Соціально-педагогічні умови корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах

19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут проблем виховання Академії педагогічних наук України

УДК:379.8.035:316.624

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Соціально-педагогічні умови корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах

13.00.05 - соціальна педагогіка

Окушко Тетяна Костянтинівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Сиротенко Анатолій Йосипович, Інститут проблем виховання АПН України, головний науковий співробітник лабораторії діяльності позашкільних закладів.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Оржеховська Валентина Михайлівна, Інститут проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії превентивного виховання;

кандидат педагогічних наук Вольнова Леся Миколаївна, Інститут соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, в. о. доцента кафедри галузевої психології та психології управління.

Захист відбудеться 24 листопада 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

Автореферат розіслано „23” жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Macoл

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Виховання дітей і підлітків є одним із головних завдань суспільства. Складність цього процесу має свої особливості та певні протиріччя особливо у період суспільних, політичних та соціально-економічних криз.

Наявні проблеми у державі, зростання злочинності, занепад моралі, відчуження підлітків від соціальних інституцій, які займаються вихованням молоді, спричиняють різного роду девіації у молодіжному середовищі, зокрема серед підлітків. Переоцінка звичних стереотипів життєдіяльності, зростання потоку агресивно насиченої інформації, втрата ціннісних орієнтирів знижують резистентність особистості до деструктивного впливу сучасного соціуму.

У поведінці підлітків, як найбільш вразливої демографічної групи, все більше виявляються девіації, які відображають їхнє негативне ставлення до соціального середовища, соціальних норм, традицій, впливають на мотивацію вчинків і ставлення до себе.

У сучасних умовах значну роль відіграють позашкільні навчальні заклади, які є вагомою позитивною альтернативою як щодо організації змістовного наповнення вільного часу, виховання, навчання та різнобічного розвитку дітей і підлітків, так і з метою профілактики та соціально-педагогічної корекції девіантної поведінки.

Українськими та зарубіжними вченими досліджувались різні аспекти зазначеної проблеми, а саме: особливості розвитку особистості підлітків з девіантною поведінкою (М. Алемаскін, Я. Гілінський, А. Донцов, Е. Еріксон, А. Ільяшенко, А. Личко, В. Кудрявцев, Н. Максимова, В. Маценко, І. Нєвський, О. Тарновська); науково-методичні засади профілактично-корекційної роботи (Б. Алмазов, С. Беличева, І. Дубровіна, Е. Ейдеміллер, А. Капська, І. Козубовська, Н. Максимова, А. Макаренко, В. Оржеховська, В. Татенко, Т. Титаренко, Д. Узнадзе, С. Шацький). У дисертаційних дослідженнях Н. Апетик, Л. Вольнової, І. Данченко, Ю. Клейберга І. Козубовської, С. Кузікової, О. Литкіної, В. Маценко, Т. Малихіної, С. Немченка, О. Тарновської, Т. Федорченко, В. Оржеховської, М. Фіцули та інших розкриваються різні аспекти проблеми девіантної поведінки, її профілактики та корекції. Водночас, вирішення означеної проблеми саме у позашкільних навчальних закладах не було предметом ґрунтовного дослідження вітчизняних науковців. Залишаються нерозкритими можливості навчально-виховного процесу та інших видів діяльності сучасних позашкільних закладів щодо корекції девіантної поведінки підлітків. Недостатня розробленість проблеми обумовила вибір теми дослідження: „Соціально-педагогічні умови корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах”.

Тема дисертаційного дослідження входить до плану науково-дослідницьких робіт лабораторії діяльності позашкільних закладів Інституту проблем виховання АПН України, затверджена Вченою радою Інституту (протокол № 7 від 29.09.2003 р.), спеціальність - соціальна педагогіка. Тема узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 1 від 25.01.2005 р.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити соціально-педагогічні умови корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз стану розробленості проблеми в психолого-педагогічній науці та виховній практиці.

2. Узагальнити сучасні підходи до визначення понять „девіантна поведінка підлітків” і „корекційно-педагогічна діяльність”та уточнити їх зміст.

3. Визначити соціально-педагогічні детермінанти виникнення девіантних проявів у підлітків.

4. Охарактеризувати соціально-педагогічні умови корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах та здійснити їх перевірку.

5. Розробити структурно-функціональну модель корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах.

Об'єкт дослідження: девіантна поведінка підлітків.

Предмет дослідження: зміст, форми, методи та технології соціально-педагогічної діяльності з корекції девіантної поведінки.

Теоретичну основу дослідження складають: теорії виховання та соціалізації особистості (І. Бех, Б. Кобзар, О. Киричук, М. Боришевський, І. Кон, А. Мудрик, М. Лукашевич); концептуальні положення соціальної педагогіки (Б. Вульфов, О. Мудрик, І. Звєрєва, А. Капська, Г. Лактіонова); дослідження щодо особливостей підліткового віку (І. Булах, Л. Виготський, Д. Ельконін, Е. Еріксон, О. Киричук, Г. Костюк, А. Личко, Н. Максимова, В. Мухіна, А. Реан, В. Слободчиков, Д. Фельдштейн); теоретичні засади корекції як особливої форми психолого-педагогічного впливу (С. Бадмаєв, О. Леонтьєв, В. М'ясищев, С. Белічева, П. Блонський, В. Караковський, В. Кащенко, Ю. Клейберг, Я. Корчак, В. Оржеховська, М. Рожков, Т. Титаренко, С. Шацький); технології корекційного процесу (Л. Байбородова, К. Бютнер, І. Вачков, О. Гонєєв, І. Дубровіна, Е. Ейдеміллер, Ю. Клейберг, М. Раттер, К. Левін, К. Роджерс, K. Рудестам);

Методи дослідження:

– теоретичні: порівняння, класифікація, систематизація та узагальнення для здійснення аналізу досліджуваної проблеми, моделювання для розроблення структурно-функціональної моделі корекції девіантної поведінки підлітків;

– емпіричні: тестування, спостереження та самоспостереження, аналіз проблемних ситуацій, розв'язання моральних дилем, аналіз виборів альтернативних суджень, анкетування, інтерв'ю, бесіда для порівняння показників ефективності корекційно-педагогічної роботи, педагогічний експеримент, моделювання ситуацій життєдіяльності підлітків для перевірки ефективності соціально-педагогічних умов;

– математичної статистики: контент-аналіз, узагальнення експериментальних даних у процесі порівняння результатів констатувального та формувального етапів дослідження.

Експериментальна база дослідження: Дослідженням було охоплено 456 підлітків, 82 педагоги, 130 батьків. Дослідження здійснювалося впродовж 2003-2008 рр. Дослідно-експериментальна робота проводилася у 6 комплексних та профільних позашкільних навчальних закладів комунальної власності м. Києва.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

– вперше науково обґрунтовано положення про „перманентний перебіг підліткових девіацій”; визначено соціально-педагогічні умови корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах: (створення сучасного багаторівневого, соціально значущого простору; застосування соціально-педагогічних технологій, що забезпечують корекцію девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах; підготовка педагога до здійснення корекційно-педагогічної діяльності); розроблено структурно-функціональну модель корекції девіантної поведінки підлітків, в якій обґрунтовано мету, функції, принципи, компоненти, критерії, показники і зміст корекційно-педагогічної діяльності;

– уточнено зміст поняття „девіантна поведінка підлітків”, під яким розуміється система або окремі дії та вчинки психічно здорової людини (підлітка), які порушують загальноприйняті норми та правила поведінки, що склалися на відповідному етапі розвитку як результат несприятливого соціального становлення та певних порушень у процесах виховання, соціалізації, соціальної адаптації, та самоідентифікації особистості підлітка”; поняття „корекційно-педагогічна діяльність” у позашкільних навчальних закладах як певним чином спланований та організований навчально-виховний процес, що реалізується з підлітками, які мають відхилення у поведінці, метою якого є не лише їх виправлення, а й створення передумови щодо подальшого розвитку особистості, її позитивної соціалізації та інтеграції у соціум;

– набули подальшого розвитку зміст, форми, методи та технології соціально-педагогічної корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах.

Практичне значення дослідження визначається тим, що: розроблено методичні рекомендації щодо корекції девіантної поведінки підлітків для психолого-педагогічних служб загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі розроблення програм, спецкурсів для студентів педагогічних навчальних закладів. Окрім того, результати дослідження можуть стати у нагоді педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів та науковцям науково-дослідних установ для проведення емпіричних досліджень з проблем девіантної поведінки та діагностики підліткових девіацій.

Теоретичні положення та практичні рекомендації впроваджено у навчально-виховний процес Київського Палацу дітей та юнацтва (довідка № 273 від 18.10.2008 р.), Центру творчості дітей та юнацтва „Шевченківець” м. Києва (довідка № 74 від 02.06.2008 р.), Кіровоградського обласного центру дитячої та юнацької творчості (довідка № 250 від 26.09.2007 р.).

Особистий внесок автора. У навчальному посібнику „Позашкільна освіта в Україні” за заг. керівництвом О. Биковської, автором підготовлено тему „Психолого-педагогічний супровід у позашкільному навчальному закладі”. У комплексній навчальній програмі „Я як Я, Я та інші, Я та суспільство”, підготовленій під керівництвом автора, ним обґрунтовано методичні засади програми, теми щодо проблем культури спілкування та життєвого самовизначення особистості, міжособистісної взаємодії, упередження особистісної залежності та розвитку умінь протистояти тиску, варіативності статевої дисгармонії тощо.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення основних положень та результатів дослідження на науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції „Формування у дітей і молоді культури здоров'я (фізичного, психічного, духовного) засобами позашкільної освіти” (Київ, 2007), Всеукраїнських науково-практичних конференціях Інституту проблем виховання АПН України: „Актуальні проблеми виховання особистості в сучасному соціокультурному середовищі” (2003); „Сучасні тенденції та пріоритети виховання” (м. Київ, 2004); „Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (м. Київ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості учнів в умовах позашкільних навчальних закладів” (2006); звітних наукових конференціях Інституту проблем виховання АПН України (2005-2008 рр.), методологічному семінарі „Тенденції розвитку девіантної поведінки неповнолітніх та міжсекторальна стратегія її профілактики в сучасних умовах” (м. Київ, 2007); засіданнях лабораторії діяльності позашкільних закладів Інституту проблем виховання АПН України (2006-2008 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 одноосібних наукових праць, з них 5 у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 навчальний посібник і 1 програму у співавторстві.

Структура дисертаційної роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (291 найменування, з них 14 іноземною мовою), 7 додатків. Повний обсяг дисертації 240 сторінок, з яких 176 сторінок основного тексту. Обсяг додатків - 64 сторінки. Робота містить 10 таблиць, 1 рисунок і 5 діаграм.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, теоретичну основу та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження, представлено експериментальну базу, особистий внесок автора, подано результати щодо апробації дослідження та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі - „Теоретико-методичні засади дослідження девіантної поведінки підлітків” представлено результати теоретичного аналізу стану розробленості проблеми девіантної поведінки підлітків та її корекції в теорії і практиці; охарактеризовано різноманітні чинники, які детермінують девіантну поведінку сучасних підлітків.

Феномен девіантної поведінки як багатоаспектне явище є предметом дослідження багатьох наук. Так, філософські теорії висвітлюють проблему девіантної поведінки крізь призму системного підходу до аналізу соціальних явищ з позицій принципів системності, історизму, детермінації (О. Дробницький, І. Кант, М. Каган, А. Скрипник). Біологічні та медичні теорії розглядають девіації у поведінці особистості у ракурсі медико-біологічних чинників, поведінкових і психічних розладів відповідно до медичних критеріїв та класифікацій хвороб (Гіппократ, Р. Ісаков, А. Личко, К. Леонгард, К. Лоренц, В. Менделевич, Т. Мозгова, О. Селецький У. Пірс, Дж. Харісон, У. Шелдон). Правові аспекти девіантної поведінки досліджуються як порушення правових норм ( Ю. Антонян, Р. Благута, В. Кормщиков, В. Кудрявцев, І. Лановенко, І. Ярмиш). Різноаспектно досліджується ця проблема у галузях психологічної науки, зокрема у напрямах корекції та реабілітації, профілактики та інтервенції, психологічних детермінант поведінкових девіацій, попередження правопорушень тощо (С. Белічева, Е. Еріксон, О. Змановська, Н. Максимова, І. Нєвський, К. Роджерс Б. Скіннер, Т. Титаренко, З. Фрейд, П. Фрік Л. Шнейдер). Соціологічна наука представлена у досліджуваній проблемі теоріями аномії, стигматизації, соціальної ролі та соціальних очікувань, соціальної дезорганізації, культурних і соціальних норм (Я. Гілінський, Г. Беккер, Е. Дюркгейм, І. Кон, Р. Мертон Е. Лемерт, Т. Парсонс, Н. Дж. Смелзер).

Педагогічною наукою висвітлюється проблеми шкільної та соціальної дезадаптації, порушення моральних, естетичних, поведінкових норм у мікросоціальному середовищі, недоліки сімейного виховання, порушення у процесах виховання, соціалізації, соціальної адаптації підлітка ( Т. Алєксєєнко, Б. Алмазов, В. Бочарова, І. Звєрєва, Е. Ейдеміллер, Ю. Клейберг, Б. Кобзар, В. Оржеховська, Т. Федорченко).

Методичний рівень дослідження проблеми представлено у різних аспектах: профілактики девіантної поведінки в сучасних умовах, зокрема профілактики правопорушень серед дітей та підлітків, розроблення системи профілактики з дітьми різного віку (В. Оржеховська); розроблення методичних засад та апробація в соціально-педагогічній практиці програми корекційно-педагогічної діяльності (Ю. Клейберг); обґрунтування методичних засад підготовки студентів до здійснення соціально-правового захисту дітей та підлітків (І. Ковчина); розроблення методичних засад корекції відхилень у поведінці важковиховуваних дітей в процесі професійного педагогічного спілкування (І. Козубовська, Г. Товканець) тощо.

Теоретичний аналіз різних підходів щодо визначення девіантної поведінки, дає підстави для узагальнення: у широкому розумінні девіантна поведінка розуміється як вчинки та соціальні дії індивіда, які вступають у конфлікт із соціальними нормами суспільства і мають негативний вплив на оточуючих і саму особистість.

З огляду на неусталеність змісту поняття „соціально-педагогічна корекція девіантної поведінки”, ми визначаємо її як систему заходів та спеціальних педагогічних впливів, спрямованих на виправлення недоліків у поведінці та викривленої лінії розвитку та соціалізації особистості. У роботі уточнено зміст поняття „корекційно-педагогічної діяльності”, що визначається як певним чином спланований та організований навчально-виховний процес, що реалізується з підлітками, які мають відхилення у поведінці. Метою корекційно-педагогічної діяльності є не лише виправлення відхилень, які уже наявні у поведінці підлітка, а й створення передумов щодо його подальшого розвитку, позитивної соціалізації та інтеграції у соціум. Результати експериментальної роботи дали змогу виокремити соціально-педагогічні детермінанти девіантних проявів підлітків на сучасному етапі розвитку суспільства.

У другому розділі - „Аналіз результатів констатувального експерименту дослідження” представлено узагальнені дані констатувального етапу дослідження, що дали змогу визначити й обґрунтувати методику експерименту, адекватну завданням і віку досліджуваних, виявлено найбільш поширені девіантні прояви у підлітків, які навчаються у позашкільних навчальних закладах, наведено якісно-кількісний аналіз отриманих результатів, визначено соціально-педагогічні умови корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах.

У структурі корекції девіантної поведінки підлітків було виділено когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінково-регулятивний компоненти. Вони насамперед є основою морального розвитку особистості, дають змогу підлітку свідомо й ефективно виконувати різні соціальні ролі, вести нормальний спосіб життя, спираючись на морально-етичні норми та загальнолюдські цінності. У моральній позиції особистості, як фактично зреалізованої форми її суб'єктивної сутності, виявляються інтереси, мотиви й установки, що втілюються безпосередньо у поведінці підлітка. Об'єктивна ж сутність виявляться у вчинках і поведінці підлітка, в оцінці їх морального значення.

Дослідження когнітивного компоненту була спрямована на вивчення обізнаності підлітків з правилами поведінки, їх моральними орієнтирами і знаннями; усвідомлення вчинків, визначення самооцінки та здатності до саморефлексії. Критеріями компоненту є морально-поведінкові орієнтири і знання, а показниками - самооцінка підлітка, формування моральної компетенції.

Емоційно-ціннісний компонент передбачав вивчення морального ставлення підлітків та мотивації щодо власної поведінки - ціннісне ставлення до моральних норм і вимог, поведінки; емоційне оцінювання своїх вчинків або ігнорування їх. У процесі формування у підлітків ціннісного ставлення до спрямування у соціумі, важливим є компонент зацікавленості у позитивному спрямуванні, який викликає позитивні емоції у спільній діяльності та сприяє зламу звичних стереотипів в оцінці вчинків і поведінки. Критеріями є позитивна спрямованість особистості, а показниками - морально-ціннісне ставлення до норм, вчинків і поведінки, формування емоційної, комунікативної компетентностей.

У поведінково-регулятивному компоненті виокремлено: вивчення стійкості поведінкових відхилень, наявність умінь чинити правильно, наявність чи відсутність вольових, усвідомлених зусиль щодо виправлення власної поведінки, здатність до самокерування поведінкою. Критерієм є суб'єктивний контроль поведінки, а показниками - володіння вміннями і навичками саморегуляції поведінки, здатність до самоконтролю і самокерування поведінкою.

Розроблення структури корекції зумовило підбір різних методик, які б дали змогу отримати повнішу інформацію щодо предмету дослідження. Вивчення особистості підлітків відбувалося за допомогою педагогічного спостереження, тестування, анкетування, бесід, аналізу соціального оточення і взаємин підлітка з однолітками, педагогами, батьками тощо. Констатовано, що найчастіше свої негативні вчинки (вживання алкоголю, зухвала поведінка, агресивність, неусвідомлене ставлення до інших тощо) підлітки пояснюють збігом зовнішніх обставин, а не вважають їх закономірним результатом власної безвідповідальності чи своїх негативних якостей. І цей самообман, який одночасно є формою самозахисту, стимулює виникнення у підлітків смислового бар'єру („мені нема чого виправляти”) щодо пред'явлених педагогічних вимог і сприймання корекційно-педагогічних впливів. Таким чином, подолання девіантної поведінки можливе за умови забезпечення впливу на розвиток морально-правової самосвідомості, підвищення рівня вихованості і загальної культури підлітків, усунення особистісної підліткової ригідності.

У перебігу експерименту було виявлено причини тривожно-депресивної стурбованості підлітків. Серед них найбільш значущими підлітки називають: власну некомпетентність (57,7%), нерішучість у критичних ситуаціях (62,7%), наявність проблем у спілкуванні (60%), насмішки з боку однолітків (54,9%), невдоволення взаєминами з батьками і однолітками (46,9%), невдоволення своєю зовнішністю (38,9%). Було виявлено високі рівні тривожності (65%) та агресивності (67%). У дівчат за багатьма показниками (рівень тривожності, компетентність, ставлення однолітків, незадоволення взаєминами, незадоволення зовнішністю, тривога за майбутнє) дещо вищий, ніж у хлопчиків. Виявлено, що найбільш розповсюдженими серед підлітків, що навчаються у позашкільних навчальних закладах є наступні відхилення: паління; грубість, лихослів'я; конфліктність; вживання пива; зневага до батьків, педагогів, однолітків; зухвало-демонстративна поведінка; агресивність і жорстокість; вживання алкоголю; безвідповідальність, абсолютне несприймання критики; приниження інших. девіантний поведінка підліток позашкільний

Відповідно до завдань дослідження, здійснено розроблення структурно-функціональної моделі корекції девіантної поведінки підлітків в умовах позашкільних навчальних закладів (рис. 1).

У третьому розділі - „Організація соціально-педагогічної роботи з корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах” представлено перебіг формувального експерименту, здійснено експериментальну перевірку визначених соціально-педагогічних умов корекції девіантної поведінки підлітків, проаналізовано результати дослідження, розроблено методичні рекомендації щодо організації роботи з соціально-педагогічної корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах.

19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структурно-функціональна модель корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах

Здійснення корекційно-педагогічної діяльності на рівні навчального закладу передбачало проведення комплексної системної роботи щодо реалізації „терапії середовищем” (створення безпечного, комфортного простору; забезпечення можливості вільного спілкування з однолітками, старшими вихованцями, дорослими; можливість випробування своїх можливостей, набуття культурного та соціального досвіду; можливість вирішення особистісних проблем, очікувань; можливість пошуку значущого дорослого тощо).

„Терапія середовищем” є ефективною саме у позашкільних навчальних закладах, особливості якого є необхідними й достатніми умовами для корекції поведінки підлітків. Серед них: полісферний характер сучасних позашкільних навчальних закладів; діяльність психолого-педагогічних служб; створення позитивних суб'єкт-суб'єктних взаємин педагогів і підлітків; здійснення психолого-педагогічного супроводу всіх суб'єктів навчально-виховного процесу; організація різноманітних форм роботи з сім'єю; реалізація програм, проектів, різноманітних форм корекційної та профілактичної роботи з підлітками. Увага спрямовувалася на розроблення програм і проектів роботи з підлітками, що потребували посиленої педагогічної уваги та допомоги, організація комплексу різнобічних заходів превентивного характеру у напрямі профілактики негативних звичок та збереження репродуктивного здоров'я, проведення психолого-педагогічного консультування всіх суб'єктів навчально-виховного процесу, розробка та проведення тренінгових занять за схожими видами поведінкових відхилень з урахуванням гендерних особливостей підлітків тощо. Особлива увага була спрямована на роботу з батьками: їм надавалася різностороння консультативна допомога, сумісно вибудовувалася спільна діяльність щодо корекції відхилень у поведінці.

На рівні дитячого колективу робота відпрацьовувалася у такий спосіб: на основі вивчення дитячого колективу створювалася програма виховної роботи; далі здійснювався соціально-педагогічний супровід з визначенням індивідуального освітнього маршруту для підлітків і включення їх у активну діяльність; визначалася стратегія корекційно-педагогічної діяльності і тактики соціально-педагогічної підтримки; використовувався виховний потенціал колективу однолітків у роботі з підлітками з відхиленнями у поведінці. Ефективним стало розроблення соціально-педагогічного модуля „Підліток: зона особливої уваги”. Модуль розрахований на 30 год. (15 занять) і може бути логічно включений у навчально-виховний процес, по-перше, як варіативна складова навчально-виховної роботи, і по-друге, як психолого-педагогічний компонент превентивно-корекційного спрямування.

В основу модуля покладено шість провідних ідей: ідея самореалізації й саморозвитку; ідея довіри й підтримки; ідея успіху й співтворчості у діяльності; ідея вибору (прийняття правильних рішень у проблемних ситуаціях, вибір способів поведінки ); ідея „Ми” і „Я” (опора на колектив, становлення особистісних соціогенних потреб, активної соціальної позиції, культури поведінки); ідея побудови власної стратегії життя (усвідомлення особистісних якостей і вчинків, їх впливу на подальшу власну життєдіяльність, усвідомлення негативних проявів у поведінці і їх корекція, становлення позитивних особистісних якостей, умінь та навичок щодо самокерування власною поведінкою, розвиток соціальних компетентностей). Модуль містить три складові, які охоплюють: сферу особистісного розвитку, соціального оточення та самовизначення підлітка щодо досягнення життєвих цілей.

Змістовне наповнення поведінкового компоненту характеризувалося включенням різних видів діяльності і спілкування підлітків у відтворених проблемних ситуаціях, сюжетних іграх, ситуаціях морально-етичної та морально-духовної спрямованості з метою подолання негативних установок та негативних звичок, розвитку навичок впевненої відмови у ситуаціях морального вибору, надбання умінь і навичок комунікації в різних ситуаціях міжособистісної взаємодії. Особлива увага була спрямована на формування почуття відповідальності за власну поведінку і різні вчинкові дії, розвитку навичок та умінь самокорекції поведінки, саморегулятивних навичок і поведінкової саморефлексії. Важливим є формування у підлітка з відхиленнями у поведінці знань щодо моральних цінностей: моральних ідеалів, норм поведінки, що базуються на загальнолюдських цінностях (гуманності, справедливості, любові, відповідальності, порядності, чесності, скромності, почуття обов'язку тощо). Щодо цього доцільним ми вважали використання методу переконання (розумне доведення правильності позиції дорослого, чітка аргументація своєї точки зору, оцінка педагогом у співпраці з підлітками моральності ситуації, її наслідків). Цьому сприяли групові дискусії „Мої права: на що я маю право”, „Підліток і правопорушення”, „Вживання наркотиків: що маємо і що втрачаємо”. Використання методів виховуючих ситуацій дозволяло підліткам зробити моральний вибір у різних ситуаціях, випробувати себе у різних соціальних ролях та здійснити соціальні проби, виявити свої здібності, соціальну позицію та відповідальність за доручену справу, проявити себе у змаганнях з іншими вихованцями, що було підтвердженням практичної реалізації методу самовиховання. Для формування мотивації позитивного спрямування використовувалися методи заохочення, покарання та стимулювання позитивної поведінки. Цьому сприяли тематичні заняття з використанням вправ на усвідомлення і розуміння свого „Я”, його унікальності та неповторності, на вдосконалення позитивних якостей: „Від чужого імені”, „Похвала” „Комфортне місце”. Метод моральних дилем допомагав підліткам висловити свої думки і почути думки інших в ході розв'язання різних проблемних ситуацій морально-етичного спрямування, сприяв розвитку моральної рефлексії щодо усвідомлення власної поведінки і здійснення вчинків.

Розвиток саморегулятивної сфери підлітка ми пов'язували з формуванням адекватної самооцінки підлітка, формування навичок аналізу життєвих ситуацій, розвиток умінь аналізувати власну поведінку та порівнювати її з поведінкою інших людей, розвитку самостійності і самоконтролю в різних ситуаціях (навички саморегуляції), розвитку саморефлексії. Використання методу корекції, спрямованого на створення умов, за яких, підліток зможе внести зміни у свою поведінку, дії і вчинки, переглянути власне ставлення до себе і інших людей була надана особлива увага. Аналіз, порівняння, усвідомлення причин власних вчинків і поведінки спонукало підлітка до перегляду своєї поведінки, а рефлексія - до змін у поведінці та пошуку ідеалу для наслідування. Цьому сприяли вправи: „Хочу - можу”, „Мої особистісні ресурси”, „Найдорожчий подарунок”, „Недобрі зачини” „Мій вибір” тощо. Розвитку навичок самоконтролю та самокерування поведінкою сприяли ситуаційно-рольова гра „Ситуація примушення” - на моделювання різних ситуацій примушення і тиску на підлітка щодо здійснення ним негативних і противоправних вчинків, мозковий штурм „Протистояння впливу”, вправи: „Вчимося говорити „Ні”, „Вчимося протистояти негативному впливу”. Актуальними у роботі з підлітками були такі інтерактивні форми роботи як дискусія, тренінг, ситуаційно-рольові ігри, моделювання ситуацій, активний діалог з проблеми тощо. Значний виховний ефект мало використання методів соціальної профілактики, корекційно-реабілітаційної роботи, методів руйнації та перебудови характеру, перебудови мотиваційної сфери і свідомості, методу упередження негативної та стимулювання позитивної поведінки.

Особливого значення у реалізації корекційно-педагогічної роботи набуває суб'єкт-суб'єктна взаємодія педагога і вихованця, у здійсненні якої надзвичайно важливим є особистість самого педагога, його морально-духовні цінності, педагогічна майстерність і прагнення привести до успіху та особистісних досягнень кожного вихованця. Відтворюючи міжособистісну взаємодію у навчанні і вихованні, педагог не лише сприяє задоволенню потреби вихованців у розумінні, прийнятті й визнанні, а й виявляє власні морально-духовні цінності, має всі підстави стати значущим дорослим для вихованців, сприяє формуванню позитивної поведінки на морально-правовій основі. Було встановлено, що найбільші труднощі виникають у педагогів у процесі застосування методів корекційно-педагогічної роботи з урахуванням різних відхилень у поведінці підлітків, використання дієвих стратегій у цій діяльності. Для вирішення цієї проблеми було розроблено тематичну програму для підвищення професійної підготовки педагогів.

Для проведення формувального експерименту було виокремлені дві групи: експериментальна (97 осіб) і контрольна (74 особи), 98 дівчат, 73 юнаків. На підставі даних експериментальної роботи було здійснено співставлення здобутих результатів на констатувальному і формувальному етапах, їх узагальнення у вигляді таблиці (табл. 1).

Кількісний аналіз показує, що після формувального експерименту зросли до 64% кількісні показники високого і вище середнього рівнів розуміння підлітками експериментальної групи морально-поведінкових орієнтирів і знань, особливо за рахунок їх зниження на низькому рівні відповідно з 65% до 12,5%. Це відображає зростання у цих підлітків відповідальності за власну поведінку, усвідомлення її наслідків, зростання особистісної поведінкової рефлексії. У контрольній групі динаміка позитивних змін значно менше.

Таблиця 1. Порівняльна таблиця показників ефективності корекції (у %)

Контент-аналіз висловлювань підлітків про себе показав, що на пізнавальному рівні спостерігається зростання когнітивної усвідомленості: зросла доля позитивних якостей з 21% до 64%, а доля негативних зменшилась з 32% до 11%; частка внутрішніх позитивних (характерологічних, емоційних, поведінкових) характеристик збільшилась з 27% до 65%. З'явилися нові, раніше не виокремлювані підлітками, характеристики, так 71,1% підлітків вважають, що у них з'явилася необхідність у самокеруванні своєю поведінкою, вони усвідомлюють необхідність саморефлексії у власній поведінці і вчинках. З'ясовано, що за результатами експериментальної роботи високий рівень комунікативної компетентності підлітків було сформовано у 12% підлітків, в той час як на початку формувального експерименту у жодної дитини не була розвинена ця компетентність на високому рівні. Рівень вище середнього фіксувався у 35,3 % підлітків після експерименту, а на початку - лише у 16% підлітків. Кількість підлітків із середнім рівнем емоційної компетентності і вище середнього підвищилась з 34% до початку експерименту до 75% після його закінчення, кількість підлітків із низьким рівнем зменшилася із 66% до 22%, кількість підлітків із високим рівнем виросла до 3%, до початку експерименту взагалі не було діагностовано. Кількісний аналіз результатів емпіричних даних свідчить, що після завершення формувального експерименту зросли кількісні показники високого і вище середнього рівня морально-поведінкових орієнтирів і знань, що є основою становлення моральної компетенції.

Аналізуючи динаміку змін у контрольній групі, констатуємо, що в ній також відбулися зміни, однак порівняно незначні. Це дає нам підстави вважати ефективними визначені нами соціально-педагогічні умови, які були реалізовані в процесі здійснення формувального експерименту. В результаті здійснення програми індивідуального супроводу підлітка у позашкільних навчальних закладах, впровадження технологій соціально-педагогічної роботи з такими важливими компонентами, як створення ситуацій морального вибору, обговорення вчинків та поведінки, створених на основі моральних дилем, залучення підлітків до проектів, програм соціально-корисної діяльності, діалогічне та поліпозиційне спілкування з педагогами та ровесниками, тренінгові заняття сприяли розвитку моральної самосвідомості підлітків, надбанню позитивних зразків поведінки. Результати контрольного експерименту свідчать, що внаслідок застосування запропонованої нами моделі корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах, відзначається помітна позитивна динаміка багатьох її показників як результату ефективності корекційно-педагогічних впливів і формування соціально прийнятної поведінки.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове практичне вирішення проблеми корекції девіантної поведінки підлітків. Проведене відповідно до поставлених завдань дослідження дає підстави зробити ряд теоретичних та практичних висновків:

1. Здійснений аналіз вітчизняних і зарубіжних філософських, психолого-педагогічних, культурологічних, медико-біологічних, правових наукових поглядів дав змогу дослідити феноменологію явища „девіантна поведінка підлітків” та з'ясувати стан розробленості проблеми у педагогічній теорії та виховній практиці. З'ясовано, що сьогодні існує полісемія щодо поняття „девіантна поведінка”.

2. У дисертаційному дослідженні уточнено зміст понять „девіантна поведінка підлітків” та „корекційно-педагогічна діяльність”. Девіантна поведінка підлітків - система або окремі дії та вчинки психічно здорової людини (підлітка), які порушують загальноприйняті норми та правила поведінки, що склалися на відповідному етапі розвитку, як результат несприятливого соціального становлення та певних порушень у процесах виховання, соціалізації, соціальної адаптації та самоідентифікації особистості підлітка. Корекційно-педагогічної діяльність - певним чином спланований та організований навчально-виховний процес, що реалізується з підлітками, метою якого є не тільки виправлення існуючих відхилень у поведінці, а й створення передумови щодо подальшого розвитку, позитивної соціалізації та інтеграції їх у соціум.

3. Визначено детермінанти девіантних проявів у поведінці підлітків, які упорядковані у чотири класифікаційні групи: соціальні (негативний вплив економічних, екологічних, соціальних, культурних чинників); соціально-педагогічні (деструктивні явища у сім'ї та школі); індивідуально-психологічні (як психологічно та соціально зумовлені якості та риси характеру); соціально-психологічні (особливості взаємодії із ближнім оточенням, порушення соціалізації). До соціально-педагогічних детермінант віднесено: низький соціально-культурний, матеріальний рівень сім'ї; стиль виховання у сім'ї (жорстокість батьків або безкарність, потурання дітьми); зловживання алкоголю батьками; наявність зразків асоціальної поведінки; почуття вини (сорому) за неблагополучних батьків, відсутність поваги до батьків; негативні взаємини з батьками, вчителями, іншими дорослими; недоліки правового та морального виховання; неправильне ставлення до системи моральних та правових норм (аморальна власна поведінка і поведінка оточуючих оцінюється як нормальна); образа на долю, конкретних людей за власні труднощі; незнання, порушення або примітивне уявлення про соціальні цінності - дружбу, сміливість, любов, повагу, гідність та ін.; проблеми у навчанні, пропуски уроків, відставання у навчанні від однолітків; прогули, дромоманія; навішування негативних ярликів та формування адекватного стилю поведінки; відсутність моральних норм та досвіду моральної поведінки; недостатність соціального досвіду. У дисертації обґрунтовано положення про „перманентний перебіг підліткових девіацій”, що характеризує перебіг негативного досвіду, динаміку різних видів девіацій у підлітків, які вчасно не були скориговані батьками, педагогами, іншими дорослими і набули сталих негативних форм .

4. Результати дисертаційного дослідження дають змогу зробити висновок, що процес корекції буде ефективним за здійснення наступних соціально-педагогічних умов: створення багаторівневого простору з соціокультурною та психолого-педагогічною складовою щодо корекції поведінки та залучення підлітків до соціально-корисних видів діяльності („терапія середовищем”); застосування соціально-педагогічних технологій, що забезпечують корекцію девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах; підготовка педагога до здійснення корекційно-педагогічної діяльності.

5. Обґрунтовані соціально-педагогічні умови склали основу розробленої структурно-функціональної моделі корекції поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах, її апробації та експериментальної перевірки, в якій обґрунтовано теоретичні положення, мету, функції, принципи, логічно поєднуються всі складові процесу: компоненти, критерії та показники, зміст і напрями корекційно-педагогічної діяльності, соціально-педагогічні умови, керівництво процесом корекції девіантної поведінки підлітків.

6. За результатами дослідження представлено динаміку змін щодо проведеної корекційно-педагогічної роботи. Зроблено кількісний та якісний порівняльний аналіз із контрольними групами на основі методів математичної статистики. Позитивна динаміка багатьох її показників як результату проведеної експериментальної роботи доводить ефективність запропонованих соціально-педагогічних умов та різнорівневої структурно-функціональної моделі корекції. У експериментальних групах позитивні зміни за усіма показниками коливаються в межах 10,7-13,6%, у контрольних 2-3,9%.

Дисертаційне дослідження не вичерпує вирішення всіх проблем і завдань досліджуваної проблеми і відкриває шляхи до подальших наукових пошуків у соціальній педагогіці. Процес експериментального дослідження доводить, що є ще значне коло питань, що продукують наукову зацікавленість у подальших пошуках. Це дослідження девіацій, що виникають на цьому етапі онтогенезу у представників різної статі, їх відмінності і подібності. Це взаємодія, співпраця загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, сім'ї у здійсненні цілеспрямованої корекції, профілактики девіантної поведінки підлітків, залучення інших соціальних інституцій і координація цією роботою на різних рівнях її здійснення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Окушко Т. К. Профілактика та корекція деівантної поведінки підлітків у позашкільному закладі / Т. К.Окушко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. - С. 213-217.

2. Окушко Т. К. Девіантногенні чинники поведінки підлітків: соціально-педагогічний аспект / Т. К. Окушко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. - К., 2005. - Вип. 8, кн. 2. - С. 187-193.

3. Окушко Т. К. Детермінація девіантної поведінки підлітків: чинники та наслідки / Т. К. Окушко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. праць / редкол. : Т. І . Сущенко (відп. ред.) [та ін.]. - К. - Запоріжжя, 2005. - Вип. 35 - С. 236-246.

4. Окушко Т. К. Соціальна дезадаптація підлітків як чинник формування девіантної поведінки / Т. К. Окушко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей таучнівської молоді : зб. наук. праць. - К., 2006. - Вип. 9. - С. 279-289.

5. Окушко Т. К. Сучасний соціум як чинник формування девіантної поведінки підлітків / Т. К. Окушко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. - К., 2008. - Вип. 12- С. 173-182.

Інші публікації:

6. Позашкільна освіта в Україні : навч. посіб. / за ред. О. В. Биковської. - К. : ІВЦ АЛКОН, 2006. - 224 с. (Авторськтй доробок - підрозділи 2.4, 3.2).

7. Окушко Т. К. (керівник авторського колективу) Комплексна освітня програма „Я як Я, Я та інші, Я та суспільство”, Програми для творчих об'єднань позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів. - Рекомендовано Міністерством освіти і науки (Лист МОН України 1/11 - 3839 від 12.07.2005р.) // Соціально-реабілітаційний напрям // С. : „Антей ”, 2005. - С. 38-74.

8. Окушко Т. К. Деякі аспекти соціально-педагогічної корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільному навчальному закладі / Т. К. Окушко // Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості в умовах позашкільних навчальних закладів : зб. матеріалів наук.-практ. конф. - К., 2006. - С. 110-119.

9. Окушко Т. К. Розвивальний характер діяльності позашкільних навчальних закладів: вектор соціально-педагогічного спрямування / Т. К. Окушко // Післядипломна освіта в Україні. - 2006. - Спецвипуск. - С. 23-26.

10. Окушко Т. К. Професійне зростання педагога (психолого-педагогічний аспект) / Т. К. Окушко // Позашкілля. - 2007. - № 6 (006). - С. 8-10.

11. Окушко Т. К. Роль позашкільних закладів в організації дозвіллєвої діяльності школярів / Т. К. Окушко // Тенденції розвитку девіантної поведінки неповнолітніх та міжсекторальна стратегія її профілактики в сучасних умовах : зб. наук. статей учасників методологічного семінару / за заг. ред. В. М. Оржеховської. - К., 2007. - С. 55-63.

12. Окушко Т. Вектор визначено правильно /роздуми щодо організації діяльності психологічної служби / Т. Окушко // Шкільний світ. - 2006. - № 36 (356). - С. 7-10.

Анотація

Окушко Т. К. Соціально-педагогічні умови корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2009.

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах. Досліджено феноменологію поняття „девіантна поведінка підлітків” та уточнена його сутність відповідно до особливостей підліткового віку. Обґрунтовано сутність поняття „корекційно-педагогічна діяльність” у позашкільних навчальних закладах. У структурі корекції девіантної поведінки підлітків було виділено когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінково-регулятивний компоненти, визначено соціально-педагогічні умови, розроблена та експериментально перевірена різнорівнева структурно-функціональна модель корекції девіантної поведінки підлітків, підготовлені методичні рекомендації щодо корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільному навчальному закладі.

Результати дослідження дозволили довести ефективність запропонованих соціально-педагогічних умов і різнорівневої структурно-функціональної моделі корекції девіантної поведінки підлітків у позашкільних навчальних закладах

Ключові слова: девіантна поведінка, соціально-педагогічні умови корекції, підлітковий вік, корекція девіантної поведінки, корекційно-педагогічна діяльність, позашкільні навчальні заклади.

Аннотация

Окушко Т. К. Социально-педагогические условия коррекции девиантного поведения подростков во внешкольных учебных учреждениях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 - социальная педагогика. - Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2009.

В диссертации представлено теоретическое обобщение и новое решение проблемы девиантного поведения подростков во внешкольных учебных учреждениях. В работе исследована феноменология термина „девиантное поведение подростков” и уточнена его сущность относительно подросткового возраста. Обосновано понятие „корекционно-педагогическая деятельность” во внешкольном учебном учреждении и определены основные задачи работы с подростками с отклонениями в поведении. В работе разработана и научно обоснована структура коррекции девиантного поведения подростков, определены ее компоненты: когнитивный, эмоционально-ценностный и поведенческо-регулятивный; критерии эфективности коррекции: морально-поведенческие ориентиры и знания, позитивная направленность личности и субъективный контроль поведения и их составляющие.

Комплекс социально-педагогических условий предполагает: развитие социально-педагогических функций внешкольных учебных учреждений по формированию социально-значимого пространства для подростков; реализация социально-педагогических технологий, что обеспечивают проведение коррекции девиантного поведения с активным участием ровесников, семьи, коллектива группы; подготовка педагога для осуществления коррекционно-педагогической работы).

Разработана система форм и методов осуществления коррекционной и профилактической работы во внешкольном учреждении на уровне учебного учреждения и уровне детского коллектива. Реализация коррекционно-педагогической работы на уровне внешкольного учебного заведения предполагала реализацию комплексной системной работы внешкольного учреждения по осуществлению „терапии средой”, а именно: развивающий характер современного внешкольного учебного заведения по формированию разноуровневого социально значимого пространства, развитие психолого-педагогической службы учебного заведения (организация и оказание комплексной психолого-педагогической помощи подросткам посредством разнообразных форм работы (психодиагностика, психологическое консультирование всех участников учебно-воспитательного процесса, психолого-педагогическое сопровождение подростков, оказавшихся в трудной жизненной ситуации, разработка и внедрение индивидуальных коррекционно-развивающих программ и проектов; проведение циклов тематических тренинговых программ, с привлечением к их организации студентов-волонтеров и воспитанников, ориентирующихся на психолого-педагогические специальности; проведение социологических опросов, проведение цикла профилактических программ и проектов; разнообразие форм работы с семьями подростков, организация позитивных субъект-субъектных отношений педагог-подросток и др.)

Организация коррекционно-педагогической работы была реализована на основе личностно-ориентированного и компетентностного подходов. Алгоритм коррекционно-педагогической работы предусматривал выявление подростков, требующих усиленной педагогической помощи и поддержки, разработку индивидуального образовательного маршрута, использование воспитательного потенциала коллектива в решении коррекционно-развивающих задач, реализация в учебно-воспитательном процессе социально-педагогического модуля „Подросток: зона особенного внимания”, который охватывает сферу личностного развития подростка, сферу социального окружения и самоопределения подростка в достижении жизненных целей.

Ключевые слова: девиантное поведение, социально-педагогические условия коррекции, подростковый возраст, коррекция девиантного поведения, коррекционно-педагогическая деятельность, внешкольные учебные учреждения.

Summary

Okushko T. K. Socially-pedagogical conditions of correction of teenagers' deviant behaviour in out-of-school establishments. - Manuscript.