Особливості взаємодії дошкільного навчального закладу та сім’ї дошкільників з порушеннями у розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Взаємодія дошкільного закладу і сім'ї - це тема, яка набула особливої актуальності , оскільки являється важливою умовою у вихованні, розвитку і підготовці дитини до навчальної діяльності.

«Дошкільне дитинство» - унікальний період у житті людини, коли формується здоров'я, здійснюється розвиток особистості. У той же час це період, у плині якого дитина перебуває в повній залежності від навколишніх дорослих - батьків, педагогів.

Для забезпечення сприятливих умов життя й виховання дитини, формування основ повноцінної, гармонійної особистості необхідні зміцнення й розвиток тісного зв'язку й взаємодії дитячого саду та родини. Ідея взаємозв'язку суспільного й сімейного виховання знайшла своє відбиття в ряді нормативно-правових документів, у тому числі в «Концепції дошкільного виховання», «Положенні про дошкільний навчальний заклад», Законі «Про освіту» та ін.

Так у Законі «Про освіту» записано, що «батьки є першими педагогами. Вони зобов'язані закласти основи фізичного, морального й інтелектуального розвитку особистості дитини в ранньому віці». Відповідно до цього міняється позиція дошкільного закладу в роботі з родиною. Кожний дошкільний навчальний заклад не тільки виховує дитину , але й консультує батьків з питань виховання дітей. Педагог дошкільного закладу - не тільки вихователь дітей, але й партнер батьків по їхньому вихованню.

Важливою є готовність педагогів дошкільних закладів до залучення дітей із проблемами розвитку в колектив однолітків, а також позитивне ставлення до них інших дітей. Педагоги і батьки неповноспроможних дітей повинні усвідомлювати необхідність співробітництва сім'ї й дитячого садка, працювати на засадах рівноцінного партнерства, здійснювати ефективне розвивально-корекційне навчання і виховання дитини з метою подолання несприятливих тенденцій її розвитку. Включення дітей у звичайні групи сприяє їхній соціалізації, оволодінню необхідними для життя в суспільстві вміннями. Здорові діти також здобувають новий досвід: вчаться розуміти і сприймати інших людей, співчувати дітям, які мають проблеми, допомагати їм долати труднощі.

Об'єкт дослідження: дошкільники з порушеннями у розвитку.

Предмет дослідження: взаємодія сім'ї та дошкільного закладу.

Мета дослідження: опрацювати теоретичне та запропонувати практичне вивчення проблеми щодо взаємодії ДНЗ та сім'ї дошкільників з порушеннями у розвитку.

Завдання дослідження:

1. опрацювати наукові джерела відповідно до заданої теми;

2. розглянути питання стосовно організації спільної діяльності сім'ї та дошкільного закладу;

3. довести необхідність роботи дошкільного навчального закладу та сім`ї;

4. дослідити взаємовідносини батьків із дітьми за допомогою певних методик;

Методи дослідження:

· теоретичні: аналіз та вивчення психологічної, педагогічної та навчально - методичної літератури; синтез, систематизація, узагальнення наукової інформації;

· емпіричні: педагогічне спостереження; аналіз документів і продуктів діяльності, анкетування (методика «Ваша дитина»).

1. Теоретичні аспекти взаємодії дошкільного закладу і сім'ї з виховання дітей дошкільників з порушеннями в розвитку

Спільна робота дитячого садка і сім'ї будується на таких основних положеннях, які визначають зміст, організацію і методику цієї роботи:

1. Єдність у роботі дитячого садка і сім'ї з виховання дітей. Воно досягається в тому випадку, коли цілі і завдання всебічного виховання добре відомі і зрозумілі не тільки вихователям, а й батькам, коли батьки знайомі з основним змістом, методами і прийомами виховання маленьких дітей і певною мірою оволоділи ними.

2. Взаємна довіра у взаєминах між корекційними педагогами та батьками, розуміння потреб та інтересів дитини і своїх обов'язків як вихователів, зміцнення авторитету колекційного педагога в сім'ї і батьків у дитячому садку. Встановлення правильних відносин на основі доброзичливої критики і самокритики.

3. Взаємодопомога у спільній роботі з виховання дошкільнят. Дитячий садок повсякденно і різноманітними шляхами допомагає батькам у вихованні дітей. У свою чергу батьки і матері допомагають дитячому саду в різній виховній та господарчій роботі, піклуючись тим самим про виховання не тільки своєї дитини, але й інших дітей.

4. Вивчення кращого досвіду сімейного виховання, пропаганда його серед широкого кола батьків, використання в роботі дитячого садка позитивних методів сімейного виховання (в підході до окремих дітей та ін.).

5. Використання різноманітних форм роботи дитячого саду з сім'єю в їх взаємозв'язку: ознайомлення з життям дітей вдома, в сім'ї; педагогічні бесіди з батьками та іншими членами сім'ї, консультації; групові та загальні батьківські збори; конференції, лекторії, батьківські університети, вечори запитань і відповідей, усні журнали, наочні форми педагогічної пропаганди. Індивідуальні та колективні форми роботи з батьками доповнюють один одного. Щоденне спілкування вихователя з батьком чи матір'ю дитини створює великі можливості для індивідуальної роботи, для зміцнення зв'язку між сім'єю та дитячим садом.

6. Систематичне за певним планом здійснення зв'язку дитячого саду з батьками протягом усього року з урахуванням завдань і змісту виховно-освітньої роботи з дітьми.

7. Залучення активу батьків (батьківський комітет), громадськості до діяльності дошкільного закладу, роботі з сім'ями.

1.1 Роль дошкільного закладу у вихованні дітей з порушеннями у розвитку

батьківський дошкільний навчальний

Дошкільному навчальному закладу, безумовно, належить головна і вирішальна роль у вихованні і навчанні молодого покоління. Адже вона озброює дошкільників глибокими і різносторонніми знаннями. Без цього не можна стати культурною людиною. Інтелектуальний розвиток, який дає учням навчання, ґрунтується на глибокому науковому розумінні ними законів природи і суспільства.

Набуті у процесі навчання і праці знання, органічно пов'язані з почуттями і стають основою формування особистості. Розвивати інтелект дитини неможливо поза її цілеспрямованою діяльністю, якою у дошкільному віці є навчання і праця.

Велику роль у розвитку особистості відіграє праця. У процесі трудової діяльності дошкільники з порушеннями у розвитку краще засвоюють те, що не суперечить їхнім переконанням, мають особистісне і суспільне значення. Зв'язок виховання і навчання з працею, з життям є одним із основних джерел формування в учнів повноцінної особистості. Одним із шляхів оптимізації взаємодії двох провідних інституцій виховання є підвищення провідної ролі дошкільного закладу у розвитку особистості старшого дошкільника. Це сприятиме озброєнню учнів глибоким багажем знань, виробленню практичних навиків та вмінь. Діти здобувають освіту, виховуються і навчаються не лише в ДНЗ. Їх розвиток продовжується і поза його стінами і насамперед - у сім'ї.

Правильне виховання сприяє інтелектуальному, творчому розвитку особистості. Мисленнєві здібності краще розвиваються там, де корекційні педагоги і батьки правильно організовують навчальну діяльність, сприяючи самостійному вирішенню творчих задач. Адже інтелектуально - творчий розвиток особистості дошкільнят із порушеннями в розвитку є одним із найважливіших завдань взаємодії сім'ї і ДНЗ в організації навчально-виховного процесу.

Звичайно, дітей треба вчити розрізняти добро і зло, формувати в них критичне, непримиренне ставлення до тих, хто керується антигуманними поглядами та нормами моралі. Однак формування у дитини правильної життєвої позиції, активної протидії злу можливе на основі виховання у неї передусім поваги до людей, вміння самостійно зрозуміти добо, відрізнити його від злого, негідного. Джерелом людського життя є родина. З прадавніх часів люди усвідомлювали значущість родини для всебічного розвитку особистості.

Концепції виховної роботи стверджують: «Нам потрібно виховати особистість дійову, з високою громадянською свідомістю почуттям національної гідності, інтелектуальну, творчу, благородну, фізично здорову, естетично повноцінну, працелюбну, порядну, гуманну».

Великий педагог К.Д. Ушинський писав, що слід зробити неможливим таке проводження часу, коли людина залишається без роботи в руках, без думок в голові, оскільки саме в цей час псується голова, серце, моральність.

Отже, оптимізація взаємодії дошкільного навчального закладу і сім'ї - необхідна умова успішного виховання і навчання дітей. Там, де корекційні педагоги і батьки виступають єдиним фронтом, там звичайно краще поставлена навчально-виховна робота ДНЗ і правильно організовано виховання дітей у сім'ї.

1.2 Сім'я, яка виховує дитину з порушеннями у розвитку

На етапі дошкільного дитинства провідним соціальним інститутом, покликаним забезпечити різнобічний розвиток дитини, є система дошкільних закладів. Гармонійна взаємодія їх із сім'єю є запорукою повноцінності буття дитини, розкриття і реалізації її потенціалу, виходу на нові орбіти соціальної реальності. І все-таки найвища відповідальність за виховання дітей у цій взаємодії належить сім'ї.

Для сім'ї, де є дитина з порушенням у розвитку, важливо вести настільки нормальне життя, наскільки це можливо. Дитина, які б особливості в розвитку вона не мала, має право жити у своїй родині, зустрічатися, гратися і дружити з усіма, з ким їй приємно, ходити в дитячий садочок і школу, вчитися і тренуватися, розширювати коло спілкування і дізнаватися більше про навколишній світ, розвивати свою самостійність настільки, наскільки це можливо. Сім'я має право жити разом зі своєю дитиною, бувати з нею скрізь, де бажає, одержувати допомогу в її розвитку і, головне, не соромитися і не ховати свою дитину.

Народження дитини з порушеннями розвитку або з важкими порушеннями здоров'я стає несподіваним і важким ударом для родини. Для батьків дуже важливо в цей період не замикатися на самозвинуваченнях або обвинуваченнях інших. Це тільки погіршить стосунки в сім'ї. Підтримуючи одне одного і приймаючи допомогу друзів та родичів, родина може пережити цей період і зберегти упевненість у своїх силах і теплі відносини. У деяких випадках, коли криза триває довше, ніж півроку чи навіть рік, батькам може знадобитися допомога фахівців (психологів, соціальних працівників, лікарів).

Фахівці з питань дитячого розвитку (лікарі, психологи, педагоги, реабілітологи) багато в чому можуть допомогти дитині та її сім'ї. Однак існують дуже важливі запитання, на які щонайкраще можуть відповісти не фахівці, а самі батьки.

Дитина з порушеннями у розвитку, як і дитина, що не має порушень, здатна під впливом виховання успішно розвиватися у психічних та особистісних відносинах. Виховання дитини починається в сім'ї. Головними учасниками виховного процесу виступають усі члени сім'ї: мати і батько, бабусі і дідусі, брати і сестри і так далі. Від їхніх дій і ставлення до дитини залежить успішність розвитку. Якщо дитина в сім'ї небажана, сім'я не задовільняє її потреби в ласці, любові, емоційному контакті, якщо вона переживає стан внутрішнього занепокоєння, то все це затримує розвиток особистості дитини.

Для нормального психічного розвитку дитини, їй потрібна любов батьків, спокійна обстановка в сім'ї, доброзичливе ставлення.

У практиці сімейного виховання історично склалися два типи відносин між батьками і дітьми:

Відносини підпорядкування - цей тип вписується в наступну формулу: "Я дорослий, дитина - маленька, я знаю, як жити, вона не знає. Я веду її за собою». Дитина не завжди розуміє таке благородство з боку батьків і починає чинити опір, тоді дорослі застосовують владу і силу. Процес виховання перетворюється в процес підпорядкування дитини. Діти, виховані на принципі «Я тобі - ти мені», дивляться на все з позиції вигоди.

Відносини співробітництва - співпрацювати з дітьми, це означає цінувати, поважати їх, вміння поступитися своїми бажаннями. Виховання як співпраця - це природне виховання, яке має місце в кожній дружній родині.

Виховна тактика в сім'ї по відношенню до дитини з обмеженими можливостями повинна бути точно такою ж, як і у вихованні здорової дитини. Постійне акцентування уваги на її «особливості» - реальний шлях до формування залежної, нестійкої, нецілеспрямованої особистості, пасивно сприймає всі життєві обставини і не здатна долати труднощі.

У сучасній сім'ї особлива роль належить функціям духовного спілкування, емоційної підтримки, виховній функції, оскільки суспільство, навчально-виховні заклади не можуть забезпечити таких унікальних умов для емоційно-духовного життя особистості, якими володіє сім'я. Саме завдяки проживанню в сім'ї, цілеспрямованим її зусиллям дитина з порушеннями у розвитку пізнає, осягає свою людську сутність, обов'язки перед іншими людьми, передусім перед батьками, утверджує в собі все людське. Для цього вона повинна виростати в сім'ї, в якій панує дух любові, всі чуйно, турботливо ставляться одне до одного. Адже уроки доброти, любові, здатність до співпереживання неможливо почерпнути з книжок. Ці якості виробляються в дитині передусім під час її взаємодії з найближчими їй людьми. Відчуваючи любов до себе, спостерігаючи, у чому це виявляється, дитина вчиться любити інших людей. А любов до дитини виростає із взаємної любові батьків, від уроків любові, отриманих ними у своєму дитинстві, від щирості їхніх стосунків зі своїми батьками.

Особливості виховної функції сім'ї полягають у тому, що вона одночасно виховує дорослих і дітей та реалізується у таких трьох головних аспектах: становлення, розвиток, виховання дитини як особистості, сприяння розвитку її здібностей. Сім'я репрезентує дитині суспільство, забезпечує передавання їй соціального досвіду, охороняє її права. Здійснення виховного впливу сім'ї на кожного індивіда впродовж усього його життя. Кожна сім'я має свою систему виховання, засновану на певних ціннісних орієнтаціях. Спочатку несвідомо, орієнтуючись на почуття близьких людей, дитина починає розуміти, що в її поведінці їх радує, а що засмучує. Пізніше у неї формуються уявлення про те, що є прийнятним у сім'ї, а дорослішаючи, вона починає усвідомлювати принципи, на яких вибудовуються стосунки в її сім'ї, порівнювати їх з ідеальною, на її погляд, системою. Спонукання дітьми саморозвитку, самовдосконалення своїх батьків та інших родичів. Дитина є невичерпним джерелом життєвих успіхів, емоційних стимуляторів для дорослих. Ледь з'явившись на світ, вона значно розширює його горизонти для своїх батьків, вносить у їхнє життя багато нового. Підростання, дорослішання дитини потребує нових знань, виховних умінь і навичок дорослих, реалізації своєї соціальної ролі на більш високому рівні. Виховуючи дитину з порушеннями у розвитку, батьки самі повинні поводитися на рівні вимог, які їй пред'являють. Очевидно, на цьому ґрунтуються твердження, що не сім'я соціалізує дитину, а дитина соціалізує дорослих.

Таким чином, у дошкільні роки дитина з порушеннями в розвитку повністю ототожнює себе зі своєю сім'єю, передусім із батьками, її емоційний світ майже цілком залежить від атмосфери в сім'ї. Саме тут вона пізнає й опановує моделі моральної поведінки, взаємодії з іншими людьми, природою тощо.

1.3 Види співпраці дошкільного закладу та сім'ї

Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та оновлення видів спільної роботи дошкільного закладу і сім'ї. Вивчення та аналіз методичних рекомендацій О. Кононко, Т. Олексєєнко та інших науковців і корекційних педагогів дозволяє виділити такі види взаємодії родини з дошкільним закладом:

- індивідуальні (попередні візити батьків з дітьми до садка, співбесіди, консультації, відвідування корекційними педагогами своїх вихованців удома, телефонний зв'язок);

- групові (консультації з психологами, лікарями, вихователями, корекційними педагогами, школа молодих батьків, гуртки за інтересами, вечори запитань та відповідей, зустрічі з цікавими людьми - корекційними педагогами, лікарями, психологом, юристом, організація роботи батьківського комітету, педагогічні доручення тощо);

- колективні (батьківські збори, батьківські конференції, тематичні зустрічі за «круглим столом», засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, створення групи батьків-порадників, перегляд ранків, спільні свята, спортивні змагання, відпочинок у вихідні дні тощо).

- наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, ширмочки, планшети, папки-пересувки, дошка оголошень, інформаційні листки, тематичні виставки, анкетування, скринька пропозицій, індивідуальні зошити, неформальні листи, родинні газети, педагогічна бібліотека, запрошення, вітання тощо. Найпоширенішими наочно-інформаційними видами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публікацій у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання).

Методи активізації навчально-виховної взаємодії: аналіз виховних ситуацій; самоаналіз і критичне ставлення до власної виховної діяльності, її результатів; розв'язання педагогічних завдань; педагогічні ігри; дидактичні комунікативні ситуації, театралізовані дійства.

Основні завдання і приблизний зміст співпраці дошкільного закладу з батьками планується в річному плані й конкретизується в календарному плані завідувача і методиста.

Усі види роботи, що проводяться в дитячому садку повинні враховувати такі особливості батьків:

- право на власну думку, точку зору, систему цінностей;

- інформувати не лише про обов'язки батьків, але й про права, а ними вони можуть скористатись;

- вміти не лише повчати батьків, але і вчитися у них.

Позитивні результати у вихованні дітей досягаються за умови вмілого підбору різних видів співпраці, за активного залучення в цю роботу всіх членів колективу дошкільного закладу і членів сімей вихованців.

1.4 Форми організації роботи із батьками

Наведений перелік форм роботи з батьками досить умовний. Різні родини мають свої цінності, інтереси, культурний рівень, педагогічний досвід. Використання різноманітних форм залучення батьків до співпраці, творчості, власний пошук у «наведенні мостів», дипломатичності, толерантності - усе це запорука успішної взаємодії дитячого садка і родини.

Отже, пропонуються такі форми, щодо організації співпраці ДНЗ та батьків

· Відвідування родини дитини.

Відвідування родини дитини - багато дає для її вивчення, встановлення контакту з дитиною, її батьками, з'ясування умов виховання, якщо не перетворюється у формальний захід. Корекційному педагогу необхідно заздалегідь погодити з батьками зручний для них час відвідування, а також визначити мету свого візиту. Прийти до дитини додому - це прийти в гості. Виходить, треба бути в гарному настрої, привітним, доброзичливим. Варто забути про скарги, зауваження, не допускати критики на адресу батьків, їхнього сімейного господарства, способу життя, поради (одиничні!) давати тактовно, ненав'язливо. Поведінка і настрій дитини (радісний, розкутий, притихлий, збентежений, привітний) також допоможуть зрозуміти психологічний клімат родини.

· День відкритих дверей.

День відкритих дверей, будучи досить розповсюдженою формою роботи, дає можливість познайомити батьків з дошкільним закладом, його традиціями, правилами, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавити нею й залучити до участі. Проводиться як екскурсія по дошкільній установі з відвідуванням групи, де виховуються діти батьків, які прийшли. Можна показати фрагмент роботи дошкільної установи (колективна праця дітей, збори на прогулянку й ін.). Після екскурсії й перегляду завідуюча або вихователь-методист розмовляють з батьками, з'ясовують їхнє враження, відповідають на питання, які виникають.

· Бесіди.

Бесіди проводяться як індивідуальні, так і групові. І в тім і в іншому випадку чітко визначається мета: що необхідно з'ясувати, чим можемо допомогти. Зміст бесіди лаконічний, значимий для батьків, підноситься таким чином, щоб спонукати співрозмовників до висловлення. Корекційний педагог повинен уміти не тільки говорити, але й слухати батьків, виражати свою зацікавленість, доброзичливість.

· Консультації.

Звичайно складається система консультацій, які проводяться індивідуально або для підгрупи батьків. На групові консультації можна запрошувати батьків різних груп, що мають однакові проблеми або, навпаки, успіхи у вихованні (примхливі діти; діти з яскраво вираженими здібностями до малювання, музики). Цілями консультації є засвоєння батьками певних знань, умінь; допомога їм у розв'язанні проблемних питань. Форми проведення консультацій різні (обговорення статті, заздалегідь прочитаної всіма запрошеними на консультацію; практичне заняття, наприклад, на тему "Як розучувати з дітьми вірші").

· Батьківські збори.

Батьківські збори проводяться групові й загальні (для батьків усього закладу). Загальні збори організовуються 2-3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньої роботи, питання фізичного виховання й проблеми літнього оздоровчого періоду й т.ін. Передбачаються виступи батьків. Групові збори проводяться раз в 2-3 місяці. На обговорення виносять 2-3 питання (одне питання готує вихователь, по іншим можна запропонувати виступити батькам або комусь із корекційних педагогів). Щорічно одні збори доцільно присвячувати обговоренню сімейного досвіду виховання дітей. Вибирається тема, злободенна для даної групи, наприклад, "Чому наші діти не люблять працювати?", "Як виховати у дітей інтерес до книги", "Телевізор - друг або ворог у вихованні дітей?".

· Наочні форми.

Ці форми роботи з батьками включають підготовку пам'яток, папок-пересувок, матеріалу на стендах, фотовиставки й ін. Наприклад, можна підготувати для батьків у письмовому вигляді показники розумового розвитку дітей по вікових групах або запропонувати наочний матеріал, на формування пам'яті, уваги, уяви, мислення, а також варіанти проведення дидактичних ігор з дітьми.

· Сімейні клуби.

На відміну від батьківських зборів, в основі яких навчально-повчальна форма спілкування, клуб будує відносини з родиною на принципах добровільності, особистої зацікавленості. У такому клубі людей поєднує загальна проблема й спільні пошуки оптимальних форм допомоги дитині. Сімейні клуби - динамічні структури. Вони можуть зливатися в один великий клуб або дробитися на більш дрібні, - все залежить від тематики зустрічі й задуму організаторів.

· Бібліотека спеціальної літератури.

Бібліотека спеціальної літератури - значна допомога в роботі клубів з проблем виховання, навчання й розвитку дітей з порушеннями в розвитку. Корекційні педагоги стежать за своєчасним обміном, підбором необхідних книг, складають анотації новинок.

Також, існує ще одна класифікація форм організації роботи із батьками з виховання дітей із порушеннями в розвитку, а саме:

1. Консультативно-рекомендаційна робота.

Дана форма роботи фахівців включає первинне психолого-педагогічне обстеження, консультативні відвідування, повторні психолого-педагогічні обстеження.

2. Лекційно-просвітницька робота.

В ході корекційно-педагогічного процесу з батьками проводяться лекційні заняття, на яких вони одержують необхідні теоретичні знання з різних питань виховання дітей. При цьому на першій лекції батькам пропонується список тем із проханням відзначити ті з них, що найбільш їм цікаві, а також пропонується доповнити перелік тими питаннями, що не представлені, але важливі для них, тобто про що їм хотілося б довідатися.

3. Практичні заняття для батьків.

На практичних заняттях батьки одержують знання і навички з формування тих або інших умінь і навичок у дитини, наприклад, навичок самообслуговування, культурно-гігієнічних навичок, передумов формування образотворчої діяльності і т.д.

4. Індивідуальні заняття з батьками та їх дитиною.

На індивідуальних заняттях фахівцем-логопедом вирішуються задачі індивідуальної програми роботи з родиною, при цьому здійснюється особистісно-орієнтований підхід, спрямований на виявлення, розкриття і підтримку позитивних особистісних якостей кожного з батьків, необхідних для успішного співробітництва зі своєю дитиною.

Таким чином, форми організації занять з дітьми дошкільного віку з порушеннями у розвитку і їх близькими дорослими можуть бути різними. Необхідно тільки пам'ятати, що батьки є найбільш зацікавленими учасниками корекційного процесу. Його успішний результат буде залежати від багатьох причин, і не в останню чергу від того, наскільки правильно будуть побудовані відносини між корекційними педагогами і батьками. В свою чергу, педагог повинен довіряти батькам, створювати умови для їхньої активної участі у вихованні і навчанні дитини, не тільки прислухатися до батьків, але й відстоювати власну обґрунтовану позицію, бути терплячим і коректним, впевненим і послідовним.

2. Вивчення питання організації спільної діяльності сім'ї та ДНЗ з виховання дошкільників з порушеннями у розвитку

2.1 Методи дослідження взаємовідносин батьків та дітей

Наше дослідження проводилось у Львівському ДНЗ ЯСЛА - САДОК № 106. Для проведення дослідження нами було взято 25 сімей , яких було умовно поділено на три групи:

· Перша група - це повні сім'ї , у яких виховуються діти з порушеннями у розвитку.

· Друга група - це неповні сім'ї.

· Третя група - це сім'ї , де діти виховуються іншими членами сім'ї.

Отже, нами була проведена така методика з трьома групами сімей:

1. Методика «Міра турботи про дитину».

Мета: визначення ступеня прояву турботи батьків по відношеню до власної дитини.

Інструкція: батькам необхідно проаналізувати 15 тверджень. Деякі з тверджень залишають таке враження, що вони до виховання не належать. Однак вони повинні висловити свою думку по кожному судженню і виставити свій бал, орієнтуючись на задану шкалу оцінок.

Результати нашого дослідження спирались на такі бали:

Група сімей , у яких діти виховуються іншими членами родини набрали 45 балів - це означає, що всі зусилля спрямовані на те, щоб інтереси дитини були надійно захищені. Однак це незабаром може викликати її протест. Дитина особистісно залежить від родичів, які її виховують, це не сприяє формуванню її інтересів, самооцінки. У неї не розвивається вміння самостійно приймати рішення і нести свій тягар відповідальності за них.

Наступна група - це повні сім'ї. Вони набрали 35 балів - це означає, що вони зайняли вірну позицію у вихованні своєї дитини. Вона отримує достатню кількість уваги і турботи старших, але при цьому отримує можливість проявляти свою незалежність і дорослість.

І остання група, неповні сім'ї. Вони набрали менше 25 балів - це результат того, що вони мало приділяють уваги питанням виховання своєї дитини. Їх більше хвилюють власні проблеми.

Наступна методика, яка була нами проведена у тому ж самому ДНЗ полягає у визначені емоційної сфери у сім'ї.

Для цієї методики ми брали ті ж групи сімей, які були у попередній, для визначення емоційної атмосфери в сім'ї.

2.Методика «Виявлення емоційної атмосфери в сім'ї»

Мета: визначити рівень тривожності дітей.

Інструкція: батькам було доручено заповнити таблицю, як показник словесного прояву позитивних емоцій в сім'ї по відношенню до дитини.

Ця діагностика корисна при підготовці до тематичної консультації або до психолого-педагогічного консиліуму. Це пов'язано зі зміною положення дитини в сім'ї. «Раніше ти був маленький, а тепер великий! Я не буду сюсюкатись з тобою, як раніше!» - Такі висловлювання демонструє зміна емоційного сприйняття дитини в сім'ї, яке виражається в жестах, міміці, поглядах і, звичайно ж, в словах.

За результатами методики, перша група сімей (повних) - набрала 5 балів, що означає низький рівень тривожності у дітей.

Друга група (неповних) - набрала 16 балів, що свідчить про високий рівень тривожності дітей.

Третя група (де діти виховуються іншими членами родини) - набрала 10 балів, що свідчить про середній рівень тривожності у дітей.

І остання третя методика, яка була нами проведена, це:

3. Методика «Ваша дитина».

Мета: вивчення характеру дошкільників.

Інструкція: проводиться анкетування, батькам пропонуються питання, на які вони повинні відповісти.

За даною методикою у нас вийшли такі результати:

· Перша група ( повні) - у цих груп сімей діти більш відкриті для спілкування. В більшості випадків у батьків адекватна оцінка дітей та їх характеру.

· Друга група( неповні) - у більшості випадків діти, знову ж таки, відкриті для спілкування, але оцінка батьків у більшої половини сімей була неадекватною ( частіше завищеною, ніж заниженою).

· Третя група (де діти виховуються іншими членами родини) - в даній групі практично у всіх сім'ях діти більше закриті ніж у двох попередніх. Діти практично не діляться своїми враженнями із опікунами. Оцінка дітей є неадекватною.

2.2 Аналіз результатів дослідження

Отже, проаналізувавши усі три методики, ми дійшли висновку, що для дітей із порушеннями у розвитку найкращим є, коли сім'я повноцінна. Коли є наданий належний догляд та ставлення до дитини, але не акцентуючи на їхніх вадах. Потрібно, щоб батьки розуміли, що для повноцінного розвитку дитини потрібно прикладати максимум зусиль, щоб дитина відчувала себе такою ж, як і її однолітки. Старатись уникнути виділення її серед інших дітей, коли є така можливість. Так вона навчиться сама долати труднощі, завдяки цьому дитина буде краще розвиватись і прагнути знань.

У випадках коли ж сім'я є неповною , дітям ще важче. Якщо брати ці сім'ї, які ми досліджували, то у неповній сім'ї батько, або мати стараються надмірно забезпечити дитині спокій, акцентуючи при цьому на її неповноцінності, тим самим, підсвідомо заставляють думати дитину, що вона гірша за інших, не така як усі.

В третьому випадку ( коли дитину виховують опікуни), все дуже неоднозначно. У нашому випадку опікунами були переважно бабусі та дідусі. Вони стараються відгородити дитину від навколишнього впливу. У такому випадку діти із порушеннями у розвитку повністю замикаються у собі. Це може привести до негативних наслідків. Бабусям і дідусям, які виховують дітей з порушеннями у розвитку потрібно пояснити всі аспекти виховання такої дитини, що не потрібно акцентувати увагу на її недоліках, ставитись до неї, як до дитини з нормальним розвитком, по мірі можливості.

Висновки

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми показав, що правильне виховання сприяє інтелектуальному, творчому розвитку особистості. Мисленнєві здібності краще розвиваються там, де вчителі і батьки правильно організовують навчальну діяльність, сприяючи самостійному вирішенню творчих задач. Тому, інтелектуально - творчий розвиток особистості учнів є одним із найважливіших завдань взаємодії сім'ї і ДНЗ в організації навчально-виховного процесу.

2. Було виявлено проблему роботи з родиною на сучасному етапі - організація спільної діяльності батьків і дітей. Тому, одне з головних завдань педагогів - створити умови для розвитку нормальних відносин у родині, а це може бути досягнуто тільки при діяльності батьків і дітей, що може бути реалізована в різних формах погодженої виховної роботи вихователів та батьків. Цю істину повинні засвоїти не тільки вихователі, а й самі батьки.

3. Також було доведено , що взаємодія дошкільного навчального закладу та сім`ї є надзвичайно важливою. Власне, виховання дітей із порушеннями в розвитку є безумовно складним процесом. Тому, успішний розвиток дітей залежить від дружної та погодженої співпраці ДНЗ та сім'ї.

4. Були проведені методи дослідження взаємовідносин власне між батьками та дітьми, які допомогли батькам краще зрозуміти та пізнати своїх дітей. Були проведені такі методики:

1) «Міра турботи про дитину» - за допомогою цієї методики ми визначили ступінь прояву турботи батьків по відношенню до власної дитини.

2) «Виявлення емоційної атмосфери в сім'ї» - визначили рівень тривожності дітей у сімї.

3) «Ваша дитина» - за допомогою цієї методики нами було визначено, наскільки добре батьки знають свою дитину.

Література

1. Аркин Е.А. Ребёнок в дошкольные годы /Аркин Е.А.: под ред. А.В. Запорожца и В.В. Давыдова. - М.: Просвещение, 2001. - 360с.

2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошк.виховання.-2003.- № 1. - 130с.

3. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. кер. та заг. ред. О.Л. Кононко. - 3-тє вид., випр.. - К.: Світич, 2009. - 430с.

4. Білоусова В.О. Виховання культури поведінки / Білоусова В.О. - К.: Рад. школа, 2000. - 160с.

5. Богуш А.М. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі. Підручник для ВНЗ./ А.М.Богуш, Н.В. Гавриш. - К.: Видавничий дім «Слово», 2008. -408с.

6. Бондар В.І. Інтеграція дітей з обмеженими психофізичними можливостями в загальноосвітні заклади: за і проти // Дефектологія. - 2003. - №3. - С. 2-5.

7. Борисова З., Семернікова Р. Спадщину Марії Монтессорі - сучасним дошкільним закладам // Дошкільне виховання. - 1999. - №6. -180с.

Размещено на Allbest.ru