Виховання у дітей дошкільного віку гордості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність основ культури гідності в старшому дошкільному віці зумовлена потребою виховання громадянина суспільства з розвинутим почуттям власної гідності. Виховання первинних моральних якостей у дошкільників - проблема суспільного характеру. Різні аспекти означеної проблеми відображено у наукових працях І. Беха, О. Кононко, Н. Дятленко, В. Котирло, М. Лісіної, А. Сілвестру та інших. У вітчизняній педагогіці проблема виховання гідності у дітей висвітлювалась у роботах А. Макаренка, В. Сухомлинського, О. Захаренка, І. Синиці, С. Удовицької, Н. Чиренко. Так, у Базовому компоненті дошкільної освіти в України закладено поняття про Ї гідність як провідну якість особистості. Вона проявляється у здатності поводитися самостійно, мати власні погляди, не погоджуватись із несправедливою оцінкою своїх якостей та досягнень, уникати або чинити опір приниженням та образам, здатності доводити власну правоту, самостійно регулювати свою поведінку. Як природний механізм самозбереження особистості, що допомагає дошкільнику бути соціально компетентним, свідчить про повноцінний особистісний розвиток змістовних ліній ЇЯ - психічне та ЇЯ - соціальне сфери життєдіяльності ЇЯ Сам[1].

Осмислення поняття "гідність" сягає сфери людської моралі з такими її базовими утвореннями, як справедливість, повага до життя інших людей, доброзичливість, благородство та ін. Гідність є традиційною духовною цінністю, однак її конкретне розуміння і роль у розвитку особистості історично зазнали істотних змін.

Гідність пов'язувалася з відповідністю складових морального Я-образу особистості та її професійних здібностей вимогам певної суспільної діяльності, яка могла внаслідок цього набути ознаки смисложиттєвого устремління. У такому сенсі формулюється судження, що людина гідна певного звання, посади чи справи. Тому і особистість переживала свою гідність відповідно до конкретного соціального становища. Почуття гідності поставало інтегральним мотивом соціального діяння, яке охоплювало і мотиви егоїстичної спрямованості. Цей фактор міг істотно змінити моральну систему особистості, вплинути на її суспільну оцінку. У цьому сенсі поняття "гідність" фігурувало в синонімічному ряду з поняттям "честь". Тому у текстах вони вживалися послідовно: "Ми повинні дбати про честь і гідність наших вихованців".

Поступово поняття "гідність" як моральне ставлення особистості до світу людей і світу речей трансформувалося у ставлення особистості до себе, тобто перетворилося на самоставлення.

Психологічні механізми процесів ставлення особистості до зовнішніх агентів і ставлення її до власного внутрішнього світу - єдині: відбуваються із за діянням механізмів сприймання, мислення, пам'яті, емоційних переживань. Тому чим більшого досвіду особистість набуває у діяннях з оточуючою дійсністю, тим оптимальнішим буде її діяння щодо себе.

1. Моральна суть гідності у дітей дошкільного віку

Гідність - усвідомлення і переживання особистістю самої себе у сукупності духовно-моральних характеристик, що викликають повагу оточення.

Однак внутрішні утворення як характеристики особистості можуть не викликати поваги до неї. Йдеться про ступінь суспільної значущості цих характеристик особистості або про недостатню моральну вихованість того, хто вступає у взаємодію з носієм почуття гідності. Цей зворотний зв'язок можна трактувати як повагу, тобто ставлення об'єкта гідності до її суб'єкта є обов'язковим у концептуа-лізації почуття гідності.Коли об'єкт гідності не виявляє поваги до суб'єкта гідності, він змушений захищати відповідними гуманними способами своє право на заслужену повагу, тобто здійснювати виховний вплив.

Гідність особистості втілюється у поставі, ході, мові. Вони формуються під впливом нашої взаємодії з соціальним простором, який може бути простором поваги або зневаги. У вихованні важливішим є внутрішній вимір почуття гідності, який вбачається у самодостатності та сенсі життя особистості.

Розуміння гідності як ставлення особистості до себе у контексті ЇЇ поваги іншими є дієвим підґрунтям для розкриття процесу його виховання у сутнісних показниках. Цей процес можна подати схематично (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Структурна модель виховання в особистості почуття гідності

1.1 Змістова основа почуття гідності

Змістовою основою почуття гідності є сукупність моральних характеристик особистості, які повинні піднятися до рангу відповідних цінностей як безумовних смисло-утверджувальних імпульсів морально-духовної активності особистості. Процесуальний механізм їх формування полягає в оволодінні особистістю когнітивним компонентом, який має набути суб'єктивної значущості на основі впливу емоційно-ціннісного компонента. У своїй єдності ці компоненти утримують знання (поняття) про певну етичну норму та її бажаність для особистості і в такій цілісності постають як мотив до відповідного вчинку (реалізації поведінкового компонента). Із практичним вправлянням цей мотив трансформується у конкретну морально-духовну цінність.

Педагогічні-умови (єдність змісту, методів і форм організації процесу виховання) мають зосереджуватися на формуванні когнітивно-емоційної цілісності як породжу-вальної основи морального мотиву, а згодом і відповідної цінності. У зв'язку з цим недопустимі спрощений підхід до формування когнітивного компонента (знання про етичну норму), обмеження цього процесу лише інформаційним поданням. Тут має принципове значення, в якій формі - абстрактно повідомляючій чи особистісній - вихованець оволодіває моральним змістом. Важливо, щоб цей зміст був проблемно представлений в етико-когнітивній антиномії (добро - зло), а в свідомості вихованця внутрішній рух відбувався від образу моральної дії до її сутності. Не менш важлива збалансованість понятійного і діяльнісного видів інформації у виховному впливі педагога, який повинен сповна використати непряму виховну дію та проектування позитивної метафоричної системи.

Як основу методичного впливу на формування когнітивно-емоційної цілісності можна використати дискурсивну технологію інтимно-особистісного спілкування, методи педагогічного переконання та умовляння. Виховні технології та методики, в яких ототожнюються морально-духовні якості (властивості) та відповідні цінності, виявилися неефективними. Адже морально-духовні якості формуються на основі використання механізму свідомості, тобто на глибокому і всебічному розумінні необхідності поводитися відповідно до суспільно значущих норм і вимог. Цінності, використовуючи методичні засоби механізму свідомості, апелюють до механізму самосвідомості, за якого суб'єкт спрямовує всю свою розумово-емоційну напруженість на певну морально-духовну якість, що зароджується, і глибоко переживає її у формі радості за своє надбання, а отже, й за себе як носія духовного Я-образу. Тому морально-духовна цінність набуває більшої сили переживання і стійкості порівняно з якістю, з вищою вірогідністю реалізується у вчинку особистості як провідна його спонука.

Якщо конкретні ситуативні умови можуть загальмувати в особистості практичну реалізацію морально-духовної якості, то морально-духовна цінність опирається їм і діє відповідно до позитивної внутрішньої налаштованості, тобто на основі актуалізації процесу самодетермінації морального діяння.

Навколо цінностей як безпосередньої основи майбутнього почуття гідності розгортається особлива внутрішня діяльність, вектор якої задається фактом ставлення особистості до себе.

1.2 Внутрішня діяльність почуття гідності

Ця внутрішня діяльність долає такі етапи:

1) концептуальне пізнання власних цінностей особистості, що увійшли в її внутрішній досвід та стали мотиваційними орієнтирами її духовно-практичної діяльності. Провідним психологічним механізмом для досягнення цієї мети є об'єктна рефлексія - мислення, що виокремлює певну цінність з низки інших і перетворює її на безпосередній предмет осмислення. При цьому важливо, щоб суб'єкт усвідомив конкретну моральну цінність як відповідний лише їй спосіб моральної дії. Адже, наприклад, спосіб реалізації справедливості відмінний від реалізації способу щедрості, вірності тощо;

2) схвалення моральної цінності, наділеної смисловими перевагами порівняно з іншими цінностями, які входять до морально-духовної системи особистості. Між усіма етапами має забезпечуватись наступність, оскільки, наприклад, без пізнання цінності особистості неможливо здійснити її схвалення;

3) розгортання самооцінювання особистості, змістовним підґрунтям якого є моральна цінність, що усвідомлювалась особистістю на попередніх етапах.

Самооцінка як результат процесу самооцінювання має свою специфіку, зумовлену матеріалом, який підлягає оцінюванню, тобто морально-духовною цінністю. На відміну від звичайної самооцінки, яка має забезпечити об'єктивність вимірювання особистістю власних можливостей і якостей, морально-духовна самооцінка зумовлює, крім цього, позитивне емоційне ставлення особистості до себе.

З огляду на перспективу подальшого саморозвитку особистості це емоційне самоставлення є надзвичайно важливим. Реалізується воно як самоповага, за якої особистість повноцінно шанує себе. Саме ця шаноба трансформується у самоповагу, яка конституює (дає життя) почуттю гідності особистості за необхідності заслуженої поваги з боку інших людей. Отже, гідність особистості постає як єдність її самоповаги та поваги до неї тих, хто її оточує. Почуття гідності не дає змоги людині замкнутися у своєму внутрішньому світі, воно спонукає повсякчас бути дієво причетним до людського оточення, змінюючи його за мірками власного морально-духовного розвитку.

Донедавна осмислення почуття гідності відбувалося у межах внутрішніх утворень особистості, на підставі чого було вибудувано несуперечливу послідовність його генезису та становлення. Оскільки основним способом життя людини є діяльнісний, то цінності особистості є підґрунтям почуття гідності, що проявляється у тих чи інших видах її діяльності.

Тому ведуть мову про гідність батька родини, громадянина, захисника вітчизни, фахівця, політичного чи державного діяча тощо. Ці форми життя і зумовлені ними соціальне становище чи статус стають цінними для людини. На основі таких діяльнісних розрізнень виокремлюють відповідні типи гідності. У сучасному суспільстві вони набувають значної ваги, виникає навіть конкуренція за той чи інший тип гідності, суперництво.

Суперництво можливе лише тоді, коли людина наділяє конкретну форму життя високою цінністю. Інколи через різні зовнішні чи внутрішні обставини справа, якою займається особистість, може втратити для неї цінність і, відповідно, зруйнувати почуття гідності у зв'язку із руйнуванням самоповаги.

Завдання педагогічної роботи:

· створювати умови, за яких дитина буде з довірою і любов'ю ставитись до вихователя, працівників дошкільного закладу, до інших дітей у групі, буде веселою, активною, врівноваженою;

· сприяти вихованню загальної і пізнавальної активності дитини, розширюючи можливості для її практичного ознайомлення з різноманітними предметами і явищами, для оволодіння відповідними способами дії, використання предметів;

· формувати навички і вміння, необхідні для успішного здійснення різних видів продуктивної діяльності;

· заохочувати дітей до висловлювання своїх вражень, сприяти мовному розвитку;

· створювати умови для спілкування кожної дитини з вихователем і з товаришами по групі;

· сприяти формуванню в дитини образу власного «я» і позитивного ставлення до себе (знати і називати основні частини свого тіла, виконувати правила особистої гігієни);

· викликати зацікавлення різними заняттями, пізнавальну активність, створювати умови для доброго самопочуття в групі (я, Романчик, хороший хлопчик, вихователька мене любить, мама за мною прийде, вона мене дуже любить);

· розповідати батькам якнайбільше приємного про дитину в її присутності.

Батьки повинні наполегливо формувати у дітей доброзичливе ставлення один до одного. Злоба, прояв агресії - результат реакції на життя в сучасному світі конкуренції та ворожості. Іноді цьому діти вчаться у своїх батьків, які не можуть стримувати свої емоції і переходять до фізичних покарань своєї дитини. Такий досвід спілкування дитина переносить на спілкування з однолітками.

Будь-яка проблема вирішується кулаками. Бійка стає грою між однолітками, єдиним способом домогтися визнання. Припиняти грубість у поведінці своєї дитини, але не фізичним покаранням. Обговоріть з ним суть цінностей: доброти, цілісності, чесності, прямоти, правдолюбства і т.д. Слідкуйте за проявом цих цінностей у житті Вашої дитини. Поведінка відповідно до моральними нормами повинно сприйматися як єдино можливе.

моральний гідність дошкільник

2. Методи виховання почуття гідності

Вибір складових для створення доцільних технологій обумовлювався надбаннями психолого-педагогічної науки. Так, для виховання культури гідності нами були використані методи морального виховання, які забезпечать єдність когнітивного, емоційно-ціннісного, поведінкового компонентів:

? методи формування моральної поведінки для вироблення досвіду поведінки згідно з моральними нормами і правилами (залучення дитини до виконання певних правил поведінки; показ і пояснення способів поведінки, приклад поведінки дорослих, однолітків, літературних героїв, організація спільної діяльності; вправляння у моральній поведінці; створення ситуацій морального вибору);

? методи формування моральної свідомості для оволодіння моральними поняттями та засвоєння моральних уявлень (роз'яснення конкретних моральних норм і правил; навіювання моральних норм і правил у формі етичної бесіди). Зокрема, для етичних бесід було вибрано такі теми: „Що таке „гідність??, ЇЩо таке „самоповага??, ЇЯк навчитися поважати себе?, ЇГідність. Повага гідності інших? тощо;

? методи стимулювання моральних почуттів і мотивів поведінки (приклад інших; педагогічна та колективна оцінка поведінки, вчинків дітей; схвалення 238 Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал моральних вчинків; заохочення до здійснення моральних вчинків; осуд негідних учинків дитини) [2; 3]. Тематикою при використанні вищезазначених методів були: ЇХто Я??, ЇЯкий Я??, ЇЯ та мої вчинки? тощо.

Таким чином, для виховання гідності у дошкільника нами було введено в ієрархію життєвих цінностей Їгідність? як провідну рису характеру людини, яка починає формуватись уже в дитячому віці, створено умови для розвитку самосвідомості дитини, уміння виробляти оцінювальні судження, організованого вправляння у позитивних вчинках. Звернення уваги педагогів на систематичну роботу в цьому напрямі сприятиме подальшому моральному розвиткові дітей старшого дошкільного віку.

3. Поради батькам щодо виховання у дітей почуття власної гідності і відповідальності за свою безпеку

Ш Використовуйте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.

Ш Оцінюйте кожну самостійну справу дитини позитивно.

Ш Намагайтеся помітити і похвалити дитину за зміни до кращого в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначна.

Ш Пам'ятаєте, що при частому зверненні до заохочення та похвали, Ви сприяєте розвитку у дитини впевненості в собі.

Ш Намагайтеся навчити дитину, як виправити неправильний вчинок.

Ш Висловлюйте своє ставлення до неналежної поведінки дитини ясно і недвозначно, залишаючи впевненість у вмінні дитини діяти правильно.

Ш Розмовляйте з дітьми в тоні поваги і співробітництва.

Ш Залучайте дитину в процес прийняття рішень.

Ш Пам'ятайте, що Ви даєте дитині зразок правильної поведінки.

Ш Намагайтеся уникати порожніх погроз. Вчіть дитину прагнути до успіху, бо успіх, визнаний дорослими, є мірилом її цінності.

Ш Рахуйтеся з думкою дитини. Бажано, щоб дитина мала можливість виразити своє невдоволення чи навіть обурення, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку. Залучайте дитину до вирішення будь-яких ситуацій.

Ш Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів -вони можуть тільки викликати у Ваших дітей негативні емоції і неприязне ставлення до навколишнього світу.

Ш Намагайтеся не виражати перевагу одному з дітей.

Ш Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.

Висновок

моральний гідність дошкільник

Отже, формування почуття власної гідності починається з виховання в дитини впевненості у своїх силах. Усвідомлення власних недоліків заважає розвитку особистості, але може дати емоційний заряд для подальшого зростання. Ставлення людини до власних недоліків визначає його успішність. Треба навчити дитину компенсувати свій недолік в одній області досягненнями в іншій. Наприклад, батьки хлопчика можуть допомогти дитині підібрати спортивну секцію, в якій він зможе добитися успіху. Найскладніше - подолати перший етап навчання. Заохочуйте найменші успіхи дитини. Тільки не варто хвалити його на кожному кроці, якщо не хочете виховати хизування і зарозумілість. Успіх у спорті спричинить за собою успіх в навчанні, тому що дитина знайде всередині себе джерело для нових успіхів, усвідомлює свої цінності. У дитини підвищиться самооцінка.Занижена самооцінка формується, коли батьки дотримуються принципів вседозволеності у вихованні.

У дитини створюється відчуття незахищеності, невпевненості і залежності. А невпевненість у своїх силах порушує процес розумової діяльності дитини. Йому складно домогтися успіху. Для цього важливо встановити межі дозволеності, в межах яких дитина буде розвиватися. Привчайте дитину нести відповідальність за свої вчинки. Робіть акцент на формування у дітей почуття любові і поваги один до одного, показуючи зразок такої любові в сім'ї. Пам'ятайте: мати виховує свою дитину навіть у свою відсутність.

Література

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку ЇЯ у Світі?/ наук. кер. та заг. ред. О. Л. Кононко. - 3-тє вид., випр. - К. : Світич, 2009. - 430 с.

2. Кононко О. Л. Плекаємо в малечі почуття самовартісності /Олена Леонтіївна Кононко. - Х. : Ранок, 2008. - 141 с.

3. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка : Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / Тамара Іллівна Поніманська. - К. : Академвидав, 2006 - С. 210-394.

Размещено на Allbest.ru