Італійська система освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Італійська система освіти

Суспільство

Італійці - "люди почуття". Вони експансивні, гарячі, поривчасті, відрізняються великою товариськістю. Дуже цінують виявлення цікавості до Італії як до країни, що є родоначальницею багатьох видів мистецтв і ремесел.

Італійці не занадто схильні дотримуватися правил (наприклад, правила бізнесу або правила руху). Яким би не було правило, завжди буде вибрано виключення, якщо це вигідно і буде привід для цього.

Релігія залишається важливою частиною повсякденного життя багатьох італійців.

З іншого боку, італійці напрочуд терпимі до відступів від моралі, які католицька церква вважає неприпустимими. У результаті в дрібних злочинах, шахрайстві і подружній невірності, хоча вони і не схвалюються, зазвичай бачать прояви людських слабкостей і не надають їм великого значення. Це означає, що італійці можуть бути напрочуд гнучкими і тямущими у важких ситуаціях. Припустимо, посередник-іноземець неправильно склав контракт. Боячись, що обидві сторони вчинять йому позови, він запитує свого італійського партнера, чи не можна скласти новий? "Жодних проблем, - говорить італієць. - Просто дайте мені новий, я підпишу його, а старий порву. Врешті-решт, усі ми помиляємося".

Італійське життя авторитарне від верху до низу. Дух ієрархії виходить від церкви, держави і чиновництва і впливає як на сімейне, так і на громадське життя.

У Італії сильна бюрократія. Одна з причин, по яких середній італієць не довіряє своїй державі, - невдоволення бюрократичною системою.

Унікальною особливістю Італії, являється те, що більше за 80 італійських підприємств є підприємствами фамільними, тобто що належать одній родині.

Сім'я

Середній вік вступу в перший шлюб в Італії - 27,4 року.

За останніми даними, зі 100 сімейних пар розпадається 23,5 з яких тільки 12,3 проходять офіційну процедуру розлучення. Статистика показує, що в 68,1 випадку ініціаторами розлучення є дружини.

Значення сім'ї в італійському житті неможливо переоцінити. Ваша сім'я - це люди, яким ви можете довіряти, для яких ви працюєте, люди, яким ви благоволите або які благоволять вам. Під сім'єю розуміється не лише чоловік, дружина, їх батьки і діти, а усі більш-менш найближчі родичі, усі дядьки, тітки, всілякій віддаленості в спорідненості брати і сестри, загалом усі, хто тільки можна зарахувати до родичів.

Діти

Народження дитини в Італії - подія, важлива не лише для сім'ї, але і для усього оточення. У Італії дітей звеличують. На жаль, це відбивається на якості навчання і виховання.

Вважається, що Італія - справжній маленький рай для дітей. Малюки в цій країні ростуть в атмосфері вседозволеності без особливої системи. Зазвичай італійські батьки беруть з собою своїх малюків усюди. Головна відмінна риса цієї нації - небувала терпимість до дітей, навіть найневгомонніших, гучніших і пустотливіших. Що б не витворяв малюк, йому ніхто не скаже і слова. Люди, яким заважає його поведінка, швидше самі відійдуть убік. Все ж розуміють, що він тільки те і робить, що "поводиться, як дитина».

Народження малюка в італійській сім'ї - величезна подія, навіть якщо він найдальший родич. Зазвичай дітей видно і чутно практично усюди і завжди, окрім періоду з 3 до 5 годин дня, коли у малюків за розкладом денний сон. Річ у тому, що із-за особливо теплого клімату цієї країни діти звикли відпочивати перед вечірньою прогулянкою, якраз тоді, коли спадає жара. Багато італійських батьків віддають малюків в дитячий сад вже у віці 3 років. Діти вчаться в групах по 15-20 чоловік за методикою Марії Монтессори, яка має на увазі, що кожен ранок дитина самостійно вибирає саме те зайняття, яке йому до душі. Дитина також вирішує, хоче він займатися цим в групі з іншими дітьми або діяти самостійно. Завдяки такому підходу у дітей формується почуття власної гідності і упевненості у своїх силах. І недивно, що в такій атмосфері італійські діти зростають дуже артистичними і творчими.

Але, незважаючи на таку нібито "вседозволеність", італійські батьки все ж карають своїх малюків. Як показало соціальне опитування, 71 італійський тато і мама в якості покарання вибирають обмеження, 32 сварять своїх дітей, а 21змушують їх робити те, що їм не подобається. Та все ж серед них знаходиться і 63 дорослих, які вважають, що в крайньому випадку можна і шльопнути малюка по попі. Проте, по народжуваності Італія стоїть на передостанньому місці в Європі. Причина - на виховання дітей потрібно досить багато засобів, а Італію - країна небагата.

Зараз у багатьох італійських сім'ях обидва батьки працюють, годуванням, зміною підгузників, купанням дитини нерідко в рівній мірі займаються і батько, і мати.

Дитину всіляко балують, і в порівнянні з італійським вихованням, наше виглядає просто спартанським. Нашльопати чадо не можна, і не лише на вулиці: кожна дитина знає номер телефону, по якому можна подзвонити і поскаржитися на поганих батьків.

Є думка, що проблеми Італійського виховання пов'язані:

1. З тим, що "вихованням" не занадто заклопотані ні в сім'ї, ні в школі

2. Італійські батьки самі далеко не завжди можуть показати хороший приклад.

3. Вихованням починають займатися пізно (10-12 років). У ранньому віці - майже не виховують.

Дитячий сад

Ще одна актуальна тема - щеплення. Обов'язкових щеплень в Італії чотири: від поліомієліту, дифтериту, правця і гепатиту В. Рекомендують, але не зобов'язують, робити щеплення від коклюшу, свинки, кору, краснухи і менінгіту. Багато хто обходиться шестивалентним щепленням, яке захищає від вірусів дифтерії, правця, коклюшу, гепатиту В, гемофілії В, поліомієліту. За бажанням їх список можна і розширити: наприклад, прищеплюються від кліщового енцефаліту (правда, вже платно, близько 40 євро). Рекомендують прищеплюватися і від ротовірусу, особливо дітям, відвідуючим дитячі сади. Згідно із законом дитина цілком може ходити в школу і не зробивши усі щеплення, хоча існують школи з власним статутом, що не дозволяє такі "вільності". Багато хто обмежується чотирма обов'язковими. Щеплень від туберкульозу новонародженим в Італії дуже давно не роблять. Коли ця хвороба "зникла" в Італії, щеплення скасували. Але зараз ця забута вакцина знову з'являється, "завдяки" численним іноземцям, що приїжджають жити і працювати в Італію. Ось вони-то нерідко і приводять сюди давно забуту заразу, тому випадки зараження дітей туберкульозом тут іноді реєструються. Серед італійців 20-30 років знайти людей з щепленням від туберкульозу неможливо, а ось сучасних дітей з Манту можна побачити.

Оскільки відпустка по догляду за дитиною в Італії маленька, гостро стоїть питання дитячих садів, нянь і допомоги бабусь-дідусів. Декретна відпустка згідно із законом триває всього 5 місяців: 2 до пологів і 3 після, оплачується 80-100%. Факультативна відпустка - від 4 до 6 місяців, оплата 30%.

Дитячі сади в Італії бувають державні і приватні - і ті і інші платні. У державному плата рівна в середньому 350-400 євро в місяць, при цьому туди ще і складно потрапити. Але ціна сильно міняється залежно від міста: в Неаполі можна знайти сад за 150 євро в місяць, а на самій півночі країни у Больцано доведеться викласти 480. В кожному окрузі діє система соц. допомоги на навчання (залежить від ЗП батьків). Без черги приймають дітей матерів-одинаків, розлучених, інвалідів (діти-інваліди в Італії навчаються не в спецшколах, а із звичайними малюками), дітей наркоманів і алкоголіків по напрямах від спецслужб. Ціни на приватні сади також дуже варіюються, але в середньому це близько 500 євро щомісячно. Тут вже багатий вибір методики навчання і релігійної складової: є прицерковні дитячі сади, де дітьми займаються черниці. Популярні методи Вальдорфа навчання, а також методика Штайнера. Усі сади пропонують короткі і довгі дні, в першому випадку дитину треба забирати після обіду. У ясла малюків приймають, починаючи з трьох місяців. італійський освітній навчальний заклад

Багато італійців віддають трирічних діточок в дитячі сади (scuola materna), де впродовж трьох років їх готують до школи. Діти вчаться в групах по 15-30 чоловік по методу знаменитого педагога Марії Монтессорі. Втім, існують і приватні католицькі дитячі сади, де дотримуються традиційних методів виховання. Якщо Ви живете далеко від дошкільної установи, то можете відправляти дитину в дитячий сад (у також в школу) на шкільному автобусі, за обов'язкової умови зустрічати його з школи. Місячна плата за цю послугу складає від 25,31 до 36,15 євро залежно від кількості поїздок.

До речі, денний сон є тільки в самих молодших групах, інші діти весь день займаються, грають, але тільки не сплять. Крім того, в садках приділяють особливу увагу історії католицизму, дітей виводять на молитви, учать правильно хреститися, розповідають біблейські історії.

Ні ясла, ні дитячі сади не мають власної їдальні, їжа готується у великій їдальні і потім розвозиться по дошкільних установах. Передбачені сніданок, обід і підвечірок, оплачувані батьками додатково: 2,58 євро за кожну їжу. Італійці особливо підкреслюють, що продукти, з яких готується дитяча їжа на 70роисходят від біологічний чистій культивації : тобто без шкідливих для здоров'я речовин.

Альтернатива садку: няня. Середня вартість її роботи складає 7-8 євро в годину. Не можна сказати, що італійки поспішають довіряти свою дитину чужій людині, все-таки в основному намагаються залишити його або в саду, або з бабусями-дідусями. Багато мам сидять удома і займаються виключно господарством і дітьми : бути "казалингой", тобто "домогосподаркою", в Італії не менш почесно, чим сидіти в офісі. Біля 40% жінок домогосподарки, що на тлі економічної кризи і безробіття в країні цілком закономірно і логічно.

У 6 років діти йдуть в школу, яка, на відміну від садка, безкоштовна. Правда, платити за живлення і різні вечірки і заходи все ж доведеться. Деякі сім'ї вибирають приватні школи з вартістю навчання 800-900 євро в місяць. Втім, є і доступніші приватні школи з ціною навчання близько 150-200 євро щомісяця.

Італійським дітям досить рідко забороняють щось робити, тому вони нерідко грубо розмовляють з батьками, бабусею і дідусем і викладачами в школі. Наприклад, відповідь "Відстань від мене", "Ти безглузда", "Заткнися" від дитини 7-10 років старшому родичеві цілком поширений і навіть не карається. У дітей в Італії взагалі часто відсутній бар'єр "дитина - доросла", вони не соромляться "дядьків" і "тіток", можуть підійти до жінки, що читає книгу на дитячому майданчику, і сказати їй: "Йди, тут місце для дітей"! Якщо почати аналізувати таку поведінку, то можна зв'язати його і із сліпим обожнюванням "бамбино" в сім'ї, і з тим, що в школі діти можуть спокійно ходити по класу під час уроку, а не сидіти від дзвінка до дзвінка по струнці, з атмосферою свободи і вседозволеності, в якій вони ростуть.

З точки зору батьків все йде за планом, адже дитя "самовиражається". У Італії рідко хто зважиться на зауваження навіть самому шумному малюкові, тому негативну реакцію на крики італійців за межами Італії мами і папи не розуміють і обурюються. "Як так, заткнути рот ДИТИНІ?? Як можна"? Найбільше батьки бояться, що якщо дитину з дитинства залякувати покараннями і постійно затикати рот, він виросте тихим, закомплексованим і забитим. Більше того, підвищувати голос на свого сина або дочку за умовчанням вважається чимось поганим і неправильним, особливо в громадському місці. Люди криво подивляться і засудять, тому посміхаємося і махаємо, поки "бамбино" кричить і носиться кругами по супермаркету.

Не можна сказати, що у багатьох закладах є дитячі куточки, але дитину завжди розташують з максимальною зручністю. Знову ж таки, дитяче меню - не найпоширеніше явище, тому часто діти їдять абсолютно дорослу їжу.

Прийнято звернення на "ти", у тому числі і до старших, і до учителів. За хамство це не вважається, більше того, зберігається і в дорослому житті: на Ви в Італії звертаються або до людей сильно старше, або до когось, до кого звертаєшся уперше (хоча багато хто відразу переходить на "ти", якщо звертаються до ровесника або людини трохи старше).

Школи

У шість років діти вступають до початкової школи. Перші її два ступені - scuola elementare 1 і scuola elementare 2 - безкоштовні для усіх. Усі загальноосвітні предмети на цьому етапі є обов'язковими, за бажанням вивчається лише релігія.

У кінці кожного ступеня проводиться тестування.

Після закінчення першого п'ятирічного циклу (двох перших східців) здається письмовий і усний іспити. За їх результатами видається атестат початкової школи (diploma di licenza elementare), і учні переходять в середню школу (scuola media), де вчаться до 14 років. Після кожного року навчання проводяться екзамени з системи "Здано - не здано". Якщо учень не витримує цього випробування, його залишають на другій рік.

Іспит на атестат зрілості в 18 років відкриває дорогу до вступу до університету і отримання диплому бакалавра.

Професійна освіта

Випускники середніх шкіл можуть поступити в учбові заклади різних профілів, що зараховуються в Італії до системи вищої середньої школи (scuola secondaria superiore). Це аналоги професійних учбових закладів (технічні інститути, профтехучилища, школи мистецтв) і ліцеї. У них вчаться з 14 до 19 років. Відсівання велике: п'ятирічний курс навчання закінчує тільки половина тих, що поступили.

Підготовка до вступу до університетів робиться в ліцеях. Існує три їх різновиди: класичний (liceo classico), технічний (liceo tecnico) і природних наук (liceo scientifico). Програма усіх ліцеїв включає італійську літературу, латинь, математику, фізику, природні науки, філософію, історію.

Випускники складають іспит (esame di maturita), дуже схожий на французький іспит на міру BAC, і отримують атестати зрілості (diploma di maturita), з якими можна вступати до університету. У класичному ліцеї здійснюється загальна підготовка до вступу до університету, і його випускники мають право поступати на будь-який факультет. Відповідно, в ліцеях двох інших типів робиться упор на вивчення тих або інших наук. Інші учбові заклади цього ступеня здійснюють професійну підготовку. До них відносяться технічні інститути (istituto tecnico) і професійні інститути (istituto professionale), в яких навчають ремеслам, комерції і готельному бізнесу.

ВНЗ

Окремо стоять учбові заклади, в яких можна отримати творчі спеціальності. Мережа таких в Італії дуже велика. Передусім, це художні інститути (istituto d'arte), що готують художників по кераміці і склу, різьбярів по дереву і металу. Художні ліцеї (liceo artistico) забезпечують підготовку по образотворчому мистецтву і архітектурі. У Римі, Флоренції і Урбино відкриті інститути ремесел (Istituti Superiore per l'Industria Artistica, ISIA) : перші два мають спеціалізації по дизайну, а останній - у видавничій і рекламній справі. Академії витончених мистецтв живопис, скульптуру і сценографію можна вивчати також в академіях витончених мистецтв. Курс занять з кожної з цих дисциплін розрахований на чотири роки і складається з теоретичної і практичної частин. На відміну від університетів, в академіях і школах мистецтв вступні іспити.

Консерваторії музику вивчають в консерваторіях, які існують в усіх великих містах. Вчаться в них від п'яти до десяти років. Танцівників, як і викладачів хореографії, балетмейстерів, готує Національна академія хореографії в Римі. А в римській Національній академії драматичного мистецтва за три роки можна освоїти спеціальність актора або сценариста або повчитися на короткострокових курсах театральної постановки і режисерської майстерності.

Нарівні з університетами цінуються і вищі інститути фізкультури (istituto superiore di educazione fisica, ISEF), яких в Італії одинадцять (!) штук. З них тільки один державний, інші - приватні. Поступити туди нелегко. У ISEF вчаться три роки.

Університет вважається безкоштовним, але усі зобов'язані внести податок на навчання. Його розмір встановлюється відповідно до доходів сім'ї студента. Якщо ж ви добре вчитиметеся, то в державному університеті вас можуть звільнити від сплати податку. Учбовий процес в Римському університеті La Sapienza навчальний рік починається 5 листопада і закінчується 31 травня. Впродовж року буває три сесії, і кожен студент сам вирішує, коли і які іспити йому здавати (за винятком деяких обов'язкових на кожному факультеті), оскільки студенти мають право на свій індивідуальний учбовий план.

Дуже важлива відмінність від нашої системи - ця відсутність екзаменаційних білетів. Іспити бувають письмові і усні. Література, історія, лінгвістика, філологія зазвичай здаються усно. Кожен іспит вимагає 99,9 самостійної підготовки, оскільки на лекціях дають лише невелику порцію того, що ви повинні знати про предмет. Справляються з іспитами далеко не всі: до диплому доходять лише три людини з десяти що поступили. У кожного професора є певні години прийому, коли він може вас особисто вислухати і порадити, які книги вам будуть найбільш корисні. За бажання ви можете подати заявку, щоб мати "куратора" по одному з основних ваших предметів. З ним ви завжди зможете порадитися з приводу учбового плану, іспитів, програм, книг і, звичайно ж, дипломної роботи. Ще одна можливість - зайти в консультаційний центр, існуючий на кожному факультеті.

У італійських університетах збереглися багато середньовічних традицій. У свята студенти носять різноколірні кепі в стилі Робін Гуда, а "новачки" проходять обряд посвячення в студенти (processo della matricola), в ході якого з них всіляко знущаються студенти старших курсів.

Які ми різні!

В кожній країні - свої традиції і свої принципи виховання дітей. Англійські батьки заводять малюків у віці близько сорока років, користуються послугами нянь і ростять з дітей майбутніх переможців усіма доступними методами. Кубинці дітей купають в любові, з легкістю спихають бабусям і дозволяють поводитися настільки вільно, як того бажає дитина. Німецькі чада закутані тільки в нарядний одяг, захищені навіть від батьків, їм все дозволено, і гуляють вони у будь-яку погоду. У Південній Кореї діти до семи років - це ангели, яких карати заборонено, а в Ізраїлі за крик на дитину можна потрапити у в'язницю. Але які б не були традиції виховання в тій або іншій країні, усіх батьків об'єднує одно - любов до дитини.

Размещено на Allbest.ru