Психологічні та анатомо-фізіологічні особливості першокласників-шестиліток, адаптація та дезадаптація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Творча робота

Психологічні та анатомо-фізіологічні особливості першокласників-шестиліток, адаптація та дезадаптація



Вступ

першокласник шестилітка адаптація загальноосвітній

Чи можуть залишити когось байдужими ці діти, в яких поєднується розсудливість дорослого з непосидючістю дитини? Яскравий прояв дитячої мудрості та безпосередності. Так, це вони - шестирічки. «Чомучки» стали школяриками. І вже кілька років ми чуємо враження вчителів у діапазоні від захоплення до «і що я з ними робитиму?» І з кожним роком не зменшується, а чомусь збільшується коло проблем. Так. Не завжди є умови для навчання малюків.

Переступаючи поріг школи, учень починає нове життя. Змінюється провідна діяльність дитини. Якщо раніше такою діяльністю була гра, то в школі з самого початку - навчання. Метою його є засвоєння вироблених людством знань, умінь та навичок, формування особистості майбутніх громадян.

Для першокласника навчання - не розвага. Йому щоденно треба виділити по 45 хв. протягом чотирьох уроків. І не просто сидіти. Працювати під керівництвом педагога, не розмовляти з сусідами, правильно відповідати на кожному уроці, усе робити тільки з дозволу вчителя. Учнівські обов'язки продовжують діяти і в межах сім'ї: вчасно і якісно виконувати всі домашні завдання, чемно поводитись із старшими, піклуватися про молодших, бути охайним, організованим, дотримуватися порядку на своєму робочому місці.

Так, не всі вони готові до школи. Так. Не завжди ми, вчителі, готові їх прийняти. Так, так, так, але… Попри всі твердження, спробуємо поглянути на ситуацію з іншого боку. Може, школі подаровано шанс, ще одну можливість побачити дитину такою, якою вона є насправді?

Навчитися приймати її безумовно, не оцінюючи. Бо вже не вдається адаптувати дітей до шкільного життя. Шестирічки вимагають, щоб школа адаптувалася до них.

Останнім часом з'явилося чимало збірників, монографій, статей у періодиці, присвячених проблемам шестирічних першокласників. Ці проблеми також обговорюються освітянами на різних рівнях. Схоже на те, що ця тема ще тривалий час залишається актуальною.

Індивідуалізація виховання і навчання дитина на етапі переходу від дошкільного до початкового шкільного навчання є основним чинником, що забезпечує здійснення особистісно-орієнтованої освіти дітей шестирічного віку. Поглиблене дослідження особливостей розвитку дитини, що здійснюється протягом усього періоду дошкільного дитинства, дозволяє побачити причини виникнення особливих досягнень або прогалин у розвитку дитини, встановити відповідні причинно-наслідкові зв'язки та визначити систему подальших психолого-педагогічних заходів. Взаємодія педагогів дошкільної та початкової ланок освіти з питань індивідуалізації передбачає обмін інформацією між ними, побудову педагогічної роботи в системі початкової освіти з урахуванням надбань дошкільного дитинства.



1. Психологічні та анатомо-фізіологічні особливості першокласників- шестиліток

Робота з шестирічними дітьми передбачає обов'язкове врахування фізіо логічних та психологічних особливостей. Деякі з психологічних особливостей маленьких учнів сприяють організації навчального процесу в першому класі, а інші - ускладнюють її. Залежно від характеру впливу цих особливостей на процес засвоєння першокласниками навчального змісту і норм шкільного життя їх можна розподілити на дві групи.

До першої групи належать психологічні особливості шестирічних першокласників, на які педагог може спиратись під час організації навчального процесу. У свідомості шестирічного учня складається ієрархія мотивів. При цьому одним з основних стає мотив встановлення і збереження добрих стосунків із дорослими та іншими дітьми. Учень прагне до визнання з боку дорослого і намагається гарними вчинками заслужити це визнання. Маленький школяр набагато швидше відгукується на прохання і побажання педагога, ніж на жорсткі умови. Власне шкільні норми поведінки (необхідність піднімати руку на уроці, вставати для відповіді і т.д.) першокласникові краще пропонувати спочатку у вигляді гри за шкільними правилами.

Шестирічний учень ініціативний, намагається відшукати межі для «можна» та «не можна» в поведінці. Для першокласника дуже важливо побачити результати власного зростання як школяра. Маленький школяр прагне все пояснити, прокоментувати, показати, йому подобається запитувати і дізнаватися нове. Першокласник здатний достатньо довго утримувати увагу на тих об'єктах, які йому цікаві.

У другій групі перелічені психологічні особливості шестирічних першокласників, які ускладнюють процес засвоєння ними нового предметного змісту і прийняття норм шкільного життя. Шестирічний учень не може прийняти та засвоїти всі норми шкільної поведінки, часто порушує межі норм. У першокласника знання норм поведінки і оцінка себе відповідно до цих норм часто не збігаються. Маленький школяр прагне в усьому бути першим, але не може при цьому адекватно оцінити свої уміння. Він часто відчуває труднощі у взаємодії з однолітками. Емоційно важко сприймає власні невдачі, але виявляє ініціативу в критиці однолітків.

Навчальна діяльність повинна мати активний, діяльний характер; процес засвоєння знань повинен відбуватися одночасно з виробленням практичних умінь і навичок, спільно з процесом набуття практичних умінь і навичок, враховуючи різновиди сприймання особистостей (включення всіх аналізаторів: зір, слух, дотик) та їх готовності до засвоєння. При цьому, сам процес засвоєння має викликати зацікавлення, позитивні емоції.

Особливість уваги шестиліток - це здатність зосереджуватися на предметах зовнішнього світу, більше, ніж на власних думках та уявленнях. У першокласників ще слабо розвинуті обидва види уваги (мимовільна і довільна). Її розвиток залежить від індивідуальних властивостей темпераменту, ведучої півкулі головного мозку, спадковості конкретної особистості, від вчителя тощо. Тільки активізована увага дітей сприяє навчанню. Увагу шестиліток привертає все яскраве, кольорове.

Мисленнєві уявлення і мовлення складають єдність. Дитина уявляє те, що бачила у природі або на картині. Учням першого року навчання в школі іноді не легко уявити те, що не спирається на конкретний предмет, ілюстрацію або власний досвід. Такий некритичний підхід до образів уяви приводить до того, що дитині важко відокремити продукт своєї фантазії від реальності. Під впливом навчання уявлення дітей змінюється, її образи стають стійкими, краще зберігаються у пам'яті, стають більш різноманітними та цікавими, якщо правильно організований навчальний процес.

Характерні особливості дітей шестирічного віку:

1. У дітей цього віку достатньо розвинене мовлення.

2. Для них характерна пізнавальна активність.

3. У шестирічок переважає недовільна увага, хоча вони можуть і довільно регулювати свою поведінку, зосереджувати увагу на тому, що їх приваблює.

4. Це час інтенсивного розвитку пам'яті.

5. Шестирічки - і реалісти, і фантазери. Їхня уява має велику варіативність та відіграє важливу роль.

6. Діти дуже довірливі. Мають почуття сорому, гордості. Їхня внутрішня позиція у ставленні до себе: «Я - хороший».

7. Прагнення до позитивних взаємин із дорослими організовує поведінку дітей-шестирічок. Бажання заслужити схвалення дорослих і симпатію товаришів є одним із основних мотивів поведінки.

8. У шестирічок почуття переважають над розумом. Їхнє життя це постійні хвилювання з кожного приводу.

9. Дітям цього віку не вистачає сили волі. Мотиви «хочу» і «потрібно» вступають у суперечність. Щоб зберегти гарні стосунки з дорослими, дитина інколи обманює.

10. Працездатність у шестирічок є невеликою, тому для них необхідно створити особливий режим праці і відпочинку, використовувати індивідуальний підхід, постійний медичний нагляд. Особливо негативно впливають на працездатність шестирічок шум і галас.

11. Діти з готовністю виконують вимоги вчителя. Тому потрібно, щоб педагогічний вплив був спрямований на виховання моральних якостей особливості дитини.

12. Адаптація до нових умов - складний період для малюків. Вони напружені психологічно і фізично.

13. За даними досліджень, для шестирічок із нормальним розвитком характерною є висока розумова активність. Проте майже у кожному класі зустрічаються діти із затримкою розумового розвитку. З ними необхідно багато працювати і не ототожнювати їх із категорією розумово відсталих дітей.

14. Шестирічки люблять веселитися і пустувати. Це їхній природний стан.

15. Є категорія дітей із невротизмом, неврозом, неврозом страху, неврозом нав'язливих станів, неврозом нетримання сечі (енурез), заїканням. Тільки особлива турбота вчителя, доброзичливий стиль спілкування з цими дітьми в колективі сприятиме попередженню та подоланню їхніх негативних психічних станів.

16. У цьому віці вже є лідери: справжні і неформальні. Вчителеві дуже важливо спрямувати дітей до справжнього лідера.

17. Звісно, велике значення для розвитку шестирічок має навчання, але особливе місце в їхньому житті посідає гра. Усвідомлену мету шестирічкам найлегше побачити у процесі гри, Ставлення до гри і правила гри є у цьому віці своєрідною школою соціальних відносин. Гра розвиває здібності дітей аналізувати свої дії, вчинки, мотиви, а також співвідносити їх з діями, вчинками та мотивами інших людей.

2. Поняття адаптації. Види адаптації

У наш час досить актуальним постає питання процесу адаптації дитини до шкільного навчального закладу, оскільки актуалізується проблема формування у неї пристосованості до життя, від якої залежить уміння дитини адаптуватися до нових умов не тільки у школі, але й у подальшому житті.

Зміст, в якому поняття адаптація вживається в сучасній науковій літературі, бере початок від латинського «adaptare» - пристосувати, налагоджувати, влаштовувати.

Психологічний аспект адаптації - пристосування особистості до потреб суспільства, з урахуванням власних мотивів інтересів. Сам процес адаптації відбувається як руйнування тих засобів пристосування, що не відповідають новим умовам, перш за все динамічним стереотипам.

В найбільш поширеному розумінні під адаптацією розглядають процес пристосування організму до нового середовища. Мова йде про цілісне, системне пристосування, що об'єднує біологічний, психологічний та соціальні рівні.

Види адаптації:

1. Фізіологічна адаптація являє собою стійкий рівень активності і взаємозв'язку функціональних систем, органів і тканин, а також механізмів управління, що забезпечує нормальну життєдіяльність організму і трудову активність.

2. Психічну адаптацію можна визначити як процес установлення оптимальної відповідності особистості і навколишнього середовища в ході здійснення діяльності, що властива людині, яка дозволяє індивіду задовольняти актуальні потреби і реалізовувати пов'язані з ними значущі цілі (при збереженні психічного й фізичного здоров'я), забезпечуючи в той же час відповідність психічної діяльності людини, її поведінки вимогам середовища.

3. Соціально-психологічну адаптацію можна розуміти як аспект психічної адаптації, що забезпечує організацію мікросоціальної взаємодії, формування міжособистісних стосунків.

3. Психологічна адаптація першокласників до школи

Початок навчання в школі - один із найбільш складних і відповідальних моментів в житті дитини. Це не тільки нові умови життєдіяльності - це нові контакти, нові відносини, нові обов'язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напружений період, бо з перших днів школа висуває перед учнем цілий ряд задач, що не пов'язані безпосередньо з його досвідом, вимагає максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних можливостей.

Що стосується початкового етапу пристосування до нового шкільного життя, слід зазначити: всі шестилітні діти переживають труднощі адаптації. У дітей підвищується тривожність, знижується рівень емоційного комфорту. Вони напружені не лише фізично, але й психологічно. У деяких з'являються млявість, плаксивість, дратівливість, порушується сон та апетит, інші збуджуються. У адаптаційний період усі діти стомлюються в наслідок навчальної діяльності та перевантаження.

Практика засвідчує, що тільки за відносно сприятливих умов організації навчання психологічна напруженість зазвичай починає поступово зменшуватися (десь через 1,5 - 2 місяці). У більш жорстких умовах вона зберігається, викликаючи подібні ефекти як на психологічному, так і на соматичному рівнях.

Необхідно виділити наступні умови психологічної адаптації дитини до школи:

По-перше, змінюється соціальна позиція дитини: з дошкільника вона перетворюється на учня. Вперше в своєму житті дитина стає членом суспільства з своїми і суспільно-громадськими обов'язками.

По-друге, у дитини відбувається зміна провідної діяльності. З приходом до школи діти починають опановувати учбову діяльність: школярі повинні «навчитися вчитися», тобто запам'ятовувати учбовий матеріал, формулювати відповідь, вирішувати задачі. Дитина зобов'язана робити те, що їй не завжди хочеться робити; вона повинна довільно контролювати свою поведінку. Бути уважною на уроках.

По-третє, важливим чинником психологічної адаптації дитини до школи виступає її соціальне оточення: вчитель, клас, сім'я. Від відношення вчителя до дитини залежить успішність її подальшого навчання в школі. Успішність адаптації дитини до школи багато в чому залежить також і від того, наскільки міцно вона змогла затвердити свою позицію в класі серед однолітків. Сімейна ситуація, в якій опиняється дитина на початку свого навчання в школі, також має велике значення.

По-четверте, однією з гострих проблем навчання в початковій школі виступає проблема заборони рухової активності ініціативної дитини і, навпаки, активізація повільних і пасивнихдітей. Вчитель прагне сформувати якийсь оптимальний рівень активності дитини, котрий сприятиме кращому засвоєнню учбового матеріалу, підтримці активної уваги, зосередженості.

По-п'яте, успішна адаптація дитини до школи, її повноцінне включення в учбово-виховний процесс пов'язана з необхідністю зміцнення психіки дитини, з розвитком її мислення і емоційно-вольової сфери, з нейтралізацією страхів і негативних переживань. Необхідно розвивати «комплекс довільності» - уміння контролювати себе самостійно, бути уважним, бути здібним до довільних вольових та інтелектуальних зусиль.

Адаптація (пристосування) дитини до школи відбувається не відразу. Це досить тривалий процес, пов'язаний із значною напругою всіх систем організму. У цьому плані можна виділити два періоди адаптації:

· «первинна адаптація» - період, що триває орієнтовно перше півріччя навчання в школі;

· «остаточна адаптація» - орієнтовно до кінця першого року навчання.

Процес адаптації складається з багатьох, тісно взаємозв'язаних, аспектів: соціального, педагогічного, фізіологічного, психологічного тощо. Особливе місце відводиться фізіологічній і психологічній адаптації дитини.

Успішність процесу адаптації багато в чому визначається станом здоров'я дитини. Залежно від стану здоров'я, виділяються групи дітей, що дають «легку адаптацію», «адаптацію середньої тяжкості» і «важку адаптацію».

При «легкій адаптації» стан напруженості функціональних систем організму дитини компенсується протягом першої чверті.

При «адаптації середньої тяжкості» порушення самопочуття і здоров'я більш виражені і можуть спостерігатися протягом першого півріччя.

При «важкій адаптації» значні порушення в стані здоров'я дитини наростають від початку до кінця навчального року.

Як правило, індикатором трудності процесу адаптації до школи є зміни в поведінці дітей. Це може бути надмірне збудження і навіть агресивність, а може бути, навпаки, заторможеність, депресія. Може виникнути (особливо при несприятливих ситуаціях) і відчуття страху, небажання йти в школу.

Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:

· функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен бути функціонально готовий, тобто повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища. Інакше процес адаптації йде з великою напругою, оскільки діти, функціонально не готові до навчання, мають нижчий рівень розумової працездатності;

· вік початку систематичного навчання: не випадково адаптаційний період у шестирічок більш тривалий, ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення, формується внутрішній план дій;

· стан здоров'я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти. Важче від усіх адаптуються діти, у яких період новонародженості мав несприятливий перебіг, діти, котрі мали черепно-мозкові травми, котрі часто і тяжко хворіють, котрі мають в анамнезі різноманітні хронічні захворювання і особливо розлади нервово-психічної сфери;

· рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі і режиму дошкільної установи діти;

· особливості життя дитини в сім'ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім'ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім'ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;

· психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);

· раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров'я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;

· відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність - найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності. Тому включення до організованих занять рухомих ігор, правильний розподіл їх в режимі дня благотворно впливають на функціонування всіх систем організму, і перш за все на центральну нервову систему;

· організація учбового процесу з урахуванням статі дитини: процес адаптації до школи у хлопчиків і дівчаток має різний перебіг. Наприклад, в кінці навчального року втомлюваність хлопчиків в 8-10 разів більш виражена, ніж у дівчаток. Вчителям і батька потрібно мати на увазі, що більш успішно виконуються завдання, якщо вони сприймаються дитиною як відповідні її статі. Наприклад, цікавість до вирішення складних завдань у хлопчиків вища за допомогою матеріального, а у дівчаток при емоційному схваленні успіху. Хлопчики більш успішно працюють поодинці, а дівчатка - в змішаній за статтю групі. Рівень домагань у хлопчиків вищий, вони більш автономні, і немов запрограмовані не любити види діяльності, котрі заохочуються дорослими. Якщо хлопчики у відповідь на фрустрацію (перешкоду отримати бажане) частіше реагують зменшенням спілкування, то дівчатка - більш жорсткою, направленою на досягнення цілі, поведінкою.

Період, що триває орієнтовно протягом першого півріччя навчання, можна позначити терміном «первинна адаптація». Саме на цей період доводиться основна робота педагогічного колективу, психолога, батьків школярів, котра направлена на швидке звикання дітей до школи, пристосування до неї як середовища свого розвитку і життєдіяльності.

Основними задачами цього періоду є:

1. Створення умов для соціально-психологічної адаптації дітей в школі:

o створення згуртованого класного колективу (для першокласника дуже важливо відчути себе прийнятим в шкільну сім'ю, реалізувати своє бажання бути почутим і зрозумілим, тому, перш за все, необхідно познайомити дітей один з одним, створити загальну доброзичливу атмосферу в класі, дати можливість дітям відчути себе членами нового співтовариства, ужитися в роль школяра);

o встановлення норм взаємостосунків з однолітками, педагогами, співробітниками школи (у перших класах дуже важливим є навчання навичкам учбової співпраці, яка передбачає уміння сформулювати і поставити питання, висловити власну думку, домовитися із співбесідником про спосіб діяльності, оцінити одержаний результат і ін. з будь-яким учасником педагогічного процесу, включаючи бібліотекаря, медсестру, працівників їдальні, обслуговуючий персонал);

o пред'явлення дітям єдиних і обґрунтованих вимог (норми і правила поведінки, режим шкільного дня, можливі критерії оцінки роботи, освоєння способів і прийомів учбової діяльності тощо.)

2. Підвищення рівня психологічної готовності дітей до успішного навчання, засвоєння знань, пізнавального розвитку:

o розвиток у дітей когнітивних умінь і здібностей, необхідних для успішного навчання в початковій школі (комплекс цих умінь і навиків входить в поняття психологічної готовності до школи);

o розвиток у дітей соціальних і комунікативних умінь, необхідних для встановлення міжособових відносин з однолітками і педагогами;

o формування стійкої учбової мотивації на фоні позитивної «Я-концепції» дітей, стійкої самооцінки і низького рівня шкільної тривожності,

3. Адаптація учбової програми, навантаження, освітніх технологій до вікових і індивідуальних можливостей і потреб учнів.

Необхідно звернути увагу на той факт, що вирішення перерахованих задач передбачає взаємну адаптацію дитини, котра прийшла навчатись і соціально-педагогічного середовища, в котрому відбувається її навчання. З одного боку, докладаються спеціальні зусилля для того, щоб підвищити рівень готовності дитини до навчання, включення в систему педагогічної взаємодії. З іншого боку, сама взаємодія, її форми і зміст модифікуються згідно особливостей дитини та її можливостей.

4. Попередження шкільної дезадаптації

Поняття «шкільної дезадаптації» став використовуватися в останні роки для опису різних проблем і труднощів, що виникають у дітей різного віку у зв'язку з навчанням у школі. З цим поняттям пов'язують відхилення у навчальній діяльності - утруднення в навчанні, конфлікти з однокласниками і т.д.

Шкільна дезадаптація - це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відносин.

В основі цих проблем лежить складна взаємодія індивідуальних і соціальних факторів, несприятливих для гармонійного розвитку, а пучковим механізмом формування самих проблем у переважній більшості випадків стає невідповідність пропонованих до дитини педагогічних вимог його можливостям.

Щоб уникнути проблем дезадаптації дітей шестирічного віку слід враховувати педагогічно-методичний аспект організації навчально-виховного процесу. Проблема навчання шестирічних першокласників має багатоаспектний комплексний характер. Адже навчально-виховний процес у початковій школі спрямований на оновлення змісту, форм і методів навчання. І навчальна діяльність доповнюється іншими видами діяльності, які впливають на розвиток дитини і тому у роботі з шестирічними першокласниками слід акцентувати увагу на:

* створенні належних соціальних і побутових умов, комфортного середовища перебування першокласників у школі;

* дотриманні принципу наступності в системі «дитячий садок - сім'я - початкова школа»;

* використанні методів, форм навчання, що від¬повідають психологічним особливостям розвитку дитини-дошкільника;

* необхідності відходу від старої дисциплінарної моделі навчання і виховання молодших школярів;

*сприянні розвитку дитини як особистості;

*оновленні змісту початкової освіти;

*зміні форм організації навчання шестирічних першокласників;

* розвитку шкільної психологічної служби, яка має своєчасно виявляти причини дезадаптації;

* моделюванні стилів, способів партнерської діяльності, спілкування з дитиною.

Не варто забувати про необхідність налагодження довірливих стосунків з дитиною: вчинки дітей не слід засуджувати або схвалювати, їх треба аналізувати й розуміти.

Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнювати її з іншими однолітками, слід порівнювати її лише з нею самою.

Не треба забувати, що гра шестирічної дитини - серйозна справа, яка створює психолого-педагогічну атмосферу в класі, вона є основним методом і формою навчання першокласників. У процесі гри світ дитинства природно поєднується зі світом науки.

Бажано не забувати про санітарно-гігієнічні вимоги до навчання першокласників. Навчальну діяльність і дозвілля учнів слід організовувати так, щоб сприяти підтриманню працездатності тривалий проміжок часу.

Навчальні досягнення учнів-першокласників оцінюються вербально.

Можна рекомендувати такі форми і прийоми оцінювання навчальної діяльності першокласників:

*різні форми схвалення, підбадьорення, погодження;

*розгорнуте словесне оцінювання;

*перспективна й відстрочена оцінка;

*аргументована взаємо-та самоперевірка;

*виставка дитячих робіт;

*оцінювання умовними символами - фішками, фігурами тощо;

* ігрова оцінка-нагородження.

Як наголошував В. Сухомлинський, щоб дитина справді поважала і сприймала вчителя, останній повинен усім серцем любити її, частіше посміхатися, рідко впадати у похмурість, житии справжнім життям і підтримувати свій авторитет. Педагогу має бути притаманне все найкраще, що подобається в людині.

Кожен учитель початкової ланки повинен пам'ятати, що імідж сучасного вчителя початкових класів постає з поєднанням педагогічної майстерності, любові до дітей, всебічної освіченості, загальної педагогічної культури.



Висновок

Отже, в шість років дитина від природи активна, вона хоче пізнавати, вчитися, але це бажання може реалізувати лише з власної внутрішньої позиції дослідника, а не школяра. Школярем дитина стане лише в 7 років, коли почне володіти навичками навчальної діяльності.

Ось тут і виникає головна дитяча проблема. Справа в тому, що дитина хоче і активно прагне пізнавати, але не може спрямувати свої дії на навчання, яке потребує само зміни, а не природного саморуху.

У шестиліток є пізнавальна потреба, але немає внутрішньої позиції школяра. Це означає, що в цьому віці діти не готові до шкільного навчання, яке базується на традиційній схемі навчального процесу, а стосунки з учителем для них не передбачають довільності психічних процесів і соціальних мотивів уміння. Вчитель для шестиліток виконує ще опікувальну роль організатора діяльності, він - співучасник спільних дій з дитиною, співучасник гри.

Таким чином навчально-виховний процес має будуватися на глибоких знаннях учителем вікових психофізичних особливостей дітей сьомого року життя через співпрацю та психолого-педагогічну підтримку маленького учня. Завдяки організації навчання з урахуванням стану здоров'я дитини, впровадження інноваційних освітніх технологій учитель зможе не тільки сформувати в учня потребу в навчанні та спілкуванні, а й зберегти його здоров'я.



Література

1. Бітянова М.Р. Організація психологічної роботи в школі. - М.: Досконалість, 1998

2. Бітянова М.Р., Азарова Т.В., Афанасьева Е.І., Васильева І.Л. Робота психолога в початковій школі. - М.: Досконалість, 1998.

3. Діагностика шкільної дезадаптації: для шкільних психологів і вчителів початкових класів системи компенсуючого навчання. - М.: Редакційно-видавничий центр Консорціуму «Соціальне здоров'я Росії», 1995

4. Іванова Н.В., Кузнєцова М.П. Адаптаційний період в школі: зміст, значення, досвід // Журнал практичного психолога. - 1997, - №2.

5. Практична психологія в освіті / під ред. И.В. Дубровіної. - М.: Сфера, 2000.

6. Прихожан А.М. Тривожність у дітей і підлітків: психологічна природа і вікова динаміка. М.: Московський психолого-соціальний інститут; Вороніж: Видавництво НВО «МОДЕК», 2000

7. Робоча книга шкільного психолога / під ред. И.В. Дубровіної. - М.: Освіта, 1991.

8. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологи личности // Вопроси психологии. - 1989. - №1.-с. 92-99.

9. Семиченко В.А. Психология деятельности.-К.: Издатель Ешке А.Н., 2002.-248 с.

Размещено на Allbest.ru