Гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку

Ігрова діяльність впливає на формування довільності поведінки і всіх психічних процесів - від елементарних до найскладніших. Величезне значення гри для розвитку особистості дитини дає підставу вважати, що саме ця діяльність є в дошкільному віці провідною.

Гра - найважливіша сфера самовираження дитини, розвитку його «самості». Гра в повній мірі виконує свої розвиваючі функції, коли є самостійною дитячої діяльністю.

Гра дає дитині можливість емоційно насиченого входження в життя дорослих на основі відтворення їх соціальних відносин. Гра створює сприятливі можливості для розвитку у дитини самоствердження і самооцінки.

У грі дитина починає усвідомлювати себе як члена певного колективу, вперше з'являється почуття єднання, формується поняття «ми». Діти починають оцінювати один одного, з'являється громадську думку. Відповідно, завдяки грі дитяча група розвивається як колектив.

У грі активно формується здатність уважно ставитися до точки зору іншого, дивитися на світ з його позиції. Тим самим стимулюється подолання дитячого егоцентризму, перехід на новий щабель інтелектуального розвитку [29].

У процесі організації освітньої діяльності дітей вихователь широко використовує ігрові технології навчання дітей. Гра виступає як оболонка - якесь обрамлення освітньої діяльності (наприклад, гра-подорож та ін.). В освітній діяльності застосовуються різні ігрові прийоми: дії з іграшками, ігрова імітація рухів, дій, мови, ігрові ролі. Ці прийоми підтримують увагу дітей, сприяють підвищенню пізнавальної активності, стимулюють прояви творчості.

Професійно важливі якості педагога відносно ігрової діяльності дітей:

вміння спостерігати гру, аналізувати її, оцінювати рівень розвитку ігрової діяльності; планувати прийоми спрямовані на її розвиток;

збагачувати враження дітей з метою розвитку їх ігор;

звертати увагу дітей на такі враження їх життя, які можуть послужити сюжетом хорошої гри;

вміти організовувати початок гри;

широко використовувати непрямі методи керівництва грою, що активізують психічні процеси дитини, його досвід, проблемні ігрові ситуації (питання, поради, нагадування) та ін.;

створювати сприятливі умови для переходу гри на більш високий рівень;

вміти самому включатися в гру на головних або другорядних ролях, встановлювати ігрові стосунки з дітьми;

вміти навчати грі прямими способами (показ, пояснення);

регулювати взаємовідносини, вирішувати конфлікти, що виникають в процесі гри, давати яскраві ігрові ролі дітям з низьким социометрическим статусом, включати в ігрову діяльність соромливих, невпевнених, малоактивних дітей;

пропонувати з метою розвитку гри нові ролі, ігрові ситуації, ігрові дії;

вчити дітей обговорювати гру і оцінити її [33].

Дошкільне дитинство - Сентизивні період гри. Якщо в цей час дитина награвся від душі, то надалі він легко адаптується до будь-яких ситуацій, приймаючи на себе різні ролі, наприклад роль учня.

Таким чином, оскільки провідним видом діяльності молодшого дошкільника є гра, то сюжетно-рольова гра стає головною у формуванні соціальної поведінки дитини. Завдяки такій грі малюки моделюють поведінку і взаємини дорослих людей. Виконуючи певні ролі в грі, хлопчики і дівчатка вчаться діяти, підпорядковуючи свою поведінку моральним нормам.

1.4 Гендерне виховання старших дошкільників за допомогою сюжетно-рольових ігор

Сюжетно-рольова гра за своїм характером - діяльність відбивна. Основне джерело, що живить гру дитини, - це навколишній світ, життя і діяльність дорослих і однолітків.

Основою сюжетно-рольової гри є уявна чи уявна ситуація, яка полягає в тому, що дитина бере на себе роль дорослого і виконує її у створеній ним самим ігровій обстановці. Сюжетно-рольова гра в її типовій формі - це вільний вид спільної діяльності дітей.

У сюжетно-рольовій грі знання, враження дитини не залишаються незмінними: вони поповнюються і уточнятся, якісно змінюються, перетворюються. Це робить гру формою практичного пізнання навколишньої дійсності. Як всяка творча діяльність, сюжетно-рольова гра емоційно насичена і доставляє кожній дитині радість і задоволення уже самим своїм процесом [29].

Прийнято розрізняти сюжет і зміст гри.

Сюжет гри - це та область дійсності, яка відтворюється дітьми в грі (лікарня, сім'я, війна, магазин та ін.). Сюжети ігор відображають конкретні умови життя дитини. Вони змінюються залежно від цих конкретних умов, разом з розширенням кругозору дитини та її знайомством з навколишнім. Основним джерелом рольових ігор є знайомство дитини з життям і діяльністю дорослих. Якщо діти, погано знайомі з навколишнім світом людей, вони грають мало, їхні ігри одноманітні і обмежені. Останнім часом вихователі та психологи відзначають зниження рівня рольових ігор у дошкільнят.

Зміст гри - це те, що відтворюється дитиною як центрального моменту в людських відносинах. Конкретний характер тих відносин між людьми, які діти відтворюють у грі, може бути різним і залежить від відносин реальних дорослих, які оточують дитину. Одна і та ж за своїм сюжетом гра (наприклад, в сім'ю) може мати зовсім різний зміст: одна «мама» буде бити і лаяти своїх «дітей», інша - фарбуватися перед дзеркалом і поспішати в гості, третя - постійно прати і готувати, четверта - читати дітям книжки і займатися з ними та ін. Всі ці варіанти відображають те, що «вливається» в дитини з навколишнього життя. Те, що робить мама зі своєю донькою, донька буде проробляти зі своєю лялькою (або подружкою по грі). Людські стосунки і умови, в яких живе дитина, визначають не тільки сюжети, але першза все зміст дитячих ігор [22].

Таким чином, гра виникає з умов життя дитини і відображає, відтворює ці умови.

Види сюжетно-рольових ігор:

Ігри на побутові сюжети: в «будинок», «сім'ю», «свята», «дні народження». І цих іграх велике місце займають ігри з ляльками, через дії з якими діти передають те, що знають про своїх однолітків, дорослих, їх відносинах;

Ігри на виробничі та суспільні теми, в яких відображається працю людей. Для цих ігор теми беруться з навколишнього життя (школа, магазин, бібліотека, пошта, перукарня, лікарня, транспорт (автобус, потяг, літак, корабель, поліція, пожежники, цирк, театр, звіринець, завод, будівництво, колгосп, армія);

Ігри на героїко-патріотичні теми, що відображають героїчні подвиги нашого народу (герої війни, космічні польоти і т.д.);

Ігри на теми літературних творів, кіно, теле- і радіопередач: в «моряків» і «льотчиків», в Зайця і Вовка, крокодила Гену і Чебурашку (за змістом мультфільмів, в чотирьох «танкістів» і собаку (за змістом кінофільму) та ін. У цих іграх хлопці відображають цілі епізоди з літературних творів, наслідуючи діям героїв, засвоюючи їх поведінку;

«Режисерські» ігри, в яких дитина змушує говорити, виконувати різноманітні дії ляльок. Діє він при цьому в двох планах - і за ляльку і за себе, направляючи всі дії. Учасники гри заздалегідь продумують сценарій, в основу якого можуть бути покладені епізоди з знайомих казок, оповідань, або власного життя. Діти «вчать» ляльок лялькового і пальчикового театрів, театру іграшок «діяти» у відповідності зі взятої на себе роллю, наділяють їх літературними чи уявними ознаками [33].

Значення сюжетно-рольової гри в гендерному вихованні величезне. У дошкільному віці гра є основним видом діяльності не тому, що дитина більшу частину часу проводить в іграх, а тому, що гра викликає якісні зміни у психіці дитини.

Розвивальне значення сюжетно-рольової гри різноманітне:

. У грі дитина пізнає навколишній світ, розвиваються його мислення, почуття, воля.

. У грі формуються взаємини дитини з однолітками, відбувається становлення самооцінки і самосвідомість.

. У грі діти знайомляться з такими сторонами дійсності, як дія і взаємини дорослих. Свідчення тому - сюжети і зміст ігор [6; 32].

Граючи роль, дитина виконує певну соціальну функцію, диференційовану по підлозі. Ігри хлопчиків більш предметними, дівчаток - більш словесності. Гра дітей відображає традиційний погляд на роль чоловіка і жінки в суспільстві. Дівчатка щодня доглядають за будинком, піклуються про дітей, виходять заміж. Хлопчики воюють на війні, водять трактора, будують мости і займаються теслярськими роботами. У грі закладаються і основи моральності: великодушність, надійність, повага до дівчаткам (жінкам) - у хлопчиків і доброта, терплячість, вірність, повага до хлопчиків (чоловікам) - у дівчаток. У зв'язку з цим дітей треба вчити грати, як у дитячому садку, так і в сім'ї [22].

У рамках виховання дітей з урахуванням їх гендерних особливостей, особливо гостро постає питання про своєчасному і повноцінному розвитку дівчаток і хлопчиків в ігровій діяльності, тому що прийняття ролі і виконання в ній жіночих і чоловічих соціальних функцій лежить в основі цієї роботи.

Виховання дітей з урахуванням їх гендерних особливостей, з одного боку, покликане допомогти дитині усвідомити себе представником тієї чи іншої статі, в результаті чого у дітей повинна сформуватися гендерна стійкість: «Я - дівчинка і буду нею постійно» і «Я - хлопчик і завжди буду їм». Але разом з тим сучасна ситуація розвитку суспільства категорично проти того, щоб чоловіки і жінки мали поруч переваг за статевою ознакою. Наприклад, хлопчики, як майбутні чоловіки, у своїх особистісних проявах, не повинні демонструвати тільки мужність, непохитну волю і «залізні» м'язи. Вони повинні бути добрими, м'якими і чуйними, проявляти турботу щодо інших людей: рідних, близьких і т.д. Дівчатка, як майбутні жінки, крім традиційних жіночих якостей, повинні бути активними, ініціативними, вміти відстоювати свої інтереси і т.д. [29]

При організації сюжетно-рольових ігор в рамках гендерного виховання слід враховувати наступне:

. Необхідно уникати шаблонних дій і реплік.

. Гра повинна володіти хорошим сюжетом і ідентичними ролями.

3. Дія дитини в грі подібні діям режисера: дитина в такій грі виконує всі ролі сам або, принаймні, ставати озвученням того, що відбувається [22].

Успішність використання сюжетно-рольової гри в ДОП, безсумнівно, залежить від організаційної діяльності дітей педагогом: p>

. Педагогу необхідні умови для розвитку ігрового сюжету, створення предметно-ігрового середовища відбувається з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дошкільника. Атрибутами для сюжетно-рольових ігор повинні бути барвистими і естетичними, оскільки саме з ними буде взаємодіяти дитина. Правильна організація предметно ігрового середовища передбачає і виконання вихователем програмної завдання розвитку дитячої творчості в ігровій діяльності.

. Сюжетно-рольова гра буде успішною тільки в тому випадку, якщо педагог буде організовувати і здійснювати ігрову діяльність дітей послідовно і систематично, а не від випадку, до випадку. Уміння педагога спостерігати за дітьми дає йому матеріал для роздумів, вміння розуміти їх ігрові задуми і переживання, виходячи з цього, планувати ігрову діяльність з дошкільнятами.

. Організовуючи сюжетно-рольову гру з дітьми, педагог повинен активно використовувати методи і прийоми навчання дітей ігровим діям згідно обраної ролі або ігровому сюжету. Вплив вихователя на вибір гри, ігрові дії полягає в тому, що він підтримує інтерес до гри, розвиває ініціативу дітей, привчаючи їх замислюватися над темою гри, самостійно вибирати найбільш цікаву.

. Якщо гра «затухає», педагог урізноманітнює її новими персонажами або ігровими діями. Крім того, досвідчений педагог нерідко сам приймає позицію дитини і бере участь в ігровій діяльності на рівних з дітьми. Це зближує педагога з дітьми, і дозволять йому реалізувати поставлені виховні завдання [18].

Таким чином, успішне здійснення ігрової діяльності можливе при супроводі педагогом, який здатний зробити сюжетно-рольову гру захоплюючим процесом, в ході якого, відбувається повноцінний розвиток дитини-дошкільника. Очевидно, що виховання дітей з урахуванням їх гендерних особливостей багато в чому відрізнятиметься індивідуальними особливостями кожної дитини, залежатиме від тих моделей поведінки дорослих (жінок і чоловіків), з якими діти постійно стикається в сім'ї. Тому в процесі керівництва сюжетно-рольовою грою дітей, дорослі повинні створювати ситуації, спрямовані на прояв у дівчаток і хлопчиків тих якостей особистості, які дозволять їм бути успішними в сучасному суспільстві.

РОЗДІЛ ІІ. ПЕДАГОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЩОДО ГЕНДЕРНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗА ДОПОМОГОЮ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВИХ ІГОР

2.1 Використання сучасних педагогічних технологій та сюжетно-рольвих ігор у гендерному вихованні дітей дошкільного віку

Педагогічна технологія <#"justify">-організовані заняття - групові та індивідуальні;

-етичні бесіди [Див. додаток Б] ;

-в проблемні ситуації [Див. додаток В];

-прогнозування життєво значимих ситуацій;

-ігри;

-ситуації спілкування з дітьми;

-прогулянки, екскурсії;

-театралізовані розваги;

-самостійна діяльність дітей.

Автори пропонують здійснювати роботу дотримуючись таких принципів:

-активності - використання будь-яких ситуацій у житті дитини для формування у неї правильних установок щодо своєї статі і вироблення відповідної рольової поведінки;

-реалістичності - формування реалістичного розуміння статевої диференціації;

-адресності - врахування не лише статі і віку дитини, а й її психічного та фізичного розвитку, соціального і культурного рівня;

-неперервності - послідовне врахування накопичених знань і соціального досвіду дитини, починаючи з раннього дитинства;

-правдивості - надання максимально правдивої інформації з урахуванням віку дитини та можливостей розуміння цієї інформації;

-довіри - базування відносин між дитиною та педагогом на довірі, яка можлива лише за умови серйозного ставлення педагога до інтересів дитини, її бажань та проявів статевої поведінки;

-моральної чистоти - виховання моральної особистості, у якій домінують якості, що формують хлопчика як майбутнього чоловіка, а дівчинку - як майбутню жінку.

Узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, акумульовані гуманістичною педагогікою доходимо висновку, що статево рольова поведінка дітей формується у дитячому колективі [35, c. 40 - 41].

Найбагатший досвід взаємодії з однолітками різної статі діти набувають у дошкільному закладі. І саме вихователі мають створити оптимальні умови для формування у дітей адекватної статево-рольової поведінки. Перед вихователями стоять такі завдання:

-формувати у дітей уявлення про відмінності у поведінці хлопчиків і дівчаток;

-розвивати способи взаємодії, притаманні жіночому і чоловічому типам поведінки;

-створювати умови для набуття досвіду чоловічої і жіночої поведінки;

-розвивати морально-вольові якості, характерні для хлопчиків (сміливість, рішучість, силу, витривалість тощо) і дівчаток (доброту, ніжність, співчутливість, чуйність тощо).

Робота з формування статево-рольової поведінки у дітей проводиться вихователями у трьох напрямах:

-формування поведінки хлопчиків [Див. додоток Г];

-формування поведінки дівчаток [Див. додоток Д];

-формування способів взаємодії хлопчиків і дівчаток.

Організовуючи різні види діяльності дітей, вихователі створюють умови, які сприяють формуванню уявлень хлопчиків про те, що у майбутньому вони стануть чоловіками, а чоловіки поводяться відповідно до своєї статі: у ситуаціях, коли вони спілкуються з природою, з предметами рукотворного світу, з людьми різної статі, то покладають на себе найбільш складні, важкі, не цікаві, але необхідні обов'язки.

Так вони виявляють свої найкращі чоловічі якості - силу, витримку, вміння долати труднощі, досягати мети, бути мужніми, витривалими тощо. Справжні чоловіки завжди беруть на себе роль захисника [4, c. 140 - 141].

Вихователі створюють штучно чи використовують життєві ситуації, у яких хлопчики вчаться співвідносити свої дії з діями, характерними для їхніх тат та інших чоловіків. Хлопчики порівнюють і аналізують поведінку чоловіків під час різних ситуацій, наприклад: дозвілля на природі, проблеми у домашньому господарстві (виконання ремонтних робіт, перенесення важких речей), підготовка до сімейних свят тощо.

Корисним для майбутніх чоловіків має стати досвід поведінки в екстремальних ситуаціях, якого вони набувають у відповідних іграх. Важливо навчити хлопчиків розв'язувати конфлікти мирним шляхом, не втрачаючи при цьому гідності.

У дівчаток вихователі формують уявлення про те, що у майбутньому вони стануть жінками, поведінка яких значно відрізняється від поведінки чоловіків. Жінки покладають на себе турботи і обов'язки, пов'язані зі створенням затишку в оселі, піклування про дітей та інших членів сім'ї, домашніх тварин, тощо. Така діяльність сприяє реалізації жінками своїх найкращих якостей, таких як: турботливість, уважність, терплячість, ніжність, лагідність тощо.

Під час різних життєвих ситуацій вихователі спонукають дівчаток до порівняння своїх дій з діями, характерними для їхніх мам та інших жінок. Ситуації для виховання жіночності у дівчаток можуть бути тими самими, що і для виховання мужності у хлопчиків, зокрема: дозвілля на природі, проблеми у домашньому господарстві (прибирання під час ремонту, догляд за помешканням, створення краси та затишку), підготовка до сімейних свят тощо.

Дуже важливо сформувати досвід адекватної поведінки дівчаток у конфліктних ситуаціях.

Вихователі створюють чи використовують ситуації, у яких хлопчики і дівчатка набувають досвіду взаємодії та спілкування.

Хлопчики під час взаємодії та спілкування з хлопчиками вчаться демонструвати силу, спритність, розум тощо, а з дівчатками - проявляти уважність, повагу, бажання надати допомогу тощо. Ситуації взаємодії виникають під час спільної діяльності: ігор, малювання, перегляду книжок, чергування тощо.

У дівчаток у таких ситуаціях також формується досвід спілкування як з дівчатками, так і з хлопчиками. З дівчатками вони обмінюються думками, судженнями про гарні предмети, книжки, музику, тварин, іграшки, а з хлопчиками - про цікаві, добрі чи жахливі і факти, історії. Перебуваючи в оточенні хлопчиків, дівчатка вчаться проявляти доброту, турботливість, уважність.

Досвід взаємодії у різних життєвих ситуаціях формується у дітей через спільні дії з предметами (іграшками, квітами, книги книгами тощо) чи комунікації (обмін судженнями, думками, оцінками тощо). Завдання вихователя - демонструвати правильні способи взаємодії і розвивати у дітей здатність обирати у відповідній ситуації найбільш правильні з них. У ситуаціях, коли треба поступатися, вміти слухати та розуміти одне одного, бути вдячними за поступку, поважати думку іншого вихователь сприяє формуванню єдиних способів поведінки незалежно від статі дітей. Але право першого вибору завжди має залишатися за дівчинкою.

Дуже важливим аспектом роботи з гендерного виховання дітей є створення відповідного предметно-розвивального середовища, яке є умовою прояву статево-рольової поведінки дітей, стимулює їх до вираження у повсякденні свого чоловічого чи жіночого образу [35, c. 103].

Створюючи предметно-ігрове розвивальне середовище у групі дошкільного закладу, обов'язково слід подбати про осередки, у яких граються разом і дівчатка, і хлопчики. Тут розміщують атрибути до сюжетно-рольових ігор «Сім'я», «Магазин», «Поліклініка», «Бібліотека», «Лікарня» тощо. Разом з тим у групах для дітей старшого дошкільного віку вихователі створюють окремі, спеціально оформлені та обладнані куточки для дівчаток та хлопчиків. Саме у віці п'яти - семи років діти під час ігрової діяльності починають групуватися за статевим принципом. Такий «розподіл» дітей, з одного боку, сприяє формуванню жіночності у дівчаток і мужності у хлопчиків, а з іншого - підводить їх до розуміння необхідності спільних ігор [Див. додаток Е].

Дослідники гендерного виховання виділяють провідну роль ігор та іграшок у формуванні майбутніх чоловіка і жінки.

Психологи вважають, що з допомогою ігор та іграшок діти дошкільного віку оволодівають нормами і правилами життя у суспільстві. Саме в ігровій діяльності розвиваються їхні інтелект і емоції, уява і мовлення. Програючи сюжети з дорослого життя, моделюючи відносини «лікаря» і «хворого», «водія» і «пасажира», «матері» і «доньки», діти засвоюють соціальні норми поведінки.

Традиційно іграми, спрямованими на засвоєння своєї статевої ролі, для дівчаток є ігри «у доньки-матері», а для хлопчиків - «у війну» . Гра з лялькою дає змогу дівчаткам засвоїти роль матері, яка доглядає за малюком. Ігри ж «у війну» дають змогу хлопчикам відчути себе мужніми захисниками, виховувати чоловічі риси характеру.

У дітей, які не грають в ігри, що відповідають їхній статі, під час формування статево-рольових стереотипів поведінки зазвичай виникають труднощі. Такі діти можуть стикатися з проблемами під час спілкування з однолітками як своєї, так і протилежної статі, їх самооцінка менш стійка і неадекватна.

Якщо дитина віддає перевагу іграм та іграшкам, у які зазвичай грають діти протилежної статі, вихователю варто звернути увагу на близьких людей, які її оточують, їх особливості, сімейну атмосферу, з'ясувати, які дитячі книжки і телевізійні передачі переглядають з дитиною батьки, чи є у дитини братик, сестричка, який характер стосунків між ними тощо. У дошкільному віці можна значно вплинути на формування гендера дитини.

Зупинимося на застосуванні гендерного підходу під час організації основних видів діяльності дошкільників.

На жаль, жоден методичний посібник для вихователів дошкільних закладів не містить рекомендацій щодо тендерних підходів до хлопчиків і дівчаток. У чому ж вони мають проявитися, яка їх специфіка? Працюючи над цією проблемою, ми ретельно збирали відповідний досвід колег і набували власного. Роботу проводили у тісній співпраці з психологами.

Прослідкуємо за організацією пізнавальної діяльності.

Специфіка пізнавального розвитку дівчаток і хлопчиків потребує диференційованого підходу до них під час організації пізнавальної діяльності. Так, у хлопчиків зазвичай переважає зорове сприйняття, у дівчаток - слухове.

Дівчатка потребують детальнішого пояснення завдань, ніж хлопчики, для яких достатньо лише вказівки щодо принципу їх виконання.

У розвитку просторового мислення, формуванні навичок роботи з конструктором хлопчики зазвичай випереджають дівчаток. Тому доцільно активізувати розвиток просторового мислення у дівчаток під час спільної з хлопчиками конструкторської діяльності.

Під час занять вихователям не слід завжди вимагати повної відповіді від хлопчиків: у них швидкість мовлення (кількість слів, промовлених за одиницю часу) менша, ніж у дівчат. Не варто також вимагати від хлопчиків під час відповіді дивитися в очі педагогу. Адже це «жіночий» тип поведінки. Дівчатка зазвичай дивляться в очі педагогу, не відволікаються, кивають головою, шукають підтвердження правильності своєї відповіді, а хлопчики - дивляться вниз або в сторону, шепочуть собі під ніс, але це не означає, що вони не думають і не шукають рішень.

Особливу увагу на заняттях з розвитку мовлення варто приділяти читанню літературних творів та етичним бесідам за їхнім змістом. Образи героїв не лише мають бути художньо виразними й емоційно привабливими, а й демонструвати полярні еталони поведінки (боягуз - герой, працьовита - ледача тощо). Саме зміст художніх творів сприяє формуванню уявлень дітей про ідеали сімейних відносин.

Дуже важливо, щоб вихователь усвідомлював особливості «жіночого» оцінювання дітей. Зазвичай за однакових умов від педагога-жінки хлопчики частіше отримують негативні відгуки, ніж дівчатка. Це може призвести до формування у хлопчиків заниженої самооцінки. Ми намагаємося не допускати цього. Дівчаткам важливо, як (у якій формі, яким тоном) їх оцінили, а хлопчикам - що саме в їхній діяльності було оцінено.

На наш погляд організація ігрової діяльності потребує враховувати психологічні особливості дітей. Гендерний підхід передбачає відповідність методів керівництва іграми їх змісту і специфіці ігрової діяльності дітей різної статі. Необхідно задовольняти потребу хлопчиків у змаганнях і перемозі. «Перемогла дружба» - це не для них. Хлопчики старшого дошкільного віку потребують ігор, які сприяють становленню мужності. Це ігри з великою кількістю учасників, чіткою ієрархією «домінування - підпорядкування», конкуренцією і високим рівнем підпорядкування спільній меті, застосуванням фізичної сили у боротьбі за лідерство тощо. Дівчаток цікавлять ігри з меншою кількістю учасників, невисоким рівнем підпорядкування спільній меті. Лідерство дівчатка здобувають у перемовинах, а не силою.

Дуже важливий аспект гендерного підходу до керівництва ігровою діяльністю дітей - збагачення змісту ігор, у яких діти відпрацьовують модель поведінки, що відповідає їхній статі. У таких іграх діти ідентифікують себе з дорослими. Складність у тому, що вихователям-жінкам ближчі ігри сімейно-побутової тематики, у яких роль тата явно недостатня, а у «хлопчачих» іграх («у індіанців», «у війну» тощо) жінки бачать причину безглуздої біготні, агресивності і ставляться до них негативно. Ми намагаємося уникати такого специфічного ставлення до ігор хлопчиків. Необхідно розповідати і хлопчикам, і дівчаткам про суспільні та виробничі сфери зайнятості чоловіків, допомогти усвідомити їх значимість у сім'ї. Вихователю не слід усуватися від керівництва військовими іграми. Він має розширювати тематику ігор героїчного змісту - «Ковбої», «Космонавти», «Богатирі», «Пожежники», «Рятівники» тощо. Саме під час таких ігор хлопчики вчаться бути сміливими, безстрашними, долати труднощі. Роз'яснюючи дітям хід військових і героїчних ігор, слід робити акцент на тому, що персонажі допомагають тим, хто потребує допомоги, захищають Батьківщину. Тому ми для ігор пропонуємо використовувати предмети які відповідають статі дітей [Див. додатки Є, Ж]

Організовуючи спільні ігри, зокрема з сімейно-побутової тематики («Очікуємо гостей», «Сімейний відпочинок за містом» тощо) і ігри-драматизації за сюжетами казок, слід створювати ситуації, у яких дошкільники матимуть змогу перейнятися переживаннями героїв і співвіднести еталони моральної поведінки у казці зі своєю власною поведінкою. У таких іграх важливо подолати «роз'єднаність» ігрових угрупувань хлопчиків і дівчаток, які зазвичай виникають через різницю їхніх ігрових інтересів.

Розглянемо організацію спільної трудової діяльності хлопчиків та дівчаток.

Організовуючи спільну трудову діяльність, доцільно об'єднувати хлопчиків і дівчаток для виконання достатньо простих доручень, де треба проявити і фізичну силу (хлопчики), і акуратність, ретельність (дівчатка). Поступово діти вчаться самостійно розподіляти між собою трудові операції з урахуванням статі партнера.

Але не слід забувати про індивідуальні нахили та інтереси дітей. Іноді хлопчики із задоволенням і дуже вправно орудують голкою, а дівчатка - молотком, і це не заважає їм у всіх інших ситуаціях виявляти свій «чоловічий» чи «жіночий» тип поведінки.

Отже, завданням вихователів є формування тендерної компетентності як складової життєвої компетентності дітей дошкільного віку. Розроблення та впровадження у практику роботи гендерно-освітньої технології сприяє розширенню тендерних компетенцій усіх учасників соціокультурної взаємодії - дітей, батьків, вихователів.

2.2 Аналіз результатів експериментальної роботи

У практиці роботи сучасного дошкільного закладу нерідко батьки звертаються до педагога по консультацію з питань статевого виховання свого малюка. Вихователі дошкільних закладів відзначають, що трапляються випадки, коли своєю статевою поведінкою дитина збентежує педагога, чи, як кажуть психологи, уводить його в стан фрустрації. Ми поставили перед собою завдання зібрати фактичний матеріал, який допоможе дослідити готовність учасників педагогічного процесу, а саме батьків вихованців та педагогів дошкільного навчального закладу, до здійснення статевого виховання дошкільників.

Маємо глибоке переконання, що сучасний педагог мусить оволодіти умінням надавати дітям певну правдиву інформацію у відповідь на їхню зацікавленість статевою інформацією. Звісно, у допустимому контексті, з урахуванням вікових та особистісних рис кожної дитини. Адже статева приналежність - багаторівневий процес, де кожний ланцюжок спирається на всі попередні і в той же час діє автономно від них. Важко й уявити, до яких індивідуальних варіацій у формуванні особистості дитини може призвести окремі слово або дія дорослого. Тому, щоб виключити небажані наслідки непрофесійного статевого виховання, педагогу необхідно отримати відповідні знання й уміння з його здійснення, бути психологічно готовим до реалізації його завдань.

Так само педагогу треба бути спроможним надати кваліфіковану допомогу батькам вихованців із питань статевого виховання дошкільнят, а для цього він має добре орієнтуватися в психології статі, знати етапи психосексуального розвитку дошкільника, закономірності статевої ідентифікації та механізми статево-рольової соціалізації тощо.

Наше дослідження проходило у двох напрямах. Вихователям дошкільного закладу «Джерельце» в с. Дібрівськ, пропонувалося відповісти на запитання анкети Виявлення готовності педагогів до гендерного виховання дітей [Див. додаток З].

Обробка анкетних даних та безпосереднє спілкування з педагогами дошкільних навчальних закладів дозволяють зробити висновки, що 96% педагогів не знайомі з чинними програмами зі статевого виховання дошкільників, не застосовують відповідні методичні розробки у своїй роботі. Питання щодо змісту статевого виховання в дошкільному віці було для декотрої частки педагогів незрозумілим та залишилося без відповіді (16,1%), у деяких відповідях розуміння змісту підмінялося перераховуванням принципів та методів статевого виховання (25,8%). Що стосується безпосередньо змісту, то висувалися такі пропозиції: формування позитивних відносин між хлопчиками й дівчатками (49,4%); будова тіла людини залежно від статі (37,6%); особиста гігієна малят (28%); процес зародження життя та дітонароджуваність (22,6%); особливості поведінки відповідно до статевої ролі (17,2%); виховання майбутньої жінки та чоловіка (12,9%) тощо.

Відповідаючи на третє запитання, називали такі особистісні критерії вихователя, як: відкритість, порядність, доброчесність, толерантність, доброта, чуйність, уважність, стриманість, комунікабельність, коректність, тактовність, адекватність, людяність, розкутість тощо.

Серед фахових найчастіше називали такий критерій, як компетентність у питаннях статевого виховання дошкільнят, та скаржилися на власну безграмотність у цій царині: Нас ніхто цьому ніколи не вчив, Сучасні діти знають більше нас. Також відмічалася необхідність медичних та психологічних знань у педагога, який може здійснювати статеве виховання дошкільників. Зазначалися високий рівень професіоналізму та розумність. Також спостерігалася певна тенденція - перекласти здійснення статевого виховання дошкільників на психолога (17,2%), медичного працівника (12,9%) і навіть на вчителя біології зі школи (2,2%).

Актуальними проблемами статевого виховання виявилися: дитяча закоханість; інтерес дітей до будови статевих органів; зацікавленість процесом дітонароджуваності; дитячий онанізм. Вихователі одноголосно відмічали, що у власній практиці роботи з дітьми неодноразово стикалися з вищеназваними явищами і нерідко не знали, як себе педагогічно грамотно поводити, як достойно вирішити ситуацію, що виникла. Усі педагоги були згодні з тим, що дорослим, відповідальним за виховання дітей, необхідно перебороти свої упередження стосовно того, що дитина дошкільного віку не повинна цікавитися питаннями статі, і спробувати встановити з нею довірливі стосунки, говорити на статеві теми вільно, щоб надати їй можливість поставити запитання, які її цікавлять, обговорювати їх із батьками та педагогами.

Другим напрямом нашої дослідної роботи було збирання інформації від батьків. Зважаючи на важливість та актуальність проблеми, ми поставили за мету дослідження готовності батьків до спілкування з власними дітьми на статеві теми. Для цього нами було складено опитувальник на основі тесту російських психологів О. Зуськової та Н. Смирнової [Див. додаток К]. Батькам було запропоновано поміркувати, як би вони відповіли на деякі запитання, які можна почути від дошкільників. Із трьох запропонованих варіантів відповідей необхідно було обрати ту, що найбільше відповідала їхнім переконанням. Якщо ж батьки мали власну відповідь на запитання або досвід звертання дитини з таким запитанням, їх просили вказати імя та вік дитини на той час, коли дитина ставила це питання, і записати власний варіант відповіді під літерою Г.

Завершувався опитувальник звертанням до батьків: Ця анкета складена з метою збирання достовірної інформації з наукової проблеми Статеве виховання дошкільників. Якщо Ваша дитина зверталася до Вас із запитаннями на статеву тему, запишіть їх, будь ласка, на зворотному боці цього аркуша разом із Вашою відповіддю. Будемо вдячні Вам за відверті відписи та бажання поділитися власним досвідом: як відповідати дитині, коли вона ставить запитання на дорослу тему.

Було роздано анкети батькам старших дошкільників. Первинна обробка даних дозволяє зробити певні узагальнення та висновки. 9 % батьків, яким було запропоновано взяти участь в опитуванні, відмовилося, мотивуючи це тим, що ніколи від дітей таких питань не чули і як відповідати на них, не знають. Деякі ж були настроєні вельми агресивно по відношенню до опитувальника та теми обговорення.

Пояснення такому ставленню ми знайшли в доктора психологічних наук Є.К. Субботського, який пише: У європейських країнах на обговорення з дітьми питань статі накладена неписана заборона. Ми добре розуміємо, що було б краще, якби дитина довідалася про неминуче вдома, ніж на вулиці. Проте нелегко перебороти умовності культури, навіть якщо вони відверто безглузді. І насправді, чому розмовляти з дітьми про їжу можна, а про відносини статей - ні? Певно, така заборона - мимовільна спадщина багатовікової християнської культури з її проповіддю аскетизму й гріховності. На підтвердження вищенаведеної цитати наведемо повністю гнівну тираду одного з батьків-опонентів на зворотному боці запропонованого опитувальника: На мою думку, більшість наведених в анкеті запитань є досить дивними як для старшого дошкільного віку, оскільки можуть свідчити лише про те, що дитина не вміє спостерігати й логічно мислити. Ні від своєї дитини, ні від дітей друзів, знайомих, сусідів подібних запитань ми ніколи не чули. Видається дуже сумнівним, що нормально розвинена дитина буде ставити питання стосовно цієї теми в такій формі, оскільки сучасні діти зазвичай добре орієнтуються в таких речах (не враховуючи суто біологічних подробиць), не говорячи вже про те, як статевій підготовці сприяє mass media. Із цього погляду дана анкета є по меншій мірі недоцільною.

Що стосується природної цікавості дітей до такої теми, то в православних сімях подібні питання прийнято розясняти в традиційному для православного світогляду руслі - дітей батькам і живу душу дитині дає Бог; дитині дається імя святого небесного покровителя; любов - це найвище почуття, притаманне лише людям, створеним за подобою Божою, тому передбачає не тільки і не в першу чергу статевий аспект тощо. Православні діти сприймають відповідно такі поняття як таке, що саме собою розуміється.

Щодо питання гендерного виховання школярів, тим більше дошкільників, то воно однозначно сприймається православною спільнотою як шкідливе для морально-психологічного розвитку дітей, оскільки руйнує вікові, непорушні для православної віри сімейні цінності, акцентує увагу дітей на забороненому або інтимному і т. п. Виходячи з усього вищевикладеного, запровадження гендерного виховання дошкільників є абсолютно неприйнятним і неприпустимим із точку зору православних батьків, як і роздування цього питання в псевдонаукову проблему.

З отакого відпису можна зробити висновок, що в оцінці цього представника батьківської громади статеве виховання зводиться лише до сфери сексуальних стосунків. При цьому не враховується, що завдання статевого виховання полягає у формуванні суспільно корисних якостей особистості щодо різноманітних аспектів взаємин між представниками протилежних статей. Упередження проти статевого виховання дошкільників повязані із незнанням особливостей психосексуального розвитку дітей, власними неправильними переконаннями щодо питань взаємин між статями. Для того щоб уникнути цих помилок, необхідно усвідомити, що статеве виховання в дошкільному закладі - це в першу чергу виховування поваги до осіб іншої статі, формування навичок спілкування з ними. Батьки, які відмовилися від участі в опитуванні, виходячи з власного переконання: У жодному разі не можна розмовляти з дошкільниками на статеві теми!, - висунули такі арґументи: З нами ніколи про це не розмовляли, Це брудна тема, Вони і так більше нас знають, Не знаю, як відповідати, Моя дитина ТАКИХ питань ніколи не ставить!.

Така позиція межує з ханжеством, і може, і з авторитаризмом. Турбота про те, щоб виглядати пристойно в очах тих, хто оточує, страх втратити авторитет і є, на наш погляд, тут головним. Ці батьки не почувають себе достатньо компетентними та впевненими, щоб розмовляти з дитиною на статеві теми. Залишається втішатися, що батьків із такою виховною позицією лише 9%.

91% опитаних батьків не заперечували проти статевого виховання їхніх дітей в умовах дошкільного закладу взагалі, ось тільки всі вони висловлювали слушне зацікавлення тим, яким чином буде воно здійснюватися. Вони обирали найбільш близькі їм варіанти відповідей на запропоновані запитання від дітей. Із них - 33% ділилися власним сімейним досвідом спілкування з дітьми на статеві теми. Тому ми розробили памятки, консультацію і поради для педагогів та батьків для того щоб вони краще розуміли необхідність гендерного виховання дітей дошкільного віку [Див. додаток Л].

Висновки з опитування: батьківська громада в більшості своїй - 91% - висловлює розуміння необхідності здійснення статевого виховання дошкільників у вигляді задоволення дитячої зацікавленості питаннями статевої тематики. Проте в певної частини батьків старших вихованців дошкільних навчальних закладів сформовано специфічне відсторонено-агресивне ставлення до питань статевого виховання дошкільників; вихователі дошкільних навчальних закладів позитивно сприймають ідею статевого виховання дошкільників, проте 96% педагогів відчувають брак теоретичних знань та практичних умінь для його здійснення; виявлено обмежену кількість методичного забезпечення зі статевого виховання дошкільників, спрямованого на реалізацію сучасних наукових положень із питань психології статі.

Третім напрямом моєї дослідної роботи було виявити рівень гендерного виховання дошкільників у сюжетно-рольових іграх. Для цього були проведені заняття та ігри на тему гендерного виховання [Див. додаток М]. Поспостерігавши за дітьми, зробивши аналіз проведених ігор та бесід, я зробила такі висновки, що з другого року життя дитини починається формування її психологічної статі, яке закріплюється на третьому році життя. Під час спостережень я побачила що в цьому віці уже більшість дітей знають уже свою статеву приналежність, вони правильно відповідають на запитання: «Хто ти - хлопчик чи дівчинка?», а також здатні й інших людей ідентифікувати за статтю.

Отже, ми зясували, що більшість дітей молодшого дошкільного віку розрізняють стать людей та знають свою статеву приналежність. Проте не можуть пояснити, у чому саме полягають відмінності між представниками чоловічої та жіночої статей.

Дівчатка у середньому дошкільному віці частіше ніж хлопчики, у рольових іграх обирають сімейні ролі, які не відповідають їхній статі. Наприклад, висловлюють бажання бути «тьотею», але при цьому «батьком». Цікаво й те, що діти цілком припускають можливість зміни своєї статі, причому дівчатка вдвічі частіше висловлюють бажання стати хлопчиком.

Діти старшого дошкільного віку уже всі добре розрізняють чоловічі та жіночі гендерні ролі й розуміють константність власної статі. Проте статевими ознаками для них залишаються одяг, волосся, голос, обличчя людини.

При цьому педагогам потрібно враховувати, що завдання гендерного виховання полягає у формуванні суспільно корисних якостей особистості щодо різноманітних аспектів взаємин між представниками протилежних статей. Упередження проти статевого виховання дошкільників повязані із незнанням особливостей психосексуального розвитку дітей, власними неправильними переконаннями щодо питань взаємин між статями. Для того щоб уникнути цих помилок, необхідно усвідомити, що статеве виховання в дошкільному закладі - це в першу чергу виховування поваги до осіб іншої статі, формування навичок спілкування з ними.

Виявлено проблеми! - фемінізація дошкільної освіти - відсутність умов для гендерної самоідентифікації хлопчиків. Зясовано, що дівчата знаходяться в більш комфортному середовищі, ніж хлопці - відсутність чоловіків у дошкільному закладі, велика кількість неповних сімей, а якщо тато і є, то часто він чоловік «диванного» типу і не являє собою яскравого прикладу. Тому основний напрямок роботи закладу - створення комфортних умов для хлопчиків. Для хлопчиків дібрали шлеми, конструктори, набори інструментів, ігри, літературу, зробили перші кроки по створенню міні середовищ (створення міні середовищ чоловічої і жіночої праці: ляльки-дівчинки, ляльки-хлопчики з усіма необхідними атрибутами і аксесуарами).

За участі батьків виготовили, а потім з дітьми розглянули фотомонтаж „Татусь на роботі та вдома. Виготовили календар професій. Впродовж року знайомимо дошкільнят з професійними святами, збагачуючи їхні уявлення про чоловічі та жіночі професії. Таким чином, у ході дослідження підтвердилося гіпотетичне припущення, що ефективність гендерного підходу у вихованні дошкільнят обумовлюється комплексом повязаних вищеозначених умов. Ми дійшли висновку, що вихователю вкрай важливо усвідомлювати не тільки закономірності та шляхи формування гендерної ідентичності, але й те, що у набутті первинної ідентичності відіграють роль статеві стереотипи, які спрямовують дітей або на егалітарні, або традиційні гендерні стосунки. Урахування статевої належності дітей передбачає: - розуміння та прийняття вихователем спільного та відмінного в поведінці й розвитку хлопчиків і дівчаток; - створення варіативного предметного середовища, яке задовольняє спільні й відмінні інтереси та уподобання, забезпечення в достатній кількості „хлопчачими та „дівчачими іграшками; - створення в групі статево нейтрального середовища; - створення можливостей для гармонійного спілкування дівчаток та хлопчиків; - залучення хлопчиків до доступних та цікавих для них традиційно дівчачих видів діяльності; - формування в дівчаток доступних для них традиційно хлопчачих умінь; - виховання в дітей турботливого ставлення одне до одного.

Отже, найважливіше завдання дорослого при цьому полягає в тому, аби, по-перше, розвивати у дитини ціннісне осмислення себе і як представника певної статі, і як неповторну особистість, яка відрізняється зовнішніми ознаками і внутрішнім світом; по-друге, активізувати пошук свого місця в світі.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеної роботи ми досягли поставленої мети, а саме обґрунтували комплекс психолого-педагогічних умов, які забезпечують гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку у дошкільному навчальному закладі.

Мети дослідження досягнуто через реалізацію поставлених завдань, у результаті чого нами:

-Проаналізовано сучасні наукові дослідження до реалізації гендерного підходу у вихованні дітей дошкільного віку та визначитися в основних гендерних термінах.

-Проаналізовано особливості гендерних уявлень дітей дошкільного віку та охарактеризувати особливості їх гендерної поведінки у різних видах діяльності.

-Досліджено комплекс організаційно-педагогічних умов, що забезпечує гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку, та апробувати його у виховній роботі з дітьми.

-Вивчено досвід роботи дошкільних навчальних закладів України та с. Дібрівськ.

У даній роботі ми підтвердили гіпотезу, що гендерний підхід у вихованні - дошкільників здійснюватиметься за умови:

-вивчення особливостей гендерних уявлень у дітей;

-цілеспрямоване використання системи адекватних методичних засобів та сюжетно-рольових ігор у виховній роботі, які сприяють формуванню гендерної ідентичності у дошкільників;

-забезпечення індивідуального підходу до виявлення гендерної поведінки хлопчиками та дівчатками дошкільного віку.

Зокрема нами зроблено низку висновків:

.Проблема гендерного виховання є однією з найбільш актуальних у загальному контексті основних напрямків виховно-освітньої роботи. У дошкільному віці йде інтенсивний процес становлення самосвідомості дитини, важливим компонентом якого є усвідомлення себе як представника певної статі.

2.Організація гендерного виховання повинна здійснюватися в аспекті цілісної педагогічної системи, що не допускає недооцінку якого або з її компонентів. Успіх входження дитини у світ людей, його статева вихованість значною мірою залежить від змісту виховання, в якій роль гри важко переоцінити.

.В іграх реалізовуються бажання дітей. У грі він звільняється від почуття самотності і пізнає радість близькості і співпраці, оцінює свої можливості, знаходить віру в себе, визначає позицію по відношенню до навколишнього світу і людям.

.Сім'я відіграє найважливішу роль в спілкуванні дітей в дитячому садку, дитина є дзеркальним відображенням домашнього побуту. Робота по гендерному вихованню вимагає висококваліфікованої підготовки педагогів та педагогічної освіти батьків.

У процесі дослідження психолого-педагогічної та методичної літератури з статево-рольової соціалізації дітей дошкільного віку ми прийшли до висновку, що хлопчики і дівчатка поводяться абсолютно по різному в суспільстві, що соціалізація хлопчиків проходить більш складно, ніж у дівчаток. У своєму дослідженні ми рухалися від тлумачення загальних понять до видових: «гендер», «гендерний підхід як метод наукового аналізу», «гендерний підхід у педагогіці» та «гендерний підхід у вихованні». Виявилося, що у визначенні поняття гендерної педагогіки виділяються дві тенденції:

·гендерна педагогіка прямо повязана зі статевим вихованням, вимагаючи виховання (навчання) не абстрактної особистості, а саме хлопчика або дівчинки (підхід найбільш розповсюджений);

·задача гендерної педагогіки - у вихованні андрогінної особистості, у всебічному навчанні дитини (з урахуванням соматичних показників) без акценту на стать. Чому дітей бажано виховувати з урахуванням гендерних особливостей? У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що саме у дітей дошкільного віку спостерігається прийняття гендерної ролі; у віці 2-3 років діти починають розуміти свою належність до певної статі; у віці 4-7 років відбувається формування гендерної ідентичності (стає зрозумілим, що гендер не змінюється) та гендерної свідомості (до складу компонентів якої входять зовнішність, імя, «образ Я», гендерні настанови та соціальні ролі (власні та соціуму); діти цього віку мотивовані до опанування цінностей та моделей поведінки, властивих їхній статі . Гендерний підхід ми розглядаємо як принцип виховання, який передбачає: - гармонізацію гендерної взаємодії представників обох статей - подолання таких конфліктних ситуацій, коли гендерні стереотипи виступають барєром у розвитку тих якостей особистості, які не відповідають статево типізованим уявленням; помякшення (згладження) гендерних стереотипів; - створення рівних можливостей для розвитку хлопчиків та дівчаток, орієнтованих на кожну дитину як індивідуальність.

У процесі дослідної роботи ми дійшли висновку, що реалізувати на практиці гендерний підхід можливо за дотримання певних організаційно-педагогічних умов. Такими умовами є:

·знання вихователями особливостей гендерних уявлень у дітей дошкільного віку та закономірностей, шляхів їх формування;

·моделювання предметно-розвивального середовища, зорієнтованого на гендерне самопізнання;

·цілеспрямоване використання системи адекватних методичних засобів та сюжетно-рольвих ігор у виховній роботі, які сприяють формуванню гендерної ідентичності у дітей дошкільного віку;

·забезпечення індивідуального підходу до виявлення гендерної поведінки хлопчиками та дівчатками дошкільного віку.

Проведена нами робота дала можливість збагатити власний педагогічний досвід та розширити науково-педагогічні та методичні уявлення з проблеми особливостей гендерного виховання дітей дошкільного віку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Абрамова Г.С. Возрастная психология / Г.С. Абрамова. - М.: Академический проект, 2001. - 320 с.

2.Аверин В.А. Психология детей и подростков / В.А. Аверин. - СПб., 1998. - 250с.

3.Аглаи М. Всё-всё-всё на твой вопрос: где я был, когда меня не было? Комментарии для взрослых / М. Аглаи, М. Аверин, О. Зуськовой, Н. Смирновой. - М.: ПО Детская книга, 1993. - 48 с.

4.Аркин Е.А. Ребенок в дошкольные годы / Е.А. Аркин. - М.: Просвещение, 1968. - 200 с.

5.Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. ред. та упоряд. О.Л. Кононко. 2-ге видання, випр. - К.: Світич, 2008. - 430 с.

6.Базовий компонент дошкільної освіти України: наук. кер. А.М. Богуш. - К.: 2012. - 26 с.

7.Гайденко В. Гендерна педагогіка: Хрестоматія / В. Гайденко. - Суми: ВДТ Університетська школа, 2006. - 303 с.

8.Головченко В. Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів. / В. Головченко. // Право України. - 1999. - №7. - С. 38 - 41.

9.Дитина. Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років. / Наук. кер. Проекту: О.В. Огневюк. - 3-є вид., допр. та доп. - К.; Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. - 492 с.

10.Эльконин Д.Б. Детская психология / Д.Б. Ельконин. - М.: Академвидав, 2005. - 402 с.

11.Каган В.Е. Воспитателю о сексологи / В. Е. Каган. - М.: Педагогика, 1991. - 256 с.

12.Качина Е. Среда как средство нравственно-полового воспитания детей дошкольного возраста // Детский сад от А до Я. - 2005. - №4. - С. 122-123.

13.Кікінежді О. Ґендерне виховання змалку. / О Кікінежді. // Дошкільне виховання. - 2006. - №2. - С. 3 - 6.

14.Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посібник / Наук. ред. О.Л. Кононко. - К.: Ред. журн. Дошкільне виховання, 2003. - 245 с.

15.Коніна В. Жінки за рівні права. / В. Коніна, О. Кулик. // Урядовий курєр. - 1999. - №11. - С. 15 - 18.

16.Кононко О.Л. Розвиток статевої свідомості хлопчиків та дівчаток у дошкільний період / Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Наук.-метод. збірник // За ред. Т.В. Говорун. - К.: Інститут змісту та методів навчання, 1996. - 143 с.

17.Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного ставлення дошкільника / О.Л. Кононко. - К.: 2000. - 230 с.

18.Кочерга О. Дівчатка: які вони? / О. Кочерга. // Дошкільне виховання. - 2007. - №3. - С. 5 - 6.

19.Кочерга О. Хлопчики: які вони? / О. Кочерга. // Дошкільне виховання. - 2007. - №2. - С. 5 - 7.