Релаксопедичні методи навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Повідомлення

На тему: «Релаксопедичні методи навчання»

Підготувала: студентка групи Філ 21-а

Гудим Юлія

Хмельницький-2016

Термін релаксація (від лат. relaxation -- послаблення, відпочинок) у фізіології означає зниження тонусу скелетної мускулатури. Безпосередньо з навчальною метою уперше в 1965 році Є. Г. Рейдер та С. С. Лібіх використали м'язову релаксацію й аутогенне тренування і прийшли до висновку, що існує вплив фазових станів, викликаних аутогенним тренуванням або релаксацією, на процеси запам'ятовування словесної інформації [4, с. 106-113].

У 1966 році в Пермському педагогічному інституті розпочала роботу лабораторія з вивчення проблем навіювання в педагогічному процесі під керівництвом І. Є. Шварца. І. Е. Шварц визначає релаксопедію як «один з видів педагогічного впливу, в якому стан релаксації є основою для наступного сугестивного впливу в навчальних і виховних цілях» [7, c. 306]. Тим самим терміном «релаксопедія» автор підкреслює зв'язок сугестивно-педагогічного впливу з релаксацією.

Релаксопедія певним чином стала відповіддю на проблеми, які породила гіпнопедія, яку нерідко звинувачували у перетворенні піддослідних учнів і студентів в пасивну особистість, у несанкціонованому вторгненні в підсвідомість, у непомірності завищення собівартості навчального процесу. Тому релаксопедія, в основному керуючись тими ж цілями, що й гіпнопедія, ставить завдання насамперед вирішити ті проблеми, які стримують розвиток гіпнопедичного навчання.

У релаксопедії кожне заняття складається із двох етапів: на першому етапі реалізується психорегулююче тренування, у процесі якого досягається автогенна релаксація; на другому етапі відбувається навіювання формул, спрямованих на розв'язання дидактичних або виховних задач [6].

У пошуках шляхів реалізації поставлених цілей та визначених завдань релаксопедія спирається на основні принципи і закономірності релаксопедичного навчання. До останніх релаксопедичного навчання у вищій школі можна віднести наступні принципи і закономірності [6].

Принцип прогресивної м'язової релаксації й аутогенного тренування. Прогресивна м'язова релаксація й аутогенне тренування які є наслідком психічної саморегуляції, формують у релаксопедичній системі основу для засвоєння значних обсягів навчальної інформації, стимулюючи увагу й поліпшуючи її показники. Після регулярних релаксопедичних занять студент, як правило, поступово переходить від стихійної її концентрації до цілеспрямованого регулювання й управління нею. Саморегуляція має значний вплив на відновні процеси, на основі яких зроблено висновок про те, що засвоєння навчальної інформації в стані релаксації не викликає ознак втоми чи перенапруження, а, навпаки, підвищує працездатність і самопочуття студентів.

Принцип активної і цілеспрямованої участі студента у процесі релаксопедичного навчання. Обумовлюється він тим, що в основі будь-якої релаксопедичної діяльності лежить психічна саморегуляція. Без бажання самовдосконалюватися, активної праці над психічною саморегуляцією, самостійного формування відповідних установок усі засоби релаксопедії певним чином втрачають свій сенс. Для релаксопедії, на відміну від гіпнопедії, не є важливою визначеність інформації релаксопеда напередодні релаксопедичного сеансу. Немає необхідності точно вказувати час початку релаксопедичного сеансу.

Принцип цілеспрямованого використання синергізму свідомих та парасвідомих процесів під час релаксопедичного впливу на особистість. Доведено, що в процесі психічної саморегуляції активізуються всі психічні процеси, закладені в емоційно-вольовій, мотиваційній та інтелектуальній сферах. Різнобічно впливаючи на психічну діяльність людини, психічна саморегуляція сприяє активному впливові на резервні можливості організму. Насамперед, за рахунок використання резервів неусвідомленої сфери психіки вдається досягнути узгоджених взаємовідношень усвідомлюваних і неусвідомлюваних компонентів, що позитивно впливає на навчальну діяльність студента. Таким чином, установки та навчальна інформація, які введені в стані релаксації, реалізуючись у практичній діяльності, переломлюються через сферу свідомості. Тоді синергетичні відносини сфер свідомого і несвідомого стають необхідною умовою високопродуктивної творчої діяльності особистості.

Принцип ненапруженого, легкого, радісного навчання. Напруженість тут пояснюється станом фізичної розслабленості під час релаксопедичних сеансів, легкість -- відсутністю втоми, враженням відпочинку. Радість -- наслідок відчуття власних мнемічних можливостей. Засвоєний на релаксопедичних заняттях навчальний матеріал вимагає своєї активізації на вищих рівнях -- реконструктивному і творчому. Тому важливими є активізуючі засоби традиційної системи навчання, а це вже потребує певної опори на відповідні принципи останньої.

Особливо важливим для релаксопедії є принцип самостійності та активності студентів у навчанні, оскільки кожному з них потрібно навчитися самостійно виробляти в собі певний психофізіологічний стан.

Принцип протипоказання людям із психічними захворюваннями. Релаксопедія як ні один з інших напрямів сугестопедагогіки повинна зважити на стан здоров'я не тільки студента, а й педагога, оскільки релаксопедичні заняття протипоказані людям із психічними захворюваннями.

Розглянемо головні засоби, методи та прийоми релаксопедії. Засоби релаксопедичного навчання діляться на психологічні, дидактичні та виховні.

Психологічні засоби вимагають серйозної підготовки педагога-релаксопеда часто під керівництвом досвідчених психотерапевтів. Особливу вагу тут має вміння викладача допомогти своїм підопічним увійти в стан релаксації, оволодіти технікою аутотренінгу, вміти визначити ступінь навіювання. Необхідно виробляти у собі навички переборення казуїстичних випадків, коли той чи інший студент несподіваною поведінкою може загрожувати зривом усього релаксопедичного заняття.

Дидактичні засоби релаксопедичного навчання в окремих випадках вимагають певної глобалізації репродуктивного матеріалу кількох навчальних тем. У ході такої глобалізації, як правило, враховується тематичне опитування та особливості тієї чи іншої навчальної дисципліни.

Виховні заходи передбачають підбір індивідуальних формул навіювання з метою викорінення шкідливих звичок у студентів, переборення негативізму в їхній поведінці, дотримання здорового способу життя.

Засобом, який допомагає студентам глибше зануритися в стан релаксації, є функціональна музика, яка, як правило, повинна відповідати структурі та цілям психорегулюючого тренування. Інструментовка її, темп, лад, регістр мають визначатися завданнями релаксопедичного сеансу.

Методи та прийоми релаксопедії відрізняються від гіпнопедії своїм різноманіттям. В лабораторії І. Є. Шварца розроблено релаксопедичний метод навчання. Проведені дослідження засвідчили, що найкращий навчальний ефект забезпечується в стані чотириелементного психорегулюючого тренування: фізичне і психічне розслаблення, відчуття важкості й теплоти у правій руці.

Після цього основна частина заняття (60-65 хвилин) відводиться на засвоєння нового навчального матеріалу. Кожна інформаційна одиниця повторюється тричі у різному інтонаційному оформленні. Спочатку із запитальною інтонацією, потім -- з м'якою, ліричною, а після цього -- з імперативною. Велике значення має промовлення студентами слів пошепки. Останні 5-10 хвилин релаксопедичного зайняття займає вивід їх із стану релаксації та вправи, які активізують засвоєний навчальний матеріал.

Б. М. Чарний практикував проведення частини релаксопедичного заняття з відкритими очима: спочатку студенти виробляли стан релаксації із закритими очима, отримували установки на міцне запам'ятовування навчальної інформації. Після цього вводилася така формула : «Я буду рахувати до трьох. На рахунок «три» ви відкриєте очі. Уся увага на дошку (або екран). Запам'ятовуємо усе, що там записано або намальовано. Повторюємо: «У мене відмінна пам'ять. Легко запам'ятовую. Я зосереджуюсь на запам'ятовуванні» [5 - С. 89-97].

Студенти розплющували очі, викладач послідовно коментував усю записану інформацію, повторюючи кожну 2-3 рази. Після цього студенти знову заплющували очі, отримуючи установки на активне застосування матеріалу упродовж повторення і під час здачі екзамену. Після цього проводився вихід із стану релаксації.

Упродовж експериментального пошуку апробувалися такі варіанти методів психічної саморегуляції з відкритими очима:

1) психічна саморегуляція за умови, коли очі розплющені й погляд упродовж усього сеансу фіксується на одній точці;

2) психічна саморегуляція з відкритими очима за умови впливу словесних формул, які створюють уяву одноманітного руху;

3) психічна саморегуляція з відкритими очима за умови стимулювання одноманітного руху всіма студентами групи.

Найсприйнятливішим виявився останній варіант. Для оволодіння цією методикою підготовчі заняття зі студентами починаються з розповіді про сутність і можливості саморегуляції. Завдання такого заняття - пробудити бажання займатися психічною саморегуляцією з метою поліпшити свої навчальні досягнення.

У наступні дні проводиться 2-3 сеанси психічної саморегуляції із закритими очима за традиційною чотириелементною методикою: фізичний і психічний спокій, права рука важка і гаряча.

Після цього можна переходити до засвоєння нового варіанту психічної саморегуляції. Розпочинати його потрібно з перевірки навіюваності студентів. релаксація м'язовий аутогенний синергізм

Головна особливість цієї методики полягає в тому, що тут прямі формули розслабленості, важкості й тепла замінюються образними уявленнями з підкріпленням монотонного руху. У цілому забезпечується занурення студентів у заданий стан в умовах, коли очі відкриті. Це розкриває нові можливості для розв'язання педагогічних завдань. Студенти бачать один одного і викладача, бачать наочні посібники, читають пропоновану інформацію на дошці чи екрані (дисплеї) і при цьому перебувають у стані релаксації. Такі заняття успішно проходять тоді, коли студенти навчаються з бажанням і вірою в успіх, що так потрібно для вимог, які визначаються вимогами європейських освітянських стандартів, закладених в ECTS.

Необхідно підкреслити, що навчальний матеріал, введений у стані релаксації, повинен знайти свою реалізацію на традиційних заняттях. Заняття з психічної саморегуляції не замінюють традиційних, а лише доповнюють їх.

Дещо іншу методику проведення релаксопедичного заняття запропонував Б. К. Мойсеєв в основу якої було покладено графічне оформлення засвоєного матеріалу. Структура релаксопедичного заняття за цією методикою має такий вигляд:

1) аудіовізуальне ознайомлення з новим навчальним матеріалом;

2) повторення навчального матеріалу за викладачем;

3) уведення в стан релаксації;

4) записування нового матеріалу в конспекти;

5) активізація засвоєного в стані фізичного і психічного розслаблення [2].

Запис у конспект чи робочий зошит повинен бути не просто механічним списуванням нової інформації. Студентам необхідно постаратися пригадати написане, не дивлячись на дошку чи екран. Тільки після того, як усі інформаційні одиниці записані, студенти можуть звірити написане з оригіналом і за умови необхідності внести відповідні корективи.

Така методика забезпечує оптимальне співвідношення слухової пам'яті (під час сприйняття навчального матеріалу) із зорово-моторною (під час промовляння навчального матеріалу) і руховою (під час відтворення сприйнятої навчальної інформації у письмовій формі).

Список використаних джерел

1. Лобзин, В. С. Аутогенная тренировка [Текст] : справочное пособие для врачей / В. С. Лобзин, М. М. Решетников. - Л. : Медицина, 1986. - 280 с.

2. Моисеев, Б. К. Некоторые вопросы методики релаксопедического обучения иностранным языкам в средней школе [Текст] / Б. К. Моисеев // Взаимосвязь убеждения и внушения в педагогическом процессе. - Пермь : ПГПИ, 1976. - Вып. 1. - С. 59-83.

3. Пальчевский, С. С. Сугестопедагогіка : новітні освітні технології [Текст] : навчальний посібник / С. С. Пальчевский. - К. : Кондор, 2005. - 351 с.

4. Рейдер, Е. Г. Запоминание языкового материала в условиях мышечной релаксациии аутогенной тренировки / Е. Г. Рейдер, С. С. Либих // Вопросы психологии. - 1967. - № 1. - С. 106-113].

5. Чарный, Б. М. Исследование возможности закрепления знаний хронологии с помощью психической саморегуляции / Б. М. Чарный // Взаимосвязь осознаваемых и неосознаваемых компонентов психики в педагогическом процессе. - Пермь : ПГПИ, 1979. - С. 89-97.

6. Шварц, И. Е. Внушение в педагогическом процессе [Текст] : монография / И. Е Шварц. - Пермь : ПГПИ, 1971. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru