Сучасна сім’я та її виховні можливості

Макаренко вважає, що тільки в сім'ї, де є кілька дітей, батьківське піклування може мати нормальний характер. Воно рівномірно розподіляється між усіма. У великій сім'ї дитина звикає з наймолодшого віку до колективу, набуває досвіду взаємного зв'язку. Якщо в сім'ї є старші і молодші діти, між ними встановлюється досвід любові і дружби в найрізноманітніших формах. Життя такої сім'ї дає дітям можливість вправлятися в різних видах людських відносин. Перед ними проходять такі життєві завдання, які єдиній дитині недоступні: любов до старшого брата і любов до молодшого брата -- це зовсім відмінні почуття, уміння поділитися з братом або сестрою, звичка поспівчувати їм. Вже не говориться проте, що у великій сім'ї на кожному кроці, навіть у грі, дитина звикає бути в колективі.

Вчений визначає ще інші випадки неповної сім'ї. Дуже хворобливо позначається на вихованні дитини, якщо батьки не живуть разом, якщо вони розійшлися. Часто діти стають предметом розбрату між батьками, які відверто ненавидять однин одного і не ховають цього від дітей. Тому він рекомендує тим батькам, що з якоїсь причини розлучаються, щоб у своїй суперечці, у своєму розходженні вони більше думали про дітей.

Будь-які незгоди, на його думку, можна розв'язати делікатніше. Можна приховати від дітей і свою неприязнь, і свою ненависть до колишньої дружини. Важко, звичайно, чоловікові, що залишив сім'ю, якось продовжувати виховання дітей. І якщо він уже не може благотворно впливати на свою стару сім'ю, то вже краще постаратися, щоб вона зовсім його забула, це, вважає Макаренко, буде чесніше. Хоч, зрозуміло, свої матеріальні зобов'язання щодо залишених дітей він повинен виконувати, як і раніше [5; 98].

Питання про структуру сім'ї -- питання дуже важливе, і до нього треба ставитись цілком свідомо.

Друге питання, на яке, на думку педагога, слід звернути найсерйознішу увагу, -- це питання про мету виховання. Він зазначав, що в деяких сім'ях можна спостерігати цілковиту безтурботність у цьому питанні: просто живуть поруч батьки й діти, і батьки сподіваються, що все само собою вийде. У батьків немає ні ясної мети, ні певної програми. Звичайно, в такому разі й результати будуть завжди випадкові, і часто такі батьки потім дивуються, чому це в них виросли погані діти. Ніякої справи не можна добре зробити, коли не відомо, чого хочуть досягти.

Макаренко наголошував, щоб батьки не думали, що вони виховують дитину тільки тоді, коли з нею розмовляють або повчають її, або наказують їй. Ви, виховуєте її в кожний момент їхнього життя, навіть тоді, коли їх немає дома. Як ви одягаєтеся, розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як радієте або сумуєте, як поводитеся з друзями і з ворогами, як смієтеся, читаєте газету, -- все це має для дитини велике значення. Найменші зміни в тоні дитина бачить або відчуває, всі повороти батьківської думки доходять до дитини невидимими шляхами, але ви їх не помічаєте. А якщо дома батьки грубі або хвастливі, або вони пиячать, їм уже не треба думати про виховання: вони вже виховують своїх дітей і виховують погано, і ніякі найкращі поради й методи їм не допоможуть.

Батьківська вимога до себе, батьківська пошана до своєї сім'ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком -- ось перший і найголовніший метод виховання!

А тим часом доводиться іноді зустрічати таких батьків, які вважають, що треба знайти якийсь особливо хитрий рецепт виховання дітей, і діло буде зроблене. На їх думку, якщо цей рецепт дати в руки лінивому, він з допомогою рецепта виховає працьовиту людину; якщо дати його шахраєві, рецепт допоможе виховати чесного громадянина, в руках брехуна він також зробить чудо, і дитина виросте правдивою.

Педагог стверджує, що таких чудес не буває. Ніякі рецепти не допоможуть, якщо в самій особі вихователя є великі хиби [5; 44].

Виховання дітей потребує найсерйознішого тону, найпростішого і щирого. В цих трьох якостях повинна полягати найвища правда їхнього життя. Щонайменше додавання брехливості, штучності, зубоскальства, легковажності прирікають виховну роботу на невдачу.

Звичайно, вважає А.С. Макаренко, краще, якщо батьки частіше бувають з дітьми, дуже погано, якщо батьки ніколи їх не бачать. Та все-таки треба сказати, що правильне виховання зовсім не вимагає, щоб батьки не спускали з дітей очей. Таке виховання може завдати тільки шкоди. Воно розвиває пасивність характеру, такі діти надто звикають до товариства дорослих, і духовне зростання їх іде надто швидко. Батьки люблять цим похвалитися, але потім переконуються, що припустилися помилки.

Батьки повинні добре знати, що робить, де перебуває, ким оточена їхня дитина, але вони повинні дати їй потрібну свободу, щоб дитина була не тільки під родинним впливом, а під багатьма різноманітними впливами життя. У парниковому вихованні, в ізольованому висиджуванні не можна виробити вміння розбиратися й боротися з різними спокусами, з чужими й шкідливими людьми та обставинами. Тому, цілком природно, ви повинні допустити, щоб ваші діти мали найрізноманітніше середовище, але ніколи не упускайте їх з уваги.

В книзі “Лекції по вихованню дітей” А. С. Макаренко написав:

“Дітям треба вчасно допомогти, вчасно спинити їх, спрямувати. Отже, від вас вимагається тільки корективи до життя дитини, але зовсім не те, що називається водити за руку. Для виховання потрібний не великий час, а розумне використання малого часу. І ще раз повторюємо: виховання відбувається завжди, навіть тоді, коли вас немає дома.

Справжня суть виховної роботи полягав зовсім не у ваших розмовах з дитиною, не в безпосередньому вашому впливі на дитину, а в організації вашої сім'ї, вашого особистого й громадського життя і в організації життя дитини.

Виховна робота -- це насамперед робота організатора. Страшною помилкою буде думати, що у вашому житті або в житті вашої дитини ви що-небудь виділите велике й віддасте цьому великому всю вашу увагу, а все інше відкинете геть. У виховній роботі немає дрібниць. Хороша організація в тому й полягає, що вона не випускає з уваги найменших подробиць і випадків. Дрібниці діють регулярно, щодня, щогодини, з них і складається життя. Керувати цим життям, організувати його і буде найвідповідальнішим вашим завданням” [5; 67].

Розділ 2. Експерементальне дослідження місця і ролі сім'ї у вихованні дитини

Базою для проведення експерементальної роботи була обрана Богуславська спеціалізована школа № 1. В експеременті брали участь учні 1-5 класів.

Мета експерементальної частини полягала у діагностуванні рівня родинного виховання у сім'ях учнів, а також виділення місця і ролі сім'ї у вихованні дитини.

Для цього я ознайомилась з літературою, підібрала теоретичний матеріал та дослідила використання його на практиці.

Провела виховну годину: «Тепло сімейного затишку ».

А також для досягнення мети експерементального дослідження використала методики:

1) Методика ідентифікації дітей з батьками (опитувальник А. І. Зарова).

2) Проективна методика « Кінетичний малюнок сім'ї».

3) Методика дослідження міжособистісних взаємин дітей у сімї «Казки Дюса»:

- казка - тест Луїзи Дюсс « Пташеня».

- казка - тест « Річниця вессіля батьків».

Підібрані методики дали можливість дослідити роль, місце і престижність батьків у сприйнятті дітей .

2.1 Методика ідентифікації дітей з батьками (опитувальник А. І. Зарова)

За допомогою даної методики діагностуються компетентність і престижність батьків у сприйнятті дітей, і особливості емоційних стосунків із батьками.

Дитині задають наступний набір питань.

1. Якби ти брав участь у грі "Сім'я", то кого б став зображати, ким би в ній став - мамою, татом чи собою? (Для усунення сугестивного впливу останні слова в питанні міняються місцями, наприклад: "татом, мамою чи собою", "собою, мамою чи татом" і т.д. Випробовувані повинні зробити вибір між зображенням себе та одного з батьків).

2. З ким ти живеш вдома?

3. Хто в сім'ї, по-твоєму, головний з батьків або у родині немає головного?

4. Коли ти виростеш, то будеш робити те саме, що робить твій тато (мама - у дівчаток) на роботі або інше?

5. Коли ти станеш дорослим і в тебе буде хлопчик (дівчинка - відповідно статі випробуваного), ти будеш так само його виховувати, як тебе зараз виховує тато (мама - у дівчаток), або не так, по-іншому?

6. Якби будинку довго нікого не було, то кого з батьків ти хотів би бачити в першу чергу?

7. Якщо б з тобою сталося горе, біда, нещастя ти б розповів про це татові (мамі - у дівчаток) або не розповів?

8. Якщо б з тобою сталося горе, біда, нещастя ти б розповів про це мамі (татові - у дівчаток) або не розповів?

9. Ти боїшся, що тебе покарає тато (мама - у дівчаток) або не боїшся?

10. Ти боїшся, що тебе покарає мама (тато - у дівчаток) або не боїшся?

Обробка та інтерпретація результатів

За допомогою перших 5 питань діагностуються компетентність і престижність батьків у сприйнятті дітей, інші питання спрямовані на виявлення особливостей емоційних стосунків із батьками.

При обробці та аналізі результатів опитування важливо враховувати наступне:

· вік найбільш вираженою ідентифікації з батьком тієї ж статі становить у хлопчиків 5-7 років, у дівчаток - 3-8 років;

· успішність ідентифікації залежить від компетентності та престижності батька тієї ж статі в уявленні дітей;

· ідентифікація з батьком тієї ж статі в сім'ї пов'язана з емоційно теплими відносинами з батьком іншої статі;

· зменшення інтенсивності ідентифікації з батьком тієї ж статі обумовлено формуванням «Я-концепції», тобто розвитком самосвідомості, показником якого служить вибір себе. Вибір себе переважає у хлопчиків з 10 років, у дівчаток з 9 років, відображаючи зростаючу особистісну автономію - емансипацію - від батьківського авторитету;

· ідентифікація з батьком тієї ж статі у дівчаток відрізняється від подібної ідентифікації у хлопчиків наступними особливостями:

1. великим віковим періодом ідентифікації дівчаток;

2. більшою інтенсивністю процесу ідентифікації, тобто дівчинки частіше вибирають роль матері, ніж хлопчики роль батька;

3. більшу значимість для ідентифікації дівчаток емоційно теплих і довірчих відносин з матір'ю, ніж цих відносин з батьком у хлопчиків;

4. більшою залежністю ідентифікації дівчаток від характеру відносин між батьками, коли конфлікт матері з батьком негативно позначається на ідентифікації дівчаток з матір'ю;

5. меншим впливом сестри на ідентифікацію дівчаток з матір'ю, ніж брата на ідентифікацію хлопчиків з батьком.

Висновок:

Методику ідентифікації дітей з батьками (опитувальник А. І. Зарова) я провела з ученицею 4 класу Безуглою Вікторією. На поставлені запитання отримала наступні відповіді:

1. Я б стала мамою.

2. Живу з мамою, батьком, сестрою і братом.

3. В моїй родині головним є батько.

4. Думаю, що так.

5. Так само як мене виховують.

6. Я б хотіла побачити маму.

7. Розповіла мамі.

8. Не боюся.

За допомогою перших 5 питань діагностуються компетентність і престижність батьків у сприйнятті дітей, інші питання спрямовані на виявлення особливостей емоційних стосунків із батьками.

Провівши дану методику я отримала наступні результати: дитина ідентифікує себе з мамою. На всі поставлені запитання вона давала чіткі і зрозумілі відповіді. Головним у сім'ї є батько, а більш довірливі стосунки у Вікторії з мамою. На питання: «Якщо б з тобою сталося горе, біда ти б розповіла про це мамі або не розповіла?» дитина відповіла що розповіла мамі, тобто це є свідченням довіри і близьких відносин. З мамою в неї ще й сильний емоційний зв'язок, так як на наступне запитання: « Якби в будинку довго нікого не було, то кого з батьків ти хотіла би бачити в першу чергу?» вона без сумнівів відповіла - маму.

В очах дівчинки мама є компетентною і престижною, тобто до її думки вона завжди прислухається. Мама є зразком для наслідування це з'ясувалося коли на запитання: «Коли ти виростеш, то будеш робити те саме, що робить твоя мама - на роботі або інше?» дитина відповіла , що буде робити те саме, що і мама.

Ця методика є досить результативною і ефективною, а також легкою в обробці, вона допомагла зрозуміти, що дитина емоційно привязана до батьків.

2.2 Методика «Малюнок сім'ї»

Дана методика є процедурою, що дозволяє виявити переживання і сприйняття дитиною свого місця в сім'ї, її взаємини до сім'ї в цілому і окремих її членів, і на основі цього здійснити прогноз індивідуального стилю поведінки, переживання і афективного реагування в значущих і конфліктних ситуаціях. Найраніша згадка про тестову методику такого роду відноситься до початку 1950-х років, а вже з 1960-х тест «Малюнок сім'ї» отримує досить широке розповсюдження в цілях вивчення міжособистісних взаємин. При цьому в різних країнах і регіонах однієї країни пріоритет в його використанні пов'язують з різними науковими іменами - В. Хьюлс, Р. Берні, Дж. Остер, П. Гоулд, Н. Корман, С Кауфман, Т. Хоментаускас, А.І. Захаров.

Особливо продуктивне застосування цього тесту в старшому дошкільному і молодшому шкільному віках, оскільки отримані результати практично не залежать від здібності дитини до інтроспективної, до вербалізації своїх переживань, уміння «ужитися» в уявну ситуацію, тобто від тих особливостей психічної діяльності, які істотні при виконанні завдань, заснованих на вербальній техніці.

Мета. Виявлення особливостей внутрішньосімейних взаємин і неусвідомлюваних аспектів особистості.

Матеріал. Лист білого паперу 15Ч20 см або 21Ч29 см, простий олівець, гумка.

Організація. Дитині пред'являється робочий матеріал і повідомляється інструкція. При індивідуальному обстеженні час виконання завдання зазвичай не перевищує 35 хвилин.

Залежно від завдань, у контексті яких здійснюється обстеження, форми тестування, загального часу, відведеного на процедуру діагностики й аналіз результатів діяльності, психолог використовує основну інструкцію або один з варіантів додаткових завдань.

Інструкція. «Намалюй, будь ласка, свою сім'ю». У жодному випадку не можна пояснювати дитині, що позначає слово «сім'я», оскільки цим спотворюється сама суть дослідження. Якщо у дитини виникає питання: «Що намалювати?», то психолог просто ще раз повторює інструкцію або деталізує її одним з наступних образів: «Намалюй свою сім'ю, де всі зайняті звичайною справою» або «Намалюй свою сім'ю, як ти її собі уявляєш».

В процесі виконання дитиною завдання в протоколі слід відзначати:

- послідовність малювання деталей;

- паузи в процесі малювання;

- витирання деталей;

- спонтанні коментарі;

- емоційні реакції і їх зв'язок із змістом, що зображується.

Після виконання завдання необхідно звернутися до отримання максимально можливої додаткової інформації вербальним шляхом. Зазвичай ставлять наступні питання:

1. Скажи, хто тут намальований?

2. Де вони знаходяться?

3. Що вони роблять? Хто це придумав?

4. Їм весело чи сумно? Чому?

5. Хто з намальованих людей найщасливіший? Чому?

6. Хто з них найбільше нещасний? Чому?

Останні два питання провокують дитину на відкрите обговорення почуттів, що схильна робити зовсім не кожна дитина. Тому, якщо вона не відповідає на них або відповідає формально, то на відповіді наполягати не слід.

Зазвичай найбільш продуктивними виявляються проективні, опосередковані питання, наприклад: «Якби замість пташки була б намальована людина, то хто б це був?», «Як ти думаєш, хто б виграв в змаганнях між братом (сестрою) і тобою?», «Кого мама першим покличе йти з собою?» і т. д.

Після цього дитині можна запропонувати ряд ситуативних завдань, три з яких дозволяють виявити негативні почуття до членів сім'ї і три - позитивні.

Висновок:

Я провела методику «Малюнок сім'ї» для того, щоб виявити особливості внутрішньосімейних взаємин і неусвідомлюваних аспектів особистості. Дитина малювала впевнено, додаткових запитань не задавала.

На малюнку зображено всіх членів сім'ї, включаючи себе. Сім'я намальована у повному складі, і з'єднаними між собою руками - це ознака згуртованості, емоційного благополуччя сім'ї, включеності дитини в ситуацію. Малюнок на весь аркуш - це компенсаторне звеличення себе в уяві. Розташований по центру - ознака нормальної, впевненої особистості, яка відчуває себе в безпеці, егоцентризм у дитини, значимість для нього намальованого образу, іноді - незахищеність.

Бесіда з дитиною після закінчення малювання включає в себе приблизно такі питання:

1. Чия сім'я зображена на малюнку (його самого, якого-небудь друга, вигаданого героя)?

2. Хто конкретно намальований (роль у сім'ї, стать)?

3. Чим займається кожен персонаж?

4. Де вони знаходяться?

5. Їм весело або нудно? Хто самий щасливий (нещасний) і чому?

Відповіді дитини:

1. Моя сім'я.

2. Мама, тато, брат і я.

3. Відпочивають.

4. На природі.

5. Весело.

Дитина вважає себе членом сім'ї, але їй не вистачає уваги з боку батьків і турботи. На запитання відповіла позитивно, говорила про батьків з посмішкою, любить батьків.

2.3 Методика дослідження міжособистісних взаємин дітей у сімї «Казки Дюса»

Інструкція: Зараз я розповім тобі кілька історій. Ти уважно їх послухай. В кінці кожної історії буде питання, на які тобі потрібно відповісти. Тут немає правильних і неправильних відповідей. Відповідай те, що першим приходить в голову.

Казка-тест «Річниця весілля батьків»

Автор - дитячий психолог Луїза Дюсс

Мета: з'ясувати, як дитина бачить своє положення в сім'ї, яка, на її думку, її роль у взаєминах мати - батько; дізнатися чи не відчуває вона почуття ревнощів до союзу своїх батьків.

Казка

«Річниця весілля батьків. Мама і тато дуже люблять один одного і хочуть весело відзначити свято. Вони запросили всіх друзів і своїх батьків. Під час свята їх дитина встає, і одна іде в сад. Що сталося, чому вона пішла?»

Типові нормальні відповіді

- Пішла за квітами для мами;

- Пішла трохи пограти;

- Їй стало з дорослими нудно, тож вона вирішила розважатися одна;

- Їй набридло знаходитися на святі;

- Їй зробили зауваження з приводу того, як він їсть (сидить, веде себе тощо);

· Інші відповіді, що стосуються нудьги на святі повинні розглядатися як нормальні, оскільки зустрічаються досить часто.

Відповіді, на які слід звернути увагу

- Пішла, бо розлютилася;

- Хотіла залишитися сама;

- Їй стало сумно (самотньо);

- Ніхто не звертав на неї уваги, і вона вирішила піти.

Коментар психолога

При негативних відповідях, слід задати додаткові, уточнюючі питання, попросивши дитину дати більш докладне пояснення. Цілком можливо, що дитина не захоче продовжити розмову чи пояснювати свої відповіді, але може дати уточнення.

Відносини між чоловіком і дружиною, мають величезний вплив на розвиток особистості дитини. Недолік опіки і контролю негативно позначається на дітях. Якщо батьки виявляють до дитини недостатньо інтересу, а турбота і увага носять формальний характер, то така невключенность дитини в життя сім'ї призводить до асоціальної поведінки з-за незадоволеної потреби в любові і прихильності.

При сильній прихильності подружжя один до одиного дитина витісняється з сімейної спільності і залишається істотою, від якого в їх очах нічого не залежить.

Висновок:

Я провела дану методику для того, щоб з'ясувати, як дитина бачить своє положення в сім'ї, яка, на її думку, її роль у взаєминах «мати - батько»; дізнатися, чи не відчуває вона почуття ревнощів до союзу своїх батьків. Отримала наступні результати: дитина на поставлене запитання - « Що сталося, чому вона пішла?» відповіла : «Стало сумно, ніхто навіть не помітив відсутності дитини».

Відповідь є негативною, тому я задала додаткові запитання для того, щоб дитина дала більш досконале пояснення, а саме:

- « А чому дитині стало сумно?»

- « Чи хтось із присутніх запитав куди йде дитина?»

- «Що відчула дитина коли пішла?»

Я отримала наступні відповіді:

1. Її ніхто не помічав, коли вона висловлювалась, цього ніхто не брав до уваги.

2. Ні, дитина встала і пішла.

3. Самотність- те, що вона нікому не потрібна.

Додаткові запитання допомогли більш детально зрозуміти причину, а саме чому дитині стало сумно на річниці весілля батьків. Вона не тільки відчуває ревнощі до союзу своїх батьків, а й відчуває себе самотньою та не потрібною. До думки і слів дитини ніхто не прислуховується, також те, що ніхто не помітив дискомфорту, свідчить про не зовсім хороші відносини між дитиною і батьками.

Казка-тест Луїзи Дюсс “Пташеня”

Мета: дозволяє виявити ступінь залежності від одного з батьків або від обох разом.

Казка

«У гніздечку на дереві сплять пташки: тато, мама і маленьке пташеня. Раптом налетів сильний вітер, гілка зламалася, і гніздечко падає вниз: всі опинилися на землі. Тато летить і сідає на одну гілку, мама сідає на іншу. Що робить пташеня?»

Типові нормальні відповіді:

· воно теж полетить і сяде на гілку;

· полетить до мами, бо злякалося;

· полетить до тата, бо тато сильний;

· залишиться на землі, бо не вміє літати, але покличе на допомогу, і тато з мамою заберуть його.

Такі відповіді свідчать про те, що дитина має певну самостійність і вміє приймати рішення. Вірить у власні сили, може спиратися на себе навіть у складних ситуаціях.

Відповіді, на які слід звернути увагу:

· залишиться на землі, бо не вміє літати;

· помре під час падіння;

· помре від голоду чи холоду;

· про нього всі забудуть;

· на нього хто-небудь наступить.

Дитина характеризується залежністю від інших людей, в першу чергу своїх батьків або тих, хто займається її вихованням. Вона не звикла приймати самостійні рішення, бачить опору в оточуючих її людях.

Висновки:

Я провела методику «Пташеня» для того, щоб виявити ступінь залежності від одного з батьків або від обох разом. Прочитала казку і на запитання «Що робить пташеня?» отримала відповідь: « Воно залишиться на землі, бо ще досить мале і не вміє літати».

Дитина характеризується залежністю від інших людей, в першу чергу своїх батьків або тих, хто займається її вихованням. Вона не звикла приймати самостійні рішення, бачить опору в оточуючих її людях.

Під час проведення методики « Річниця весілля батьків» я помітила, що дитина відчуває занепокоєння, адже вона не важає, що потрібна батькам. Ця думка дитини підтвердилась коли вона відповідала на запитання методики «Пташеня».

Дівчинка прагне до спілкування з батьками, хоче щоб її вислухали і почули. Саме відчуття і переживання контакту з батьками дають дітям можливість відчути й усвідомити батьківську любов, прихильність і турботу. Основа для збереження контакту - щира зацікавленість в усьому, що відбувається в житті дитини. Коли йдеться про взаєморозуміння, емоційний контакт між дітьми і батьками, мається на увазі деякий діалог, взаємодія дитини і дорослого один з одним.

Крім діалогу для вселяння дитині відчуття батьківської любові необхідно виконувати ще одне надзвичайно важливе правило. На психологічному мовою ця сторона спілкування між дітьми і батьками називається прийняттям дитини. Під прийняттям розуміється визнання права дитини на властиву йому індивідуальність, несхожість на інших, у тому числі несхожість на батьків.

Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від створення в ній належних умов. Тільки при впевненості дитини в батьківській любові і можливе правильне формування психічного світу людини, тільки на основі любові можна виховати моральну поведінку, тільки любов здатна навчити любові.

2.4 Виховна година: «Тепло сімейного затишку»

Мета: - Поглибити знання дітей про сім'ю, про основні обов'язки членів сім'ї

кожен член великої родини має дбати про красу, чесність і порядність свого роду.

- Виховувати у дітей любов та повагу до батьків, турботу про них, шанобливе ставлення до їхніх настанов та порад, бажання щоденно піклуватися про їхнє здоров'я, не завдавати їм душевного болю негідними вчинками. Формувати почуття обов'язку перед батьками.

Завдання: Виховувати бажання допомагати найближчим і найріднішим людям. Завжди пам'ятати місце, де народився, рідну оселю, рідну землю. Довести всім присутнім, що батьки і діти - це одне ціле, що батьківські руки і серця охороняють і бережуть дітей.

Обладнання: тематичні малюнки (родин), презентація, ноутбук, відео «Сім'я», прислів'я про батьків, родину; легенда про батьків.

Література: 1. Капська А.Й., Пєша І.В. Технології соціально- педагогічної роботи з сім'ями: Навчально- методичний посібник/. - К.: Слово, 2015. - 311

2. Мустаева Ф.А. Соціальні проблеми сучасної сім'ї // Соціс, 2009, № 3. с. 24

3. http://kuchka.info/mama-tato-ya-druzhna-simya.html.

Хід заняття

І. Вступна частина.

1.1. Організаційний момент.

-- Доброго дня. Мене звати Ольга Олександрівна сьогоднішнє виховне заняття проведу у вас я.

1.2. Повідомлення теми й мети заняття.

-- Сьогодні ми з вами будемо вести мову про одвічну тему всього людства: про любов до найдорожчих, найрідніших людей - батьків. Батьки дарують нам не тільки життя, а й розуміння його, і любов до нього. Материнська любов дає наснагу й силу, впевненість і захищеність, вона надихає й окрилює. Дитина, сповнена любові, і сама учиться любити навколишній світ. Батькова порада, мудрість, підтримка - це основа розуміння великої книги людського життя.

1. 3. Вправа «Мікрофон».

-- Що означає слово сім'я?

Сім'я -- група близьких родичів (чоловік, дружина, батьки, діти та інші, що живуть разом). (див. Додаток 2)

Соціальний педагог читає вірш Н. Чемериса «Що таке сім'я».

Розкажу вам, друзі, я,

Що таке моя сім'я.

Разом дружно проживаєм

І пісні про це співаєм.

Люба матінка моя,--

Як пишаюсь нею я!

В неї руки золотії,

Серцем кожного зігріє.

Тато сильний і завзятий --

Він господар в нашій хаті.

Все майструє, все ладнає,

Бо до всього хист він має.

Дід і бабця у пошані --

Вони праці ветерани.

Всіх онуків міцно люблять

І, як пташенят, голублять.

Є у мене ще й брати --

Кращих в світі не знайти.

Ось і вийшло: всіх сім «я»,

Знайте, це і є сім'я.

1. 4. Мозковий штурм.

-- Навіщо людині сім'я?

ІІ. Основна частина.

2. 1. Короткі розповіді дітей про їхні сім'ї.

Діти називають ім'я та по батькові батьків, дідуся, бабусі, місце роботи, ким працюють.

-- У кого ще живі прабабусі і прадідусі? Назвіть їх.

-- Народне прислів'я говорить: «Хто не знав змалку діда, той добра не звідав».

2. 2. Розповідь соціального педагога.

-- Мати і батько, бабуся й дідусь -- найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від батьків ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова. Так є, так і було в Україні завжди. Слово батьків або старших у родині було законом для молодших. Вони вже змалку мали свої обов'язки, вчилися різної роботи, посильно працювали. Дівчатка переймали науку від матері та бабці -- вчилися прясти, вишивати, ткати, розписувати писанки, шити одяг, давати лад у хаті. Хлопчики навчалися чоловічого ремесла від батька чи діда. Наприклад, колись було заведено, що дівчинка 7--10 років могла вже вишити собі сорочку. Дітей брали з собою на сінокіс, на жнива, по гриби, по ягоди, на ярмарок, у гості. Діти у сім'ї завжди були зайняті. Старші бавили менших братиків і сестричок, змалку пасли худобу. Старші розповідали меншим багато казок, легенд про історичні події. Так, розповіді діда Івана про Коліївщину, про гайдамаків, відвідування з дідом Холодного Яру, де гайдамаки освячували ножі, дали Т. Шевченку тему «Гайдамаків» та інших історичних творів. Дітей любили, але завжди ставилися до них вимогливо, дозволяли далеко не все, за провини часом карали. Існували певні правила поведінки для дітей. Сьогодні життя інше. Але ніхто не заперечує, що найбільше виховує дитину сім'я.

2. 3. Бесіда про основні обов'язки в сім'ї.

* Кожен член сім'ї має свої обов'язки, своє заняття вдома. Назвіть, які ваші

обов'язки в сім'ї.

* Як розподіляються обов'язки між іншими членами вашої сім'ї?

* Чи оглядаєте ви квартиру маминими очима? Чи помічаєте речі, які лежать

не на своєму місці?

* Чи бувають випадки, коли батьки зайняті, а ви заважаєте?

2. 4. Сценка «Домашні предмети».

-- Соціальний педагог ділить дітей на групи, по три-чотири в кожній. Один учень з групи -- дитина, інші -- різні предмети домашнього вжитку, наприклад: віник, відро, ножик, каструля, губка тощо. У сценці предмети домашнього вжитку розказують дитині, як вони служать людям, і просять частіше їх використовувати.

2. 5. Творче завдання «Для моїх рідних».

-- Соціальний педагог просить дітей записати на окремому аркуші імена всіх членів своєї сім'ї, залишивши простір між ними. Під кожним ім'ям діти повинні записати як мінімум чотири речі, як їх любить той або інший член сім'ї. Потім на іншому чистому аркуші діти знову записують імена всіх членів своєї сім'ї. Використовуючи свій перший список, діти мають написати біля імен своїх близьких те, що вони (діти) могли б зробити, щоб подарувати своїм рідним радість і задоволення. Таким чином вийде план любові для всієї сім'ї. Запропонуйте дітям, не відкладаючи, розпочати виконання свого плану.

2. 6. Творче завдання «Турбота про близьких».

-- Соціальний педагог просить дітей написати два списки з п'яти обов'язків, які вони вважають головними в житті своїх батьків і у своєму житті. Обговорює з дітьми, які обов'язки їм виконувати легко, а які -- важко; як навчитися з радістю піклуватися про своїх близьких.

2. 7. Бесіда.

1. Які спільні якості є в усіх на світі мам?

2. Якими словами ви зустрічаєте маму, коли вона звідки-небудь повертається?

3. Як мама зустрічає вас після розлуки?

4. Розкажіть про найдорожчий для вас мамин подарунок.

5. Розкажіть, як мама переживає за вас, коли ви хворієте або у вас які небудь проблеми.

6. Чи переживаєте ви за маму, коли у неї труднощі або вона хворіє?

Висновок: у дружній родині всі піклуються одне про одного. Дітям необхідно шанобливо ставитися до старших членів сім'ї. Їм потрібні увага, турбота, ласка, розуміння.

2. 8. Розповідь учителя про пошану до батьків.

-- «Шануймо наших батьків!» -- так велить Біблія. Майже три з половиною тисячі років тому на кам'яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були вирізьблені слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі та щоб довголітнім був ти на землі». (див. Додаток 3)

Шанування батьків -- один із найсвятіших обов'язків людини і неоплатних боргів дітей. Батьки вас ростять, виховують, учать добра, пестять, люблять. І як же не відплатити їм пошаною, любов'ю, ласкою і допомогою?

Кому не доводилося бачити, якою радістю спалахують старечі очі, коли онук чи онука скаже: «Дорогенька моя бабусю». А якщо вони не відчувають уваги, піклування, їм здається, що вони є тягарем, чимось зайвим, непотрібним для своїх дітей, онуків. Наші батьки -- це мама і тато, а батьки наших батьків -- дідусь і бабуся.

Тільки вони нічого не пожаліють для своєї дитини, це вони у хвилину небезпеки ніколи не згадають про себе, все віддадуть для того, щоб захистити свою дитину, не зупиняться ні перед якими труднощами, щоб жилось їм краще. Їхня любов не знає кордонів страху, сумнівів, розрахунків. Вони тяжко страждають, якщо їхніх дітей спіткало лихо, і розцвітають, стають молодшими, веселішими, сильнішими, коли бачать, що їхні діти виросли порядними людьми.

Батьки -- захист і притулок для дитини. Все-все, що є в нас найкращого, все від них -- рідненьких.

2. 9. Робота з прислів'ями.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Яке дерево, такі в нього й квіточки, які батьки, такі й діточки.

Який кущ, така й калина; яка мати, така й дитина.

Яка сім'я, такий і я.

Який дуб, такий тин; який батько, такий син.

Мати одною рукою б'є, а другою гладить.

Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині.

На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.

2. 10. Гра «Хто розуміє без слів?».

-- Працюємо по рядам (дві команди). Перша дитина з першого ряду беззвучно, одними губами, вимовляє ім'я кого-небудь зі свого ряду. Діти з другого ряду повинні вгадати, кого вона назвала. Якщо ім'я не вгадали, то той, що загадав ім'я, говорить уголос яку-небудь якість цієї людини, наприклад: це весела (смілива, добра, розумна) людина. Потім ім'я загадує той хто вгадав або перша дитина з другого ряду, а вгадують діти з першого ряду. І так далі гра продовжується.

2. 11. Бесіда.

* Чи розуміють вас ваші близькі та друзі?

* Що ви відчуваєте, коли вас не розуміють?

* Як ви думаєте, що необхідно зробити для того, щоб вас краще розуміли?

* Як дітям навчитися краще розуміти батьків, а батькам -- дітей?

* Яка найголовніша якість необхідна, щоб краще розуміти одне одного?

* Як дівчаткам навчитися краще розуміти хлопчиків, а хлопчикам -- дівчаток?

2. 12. Читання легенди соціальним педагогом. (див. Додаток 4)

Легенда про батьків

Трапилося це дуже давно. На нашу землю прийшла біда: напали страшні засухи, суховії зачастили, чорний мор пробіг, що вже й жити було нічим. І захвилювалась молодь усіх племен: навіщо нам старці? Не сіють, не жнуть, не полюють, останнє мусимо відбирати від малих дітей і їм давати! Вирішили всіх до Зміїного урвища покидати, хай умирають там! Повивозили, повиносили своїх бабусь і дідусів. Та в родинах достатку більше не стало, порядку не додалося, щастя не з'явилось…

А ось у великій родині Добряченків старший син Мирослав так жалів свого батька, так любив його, що не зміг покинути напризволяще без допомоги. Він сховав тата в печері, і носив йому їсти-пити, доглядав його рани. Одного разу, коли син розповів, що знову недорід і хліба не зберуть навіть на насіння, старий батько порадив: «Мирославе, навчи своїх односельців встати до сходу сонця і вийти в поле, поки роса не збита, і побачать люди стежинки -- то миші до своїх сховищ шляхи проклали. Пройдіть ними, і в кожному сховищі по пуду-два зерна знайдете». Так і зробили племена і не вимерли з голоду. Мирославів батько якось сказав синові:

-- Відчуваю, любий, насувається ще одна засуха, така, якої до того не було в наших краях. Порадь людям прорити канаву від ріки до Крутої балки і наповнити її водою. Так він врятував молодь свого племені, сусідські племена.

А люди думали, що то Мирослав такий мудрий. І признався тоді юнак, що його мудрість була лише в тім, щоб урятувати батька від смерті. Захвилювалися всі, адже в кожній сім'ї були страчені діди й прадіди, мудрі старожили. І тоді принесли Мирославового батька на руках, і поклонилися йому вдячно, і зробили старшим над усіма племенами. Відтоді у племенах слов'янських народів із повагою ставилися до мудрих старців, і ні в кого не підводилася рука на своїх батьків.

-- Чого вчить нас ця легенда? (див. Додаток 5)

«Три біди є у людини -- смерть, старість і погані діти»,-- говорить українська мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна -- перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей. Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.

ІІІ. Заключна частина.

-- Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити в родину тільки мир і спокій, радість і щастя. Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби! Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життя. Якщо в родині горе, нещастя, неприємність, то ваша відповідальність за благополуччя сім'ї зростає в сто раз.

( За В. Сухомлинським)

Пропоную завершити нашу бесіду продовженням речення:

«Я пишаюсь своїм членом сім'ї ________, тому, що ……

На цьому наша виховна година закінчена. Дякую за співпрацю. Успіхів вам. До побачення!

2.5 Поради від соціального педагога щодо виховання школярів

На сьогоднішній день, з урахуванням певних проблем, які виникають при вихованням дітей в сім'ї, школи беруть активну участь у розробці рекомендацій для батьків з метою попередити виникнення цих проблем. Тут наведено приклад рекомендацій розроблених однією з українських шкіл.

Десять “Золотих правил” для батьків [11].

1. Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним на роботі, при виборів друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості. Вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до оточуючих, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову.
4. Пильнуйте, щоб дитина не стала “телеманом”.

Сидіння перед телевізором гальмує у дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування.

5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що - погано, а й закріплювати гарні навички. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6. Навчити дитину шанувати сім'ю.

Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції.

· Подбайте про гарне оточення.

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім'ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

10. Не робіть за дітей те, що вони мажуть зробити самі.

Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше спілкуйтесь з дітьми.

Закони розумно організованого сімейного виховання школярів [11].

1. Пам'ятайте, що навчання - один з найважливіших видів праці і що розумові сили і можливості дітей неоднакові.

2. Не потрібно вимагати від учня неможливого. Важливо визначити, до чого він здібний та як розвинути його розумові здібності.

3. Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо воно вимагає від нього механічного заучування і не потребує напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дії.

4. Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод виховання, що не потребує ні часу, ні розуму - побити дитину і цим образити її, озлобити або й зламати. Відмовтесь від опіки, крику, насилля й наказового тону.

5. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу і самостійність дитини в навчанні та всіх її справах.

6. Пам'ятайте, що орієнтовна тривалість виконання домашнього завдання: 2-й клас - до 1,5 год; 3-4 класи - до 2 год; 5-6 класи - до 2,5 год; в 7-му класі - до 3 год; 8-11-і класи - до 4 годин.

7. Не хвилюйтесь, якщо ваша дитина отримає не таку оцінку, якої вам бажалося б, за виконану роботу. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а по-друге, це не остання оцінка.

8. Дайте дитині пережити радість успіху в навчанні.

9. Здоров'я дитини - крихка кришталева куля й тримають її три Атланти: спадковість, спосіб життя й середовище. Організуйте правильний режим життя, харчування, навчання й відпочинку дітей.

10. Обов'язково помічайте й заохочуйте навіть малопомітні успіхи дітей у навчанні й поведінці, використовуйте для цього слова схвалення, поцілунки, різні види матеріального і морального заохочення.

11. Перевіряйте виконане домашнє завдання. Вашими оцінками мають бути такі: “я задоволена”, “незадоволена”, можна додати “дуже”.

Висновки

Сім'я - один з основних інститутів, які забезпечують взаємодію особистості і суспільства, інтеграцію та визначення пріоритетності їх інтересів і потреб. Вона дає людині уявлення про життєві цілі та цінності, про те, що потрібно знати і як себе треба вести. У сім'ї дитина отримує перші практичні навички застосування цих уявлень у взаєминах з іншими людьми, співвідносить своє «я» з «я» інших людей, засвоює норми, які регулюють поведінку в різних ситуаціях повсякденного спілкування. Пояснення й настанови батьків, їхній приклад, весь уклад в будинку, сімейна атмосфера виробляють у дітей звички поведінки і критерії оцінки добра і зла, гідного і негідного, справедливого і несправедливого.

Однак виховання дітей - не тільки особиста справа батьків, в ньому зацікавлене все суспільство. Сімейне виховання - лише частина суспільного виховання, але частина вельми істотна і унікальна. Унікальність її, по-перше, полягає в тому, що вона дає «перші уроки життя», які закладають основу для керівництва до дій і поведінки в майбутньому, по-друге, що сімейне виховання дуже результативне, так як здійснюється безперервно. Воно будується на основі стійких контактів і емоційних стосунків дітей і батьків між собою. Причому, мова йде не про природні почуття любові і довіри, а й про відчуття дітьми своєї безпеки, захищеності, можливості ділитися переживаннями, отримувати допомогу від дорослих.

За тривалу історію існування сім'ї накопичено надзвичайно багато спостережень за вихованням дітей. З цих спостережень випливають важливі узагальнення, які можуть бути умовно класифіковані як загальні закономірності виховання дітей у сім'ї. І хоча вони ще не мають усіх ознак закономірного зв'язку, за своїм статусом все-таки стоять вище первинних фактів і простих висновків. З них випливають поради батькам, правила сімейного виховання.

Правила необхідні батькам, щоб час від часу звіряти з ним свої дії, правила необхідні педагогам для продуктивних і обгрунтованих порад батькам, особливо коли ті старші за віком.

Виходячи з положення про незмінність людської натури, ми повинні зробити висновок, що діти не відрізняються від своїх батьків. Дуже точний образ дитини ми отримаємо, якщо складемо суму достоїнств і недоліків обох батьків і розділимо її навпіл.

Традиційно головним інститутом виховання є сім'я. Те, що дитина в дитячі роки набуває в сім'ї, вона зберігає протягом усього подальшого життя. Важливість сім'ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з сім'єю.

У ній закладаються основи особистості дитини, і до вступу до школи вона вже більш ніж наполовину сформувався як особистість.

Сім'я може виступати в якості як позитивного, так і негативного фактора виховання. І разом з тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно завдати стільки шкоди в вихованні дітей, скільки може зробити родина.

Сім'я - це особливого роду колектив, який грає у вихованні основну, довгострокову і найважливішу роль. У тривожних матерів часто виростають тривожні діти; честолюбні батьки нерідко так пригнічують своїх дітей, що це призводить до появи у них комплексу неповноцінності; нестриманий батько, який із себе з найменшого приводу, нерідко, сам того не відаючи, формує подібний же тип поведінки у своїх дітей і т.д.

У зв'язку з особливою виховною роллю сім'ї виникає питання про те, як зробити так, щоб максимізувати позитивні і звести до мінімуму негативні впливи сім'ї на виховання дитини. Для цього необхідно точно визначити внутрішньосімейні соціально-психологічні фактори, що мають виховне значення.

Саме в родині дитина одержує перший життєвий досвід, робить перші спостереження і вчиться як себе вести в різних ситуаціях. Дуже важливо, щоб те, чому батьки вчать дитину, підкріплювалося конкретними прикладами, щоб вона бачив, що у дорослих теорія не розходиться з практикою. Головне у вихованні маленької людини - досягнення душевного єднання, моральної зв'язку батьків з дитиною. Батькам ні в якому разі не варто пускати процес виховання на самоплив.

У кожній родині об'єктивно складається певна система виховання. Під системою виховання розуміються мету виховання, формулювання його завдань, більш-менш цілеспрямоване застосування методів і прийомів виховання, врахування того, що можна і чого не можна допустити у відношенні дитини.

Можуть бути виділені 4 тактики виховання в сім'ї і відповідають їм 4 типи сімейних взаємин, що є і передумовою і результатом їх виникнення: диктат, опіка, «невтручання» і співпраця.

Диктат у родині виявляється в систематичному придушенні одними членами сім'ї ініціативи та почуття власної гідності інших його членів.

Опіка в родині - це система відносин, при яких батьки, забезпечуючи своєю працею задоволення всіх потреб дитини, захищають її від будь-яких турбот, зусиль і труднощів, приймаючи їх на себе.

Система міжособистісних відносин у родині, яка будується на визнанні можливості і навіть доцільності незалежного існування дорослих від дітей, може породжуватися тактикою «невтручання».

Співробітництво як тип взаємин у сім'ї передбачає опосередкованість міжособистісних стосунків у сім'ї загальними цілями і завданнями спільної діяльності, її організацією і високими моральними цінностями. Саме в цій ситуації долається егоїстичний індивідуалізм дитини. Сім'я, де провідним типом взаємин є співробітництво, знаходить особливу якість, стає групою високого рівня розвитку - колективом.

Специфіка почуттів, що виникають між дітьми і батьками, визначається головним чином тим, що турбота батьків необхідна для підтримки самого життя дитини. Любов кожної дитини до своїх батьків безмежна, безумовна, безмежна. Причому, якщо в перші роки життя любов до батьків забезпечує власне життя і безпеку, то в міру дорослішання батьківська любов усе більше виконує функцію підтримки і безпеки внутрішнього, емоційного та психологічного світу людини.

Батьківська любов - джерело і гарантія благополуччя людини, підтримки тілесного і душевного здоров'я.

Саме тому першою і основною задачею батьків є створення в дитини впевненості в тому, що її люблять і про неї піклуються.

Головна вимога до сімейного виховання - це вимога любові.

Список використаних джерел:

1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: Навч. посібник. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 208 с.

2. Березівська Л. Д. Ушинський Костянтин Дмитрович / О. В. Сухомлинська // Українська педагогіка в персоналіях: Навч. посібник для студентів ВНЗ: у 2 кн. Кн. 2. ХХ століття / за ред. О. В. Сухомлинської. - К.: Либідь, 2005. - С. 284-292.

3. Бех І.Д. Психологічні джерела виховної майстерності: Навч. посібник. -- К. : Академвидав , 2009. - 248с.

4. Василькова Ю. В. Социальная педагогика. -М. :Академия, 2001. - 440 с.

5. Ейдеміллер Е.Г., Юстицький В. В. Семейная психотерапия.- Ленинград: Медицина, 1990. - 189 с.

6. Ідея народності у вихованні / За творами К.Д. Ушинського //Рідна школа. - 2004, №3, С.66-67.

7. Ковбас Р. Родинна педагогіка:У 3 т. - Т.1. Основи родинних взаємовідносин.- Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2002. - 288 с.

8. Кузьмінський А.І., Омеляненко В. Л. Педагогіка: Підручник. - 3-тє вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2008. - 447 с.

9. Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 667 с.

10. Мустаева Ф.А. Соціальні проблеми сучасної сім'ї / / Соціс, 2009, № 3. С.109 - 113.

11. Пальчевський С. С. Педагогіка: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2007. - 576 с.

12. Словник - довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів/[за ред. А.Й.Капської, І.М. Пінчук]. - К: Генеза, 2009. -260с.

13. Технології соціально- педагогічної роботи з сім'ями : Навчально-методичний посібник/А. Й.Капська, І. В. Пєша.-К.: Видавничий Дім «Слово», 2015. -328 с.

14. Фіцула М. М. Педагогіка : Навч. посіб. -- К. : Академвидав, 2009. -- 560 с.

15. http://tsitaty.blogspot.com.

16. http://vzvo.gov.ua/innovatsiyni-osvitni-tekhnolohii.

17. http: //www.agronmc.com.ua/proces/303c.html#3.1.

18. http://kuchka.info/mama-tato-ya-druzhna-simya. html.

Размещено на Allbest.ru