Педагогічні умови використання ділових ігор у підготовці майбутніх економістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ДІЛОВИХ ІГОР У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ

ВИКОНАЛА ЗАХАРЧЕНКО НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА

Вінниця - 2006

АНОТАЦІЯ

навчання освіта педагогічний

Захарченко Н.В. Педагогічні умови використання ділових ігор у підготовці майбутніх економістів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця, 2006.

У дисертації досліджено проблеми підготовки економістів шляхом використання ділових ігор. З'ясовано роль і місце ділових ігор серед методів активного навчання, педагогічні умови їхнього проведення. Детально розглянуто методику впровадження ділових ігор на заняттях з різних дисциплін, змодифіковано структуру і методичні прийоми організації комплексних ділових ігор, які вимагають інтегрованих знань і практичних умінь.

Проаналізовано низку комп'ютерних ділових ігор, котрі демонструють значний дидактичний ефект у підготовці економістів; запропоновано рекомендації стосовно їхнього впровадження в навчально-виховний процес.

Визначено професійно-важливі якості економіста, доведено позитивну роль ділових ігор у їхньому фаховому становленні. Проілюстровано і вмотивовано ефективність експериментальної методики з поглиблення знань майбутніх економістів з дисциплін загальноекономічної, гуманітарної та природничо-наукової підготовки. Наведено аргументи на користь того, що завдяки широкому впровадженню ДІ ефективно розвиваються лідерські риси особистості майбутнього економіста, його здібності до управлінської діяльності.

Ключові слова: методи активного навчання, ділові ігри, професійно важливі якості економіста, управлінська діяльність, комп'ютерні ділові ігри, навчально-тренувальні фірми.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Різноаспектне вивчення теперішнього стану економічної системи України переконує в тому, що вона й донині не сформувалася як цілісна структура з її інтегративними ознаками; в ній неповно враховуються об'єктивні процеси самоорганізації, виразно простежується орієнтація тільки на найближчі цілі, обмежено враховується людський чинник. Усі ці й деякі інші реальні негативи переконують у потребі перегляду системи підготовки фахівців, професійна діяльність яких суттєво впливає на економіку і соціальне життя в нашій державі.

Основою визначення змісту професійної освіти фахівця будь-якої галузі слугує модель його професійної діяльності, поведінки. В опрацюванні, у визначенні змісту професійної освіти економіста чільне місце належить проблемам конкурентоздатності, лідерства, професійної ефективності. Найважливішою характерною рисою майбутнього економіста є володіння логікою пошуку управлінських рішень, вмотивована оцінка пріоритетів, розгляд варіантів, вибір таких дослідних методик, котрі якнайбільше відповідають тим цілям, що випливають з конкретної ситуації, зумовлюються.

Освіта економіста - багатофакторний процес, у якому беруть участь макросередовище (суспільство з визначеною в ньому системою соціальних відносин), мезосередовище (регіон, яким визначаються соціально-демографічні, національно-культурні особливості впливу) і мікросередовище (тобто найближче оточення життєдіяльної, освітньої установи). По-особливому важливим є освітнє мікросередовище, в якому повинна реалізуватися своєрідна зона особистісного і професійного саморозвитку всіх учасників освітнього процесу.

Різні аспекти підготовки фахівців економічного профілю розглядаються в працях О.В.Аксьонова, В.Я.Боброва, Н.Е.Бойцун, Н.І.Волкової, Т.В.Гладких, А.І.Дзундзи, Л.О.Канищенка, В.Т.Лозовецької, В.Е.Момот, І.Ф.Прокопенка, О.Т.Шпака та інших. Їхні дослідження і практика переконують в тому, що в навчальному процесі економічних вищих навчальних закладів (ВНЗ) простежуються певні суперечності між:

- повільним оновленням теоретичних знань у ВНЗ і швидкими темпами змін в економіці;

- абстрактним характером змісту навчального предмета і реальним об'єктом професійної діяльності;

- колективним характером засвоєння знань під час навчання та індивідуальним способом їхнього відтворення в практичній діяльності;

- пізнавальними і практичними завданнями;

- особистими та суспільними цілями навчання та ін.

Названі реалії, суперечності вимагають від викладачів ВНЗ постійно дбати про формування пізнавальних мотивів у студентів, про використання ними методів активного навчання. Психологи пропонують залучати усвідомлений мотив у поєднанні з фізичною та психічною активністю студентів. У зв'язку з тим, що ділова гра (ДГ) належить до інтрогенної поведінки, зумовлюваної потребами, інтересами та іншими внутрішніми чинниками розвитку особистості, то саме вона дозволяє подолати вищеназвані суперечності й підвищити на цій основі ефективність навчальної діяльності.

У багатьох публікаціях акцентується на потребі оновленої, вдосконаленої підготовки майбутніх економістів до управлінської діяльності. Суттєва роль у такій підготовці відводиться психолого-педагогічним дисциплінам, вивченню закордонного передового досвіду, гуманітаризації навчання. Проте, на наш погляд, підготовка економістів до управлінської діяльності може відбуватися і в процесі вивчення фундаментальних і фахових навчальних дисциплін. Для цього конче потрібно застосовувати у процесі викладання їх методи активного навчання (МАН), серед яких чільне місце належить діловим іграм (ДІ).

Потреба в застосуванні МАН, до яких належать ДІ, зумовлена ще й тим, що окрім професійних знань у майбутнього економіста повинні сформуватись і певні риси характеру: бажання до підприємницької діяльності, наполегливість, працелюбність, велике прагнення до того, щоб досягти успіху, впевненість у своїх силах і висока самооцінка, внутрішня незалежність, рішучість, творчий підхід, твердість характеру, непохитність у доведенні справи до завершення, етична поведінка, благочинність тощо. Далеко не кожну з цих рис можна виховати традиційними формами професійного навчання.

Теоретичні основи і практичне застосування методу ділових ігор виклали у своїх працях Я.М.Бєльчиков, М.М.Бірштейн, В.М.Бурков, Ю.В.Геронімус, С.Р.Гідрович, В.М.Єфімов, О.А.Іващенко, М.М.Козленко, В.Ф.Комаров, Р.О.Нізамов, Є.І.Пасов, С.Н.Павлов, В.Я.Платов, В.Я.Платонов, І.М.Сироєжин, В.Б.Христенко та ін. Науковці стверджують, що ділові ігри, які спрямовані на розвиток творчих здібностей студентів, на їхню самостійність у постановці й розв'язуванні нетрадиційних завдань, сприяють більш швидкому й міцному засвоєнню матеріалу, соціалізації особистості в цілому. Доведено, що ділова гра дає можливість збільшити об'єм засвоєної інформації на 70% (з 20% після лекції і до 90% після ділової гри), уможливлює скорочення часу на вивчення деяких дисциплін - на 30-50%. Враховуючи дидактичний і виховний ефекти ділових ігор, їхню соціальну важливість, темою дисертаційного дослідження нами обрано ”Педагогічні умови використання ділових ігор у підготовці майбутніх економістів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану реалізації основних положень Національної доктрини розвитку освіти в Україні, Концепції професійно-технічної (професійної) освіти, тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки за темою ”Теоретико-методологічні основи педагогічної підготовки майбутніх учителів” (№0397U002868) і кафедри теорії й методики трудового й професійного навчання за темою ”Теоретико-методологічне і науково-методичне обґрунтування концептуальних основ використання комп'ютерних інформаційних технологій у навчальних закладах профтехосвіти” (№0100U005521) Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського 26.11.2003 р. (протокол № 3), узгоджено з Радою по координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 25.01.2005 р. (протокол №1).

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх економістів.

Предмет дослідження - педагогічні умови створення й наукового осмислення змісту ділових ігор, теорія і практика їхнього застосування у професійній підготовці майбутніх економістів.

Мета дослідження - вивчити й створити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови впровадження ділових ігор у професійну підготовку майбутніх економістів.

Гіпотеза дослідження: професійні знання і навички, яких студенти набувають під час вивчення дисциплін гуманітарної, природничо-наукової, загальноекономічної та професійно-практичної підготовки, професійно важливі якості майбутніх економістів суттєво поліпшаться, якщо впроваджувати в навчальний процес комплексні ділові ігри і дотримуватися таких умов: поєднання рольових, імітаційних та організаційно-діяльнісних аспектів гри; синтез основних функцій гри (навчальної, виховної, розвивальної); над предметність і міждисциплінарність поставлених завдань; особистісно орієнтований підхід до студентів під час організації ДІ.

Відповідно до об'єкта і предмета цього дослідження і з метою досягнення його мети, перевірки гіпотези нами визначено такі завдання наших наукових пошуків:

1. Визначити основні професійно значущі особистісні якості, що їх вимагає від економіста сучасне суспільство.

2. Проаналізувати практику застосування ділових ігор у ВНЗ, визначити місце ділових ігор серед методів активного навчання; педагогічні умови їхнього застосування в економічних інститутах та університетах.

3. Створити оновлену методику впровадження ділових ігор у професійну підготовку майбутніх економістів.

4. Експериментально визначити доцільність і педагогічну ефективність ділових ігор у підготовці економістів, розробити з досліджуваної проблеми методичні рекомендації для викладачів ВНЗ.

Загальною теоретико-методологічною основою роботи є положення щодо використання методів активного навчання, системний підхід до дослідження освітнього процесу, особистісно зорієнтований та діяльнісний підходи до навчально-виховного процесу у вищій школі. Дослідження спирається на філософсько-психологічні й педагогічні ідеї розвитку особистості (К.А.Абульханова-Славська, О.В.Бондаревська, Д.Б.Ельконін, О.С.Падалка, С.Л.Рубінштейн, Л.О.Скрипченко, І.С.Якиманська та ін.), методологію сучасної педагогіки (Ю.К.Бабанський, В.П.Безпалько, Б.С.Гершунський, Н.Г.Ничкало, В.А.Сластьонін, В.О.Сухомлинський і ін.), теоретичні підходи до вибору змісту професійної економічної освіти (О.В.Аксьонова, І.А.Балягіна, В.Я.Бобров Н.Е.Бойцун, Г.О.Ковальчук, І.М.Носаченко, П.І.Підкасистий, М.П.Свіржевський, О.Т.Шпак), практичний досвід застосування ділових ігор у навчальному процесі (Н.Е.Бойцун, М.Ю.Кадемія, О.І.Мармаза, Н.А.Недужий, О.М.Парубок, В.Я.Платов, В.І.Рибальський, В.В.Сгадова, В.Д.Трайнєв, А.В.Хуторський, R.G.Graham, C.Granger), окремі положення теорії та практики управління соціально-економічними системами (М.Вудкок, О.Є.Кузьмін, О.Г.Романовський, Н.А.Сакада, Л.Л.Товажнянський, A.Wright) .

Законодавчу базу дослідження становлять Закони України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, ”Про професійно-технічну освіту”, Національна доктрина розвитку освіти в Україні, Концепція професійно-технічної (професійної) освіти, інші нормативні документи Міністерства освіти і науки України.

Методи дослідження. Дослідження виконувалося за методами і методикою які адекватні його меті, завданням. Визначальні методи такі: теоретичних досліджень: вивчення філософської, педагогічної, психологічної і методичної літератури для визначення психолого-педагогічних основ застосування ділових ігор; аналіз, синтез, абстрагування, моделювання; методи емпіричного дослідження: систематичні і періодичні педагогічні спостереження; вивчення, аналіз і узагальнення досвіду роботи різних ВНЗ, анкетування, бесіди, тестування й т. ін., педагогічний експеримент; математичні методи опрацювання експериментальних даних.

Спостереження за діяльністю студентів під час організації та впровадження ділових ігор, бесіди, анкетування, інтерв'ювання викладачів і студентів сприяли встановленню умов удосконалення професійної підготовки майбутнього економіста, розвиткові його професійно важливих якостей.

В основу дослідження покладено констатувальний і формувальний експеримент, дослідно-практичну роботу зі створення і впровадження ділових ігор, вивчення теоретичного матеріалу (з цією метою широко застосовувався метод експертних оцінок).

Етапи і дослідно-експериментальна база дослідження. Воно виконувалося з 2000 по 2005 рр. на базі Вінницького інституту економіки Тернопільського державного економічного університету. Дослідженням охоплено 428 студентів першого-п'ятого курсів, 11 викладачів. Дослідження проводилося в чотири етапи.

На першому, констатувальному етапі (2000-2001 рр.) вивчався стан вивчення проблеми дослідження в психологічній і педагогічній літературі, визначався інструментарій дослідження. Проаналізовано різні підходи до вирішення проблеми. Внаслідок проведеного аналізу сформульовано гіпотезу, мету, завдання дослідження, визначено теоретичні основи впровадження ділових ігор у навчальний процес економічних ВНЗ, створено програму дослідження, проведено констатувальний експеримент.

На другому, аналітичному етапі (2001-2002 рр.) опрацьовано питання добору відповідних методичних засобів, розроблено експериментальну методику формування фахових знань і вмінь майбутніх економістів, визначався рівень знань студентів з дисциплін гуманітарної, природничо-наукової, загальноекономічної та професійно-практичної підготовки.

На третьому, формувальному етапі (2003-2005 рр.) проводилась дослідно-експериментальна перевірка гіпотези, апробація дібраного блоку ДІ, спрямованих на розвиток професійних знань і умінь, здійснювався формувальний експеримент, перевірка ефективності експериментальної методики. Узагальненням дисертаційного дослідження стала систематизація й вивчення експериментальних даних, підсумовування добутих результатів, формулювання основних висновків, рекомендацій, оформлення кандидатської дисертації.

Наукова новизна і теоретичне значення дисертації полягають у тому, що:

- вперше створено, систематизовано, теоретично обґрунтовано і практично апробовано систему ділових ігор, педагогічні умови їхнього впровадження в професійну підготовку майбутніх економістів (поєднання рольових, імітаційних та організаційно-діяльнісних аспектів гри; синтез основних функцій гри; надпредметність і міждисциплінарність поставлених завдань; особистісно зорієнтований підхід до студентів під час організації ДІ);

- уточнено роль і місце комплексних ділових ігор серед інших методів активного навчання майбутніх економістів;

- подальшого розвитку набули положення, які стосуються змісту, методів і форм упровадження ділових ігор у навчальний процес ВНЗ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в опрацюванні змісту й технології проведення комплексних ділових ігор з різних навчальних предметів, на цьому етапі дослідження максимально імітувалися реальні виробничі ситуації, в яких студенти виконують певні ролі. Розроблено методичні рекомендації із впровадження в професійну підготовку майбутніх економістів ділових ігор, в тому числі комп'ютерних.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи Вінницького соціально-економічного інституту університету ”Україна” (довідка №1/27-889 від 25.11.2005р.), Вінницького інституту економіки Тернопільського державного економічного університету (довідка №056 від 02.06.2005р.), Вінницького технолого-економічного технікуму Київського національного торговельно економічного університету (довідка №398 від 14.11.2005р.), Хмельницького інституту економіки і підприємництва (довідка №1428 від 22.11.2005р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретико-методологічною обґрунтованістю вихідних позицій, використанням комплексу методів, адекватних цілям і завданням дослідження; кількісним і якісним аналізом фактів, матеріалів і результатів дослідно-експериментальної роботи, якими реально відображаються теоретична і практична сторони досліджуваної проблеми; опрацюванням і широким обговоренням результатів, використанням об'єктивних і доказових методів дослідження.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на:

міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Київ-Вінниця, 2004);

міжнародній науково-практичній конференції „Теоретичні і методичні засади підготовки фахівців у професійних навчальних закладах технічного та художнього профілю” (Львів, 2004);

міжнародній науково-практичній конференції “Морально-професійне становлення студентської молоді в сучасних соціокультурних умовах” (Вінниця, 2005);

науково-практичній конференції викладачів “Ринок: проблеми освіти і практики” (Вінниця, 2004);

науково-практичній конференції викладачів і студентів “Актуальні проблеми трудової і професійної підготовки молоді” (Вінниця, 2002-2005);

засіданнях кафедр педагогіки та теорії і методики трудового та професійного навчання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського;

засіданнях кафедри „Інформаційні системи в економіці” Вінницького інституту економіки Тернопільського державного економічного університету;

засіданнях кафедри гуманітарних та загальноосвітніх дисциплін Вінницького соціально-економічного інституту відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання й методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення добутих результатів.

У першому розділі - ”Теоретичні основи застосування ділових ігор для розвитку професійно значущих якостей майбутнього економіста” - проаналізовано особливості розвитку професійно найбільш важливих якостей майбутнього економіста як чинника трансформації української економіки, розглянуто теорію застосування ділових ігор в навчально-виховному процесі, визначено місце ділових ігор серед методів активного навчання, обґрунтовано основні принципи організації ділових ігор. Детально проаналізовані психолого-педагогічні основи і практика застосування ДІ у професійній діяльності з підготовки економістів

Ринкова трансформація української економіки поставила на порядок денний потребу в розв'язанні, науковому осмисленні проблеми якісної підготовки економістів. Економічна освіта в наш час повинна формувати в студентів уміння і навички творчого підходу до тих знань, які можна застосовувати в змінних ситуаціях, у прийнятті ініціативних і грамотних рішень з економічних, фінансових та інших заходів, враховуючи особливості різних сфер діяльності студентів. Оволодіваючи системою наукових економічних знань, майбутні фахівці проникають у суть економічних явищ, знайомляться з методами наукових досліджень, історією економічної думки, пізнають об'єктивні економічні закони розвитку суспільства.

З урахуванням урядової стратегії соціально-економічного розвитку країни і реформи освіти, потрібно вирішувати низку завдань у складному процесі підготовки економістів: усунення перевантаженості предметами; зміна методики навчання; введення варіантності освіти; посилення зв'язку професійної освіти з науковими дослідженнями і з практикою; комп'ютеризація і підключення до глобальної мережі Інтернет навчальних закладів; зближення зі світовою системою показників якості і стандартів освіти; забезпечення міжнародної ідентифікації українських дипломів.

Розв'язуючи тільки що визначені завдання підготовки висококваліфікованих економістів, педагогічна громадськість зіштовхнулася з цілою низкою проблем як міжнародного, так і національного рівня. Технологічна проблема полягає в тому, що реноме викладача як джерела знань нині ставиться під значний сумнів. Усе частіше й наполегливіше звучать заклики проаналізувати й переосмислити ті професійні якості, якими мають володіти фахівці, на яких суспільство покладає функції навчання, підготовки кадрів. На перший план постають уявлення про викладача як про своєрідний „навігатор” у просторі знань, методиста, технолога навчання.

Сучасний економіст повинен мати глибокі знання з теоретичних основ функціонування економіки, цілісне уявлення про сутність, структури і тенденції розвитку економічних систем, володіти методами економічного аналізу господарських процесів як на макро -, так і на мікрорівнях, а також володіти методами прийняття рішень. Студент повинен бути готовим до роботи в різних економічних структурах. Крім того, на думку багатьох науковців, особливого значення набуває формування в майбутніх економістів готовності до управлінської діяльності, до керівництва великими й малими групами людей, до здатності бути менеджером. У підготовці менеджерів, на наш погляд, потрібно орієнтуватися не стільки на передавання їм знань, скільки на формування в них професійного ставлення до діяльності, налаштованості на успіх. Тому в професійній підготовці економістів має застосовуватись управлінська модель навчання, якою передбачається організація навчання як процес управління за такими етапами: формування мети, інформаційних основ навчання, прогнозування, прийняття рішень, організація виконання, комунікація, контроль і оцінка результатів, корекція.

За сучасних умов до фахівця-економіста ставляться досить відповідальні вимоги. Компетентність економіста і його конкурентоздатність на ринку праці залежать від того, якою мірою володіє він практичними вміннями і навичками математичного моделювання, може застосовувати у своїй професійній діяльності інформаційні й телекомунікаційні технології (ІТКТ). Ці та інші реалії спонукають до вдосконалення системи підготовки майбутніх економістів, до створення і впровадження нових технологій навчання, заснованих на ІТКТ.

Принцип активності студента в процесі навчання залишається одним із провідних у дидактиці вищої школи. Під цим принципом розуміють таку якість діяльності, яка характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою в засвоєнні знань і умінь, результативністю. Будь-яка технологія має засоби, якими активізується та інтенсифікується діяльність студентів. У деяких технологіях названі засоби складають головну ідею й основу ефективності результатів. До таких технологій можна віднести й ігрові технології.

Дослідники все частіше звертаються до проблеми використання в навчально-виховному процесі ділових ігор як ефективного методу формування емоційно-вольової сфери студента, розвитку його уваги, пам'яті, колективної діяльності, самостійного набуття знань і вмінь, збагачення досвіду творчої діяльності. Гра часто розглядається як інструмент розв'язання суперечностей між характером мотивації, пізнавальною спрямованістю особистості та об'єктивною потребою в оволодінні новими знаннями, між сприйняттям явищ і усвідомленням їх як наукових фактів, між знаннями, які мають студенти, і тими, котрими повинні стати, зреалізуватись.

Беручи участь у діловій грі, яка проводиться за певними законами, учасник „живе” в моделі світу гри відповідно до завдань гри. Він же, учасник, перебуває в певних обставинах, котрі відображають різні аспекти об'єктивної реальності, він же “потрапляє” в ситуації, які створюються іншими учасниками. З огляду на сказане, ми пропонуємо таку модель ігрового світу.

Поведінка учасника гри вимальовується таким чином: учасник знайомиться із законами змодельованого світу, завданнями гри, враховує обставини й ситуацію, котра склалася, а після цього на основі власного досвіду і знань робить вибір дії; в цьому виявляється його реакція на обставини і ситуацію з урахуванням обмежень моделі ігрового світу. За таких ситуацій збагачується досвід учасника, що і є результатом гри для людини. Такими результатами можуть стати: позитивний емоційний заряд, нові методи розв'язування конфліктів, навички дій в екстремальних ситуаціях, зміни в професійній етиці людини, тощо. Всі можливі педагогічні й психологічні результати варто враховувати викладачеві, який готується до проведення гри.

Вважаючи гру саме як форму сприйняття реальності, можна стверджувати, що для створення гри важливі не стільки правила, скільки попередня робота на імідж персонажів, взаємодія всередині команд, гармонізація моделі ігрового світу. Змодельований світ повинен бути здатним до розвитку, мати історію, замикатись внутрішніми причинно-наслідковими зв'язками. Створений світ покликаний передбачати деяку внутрішню етику, критерії правильності, мотиви дій.

Розглядаючи ДІ як різновид МАН, ми вважаємо, що їхня ефективність підвищується за умови поєднання з дискусійними методами, рольовими іграми, тренінгами і брейнстормінгом (мозковим штурмом). Ми пояснюємо це тим, що навчальні можливості ДІ полягають у тому, що на матеріалі конкретних виробничих і навчальних ситуацій відтворюються елементи професійної діяльності та професійного мислення, потрібен комплексний підхід до розв'язування професійних завдань.

Завдяки використанню ДГ процес навчання максимально наближається до реальної практичної діяльності. Рішення приймаються колективно. Реалізація гри відбувається в умовах керованої емоційної напруги на цілком реальному матеріалі. Ігровий контекст освітнього процесу створює можливість для прояву творчої активності всіх суб'єктів освітнього процесу, в тому числі й викладачів, що дозволяє багатьом із них звільнитися від психологічних бар'єрів, оптимістично оцінювати своє сьогодення та майбутнє і, що більш важливо, коригує весь характер міжособистісних відносин в освітньому середовищі.

Аналізуючи різні підходи до визначення і класифікації ділових ігор, ми сформулювали таке визначення ДГ в контексті професійної підготовки економістів: ділова гра - це варіативна, динамічна форма відтворення предметного й соціального змісту професійної діяльності, моделювання системи адекватних стосунків, яка спрямована на закріплення професійних знань, формування практичних навичок, на особистісний розвиток майбутніх фахівців.

Дослідження теорії і практики впровадження ДІ у навчальний процес переконує в тому, що ділові ігри - це метод активного навчання, найбільш близький до реальної майбутньої професійної діяльності студентів. Перевага ДІ полягає в тому, що, будучи моделлю реальної діяльності, вони одночасно дають можливість значно скоротити операційний цикл і тим самим продемонструвати те, до яких кінцевих результатів можуть спричинити такі рішення і дії.

У другому розділі - ”Методика впровадження ділових ігор у професійну підготовку майбутніх економістів” - розглянуто загальні методичні прийоми проведення ділових ігор, запропоновано модель професійної підготовки економістів на основі використання ділових ігор, визначено методику застосування ділових ігор на заняттях з дисциплін гуманітарної, природничо-наукової і загальноекономічної підготовки, детально схарактеризовані окремі ділові ігри з менеджменту. Вперше розглядаються теоретичні й методичні засади реалізації особистісно розвивальних комплексних ділових ігор з дисциплін професійно-орієнтованої підготовки. Значну увагу приділено навчально-тренувальним, імітаційним фірмам і комплексним діловим іграм у підготовці економістів, а також діловим економічним іграм на базі комп'ютерних технологій.

У ДІ на основі ігрового задуму моделюються життєві ситуації: гра надає її учасникам можливість побувати в ролі менеджера, підприємця, директора і т. ін. Використання ДІ значно зміцнює зв'язок (студент - викладач), розкриває творчий потенціал кожного. Досвід проведення ДІ переконує в тому, що під час гри відбувається більш, ніж звичайно, інтенсивний обмін ідеями, інформацією, вона спонукає учасників до творчої діяльності.

Попереднє виділення структури професійно важливих якостей економіста, добір особистісно зорієнтованих ДІ, їхня адаптація до умов економічного ВНЗ і апробація, цільове педагогічне проектування системи ДІ з дисциплін природничо-наукової, загальноекономічної та професійно-практичної підготовки сприяли розвиткові професійних якостей особистості майбутнього економіста, що зумовило перехід до реалізації системи ігор на практиці.

За умов реалізації запропонованої нами системи особистісно зорієнтованих ДІ, які розвивають професійні якості економіста, враховувалося, що стрижнем функціонування ДІ в навчальному процесі є певна проблема, розв'язання якої активізує розумову діяльність, сприяє розвиткові інтелектуальних умінь особистості взагалі і пов'язаних з освоєнням економічних дисциплін зокрема. Учасники гри аналізують і узагальнюють інформацію, відбирають і залучають потрібні знання, вміння й навички в конкретній ситуації, творчо усвідомлюють їх, і практично зреалізовують.

Залежно від поставлених завдань нами використовувалися повномасштабні комплексні ДІ, якими максимально імітується професійна діяльність і наслідки прийнятих професійних рішень. Комплексна ділова гра спрямована на пізнання, аналіз і оцінку професійної компетентності в ситуаціях спілкування, її підвищення, а також співвіднесення результатів особистісного пізнання і проблем власної професійної діяльності і спілкування. Такий напрям навчання, реалізуючи принципи системності, активності, здійснює основне призначення економічної освіти - глибинну професійну й соціально-психологічну підготовку економіста до професійної діяльності та спілкування.

Під комплексністю ділової гри ми розуміємо поєднання рольових та імітаційних аспектів гри, синтез її основних функцій, міждисциплінарність поставлених завдань, інтегрований підхід до застосування та засвоєння професійних знань. Комплексну ділову гру в системі формування професійних знань та умінь ми розглядаємо як творчу діяльність студентів у спеціально змодельованій ситуації, котра спрямовується на розвиток професійних навичок і якостей, у яких постає потреба за конкретних умов навчання.

Під час проведення комплексних ділових ігор можна вести мову про їхні певні особливості, які певною мірою ведуть до формування і прояву професійних умінь, це:

* комплексна ДГ виступає засобом розвитку творчих умінь, творчого мислення, творчої ініціативи, творчої переконливості;

* у змісті комплексної ДГ імітуються реальні умови діяльності майбутнього фахівця;

* у грі домінує педагогічна (навчальна і контролююча) мета, ігрова ситуація виступає лише фоном;

* конструювання гри проводиться на основі поєднання змісту навчальної діяльності і прогнозованої реальної майбутньої професійної діяльності;

* в основу діяльності учасників гри закладаються їхня взаємодія й особистісні рішення, котрі проявляються в різнобічній взаємодії.

Однією з форм навчання, в якій найактивніше застосовуються комплексні ділові ігри, є навчально-тренувальні фірми (НТФ) або навчально-імітаційні фірми (НІФ). Діяльність таких фірм сприяє оволодінню професійними вміннями та навичками, забезпечує найбільш тісний зв'язок між теоретичним і практичним навчанням. Робота студентів у НТФ повинна узгоджуватись з реальними вимогами, які ставляться до комерційного підприємства, має відображати повний механізм його фінансово-господарської діяльності.

Комплексні ділові ігри, які використовувалися нами в навчально-виховному процесі, мають значну схожість з імітаційними фірмами, проте їм належить проміжне місце між фрагментарними діловими іграми та імітаційними фірмами. Їхні переваги над НІФ полягають у тому, що вони можуть організовуватися в будь-який період навчального процесу, тривати стільки, скільки цього вимагає, можуть згортатися після досягнення дидактичної мети. Крім того, названі чинники вимагають значно менших матеріальних затрат, можуть проводитися в будь-якому зручному приміщенні. Комплексна ДГ відрізняється від інших тим, що визначальними для неї є не знання з певного предмета, а проблема, котра потребує цілого комплексу інтегрованих знань і навичок надпредметної діяльності. Прикладом комплексної ДГ, яка може проводитися на базі НТФ, є гра „Фондова біржа”, якою інтегруються знання про грошові обіги, біржову справу, ринок цінних паперів, управління фінансовими ризиками тощо. В грі моделюються дії механізму функціонування фондової біржі, встановлюються котирування акцій, ринкові спекуляції з цінними паперами тощо.

Сучасні інформаційно-телекомунікаційні технології (ІТКТ) відіграють усе більшу роль у соціальному й економічному житті сучасного суспільства. Тому їхній вплив повинен враховуватися в розв'язанні широкого кола питань суспільного розвитку й професійної підготовки майбутніх фахівців усіх галузей. У навчальному плані підготовки майбутніх економістів значне місце посідають дисципліни „Інформатика і комп'ютерна техніка”, „Інформаційні системи і технології в фінансах”, „Вступ у сучасні системи управління базами даних” тощо. Завдяки широкому впровадженню комп'ютерів у навчальний процес економічних ВНЗ студенти навчаються опрацьовувати економічні моделі, проводити розрахункові експерименти, здійснювати громіздкі обчислення, графічні побудови тощо. Проте, як це засвідчується нашим дослідженням, цього не досить для формування в майбутнього фахівця професійних навичок, потрібних йому для роботи в інформаційному суспільстві. Тому ми вважали за доцільне частину ділових ігор проводити на матеріалі, пов'язаному з комп'ютерною технікою, а також впроваджувати в навчально-виховний процес ділові ігри, які відбуваються безпосередньо в комп'ютерних мережах.

Комп'ютеризація ДІ дає можливість суттєво скоротити навчальний час, збільшити кількість імітацій циклів керування і безпосередньо “відчути” динаміку процесу взаємодії основних суб'єктів ринку. Значна перевага індивідуальних комп'ютерних ділових ігор (КДІ) - незначні вимоги до кваліфікації викладача. Гра може проводитися зовсім без викладача, що досить важливо для дистанційного навчання і для самостійної роботи студента. Якщо є грамотний консультант-викладач, якість і швидкість засвоєння знань виявляться, зрозуміла річ, вищими. Виконання завдань індивідуальної КДГ може фіксуватись у пам'яті комп'ютера або на папері. Обговорення результатів з викладачем може відбуватися в будь-який час. В індивідуальній КДГ в студента більше свободи, він не залежить від рівня підготовки інших учасників навчального процесу, від темпу їхньої роботи і взагалі від їхньої присутності.

Практика впровадження ділових ігор у професійну підготовку економістів засвідчила, що студент, „граючи” в свою майбутню діяльність, привчається враховувати сукупність реальних сил, обставини, інтереси осіб, які вступають з ним у контакт, уявляти собі рольові функції за неоднакових ситуацій. В іграх імітуються службові наради, розглядаються структури і призначення зімітованих об'єктів, положення і нормативні акти, якими визначається специфіка діяльності і обстановка, в якій відбуваються події. Досить перспективним, як це засвідчило наше дослідження, є застосування методу інсценування, за допомогою якого на заняттях розігрується певна ситуація, поведінка людини в конкретній обстановці. Студент має врости в образ певної особи, зрозуміти професійну психологію, оцінити обстановку і знайти правильну лінію поведінки.

Ділові ігри, незважаючи на їхню практичну значущість, прийнятні лише як додатковий метод навчання в органічному зв'язку з теоретичними заняттями. В повному обсязі вони не припускають вироблення єдиного правильного рішення. Їхня цінність полягає в стимулюванні значної кількості ідей і способів їхньої реалізації, у неоднозначності прийнятих рішень, характер яких визначається конкретною навчальною ситуацією.

У третьому розділі - ”Експериментальна перевірка педагогічної ефективності ділових ігор у підготовці економістів” - викладено спосіб організації й методику проведення педагогічного експерименту, проведено перевірку якості знань майбутніх економістів з дисциплін природничо-наукової, загальноекономічної та професійно-орієнтованої підготовки, визначено діагностику готовності майбутніх економістів до професійної діяльності.

Експериментальна методика застосовувалася впродовж 2003-2005 рр. В експерименті взяли участь 428 студентів. Із двох паралельних груп однієї і тієї самої спеціальності кожного разу експериментальною вибиралася та, з поміж них, у якій рівень знань за оцінками вступних випробувань був нижчим. Варто зауважити, що зміст навчання з усіх предметів був однаковим в експериментальних і контрольних групах. Відмінності визначались тільки впровадженням в експериментальних групах ділових ігор у процес вивчення певних навчальних дисциплін.

Експериментальною методикою передбачалось широке впровадження ділових ігор у вивчення дисциплін гуманітарної, природничо-наукової, загальноекономічної та професійно-практичної підготовки, починаючи з другого курсу. Для визначення ефективності експериментальної методики порівнювалися результати складання іспитів з дисциплін природничо-наукової, загальноекономічної та професійно-практичної підготовки в експериментальних і контрольних групах. Порівнювалися також результати анкетування та тестування, які проводилися з метою визначення рівнів готовності майбутніх економістів до професійної діяльності.

Плануючи перевірку гіпотези про вплив ДІ на якість підготовки майбутніх економістів, нами проаналізовано, підібрано, систематизовано, структуровано й створено сценарії ДІ з різних дисциплін. Через те, що метою дослідження передбачалось якнайточніше відтворення реальних економічних ситуацій, ми вирішили за потрібне часто практикувати комплексні ДІ, над створенням більшості з яких працювали колективи викладачів різних навчальних дисциплін. Часто ДІ ставали також індикаторами певних знань чи вмінь майбутніх економістів, що давало змогу викладачам вчасно відкориговувати навчальні програми. Оцінюючи ефективність ДІ в розвитку знань, умінь і професійних якостей майбутніх економістів, ми користувалися такими критеріями і показниками (табл.1.).

Таблиця 1. Критерії і показники ефективності впливу системи ділових ігор на розвиток професійних якостей майбутнього фахівця

Критерії	Показники
1. Мотиваційно-ціннісний	Ступінь мотивації участі в грі (налаштованість на гру, позитивна готовність включитися в гру).
2. Змістовний	а) рівень розвитку професійних якостей особистості (організаторських, проектувально-конструктивних, гностичних, комунікативних, моральних); б) ступінь інтелектуальної активності в навчанні.
3. Оцінно- результативний	а) успішність студентів; б) розвиненість уміння об'єктивно оцінювати себе й однокурсників; в) ступінь активності студентів у грі.

Для перевірки ефективності експериментальної методики у вивченні професійно-орієнтованих дисциплін ми оцінювали критерій згоди істинності розходжень в успішності з вивчення студентами окремих тем чи розділів до і після проведення ділових ігор. Висувалась нульова гіпотеза: відсутні істотні відмінності між оцінками з тем до і після застосування експериментальної методики. Оскільки різниця між середніми балами виявилась незначною, то визначався критерій розходження між успішністю до і після проведення ДГ, який засвідчив, що нульову гіпотезу можна відкинути, тобто відмінність в успішності є суттєвою.

Для оцінки результативності експериментальної методики обчислювалося також фактичне нормоване відношення за формулою Стьюдента. Обчислення ймовірності відхилень успішності з вибраних предметів (вибіркова середня успішність) від успішності з усіх предметів (генеральна середня успішність) дають підстави вважати, що успішність в експериментальних групах суттєво відрізняється від успішності в контрольних групах.

Для перевірки й порівняння стану готовності студентів до управлінської діяльності під час педагогічного експерименту ми дотримувались таких рівнів і відповідних критеріїв:

1. Високий рівень - студент самостійно приймає рішення, розробляє план дії та рішуче втілює його в практичну діяльність; користується значним авторитетом серед однокурсників;

2. Середній рівень - студент готовий приймати самостійні рішення, розробляє власні плани дій, але впроваджує їх у практику несміливо, чекає на підтримку колег;

3. Низький рівень - студент не впевнений у своїх рішеннях упродовж усієї діяльності, а тому змушений постійно звертатися за порадою до однокурсників; в очах колег виглядає невпевненим;

4. Дуже низький рівень - студент зовсім не готовий приймати самостійні рішення, не вміє планувати професійну діяльність, не має авторитету серед колег.

Результати перевірки наведено у вигляді графіків (рис.1.).

Рис. 1. Динаміка рівнів готовності студентів до управлінської діяльності

Аналіз результатів експериментальних досліджень дав нам змогу дійти висновку стосовно доцільності використання експериментальної методики для формування готовності майбутніх економістів до управлінської діяльності.

Успішність впливу ДІ на розвиток професійних якостей особистості майбутнього економіста оцінювалася відповідно до розроблених критеріїв і показників: ступінь мотивації участі в грі, рівень розвитку професійних якостей, ступінь інтелектуальної активності в навчанні, успішність студентів і ступінь їхньої активності в грі, розвиненість умінь оцінювати себе.

З метою з'ясування професійно важливих якостей особистості керівника, можливостей і динаміки їхнього розвитку в майбутніх економістів у процесі ділових ігор нами проводилося анкетування студентів експериментальних груп. Результати анкетування і тестування студентів експериментальних груп підсумовувалися, аналізувалися і систематизувалися. Це дало можливість зробити такі висновки:

Найбільш важливими професійними якостями для керівника у сфері економіки студенти вважають організованість, розпорядливість, ініціативність, цілеспрямованість; найменш важливими - товариськість, почуття гумору, доброзичливість, відповідальність, почуття власної гідності, дисциплінованість та чесність.

Завдяки ДІ у студентів щонайбільше розвиваються такі якості: організованість, ініціативність, самостійність, здатність до самоаналізу, товариськість, здатність до співтворчості й діалогу з людьми та інші. Водночас , такі важливі якості ,як розпорядливість, справедливість і об'єктивність у взаєминах з підлеглими, самостійність у вчинках і відносинах, надто відстають від ідеальних рівнів. Таке відставання пояснюється тим, що ДІ, хоч і максимально імітують реальність, але, на жаль, не відтворюють всього комплексу проблем, які трапляються в реальній професійній діяльності.

Майбутні економісти найбільш типовими для себе вважають такі якості: справедливість і об'єктивність у взаєминах з підлеглими, цілеспрямованість, товариськість, почуття гумору, здатність до співтворчості і діалогу з людьми, доброзичливість, почуття власної гідності.

Дані порівняльної діагностики засвідчили, що в експериментальних групах завдяки широкому впровадженню ділових ігор найбільш успішно розвиваються лідерські риси особистості майбутнього економіста, його здібності до управлінської діяльності. Отже, можна вважати, що гіпотезу дослідження нами доведено, мета - досягнута, завдання - розв'язано.



ВИСНОВКИ

1. Аналіз рівня розвитку сучасної економічної теорії та практики господарювання засвідчує: в зв'язку з глибокими змінами в економіці нашої держави нагальним є формування помітно зміненого економічного мислення. Проаналізовано практику та ідеологію ринкових трансформацій в Україні за останні роки. З'ясовано, що створити власну високоефективну економічну систему, забезпечити її конкурентоздатність зможуть лише висококваліфіковані кадри з інноваційним економічним мисленням, які володітимуть такими професійно значущими якостями, як:

а) глибокі знання в галузі теоретичних основ функціонування економіки;

б) цілісне уявлення про сутність, структуру і тенденції розвитку економічних систем;

в) володіння методами економічного аналізу господарських процесів на макро- та мікрорівнях;

г) володіння методами прийняття рішень;

д) здатність до управлінської діяльності;

е) розвинена інтуїція тощо.

Всі ці якості у майбутнього фахівця можна сформувати тільки на основі професійної підготовки економістів на якісно новому рівні. Виходячи з урядової стратегії соціально-економічного розвитку України, економічні ВНЗ повинні якнайбільше спрямовувати свою діяльність на розв'язання таких актуальних завдань: підсилення варіантності освіти; комп'ютеризацію навчальних закладів; зближення зі світовою системою показників якості та стандартів освіти; посилення зв'язку економічної освіти з науковими дослідженнями і з практикою, зміну методів навчання.

2. Останніми роками в педагогіці ведуться пошуки методів і засобів навчання, адекватних розв'язанню завдань активізації навчально-виховного процесу, перетворенню студента з об'єкта в суб'єкт навчальної діяльності, який свідомо й активно оволодіває знаннями, вміннями й навичками, конче потрібними для майбутньої професійної діяльності.

З'ясовано, що принцип активності студента поки що залишається одним із головних у дидактиці вищої школи. Останнім часом у ній широкого впровадження набули такі методи активного навчання, як групова дискусія, аналіз ситуацій, тренінги, тести, рейтинги, брейнстормінг, ігрові методи, які поділяються на рольові, імітаційні, організаційно-діяльнісні та ділові ігри.

Унаслідок аналізу ділових ігор як різновиду активних методів навчання, нашим дослідженням доведено, що їхня ефективність підвищується за умови поєднання з рольовими та імітаційними іграми, а також з дискусійними методами, тренінгами та брейнстормінгом. Такий метод навчання пропонуємо називати комплексною діловою грою.

В Україні ДІ знайшли широке застосування у ВНЗ різного профілю. Найчастіше ДІ застосовуються як засіб набуття професійних знань, умінь і навичок, для розвитку творчого мислення, умінь відстоювати власну позицію, орієнтуватися в проблемах, що виникають. Рідше ДІ використовуються як форма поточного контролю. Чимало зроблено науковцями в плані розробки ДІ; швидкими темпами розгортається індустрія комп'ютерних ділових ігор. Проте, аналізуючи практику впровадження ДІ в різних ВНЗ, ми дійшли висновку, що досвід застосування ДІ розрізнений, багато в чому носить емпіричний характер, викладачі не мають достатніх методичних знань.

Значно поліпшити ситуацію, на наш погляд, може детальне вивчення і визначення найбільш доцільних методичних прийомів організації ДІ, дидактичної ефективності окремих видів ігор у професійній підготовці майбутніх фахівців конкретного профілю.

3. Проведене дослідження дає змогу дійти й такого висновку, що для широкого впровадження ДІ у навчальний процес економічних ВНЗ потрібні певні умови, серед яких виділимо такі: поєднання рольових, імітаційних та організаційно-діяльнісних аспектів гри; синтез основних функцій гри (навчальної, виховної, розвивальної); надпредметність і міждисциплінарність поставлених завдань; особистісно орієнтований підхід під час організації ДІ.

Успішному функціонуванню пропонованої системи ДІ, це засвідчено нашим дослідженням, сприяє низка чинників. По-перше, це соціально-педагогічні чинники успішного застосування навчально-ігрової діяльності, до яких належить дотримання законів, принципів і правил гри, взаємозв'язок навчально-ігрової діяльності з проектувальною й оцінною діяльністю, цільовий вибір викладачем адекватних видів і форм організації ДІ, здійснення індивідуального підходу до учасників. По-друге, психолого-педагогічні чинники впливу ділових ігор на розвиток професійних якостей економіста. До цієї групи засобів входять: формування особистісної концепції ігрової навчальної діяльності студентів, їхня особиста установка на творчу самореалізацію в грі, прагнення студентів до адекватної самооцінки. По-третє, це організаційно-педагогічні чинники ділової гри: визначення викладачем змісту і цілей проведення навчально-ігрової діяльності, встановлення суб'єкт-суб'єктних відносин у грі, залучення суб'єктів у різні види ігор, організація ігрової діяльності студентів на різних етапах реалізації гри, наявність загальної системи оцінок і самооцінок процесу і результатів ДГ.

4. Обґрунтовано, що провідним методологічним чинником у професійній підготовці економістів має забезпечуватись кожному студентові статус суб'єкта самостійної навчально-професійної діяльності та спілкування. З'ясовано, що для цього потрібно створити стимулююче ігрове середовище, яке давало б студентові можливість аналізувати, експериментувати, осмислювати навчальний матеріал, використовуючи його за найрізноманітніших практичних ситуаціях.

Доведено, що дидактичний ефект від застосування виявиться максимальним тоді, коли певне середовище може створюватись і систематично виявлятись на заняттях не тільки загальноекономічної, а й гуманітарної та природничо-наукової підготовки. Експериментально встановлено, що уявлення про сутність, структуру і тенденції розвитку економічних систем найбільш раціонально формуються методами економічного аналізу господарських процесів як на макро-, так і на мікрорівнях, також і методами прийняття управлінських рішень; такі форми активного навчання, як навчально-тренувальні, імітаційні фірми та комплексні ділові ігри, значний дидактичний ефект дають економічні ігри на базі комп'ютерних технологій.

5. Результати проведення експерименту переконують у тому, що завдяки широкому і систематичному впровадженню ДІ у навчально-виховний процес підготовки економістів у них підвищується якість засвоєння теоретичних знань, розвиваються практичні навички, котрі стосуються майбутньої професійної діяльності, формуються такі професійно важливі якості, як організованість, ініціативність, самостійність, здатність до самоаналізу, товариськість, здатність до співтворчості та діалогу з діловими партнерами. Крім того, ДІ є ефективним методом формування емоційно-вольової сфери студента, розвитку його уваги, пам'яті, колективної діяльності та самостійного набуття знань і вмінь, збагачення досвіду творчої діяльності. Ділові ігри є також засобом спілкування і самовиховання.