Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ ТА КОРЕКЦІЙНОЇ ОСВІТИ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: "Порівняльна професійна педагогіка"

на тему: "Система освіти Росії"

Виконала: слухач VІІ курсу групи ЦК-14с-1в

спеціальності 7.01010501 "Корекційна освіта"

Філіна-Борозенна О.В.

Перевірив: доцент Приходько Т.П.

м. Дніпропетровськ, 2016 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна структура системи освіти Росії

1.1 Дошкільна освіта

1.2 Середня (шкільна) освіта

1.3 Середня професійна освіта

1.4 Вища школа або вища професійна освіта

Розділ 2. Основні проблеми системи освіти

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Першочергова роль у справі виховання підростаючого покоління завжди належала системі освіти. Також освіта - життєво важлива сфера соціально-економічної діяльності. Під освітою розуміється цілеспрямований процес виховання і навчання в інтересах людини, суспільства, держави, що супроводжується констатацією досягнення громадянами (які навчаються) встановлених державою освітніх рівнів (освітніх цензів) [4].

Значна частина ресурсів суспільства задіяна в освіті, до матеріального забезпечення сфери освіти мають відношення багато галузей економіки держави, які є і споживачем її продукту. Освіта - один з факторів, що забезпечують розвиток суспільства, що згладжують і навіть нейтралізують вплив на нього негативних складових середовища проживання екологічного, техногенного та економічного порядку [2]. В сучасні умови перед людством постала проблема забезпечення сталого розвитку цивілізації в умовах суттєвих змін середовища проживання. Особлива роль у вирішенні даної проблеми відводиться освіті. Значимість освіти для розвитку цивілізації об'єктивно зумовлена зростаючим впливом організаційних та інформаційних технологій при зниженні ролі матеріального виробництва. Освіта стає найважливішим фактором, що забезпечує розвиток суспільства. Як найважливіша підсистема соціальної сфери держави, освіта забезпечує процес отримання людиною систематизованих знань, умінь і навичок з метою їх ефективного використання у професійній діяльності. У наш час освіта є однією з найбільших сфер світової економіки і одним з секторів світової торгівлі, що швидко розвиваються послугами, при цьому щорічні світові витрати на освіту за деякими оцінками перевищують трильйон доларів. У сучасному суспільстві освіта виступає і як система економічних відносин, що виражає взаємозв'язок, взаємодію безпосередньо освіти і сполучених з ним сфер діяльності. Тому система освіти на рівні держави являє собою сектор його економіки з усіма притаманними йому характеристиками.

Розділ 1. Загальна структура системи освіти Росії

Принципами освіти в Росії є:

1. Гуманістичний характер освіти, пріоритет загальнолюдських цінностей, життя і здоров'я людини, вільного розвитку особистості. Виховання громадянськості, працьовитості, поваги до прав і свобод людини, любові до навколишньої природи, батьківщини, родини;

2. Єдність федерального, культурного та освітнього простору. Захист і розвиток системою освіти національних культур, регіональних культурних традицій і особливостей в умовах багатонаціональної держави;

3. Загальнодоступність освіти, адаптивність системи освіти до рівнів і особливостей розвитку та підготовки учнів, вихованців;

4. Світський характер в муніципальних і державних освітніх установах;

5. Свобода і плюралізм в освіті;

6. Демократичний державно-громадський характер управління освітою.

Держава забезпечує громадянам право на освіту шляхом створення системи освіти і відповідних соціально-економічних умов для здобуття освіти [1].

Ст. 8 Закону про освіту розкриває поняття системи освіти таким чином.

Система освіти в РФ являє собою сукупність взаємодіючих:

· спадкоємних освітніх програм різного рівня і спрямованості, федеральних державних освітніх стандартів і федеральних державних вимог;

· органів управління освітою та підвідомчих їм установ і організацій;

· об'єднань юридичних осіб, громадських та державно-громадських об'єднань, що здійснюють діяльність у галузі освіти.

Саме таке визначення є офіційним і одночасно робочим для всіх суб'єктів освітніх відносин і, насамперед, тих органів та осіб, які безпосередньо займаються проблемами управління та організації вітчизняної освіти [3].

Згідно із Законом Російської Федерації "Про освіту", російська освіта являє собою безперервну систему послідовних рівнів, на кожному з яких функціонують державні, недержавні, муніципальні освітні установи різних типів і видів:

дошкільні;

загальноосвітні;

установи для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків;

професійні (початкові, середні спеціальні, вищі і т. п.);

установи додаткової освіти;

інші установи, що надають освітні послуги.

Державні та муніципальні освітні установи здійснюють свою діяльність на базі типових положень, затверджених Урядом РФ, про відповідних типах і видах освітніх установ. На основі типових положень розробляються статути освітніх установ. Таким чином, освітня система об'єднує дошкільну, загальну середню, середню спеціальну, вузівську, фундаментальну, додаткову освіту, освітні установи якої можуть бути платними і безкоштовними, комерційними та некомерційними. Всі вони мають право укладати між собою угоди, об'єднуватися в навчально-виховні комплекси (дитячий садок-початкова школа, ліцей-коледж-вуз) та навчально-науково-виробничі об'єднання (асоціації) за участю наукових, виробничих та інших установ і організацій. Освіту можна отримувати з відривом і без відриву від виробництва, у формі сімейної (домашньої) освіти, а також екстернату [5].

1.1 Дошкільна освіта

Дошкільне виховання як перший ступінь освіти, на якій закладаються основи соціальної особистості, і найважливіший інститут підтримки сім'ї, за останні 10 років пройшло складний шлях вписування в нові реалії.

Сучасна дошкільна освіта Росії має такі види дошкільних установ: дитячий сад; дитячий садок з пріоритетним здійсненням одного або декількох напрямків розвитку дітей (інтелектуального, художньо-естетичного, фізичного тощо); дитячий садок компенсуючого виду з пріоритетним здійсненням кваліфікаційної корекції відхилень у фізичному і психічному розвитку вихованців, дитячий сад нагляду та оздоровлення з пріоритетним здійсненням санітарно-гігієнічних, профілактичних та оздоровчих заходів і процедур, дитячий садок комбінованого виду (до складу якого можуть входити загальнорозвиваючі і оздоровчі групи в різному поєднанні), центр розвитку дитини - дитячий садок з здійсненням фізичного та психічного розвитку, корекції та оздоровлення всіх дітей.

Первісне різке скорочення охоплення дітей дошкільним вихованням до 1995 року стабілізувалося. В даний час близько 55 % дітей відвідує дитячі садки (наприклад, у скандинавських країнах таких дітей - близько 90 %).

Як показують багаторічні дослідження, повноцінний розвиток дитини відбувається за умови наявності двох складових його життя - повноцінної сім'ї і дитячого садка. Сім'я забезпечує необхідні дитині інтимно-особистісні взаємини, формування почуття захищеності, довіри, відкритості світу. Разом з тим, сім'я і сама потребує підтримки, яку і покликаний надавати їй дитячий сад - батьки можуть працювати і вчитися, професійно та особистісно вдосконалюватися, не відчуваючи при цьому почуття провини, що дитина в цей час покинута, вони можуть бути впевнені, що дитина перебуває в комфортних умовах, нормально харчується, з нею займаються педагогі.

А що дає дитячий сад самій дитині? Головна перевага дитячого саду - наявність дитячого співтовариства, завдяки якому створюється простір соціального досвіду дитини.

Тільки в умовах дитячого співтовариства дитина пізнає себе в порівнянні з іншими, присвоює способи спілкування і взаємодії, адекватні різним ситуаціям, долає властивий йому егоцентризм (спрямованість на самого себе, сприйняття навколишнього виключно з власної позиції). В даний час змінилася і сама система дошкільного виховання. Запроваджено диференціацію дошкільних освітніх установ за видами та категоріями. До того, що існувало раніше в єдиному виду - "дитячий садок", додалися нові - дитячий садок з пріоритетним здійсненням інтелектуального чи художньо-естетичного, або фізичного розвитку вихованців, дитячий садок для дітей з відхиленнями у фізичному і психічному розвитку, нагляду та оздоровлення, центр розвитку дитини та ін.

З одного боку, це дозволяє батькам обирати освітній заклад, відповідно їх запитам, з іншого боку, більшість цих видів (за винятком, корекційних - для дітей з серйозними порушеннями у здоров'ї) не відповідає закономірностям дитячого розвитку. У дошкільному віці знаходяться в стадії становлення фізичні та психічні функції, формуються первинні духовні цінності, інтелект дитини, його творчий початок, широка сфера інтересів та ін. І у зв'язку цим неправомірно виділення тієї чи іншої пріоритетної лінії розвитку; спеціалізація абсурдна по відношенню до дошкільника і порушує право дитини на різнобічність і цілісність розвитку [6].

Система дошкільного виховання оновилася і змістовно. Дитячі садки працюють тепер не за єдиною, як це було раніше, а по цілому спектру нових програм та педагогічних технологій, створених колективами та окремими авторами, що сприяє розвитку ініціативності та творчості педагогів. Разом з тим, програми часто прямо протилежні за принциповим підходом до виховання та розвитку дітей: в одних переважає навчання і мало уваги приділяється самостійній діяльності дітей та їх вихованню, в інших - навчання заперечується, і всі дидактичні завдання вирішуються тільки в грі, що руйнує і саму гру як провідну діяльність у цьому віці, і мало результативно в сенсі навчання дітей.

1.2 Середня (шкільна) освіта

Шкільна освіта - важливий елемент освіти в сучасному суспільстві, що формує у дитини базові знання і навички.

Школи в Росії дають учням так звану середню освіту. Школи, що дають тільки стандартний курс загальної освіти, іменуються просто "середніми школами", а школи, що дають поглиблені знання з окремих дисциплін, або що вводять в додаток до обов'язкового курсу власні дисципліни, можуть іменуватися інакше ("школа з поглибленим вивченням предметів", "ліцей"," гімназія").

Навчання в державних середніх школах (у тому числі школах з поглибленим вивченням предметів) офіційно є безкоштовним. В останні десятиліття існування СРСР школи також безкоштовно постачали учнів підручниками, зараз навчальні посібники купуються. В даний час повний курс навчання в російській школі займає 11 років.

До 1986 року курс шкільного навчання був 10-річним (початкова школа - 3 роки, основна - 5 років, старша - 2). Потім в порядку експерименту був введений 4-річний курс початкової школи, але учням надавалася можливість вибору, по 3-річної (10-річної) або 4-річної (11-річної) програмі їм вчитися. При цьому учні, що навчалися за 3-річною програмою, при переході на основну - "перестрибували через номер" - з 3-го класу переходили у 5-й. В даний час 3-річне початкове навчання скасовано повністю, діти навчаються за 11-річною програмою. Нормативні терміни освоєння загальноосвітніх програм по щаблях загальної освіти, прийняті Постановою Уряду Російської Федерації від 23 березня 2001 р. № 224: ступінь (початкова загальна освіта) - 4 роки; ступінь (основна загальна освіта) - 5-6 років; ступінь (середня (повна) загальна освіта) - 2 роки [1].

Початкова та основна загальна освіта в школі згідно з Конституцією РФ є обов'язковою для всіх.

Шкільний курс ділиться на три етапи, офіційно іменовані: "початкова школа", "основна школа" та "старші класи".

Початкова освіта. За сучасними правилами в 1 клас приймаються учні, яким у рік вступу (мається на увазі календарний, а не навчальний рік) виповниться сім років. Таким чином, на момент вступу в перший клас учневі зазвичай буває від 6 до 8 років. Початкова школа займає 4 роки - з 1-го по 4-й клас. Її завданням є дати мінімальний базовий набір знань і умінь, необхідних для життя і будь-якої роботи: читання, мінімально грамотний лист, елементарна математика, початкове трудове навчання. Крім цього проводяться загально-розвиваючі заняття: музика, фізкультура, іноді хореографія, мистецтво, мається предмет "Навколишній світ", на якому учням просто розповідають про все, з чим вони можуть зустрітися в житті. З другого класу (за нормами 2005 року) в усіх школах вводиться навчання іноземної мови (раніше іноземну мову в початкових класах вивчали тільки в спеціалізованих школах). За класом у початковій школі закріплюється один вчитель, який несе відповідальність за клас і веде майже всі предмети (за винятком фізкультури і музики). Клас має одне власне приміщення, де проводяться усі уроки, крім тих, для яких потрібне спеціальне приміщення або обладнання. Кількість уроків зазвичай не перевищує чотирьох на день. У першому класі з 1995 року школярі вчаться п'ять днів на тиждень. Історично початкова школа була одним з можливих варіантів освіти для людей, що не потребують більш повну освіту. Нерідко її відвідували підлітки або навіть дорослі учні, які в дитинстві не мали можливості відвідувати школу і навчитися грамоті. Закінчивши школу і отримавши початкову освіту, учень міг йти на низькокваліфіковану роботу. Але вже понад півстоліття абсолютна більшість людей закінчує початкову школу в дитячому віці, після чого переходить на наступний етап навчання.

Основна школа. Протягом п'яти років, з 5-го по 9-й клас, школярі навчаються в основній школі. Основний курс середньої школи дає базові знання по головних напрямках наук. В основній школі навчання ведеться за стандартною предметно-кабінетною системою: кожен навчальний курс веде вчитель - фахівець з даної дисципліни, за яким закріплений власний кабінет, і клас протягом навчального дня переходить з кабінету в кабінет.

Крім того, за класом закріплюється класний керівник - один з вчителів школи (не обов'язково веде в цьому класі уроки, а в деяких школах - звільнений від навчальної роботи взагалі), який офіційно відповідає за клас, вирішує адміністративні та організаційні питання, пов'язані з навчанням класу в цілому і його учнів.

Загальна кількість досліджуваних в основній школі дисциплін - близько двох десятків. Серед них: алгебра, геометрія, фізика, неорганічна хімія, біологія (у різних класах - різні розділи), російська мова, література, історія, географія, іноземна мова, музика, трудове навчання, фізкультура. Навчальне навантаження складає в середньому шість уроків на день. По закінченні основної школи учні здають іспити: алгебра, російська мова і ще два за вибором (під "здачею" як результатом розуміється отримання відмітки не нижче "задовільно"). За результатами навчання видається документ - "Атестат про основну загальну освіту", що підтверджує факт навчання і містить оцінки з усіх дисциплін, що вивчалися. По завершенні основної школи частина учнів залишається в школі і переходить у старші класи, частина відправляється вчитися в середніх спеціальних навчальних закладах.

Старші класи. Основне призначення старших класів - підготовка до вступу до вузу. У Росії - це останні два роки навчання -10 і 11 клас. У навчальний курс входить подальше вивчення частини предметів, що вивчалися раніше в основній школі, а також невелика кількість нових дисциплін. В даний час робиться чергова спроба переходу в старших класах на профільне навчання, коли учень обирає напрямок більш поглибленого вивчення предметів, виходячи з власних схильностей. Набір можливих профілів навчання, надається школою, може варіюватися. На додаток до загальноосвітніх предметів вводиться Початкова військова підготовка (ПВП), що розглядається як підготовка учнів до служби в армії. Цей предмет зазвичай ведуть відставні військові, на нього може відводитися окремий день у навчальному тижні. Навчальне навантаження в старших класах становить до семи уроків на день. По завершенні навчання учні здають Єдиний державний іспит (ЄДІ).

Учні зобов'язані здати математику і російську мову. Здавання ЄДІ з решти предметів є добровільним, при цьому учні вибирають, як правило, ті предмети, які потрібні для вступу до обраного вузу. До загального введення ЄДІ (2009 рік) випускникам старшої школи, які отримали з усіх предметів піврічні, річні та екзаменаційні оцінки "відмінно", вручалася золота медаль, які мають одну позначку "добре" - срібна. Медалістам покладалися пільги при вступі до вузу.

З введенням ЄДІ ці пільги втратили сенс і були скасовані. Видача медалей допускається (і практикується в реальності), але лише в якості морального заохочення. Успішно закінчивши останній етап навчання - отримує Атестат про середню освіту - документ, що підтверджує одержання знань в обсязі державного стандарту. В атестаті вказуються підсумкові оцінки з усіх предметів, що вивчаються [1].

Якість середньої освіти в Росії. Одним з найбільш авторитетних досліджень в галузі середньої освіти в різних країнах світу є дослідження PISA, проведене ОЕСР у співпраці з провідними світовими освітніми центрами. У цьому дослідженні беруть участь країни-учасниці ОЕСР і країни, які співпрацюють з цією... організацією, в тому числі і Росія. На жаль, позиції Росії в рейтингу країн за рівнем середньої освіти не радують. У 2009 році РФ зайняла 41 місце з 65 можливих, опинившись нижче не тільки середнього рівня по ОЕСР, але Туреччини і ОАЕ.

1.3 Середня професійна освіта

Середня професійна освіта (СПО) - середній рівень професійної освіти.

У радянський час середню професійну освіту можна було отримати в технікумах, а також училищах.

У пострадянський час частина технікумів була перейменована в коледжі. В даний час середня професійна освіта може бути отримана в технікумах і коледжах. Встановлюються такі види середніх спеціальних навчальних закладів: освіта російська структура принцип

а) технікум - середній спеціальний навчальний заклад, реалізує основні професійні освітні програми середньої професійної освіти базової підготовки;

б) коледж - середній спеціальний навчальний заклад, реалізує основні професійні освітні програми середньої професійної освіти базової підготовки та програми середньої професійної освіти поглибленої підготовки.

Іншими словами, технікум і коледж навчають за спеціальностями, за якими середня професійна освіта може бути отримано за 3 роки (за деякими спеціальностями - за 2 роки). При цьому в коледжі обов'язково наявність навчання також і за програмами поглибленої підготовки (4 роки). З точки зору організаційно-правових форм, у сфері середньої професійної освіти діють:

Державні освітні установи середньої професійної освіти (ГОУ СПО), у тому числі - автономні установи; недержавні освітні установи середньої професійної освіти (НОУ СПО); автономні некомерційні організації середньої професійної освіти (АНОО СПО) [1].

1.4 Вища школа або вища професійна освіта

Вища школа в Росії - найбільш динамічно розвита ланка системи безперервної освіти. Вона представлена наступними видами навчальних закладів: університетами (вони є центрами фундаментальних наукових досліджень і здійснюють підготовку фахівців за різними профілями), академіями, інститутами, консерваторіями, вищими професійними школами. Реформування вищої школи засновано на введенні багатоступінчастої підготовки фахівців, яка реалізується за змістом і термінами навчання спадкоємними загальноосвітніми програмами. По завершенні навчання на кожній із ступенів випускник отримує диплом, який дає право займатися професійною діяльністю або перейти до наступного етапу освіти. Така перебудова вищої освіти дає можливість задовольнити потреби країни у фахівцях різного рівня кваліфікації. Реформи в вітчизняній вищій освіті почалися в 1992 р. з прийняттям федерального Закону "Про освіту". Він узаконив нові для нас поняття: бакалаврат, магістратура, багаторівнева система. Але, не ламаючи сформовану систему, зберіг і включив в нову і стару, одноступінчасту систему підготовки фахівців, надаючи вузам самим визначатися - за якою програмою готувати випускників. Це, давши і вузам і студентам нові можливості внесло і деяку складність, пов'язану з необхідністю вибору (раніше було простіше - вибирали з одного). Рівні (або, як ще кажуть, ступені) вищої освіти визначені у нас ст. прийнятого в 1996 р. федерального Закону "Про вищу професійному і післявузівську освіту" [3]. Відповідно до нього вища освіта включає три ступені: - перша: неповна вища з терміном навчання 2 роки; - другий ступінь: базова вища (бакалаврат) з терміном навчання 4 роки; - третій ступінь - з нею справа йде складніше: до неї віднесена і колишня модель - "дипломований спеціаліст" з терміном підготовки 5 років і нова - "магістр" з терміном підготовки 6 років; А тепер докладніше про бакалавр - хто він. У діючій системі освіти це випускник вузу, який отримав базову вищу освіту (або, в термінології ГОС, освіта по деякому обраному напрямку). Звучить хитромудро, але означає дуже просту річ - він отримав фундаментальну підготовку без будь-якої вузької спеціалізації - адже навчався-то всього 4 роки. А чим тоді займатися випускнику? Відповідь дає п. 7 ст. 6 вищезазначеного Закону - займати все ті посади, для яких їх кваліфікаційними вимогами передбачено наявність вищої освіти. А як же спеціалізація? Давайте подивимося, звідки вона береться. По-перше, спеціалізуватися можна працюючи на практиці під керівництвом досвідченого в конкретній вузькій області фахівця. А що робити, якщо потрапили ви після вузу в таке місце, де їх просто немає? (А саме так найчастіше йде в багатьох регіонах з фахівцями в галузі права, комерції, менеджменту і іншими спеціальностями). У гіршому випадку, продовжувати "гризти граніт" наук самостійно - якщо вуз дав вам дійсно фундаментальну базову підготовку - повинні впоратися. Але, звичайно краще це робити в рамках системи освіти - на те вона і багаторівнева. По-друге - продовжити навчання за однією з програм третього рівня. Тут у вас є вибір - якщо вирішили отримати кваліфікацію "дипломований спеціаліст", то вчитися треба ще 1 рік (за умови збігу програм фактично навчання "за партою" триває 1 семестр, далі йде самостійна робота - дипломування). Але найкращий шлях для бакалавра до вершин кваліфікації - магістратура. Навчання в ній триває 2 роки і завершується захистом випускної роботи - магістерської дисертації і, відповідно, присвоєнням ступеня магістра.

А тут тільки відзначимо гідності вибору бакалаврату в якості рівня професійної підготовки:

1. Цей вид кваліфікації, на відміну від "дипломованого спеціаліста", прийнятий за міжнародною класифікацією і зрозумілий роботодавцям у всьому світі;

2. Фундаментальність підготовки, що дозволяє, при необхідності, легко змінити професію. Справа в тому, що відповідно до ГОС, програми підготовки бакалаврів за різними напрямками влаштовані так, що дозволяють всього за рік перейти до однієї з цілого "віяла" сумісних професій. (Для порівняння: випускнику, що навчався за жорсткою 5-річною програмою "спеціаліста" доведеться отримувати нову професію за програмою другої вищої освіти за 2-2,5 роки;

3. Всього через 4 роки після вступу можна приступити до професійної діяльності, тобто знайти економічну незалежність. І ще: у разі зміни професії випускник, який має диплом з кваліфікацією "спеціаліст" отримує саме другу вищу, а вона, за законом, завжди тільки платна. Бакалавр ж, вступаючи до магістратури іншого профілю продовжує освіту за програмою третього рівня - тобто безкоштовно (зрозуміло, якщо пройде за конкурсом на бюджетні місця). В останні роки виникла потреба у перепідготовці кадрів, тобто створенні умов для отримання нової або суміжної спеціальності. Всім освітнім установам надається право надавати додаткові освітні послуги населенню при наявності ліцензії (дозволу) на зазначений вид діяльності. Додаткові послуги можуть бути платними, якщо вони виходять за межі обов'язкової освітньої роботи з дітьми, яка визначається навчальним планом установи і програмою, прийнятою для нього в якості основної. Так, на базі дошкільного закладу додатково організовується навчання дітей іноземним мовам, хореографії, ритміці, грі на музичних інструментах і т. д. Додаткові освітні послуги надаються не тільки вихованцям даного закладу, а й усім бажаючим.

Розділ 2. Основні проблеми системи освіти

Якщо говорити про проблеми освіти у зв'язку із загальним економічним становищем у країні, то в цілому вони зводяться до наступних чотирьох:

1. Якісна освіта в гімназіях, ліцеях, коледжах і вузах для здібних дітей із малозабезпечених сімей, віддалених регіонів Росії стала досить проблематичною, і значною мірою залежить не стільки від здібностей дітей та молоді, скільки від матеріального становища сім'ї (репетиторство, платні курси, оплата навчання), а для вступників до вузів - і від місця проживання;

2. Низька заробітна плата освітян;

3. Недостатнє фінансування установ вищої, середньої та початкової професійної освіти (бюджетне фінансування здійснюється в кращому випадку на 40-50 %);

4. Погане матеріально-технічне забезпечення освітнього процесу (за останні 10 років майже 90 % навчальних закладів системи освіти не отримували з бюджету кошти на придбання нового навчально-лабораторного обладнання);

Як наслідок із зазначеного вище, помітним стало пониження якості освіти за основними рівнями:

загальна середня - застаріла структура, перевантаженість шкільних програм;

початкова і середня професійна - розрив навчально-виробничих зв'язків з базовими підприємствами;

вища - особливості створення недержавних вузів, запровадження "платної освіти", відкриття численних філій державних вузів не завжди якісно функціонуючих.

Платна освіта в значній мірі виявилося неефективною через такі фактори, як:

1. Більша частина коштів від платної вищої освіти направляються не для підтримки державних вузів, а в недержавні, які не завжди забезпечують рівень якості освіти;

2. Відсутність чіткого розмежування платних і безкоштовних освітніх послуг в дошкільній і шкільній освіті;

3. Більша частина коштів від репетиторства мине бюджети вузів і криміналізує процеси вступних іспитів.

Висновки

Освіта впливає на всі види діяльності людини. Закінчивши школу, одні поступають в інститут, інші в технікум, треті не надходять нікуди. Це являє собою певний фільтр у виборі подальшої професії людини, хоча не рідкісні випадки, коли закінчивши інститут, людина йде працювати продавцем морозива. Але, тим не менш, функція фільтруючого пристрою освітою не втрачається. Херн писав, що освіта - розумний спосіб розподілу людей відповідно до їх достоїнств [4]. Відповідно до теорії "людського капіталу", освіта не є чимось негайно споживаним, скоріше це капіталовкладення в майбутнє людини. Як і всі капіталовкладення, в майбутньому воно приносить прибуток. У цій теорії стверджується, що всі зусилля, витрачені в минулому, будуть винагороджені в майбутньому. Цілком природно, що винагорода відповідає капіталовкладенням. Це виправдовує нерівність між людьми, так як вони затратили нерівні кошти на підготовку до різних видів діяльності [6]. Відзначаючи особливу роль освіти в історії людства, зарубіжні та вітчизняні вчені говорять про невідповідність сучасної системи освіти об'єктивним вимогам нинішнього етапу суспільного розвитку. Цей етап, що наступив у другій половині XX в., характеризується серйозними, динамічними змінами в різних соціально-економічних сферах. Зріс інтерес до людини як фактору економічного прогресу, у зв'язку з чим постало питання про гуманізацію освіти. Прогрес науки, техніки, культурна та інформаційна революції перетворюють освіту в необхідний атрибут повсякденного життя. Справжній переворот в техніці, технології змінює характер і зміст багатьох видів праці. В результаті чого від людини потрібні вже не стільки фізичні затрати, скільки інтелектуальні зусилля, самостійність і відповідальність у прийнятті рішень. У суспільстві виникла об'єктивна потреба в освічених, компетентних людях, зросла тяга до освіти, а демократизація соціального життя зробила його більш доступним для різних категорій населення, в тому числі для національних меншин, жінок, інвалідів, працюючої молоді та ін.

Список використаної літератури

1. Вища і середня професійна освіта в Російській Федерації. - М., 2002. /НІІВО, Лабораторія статистики вищої освіти.

2. Давидов В.В. Теорія розвивального навчання/В.В. Давидов. - М.: БЕК, 1996. - 358с. - ISBN - 7-6213-58-62.

3. Закон Російської Федерації "Про освіту"/Збори Законодавства Російської Федерації, 1996 г. від 13. 01. 1996 р. № 12 - ФЗ.

4. Зимова І.А. Педагогічна психологія/І.А. Зимова. - М.: Логос, 2001. - 420С. - ISBN - 2-4135-65-7.

5. Концепція модернізації російської освіти на період до 2010 року. Додаток до Наказу Міносвіти Росії від 11.02.2002 N 393.

6. Реан А.А. Соціальна педагогічна психологія [Текст]/А.А. Реан. - СПб.: Пітер, 1999. - 264с. - ISBN.

Размещено на Allbest.ru