Групування як один із засобів підтримки обдарованих дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

державний ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ педагогічний УНІВЕРСИТЕТ»

гОРЛІВСЬКИЙ інститут іноземних мов

Кафедра педагогіки

ТА МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

КУРСОВА РОБОТА

Групування як один із засобів підтримки обдарованих дітей

Виконавець:

студент 413-а групи

факультету романо-германських мов

Маматченко Микита Анатолійович

Науковий керівник:

к. пед. н., доцент

Кокоріна Людмила Володимирівна

Артемівськ - 2015



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РОЗУМОВА ОБДАРОВАНІСТЬ, ЇЇ ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ

1.1 Становлення вчення про обдарованість

1.2 Види обдарованості

1.3 Складнощі психічного розвитку обдарованих дітей

1.4 Навчання обдарованих дітей

РОЗДІЛ 2. ГРУПУВАННЯ ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ПІДТРИМКИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

2.1 Сутність та історія групування

2.2 Види групування

2.3 Угрупування паралелей

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Серед найцікавіших і найзагадковіших явищ природи дитяча обдарованість займає одне з провідних місць. Проблеми її діагностики та розвитку хвилюють педагогів протягом багатьох сторіч. Інтерес до неї в даний час дуже високий, і це пояснюється суспільними потребами. І, насамперед, потребою суспільства в неординарній творчій особистості. Невизначеність сучасного навколишнього середовища вимагає не лише високої активності людини, але і його умінь, здатності нестандартного мислення і поведінки. І саме високо обдаровані люди здатні внести свій найбільший внесок у розвиток суспільства.

Спостереження, що свідчать про те, що розумові можливості людей нерівні, старе, як світ. Це не було секретом ні для науки, ні для буденної свідомості, що акумулює, за влучним висловом Гегеля, не тільки наукові теорії, а й всі забобони свого часу. І видатні люди давнини, і їх менш обізнані в науках сучасники добре розуміли, наскільки істотна різниця між видатним творцем (генієм) і простим смертним людиною. Також давно було помічено, що відмінності їх часто проявляються вже в дитинстві.

Тому раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей становить одну їх головних проблем вдосконалення системи освіти. Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, особливої ??уваги та керівництві. Але не слід забувати, що в силу особистісних особливостей такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки і мислення, вони більш сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини і зв'язки.

Слід пам'ятати також, що як би не був обдарований дитина, його потрібно вчити. Важливо привчити до посидючості, привчити трудитися, самостійно приймати рішення. Обдарований не терпить тиску, утисків, окриків, що може вилитися в проблему. У такої дитини важко виховувати терпіння, посидючість і ненав'язливість. Необхідна величезна завантаження дитини, з дошкільного віку його слід долучати до творчості, створювати обстановку для цього.

Для розвитку своїх талантів обдаровані діти повинні вільно розпоряджатися часом і простором, навчатися по розширеному навчальним планом і відчувати індивідуальну турботу і увагу з боку свого вчителя. Широкі часові рамки сприяють розвитку проблемно-пошукового аспекту. Тут важливо не те, що вивчати, а те, як вивчати. Якщо обдарованій дитині надана можливість не поспішати з виконанням завдання і не перескакувати з одного на інше, він щонайкраще пізнає таємницю зв'язку між явищами і навчиться застосовувати свої відкриття на практиці. Необмежені можливості аналізувати висловлені ідеї та пропозиції, глибоко вникати в суть проблем сприяють прояву природної допитливості і допитливості, розвитку аналітичного і критичного мислення.

Наступним етапом у вирішенні проблеми навчання інтелектуально обдарованих учнів будуть розглядатися форми організації навчання. Однією з форм організації навчально-виховного процесу в США є однорідне групування (Homogeneous grouping). Його значення було доведено експериментом Л. Холлінгворт (L. Hollingworth) в міських школах однорідного групування Нью-Йорка, а переваги були вміло сформульовані Hildreth, Brumbaugh і Wilson у звіті роботи середньої школи Хантер коледж (Hunter College Elementary School) для обдарованої дитини.

Для обдарованих учнів у США організуються спеціальні класи в загальноосвітній школі, в яких діти навчаються упродовж дня.

Кількість учнів в спецкласі менша, ніж в загальноосвітньому класі. Перед фахівцями ставиться завдання максимально диференціювати програму, щоб вона відповідала здібностям і потребам дітей, в усіх сферах знань.

Отже, в американській системі освіти накопичено значний досвід у галузі диференціації матеріалу, що вивчається за допомогою відповідних стратегій у побудові процесу навчання обдарованих дітей, що сприяють розвитку проблеми обдарованості і можуть застосовуватися при створенні спеціальних програм для таких дітей, а також різних форм організації навчально-виховного процесу обдарованих учнів, які являють собою групування учнів різними способами з метою досягнення певних цілей.

Сьогодні з'являється все більше статей, публікацій, так чи інакше зачіпають цю тему. Правда, вони всього лише крапля в морі психологічних проблем, що з'являються у вчителів і батьків обдарованих дітей у наш час.

Завдання:

- Розкрити поняття обдарованості;

- Показати складності психічного розвитку обдарованих дітей;

- Розглянути метод угрупування, як метод допомоги обдарованим дітям;

- Проаналізувати наукові праці стосовно угрупування;

Об'єкт дослідження: обдарованість.

Предмет дослідження: особливості угрупування, як допомога обдарованим дітям.



РОЗДІЛ 1. РОЗУМОВА ОБДАРОВАНІСТЬ, ЇЇ ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ

1.1 Становлення вчення про обдарованість

Обдарованість - значне порівняно з віковими нормами випередження в розумовому розвитку або винятковий розвиток спеціальних здібностей (музичних, художніх і ін.). Обдарованість дітей може бути встановлена ??і вивчена тільки в процесі навчання і виховання, в ході виконання дитиною тієї або іншої змістовної діяльності. Прояви розумової обдарованості у дитини пов'язані з надзвичайними можливостями дитячих років життя. Потрібно мати на увазі, що в ранні дошкільні роки стрімкий розумовий розвиток відбувається у всіх дітей, надаючи вирішальний внесок дитячих років у становлення інтелекту.

Основна трудність виявлення в пору дитинства ознак обдарованості полягає в тому, що в них непросто виділити власне індивідуальне, відносно не залежне від вікового. Так, спостережувана у дитини висока розумова активність, особлива готовність до напруги - це внутрішня умова розумового зростання. І не відомо, чи виявиться воно стійкою особливістю на подальших вікових етапах.

Творчі устремління дитини, продукування ним нових ходів думки також можуть бути віднесені до передвісників обдарованості, але це ще не факт, що вони отримають подальший розвиток. При цьому ранні прояви обдарованості ще не зумовлюють майбутніх можливостей людини: надзвичайно важко передбачати хід подальшого становлення обдарованої особистості.

Предметом гострих дискусій залишається питання про природу і передумовах обдарованості. Сучасні дослідження в цій області спрямовані на те, щоб за допомогою електрофізіологічних, психо-генетичних та інших методів розкрити співвідношення біологічного і соціального в природі обдарованості.

Обдаровані діти, що демонструють видатні здібності в якійсь одній області, іноді нічим не відрізняються від своїх однолітків у всіх інших відносинах. Однак, як правило, обдарованість охоплює широкий спектр індивідуально-психологічних особливостей (ходяче: «талановита людина талановита в усьому»). Більшості обдарованих дітей властиві особливі риси, які відрізняють їх від більшості однолітків. Як правило, їх відрізняє висока допитливість і дослідницька активність. Психофізіологічні дослідження показали, що у таких дітей підвищена біохімічна і електрична активність мозку.

Недолік інформації, яку можна засвоїти і переробити, такі діти сприймають болісно. Тому обмеження їх активності загрожує негативними реакціями невротичного характеру. Обдарованих дітей в ранньому віці відрізняє здатність простежувати причинно-наслідкові зв'язки і робити відповідні висновки; вони особливо захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем. Для них характерна швидша передача нейронної інформації, їх внутрішньомозкова система є більш розгалуженою, з великим числом нервових зв'язків. Обдаровані діти зазвичай мають відмінну пам'ять, яка заснована на ранньому оволодінні мовою і абстрактним мисленням. Їх відрізняє здатність класифікувати і категоризувати інформацію і досвід, вміння широко користуватися накопиченими знаннями.

Найчастіше увага до обдарованих дітей приваблює їх великий словниковий запас, що супроводжується складними синтаксичними конструкціями, а також уміння ставити питання. Багато обдаровані діти із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують слова, належні, на їхню думку, виражати їх власні поняття і уявні події, воліють гри, потребують активізації розумових здібностей.

Обдарованих дітей також відрізняє підвищена концентрація уваги на чому-небудь, наполегливість у досягненні результату в тій сфері, яка їм цікава. Однак властиве багатьом з них різноманітність інтересів іноді призводить до того, що вони починають кілька справ одночасно, а також беруться за дуже складні завдання. У них також є схильність до чітким схемами і класифікацій. Наприклад, вони можуть бути захоплені складанням яких-небудь таблиць історичних фактів, дат, виписуванням в різній послідовності привернули їхню увагу відомостей. Дуже важливо своєчасно вловити, не упустити риси відносної постійності індивідуальності у дітей, випереджальних в розумовому відношенні свій вік. Обдарованість дитини - це достатньо стійкі особливості саме індивідуальних проявів неабиякого, зростаючого з віком інтелекту.

1.2 Види обдарованості

Обдаровані діти надзвичайно сильно відрізняються один від одного за видами обдарованості. Існує декілька видів обдарованості:

Художня обдарованість.

Цей вид обдарованості підтримується і розвивається в спеціальних школах, гуртках, студіях. Він має на увазі високі досягнення у галузі художньої творчості і виконавської майстерності в музиці, живописі, скульптурі, акторські здібності. Одна з серйозних проблем полягає в тому, щоб в загальноосвітній школі визнавалися і мали повагу ці здібності. Ці діти приділяють багато часу, енергії вправам, досягненню майстерності в своїй області. У них залишається мало можливостей для успішного навчання, вони часто потребують індивідуальних програмах з шкільних предметів, у розумінні з боку вчителів і однолітків.

Загальна інтелектуальна і академічна обдарованість.

Головним є те, що діти з обдарованістю цього виду швидко опановують основними поняттями, легко запам'ятовують і зберігають інформацію. Високо розвинені здібності переробки інформації дозволяють їм досягати успіху в багатьох галузях знань.

Дещо інший характер має академічна обдарованість, яка виявляється в успішності навчання окремих навчальних предметів і є більш частою й вибірковою.

Ці діти можуть показати високі результати по легкості і швидкості просування в математиці або іноземній мові, фізиці або біології і іноді мати неважливу успішність з інших предметів, які сприймаються ними не так легко. Виражена вибірковість устремлінь у відносно вузькій області створює свої проблеми в школі і в сім'ї. Батьки та вчителі іноді незадоволені тим, що дитина не вчиться однаково добре з усіх предметів, відмовляються визнавати його обдарованість і не пробують знайти можливості для підтримки і розвитку спеціального обдарування.

Творча обдарованість.

Перш за все, тривають суперечки про саму необхідність виділення цього виду обдарованості. Суть розбіжностей полягає в наступному. Одні фахівці вважають, що творчість, креативність є невід'ємним елементом всіх видів обдарованості, які не можуть бути представлені окремо від творчого компонента. Так, А.М. Матюшкін наполягає на тому, що є лише один вид обдарованості - творча: якщо немає творчості, безглуздо говорити про обдарованість. Інші дослідники відстоюють правомірність існування творчої обдарованості як окремого, самостійного виду. Одна з точок зору така, що обдарованість породжується або здатністю продукувати, висувати нові ідеї, винаходити або ж здатністю блискуче виконувати, використовувати те, що вже створено.

Разом з тим дослідження показують, що діти з творчою спрямованістю нерідко володіють рядом поведінкових характеристик, які їх виділяють і які викликають зовсім не позитивні емоції у вчителів і навколишніх людей: відсутність уваги (прямування та шанування?) До умовностей і авторитетів; велика незалежність у судженнях; тонке почуття гумору; відсутність уваги до порядку і організації роботи; яскравий темперамент.

Соціальна обдарованість.

Це виняткова здатність встановлювати зрілі, конструктивні взаємини з іншими людьми. Соціальна обдарованість виступає як передумова високої успішності в декількох областях. Вона припускає здатності розуміти, любити, співпереживати, ладити з іншими, що дозволяє бути хорошим педагогом, психологом, соціальним працівником. Таким чином, поняття соціальної обдарованості охоплює широку область проявів, що характеризуються легкістю встановлення і високою якістю міжособистісних відносин. Ці особливості дозволяють бути лідером, тобто проявляти лідерську обдарованість, яку можна розглядати як один із проявів соціальної обдарованості. Існує безліч визначень лідерської обдарованості, в яких можна, тим не менш, виділити загальні риси: інтелект вище середнього; вміння приймати рішення; здатність мати справу з абстрактними поняттями, з плануванням майбутнього, з тимчасовими обмеженнями; відчуття цілі, напрями руху; гнучкість; приспосабливаемость; почуття відповідальності; впевненість у собі і знання себе; наполегливість; ентузіазм; уміння ясно висловлювати думки. Перераховані види обдарованості виявляються по-різному і зустрічають специфічні бар'єри на шляху свого розвитку в залежності від індивідуальних особливостей і своєрідності оточення дитини.

1.3 Складнощі психічного розвитку обдарованих дітей

Положення про гармонійний психічному розвитку обдарованих дітей неодноразово піддавалося перегляду протягом всієї історії психолого-педагогічного вивчення феномена дитячої обдарованості. Сучасні дослідження показують, що гармонійність у розвитку різних сторін психіки обдарованої людини є відносною рідкістю. Частіше можна зіткнутися з нерівномірністю, однобічністю розвитку, яка нерідко не тільки зберігається протягом усього життя обдарованої людини, але і поглиблюється, породжуючи у нього ряд психологічних проблем. На думку Ж.Ш. Тераси, обдаровані діти та підлітки часто страждають від так званої діссінхроніі в темпах розвитку інтелектуальної, афективної і моторної сфери; під «діссінхронія» розуміється ефект прискореного розвитку одного із психічних процесів у поєднанні з звичайним (відповідним віком) або навіть уповільненим розвитком іншого.

Для Ж.Ш. Тераси діссінхронія психічного розвитку - явище цілісне. При цьому він пропонує диференціювати два основних пов'язаних з діссінхронія аспекти:

1) інтернальний, тобто пов'язаний з гетерогенністю (неоднорідністю) темпів розвитку різних психічних процесів (інтелектуально-психомоторна чи інтелектуально-афективна діссінхронія), а також з нерівномірністю у розвитку окремого психічного процесу (наприклад, в інтелектуальному розвитку часто спостерігається діссінхронія між процесом оволодіння мовними засобами і здатністю до міркування);

2) екстернальний - відображає особливості взаємодії обдарованої дитини або підлітка з його соціальним оточенням (вчителями, батьками і родичами, іншими дітьми). Передбачається, що діссінхронія може виступати в якості причини неадаптивного поведінки обдарованої дитини чи підлітка в його взаєминах із середовищем. Особливості навчання можуть, як посилювати, так і послаблювати діссінхронія.

Поширений вид діссінхроніі пов'язаний із розходженням темпів розвитку інтелектуальних і комунікативних процесів. Відомо, що високий рівень інтелектуального розвитку не тільки не гарантує дитині (та й дорослому!) Успішність у спілкуванні з іншими людьми, але нерідко поєднується з великими утрудненнями у встановленні контакту та здійсненні комунікації, а саме в цьому і проявляється феномен інтелектуально-соціальної діссінхроніі. Хоча обдаровані діти і підлітки з труднощами в спілкуванні нерідко успішно взаємодіють з партнерами за допомогою Інтернету, слід віддавати собі звіт, що при цьому процеси спілкування зазнають суттєвих змін порівняно з традиційними формами спілкування. По-перше, змінюється зміст низки комунікативних цілей, і виключаються або модифікуються деякі складні комунікативні дії, що вимагають високого рівня розвитку соціально-перцептивних (перцепція: сприйняття; безпосереднє відображення об'єктивної дійсності органами почуттів), емоційних процесів (емпатії) і в цілому соціальної компетенції. По-друге, перетворюються способи практичної реалізації комунікативних цілей.

Інший поширений вид діссінхроніі викликаний нерівномірністю розвитку інтелектуальних і психомоторних процесів - останні відповідають за рухову активність людини. Наявність обдарованості в психомоторної сфері широко визнається, вона активно діагностується: викладачі і тренери здійснюють на її основі відбір перспективних дітей і підлітків для занять спортом, балетом, цирковим майстерністю і т.д. Досить добре відомо, навіть із побутових спостережень, що обдарованість в психомоторної сфері нерідко поєднується з недорозвиненням інтелектуальної сфери дитини, підлітка або дорослого. Багатогодинні заняття та тренування, дефіцит вільного часу, сильне фізичне стомлення талановитих спортсменів не сприяють розвитку їх інтелектуальних здібностей. Добре відомий і інший варіант: характеристикою інтелектуально обдарованих дітей занадто часто може служити затримка в розвитку психомоторних навичок, тобто м'язова скутість, незграбність, незручність і недостатньо швидка рухова реакція. Нерідкі випадки, коли найкращий «математик» класу або обдарований юний поет на уроках фізичної культури виявляються серед відстаючих учнів. Це викликає глузування, а то й переслідування з боку однокласників. Ранній досвід подібних конфліктів з однолітками негативним чином позначається на становленні та розвитку характеру обдарованих дітей та підлітків. Більше того, часто вони не вміють утвердитися в групі однолітків, недостатньо фізично розвинені для того, щоб постояти за себе в сутичках, їм не властива агресивність, так що вони уникають зіткнень. У результаті порівняно багато обдаровані діти та підлітки набувають репутацію боягузливих «маминих синків або дочок», що також не сприяє гармонійному розвитку їхнього характеру.

Досить поширеною різновидом інтелектуально-психомоторної діссінхроніі є погане володіння навичками письма дітьми, які проявляють обдарованість в інтелектуальній сфері. На думку ряду дослідників, це пов'язано з відмінностями в швидкості протікання інтелектуальних і психомоторних процесів у таких дітей. Будучи недостатньо сформованою, письмова мова входить в протиріччя з швидким темпом пізнавальної діяльності. Зусилля дитини, спрямовані на позбавлення від даного виду дисгармонії, можуть обернутися, з одного боку, різким зниженням темпу інтелектуальних дій, а з іншого боку, помітним погіршенням якості листи - нерозбірливістю, неакуратністю, численними описками і пропусками значущих елементів повідомлення.

Обдаровані діти перебувають у стані великого ризику соціальної ізоляції і відкидання з боку ровесників. Реальний рівень здібностей обдарованих дітей не розуміють оточуючими, і нормальний для такої дитини процес розвитку розглядається як аномальна непристосованість до життя в суспільстві. У таких дітей виникають труднощі в знаходженні близьких за духом друзів, з'являються проблеми участі в іграх однолітків, які їм не цікаві. Діти підлаштовуються під інших, хочуть здаватися такими, як усі. Вчителі дуже часто не розпізнають обдарованих учнів і негативно оцінюють їх здібності та досягнення. Складність положення посилюється тим, що самі діти усвідомлюють свою несхожість. Соціальна ізоляція - це не наслідок емоційних порушень, а результат умов, в яких виявляється дитина при відсутності групи, з якою він міг би спілкуватися.

1.4 Навчання обдарованих дітей

При виявленні дітей з неабиякими розумовими можливостями постає проблема: чому і як їх вчити, як сприяти їх оптимальному розвитку. Програми для обдарованих повинні відрізнятися від звичайних навчальних програм. Хотілося б, щоб навчання таких дітей відповідало їхнім головним потребам. Обдаровані діти володіють деякими загальними особливостями, які повинні враховувати навчальні програми для них. До таких загальних особливостей відносяться наступні.

Здатність швидко схоплювати сенс принципів, понять положень. Така особливість вимагає широти матеріалу для узагальнення.

Потреба зосереджуватися на зацікавили сторонах проблеми і прагнення розібратися в них. Ця потреба рідко задовольняється при традиційному навчанні, і їй треба дати реалізуватися в спеціальних навчальних програмах через самостійну роботу, завдання відкритого типу, розвиток необхідних пізнавальних умінь.

Здатність помічати, міркувати і висувати пояснення. Цілеспрямоване розвиток вищих пізнавальних процесів у спеціальних навчальних програмах піднімає ці здібності на якісно новий рівень і позбавляє від тягаря нескінченних повторень очевидного.

Стурбованість, тривожність у зв'язку зі своєю несхожістю на однолітків. Включення в навчальну програму афективного компонента дає можливість дитині краще зрозуміти себе і свої переживання і веде до прийняття себе та інших.

Існують різні стратегії навчання обдарованих дітей, які можуть бути втілені в різні форми. Для цього розробляються спеціальні навчальні програми. До основних стратегіям навчання дітей з високим розумовим потенціалом відносять прискорення і збагачення.

Питання темпу навчання є предметом давніх нескінченних суперечок. Багато підтримують прискорення, вказуючи на його ефективність для обдарованих учнів. Інші вважають, що установка на прискорення - це односторонній підхід до дітей з високим рівнем інтелекту, оскільки не враховуються їх потреба спілкування з однолітками, емоційний розвиток. Прискорення пов'язано зі зміною швидкості навчання, а не з змістовної його частиною. Коли рівень і швидкість навчання не відповідають потребам дитини, то завдається шкода як його пізнавальному, так і особистісному розвитку.

Заняття обдарованої дитини в звичайному класі за стандартною навчальній програмі схожі на той випадок, коли нормальної дитини поміщають в клас для дітей із затримкою розумового розвитку. Дитина в таких умовах починає пристосовуватися, він намагається бути схожим на своїх однокласників, і через якийсь час його поведінка буде схоже на поведінку всіх інших дітей у класі. Він почне підлаштовувати виконання завдань за якістю та кількістю під відповідні очікування вчителя. У неуважного, непідготовленого педагога така дитина може надовго затриматися в розвитку.

Але прискорення не є універсальною стратегією, необхідної всім обдарованим. Прискорення лише скорочує число років, що проводяться в школі.

Основні вимоги при включенні учнів у навчальні програми, побудовані з використанням прискорення, наступні:

1) учні повинні бути зацікавлені в прискоренні, демонструвати інтерес і підвищені здібності в тій сфері, де буде використовуватися прискорення;

2) діти повинні бути достатньо зрілими у соціально-емоційному плані;

3) необхідна згода батьків, але не обов'язково їх активну участь

Вважається, що прискорення - найкраща стратегія навчання дітей з математичними здібностями і обдарованістю до іноземних мов.

Існують деякі форми прискорення, наприклад, раннє вступ до школи. З одного боку, ранній прийом виявляє найбільш сприятливі сторони прискорення, з іншого - є можливості негативних наслідків, насамперед у відносинах з оточуючими та емоційному розвитку дітей. Ранній прийом до школи повинен бути старанно на основі комплексу показників, коли інтелектуальної готовності відповідає і особистісна зрілість дитини.

Можливо і прискорене проходження стандартної навчальної програми в рамках звичайного класу. Проявляється це в тому, що вчитель організовує індивідуалізацію навчання для декількох обдарованих дітей (доцільно на етапі початковій школі). Однак така форма найменш ефективна.

Заняття в іншому класі. Обдарована дитина може навчатися того чи іншого предмету з дітьми старшого віку. Наприклад, першокласник, який дуже добре читає, може з читання бути в другому, третьому, навіть четвертому класі. Ця форма може бути успішною тільки за умови, що в ній бере участь не одна дитина.

Також застосовна форма перекладу учнів через клас. Завдяки такому перекладу дитина опиняється в оточенні інтелектуально стимулюючих його однокласників. У цій формі прискорення немає соціально-емоційних проблем, дискомфорту і прогалин у навчанні.

Оптимальний результат ефективної форми прискорення досягається при одночасному відповідному зміні змісту навчальних програм і методів навчання. Тільки прискорення використовується рідко, частіше навчальні програми грунтуються на поєднанні двох основних стратегій - прискорення і збагачення. Зіставлення стратегій прискорення і збагачення можуть переходити одна в іншу в залежності від поставлених цілей і завдань. Але існує ряд недоліків у формах втілення цих стратегій. Обдарованість настільки індивідуальна і неповторна, що питання про оптимальні умови навчання кожної дитини має розглядатися окремо.



РОЗДІЛ 2. ГРУПУВАННЯ ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ПІДТРИМКИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

2.1 Сутність та історія групування

Групування - це розподіл дітей за групами відповідно до коефіцієнта розумової обдарованості й значна диференціація навчання, починаючи вже з початкових класів.

Якщо зробити невеликий екскурс в історію проблеми групування за здібностями (Ability grouping) - практики поділу учнів початкової та середньої школи на групи на основі рівня їх здібностей, то слід зазначити, що дискусія про можливість такого групування офіційно почалась у 1892 році експертами Асоціації національної освіти (The National Education Association). Їхнє об'єднання (комітет) складалось із десяти осіб під керівництвом Чарльза Эліота, президента Гарвардського університету. Комітет побачив необхідність створення інтелектуальних програм у школах для кваліфікованих робітників: передбачалось, що після цього тут краще готуватимуть учнів для навчання у ВНЗ.

Відбір дітей у групи в ХХ ст. став широко розповсюдженою практикою серед шкіл. Але з цього приводу досі тривають дискусії. Значна частина дискусій щодо можливості групування концентрується на негативних аспектах його впливу на дітей, але багато хто з педагогів вважає, що для обдарованих школярів групування корисне. Якщо групування за здібностями використовується належним чином, це може принести користь усім дітям, адже існують величезні відмінності між здібностями, інтересами, цілями, умовами розвитку дітей і таке інше. Тому було б доцільно дати дітям специфічну освіту, яка була б налаштована на їхні здібності й інтереси.

Існують твердження, що групування може слугувати способом розширення знань для всіх дітей. Багато вчених вважають, що кращий спосіб гарантування рівного доступу до знань - групувати учнів у різнорідних класах із навчальним планом і інструкцією.

Як зазначають американські вчені, в Нью-Йоркській державній школі два вчителі, які працювали за обдарованими програмами, вирішили розділити клас обдарованих і заповнити порожній простір основними дітьми. Учителі приділяли велику увагу сумісному і розділеному навчанню в класі і у кінці навчального року вони помітили позитивні ефекти: програма вплинула і на обдарованих і на звичайних дітей. Вони дійшли висновку, що діти мали можливість бути помічниками з предметів, у яких вони були сильні, а також отримувати допомогу в сферах, в яких вони потребували підтримки.

У дисертаційному дослідженні “Особливості навчання обдарованих дітей у початковій школі США” О. Столбова наголошує на висновку американських фахівців, що найбільший ефект будь-яких занять спостерігається в період росту мозку, тобто до 7,5 років. Потім спостерігається різке зниження. Встановлено, що якщо до 7 років не обтяжувати дитину навчанням, то в школі, ВНЗ, та і в подальшому житті вона зазнаватиме певних труднощів. Таким чином, фахівці рекомендують починати навчання якомога раніше. В Америці дуже піклуються про те, щоб діти якомога раніше ступили на шлях навчання: дошкільна і початкова освіта дуже популярні.

Дослідники стверджують, що втрачені в дитинстві можливості надолужити неможливо. Дані свідчать про надзвичайну роль застосування в процесі роботи з обдарованими дітьми таких видів прискорення навчання як “відвідування дитячого садка з раннього дошкільного віку”, “ранній вступ до першого класу школи” тощо. В науковій літературі поняття “клас пропуск” (Grade Skipping), трактується як такий, що являє собою практику переведення дитини до класу, пропускаючи один чи декілька. Процедура переведення дитини “через клас” може здійснюватися у будь-який час упродовж навчального року, але найчастіше цей процес відбувається на самому початку навчального року. Це означає, що дитина, яка в даний у першому класі може бути переведена в другий клас впродовж навчального року, але це характерніше для дитини, яка наприклад закінчила перший клас, а потім була переведена в третій клас, на початку навчального року. Аналіз наукових праць свідчить, що застосування прискорення як однієї з провідних стратегій в організації навчання обдарованих учнів дозволяє інтенсивно, поглиблено оволодіти змістом освіти за спеціальними програмами. У зв'язку з цим прискорення сприяє збереженню часу на підготовку до кар'єрного зростання шляхом раннього вступу до школи або перестрибування через клас. Важливою стратегією в побудові процесу навчання виступає збагачення навчання. На думку вчених М. Ханді (Handy) та А. Ліндстрома (Lindstrom), термін збагачення має на увазі забезпечення додатковою роботою на уроці обдарованого учня тим же вчителем у тій самій класній кімнаті. Це значення, в якому даний термін більш широко використовується. Проте певні шкільні системи, в яких є спеціальні класи для обдарованих дітей, звертаються до спеціальної навчання, запропонованої для цього спеціального класу - це “збагачення навчального плану”.

Ю. Клименюк визначає умови, які використовують при збагаченому навчанні в роботі з класами, де навчаються діти з різними здібностями: якісно насичена програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно обирати навчальний матеріал, методи навчання.

За Л. Поповою, програми збагачення, орієнтовані на додатковий матеріал і більш складний зміст, спрямовані на збільшення знань у конкретній сфері та на розвиток розумових операцій.

Вважається, що виділення стратегій прискорення, поглиблення, збагачення навчальних програм, а також проблемності навчання та впровадження їх у навчально-виховний процес сприяє конкретизації роботи з обдарованими дітьми, які є елітою для країни, що заслуговує на більш детальне їх вивчення та запозичення.

Важливе місце у вирішенні проблеми навчання інтелектуально обдарованих учнів посідають форми організації навчання. Однією з форм організації навчально-виховного процесу в США є однорідне групування (Homogeneous grouping). Його значення було доведено експериментом Л. Холлінгворт (L. Hollingworth) в міських школах однорідного групування Нью-Йорка.

Для обдарованих учнів у США організуються спеціальні класи в загальноосвітній школі, в яких діти навчаються упродовж дня. Кількість учнів в спецкласі менша, ніж в загальноосвітньому класі. Перед фахівцями ставиться завдання максимально диференціювати програму, щоб вона відповідала здібностям і потребам дітей, в усіх сферах знань. При навчанні обдарованих дітей в спецкласі для диференціації змісту необхідним є прискорення проходження матеріалу програми (“гнучкий темп”) та “ущільнення” навчальної пограми в рамках індивідуального підходу в навчанні.

Також, на думку педагогів, позитивним є і те, що обдарованим дітям йде на користь постійне перегрупування за результатами досягнень з різних предметів в середині класу та поза його межами. Слід також відмітити, що така форма організації навчального процесу як кластеризація стимулює й досягнення решти учнів класу. Американські педагоги експериментально встановили, що не лише інтелектуальні й творчі здібності, а й лідерські навички можуть бути розвинені та вдосконалені шляхом виховання в сім'ї за допомогою різних навчальних програм.

Отже, в американській системі освіти накопичено значний досвід у галузі диференціації матеріалу, що вивчається за допомогою відповідних стратегій у побудові процесу навчання обдарованих дітей, що сприяють розвитку проблеми обдарованості і можуть застосовуватися при створенні спеціальних програм для таких дітей, а також різних форм організації навчально-виховного процесу обдарованих учнів, які являють собою групування учнів різними способами з метою досягнення певних цілей.

2.2 Види групування

В наш час широко використовується угруповання обдарованих дітей. Серед них особливо виділяється угруповання обдарованих дітей на повний день за спеціальною збагаченою або програмою для обдарованих дітей. Як показали дослідження Джеймса і Чен- Лін Кулик, у дітей підвищується інтерес до предмета, з якого вони згруповані, а також спостерігається значне посилення академічних досягнень учнів у всіх областях.

Можливість угруповання дітей використовується приблизно в 90% елементарних шкіл і дитячих садків, оскільки більшість вихователів бачать користь від такого угрупування дітей. Мета-аналіз груп для обдарованих дітей показав, що корисність такого групування дітей саме по собі, без відповідних змін навчального плану, призводить або до дуже малу користь або до відсутності такої користі зовсім. Але результати бувають позитивними, коли програма буває належним чином посилена. Виявлено, що найбільшу користь отримують обдаровані діти при навчанні в групах за прискореною програмою: вони обганяють своїх однолітків на рік, згідно з результатами тестів. При навчанні дітей в групах по збагаченим програмам вони обганяють дітей, що навчаються за звичайними програмами, на чотири - п'ять місяців.

У різних штатах Америки найбільш часто зустрічається кластерна угруповання в гетерогенному класі (cluster grouping within heterogeneous classrooms), яка застосовується не тільки для обдарованих дітей, а для тих дітей, які мають великі досягнення в якійсь області. Діти утворюють невеликі групи або кластери в одній навчальній кімнаті і працюють разом над яким-небудь проектом або предметом, наприклад таким, як математика, читання. Кластери можуть складатися з дітей як з однієї вікової групи, так і з різних вікових груп дітей. Кластери можуть бути як тимчасовими, так і постійними. Тимчасові кластери часто створюються за інтересами дітей, це так би мовити тимчасова група дітей, яка займає раз на тиждень, що цікавить її проблемою під керівництвом вчителя або батька, який працює в даній області. Постійний кластер включає всіх обдарованих дітей з однієї паралелі. Приміром, у початковій школі є 100 першокласників, по 25 в кожному класі, із них сім школярів ідентифіковані як обдаровані діти. Але у зв'язку з обмеженістю бюджету в школі немає кваліфікованого фахівця і спеціальної програми для даних школярів. Єдиним способом допомогти даним дітям є об'єднати їх в одну кластер групу. У таку групу може потрапити і обдарована дитина з дитячого саду. Дослідження ясно доводять те, обдарованим дітям вкрай необхідно хоча б частину дня перебувати з іншими обдарованими дітьми. Тоді вони здатні вдосконалюватися у навчальній діяльності, можуть дружити один з одним, і найімовірніше не відчуватимуть себе ізольованими. Дж. Кулик вказала, що при такому варіанті угруповання обдарованих дітей також характерно значне посилення академічних досягнень дітей, схоже за розмірами на ефект від використання угруповання дітей на повний день. В даний час в США існує досить насторожуюча тенденція в багатьох штатах, спрямована проти застосування освітніх програм для обдарованих дітей на користь навчання дітей в гетерогенної навчальному середовищі. З'явилося багато досліджень, які говорять про марність формування груп обдарованих дітей відповідно до їх здібностей. Однак роботи дослідників С.Аллана, Дж. Фельдьюсена, Е. Фідлера, Р. Ланге і С. Віннебренер, К.Роджерса та ін. Відзначають очевидну користь від формування таких груп дітей, оскільки саме в кластер - групах забезпечується найбільш продуктивна ситуація для навчання . Від приміщення у такій кластер виграють не тільки самі обдаровані діти, але й ті діти, які мають рівень середній або нижче середнього, вважає М.Джентрі. Зазвичай такий кластер являє собою групу з трьох - шести дітей, визначених як обдаровані діти, це становить, як правило, 5% від кращих дітей у групі. Вчити таких дітей має право викладач, який має спеціальну підготовку для роботи з обдарованими дітьми. Якщо в класі є більш ніж у шість обдарованих дітей, то формуються два або більше кластерів. Кластер - угруповання є ефективним доповненням до освітній програмі для обдарованих дітей, оскільки, з одного боку, обдарованим дітям необхідно бути в групі з подібними собі дітьми, а з іншого боку, це створює зручність для вчителя при плануванні та організації ефективної роботи з такою групою дітей .

Часто таких вчителів, які працюють з кластер - групами, називають «загальношкільними фахівцем зі збагачення», замість загальноприйнятої назви «координатора роботи за програмою для обдарованих дітей», на знак визнання того факту, що багато дітей отримують безсумнівну користь від збагачення при навчанні в кластер - групах. Дж.Смути розробила певні принципи для організації груп з метою навчання обдарованих малюків: забезпечення різноманітності: дитина має право вибору дітей, з якими він бажає навчатися в залежності від інтересів, рівня складності завдань, мотивації; вибір предмета навчання; створення в групах певних правил; індивідуальна оцінка дітей: портфоліо, оцінювання тестів, малюнків, твори дитини і т. д. повинні бути спрямовані на індивідуальне навчання дитини в групі; вміння вихователями стиснути навчальну програму: є два види ущільнення - такий, коли діти в групі вибирають види діяльності, не пов'язані з їх вивченням в групі, і другий - розробка теми, пов'язана з матеріалом, досліджуваним в групі; включення творчого мислення. Діти, які навчаються в таких угрупованнях, обганяли на два - три місяці дітей, що не були згруповані. Р. Славін стверджує, що навіть нездатні діти отримують вигоду від такого угрупування. У цьому зв'язку, критики угруповань дітей ратують за кооперативне навчання обдарованих дітей у гетерогенних групах. Основним мотивом таких посилів є ідея того, що обдаровані діти можуть служити ефективними зразками для наслідування тим дітям, які не настільки обдаровані, але прагнуть наслідувати обдарованим дітям.

Деякі обдаровані діти домінують у таких угрупованнях і проявляють активність; інші ж стають пасивними, оскільки їм буває нудно. Угруповання дітей для прискорення навчального плану (accelerated groupings) є найбільш ефективною для обдарованих дітей. Л.Терман вважав, що обдаровані діти повинні мати можливість пропустити кілька класів і вступити до коледжу в 16 років. Він виступав проти більш радикального пропуску класів дитиною, побоюючись за його негативні соціальні наслідки. Як відомо, «терміти», пропускають класи, надалі досягли значних висот у своїй кар'єрі.

Як уже згадувалося вище, Джемс і Чен-Лі Кулик, проводячи мета- аналіз, вказали, що обдаровані студенти, які були поміщені в групи з прискореним навчанням, перевершили інших обдарованих дітей на рік. Цей факт відзначають Л.Броді, К.Бенбоу і інші дослідники. Однак акселерація в навчанні обдарованих дітей має свої проблеми, основна їх з яких полягає в тому, що обдарована дитина може бути поміщений в групу з дітьми, переважаючими його у фізичному розвитку, а також з дітьми, які сильно відрізнятимуться від нього в соціальному і емоційному плані. Через це в дитячих дошкільних установах так бояться прискорення, воліючи йому збагачені програми, стверджують В. Сазен, Е. Джоунс, І. Фіскус.

Прискорення також засновано на припущенні, що обдаровані діти нічим не відрізняються, а просто «швидше» своїх однолітків. Багато досліджень показали позитивний ефект від прискорення на перших роках навчання дитини, хоча глибоко обдарованим дітям показано більш радикальне прискорення, як отримав широкий розголос в Америці випадок з Майклом Керні, який навчався в коледжі у віці від 6 до 10 років.

Якщо глибоко обдарована дитина з більшою ймовірністю думає в якісно інакше, ніж діти старших від нього, то розміщення 6-річного вундеркінда з 12 - річного обдарованими дітьми не зможе виконати передбачувану мета такої угруповання. Ряд дослідників у цьому зв'язку вказують на важливість оцінки дитини для прискорення не тільки з точки зору його академічних успіхів, а більшою мірою з точки зору соціальної та емоційної зрілості дитини, а також його відносини до прискореного навчання. Академічна акселерація це процес, який включає в себе багато практик. Так, А.Пассов, Дж. Голдберг і Е. Танненбаум визначили вісім варіантів прискорення, Дж. Галлахер сьомій, Дж. Девіс і С.Рім дев'ять варіантів прискорення, серед яких найбільш співвідносяться дітьми дошкільного віку дві практики: раннє вступ в перший клас і «перестрибування» через клас (grade skipping). К. Роджерс виявив істотні вигоди від використання п'яти з шести конкретних форм прискорення в малих групах, частина з яких також використовується в роботі з обдарованими дітьми дошкільного віку - стиснення навчальних програм (Curriculum Compacting), прискорення по предмету (subject acceleration), неградуйований класні кімнати (non-graded classroom).

Крос-угруповання по конкретних предметів або неградуйовані класні кімнати (Cross-grade grouping or nongraded classrooms) часто використовується в початковій школі при навчанні учнів читання та математики. Дослідження Р.Славіна показали, що значних успіхів при такій практиці досягають не тільки обдаровані і талановиті діти, а й діти з будь-яким рівнем підготовки. К.Рождерс, кажучи про вигоди від використання неградуйований класних кімнат, підкреслював, що в даному випадку обдаровані школярі працюватимуть у своєму власному темпі з кожного предмета.

«Висувні класи» (pull-out classes) містять лише обдарованих дітей, які зазвичай зустрічаються один або два рази на тиждень і навчаються кваліфікованими вчителями за спеціальною програмою. Ці програми надають можливості для розширення навчальної програми, а також можливість взаємодіяти з іншими обдарованими дітьми. Часто в таких класах все обертається навколо особливих тем, які розглядаються з різних боків, потім розробляються різноманітні прожекти, в які включається весь клас. У таких класах спеціальні потреби обдарованих дітей можуть бути забезпечені. Деякі діти, які мовчазні в школі, потрапляючи в таку «кімнату для винаходів» стають балакучими, бо вони потрапляють в середовище, де вони не відчувають себе безглуздими і де їх розуміє вчитель і інші діти. Обдаровані діти відчувають необхідність передавати інформацію, якою вони володіють, точно так само як і отримувати її від інших обдарованих дітей. У цьому сенсі, такі класи з програмою «pull-out» дають обдарованим дітям багато більше, ніж просто програми збагачення (enrichment program), які покликані допомагати обдарованим дітям. До того ж, у класи з «pull-out» програмою часто мають можливість потрапити обдаровані діти, які в силу недосконалості методів ідентифікації обдарованості, з тієї чи іншої причини не змогли подолати бар'єр по включенню їх в програму навчання обдарованих дітей.

Автономні класи (self-contained gifted classrooms) для обдарованих дітей це класи, в яких до дітей пред'являються подібні академічні вимоги. У таких класах можуть навчатися всі обдаровані діти однієї школи або обдаровані діти шкільного округу. Якщо в школі є обмежена кількість обдарованих дітей, то такий клас може утримувати дітей з різних класів. Ван Тассел- Баска і інші дослідники припускають, що існуючі в США різні угруповання обдарованих дітей (кластер - угруповання, автономні класи та ін.) Можуть бути більш руйнівними для обдарованих дітей, ніж втрата можливості вчитися з дітьми подібного інтелектуального розвитку. Основне занепокоєння дослідників викликають академічні наслідки цих варіантів угруповання, такі як зниження успіхів в математиці і читанні. Як ми зазначали вище, дослідження, проведені Джеймсом і Чен- Лі Кулик показують, що значне посилення академічних досягнень школярів та підвищення їх зацікавленого ставлення до предметів відбувається саме тоді, коли обдаровані діти згруповані і знаходяться повний робочий день на навчанні за спеціальною програмою. К. Роджерс також підкреслював, що великі академічні успіхи будуть у тих обдарованих дітей, які будуть працювати в своєму власному темпі з кожного предмета протягом повного робочого дня. Протилежну точку зору висувають Дж.Окс і П.Джорж, які вважають, що проблеми відділення обдарованих учнів від однолітків внаслідок навчання повний робочий день за спеціальними програмами позбавить їх можливості соціалізації в суспільстві; дана проблема повинна вирішуватися шляхом подальших досліджень.

Отже, в американській системі освіти накопичено значний досвід у галузі диференціації матеріалу, що вивчається за допомогою відповідних стратегій у побудові процесу навчання обдарованих дітей, що сприяють розвитку проблеми обдарованості і можуть застосовуватися при створенні спеціальних програм для таких дітей, а також різних форм організації навчально-виховного процесу обдарованих учнів, які являють собою групування учнів різними способами з метою досягнення певних цілей.

2.3 Угрупування паралелей

Найбільш сприятливі можливості для навчання обдарованих дітей надають наступні форми навчання. Диференціація паралелей. У школі передбачається кілька класів всередині паралелей для дітей з різним видом здібностей. Ця форма навчання є перспективною починаючи зі старшого підліткового віку (з 9-го класу) і особливо актуальна для тих обдарованих дітей, у яких до кінця підліткового віку сформувався стійкий інтерес до певної галузі знання.

Дана форма навчання досить широко поширена в школах великих російських міст і має різновид, при якій паралель старшої школи включає спеціалізовані (наприклад, хіміко-біологічний, гуманітарний і фізико-математичний) класи для більш-здібних учнів і звичайний неспеціалізований клас (або класи). Диференціація освітнього процесу на основі спеціалізації навчання обдарованих школярів (поглибленого проходження навчальних предметів) передбачає використання різних типів змісту і методів роботи, врахування вимог індивідуального підходу з орієнтацією на майбутній професійний вибір.

Перегрупування паралелей. Школярі одного віку розподіляються для занять з кожного навчального предмету в групи, що враховують їх подібні можливості. Один і той же дитина може займатися якими-небудь предметами (наприклад, математикою і фізикою) в «просунутої групі», а іншими (наприклад, гуманітарними) - у звичайній. Це передбачає, що у всіх паралелях заняття з однаковим предметів йдуть в один і той же час і для кожного предмета учні групуються по-новому. Ця форма навчання виявляється корисною для учнів всіх рівнів, в чому і полягає її особливе гідність. Так, у обдарованих дітей зростають академічні успіхи, поліпшується ставлення до шкільних дисциплін, підвищується самооцінка. У решти дітей також спостерігається зростання академічних досягнень, хоча і менш виражений, ніж у обдарованих. Крім того, у них зростає інтерес до навчання. Включеність дітей в різні колективи, як однорідні, так і різнорідні, забезпечує максимально широке коло спілкування, що позначається сприятливим чином на ході процесу соціалізації як обдарованих дітей, так і всіх інших учнів школи.

Складність цього виду навчання полягає в організаційних аспектах, зокрема в необхідності достатньої кількості вчителів та шкільних приміщень. Якщо все паралелі одночасно займаються фізикою, хімією і біологією, то це означає, що школа повинна розташовувати такою ж кількістю вчителів і класів, де можна проводити відповідні заняття.

Виділення групи обдарованих учнів з паралелі. Передбачається об'єднання в групу 5-8 найбільш успішних у кожній паралелі школярів, яка поміщається в один з класів, де окрім них знаходяться ще близько 20 учнів. З цим класом зазвичай працює спеціально підготовлений вчитель, який дає групі обдарованих ускладнену і збагачену програму. Навчання основної частини класу і групи обдарованих ведеться паралельно, що передбачає різні завдання. Ця форма навчання надає позитивний вплив в першу чергу на академічні результати групи обдарованих дітей.

Поперемінне навчання. Ця форма навчання передбачає угруповання дітей різного віку, проте не на всі навчальний час, а тільки на його частину, що дає обдарованим дітям можливість для спілкування з однолітками і дозволяє їм знаходити рівних собі в академічному щодо дітей та відповідний зміст освіти. При цій формі здібні учні мають можливість брати участь протягом частини навчального дня в заняттях старшокласників. Найбільш природний варіант полягає в тому, що обдаровані діти мають можливість займатися зі старшими школярами тим предметом, за яким вони найбільше встигають, займаючись усіма іншими предметами зі своїми однолітками. В останній рік або кілька років обдаровані діти повинні отримати можливість доступу до занять з обраним ними предметів на університетському рівні.

Дана форма навчання надає позитивний вплив на академічну успішність, а також соціальні навички і самооцінку обдарованих дітей, оскільки вона враховує таку особливість розвитку обдарованих дітей, як діссінхронія (нерівномірність розвитку). Відповідно диференціація навчання здійснюється не глобально, а лише в деякій обраної предметної області. Складність проблеми полягає в реалізації цієї форми навчання в умовах школи. Якщо мова йде про заняття одного-двох учнів по одному-двох предметів, спеціальних організаційних питань не виникає. Якщо ж ця форма застосовується систематично, то виникає необхідність координації індивідуальних розкладів учнів. Ця форма навчання може бути рекомендована для невеликих приватних шкіл, що спеціалізуються на роботі з обдарованими дітьми.