2. Особливості домашніх завдань з української літератури для учнів старшої школи

2.1 Специфіка домашніх завдань під час вивчення теми «Шістедисятництво» в 11 класі

В 11 класі за програмою з української літератури (рівень стандарту, академічний рівень) на вивчення теми «Шістедисятництво» виділено 11 годин, зокрема 1 година на вступну тему, 10 - на вивчення біографії та творчості літературних діячів цього періоду.

Пропонуємо нестандартні та цікаві домашні завдання з даної тематики для учнів 11 класу.

1. Питання автору (у формі інтерв'ю). Учитель пропонує дітям вдома придумати питання автору поезії чи прозового твору. Наприклад, питання до Василя Стуса про його творчий шлях чи біографію. Інші ж учні готуються вдома для відповіді на ці питання.

2. Тематичний кросворд. Учитель складає кросворд, наприклад, з теми «Іван Драч. Балада про соняшник», учні розгадують його вдома, а на уроці зачитуються правильні відповіді. Завдання може бути як випереджальне, так і підсумкове.

3. Скласти інформаційне гроно (історико-літературної доби «Шістдесятництво», життєпису письменника М. Вінграновський, Д. Павличко та ін., рис характеру ліричного героя поезій шістедисятників);

4. Скласти головоломку, у якій визначити головну думку твору «Як добре те, що смерті не боюсь я…»;

5. Створити презентацію творчого шляху письменника чи створити панораму життя автора твору, скласти тези життєвого шляху, наприклад, Василя Симоненка ;

6. Підготувати тести для перевірки знань творчого шляху письменника-шістедисятника (для учнів класу);

7. Скласти опорно-логічну схему з теми «Шістедисятництво».

8. Написати лист герою або авторові твору, наприклад, Василеві Стусу.

9. Скласти власний варіант кінцівки чи відтворити сюжет твору за наявними предметами «Марусі Чурай».

10. Створити художню рекламу до твору «Маруся Чурай» Ліни Костенко;

11. Скласти тести чи вікторину за прочитаним твором з теми «Шістедисятництво»;

12. Підібрати портрет героїні, якій міг би бути присвячений твір «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...»

13. Переказувати основні події в «Марусі Чурай» від імені Марусі Чурай чи Гриця.

14. Написати промовою на захист Марусі Чурай чи Гриця.

Отже, за допомогою подібних домашніх завдань в учнів розвивається самостійне бачення теми, критичне мислення та творчий потенціал. Учні одинадцятого класу за допомогою подібних завдань мають можливість долучитися до літературного процесу 60-х років ХХ ст.

2.2 Методичні рекомендації щодо домашніх завдань з літератури

Метою домашньої навчальної роботи учнів як форми організації пізнавальної діяльності учнів є розширення знань учнів, привчання їх до регулярної самостійної навчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов'язку та відповідальності. Виконуючи домашнє завдання, учні готуються до сприймання нового матеріалу на наступному уроці. Однак це не означає, що домашню навчальну роботу слід обов'язково давати на кожному уроці. Доцільність, корисність її обумовлюється процесом уроку. Для успішної самостійної роботи вдома учень повинен бути уважним і спостережливим, вміти запам'ятовувати, мислити, цінувати й розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, почуте (тези, конспект, реферат, анотація, рецензія та ін.).

Учителі української мови та літератури задають учням різноманітні домашні завдання: робота з текстом підручника, виконання різноманітних вправ, письмових, графічних робіт, розв'язування задач. Педагоги нерідко рекомендують учням прочитати статтю в науково-популярному виданні, переглянути кінофільм, поспілкуватися на відповідну тему з тією чи іншою особою, спостерегти природне або побутове явище, провести дослід та ін.

Даючи домашнє завдання, вчитель коментує способи його виконання. Якщо певний вид роботи звичний для учнів, то можна лише зазначити, який матеріал слід опрацювати. Не варто упродовж тривалого часу пропонувати однотипні завдання, тому що учні можуть втратити інтерес до них. Домашні завдання повинні містити елемент новизни, передбачати нові варіанти їх виконання. В окремих випадках доцільно давати учням індивідуальні завдання, які допомагають усунути прогалини у знаннях. Такі завдання для сильніших учнів покликані підтримувати інтерес до певного виду роботи.

Одним із засобів організації самостійної науково-пошукової роботи учнів є використання у навчально-виховному процесі випереджаючих пізнавальних завдань. Таке завдання спрямовує учнів на самостійне оволодіння матеріалом до його вивчення за програмою, сприяє формуванню в них позитивної мотивації до навчання, готовності до самоосвіти, вмінь і прийомів розумової діяльності.

Випереджувальні завдання учні виконують добровільно, за їх невиконання поганої оцінки не виставляють. Вибір та виконання таких завдань враховує інтереси та навчальні можливості учня, зону його найближчого розвитку. Воно може бути пов'язане з читанням додаткової художньої літератури, спостереженнями за розвитком сюжету, практичною та дослідницькою роботою, зі складанням власних завдань, пошуком навчального матеріалу.

Фронтальні та групові роботи організовують з метою привчання учнів до самостійного вивчення нового матеріалу за підручником, посібником, на основі самостійно здобутих даних. Індивідуальні завдання дають учням з високим та середнім рівнями пізнавальної діяльності з метою поглиблення та розширення знань, розвитку їх творчих засад. Учням з низьким рівнем самостійності такі завдання пропонують з метою запобігання та ліквідації прогалин у знаннях, розвитку мислення.

Під час виконання випереджувальних завдань учні отримують допомогу від учителя через інструктаж, складання планів, пам'яток, карток-підказок тощо.

Завершенням роботи над випереджувальними завданнями можуть бути відповіді на запитання, повідомлення, написання творів, доповідей, рефератів, виконання малюнків, експериментів, виготовлення наочних посібників тощо.

Визначаючи обсяг домашньої навчальної роботи з кожного предмета, вчителі повинні виходити з того, що вона має вкладатися в загальні часові межі домашньої навчальної роботи учнів, зокрема у старших класах (9-11) - до 4 год. Цей обсяг не повинен перевищувати половини зробленого на уроці.

Украй важливо привчити школярів виконувати домашнє завдання самостійно. Якщо учневі важко впоратися з ним самому, старші можуть допомогти йому тільки навідними запитаннями, нагадуваннями про подібну ситуацію в попередніх завданнях та ін. Обов'язок учителів і батьків - створити дитині належні умови (вона повинна мати вдома своє робоче місце, необхідні посібники) і привчити її виконувати завдання в день його отримання, напередодні термінів виконання, під час самостійної роботи дотримуватися певних педагогічних вимог. Виконання домашніх завдань у школах-інтернатах і групах подовженого дня здійснюється під безпосереднім керівництвом педагога (вчителя або вихователя), що є певною перевагою. Обов'язкове для всіх і щоденне виконання домашніх завдань виробляє звичку до систематичної самостійної навчальної праці, формує раціональні прийоми самостійної роботи.

Успішність учнів значною мірою залежить від їх уміння організувати виконання домашніх завдань. З цією метою учитель-словесник під час уроку роз'яснює зміст і методику виконання завдань. На уроках використовують роботу з підручником, довідковою літературою, самоперевірки, необхідні учневі під час виконання домашніх завдань. У багатьох школах є стенди «Учись вчитися», які містять матеріали про правильну організацію самостійних занять, виконання домашніх завдань, застосування знань. Практикують також спеціальні бесіди з учнями. Бажано, щоб діти ділилися своїм досвідом підготовки домашніх завдань, розповідали, як вони долають труднощі.

Важливими умовами ефективності самостійної роботи учнів є систематична перевірка вчителем виконання домашніх завдань, об'єктивне оцінювання їх результатів. Цьому сприяє систематична перевірка ведення учнями записів у щоденнику, що допомагає посилити контроль за виконанням домашніх завдань.

Спеціальні дослідження показують, що проблема підвищення ефективності навчання може бути успішно вирішена тільки за умови, якщо висока якість визначених занять буде підкріплюватися добре організованою домашньою роботою учнів. Справа в тім, що як уже відзначалося, пізнання йде не по колу, а по спіралі і що кожне наступне звертання до вивчення того самого матеріалу відкриває в ньому нові грані і значеннєві відтінки, що, природно, указує на необхідність організації домашньої навчальної роботи. Далі, на уроках, як би добре вони не проводилися, має місце концентроване запам'ятовування, і знання переводяться лише в оперативну, короткочасну пам'ять. Щоб перевести їх у пам'ять довгострокову, учню необхідно здійснити їхнє наступне повторення, тобто розосереджене засвоєння, що також вимагає організації їхньої домашньої навчальної роботи. Не менш важливе значення має вона також для виховання учнів, оскільки сприяє формуванню в них старанності, самостійності, служить засобом розумної і змістовної організації позашкільного часу [3].

Однією з важливих складових виконання домашніх завдань з української літератури є умова виконувати його в той же день, коли воно було задане. Теоретичний матеріал буде добре засвоєний і на його основі виконана письмова робота, в результаті чого знання перейдуть у довготривалу пам'ять, сформуються уміння. Напередодні наступного уроку доведеться лише відновити в пам'яті основні положення змісту навчального матеріалу. Адже теоретичні основи завчасно були переведені у довготривалу пам'ять.

Якщо такий підхід до виконання домашніх завдань буде введений у систему, це значно сприятиме підвищенню ефективності навчальної роботи, попередить прояви аврального підходу до цієї важливої справи.

Часто можна спостерігати, що в останню хвилину уроку (а то й після дзвінка) вчитель похапцем інформує учнів про домашнє завдання. Такі негаразди зумовлені недосконалою організацією роботи учнів над домашніми завданнями. Тут треба дотримуватися елементів педагогічної техніки. По-перше, логічно виділяти цей вид роботи як важливий компонент навчальної праці школярів. По-друге, структурний компонент уроку «Домашнє завдання» не залишати на кінець уроку, а ставити його безпосередньо після опрацювання нового навчального матеріалу. По-третє, забезпечувати процес фіксування домашнього завдання організаційно: за пропозицією вчителя учні дістають щоденники, вчитель на дошці записує зміст домашнього завдання (запис у скороченому вигляді має бути таким, щоб умістився в одному рядку щоденника навпроти назви потрібної дисципліни) і особисто контролює, чи всі учні зробили правильний запис (на наступних етапах можна вдаватися до взаємоконтролю з боку учнів); просить учнів розкрити підручники і роздивитися, де і як розміщені завдання, яку частину з них виконувати. Після цього учні закривають щоденники, вчитель ретельно знайомить їх із методикою виконання отриманого завдання. Лише за таких умов можна бути впевненим, що учні належно виконають домашнє завдання.

Важливою виконання домашнього завдання є правильна організація запису домашнього завдання в щоденник. Письмові завдання мають бути записані вчителем на дошці. Зазначимо, що шкільний щоденник як засіб спілкування з учнями та батьками. Працюючи над домашнім завданням, школяр продовжує навчатися. Тому тут, як і в процесі засвоєння знань на уроці, необхідно забезпечувати дотримання основних дидактичних принципів: активності й самостійності навчальної праці, доступності й науковості змісту, систематичності, урахування індивідуальних особливостей учнів тощо. Утілення цих принципів вимагає від учителя належної уваги до змісту домашньої роботи учнів. Це можуть бути тренувальні завдання типу: прочитати, вивчити, розв'язати, списати.

Такі завдання, безумовно, потрібні й корисні, без них не вдасться сформувати міцні вміння й навички. Проте щоденне виконання однотипних репродуктивних завдань негативно позначається на розвитку пізнавальної самостійності учнів, їхньої допитливості, пізнавальних інтересів. Тому для домашньої роботи доцільно пропонувати й завдання продуктивного характеру, які вимагають застосування знань у новій ситуації, порівнювання, узагальнення, оцінювання, установлення причинно-наслідкових зв'язків, доведення, виокремлення основної думки тощо. Час від часу можна пропонувати дітям творчі завдання: придумати задачу, скласти речення, дібрати приклади, провести спостереження тощо. Аналіз учнівських робіт дасть учителю матеріал для роздумів над індивідуальними особливостями вихованців, їхнім внутрішнім світом. Домашні завдання виправдовують свою функцію лише за умови самостійного їх виконання учнями. Щоб забезпечити це, важливо враховувати можливості змісту завдань для вироблення й закріплення важливих умінь навчальної діяльності: вміння складати план, виділяти основну думку прочитаного.

Організовуючи на уроці самостійну роботу, вчитель повинен привчати дітей правильно застосовувати прийоми самоорганізації, самоконтролю, самостійної роботи з текстом тощо, тобто на уроці готувати учнів до виконання домашнього завдання. Адже труднощі, які виникають у школярів під час виконання домашніх завдань, беруть початок на уроці. Щоб запобігти цьому, учитель повинен узяти за правило ніколи не задавати додому того, чого діти добре не зрозуміли на уроці. Тільки впевнившись, що новий матеріал учні усвідомили й навіть частково засвоїли, можна пропонувати для самостійної домашньої роботи завдання на закріплення та поглиблення цього матеріалу. Але й немає необхідності задавати додому те, що досягнуто на уроці. Важлива функція домашніх завдань - здійснення взаємозв'язку між уроками. Для перспективності й систематичності навчання потрібно ретельно продумувати не тільки послідовність і обсяг матеріалу, що вивчається на уроці.

Не менш важливо застосовувати цей підхід і до змісту домашнього завдання. Особливо важлива підготовча роль домашніх завдань перед уроками, на яких планується узагальнення, систематизація знань, творчі роботи, актуалізація життєвих спостережень школярів. Отже, у змісті домашніх завдань мають передбачатися не лише вправляння й запам'ятовування, а й розвиток пізнавальної активності, самостійності дітей. Одне з головних завдань, яке закладено в Державному стандарті загальної освіти - це орієнтація системи освіти на дитячу особистість, її розвиток. Практика доводить, що особистісно-розвивальна спрямованість освіти неможлива без диференційованого навчання. Найбільш гуманною і доступною для кожного вчителя є диференціація у звичайному класі, яка спрямована як на реабілітацію відстаючих у навчанні, так і на стимулювання їхньої навчально-пізнавальної діяльності. Диференційований підхід в навчанні - один із кроків до реальної гуманізації і демократизації національної освіти.

Основні способи диференціації домашніх завдань для вчителя-філолога:

час від часу деяким учням зовсім не давати домашніх завдань;

окремим дітям як заохочення пропонувати самим визначити своє домашнє завдання;

широко використовувати вибір домашнього завдання з двох-трьох варіантів; для одних дітей зменшувати обсяг, для інших - ускладнювати роботу додатковими творчими завданнями [6, с.1].

Добираючи домашнє завдання, необхідно звернути увагу на реальний розвиток конкретного класу, індивідуальні особливості окремих учнів. Щоб обґрунтувати необхідність будь-якого домашнього завдання, потрібно:

- визначити вміння, розвитку яких сприяє завдання і довести, що це входить в мету уроку;

- довести, що об'єктивні вимого, висунуті завданням, стимулюють формування саме необхідних якостей і відповідають рівню розвитку класу або окремого учня.

Ефективне домашнє завдання може складатися з трьох частин:

- обов'язкової частини, призначеної всім учням і спрямованої на формування навичок і вмінь застосовувати набуті знання в стандартних умовах (репродуктивні, робота з поняттями тощо);

- продуктивної частини, призначеної учням, які прагнуть до глибоких знань з української літератури, і спрямованої на формування навичок і вмінь застосовувати знання у змінених умовах, розвиток мислення учнів (складання плану, схеми, висновків тощо);

- варіативної частини, яка сприяє розвитку пізнавальних здібностей і потреб учнів у саморозвитку (проблемні, творчі завдання, узагальнення, презентації тощо) [7, с.56].

Добре передбачати в домашніх завданнях різні види сприймання, роботу не тільки за підручником, а й за іншими джерелами, спостереженнями. Час від часу корисно пропонувати дітям незвичні за змістом і формою виконання домашні завдання. Наприклад, в парі чи в групі підготувати кросворд чи презентацію. Зацікавлюють дітей і домашні завдання, виконання яких розраховане на тривалий термін (дібрати певні відомості з довідкової літератури; знайти тексти за певними орієнтирами). Корисні завдання, у яких задіяні міжпредметні зв'язки.

Отже, до визначення видів і обсягів домашніх навчальних завдань з української літератури треба підходити досить зважено, щоб виробити в дітей любов до українського слова та Батьківщини. Розвинути їх творчі здібності та самостійність. Адже домашня навчальна робота школярів з літератури є досить важливою складовою філологічної освіти і виступає однією з істотних форм його організації. Домашня навчальна робота учнів складається в самостійному виконанні завдань учителя з повторення і більш глибокому засвоєнню досліджуваного матеріалу і його застосуванню на практиці, розвиткові творчих здібностей і дарувань і удосконалюванню навчальних умінь і навичок.

Висновки

Метою домашньої роботи з української літератури як форми організації пізнавальної діяльності учнів старших класів є розширення знань учнів, привчання їх до регулярної самостійної навчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов'язку та відповідальності. Вона тісно пов'язана з уроком. Цей зв'язок полягає в тому, що пізнавальна діяльність на уроці потребує додаткової роботи: вправляння у застосуванні правил, розв'язанні завдань, знаходженні в підручнику відповідей на запитання вчителя та ін. Виконуючи домашнє завдання, учні готуються до сприймання нового матеріалу на наступному уроці.

Для успішної самостійної роботи вдома учень повинен бути уважним і спостережливим, вміти запам'ятовувати, виконувати мислительні операції, цінувати й розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, почуте (тези, конспект, реферат, анотація, рецензія та ін.).

Найпоширенішим є поділ домашніх завдань на репродуктивні, конструктивні та творчі, а також усні та письмові. До основних способів перевірки домашньої роботи належить фронтальна, індивідуальна перевірка та взаємоперевірка.

Учням одинадцятого класу під час вивчення теми «Шістедисятництво» варто подавати різнотипні домашні завдання творчого характеру, адже така робота допомагає розвинуть креативність та самостійність учнів старшої школи.

До визначення видів і обсягів домашніх навчальних завдань з української літератури у старшій школі треба підходити досить зважено. Оскільки домашня навчальна робота школярів з літератури є досить важливою складовою філологічної освіти і виступає однією з істотних форм його організації.

Список використаних джерел

1. Бабанский Ю.К.. Оптимизация педагогического процесса / Ю. К. Бабинский. - К.: Рад. шк., 1984. - С. 136-142.

2. Бугрій О. Формування в учнів прийомів розумової діяльності / О. Бугрій // Рідна школа. - 2005. - № 8. - С. 25-28.

3. Волкова Н.П. Педагогіка: [Посібник для студентів вищих навчальних закладів] / Н. П. Волкова. - К.:Видавничий центр „Академія”, 2001. - 576 с.

4. Демченко О. Реалізація основних підходів, методів та форм організації самостійної роботи у сучасній педагогічній практиці / О. Демченко // Рідна школа. - 2006. - № 7. - С. 19-22.

5. Електронний ресурс: http://www.bw-school.com.ua/ukr/help_t/130

6. Електронний ресурс: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=65080

7. Мороз І. М. Як домашнім завданням не «згубити» жодної дитини? / І.М.Мороз // Педагогічна майстерня. - 2013. - №6. - С. 56.

8. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников вобучении / П. И. Пидкасистый. - М.: Педагогика, 1980. - С. 145-162.

9. Платонова Н. Формуємо уміння вчитися самостійно / Н. Платонова // Початкова школа. - 2005. - № 10. - С. 4.

10. Поспелов Н.Н. Как готовить учащихся к выполнению домашних заданий / Н. Н. Поспелов. - М. : Просвещение, 1979. - 96 с.

11. Ржецький М. М. Домашня навчальна робота учня / М. М. Ржецький.-К. : Знання, 1982. - 48 с.

12. Скрипенок О. В. Вікова та педагогічна психологія / О. В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

13. Словник педагогічних термінів: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/pedagogika/slovnik_pedagogichnih_terminiv

14. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / Василь Сухомлинський. - К. : Рад. шк., 1978. - 263 с.

15. Харлапов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. - 3-е изд., перераб. и доп. / И. Ф. Харлапов. - М. : Юрист, 1997. - 512 с.

16. Шабалина З.П. Домашняя учебная работа школьников / З. П. Шаблина. - М.: Знание, 1982. - 96 с.

Додаток 1

Додаток 2

1. Перевір записи у зошитах та чітко уяви, які треба виконати дії і якого треба досягти результату.

2. Згадай зміст матеріалу, викладеного вчителем, знайди в підручнику правила, принципи, які потрібно застосувати.

3. Уяви, як будеш виконувати завдання, знайди в ньому спільне з тим, що виконувалося на уроці, склади мислений план дій.

4. Виконай заплановані дії та виділи одержаний результат.

5. Перевір, в чому збігається, а в чому не збігається одержаний результат потрібному, оціни його.

6. Якщо результат дій не задовольняє і завдання з першого разу не вдалося, то не поспішай повторювати знову ті ж самі дії, а проаналізуй, чи правильні вони.

7. Уяви як діятимеш далі, щоб уникнути виявлених недоліків.

8. Склади новий, скоректований план дій, який дозволяє одержати потрібний результат. Пам'ятай, що для поліпшення результату інколи треба виконувати дії кілька разів.

Размещено на Allbest.ru