Художнє читання і розповідання дітям дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru

ВСТУП

Художня література - могутній діючий засіб розумово та естетично морального виховання дітей, що робить величезний вплив на розвиток і збагачення мови. Художня література збагачує емоції, виховує уяву, дає дитині прекрасні зразки літературної мови. Ці зразки різні за впливом: у розповідях діти пізнають лаконічність і точність слова; у віршах уловлюють музичну наспівність, ритмічність мови, у народних казках перед дітьми розкривається легкість і виразність мови, багатство мови гумором, живим і образним вираженнями, порівняннями.

К.Д.Ушинський заклав фундамент сучасної методики організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей. Вчений приділяв значну увагу читанню, розповіді, вивченню з дітьми поетичних творів.

К.Д.Ушинський розглядав художній твір як вікно, крізь яке дитина може побачити життя народу в різних його проявах. Водночас учений застерігав педагогів, що в дітей недостатній ще життєвий досвід, і тому в них специфічне сприймання змісту художніх оповідань. Відтак, дитину-дошкільника потрібно вчити сприймати художній твір в єдності форми і змісту. Методичні нотатки, як працювати з художніми текстами, ми знаходимо в низці статей ученого. [12, ст. 115]

Книга вчить спостерігати, мислити, збагачує почуття дитини, сприяє формуванню її характеру, закладає фундамент майбутнього світогляду. Кращі твори художньої літератури допомагають формувати в дітей моральні риси майбутнього громадянина. Слухаючи оповідання, дитина живе життям героїв, стає учасником подій, співчуває позитивному героєві, засуджує зло.

художній література читання розповідання дитина дошкільний

РОЗДІЛ 1. ВИТОКИ МЕТОДИКИ ХУДОЖНЬОГО ЧИТАННЯ І РОЗПОВІДАННЯ ДІТЯМ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Витоки методики художнього читання і розповідання дітям дошкільного віку сягають ХІХ століття, зокрема педагогічної спадщини К.Д.Ушинського.

У методичних коментарях К.Д.Ушинський радив педагогам ретельно готуватися до читання художніх творів, добирати їх відповідно віку, з доступним змістом; наперед продумати, як пояснити незрозумілі слова в тексті. Він застерігав від пояснень у процесі читання, радив провести попередню бесіду, підготувати дитину до сприймання твору. Так, педагог зазначає, що перед тим, як читати байку, вихователь може нагадати дітям будь-який випадок з їхнього життя, в якому яскраво виявилися ті недоліки поведінки, про які йдеться в байці, тоді зміст байки діти добре зрозуміють.

Не радив учений супроводжувати процес читання численними запитаннями, оскільки вони стомлюють дітей. Він звертав увагу на те, що при читанні творів морального змісту, не слід настирливо підкреслювати моральний висновок, уникати прямого моралізування.

Значну увагу приділяв К.Д.Ушинський і роботі з поетичними творами.. Він радить засобами поетичних творів розвивати в дітей образне мовлення й логічне мислення. Він пише : “ У душі дитини з логічною думкою зростатиметься прекрасний образ; розвиток розуму йтиме дружно з розвитком фантазії та почуття; логічна думка відшукає собі поетичний вираз, і навпаки, поезія виразу закріпить саму думку”.[13, ст. 98]

Софія Федорівна Русова особливу увагу приділяла вихованню дітей засобами художньої літератури, про що писала у своїй педагогічній концепції “Український національний дитячий садок”.

Ось як педагог висловлює свою думку щодо процесу слухання, сприймання і розуміння дітьми змісту художніх творів. Вона ніби розмірковує вголос риторичними запитаннями : “Дитина наче пасивно сидить, нерухомо, може вона марно витрачає час?”- І відповідає: “Ні, не марно... вона глибоко переживає, відчуває усі події казки, і душа її збагачується за цей час такими скарбами любові до чужих людей і співчуття до їхньої долі”. [11, ст. 76]

С. Русова намагається пояснити, чому саме діти так люблять слухати оповідання і казки. За її словами, малюк розвивається досить інтенсивно, але він ще не спроможний усвідомити самого себе і своє життя, дитина наче прислухається до свого внутрішнього стану, намагається себе пізнати І ось тут на допомогу приходить художній твір. Саме в оповіданні чи казці перед дитиною розкривається нове життя, вона подумки порівнює себе з іншими людьми, про яких йдеться в оповіданні, порівнює свою поведінку, своє життя з іншими, починає його розуміти, співчувати,захоплюватись; вона почуває себе “сильною, дужою, щоб усе те велике, страшне й цікаве і собі зробити”.[11, ст. 28]

С.Русова зазначала, що нелегка справа вибрати для дитини те оповідання, яке б захопило її, викликало той суто моральний, гуманний настрій, який найчастіше складається під впливом художнього слова. Вона застерігала, що чим молодша дитина, тим обережніше потрібно ставитися до вибору оповідання, адже у неї обмежений досвід, недостатньо розвинуте мовлення. Водночас слід пам'ятати, що кожне оповідання має бути високохудожнім, дарувати дітям радість, викликати думку, “чарувати і серце, і розум”, сповнювати глибокою вірою в добро.[11, ст. 108]

Проблема художнього виховання та організації різних видів художньо-естетичної діяльності досліджувалась багатьма вченими і у другій половині ХХ століття.

Н.С. Карпинська досліджувала місце художнього слова у вихованні дітей. Автор розкриває специфіку сприймання й розуміння дошкільниками художніх творів; специфіку роботи з казкою, виховання в дітей оцінного ставлення до казкових героїв; усвідомлення дітьми моралі казки. Так, досліджуючи особливості сприймання дітьми змісту художніх творів, Н.С.Карпинська підкреслює важливість повторного читання художніх текстів. Не кожен твір засвоюється з першого читання, розповідання, багато чого доходить до свідомості й почуттів дитини лише при повторному читанні. Пропонує складати “План художнього читання й розповідання на одне заняття за принципом тематичної єдності або єдності образів”.[2, ст. 108] Автор підкреслює нестійкість дитячих емоцій і необхідність їх підтримувати та поглиблювати: “Потрібно вести дітей від емоційного сприймання казки до осмислення її ідейного змісту.[2, ст. 111]

Дослідження Н.С.Карпинської виявило, що старші дошкільники вже мають такий рівень сприймання художніх творів, в якому простежується розгляд подій і вчинків з авторської позиції. Це відбувається тому, що в цьому віці виникає нова форма самосвідомості дитини. Це певна внутрішня діяльність, що дозволяє дитині зрозуміти явища, які вона безпосередньо не сприймає, поставитися певним чином до подій,, в яких вона не бере участі, і це має вирішальне значення для подальшого розвитку дитини.

Автор дійшла висновку, що художні твори стають ефективним засобом виховання за умови, якщо вони сприяють підвищенню рівня пізнавальної і художньої діяльності дітей, їхньому моральному, естетичному і мовленнєвому вихованню.

В Україні різні аспекти художньо-мовної діяльності вивчали такі вчені, як Л.В.Артемова, О.І.Білан, А.М.Богуш,, Н.В.Гавриш та інше. А.М. Богуш вивчала особливості оцінних суджень дітей старшого дошкільного віку в процесі сприймання художніх текстів.

Дослідження розвитку моральних оцінок у дітей засвідчили, що молодші дошкільники ще недостатньо усвідомлюють мотиви свого ставлення до персонажа твору й оцінюють його, як “поганого” або “хорошого”. Старші дошкільники вже аргументують свої оцінки. Можливість переходу простої немотивованої оцінки в мотивовану моральну оцінку пов'язана з розвитком у дітей дошкільного віку співпереживання і співчуття героям літературних творів. Дитина починає осмислювати мотиви вчинків і диференціювати своє емоційне ставлення й моральну оцінку, оскільки саме в цьому віці, поряд з практичними діями, виникають дії у внутрішньому плані, що створює умови для активного переживання подій і вчинків героїв в уявлювальних умовах.

О.С.Монке досліджувала формування оцінних суджень у дітей старшого дошкільного віку в художньо-мовленнєвій діяльності, на підставі чого було визначено й реалізовано провідні принципи і педагогічні умови ефективного формування в дітей оцінно -- етичних суджень.

Нею було визначено педагогічні умови ефективного формування ОЕС у процесі ХМД : спрямованість змісту художніх творів -- наявність морально-етичного потенціалу художнього твору.; тематичне і наскрізне планування художніх творів у різних видах діяльності; розуміння й усвідомлення дітьми сутності авторської моральної позиції художнього твору; забезпечення взаємозв'язку навчально - мовленнєвої, художньо - мовленнєвої й театрально-ігрової діяльності у відтворення і закріпленні дітьми змісту художнього твору: мотивовано-спонукальний та аналітико - оцінний характер висловлювань за змістом художнього твору та діяльністю однолітків; екстраполяція набутого оцінно - етичного досвіду в повсякденному спілкуванні з однолітками та дорослими.

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ МЕТОДИКИ ХУДОЖНЬОГО ЧИТАННЯ І РОЗПОВІДАННЯ ДІТЯМ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Загальновідомо вплив художньої літератури на розумовий і естетичний розвиток дитини. Художня література відкриває і пояснює дитині життя суспільства і природи, світ людських почуттів і взаємин. Вона розвиває мислення та уяву дитини, збагачує його емоції, дає прекрасні зразки літературної мови. Головні її функції: виховна, пізнавальна та естетична розширюють знання дитини про навколишній світ, вона впливає на особистість малюка, розвиває вміння тонко відчувати форму і ритм рідної мови. Художня література супроводжує людину з перших років її життя.

Літературний твір виступає перед дитиною в єдності змісту і художньої форми. Сприйняття літературного твору буде повноцінним лише за умови, якщо дитина до нього підготовлена. А для цього необхідно звернути увагу дітей не тільки на зміст, а й на виразні засоби мови казки, оповідання, віршів та інших творів художньої літератури. Поступово у дітей виробляється винахідливе відношення до літературних творів, формується художній смак.

У старшому дошкільному віці дошкільнята здатні розуміти ідею, зміст і виразні засоби мови, усвідомлювати прекрасне значення слів і словосполучень. Все подальше знайомство з величезною літературною спадщиною буде спиратися на фундамент, який ми закладаємо в дошкільному дитинстві. Проблема сприйняття літературних творів різних жанрів дітьми дошкільного віку складна і багатоаспектна. Дитина проходить тривалий шлях від наївної участі в зображуваних подіях до більш складних форм естетичного сприйняття. Дослідники звернули увагу на характерні особливості розуміння дошкільниками змісту і художньої форми літературних творів. Це насамперед конкретність мислення, невеликий життєвий досвід, безпосереднє відношення до дійсності. Тому і підкреслюється, що тільки на певному щаблі розвитку і лише в результаті цілеспрямованого сприйняття можливе формування естетичного сприйняття, і на цій основі - розвиток дитячої художньої творчості.

Культура мови - явище багатоаспектне, головним її результатом вважається вміння говорити відповідно до норм літературної мови; це поняття включає в себе всі елементи, що сприяють точної, ясної і емоційної передачі думок і почуттів у процесі спілкування. Правильність і комунікативна доцільність мови вважаються основними ступенями оволодіння літературною мовою. [2, ст.112]

Розвиток образної мови необхідно розглядати в декількох напрямках: як роботу над оволодінням дітьми усіма сторонами мови (фонетичної, лексичної, граматичної), сприйняттям різноманітних жанрів літературних та фольклорних творів і як формування мовного оформлення самостійного зв'язного висловлювання. Твори художньої літератури та усної народної творчості, в тому числі і малі літературні форми, є найважливішими джерелами розвитку виразності дитячого мовлення. Найважливішими джерелами розвитку виразності дитячого мовлення є твори художньої літератури та усної народної творчості, в тому числі і малі фольклорні форми (прислів'я, приказки, загадки, потішки, лічилки, фразеологізми).

Виховне, пізнавальне та естетичне значення фольклору величезне, так як він, розширюючи знання про навколишню дійсність, розвиває вміння тонко відчувати художню форму, мелодику і ритм рідної мови.

У молодшій групі ознайомлення з художньою літературою здійснюється за допомогою літературних творів різних жанрів. У цьому віці необхідно навчати дітей слухати казки, оповідання, вірші, а також стежити за розвитком дії у казці, співчувати позитивним героям. Молодших дошкільників особливо приваблюють віршовані твори, що відрізняються чіткою римою, ритмічністю, музикальністю. При повторному читанні діти починають запам'ятовувати текст, засвоюють сенс вірша і затверджуються в почутті рими і ритму. Мова дитини збагачується схопленими ним словами і виразами. У середній групі триває ознайомлення дітей з художньою літературою. Вихователь фіксує увагу дітей не тільки на змісті літературного твору, але і на деяких особливостях мови. Дуже важливо після читання твору правильно сформулювати питання, щоб допомогти дітям розподілювати головне - дії основних героїв, їхні взаємини і вчинки. Правильно поставлене запитання змушує дитину думати, міркувати, приходити до правильних висновків і в той же час помічати і відчувати художню форму твору. У старшій групі дітей вчать при сприйнятті змісту літературних творів помічати виразні засоби. Діти старшого віку здатні більш глибоко осмислювати зміст літературного твору і усвідомлювати деякі особливості художньої форми, що виражає зміст. Вони можуть розрізняти жанри літературних творів і деякі специфічні особливості кожного жанру. [10, ст. 119]

Ознайомлення з художньою літературою включає цілісний аналіз твору, а також виконання творчих завдань, що робить сприятливий вплив на розвиток поетичного слуху, почуття мови і словесної творчості дітей.

Методика читання і розповідання художнього твору на заняттях

Методика роботи з книгою в дитячому садку досліджена і розкрита в монографіях, методичних і навчальних посібниках.

Коротко зупинимося на методах ознайомлення з художньою літературою.

Основними методами є наступні: [5, ст. 45]

Читання вихователя по книзі або напам'ять. Це дослівна передача тексту. Читаючий зберігаючи мову автора, передає всі відтінки думок письменника, впливає на розум і почуття слухачів. Значна частина літературних творів читається по книзі.

Розповідь вихователя. Це відносна вільна передача тексту (можливі перестановки слів, заміна їх, тлумачення). Розповідь дає великі можливості для залучення уваги дітей.

Інсценування. Цей метод можна розглядати як засіб вторинного ознайомлення з художнім твором.

Заучування напам'ять. Вибір способу передачі твору (читання або розповідання) залежить від жанру твору і віку слухачів.

Традиційно в методиці розвитку мови прийнято виділяти дві форми роботи з книгою в дитячому саду: читання і розповідання художньої літератури, та заучування віршів на заняттях і використання літературних творів та творів усної народної творчості поза занять, в різних видах діяльності .

Методика художнього читання і розповідання на заняттях. Типи занять: [5, ст. 48]

Читання і розповідання однієї пропозиції. Читання кількох творів, об'єднаних єдиною тематикою (читання віршів та оповідань про весну, про життя тварин) або єдністю образів (дві казки про лисичку). Можна об'єднувати твори одного жанру (два оповідання з моральним змістом) або кілька жанрів (загадка, оповідання, вірш). На таких заняттях об'єднують новий і вже знайомий матеріал.

Об'єднання творів, що належать до різних видів мистецтва:

а) читання літературного твору і розглядання репродукцій з картини відомого художника;

б) читання (краще поетичного твору) у поєднанні з музикою.

Читання і розповідання з використанням наочного матеріалу:

а) читання і розповідання з іграшками (повторне розповідання казки «Колобок» супроводжується показом іграшок і дій з ними);

б) настільний театр (картонний або фанерний, наприклад за казкою «Ріпка»);

в) ляльковий і тіньовий театр, фланелеграф;

г) діафільми, діапозитиви, кінофільми, телепередачі.

Читання як частина заняття з розвитку мовлення:

а) воно може бути логічно пов'язано з вмістом заняття (у процесі бесіди про школу читання віршів, загадування загадок);

б) читання може бути самостійною частиною заняття (повторне читання віршів чи оповідання як закріплення матеріалу).

У методиці занять слід виділити такі питання, як підготовка до заняття і методичні вимоги до нього, бесіда про прочитане, повторне читання, використання ілюстрацій.

Підготовка до заняття включає наступні моменти:

· обґрунтований вибір твору відповідно до розроблених критеріїв (художній рівень і виховне значення), з урахуванням віку дітей, поточної виховно-освітньої роботи з дітьми та пори року, а також вибір методів роботи з книгою;

· визначення програмного змісту - літературної та виховної завдань;

· підготовка вихователя до читання твору. Треба прочитати твір так, щоб діти зрозуміли основний зміст, ідею і емоційно пережили прослухане (відчули його). [5, ст. 51]

З цією метою потрібно провести літературний аналіз художнього тексту: зрозуміти основний задум автора, характер дійових осіб, їх взаємини, мотиви вчинків.

Далі йде робота над виразністю передачі: оволодіння засобами емоційної й образної виразності (основний тон, інтонації); розстановка логічних наголосів, пауз; вироблення правильної вимови, хорошою дикції.

У попередню роботу входить підготовка дітей. Перш за все, підготовка до сприйняття літературного тексту, до осмислення його змісту і форми. З цією метою можна активізувати особистий досвід дітей, збагатити їх подання шляхом організації спостережень, екскурсій, розглядання картин, ілюстрацій. Пояснення незнайомих слів - обов'язковий прийом, що забезпечує повноцінне сприйняття твору. Слід пояснювати значення тих слів, без розуміння яких стає неясним основний зміст тексту, характер образів, вчинки персонажів. Варіанти пояснення різні: підстановка іншого слова під час читання прози, підбір синонімів; вживання слів або словосполучень вихователем до читання, під час знайомства дітей з картинкою; питання до дітей про значення слова та ін.

Методика проведення занять з художнього читання та розповідання і його побудова залежать від типу занять, змісту літературного матеріалу і віку дітей. У структурі типового заняття можна виділити три частини. У першій частині відбувається знайомство з твором, основна мета - забезпечити дітям правильне і яскраве сприйняття шляхом художнього слова. У другій частині проводиться бесіда про прочитане з метою уточнення змісту та літературно-художньої форми, засобів художньої виразності. У третій частині організується повторне читання тексту з метою закріплення емоційного враження і поглиблення сприйнятого. Проведення заняття вимагає створення спокійної обстановки, чіткої організації дітей, відповідної емоційної атмосфери.

Читанню може передувати коротка вступна розмова, котра підготовлює дітей до сприйняття, що зв'язує їх досвід, поточні події з темою твору.

У таку бесіду можуть бути включені коротка розповідь про письменника, нагадування про його інших творах, вже знайомих дітям. Якщо попередньої роботою діти підготовлені до сприйняття книги, викликати у них інтерес можна за допомогою загадки, віршів, картинки. Далі потрібно назвати твір, його жанр (оповідання, казка, вірш), ім'я автора. Виразне читання, зацікавленість самого вихователя, його емоційний контакт з дітьми підвищує ступінь впливу художнього слова. Під час читання не слід відволікати дітей від сприйняття тексту питаннями, дисциплінарними зауваженнями, досить буває підвищення або зниження голосу, паузи. Наприкінці заняття можливе повторне читання твору (якщо воно коротке) і розгляд ілюстрацій, які поглиблюють розуміння тексту, уточнюють його, повніше розкривають художні образи.

Методика використання ілюстрацій залежить від змісту і форми книги, від віку дітей. Основний принцип - показ ілюстрації не повинен порушувати цілісного сприйняття тексту. [10, ст. 14]

Книгу з картинками можна дати за кілька днів до читання, щоб викликати інтерес до тексту, або картинки розглядаються, організовано після читання. Якщо книга розділена на невеликі глави, ілюстрації розглядають після кожної частини. І тільки при читанні книги пізнавального характеру картинка використовується в будь-який момент для наочного пояснення тексту. Це не порушить єдності враження.

Одним із прийомів, що поглиблюють розуміння змісту і виразних засобів, є повторне читання. Невеликі за обсягом твори повторюються відразу після первинного читання, великі вимагають якогось часу для осмислення. Далі можливе читання тільки окремих, найбільш значущих частин. Повторне читання всього цього матеріалу доцільно провести через якийсь відрізок часу. Читання віршів, потішок, коротких оповідань повторюється частіше.

Діти люблять слухати знайомі оповідання і казки багато раз. При повторенні необхідно точно відтворювати первісний текст. Знайомі твори можуть бути включені в інші заняття з розвитку мовлення, в літературні та розваги. Таким чином, при ознайомленні дошкільнят з художньою літературою використовуються різні прийоми формування повноцінного сприйняття твору дітьми: [5, ст. 56]

· виразне читання вихователя;

· бесіда про прочитане;

· повторне читання;

· розгляд ілюстрацій;

· пояснення незнайомих слів.

Велике значення має читання книг з моральним змістом. У них через художні образи виховуються сміливість, почуття гордості і захоплення героїзмом людей, співчуття, чуйність, турботливе ставлення до близьких. Читання цих книг обов'язково супроводжується бесідою. Діти вчаться оцінювати вчинки персонажів, їх мотиви. Педагог допомагає дітям осмислити ставлення до героїв, домагається розуміння головної мети. При правильній постановці питань у дитини виникає бажання наслідувати моральним вчинкам героїв. Розмову слід вести про вчинки персонажів, а не про поведінку дітей групи. Сам твір силою художнього образу надасть великий вплив, ніж будь-яке моралізування.

На спеціальних заняттях вихователь може читати дітям або розповідати. Читати він може напам'ять або по книзі. Одне із завдань занять полягає в тому, щоб навчити дітей слухати читця або оповідача. Тільки навчившись слухати «чужу мову», діти отримують здатність запам'ятовувати її зміст і форму, засвоювати норму літературної мови.

Дітям раннього та молодшого дошкільного віку вихователь в основному читає напам'ять (потішки, невеликі вірші, оповідання, казки); дітям середнього та старшого дошкільного віку він читає вже по книзі досить значні за обсягом віршовані та прозові казки, оповідання, повісті. [3, ст.22]

Розповідаються тільки прозові твори - казки, оповідання, повісті. Заучування вихователем напам'ять художніх творів, призначених для читання дітям, і розвиток навичок виразного читання - важлива частина професійної підготовки вихователя.

Заняття з ознайомлення з художнім твором дітей різних вікових ступенів організовується педагогом по-різному: з дітьми раннього віку вихователь працює індивідуально або з групами по 2-6 чоловік; групу дітей молодшого дошкільного віку для слухання читання або розповіді вихователя потрібно розділити навпіл; в середній і старших групах займаються одночасно з усіма дітьми на звичайному для занять місці.

Вихователь перед заняттям готує весь наочний матеріал, який передбачає використовувати під час читання: іграшки

Методика попередніх та заключних бесід з дітьми за змістом художнього твору

Бесіда за твором. Це комплексний прийом, часто включає в себе цілий ряд простих прийомів - словесних і наочних. Розрізняються вступна (попередня) бесіда до читання та коротка роз'яснювальна (заключна) бесіда після читання. Не слід, однак, робити ці прийоми обов'язковими. Робота над художнім твором може протікати і в такий спосіб. [1, ст. 154]

Після першого читання оповідання діти зазвичай знаходяться під сильним враженням від почутого, обмінюються репліками, просять почитати ще. Вихователь підтримує невимушену розмову, нагадує ряд яскравих епізодів, потім читає твір вдруге і розглядає з дітьми ілюстрації. У молодших і середніх групах такої роботи за новим твором часто буває достатньо.

Цілі роз'яснювальної бесіди більш різноманітні. Іноді важливо акцентувати увагу дітей на моральних якостях героїв, на мотивах їх вчинків. У бесідах повинні переважати такі питання, відповідь на які вимагав би мотивації оцінок, наприклад: « чому неправильно вчинили хлопці, закидавши шапками каченят? Чим тобі сподобався дядя Стьопа? Хотів би ти мати такого друга і чому?» [3, ст. 89]

У старших групах потрібно привертати увагу дітей до мови твору, включати в питання слова і словосполучення з тексту, використовувати вибіркове читання поетичних описів, порівнянь. Як правило, не буває необхідне виявляти у процесі бесіди сюжет, послідовність дій персонажів, так як у творах для дошкільнят вони досить прості. Зайве прості, одноманітні запитання не викликають роботи думки і почуття. Використовувати прийом бесіди потрібно особливо тонко і тактовно, не руйнуючи естетичного впливу літературного зразка. Художній образ говорить завжди краще, переконливіше, ніж усі його тлумачення і пояснення. Це має застерегти педагога від захоплення бесідою, від зайвих пояснень і особливо від моральнісних висновків.

На заняттях з художньої літератури застосовуються і технічні засоби навчання. В якості прийому може бути використано прослуховування в аудіозаписі виконання артистом знайомого дітям твору (або фрагмента), записів дитячого читання. Підвищує якість навчального процесу показ слайдів або коротких діафільмів на сюжети творів. [3, ст. 111]

Особливості методики ознайомлення з художньою літературою в різних вікових групах

Мистецтво слова відображає дійсність через художні образи, показує найбільш типове, осмислюючи і узагальнюючи реальні життєві факти. Це допомагає дитині пізнавати життя, формує його ставлення до навколишнього. Художні твори, розкриваючи внутрішній світ героїв, змушують дітей хвилюватися, переживати, як свої, радощі й прикрощі героїв. Дитячий садок знайомить дошкільнят з кращими творами для дітей та на цій основі вирішує цілий комплекс взаємопов'язаних завдань морального, розумового, естетичного виховання.

Художній твір приваблює дитину не тільки своєю яскравою подібною формою, а й смисловим змістом. Старші дошкільнята, сприймаючи твір, можуть дати свідому, вмотивовану оцінку персонажам. Пряме співпереживання героям, вміння стежити за розвитком сюжету, зіставлення подій, описаних у творі, з тими, що йому доводилося спостерігати в житті, допомагають дитині порівняно швидко і правильно розуміти реалістичні розповіді, казки. Недостатній рівень розвитку абстрактного мислення гальмує сприйняття дітьми таких жанрів, як байки, прислів'я, загадки, обумовлює необхідність допомоги дорослого. Дослідниками встановлено, що дошкільнята здатні до опанування поетичним слухом і можуть розуміти основні відмінності між прозою і поезією. [4, ст. 21]

Діти старшого дошкільного віку під впливом цілеспрямованого керівництва вихователів здатні побачити єдність змісту твору та його художньої форми, знайти в ньому образні слова і вирази, відчути ритм і риму вірша, навіть згадати образні засоби, використані іншими поетами.

Завдання дитячого садка по ознайомленню дітей з художньою літературою будуються з урахуванням розглянутих вище вікових особливостей естетичного сприйняття.

В даний час у педагогіці для визначення мовної діяльності, що має яскраво виражену естетичну спрямованість, прийнятий термін «художньо-мовленнєва діяльність дітей». За своїм змістом це діяльність, пов'язана зі сприйняттям літературних творів та їх виконанням, що включає розвиток початкових форм словесної творчості (придумування розповідей і казок, загадок, римованих рядків), а також образності і виразності мовлення. Вихователь формує у дітей уміння сприймати літературний твір. Слухаючи розповідь, дитина повинна не тільки засвоїти його зміст, а й пережити ті почуття, настрої, які хотів передати автор. Важливо також навчати дітей зіставляти прочитане (почуте) з фактами життя. [4, ст. 48]

ВИСНОВКИ

Загальновідомо вплив художньої літератури на розумовий і естетичний розвиток дитини. Велика її роль і в розвитку мови дошкільника. Художня література відкриває і пояснює дитині життя суспільства і природи, світ людських почуттів і взаємин. Вона розвиває мислення та уяву дитини, збагачує його емоції, дає прекрасні зразки літературної мови. Ознайомлення з художньою літературою включає цілісний аналіз твору, а також виконання творчих завдань, що робить сприятливий вплив на розвиток поетичного слуху, почуття мови і словесної творчості дітей.

Мистецтво слова відображає дійсність через художні образи, показує найбільш типове, осмислюючи і узагальнюючи реальні життєві факти. Це допомагає дитині пізнавати життя, формує його ставлення до навколишнього. Художні твори, розкриваючи внутрішній світ героїв, змушують дітей хвилюватися, переживати, як свої, радощі й прикрощі героїв. Дитячий садок знайомить дошкільнят з кращими творами для дітей та на цій основі вирішує цілий комплекс взаємопов'язаних завдань морального, розумового, естетичного виховання.

Літературні твори допомагають виробити відповідне ставлення до явищ довкілля, вчинків людей.

Художнє слово допомагає зрозуміти красу звучної рідної мови, воно вчить дитину естетичному сприйняттю навколишнього й одночасно формує його етичні (моральні) уявлення. Засобами художнього слова, ще до школи, до засвоєння граматичних правил дитина освоює граматичні норми мови в єдності з його лексикою. З книги дитина вивчає багато нових слів, висловлювань, його мова збагачується емоційною і поетичною лексикою. Література допомагає викладати своє відношення до прослуханого, використовуючи порівняння, метафори, епітети, інші засоби образної виразності, володіння якими у свою чергу, служить розвитку художнього сприйняття літературних творів.

Читання і розповідання літературних творів дітям є важливим засобом як розвитку мовлення, так і їхнього естетичного виховання. Вплив літературних творів на розумовий, моральний та естетичний розвиток дитини залежить від добору відповідних творів, розуміння їх, уміння вихователя керувати процесом сприймання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. - К.: Вища школа, 2002. - С. 34-56.

2. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. - С. 106-174.

3. Богуш А,М. Методика навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник. 2-ге видання, доповнене і перероблене. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. - С. 34-198.

4. Ветлугина Н.А. Общие вопросы художественного творчества ребенка // Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н.А.Ветлугиной. --М.: Педагогика, 1972.-С. 5-48.

5. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: Програма та методичні рекомендації / Укл. А.М.Богуш. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 19-58.

6. Волков И.Ф. Литература как вид художественного творчества: Книга для учителя. -М.: Просвещение, 1985. - С. 45-97.

7. Выготский Л.С. Воображение й творчество в детском возрасте: Психолог. Очерк: Книга для учителя. -М.: Просвещение, 1991. - С. 56-87.

8. Гурович Л.М. Ребенок и книга: Книга для воспитателя детского сада. Под редакцией Логиновой В.И. - М., Просвещение, 1992 - С. 10-55.

9. Українське народознавство в дошкільному закладі. Програма та довідковий матеріал вихователям дошкільних закладів. - Запоріжжя, 2005. - С.12-23.

10. Низковська О. Базові навички художньо-мовленнєвої діяльності /О.Низковська // Дошкільне виховання. - 2008. - № 10. - C. 14-17.

11. Софія Русова - педагог, державний діяч, просвітитель : до 155-річчя від дня народження : біобібліогр. покажч. / Нац. акад. пед. наук України, Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського, Ніжин. держ. ун-ту ім. М. Гоголя ; упоряд.: А. М. Доркену, Т. В. Лога ; наук. ред.: П. І. Рогова, А. М. Доркену ; наук. консультант, авт. вступ. ст. Є. І. Коваленко. - К., 2010. - 175 с. - (Серія „Видатні педагоги світу” ; Вип. 6).

12. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори / К.Д.Ушинський. - К.:

Радянська школа, 1949. - 417 с.

13. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори / К.Д.Ушинський.- К.: Радянська школа, 1983. - Т. 2. - 350 с.

14. Чемортан С.М. Формирование художественно-речевой деятельности

старших дошкольников / С.М.Чемортан. - Кишинев: “Штиинца”, 1986.

Размещено на Allbest.ru