Проблеми викладацької взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

1. Скласти таблицю „Методи педагогічної взаємодії” (8-9 методів)

2. Поясніть зв'язок між проблемами педагогічної взаємодії й висловленням Д. Карнегі: „Особисто я дуже люблю суницю з вершками, однак, виявив, що з якихось дивних причин риба віддає перевагу хробакам. Тому, коли вуджу рибу, то думаю не про те, що люблю я, а про те, що любить риба, і не насаджаю на гачок суницю з вершками”. Яку вимогу до педагогічної взаємодії можна проілюструвати цими словами? Форма звіту: міні-есе

При взаємодії поведінка однієї людини майже завжди сприяє змінам у діях і почуттях іншої людини, тобто справляє на неї певний вплив.. Будь-який вплив здійснюється з метою формування, закріплення або зміни установок, поглядів, взаємин, почуттів або дій.

У спілкуванні, в тому числі й педагогічному, маємо справу з різними видами впливу. Можна розглядати індивідуальний вплив двох суб'єктів один на одного, лідера та будь-якого члена групи на інших, а також спільний вплив групи на підгрупи, лідера та групи разом на окремих її членів. Індивідуальний вплив має місце, коли є потреба в інформації, роз'ясненні, спільній діяльності. Важливо, що нерідко рядові члени групи, а не лідер намагаються вплинути на інших своєю щирістю, зацікавленістю в справі. Психологічна природа різних видів впливу не однакова і кожний з них використовується з певною метою і за певних умов. Але якщо ви зробили щось для іншої людини, а потім побачили, що ваша дія мала позитивний вплив на неї, то ви створили для себе один з найпотужніших мотиваційних факторів.

Кредо Дейла Карнегі звучить так: "Особисто я люблю суниці з вершками. Але риба чомусь віддає перевагу іншому. Тому, коли я їду на рибалку, я беру для неї не те, що люблю я, а черв'яків і коників" .

Цей вислов можна розглядати як маніпулювання іншим. Маніпуляція розглядається як комунікативний вплив, який веде до створення в іншого певних мотиваційних станів (почуттів, стереотипів), що спонукають його до поведінки, вигідної тому, хто на нього впливає.

Моя особиста думка, що цей вислов розкриває сутність педагогічної взаємодії на базі поваги до думки і почуттів іншої людини.

На світі один з самих дієвих способів спонукання кого-небудь щось зробити - змусити іншу людину захотіти це зробити добровільно.

Я вважаю, Карнегі мав на увазі , що єдиний спосіб спонукати до дії, - це дати людині те, що вона бажає.

Якщо розумно організувати взаємодію, щоб привернути до себе людей, враховуючи їх думку і бажання, можна отримати відмінний результат.

3. Які види і форми вимоги представлені в наступних педагогічних ситуаціях? У чому полягають передумови ефективності використання кожної форми? Форма звіту: письмовий аналіз

Старшокласник, захопившись математикою, запустив заняття з гуманітарних предметів. На прохання класного керівника улюблений учитель юнака (викладач математики) поговорив з ним про необхідність широкої освіти для вченого будь-якої галузі науки, про важливість гуманітарних предметів для розвитку мислення й уяви, загальної культури. Доводи шановного педагога виявилися настільки переконливими, що суттєво змінили ставлення учня до"нелюбимого” предмета.

Викладач являється авторитетом для старшокласника, тому ситуація для розмови була позитивна, бесіда базувалася на загальній довірі і повазі. Викладач зумів підібрати слова - переконання, тобто здійснив умисний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і почуття дитини.

Рекомендація -- аргументований побажання, використовуване у тому випадку, коли необхідно обґрунтувати для дитини значення тій чи іншій безумовною норми, правила. Для посилення рекомендаційного впливу часто використовується ілюстрація описового характеру, чи особистий приклад. Що стосується гостру потребу рекомендація може висловлюватися як нагальна вимога, не яка допускає жодних сумнівів і що викликає швидке у відповідь дію.

Переконування передбачає умисний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і почуття вихованців з метою формування у них стійких переконань, певних норм поведінки; педагогічна категорія, яка вказує на інструмент дієвого впливу на особистість, а переконання -- це результат цього впливу.

Авторитет -- загальновизнана довіра, пошана.

Довіра -- соціологічна та психологічна категорія для позначення відкритих, позитивних взаємовідносин між людьми (сторонами довіри), що відображають впевненість у порядності й доброзичливості іншої сторони, з котрою довіряючий знаходиться в тих чи інших відносинах, що базується на його досвіді. Довіра не має потреби у включенні якоїсь дії, так що ви та протилежна сторона є взаємно втягнуті в неї. Довіра є всього лише передбачення покладання на якусь дію, яке базується на тому, що знає одна сторона про іншу. Наприклад, тому, що подія відбувається десь далеко і не може бути підтвердженою, або подія відбудеться тільки в майбутньому.

В одному класі тривалий час були проблеми зі щотижневим прибиранням приміщення. Якось педагог запропонував провести його за морськими традиціями. З лексикону зникли звичні слова "підлога”, "мити”, "щітка”, а з'явилися "палуба”, "драїти”, "швабра”. Хлопчики роздобули десь тільника, прискіпливо вибирали боцмана, підлоги в класі заблищали, а головне - змінилося ставлення до самообслуговування.

Викладач реалізував на практиці метод педагогічної взаємодії - залучення у цікаву діяльність, де діти мали змогу замінити виконання нецікавої для них роботи щотижневого прибирання приміщення замінити елементами гри, тобто активізував ії пізнавальну діяльність до морських традицій та привити зацікавленість до трудових традицій у зручний для дітей формі гри.

Один з недисциплінованих учнів класу в поході виявив себе як гарний товариш, умілий організатор. На чергових класних зборах педагог порекомендували хлопцям обрати його туристським організатором. З цього моменту почалися поступові, але відчутні зміни в поведінці хлопчика.

Викладач повинен враховувати в індивідуальній роботи з дитиною його прагнення і схильність. В цьому випадку педагог використовував метод педагогічної взаємодії - організація успіху у навчанні, тобто не тільки повірив в дитину, заохотив ії до активних змін, але й допоміг дитині повірити в себе.

Йде урок. Учні уважно слухають учителя, але двоє раптом відволіклися. Педагог робить невелику паузу, строго дивиться на "порушників” - і порядок відновлений.

Інколи виникає необхідність зробити й неприємні для учнів зауваження. Вони спрямовані на те, щоб раптово відволікти учня від шкідливих дій і повернути його до ділового життя класу. Треба поставити такого учня в неприємне становище перед товаришами. Зауваження за своїм змістом і тоном не мають бути спрямовані на образу, скривдження вихованця. В такому випадку допомагають "підсолоджені" зауваження, виказані у формі жартів. Такі зауваження дають емоційну розрядку класу і в той же час ставлять конкретного учня-порушника на місце.

Таку ж роль можуть виконувати й жести: упереджувати негативні прояви учнів, гальмувати їх. З цією метою використовують певні рухи рук, голови чи всього тіла.

В даному випадку , такий сигнал залишається непомітним для інших учнів, не відволікає їх від роботи. Адже він "адресований" лише порушникам «не заважайте!»

4. Назвати види покарання як методу педагогічної взаємодії. Зверніть увагу на те, що існує принципова різниця між адміністративними покараннями в освітньому середовищі школи та покаранням як методу саме педагогічної взаємодії. Визначте причини неоднозначного ставлення до покарання в сімейному середовищі. Чи можна зовсім обійтися без покарань у педагогічній роботі з дітьми?

Покарання - це гальмування і корекція неправильної поведінки вихованців за допомогою негативної оцінки їх дій. У вихованні школярів застосовуються такі види покарань, як осуд, зауваження, догана, обмеження в правах, позбавлення почесних обов'язків, наказ встати біля парти, видалення з уроку, переведення в інший клас, виключення зі школи. Покарання може виражатися і в формі наказу усунути наслідки проступку (форма природних наслідків).

Одним з методів педагогічного процесу є покарання - гальмування негативних проявів особистості за допомогою негативної оцінки її вчинків, породження почуття провини, сорому і каяття. Якщо після покарання вихованець відчуває образу на вихователя - покарання застосоване несправедливо або технологічно неправильно.

П.Ф. Лесгафт писав, що сила м'якого, спокійного слова така велика, що з ним не може зрівнятися жодне покарання.

Дитячий психотерапевт В.Л. Леві щодо цього методу виховання давав такі рекомендації:

· покарання не повинно шкодити здоров'ю - ні фізичному, ні психічному;

· якщо є сумнів, карати чи не карати, не карайте;

· за один раз - одне покарання; покарання - не за рахунок нагороди;

· термін давності: краще не карати, ніж карати запізнилося;

· дитина не повинна боятися покарання (його має утримувати) від проступків прикрість, яка його поведінка викличе у близьких, вчителів, значущих інших);

· не можна принижувати;

· покараний - прощений: не заважайте починати життя спочатку ні йому ні собі.

Випадки, що виключають покарання: невміння, позитивний мотив, афект, каяття, страх, помилку.

Треба відзначити, що будь-яке покарання має бути допоміжним методом, коли вже не можуть допомогти ніякі інші способи.

Покарання коректує поведінку дитини, дає йому ясно зрозуміти, де ж ніж він помилився, викликає почуття незадоволеності, дискомфорту, сорому. Цей стан викликає в школяра потреба змінити свою поведінку. Але покарання ні в якому разі не повинно завдавати дитині страждання, ні фізичного, ні морального. У покарання не може бути пригніченості, тільки переживання відчуженості, але тимчасове і не сильне.

Засобами методу покарання виступають зауваження вчителя, пропозиція встати біля парти, виклик на педагогічну раду, догану в наказі по школі, переклад в паралельний клас чи в іншу школу, виключення зі школи і направлення в школу для важковиховуваних. Може застосовуватися і така форма покарання, як зміна ставлення до вихованця з боку вчителя або класного колективу.

Розглянемо умови, за яких можливе використання покарань у вихованні школярів.

Поєднання вимогливості з повагою до учня. В основу застосування покарань у школі належить вимогливе, але разом з тим чуйне та уважне ставлення до особистості. При застосуванні покарань педагоги керуються принципом: як можна більше вимогливості і якомога більше поваги до учнів. Вони прагнуть об'єктивно розібратися в скоєний вчинок і справедливо, заслужено покарати винного. Який би вчинок не скоїв той чи інший учень, не слід, ображати його, принижувати людську гідність. Доцільно вміло і тактовно вказати на неприпустимість негідної поведінки.

В основі виховання в школі лежать любов і повагу до дітей. Але любити і поважати дітей - це не значить балувати їх, постійно доставляти задоволення. Любов до дітей важливо поєднувати з високою вимогливістю. Вимогливість передбачає використання у необхідних випадках різних мір покарання. педагогічний взаємодія покарання майстерність

Покарання, зрозуміло, не може супроводжуватися образою. Ображений учень вважає, що його незаслужено, образили, він озлобляється. Окрики і нотацій на-учнів не діють. Вони нерідко призводять до конфліктів між вчителем та учнем. Звичайно, вчитель - жива людина, він має право на гнів, але не на злість і образу гідності учня. Покарання має сенс тільки в тому випадку, якщо учень переживає свою провину.

Якщо учні знають, за що і чому вони покарані, вони ясніше представляють шляхи усунення недоліків. Тому, перш ніж накласти стягнення, слід поговорити з учнем, вимагати від нього пояснень з приводу скоєного проступку, з'ясувати мотиви, що спонукали його зробити проступок, і обставини, при яких він був складений. Погано, коли деякі педагоги підходять до вибору мір покарання бездумно, механічно.

Справедливе і усвідомлене покарання розглядається школярем як необхідний засіб підтримання дисципліни і порядку в школі. Тому досвідчені педагоги прагнуть до того, щоб учень відчував почуття сорому за скоєний вчинок і свідомо намагався виправити свою поведінку, подолати недоліки.

Покарання, як правило, застосовуються індивідуально по відношенню до дійсних винуватців. Досвід показує, що покарання всього класного колективу або групи учнів за порушення порядку не досягає мети. Учні в таких випадках покривають порушників. У них розвивається почуття кругової поруки і неприязні до педагогів, які карають не тільки порушників дисципліни і порядку, але іноді і неповинних у цьому учнів.

Щоб покарання були справедливими, необхідно карати лише безпосередніх винуватців, які вчинили той чи інший проступок. Іноді в старших класах, в добре організованому колективі можливе застосування покарань по відношенню до учнів-активістам, які відповідають за організацію будь-якої роботи. Так, за погану організацію чергування по школі можна покарати не самих чергових, а старосту класу.

Ефективність покарання значною мірою залежить від авторитету вихователя. Якщо вчитель не користується авторитетом і довірою, то його зауваження та осуду не дають потрібних результатів.

Дотримання педагогічного такту. Виховний ефект покарання значною мірою залежить від такту вчителя, від його підходу до кожного учня. Досвідчені вчителі, караючи учня, не допускають різкості і брутальності, що принижує людську гідність. Вони вміло орієнтуються в обстановці, що склалася у зв'язку з порушенням норм і правил поведінки, і розумно застосовують необхідні міри покарання.

Не ображаючи особистої гідності учня, слід разом з тим в категоричній формі засудити негідну поведінку і вимагати змінити його. В окремих випадках зауваження набуває характеру колективного впливу. Його оголошують на зборах класу, на піонерському зборі або на зборах комсомольців. При цьому умови виховна роль зауваження підвищується.

Інколи під час уроку, на екскурсії або прогулянці учні виявляють неорганізованість, порушують дисципліну і порядок. Чи може вчитель або класний керівник не помічати це? Звичайно, немає. Можна зробити зауваження всьому класу. Правда, досвідчені вихователі не зловживають цим. Адже в класі є учні, не винні у порушенні дисципліни і порядку. Тому зауваження зазвичай адресується не до всіх учнів, а лише до винних. Звичайно, іноді нелегко їх виявити. Але якщо клас є дружний колектив, учні самі назвуть порушників дисципліни і разом з учителем засудять їхню негідну поведінку. Таке колективне зауваження буде більш ефективним.

При засудженні негативних вчинків слід засуджувати конкретний вчинок, а не особистість в цілому. При вирішенні конфліктів між учнями і вчителями не слід у всіх випадках виходити з того, що «вчитель завжди правий». Іноді вчителі проявляють нетактовність по відношенню до учнів, несправедливо карають їх.

Іноді учні допускають неодноразові порушення дисципліни і не виявляють необхідних зусиль до свого виправлення. Їх можна викликати на педагогічну раду для навіювання. Там вони пояснюють свою поведінку, вислуховують поради вчителів, директора школи, представників батьківської громадськості. Цей захід має великий виховний вплив. Навіть ті учні, які не піддаються впливу з боку вчителя або класного керівника, після виклику на педагогічну раду ведуть себе краще.

Нерідко учнів викликають на засідання педагогічної ради лише для того, щоб домогтися від них визнання провини і обіцянки виправитися. Звичайно, це має деяке значення. Але не можна обмежуватися лише цим. Важливо переконати, що учень порушує свій обов'язок, що його поведінка підриває честь школи. Не менш важливо показати провинився шляху виправлення поведінки.

Опора на учнівський колектив. Досвідчені педагоги, застосовуючи покарання, спираються на допомогу і підтримку учнівського колективу. Хороший колектив зазвичай засуджує неправильні дії свого товариша. Це засудження вельми ефективно. Педагогу в цьому випадку немає потреби застосовувати серйозні покарання. Він може обмежитися простим зауваженням. Зустрічаються учні, які й після цього не виявляють бажання виправитися, продовжують порушувати дисципліну. По відношенню до них застосовуються більш серйозні міри покарання (догана, виклик на педагогічну раду).

Якщо покарання підтримують всі учні, він справляє сильний вплив на винного учня, звичайно, за умови, якщо він дорожить думкою колективу. Окремі випадки порушення дисципліни нерідко передаються на розгляд органів учнівського колективу. Як би не був запущений у виховному відношенні учень, він не може не рахуватися з думкою товаришів.

Види і форми покарання. Покарання - це сукупність засобів регулювання відносин, що складають зміст педагогічної ситуації, у якій ці відносини повинні бути помітно і швидко змінені. Головною ознакою, за яким вважається доцільним давати класифікацію видів і форм покарання, є спосіб стимулювання і гальмування діяльності дітей, спосіб внесення змін у їхні стосунки. За цією ознакою можна виділити наступні види покарання:

1. покарання, пов'язані зі зміною в правах дітей.

2. покарання, пов'язані зі змінами в їхніх обов'язках.

3. покарання, пов'язані з моральними санкціями.

Регулювання прав та обов'язків дітей і підлітків може з успіхом використовуватися в якості покарання. При цьому, залежно від конкретної ситуації, використовується як обмеження прав і обов'язків, так і накладення додаткових обов'язків. Покарання за допомогою морального осуду, будучи правильно використовуються, можуть мати значення дуже ефективних заходів впливу.

Особливість традиційних заходів покарання в тому, що вони частіше, ніж заохочення і покарання за логікою «природних наслідків», стають формою використання різних моральних санкцій. Приміром, такі санкції, як догана, - все це традиційні покарання.

Якщо логіка «природних наслідків» диктує необхідність застосування покарань відразу ж слідом за зумовили їх діями дитини, то при використанні традиційних покарань педагоги і дитячий колектив вибирають такий момент, який сприятиме отриманню найбільшого виховного ефекту. Таким чином, в цілому ці покарання, будучи більш складними, можуть приносити більш помітний виховний результат.

Найбільш поширеною мірою покарання є зауваження вчителя. Зауваження повинне бути звернене до конкретного порушника вимог педагога, форма зауваження може бути і дещо інший, менш офіційною, особливо в молодших класах. Однак безособово-негативні зауваження, які часом роблять деякі вчителі, підвищуючи в роздратуванні голос і приходячи в стан крайньої нервозності, приносять зазвичай більше шкоди, ніж користі.

Зауваження може носити характер суспільного впливу, оголошуватися зборами класу, піонерським збором, комсомольської групою. Запис про такий зауваженні, зроблена в щоденнику учня, осуд товаришів - все це перетворює дану міру покарання в чутливий коригуючий засіб.

В окремих випадках педагогом може бути використана така міра, як наказ учню встати біля парти. Таке покарання доцільне в молодших класах, по відношенню до непосидючих, незібраним учням. Ставши біля парти, знаходячись під пильним поглядом учителя, привертаючи до себе увагу всього класу, учень мимоволі зосереджується, набуває зібраність.

Для дитини тривале стояння попросту шкідливе, стомлює його, покарання, перетворюючись у своєрідне приниження, викликає природний протест. Вибравши хвилинку, коли вчитель не дивиться на нього, біля парти стоїть учень починає розважати навколишніх, шукаючи їхньої підтримки і співчуття. Звичайно справа закінчується тим, що вчитель видаляє винного з класу, а той, почуваючи себе «героєм», вирушає в коридор, супроводжуваний схвальними посмішками товаришів.

Невипадково тому видалення з класу - один із заходів покарання, доцільність використання якої викликає серед вчителів і батьків гарячі суперечки. Однак і в тому випадку, коли видалення з класу дійсно необхідно і вчитель зумів спокійно, але разом з тим твердо і впевнено здійснити цей захід, йому необхідно мати на увазі, що покарання не завершено. Щоб вичерпати конфлікт, необхідно, залежно від конкретної ситуації, так чи інакше завершити покарання вже після уроку. Іноді педагог, знаходячись у стані роздратування, проводжає видаляється сакраментальною фразою: «Більше на мої уроки не приходь !..». Важко сказати, який з наступних «педагогічних» маневрів гірше: той, коли вчитель преспокійно веде подальші уроки, не звертаючи уваги на те, що покараний дійсно перестав відвідувати клас, чи той, коли він з уроку в урок невблаганно показує нещасному провинився на двері.

Дуже серйозна міра покарання - догана. Сенс догани - у моральному осуді вчинку учня. Тому педагогічна дія даного покарання не можна зводити лише до формального акта оголошення догани, до його запису в щоденнику (хоча це і необхідно) чи в наказі по школі. Обговорення негативного вчинку учня може і не завершуватися доганою, а обмежуватися лише оголошенням йому усного зауваження чи оформленням дисциплінарної записи в щоденник.

Слід пам'ятати, що покарання, пов'язані з тими чи іншими обмеженнями, нестатками, прийнятні в основному лише щодо дошкільнят і молодших школярів.

У шкільній практиці покарання, на жаль, не завжди досягають мети. Пояснюється це серйозними помилками в їх застосуванні. Іноді вихователі застосовують покарання наспіх, непродумано, без достатніх підстав. Не завжди вони враховують вікові та індивідуальні особливості учнів, і не у всіх випадках переслідують певні виховні цілі, дотримуються педагогічний такт. Далеко не всі вихователі при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням покарань, спираються на громадську думку учнівського колективу.

У кожному разі корисно розібратися в причинах вчиненого проступку, врахувати особливості учня, його становище в колективі, його вік. Наприклад, така міра покарання, як догана, застосовується в першу чергу по відношенню до учнів середнього та старшого віку, так як молодші школярі не в змозі оцінити і усвідомити всю серйозність цієї міри покарання. На педагогічна рада для навіювання викликають, як правило, учнів старших класів. У цих класах при виборі мір покарання особливо важливо спиратися на громадську думку колективу.

Тема покарання в сучасній психології розглядається з різних боків і під різними кутами. І в наші дні існують прихильники грубої сили по відношенню до дітей, однак, більшість психологів все ж негативно висловлюються про подібні методи виховання.

Непокірність, свавілля, непослух - це шлях до розвитку. Не розбивши коліна бодай раз, неможливо навчитися кататися на роликах (ковзанах чи скейтборді). Безсумнівно, ми це розуміємо розумом, але прийняти це батьківським серцем дуже складно, тому-то ми й вважаємо за краще карати за непослух з "найкращими намірами", намагаючись захистити власне чадо від зайвих гуль та синців, а себе - від серцевого та головного болю.

Чи можна обійтися без покарання дитини? Імовірно, можна. Однак для цього батькам необхідно постійно самовдосконалюватися, вчитися розуміти і відчувати дитину, а головне -- довіряти. У сім'ї, в якій фундаментом є любов і повага, покарання можна звести до мінімуму, або не вдаватися зовсім.

5. Що ви відповісте учневі, який заявив у відповідь на ваші заклики добре вчитися: „Так, я можу одержувати п'ятірки з вашого предмета, але зовсім не зобов'язаний їх одержувати!”? Чи є частка здорового глузду в таких міркуваннях учня? Запропонуйте свою логіку для продовження розмови з учнем

«Оцінка - це не тільки відображення рівня знань по дисципліні, але й показник систематичної роботи над собою. Оцінки ти отримуєш не з «мого» предмета, а показуєш наскільки ти самостійна і свідома людина, яке майбутнє може відкритися перед тобою. Необхідність широкої освіти для сучасної людини, важливість предметів для розвитку мислення й уяви, загальної культури. Твої батьки і я вірять в твої успіхи. Повір і ти! Якщо тобі не важко, допоможи мені підготувати наступне заняття, зробити його більш цікавим і різноманітним»

Кожну людину з раннього дитинства готують до того, що треба вчитися. Коли підліток приходить в школу, його захоплює цікаве життя. Він дізнається ціле море слів, гучний океан мови підхоплює його за широкими дверима школи. Крізь живі бесіди вчителів, сторінки сотень книг вперше бачиться йому неосяжно-складний всесвіт

«Важко в навчанні - легко в бою» - говорив А. Суворов. Вчитися важко, але цікаво. У школі ми отримуємо знання з різних областей життя людини: природи, точних наук, історії, культури. Знаходимо відповіді на багато питань. А скільки загадок і таємниць зберігає ще в собі природа! Вчення - це щоденна праця, який в майбутньому дасть свої плоди. Хтось буде лікувати людей, будувати міста, літати в космос. Кожен займеться улюбленою справою, але щоб досягти цього, потрібні знання. Ці знання людина отримує в школі, потім в інституті. А багато вчаться все життя! Якщо ти звик трудитися з дитинства, то в майбутньому світ відкриє тобі всю свою красу і різноманіття. Ти пізнаєш багато прекрасного і дивовижного! Вчитися необхідно!

Але викладач повинен проявляти педагогічну майстерність і використовувати різні методи взаємодії для того, щоб учні не тільки з задоволення вивчали предмет, а й намагалися бути схожими на вас.

Педагогу необхідно намагатися організовувати свій вплив так, щоб він сприймався як вчасна і ненав'язлива підтримка, викликав довіру учня. Кінцеве призначення, мета педагогічного впливу комплексне. З одного боку, вона полягає в тому, щоб допомогти учневі оволодіти знаннями, способами навчальних дій, сприяти розвитку пізнавальної активності особистості. А з іншого - передбачає досягнення більш високого рівня самостійності, ініціативи, здатності до творчого мислення.

Размещено на Allbest.ru