Здоровий спосіб життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Здоровий спосіб життя -- це спосіб життя окремої людини, спрямований на профілактику хвороб і зміцнення здоров'я. Він включає такі принципи, як дотримання режиму дня, раціональне харчування, фізичну культуру, дотримання правил гігієни, відсутність шкідливих звичок, доброзичливе ставлення до оточуючих. Саме поняття здорового способу життя можна пояснити з позицій викладеного розуміння феномена здоров'я людини походить визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров'я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя -- праці, відпочинку, побуту. Актуальність роботи визначається новою інтерпретацією думки про збереження і зміцнення здоров'я дітей, молоді та всього населення, що є найважливішим завданням держави й суспільства.

Людина є найважливішою цінністю суспільства. Проте з кожним роком збільшується кількість чинників, які негативно впливають на її життя та здоров'я. Відомо наскільки шкідливим, навіть небезпечним, і для окремої людини, і для суспільства загалом є вживання тютюну, алкоголю й наркотиків. Як свідчить практика, інформаційно-просвітницький підхід, що домінував упродовж багатьох років, виявився неефективним щодо розв'язання завдань профілактики тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків, розповсюдження ВІЛ-інфекції. Нині альтернативою є формування в школярів особистісно зорінтованого ставлення до власного здоров'я.

У цьому контексті тема роботи зумовлена, по-перше, обговорити питання психологічних особливостей підлітків та відповідальність батьків за збереження здоров'я дітей, по-друге, наголосити на складності цього процесу, тому що він ставить перед нами значно серйозніше завдання: формування особистості дитини, виховання здорових дітей. Отже, питання здоров'язберігаючої технології на уроках з основ здоров'я як складової гармонійного розвитку учнів постає актуальною темою дослідження та зумовлює вибір об'єкту, предмету та мети роботи.

Об'єкт - здоров'язберігаюча технологія на уроках основ здоров'я. Предмет - формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, виховання здорових дітей.

здоровий фізичний виховання екологічний

1. Здоровий спосіб життя

1.1 Складові здорового способу життя

Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров'я -- фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них -- харчування (у тому числі споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).

Для усвідомлення ЗСЖ важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного здоров'я.

1.2 Проблеми формування здорового способу життя

Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині XX століття як у світі в цілому, так й в Україні.

Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років, змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоров я та формування здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки -- медицина, гігієна, охорона здоров`я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука -- валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології -- наука про здоровий спосіб життя.

Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров'я як відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров'я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об'єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров'я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше -- на умови і спосіб життя (близько 50%).

Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров'я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): «Здоров'я -- це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад».

Крім розглянутого підходу, що став базовим для українсько-канадського проекту «Молодь за здоров я», існує широкий перелік дещо інших підходів до визначення поняття здоров я людини. У своїй праці "Соціальні технології культивування здорового способу життя людини" Л. П. Сущенко проводить досить детальний аналіз відомих поглядів, визначень та підходів до поняття здоров я. На її думку, -- «у даний час усе більше утверджується точка зору, відповідно до якої здоров я визначається взаємодією біологічних та соціальних чинників, тобто зовнішні впливи опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних систем.»10. Існує визначення здоров я як стан оптимальної життєдіяльності людини. В науковій роботі аналізується понад 200 визначень поняття «здоров я». Дискусія щодо визначення поняття здоров я ще триває, але важливим є визнання того, що здоров я людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоров`я.

1.3 Поняття сфер або складових здоров`я

Поняття сфер або складових здоров'я. Світова наука розробила цілісний погляд на здоров'я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові -- фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід'ємні одна від одної, вони тісно взаємопов'язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров'я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров'я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров'я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

До сфери фізичного здоров'я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров'я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов'язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров'я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства -- освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду -- все це обумовлює стан духовного здоров'я індивіда.

Соціальне здоров'я пов'язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму -- сім'єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв'язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров'я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров'ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров'я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі -- економічної, політичної, соціальної, духовної.

Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових -- соціальна, духовна, фізичні та психічна діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров'я людини як цілісного складного феномена.

1.4 Поняття передумов здоров`я

До основних передумов здоров'я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.

Мир. Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в державі. Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім'ї, конфлікти з ближнім оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим здоров'я -- фізичній, психічній, духовній і соціальній.

Дах над головою. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо). Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов здоров'я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур. Наявність цих передумов створює у людини відчуття захищеності і впевненості в майбутньому, а також надає рівні (в межах чинного законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і здібностей, набуття гідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових визначників. І незалежно від ступеня використання цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров'я.

Освіта. Рівень здоров'я, як правило, безпосередньо пов'язаний з рівнем освіти. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров'я воно демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров'я неможливо без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше -- як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров'я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров'я в усіх його проявах, сферах, рівнях.

Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров'я і протидіє природному процесу старіння.

Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання.

Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньої виробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень з метою запобігання подальшому порушенню екобалансу планети. Лише активна реституційна діяльність може забезпечити у майбутньому стабільність планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства.

Сталі ресурси. Поняття містить не лише запобігання вичерпанню енергоресурсів, корисних копалин, виробничій сировини. Мається на увазі зважене господарювання щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських і приватних ініціатив. Вихідна теза така -- чим більше всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів на заходи стосовно здоров'я.

1.5 Формування основ здорового способу життя на уроках фізичної культури

З позицій викладеного розуміння феномена здоров`я людини походить визначення поняття здорового способужиття (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту. Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень). Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у світі в цілому, так й в Україні. Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років, змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоров'я та формування здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки - медицина, гігієна, охорона здоров'я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука - валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології - наука про здоровий спосіб життя. Кожна нормальна людина бажає жити довго й щасливо. Але що ми робимо для того, щоб вести здоровий спосіб життя? Якщо проаналізувати те, як більшість звичайних людей проводить свій день, то виходить якраз навпаки. Кожного дня ми робимо те, що не поліпшує наше здоров'я.

Зазвичай розклад типового дня починається з того, що ми, не виспавшись ранком, підхоплюємось з ліжка продерши очі, нашвидкуруч поснідавши, збираємось на роботу чи навчання. Потім весь день проводимо в метушні, нервуючи через дрібниці, сперечаючись з колегами та намагаючись переробити купу запланованих задач на роботі чи здати контрольні, курсові на навчанні. Й так день у день. Потім приходить вечір п'ятниці. Виникає потреба у так званому знятті стресу - пиво чи більш міцні напої, щоб якнайшвидше забути про турботи минулого тижня. Далі вихідні дні, побутові проблеми, поглинання їжі, відсипання та пересипання, вечір перед телевізором і т.ін. Понеділок - все з початку. Чи можна в такому разі говорити по здоров'я чи здоровий спосіб життя? Так що ж таке здоровий спосіб життя? Як досягти гармонії життя й кожного дня забезпечувати собі заряд енергії та бадьорості, щоб прожити життя так, як ми того хочемо - щасливо та довго? Чи можливо цього досягти і як саме? Тут все залежить від нас самих. Спробуємо розібратися, що саме заважає нам досягти здорового способу життя(ЗСЖ). Здоровий спосіб життя з точки зору медиків - це гармонійним режим поєднання роботи та відпочинку, оптимальне харчування, фізична активність, дотримання гігієни, відсутність шкідливих звичок, а також найважливіша складова частина - доброзичливе ставлення до оточуючих і до життя взагалі в будь-яких його проявах. Багато спеціалістів у сфері ЗСЖ дотримуються такої ідеї, що психологічна складова відіграє дуже важливу роль. Наш мозок керує організмом і, якщо мозок віддає неправильні, нездорові команди своєму організму, то справи тут погані.

Але чому ми робимо те, що шкодить нашому здоров'ю? Тому що це приносить нам задоволення? Мабуть, що так, деякі «приємні» звички нам настільки дорогі, що ми не в змозі відмовитись від них. Інколи ми просто безсилі зробити щось задля того, щоб кардинально змінити своє життя. Кинути палити, чи то припинити вживання спиртних напоїв, організувати свій робочий час так, щоб звільнитись від метушні. Навіть відвідавши курси з ефективної організації свого часу, ми не можемо опанувати своїм часом, не можемо досягти відповідного результату. Тобто самі по собі знання не діють. Тут потрібно щось інше. Багато хто чітко розуміє, що те, що вони роблять, - шкідливо для їх здоров'я, та все одно не можуть позбавитись шкідливих звичок. Тобто просто знати, що таке здоровий спосіб життя, - не достатньо, щоб бути здоровим. Так само, як і відомий лікар не застрахований від хвороб і не може не хворіти тільки тому, що він лікар. Тобто щоб бути здоровим і дотримуватися здорового способу життя, треба весь час докладати зусиль. Потрібно мати силу волі й тверде бажання досягти цього. Треба розірвати це порочне коло.

Існує достатньо інформації стосовно того, що корисно, а що нам шкодить. Не буду витрачати ваш час на те, щоб повторити це. Її з легкістю можна знайти в Інтернет. Мій метод полягає у тому, що ми повинні просто прислухатись до себе, зрозуміти на рівні своєї свідомості, що ми в змозі змінити себе, повірити у самого себе. Якщо говорити про перший крок на цьому нелегкому шляху, треба спочатку проаналізувати свій розпорядок дня. Скласти перелік однозначно шкідливих для себе дій. Потім розробити невеликий план позбавлення від цих нездорових дій. Далі скласти перелік заходів для поліпшення здоров'я й так само розробити план впровадження цих заходів. Під час складання таких генеральних планів рекомендую думати так, начебто ви складаєте ці плани не для себе, а для когось іншого, хто дуже схожий на вас. Маємо план, але цього ще не достатньо. Думаю, багато хто складав подібні плани, але коли наставав час діяти, нас щось зупиняло й все так і лишалось на папері. Треба розробити також план заохочення. Ми всі люди, і нам потрібна мотивація.

Складені раніше плани потрібно дещо “розбавити” заходами, які не є складовими елементами досягнення здорового способу життя, але й не шкідливі для організму. Крім того, ці дії повинні однозначно приносити нам задоволення. Це те, що нам подобається чи подобалось робити раніше, але нам останні роки на це не вистачало часу. Тобто другий крок - замінити шкідливі дії на такі, котрі не шкідливі, але приносять нам задоволення. Знову ж це треба робити поступово. Якщо ми одразу поставимо надто високу ціль, нам нереально буде її досягти, ми швидше за все її не виконаємо. Це створить повне розчарування й почуття безсилля. Рекомендую поставитись на другому етапі до себе поблажливо. Замінити в собі такі речі, від котрих нам не важко відмовитись. Найбільш вкорінені речі залишимо на майбутнє, на той час, коли ми вже будемо святкувати першу чи другу перемогу над собою.

Отже, запропонований метод дуже простий, але, на мою думку, досить ефективний. Ми просто поступово замінюємо кожну свою шкідливу звичку на щось, що нам приємно робити, але не шкодить нашому здоров'ю. Ось і весь секрет. Бажаю успіхів на шляху досягнення здорового способу життя, хорошого настрою й приємних вражень від життя.

1.6 Формування навичок ведення здорового способу життя засобами фізкультурно-оздоровчої роботи

Термін “фізична культура” має декілька значень. Під ним розуміють “втілення в самому чоловікові, результати використання матеріальних і духовних цінностей, які відносяться до фізичної культури в широкому розумінні, так як засвоєні людиною фізкультурні знання, уміння, навички, які досягнуті на основі використаних засобів фізичного виховання показники розвитку і т.д.

В цьому плані фізичну культуру школяра слідує дивитись не тільки як заняття руховими вправами і процедурами загартування. Поняття “фізична культура” включає ще і широкий круг розумінь, які відносяться до занять про правильний режим раціонального харчування, дотримання правил гігієни, вироблення корисних звичок. Можна сказати, що фізична культура школяра - це оприділений принцип його відношення до свого здоров'я, до розвитку і збереженню можливостей свого організму. На основі цього принципу будується повсякденне життя учні, дякуючи фізичній культурі являється складовою частиною загальної культури.

Такі задачі фізичної культури покладені в шкільній навчальній програмі. В ній ставиться задача виховувати навички культури поведінки, а також формувати у школярів поняття про те, що турбота людини про своє здоров'я, фізичному розвитку і підготовленості є не тільки його особовою справою, але і сприяє вивченню школярами теоретичних знань по фізичній культурі, фізіології і гігієні. В них зберігаються основні положення при руховому режимі, а також при особливостях занять фізичними вправами, їх значення в формуванні життєво важливих рухових навичок у школярів і підготовки їх до праці і захисту Батьківщини, про правила загартовування і необхідності дотримування гігієнічних вимог, про корисні і шкідливі для здоров'я звички.

Принцип всебічного і гармонійного розвитку організму передбачає забезпечення планомірного й цілеспрямованого розвитку всіх його органів та систем і фізичних якостей особи.

Правильне фізичне виховання великою мірою сприяє повноцінному психічному розвиткові дитини та вдосконаленню її рухових функцій.

Організм всебічно розвивається, якщо систематично зазнає дії різноманітних фізичних навантажень, зокрема фізичних вправ. Відомо, що в організмі є понад 630 м'язів і 230 суглобів. Їх нормальне функціонування передбачає інтенсивне і систематичне завантаження кожного з них. Однак у виконані певної вправи бере участь лише обмежена кількість м'язів і суглобів. Тому для оптимального фізичного розвитку необхідно використовувати комплекс різноманітних вправ, які б забезпечували функціонування всіх м'язів і суглобів.

Чим більше м'язів бере участь у виконанні конкретної фізичної вправи, тим істотніші фізіологічні (в органах) і біохімічні (в клітинах) зрушення відбуваються в організмі, тим ефективніший їх вплив на всебічний фізичний розвиток дитини.

Принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури полягає в організації фізичного виховання, і зокрема занять фізичними вправами, таким чином, щоб вони сприяли профілактиці захворювань учнів, зміцненню їх здоров'я. В ході фізичного виховання слід забезпечувати таке поєднання роз'яснювальної, виховної роботи і різних форм практичних занять фізичними вправами, при якому фізична культура стає усвідомленим обов'язковим компонентом режиму для школяра. Згідно з “Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи”, система занять школярів фізкультурою і спортом включає такі пов'язані між собою форми:

- уроки фізичної культури;

- фізкультурно-оздоровчі заходи протягом шкільного дня (гімнастика перед уроками, фізкультурні хвилинки під час уроків, ігри й фізичні вправи на перервах і в режимі продовженого дня);

- позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання);

- позашкільна спортивно-масова робота та фізкультурно-оздоровчі заходи за місцем проживання учнів (заняття в дитячо-юнацьких спортивних школах, туристичних гуртках і т.д.);

- самостійні заняття учнів фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах та інше.

Систематичні заняття фізкультурою позитивно впливають на розвиток для учнів в школі та сім'ї, спонукають його дотримуватися правильного режиму і вимог гігієни.

Уроки фізичної культури є основною формою фізичного виховання учнів. Вони обов'язкові для всіх школярів (за винятком тих, хто за станом здоров'я віднесений до спеціальної медичної групи). Уроки повинні активно сприяти успішному здійсненню позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання, формуванню в учнів інтересу і звички до занять фізичними вправами в повсякденному житті. Необхідно підвищувати вплив уроків фізкультури на вдосконалення інших форм фізичного виховання. Відомо, що навіть при якісному проведенні уроків їх безпосередній вплив на фізичний розвиток учнів недостатній. Науковими дослідженнями встановлено, що урок фізкультури забезпечує в середньому лише 11% гігієнічної норми рухової активності школяра. У зв'язку з цим, необхідно збагачувати і правильно поєднувати різні форми фізичного виховання учнів і фізкультурно-оздоровчої роботи.

Особливо велика увага приділяється в школі оздоровчій роботі з ослабленими та хворими учнями. У позаурочний час з ними проводять спеціальні заняття з лікувальної фізкультури.

Спрямованість навчальної і позакласної роботи з фізичної культури на масове охоплення учнів систематичними заняттями фізичною культурою і спортом великою мірою сприяє зміцненню здоров'я вихованців школи, підвищенню рівня їх фізичної і розумової працездатності.

Гімнастика перед заняттями проводиться в школі за 20 хв. до початку уроків. Вона сприяє розв'язанню певних виховних і організаційних завдань. На відміну від ранкової зарядки для гімнастики перед заняттями існують деякі обмеження (виконується в шкільній формі). Проте, все це не знижує її властивості для розвитку фізичної культури школярів. Адже не секрет, що для більшості учнів загальноосвітніх шкіл ранкова гімнастика вдома не стала обов'язковою. Лише за умови масового залучення дітей до повсякденного виконання ранкової зарядки відпаде необхідність у гімнастиці перед заняттями.

Фізкультхвилинки під час уроків сприяють підвищенню розумової й фізичної працездатності учнів. Видатний російський вчений-педагог К,Д. Ушинський зазначив: “Дайте дитині трохи порухатися, і вона знову подарує вам 10 хвилин уваги, а десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, дадуть вам більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять”.

У зв'язку з цим вчені рекомендують відводити на кожному уроці, особливо третьому і наступних, 1-2 хв. для проведення фізькультхвилинки. Перед її початком провітрюється класна кімната. Потім під керівництвом учителя учні виконують ряд фізичних вправ. Особлива увага приділяється тим вправам, які допомагають запобігти негативному впливу сидячого способу життя на фізичний розвиток дитини (порушенню постави і деформації будови тіла), сприяють більшому насиченню організму киснем.

Організоване проведення ігор, змагань та фізичних вправ на великих перервах є важливим фізкультурно-оздоровчим засобом у режимі шкільного дня. Відомо, що ефективність відпочинку учнів і підготовки їх до навчання залежить від того, як вони проводять перерви.

Під час великих перерв рекомендується добирати фізичні вправи у відповідності з віковими можливостями школярів.

Перерви мають проводитися на свіжому повітрі і взимку. При цьому дітям слід постійно рухатись, а вправи виконувати більш інтенсивно. Бажано, щоб усі фізкультурно-оздоровчі засоби на великих перервах здійснювалися в ігровій, а якщо рівень підготовленості учнів приблизно однаковий, то і в змагальній формі. На перервах потрібно організовувати тільки вже засвоєні учнями ігри чи рухові дії.

Щоденне проведення в школі гімнастики перед заняттями, фізкультхвилинок, і рухливих перерв сприяє підвищенню не тільки фізичної, а й розумової працездатності учнів.

Позакласна оздоровча робота і спортивно-масова робота в школі. У позаурочний час у школі проводяться масові фізкультурно-оздоровчі і спортивні заходи. Ними передбачається:

а) більш глибоке засвоєння учнями програмного матеріалу, що вивчається на уроках фізкультури;

б) виконання відстаючими учнями нормативних вимог програми з фізкультури та з державних тестів;

г) організація систематичних занять з різних видів спорту, за інтересами учнів;

д) проведення масових спортивних змагань з різних видів спорту, туризму.

Головна мета позакласного фізкультурно-спортивної роботи полягає в тому, щоб залучити кожного школяра до самостійного, щоденного виконання фізичних вправ на свіжому повітрі. У сучасних умовах учитель фізкультури навчає в середньому 200-300 учнів. Організувати щоденну фізкультурно-масову роботу слід усіма педагогічними засобами привчати учнів до самостійних занять фізичними вправами за місцем проживання.

Всі форми фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять, які проводяться в процесі навчальної і позакласної роботи, повинні відповідати головній вимозі - всемірно сприяти залученню кожного учня до щоденних самостійних занять фізкультурою і спортом.

Здоров'я людини також великою мірою залежить від обсягу її знань і практичних умінь у використанні оздоровчих сил природи (в тому числі й холоду) для зміцнення здоров'я й профілактики захворювань. Свідоме застосування загартовуючих процедур потребує від дитини певного рівня фізичної культури. Вона формується в учнів протягом усіх років навчання в школі шляхом роз'яснюванням, переконанням, організації їх практичної діяльності, на уроках та в позакласній роботі.

Вчителі і батьки повинні постійно підкреслювати велику роль загартовування у запобіганні хворобам, зміцнення здоров'я дітей, спонукаючи їх до систематичного використання загартовуючих процедур.

Дані досліджень учених та нагромаджений практичний досвід свідчать про те, що ефективність таких загартовуючих процедур, як обтирання, обливання водою, приймання душу, водні ванни в поєднанні з сонячними та повітряними ваннами дуже висока.

Серед засобів фізкультурно-оздоровчої роботи дуже важливе значення мають гігієнічні умови. Сюди відносяться твердий режим дня, під яким розуміється строго складений розпорядок повсякденного життя, раціонального розприділення часу праці і відпочинку, сну і харчування.

Точне виконання режиму дня виховує в людини такі цінні якості, як дисциплінованість, акуратність і організованість.

В режим дня школяра повинні входити: ранкова гімнастика з водною процедурою. В режимі дня також передбачається строгий порядок і час для харчування, відпочинку і підготовки до сну.

Таким чином, із вище сказаного витікає, що формування у школярів звички займатися фізкультурою включає:

- виховання в учнів інтересу до занять фізичними вправами;

- озброєння їх знаннями по фізичній культурі, фізіології і гігієни людини і вироблення на їх основі переконань в необхідності систематично займатись фізкультурою- практичне навчання учнів кожен день самостійно займатись фізичними вправами в режимі шкільного й позашкільного часу.

2. Фізичне та екологічне виховання

2.1 Фізичне виховання з наукової точки зору

Німецький філософ Артур Шопенгауер, ведучи мову про таку первину людського життя як здоров'я, писав: "Здоров'я до того переважує всі останні блага життя, що воістину здоровий жебрак щасливіший від хворого короля". Отже, одним із найголовніших завдань сім'ї та школи є, насамперед, забезпечення дитині потрібного потенціалу здоров'я на старті її життя. На жаль, ні сім'я, ні школа належним чином із цим завданням не справляються. Про це свідчать факти, згідно з якими практично здоровими в Україні є лише 27% дітей дошкільного віку, лише 65% дітей шкільного віку і 60% підлітків фізично гармонійно розвинуті (М.М.Фіцула).

Причиною цього є не лише економічні негаразди та недосконалість окремих вітчизняних навчальних методик, а й відсутність у багатьох випадках розуміння сучасної філософії здоров'я сім'єю та школою. Згідно з нею здоров'я - системне утворення, яке має низку аспектів: фізичний., соматичний, психічний, духовний, соціальний. Недосконалість хоч би одного з них негативно впливає на всю систему. Джерелами здоров'я є не стільки зовнішні, скільки внутрішні чинники, наприклад, воля, віра, філософсько-естетичне сприйняття первин буття. Очевидно, небезпідставно великий народний цілитель Порфирій Іванов стверджував, що здоров'я - це "поняття про життя". А у так званій Оттавській хартії зміцнення здоров'я (1986) підкреслюється, що охорона здоров'я - це турбота про себе самого і про тих, хто тебе оточує. Людина покликана жити, згідно з Є.М.Богатом, за законами вічності. Вони ж орієнтують не на прямий передбачливий шлях життя, який своєю передбачливістю у побутовому розумінні може "зберегти здоров'я", а, навпаки, націлюють на готовність до зустрічі з невідомістю, яка й визначає такі поняття, як доля та історія. Однак якраз у ставленні людини до цих понять і захований ключ від скарбнички з написом "здоров'я". "Доля неминучіша, ніж випадковість, - писав на початку минулого століття японський письменник Рюноске Акутагава. -, Доля полягає в характері" - ці слова народилися зовсім недаремно". Не випадковості у кінцевому підсумку суджено "командувати" людиною, а людині дано використовувати її на шляху до своєї автентичної сутності, оскільки будь-яка випадковість - це ще одна можливість випробувати себе. Згідно з Р.Декартом, вона може стати ще одним народженням, задля якого Ф.Ніцше висловлював готовність відмовитися від щастя і віддати себе у руки "всіх нещасть", щоб "випробувати себе востаннє". Очевидно, життєтворчою силою тут виступає потреба "безперервного народження", яка не згасає навіть на схилі літ.

Фізичне ж здоров'я - це лише один із коренів могутнього дерева життя людини, і ще це дерево здатне засихати, якщо інші корені не п'ють життєтворчі соки.

Фізичне здоров'я у школі, за висловом О.І. Вишневського, підточує "тихосидіння". Стародавні греки у свій час потреби руху навіть нормували державними законами. "М'язовою радістю" називав рухи під час фізичної праці російський фізіолог І.П.Павлов.

Зміст фізичного виховання у школі визначається навчальною програмою з фізичного виховання та програмами спортивних секцій та гуртків. Вони передбачають: а) засвоєння теоретичних відомостей із загальної гігієни та гігієни фізичних вправ, а також відомостей, необхідних для самостійних занять фізичними вправами; б) виконання гімнастичних вправ, що сприяють загальному фізичному розвитку вихованців (шикування, перешиковування, стройові вправи; вправи, спрямовані на загальний фізичний розвиток дитини; акробатичні й танцювальні вправи; вправи у висах і опорах; опорні стрибки тощо); в) заняття легкою атлетикою (різні види бігу, стрибки в довжину і висоту, метання на відстань); г) рухливі ігри, розраховані на кмітливість, спритність, швидкість дій, виховання колективізму; д) спортивні ігри, (футбол, волейбол, баскетбол, ручний м'яч); е) лижну підготовку; є) кросову і ковзанярську підготовку;

ж) плавання (кролем на грудях і на спині, брасом), а також пірнання та оволодіння прийомами рятування тих, хто тоне.

Зміст фізичного виховання покликаний забезпечувати: а) зміцнення фізичного здоров'я і загартування школярів; б) формування і вдосконалення рухових навичок і вмінь із паралельним засвоєнням пов'язаних із ними знань; г) формування стійкості інтересу до систематичних занять фізичними вправами; г) виховання гігієнічних навичок.

Особливе значення у фізичному розвитку вихованця мають гігієнічні чинники. Відомий російський учений В.О.Ключевський називав гігієну "сторожовою собакою людського здоров'я". Вона вимагає суворого дотримування санітарно-гігієнічних вимог під час проведення навчальних занять, у фізичній праці, побуті, відпочинку, харчуванні.

Для фізичного розвитку дітей та підлітків велике значення мають заняття у спортивних гуртках, секціях, оздоровчих центрах, участь у спортивних змаганнях, святах, туристичних походах.

2.2 Екологічне виховання та культура

Екологічне виховання покликане формувати активну природоохоронну позицію. Екологічне виховання досягається за допомогою комплексу природоохоронної та екологічної освіти, який включає шкільну і вузівську екологічну просвіту, пропаганду екологічної поведінки.

Головна функція екологічного виховання полягає в набутті і накопиченні особистістю досвіду взаємодії з навколишнім середовищем природним та соціальним на когнітивному, чуттєво-емоційному і нормативному рівнях. Саме сукупність знань, емоційних переживань і практичних умінь в екологічній діяльності дає змогу перевести свідомість школярів в іншу площину - з природоспоживацької у природозберігаючу, а отже, перебороти в їхній свідомості бачення, пов'язане з перевагою людини над природою, під впливом якого природа сприймається ними лише як утилітарна цінність.

Хоча екологічне виховання багатогранне, проте його розглядають з трьох позицій:

1. Екологічне виховання є частиною загального всебічного виховання особистості.

2. Воно є самостійним видом виховання, тому що відрізняється від інших видів за цілями, завданнями, а головне, за методами реалізації в конкретних варіантах виховної роботи.

3. Екологічне виховання - це "системоутворюючий фактор" усієї системи виховання.

Така багатогранність свідчить про цілісність, самостійність, системність і особистісно-орієнтований характер екологічно-виховного процесу, що визначає можливість вибору змісту, засобів і форм впливу на формування стійких ціннісних орієнтацій.

Екологічне виховання повинно базуватися на основному постулаті про те, що вихід з екологічної кризи в сучасних умовах можливий. Майже усі згідні з тим, що ми зобов'язані зберегти нашу планету населеною, набагато важче змусити людей поводитися відповідним чином. Ключі до вирішення глобальної екологічної проблеми - в переоцінці світоглядних цінностей; у зміні пріоритетів, а також в нормалізації чисельності населення через планування сім'ї, у невтомній практичній праці над реалізацією основних напрямів в охороні навколишнього природного середовища.

Науковці виділили три аспекти ставлення особистості до природи:

- до природного середовища життєдіяльності людини;

- до особистих природних даних;

- до діяльності, пов'язаної з вивченням і охороною природного середовища.

На їхню думку, ставлення зумовлюється потребами і виявляється в емоціях - симпатії, прихильності, ворожості тощо. Передумову відповідального ставлення учнів до природи вчені вбачають у формуванні екологічної свідомості, що сприяє становленню екологічних переконань особистості - стрижневого компонента екологічної відповідальності. В екологічному вихованні найголовнішу роль вони надають:

- потребі у спілкуванні з живою природою;

- настановам та мотивам діяльності особистості з усвідомлення універсальної цінності природи;

- переконанням у необхідності збереження природи, а також здоров'я власного та суспільного;

- потребі у діяльності, спрямованій на вивчення й охорону природи та екологічне просвітництво.

Екологічна освіта і виховання орієнтуються на активну взаємодію людини з природою, побудовану на науковій основі, на сприйманні людини як частини природи. Екологічні знання, доповненні ціннісними орієнтаціями, є основою екологічної культури та екологічного мислення. Вони сприяють усвідомленню цінностей, допомагають вирішенню комплексних екологічних проблем, що стоять перед людством, забезпечують комфортність його проживання у майбутньому, сприяють збереженню та примноженню унікальної різноманітності всієї біоти. Отже, цілеспрямований розвиток системи екологічної освіти і виховання сприяє формуванню та розвитку екологічної культури.

2.3 Основні чинники погіршення стану здоров'я

Негативну роль у погіршенні здоров'я школярів та студентів відіграють такі чинники: екологічний, спадковість, умови та спосіб життя. Головна особливість здоров'язберігаючої технології в педагогіці - пріоритет здоров'я.

У результаті завдяки втіленню в життя ціннісного ставлення до здоров'я, а також усвідомленню залежності стану здоров'я від способу життя й екологічного середовища життєдіяльності з'являється принципова можливість формування культури здоров'я підлітків.

З урахуванням вікових особливостей здоров'я підлітків - це особистісна якість, сформована на основі знань, умінь, ціннісних орієнтирів, що характеризується здоров'язберігаючою поведінкою.За останні роки в Україні відбувається різке погіршення стану здоров'я дітей та підлітків. Більше того, стан здоров'я учнів загальноосвітніх шкіл викликає серйозне занепокоєння, навіть характеризується як катастрофічний. 53% учнів мають відхилення у стані здоров'я та 58% - обмеження за станом здоров'я у виборі професії після закінчення школи. Здорових дітей у віці 7 років налічується 23%, старшокласників - 10%, послаблене здоров'я мають 53% учнів загальноосвітніх шкіл.

Доведено, що за останні роки рівень розповсюдженості функціональних відхилень у стані здоров'я учнів так і студентів збільшився на хронічних захворювань. Структура захворюваності дітей характеризується домінуванням патологій опорно-рухової та нервової систем, шлунково-кишкового тракту та органів травлення.

Загальновідомо, що нині харчування є провідним фактором у збереженні здоров'я людини, особливо, коли йдеться про зростаючий організм. Ця проблема є надзвичайно актуальною, оскільки за результатами довготривалого епідеміологічного дослідження, спрямованого на вивчення сучасних умов та чинників формування здоров'я дітей під загальною назвою «Сім'я та діти України», було з'ясовано, що організація харчування дітей у багатьох сім'ях незадовільна.

Наслідками негативних тенденцій у харчуванні дітей стають захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрити, виразкова хвороба, ожиріння, алергійні та інші захворювання).

Таким чином, тільки наукові принципи раціонального харчування є порадником та орієнтиром щодо рішучих дій, спрямованих на покращення здоров'я дітей. Знати основи раціонального харчування повинна кожна людина, а надто - дитина, яку необхідно вчити цьому з раннього віку. Це надзвичайно актуально саме тепер, коли під впливом різних чинників, обставин сучасного життя фактичне харчування дітей і підлітків набуває певних особливостей, що негативно впливають на їхнє здоров'я. Друге питання - це сон. Один із важливих елементів розпорядку дня. Під час сну весь організм відпочиває, а мозок і далі працює. Його кровопостачання зростає, температура підвищується. У цей час у мозку відбувається обробка отриманої інформації, її аналіз і сортування, після чого потрібні організму дані закладаються у пам'ять. Тому головною умовою повноцінного сну є його тривалість. У учнів 11-14 років вона має становити 9-10 годин, у студентів віком 17-22 років повинно становити нормою 8 годин.

Скорочення сну дітей на 2-3 години порушує кровообіг мозку, зменшує швидкість, силу нервових процесів, знижує працездатність на 30-40%. Як наслідок - неприйняття матеріалу, нездатність його запам'ятовувати. І винні у цьому передусім телевізор, стресовий стан унаслідок якихось непорозумінь у сім'ї тощо.

Другим важливим чинником виховання здорової особистості є правильне харчування. У бесіді з студентами виявилося, що вони в основному не снідають. Можуть під час перерви між парами знайти хвилинку, щоб перекусити. Зазвичай у таких випадках, вони ж купують не здорову їжу, яка на їхній погляд стає вкрай необхідною та смачною на даний момент. Проте слід пам'ятати, що відмова від сніданку і нерегулярне харчування є причиною поширення шлунково-кишкових захворювань.

Третя умова всебічного розвитку дитини - фізичний розвиток. Студенти багато часу проводять уроків фізкультури лише два рази на тиждень. Чим же компенсувати гіподинамію? На думку вчених для студент повинен намагатися більше привертати свого часу на фізичне виховання.

Здоров'я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, суспільства в цілому. Для нашого закладу головною проблемою є збереження і зміцнення здоров'я учнів та студентів. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління. На привеликий жаль, ростає кількість дітей, які мають психоневрологічні захворювання. У зв'язку з цим у закладі були проведені моніторингові дослідження здоров'я підлітків.

Тому головним завданням у діяльності закладу на сучасному етапі повинно бути збереження і зміцнення здоров'я дітей, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у викладачів, учні, студентів та їхніх батьків.

Також можна звернути увагу на те, що велика кількість студентів палять сигарети. Залежність від тютюну внесено в Міжнародну класифікацію хвороб. Нікотин є своєрідним стимулятором нервової системи, що має патологічний вплив на організм, особливо у розвитку ракових хвороб. За статистикою, щорічно від захворювань, спричинених тютюнокурінням у світі помирає понад 4 мільйони людей, в Україні 110 тисяч.

Наслідки куріння пов'язані з арсеналом небезпечних хвороб. Зокрема, ця шкідлива звичка є причиною серцевих приступів, інсультів, хронічних бронхітів, різних видів онкозахворюваннь, особливо раку легень. Адже 11 з 12 хворих, які померли від раку легень були курцями. Серед людей віком 30-40 років, які палять цигарки, інфаркти трапляються в 5 разів частіше, ніж серед тих хто цієї шкідливої звички не має. Викурювання однієї цигарки завдає організмові такої ж шкоди, як і півтора добове перебування на загазованій автомагістралі. Жінки, які палять, у 10 разів частіше залишаються безплідними. Курці страждають від кашлю, задишки, дефектів шкіри. Фахівці стверджують, що діти в 11-13 років найбільш схильні до куріння. Для них куріння - це форма самовизначення і самоствердження, претензія на дорослість. Тому у віці 15-17 років куріння виступає як вже сформована звичка. Саме у цей період формується репродуктивне здоров я, тому тютюнопаління приносить непоправну шкоду.

Теж цікаво, що із кожних 100 курців 53 намагається кинути палити, але лише 13 це вдається. Важливу роль у попередженні тютюнопаління в молодіжному середовищі займають навчальні заклади, які здійснюють системні освітньо-просвітницькі заходи щодо формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя: індивідуальні бесіди з наставником групи, корпоративні години, виставки плакатів, малюнків щодо здорового способу життя, із залученням органів студентського самоврядування організовуються і проводяться різноманітні спортивні змагання та конкурси. Також існують і інші лікування тютюнової залежності (практично постійно застосовується близько 40). Але жоден з них не є універсальним, кожен має свої переваги і недоліки, кожен має свою "аудиторію". Досвід показує, що ізольоване застосування будь-якого методу лікування - медикаментозного, голкорефлексотерапії, вітамінів, біоенергетики, лазероакупунктури та ін - без психотерапії має недостатній і короткочасний ефект. Пояснюється це тим, що емоційна прив'язаність людини до сигарети буває настільки сильна, що відмова від куріння часом рівнозначний розставання з близьким другом. Тут роль психотерапевта полягає в тому, щоб поступово "разідеалізіровать" сигарету, дати час на те, щоб звикнути до цієї "трагічної" думкою про швидке прощанні з "другом". Для багатьох сигарета - це спосіб спілкування. Під час перекурів люди знайомляться, спілкуються. Тому, щоб людина не відчувала себе самотньою, непогано себе зарекомендувала практика групової психотерапії. Зазвичай за 2 - 3 тижні відбувається спад психічної напруги, йде переоцінка майбутнього життя без сигарети. У цей період необхідно продумати, чим відволікти пацієнта, якщо у нього після відмови від куріння з'явилося відчуття душевної порожнечі, втрати почуття радості життя, її задоволень.

Висновок

Отже, дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів та студентів до здоров'язберігаючого навчального процесу, формування в них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров'я. Аналіз здоров'язберігаючої діяльності закладу дозволив виділити складові моделі цієї діяльності.

Формування ціннісної мотивації особистості до здорового способу життя, виховання здорової людини - процес досить складний і суперечливий. Орієнтація і стан сімейного виховання не завжди допомагають нам у цій роботі. Збільшення кількості проблемних родин, зайнятість батьків, звідси - несумлінне виконання виховних функцій. До того ж, за результатами моніторингових досліджень, багато дітей саме в родині здобувають перший негативний життєвий досвід., Тому слід не один рік працювати над тим, щоб кожна дитина усвідомила той факт, що стан здоров'я і творчих можливостей людини майже на 70 % залежить від неї самої, від рівня і стилю її життя, від її власної культури здоров'я і тільки на 30 % - від чинників зовнішнього середовища, а також те, що здоров'я є основною життєвою цінністю людини.

Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей та підлітків потребує уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та відповідальність в оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров'язберігаючим.