Сутність процесу навчання та його структурних компонентів
Результативність та ефективність процесу навчання, поняття дидактики. Рекомендації з проведення освітнього моніторингу в загальноосвітніх навчальних закладах. Види освітнього моніторингу та технологія його проведення. Суть директорського моніторингу.
Рубрика | Педагогика |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 20.03.2016 |
Размер файла | 24,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вступ
Навчання, виховання і розвиток - це основні педагогічні процеси. До управління цими процесами майбутній вчитель готує себе в педагогічному вузі. Процес навчання є предметом вивчення дидактики. Аналіз сутності процесу навчання виступає ключовою ланкою дидактичної підготовки вчителя. Тема "Сутність процесу навчання" - одна з найбільш важливих і складних в курсі педагогіки.Спробуємо знайти відповіді на наступні питання: "Що за зовнішніми ознаками являє собою процес навчання? Що можна було б спостерігати, відкривши двері навчальної аудиторії?" При першому поверхневому погляді на процес навчання ми спостерігаємо три його компоненти:
· навчають;
· педагог (комп'ютер);
· зміст навчання (учні щось пишуть, говорять, читають)
Однак такий поверхневий погляд не дає уявлення про сутність процесу навчання.
Сутність досліджуваних явищ і процесів навколишньої дійсності не лежить на поверхні. Сутність не піддається безпосередньому спостереженню. У той же час сучасна методологія вимагає, щоб при пізнанні явищ і процесів навколишньої дійсності ми не обмежувалися описом їх зовнішніх сторін і ознак, а прагнули осягнути їх сутнісні глибинні характеристики.
Для виявлення сутності будь-якого процесу або явища необхідно:
1) проаналізувати зв'язок даного процесу або явища з іншими і тим самим виявити його специфіку;
2) визначити функції даного процесу або явища;
3) розкрити структуру досліджуваного процесу або явища;
4) розглянути аналізований процес або явище в динаміці, розвитку.
Таким чином, метою курсової роботи є всебічний розгляд сутності процесу навчання та його структурних компонентів, а для досягнення даної мети, ми повинні вирішити такі завдання:
1) порівняти процес навчання з іншими педагогічними процесами, і тим самим виявити особливості, що відрізняють його;
2) визначити функції даного процесу;
3) розглянути структуру процесу навчання;
4) виявити рушійні сили процесу навчання;
5) проаналізувати його логіку.
1. Результативність та ефективніст процесу навчання
Процеси навчання і навчання (викладання) являють собою дві особливі, хоча і взаємопов'язані форми діяльності учня і вчителя і відображають двоїстий характер процесу навчання.
Наукова теорія процесу навчання включає в себе розробку таких прийомів і способів організації пізнавальної діяльності учнів, які забезпечують ефективне засвоєння ними знань, вироблення умінь і навичок і формування здібностей.
У визначенні навчання, даваемом сучасною педагогікою, підкреслюється взаємодія вчителя і учня. Визнаючи важливість і значимість сучасних тенденцій і в розумінні сутності процесу навчання, треба все ж підкреслити керівну і спрямовуючу діяльність вчителя, який і при самій високій активності й самостійності учнів завжди виступає організатором їх пізнавальної діяльності. У його функції входить також планування, стимулювання, контроль, аналіз результатів та навчальної праці ([2], стор 203 - 204).
Дидактика - Це галузь педагогіки, спрямована на вивчення та розкриття теоретичних основ організації процесу навчання (закономірностей, принципів, методів навчання), а також на пошук і розробку нових принципів, стратегій, методик, технологій і систем навчання.
Виділяють загальну і приватну (предметну методику навчання) дидактику. Так сформувалися методики навчання для окремих навчальних дисциплін (методика навчання математики, навчання фізики, навчання іноземної мови).
Навчання, викладання, вчення - основні категорії дидактики.
Навчання - це спосіб організації освітнього процесу. Воно є самим надійним шляхом отримання систематичної освіти. В основі будь-якого виду або типу навчання закладено систему: викладання і навчання.
Викладання - це діяльність вчителя по:
· передачі інформації;
· організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
· надання допомоги при утрудненні в процесі навчання;
· стимулювання інтересу, самостійності і творчості учнів;
· оцінювання навчальних досягнень учнів.
Метою викладання є організація ефективного навчання кожного учня в процесі передачі інформації, контролю і оцінки її засвоєння. Ефективність навчання передбачає також взаємодія з учнями та організацію як спільної, так і самостійної діяльності.
Навчання - це діяльність учня по:
· освоєння, закріплення і застосування знань, умінь і навичок;
· самостімулірованію до пошуку, вирішення навчальних завдань, самооцінці досягнень;
· усвідомлення особистісного сенсу та соціальної значущості культурних цінностей і людського досвіду, процесів і явищ навколишньої дійсності. Метою навчання є пізнання, збір і переробка інформації про навколишній світ. Результати навчання виражаються в знаннях, уміннях, навичках, системі відносин та загальному розвитку учня.
Навчальна діяльність включає в себе:
· оволодіння системами знань та оперування ними;
· оволодіння системами узагальнених і більше приватних дій, прийомів (способів) навчальної роботи, шляхами їх перенесення і знаходження - вміннями та навичками;
· розвиток мотивів навчання, становлення мотивації і сенсу останнього;
· оволодіння способами управління своєю навчальною діяльністю і своїми психічними процесами (волею, емоціями тощо).
Ефективність навчання визначається внутрішніми і зовнішніми критеріями. Серед внутрішніх критеріїв використовують успішність навчання і академічну успішність, а також якість знань і ступінь наработанності умінь і навичок, рівень розвитку учня, рівень навченості й освіченості.
Академічна успішність учня визначається як ступінь збігу реальних і запланованих результатів навчальної діяльності.Академічна успішність знаходить відображення в бальній оцінці. Успішність навчання це також ефективність керівництва навчальним процесом, що забезпечує високі результати при мінімальних витратах ([1], стор 86 - 88).
Здатність до навчання - це набута учням (під впливом навчання і виховання) внутрішня готовність до різнихпсихологічних перебудов і перетворень у відповідності з новими програмами та цілями подальшого навчання. Тобто загальна здатність до засвоєння знань. Найважливішим показником навченості є те кількість дозованої допомоги, яка необхідна учневі для досягнення заданого результату. Навчання - це тезаурус, або запас засвоєних понять і способів діяльності. Тобто система знань, умінь і навичок, відповідна нормі (заданому в освітньому стандарті очікуваного результату).
Процес засвоєння знань здійснюється поетапно у відповідності з наступними рівнями:
· розрізнення чи впізнавання предмета (явища, події, факту);
· запам'ятовування і відтворення предмета, розуміння, застосування знань на практиці і перенесення знань у нові ситуації.
Якість знань оцінюють за такими показниками, як їх повнота, системність, глибина, дієвість, міцність.
Одним з основних показників перспектив розвитку учня є здатність учня до самостійного вирішення навчальних завдань (близьких за принципом рішення у співпраці і з допомогою вчителя).
В якості зовнішніх критеріїв ефективності процесу навчання приймають:
· ступінь адаптації випускника до соціального життя та професійної діяльності;
· темпи зростання процесу самоосвіти як пролонгований ефект навчання;
· рівень освіченості або професійної майстерності;
· готовність підвищити освіту.
У практиці навчання склалося єдність логік навчального процесу: індуктивно-аналітичної та дедуктивно-синтетичної.Перша орієнтує на спостереження, живе споглядання і сприйняття реальної дійсності і лише потім на абстрактне мислення, узагальнення, систематизацію навчального матеріалу. Другий варіант орієнтує на введення учителем наукових понять, принципів, законів і закономірностей, а потім на їх практичну конкретизацію
2. Рекомендації з проведення освітнього моніторингу в загальноосвітніх навчальних закладах
Їх метою є надання практичної допомоги керівникам загальноосвітніх навчальних закладів з питань проведення локального (внутрішкільного) освітнього моніторингу.
Для ефективного управління, прийняття обгрунтованих управлінських рішень необхідно мати інформацію про хід освітнього процесу. Від об'єктивності, достовірності, оперативності та повноти інформації залежать своєчасність і правильність прийнятого рішення. Отримання такої інформації можливо при проведенні освітнього моніторингу.
Моніторинг - комплекс процедур з нагляду, поточного оцінювання перетворень керованого об'єкта і спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів розвитку об'єкта.
Освітній моніторинг - форма організації, збору, зберігання, обробки і розповсюдження інформації про діяльність освітньої системи, яка забезпечує безперервний аналіз стану системи і прогнозування її розвитку відповідно до запланованих результатами.
Основною функцією освітнього моніторингу є
визначення механізмів поточного та перспективного регулювання стану освітньої системи, в т.ч. саморегулювання.
При цьому не тільки відстежується динаміка змін в освітніх процесах, а й підтримується розвиток цих процесів в заданих параметрах.
Моніторинг проводиться, як правило, у строки, визначені адміністрацією навчального закладу, і включає три етапи.
Підготовчий:
- Постановка мети;
- Визначення об'єкта і напрямів досліджень;
- Вибір критеріїв та інструментарію.
Практичний:
- Збір інформації;
- Аналіз документації;
- Моніторинг рівня навчальних досягнень учнів по всіх або окремих навчальних дисциплін;
- Анкетування, тестування;
- Самоаналіз діяльності.
Аналітичний:
- Обробка отриманих результатів;
- Систематизація інформації;
- Аналіз даних;
- Висновки, прийняття відповідного управлінського рішення;
- Розробка рекомендацій, що коректують виконання планів, програм (за необхідності) і т.д.;
- Визначення подальших об'єктів моніторингу.
Об'єктом освітнього моніторингу є діяльність (функціонування) суб'єктів освітньої системи:
Зміст освіти;
Рівень і якість знань, сформованість умінь і навичок учнів (рівень навчальних досягнень);
Результати навчально-виховного процесу;
Кошти, які використовуються для досягнення освітніх цілей;
Інші аспекти діяльності загальноосвітнього навчального закладу.
Інструментарій моніторингу - кошти, які використовуються при його проведенні та їх складові.
Засоби:
Тематичні перевірки;
Аналіз статистичної звітності;
Аналіз шкільної документації;
Соціологічні дослідження;
Анкетування, тестування;
Самооцінка;
Спостереження;
Моніторинг навчальних досягнень учнів і т.д.
Складові:
- Чітко визначений об'єкт моніторингу;
- Задані параметри розвитку об'єкту;
- Критерії оцінювання заданих параметрів;
- Технологія проведення поточного контролю;
- Банк даних щодо регулювання процесу, спрямованого на досягнення кінцевого (запланованого) результату.
Основним чинником у створенні інструментарію є розробка моделей оцінювання об'єктів моніторингу.
При створенні таких моделей, як правило, виділяються:
Параметри, які відповідають цілям діяльності об'єкта;
Фактори, що впливають на досягнення мети;
Критерії, деталізують кожен фактор, відповідно до освітніх завданнями, як окремого загальноосвітнього навчального закладу, так і регіону в цілому.
З метою отримання об'єктивних результатів визначається коефіцієнт кожного критерію. Цей коефіцієнт представляє собою бальну оцінку в частинах одиниці і може збільшуватися або зменшуватися залежно від зміни пріоритетних напрямків у діяльності загальноосвітнього навчального закладу.
3. Види освітнього моніторингу
Освітній моніторинг проводиться на різних рівнях управління загальною середньою освітою.
На цій основі, як правило, можна виділити наступні види освітнього моніторингу:
Державний;
Регіональний;
Локальний (внутрішньошкільний).
Локальний моніторинг дозволяє аналізувати розвиток системи освіти в окремому загальноосвітньому навчальному закладі та умовно диференціюється за наступними компонентним складовими (напрямками):
Директорський моніторинг;
Адміністративний моніторинг;
Педагогічний моніторинг;
Учнівський моніторинг.
Моніторингові дослідження з перерахованих вище напрямками дають можливість спостерігати діяльність учасників навчально-виховного процесу та його результати, а саме:
Директорський моніторинг
вивчає управлінську діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу. Результат - розвиток освіти в загальноосвітньому навчальному закладі і підвищення рівня самоорганізації адміністрації навчального закладу;
Адміністративний - управлінську діяльність адміністрації навчального закладу в цілому, результат - поліпшення якості роботи вчителів;
Педагогічний - діяльність вчителів по організації навчально-виховного процесу, результат - підвищення рівня навченості учнів і самоорганізації вчителів;
Учнівський - діяльність учнів по самоврядуванню процесом засвоєння знань, результат - позитивна динаміка рівня та якості засвоєння змісту освіти, а також рівня можливостей учнів застосовувати отримані знання на практиці.
При цьому на рівні загальноосвітнього навчального закладу доцільно використовувати такі факторно-критеріальні моделі:
Діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
Діяльності директора;
Діяльності вчителя;
Діяльності учнів .
Параметри, фактори, критерії, коефіцієнти в запропонованих моделях можуть бути доповнені або змінені відповідно до статусу та пріоритетними напрямками діяльності загальноосвітнього навчального закладу.
4. Технологія проведення моніторингу
Для ефективної організації проведення моніторингу на рівні загальноосвітнього навчального закладу доцільно використовувати наступний алгоритм.
1. Наказом керівника навчального закладу затвердити склад робочих групп з проведення (супроводу) адміністративного, педагогічного, учнівського моніторингу.
До складу робочих груп включаються:
Представники адміністрації навчального закладу;
Представники органів самоврядування навчального закладу;
Керівники методичних об'єднань (кафедр);
Практичний психолог; Творчо працюють вчителі.
2. Внести (при необхідності) доповнення або зміни в представлені моделі відповідно до статусу та пріоритетними напрямками діяльності загальноосвітнього навчального закладу.
3. Ознайомити учнів, батьків, колектив навчального закладу з порядком проведення моніторингу, факторно - критеріальними моделями.
4. Для отримання достовірної інформації від батьків, учнів, вчителів, адміністрації, визначення якості засвоєння змісту освіти на різних етапахнавчання розробити анкети, опитувальники, діагностичні карти, завдання, тести і т.д.
5. У терміни, визначені адміністрацією навчального закладу, провести моніторингові дослідження .
6. Обробити та проаналізувати отримані дані.
7. На основі отриманих результатів аналізу розробити моделі корекційної діяльності учасників навчально-виховного процесу на всіх рівнях (учень-учень, вчитель-учень, вчитель-адміністрація і т.д.)
8. Обговорити підсумки моніторингу на спільному засіданні педагогічної ради та Ради навчального закладу.
9. Довести результати моніторингу до відома батьківської громадськості.
процес навчання моніторинг
5. Методика проведення моніторингу
Директорський (адміністративний) моніторинг
Директор загальноосвітнього навчального закладу.
1. Оцінює діяльність загальноосвітнього навчального закладу, діяльність адміністрації, власну діяльність, як правило, не менше двох разів на рік, використовуючи факторно-критеріальні моделі. Аналізує отримані результати.
2. За результатами аналізу приймає необхідні управлінські рішення, здійснює коригування подальших управлінських дій.
3. У кінці навчального року проводить самоаналіз діяльності загальноосвітнього навчального закладу (відповідно до «орієнтовні критерії оцінки діяльності загальноосвітніх навчальних закладів», затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 14.02. 2005р. № 99) за наступними напрямами діяльності навчального закладу:
Управління навчальним закладом;
Організація навчально-виховного процесу, навчально-методичної роботи;
Організація роботи з педагогічними і науковими кадрами, взаємодія з вищими навчальними закладами;
Розвиток і зміцнення матеріально-технічної та навчально-методичної бази.
Педагогічний моніторинг
1. У моніторингу беруть участь всі вчителі загальноосвітнього навчального закладу.
2. Кожен вчитель забезпечується наступним інструментарієм:
Модель особистості вчителя;
Модель аналітичної діяльності вчителя;
Модель професійної діяльності вчителя.
3. Керівники методичних об'єднань (кафедр):
Погоджують з адміністрацією навчального закладу терміни проведення самоаналізу діяльності кожного члена методичного об'єднання (кафедри) по всіх напрямках (самоаналіз аналітичної діяльності - по темі, професійної - за семестр, особистісних якостей - за навчальний рік);
Проводять зовнішні виміри (при взаємовідвідування уроків) .
4. Адміністрація навчального закладу:
Проводить зовнішні виміри (при атестації вчителя або тематичному контролі). При тематичному контролі виміри проводяться на початку і в кінці вивчення теми. При атестації вчителя, як правило, результати поточних вимірів аналітичної діяльності підсумовуються з результатами періодичних вимірів професійної діяльності вчителя та його особистісних якостей;
Складає графіки, діаграми і т.д. на основі показників самоаналізу діяльності вчителя, замірів керівника методичного об'єднання (кафедри), адміністрації навчального закладу по всіх моделях діяльності вчителя. Графіки, діаграми можуть складатися як на кожного вчителя, так і на педагогічний колектив у цілому.
За результатами педагогічного моніторингу в загальноосвітньому навчальному закладі може бути створена рейтингова система діяльності вчителів.
Учнівський моніторинг
Учнівський моніторинг, як правило, складається з мікродослідження, тематика і кількість яких визначається на спільному засіданні педагогічної ради та Ради навчального закладу.
Цілі мікродослідження повинні бути спрямовані на мотивацію учнів до саморозвитку, корекцію навчальних досягнень.
Організація проведення мікродослідження:
1. Визначення декількох класів з однієї паралелі.
2. Визначення в кожному класі груп для порівняння за такими критеріями:
Учні, які мають високий рівень навчальних досягнень (за результатами семестрового або річного оцінювання);
Учні, які мають початковий рівень навчальних досягнень з окремих предметів (за результатами семестрового або річного оцінювання);
Інтелектуально обдаровані учні;
Учні, які потребують підвищеного педагогічної уваги і т.д.
Визначення критеріїв для формування груп учнів у кожному класі залежить, в першу чергу, від мети проведення мікродослідження. У деяких випадках групою може виступати цілий клас (наприклад, при вивченні стану виховного процесу, психологічного стану класного колективу і т.д.).
3. Тиражування анкет, опитувальників для учнів.
4. Проведення поточного вхідного і вихідного діагностування учнів.
Виміри в кожному класі на «вході» і «вихід» проводить учитель, учні проводять самодіагностику, результати якої порівнюються з результатами замірів вчителя.
5. Підведення підсумків проводиться одночасно у всіх класах, як правило, в кінці вивченої теми, семестру, навчального року.
Висновок
Навчання поряд з вихованням і розвитком особистості належить до числа основних педагогічних процесів. Ефективність управління процесом навчання визначається якістю дидактичної підготовки педагога. Однією з основних завдань дидактичної підготовки вчителя виступає виявлення сутності процесу навчання.
Специфіка навчання простежується при його зіставленні з іншими педагогічними процесами. Основні відмінності навчання полягають в його особливому внесок у реалізацію освітньої функції цілісного педагогічного процесу. Об'єктом навчальних впливів є переважно інтелектуальна сфера особистості. Знання, вміння і навички складають основу змісту процесу навчання. Досягнення цілей навчання можливе за менший проміжок часу в порівнянні з процесом виховання.
Найбільше членування єдиного процесу навчання полягає у виділенні в його структурі двох взаємопов'язаних елементів: навчання і викладання. Структуру процесу навчання складають також цільовий, стимулююче-мотиваційний, змістовний, операційно-дієвий, контрольно-регулювальний і оціночно-результативний компоненти. Орієнтація вчителя на проектування цілісної структури даного процесу передбачає встановлення педагогічно доцільних взаємозв'язків цих елементів.
Нами встановлено, що процес навчання покликаний здійснювати освітню, виховну і розвиваючі функції, які знаходяться в складно переплетених причинно-наслідкових зв'язках.
Ми виявили, що рушійними силами процесу навчання виступають зовнішні та внутрішні протиріччя, розчленовані його на взаємовиключні, протилежні сторони і тенденції, взаємовідносини яких і складає внутрішній імпульс розвитку.
Встановлено, що логіка процесу навчання не збігається з логікою наукової дисципліни і логікою навчального предмета. Основними факторами, що визначають логіку процесу навчання, виступають елементи змісту освіти та відповідні їм способи засвоєння.
Виконані нами дослідницькі процедури дозволили виявити глибинні характеристики процесу навчання, які становлять його сутність. Разом з тим ми переконалися. що процес навчання відноситься до складних, багатофакторним соціальним процесу і вимагає до себе постійної пильної уваги.
Список використаної літератури
1. Баранов С.П. Сутність процесу навчання. - М., 2007.
2. Загвязінскій В.І. Суперечності навчального процесу та способи з дозволу / / Радянська педагогіка. - 1999. - N 12. - С. 11-15.
3. Дидактика середньої школи: Деякі проблеми сучасної дидактики / Под ред. М. М. Скаткін. - М.: Просвещение. - 2000. - С. 129-181.
4. Данилов М.А. Спрямованість процесу навчання в радянській школі. Його рушійні сили / / Основи дидактики / Под ред. Б. П. Єсипова. - М., 2008. - С. 110-182.
5. Краєвський В.В. Проблеми наукового обгрунтування (Методологічний аналіз). - М., 2003.
6. Лернер І.Я. Процес навчання та його закономірності. - М., 2001.
7. Лернер І.Я. Теорія сучасного процесу навчання, її значення для практики / / Радянська педагогіка. - 2003. - N 11. - С. 10-17.
8. Лихачов Б.Т. Педагогіка. Курс лекцій. - М., 1998. - С. 335-351.
9. Педагогіка / За ред. Ю. К. Бабанського. - М., 2005. - Гол. 20.
10. Педагогіка / За ред. П. І. Підкасистого. - М., 1996. - С. 115-141.
11. Педагогіка / В. А. Сластьонін та ін - М., 1997. - С. 186-211.
12. Підласий І.П. Педагогіка. - М., 1996. - С. 199-208.
13. Теоретичні основи процесу навчання в радянській школі / За ред. В. В. Краєвського, І. Я. Лернера. - М., 2000.
14. Харламов І.Ф. Педагогіка. - М.: МАУП, 1997. - С. 135-165.
15. Шапорінскій С.А. Процес наукового пізнання і процес навчання. - М., 1980.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Характеристика основних стилів навчання. Сутність технології оптимізації організації навчального процесу. Визначення, особливості та властивості навчальної технології як засобу організації освітнього процесу та показника системи дій викладача і студентів.
реферат [23,7 K], добавлен 04.06.2010Циклічний характер навчання. Теоретичне обґрунтування сутності процесу навчання та засоби його активізації. Трактування поняття "процес навчання" у науковій літературі. Вивчення стану проблеми активізації процесу вивчення біології у середній школі.
курсовая работа [42,6 K], добавлен 06.11.2009Діагностика навчання як обов'язковий компонент освітнього процесу, за допомогою якого визначається досягнення поставлених цілей. Об'єкти, функції, види та форми оцінювання. Тестування при навчанні інформатики. Рекомендації щодо складання тестових завдань.
реферат [28,5 K], добавлен 23.04.2010Методичні особливості вебінарів як інноваційної технології навчання. Традиційні форми проведення занять у вищих навчальних закладах. Засоби групового навчання, які можна використовувати при проведенні вебінарів. Методика навчання в дистанційній формі.
дипломная работа [31,2 K], добавлен 09.10.2014Сутність процесу навчання та його структура. Методи, прийоми і засоби навчання як дидактичні категорії. Класифікація методів навчання. Особливості основних та активних методів, їх значення та практичне використання. Специфіка засобів навчання, їх види.
реферат [43,6 K], добавлен 14.12.2010Аналіз структурного компоненту освітнього процесу "цілі навчання", який можна використати для відбору змісту навчання. Проектування технології процесу професійної підготовки майбутніх спеціалістів у вищій школі. Огляд методологічних основ цілеутворення.
статья [18,9 K], добавлен 07.02.2018Поняття про диференціацію процесу навчання, його ціль, основні види. Характеристика основних форм внутрішньокласової диференціації. Методика проведення уроків з виконання диференціального підходу. Розробка уроку на прикладі теми: "Нанесення розмірів".
курсовая работа [2,1 M], добавлен 24.10.2010Прискорення процесу оволодіння іноземними мовами та підвищення його якості в Україні. Технічні засоби аудиторної та самостійної роботи у вищих навчальних закладах. Розвиток мовної компетенції українських студентів. Впровадження предметно-мовного навчання.
статья [18,9 K], добавлен 22.02.2018Урок як форма організації навчання в школі та особливості сучасного до нього підходу. Інтерактивне навчання, його класифікація та роль в формуванні навчального процесу. Види технологій інтерактивного уроку та шляхи підвищення активності учнів на уроці.
курсовая работа [53,3 K], добавлен 22.04.2010Методика проведення методичного заходу з оцінки ефективності застосування елементів проблемного навчання, його позитивних та негативних сторін. Сутність, принципи і завдання проблемного навчання, його відмінність від традиційного й роль вчителя в процесі.
методичка [37,1 K], добавлен 29.03.2012