Соціальна адаптація студентів інституту культури і мистецтв до умов відкритого культурно-освітнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ СТУДЕНТІВ ІНСТИТУТУ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ ДО УМОВ ВІДКРИТОГО КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

13.00.05 - соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

СТРЕЛЬЦОВА Вікторія Юріївна

Луганськ - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Савченко Сергій Вікторович, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, в.о. ректора, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Поліщук Юрій Йосипович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри соціальної педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент Цимбал Ірина Іванівна, управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації, начальник.

Захист відбудеться 15 травня 2009 року о 9.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.03 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 14 квітня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

соціальний адаптація педагогічний творчий

Актуальність дослідження. Сучасна ситуація, у якій перебуває українське суспільство останнім часом, характеризується мінливістю, політичною нестабільністю, соціально-економічною невизначеністю. Такі тенденції поширюються практично на всі соціальні групи, але надзвичайно болісно їх прояв позначається на молоді, яка через свої вікові особливості ще не набула життєвого досвіду, усталених переконань і професійних знань. Така ситуація диктує підвищені вимоги до адаптивних можливостей молодої людини, для якої життєво важливим є вміння активно пристосуватися до змінних життєвих ситуацій. Проблема соціальної адаптації постає особливо актуальною, коли йдеться про молодь студентську, зокрема таку категорію, як творча молодь, яка, крім звикання до умов навчального процесу у вищому навчальному закладі, відчуває труднощі, зумовлені професійною реалізацією себе в новому культурно-освітньому середовищі. В інститутах культури й мистецтв навчаються здебільшого студенти творчих спеціальностей, які вже з першого курсу беруть активну участь у різних видах позанавчальної діяльності, пов'язаної з різноманітними напрямами самодіяльного мистецтва, концертами, виставками, конкурсами тощо. Усе це не тільки становить нове й незвичне для них соціокультурне середовище, але й створює додаткове психоемоційне, організаційне, часове, фізичне навантаження.

Така ситуація спричиняє виникнення протиріч у навчально-виховному процесі, спілкуванні з іншими студентами, викладачами, розв'язання яких зумовлено необхідністю актуалізації в студентів адаптаційного потенціалу, від якого залежить успішність усього процесу професійної підготовки у вищому навчальному закладі. Ігнорування цієї проблеми або непрофесійний підхід до вирішення вказаних протиріч породжує зростання дезадаптивних тенденцій, які на тлі соціально-психологічних і вікових особливостей студентства можуть призводити до зростання кількості критичних та екстремальних ситуацій у навчальній діяльності й повсякденному житті. Для творчої студентської молоді ця проблема постає особливо гостро, оскільки з огляду на її психоемоційні особливості вона більше піддається різноманітним стресовим ситуаціям.

Усе викладене вище зумовлює необхідність дослідження причин виникнення труднощів адаптації в студентів творчих спеціальностей, специфіки адаптаційних механізмів, пошуку форм і технологій соціально-педагогічного впливу з метою покращення їхньої соціальної адаптації до умов нового соціокультурного середовища. У розв'язанні поставлених завдань особливу роль відведено професійному соціально-педагогічному супроводу з боку педагогів, органів студентського самоврядування, студентів старших курсів.

У психолого-педагогічній науці проблему адаптації вивчали на різних рівнях: загальнотеоретичному (Ю. Александровський, Б. Ананьєв, В. Афанасьєв, Ф. Березін, Л. Буєва, В. Казначеєв); конкретно-професійному (А. Борискін, І. Васильєв, В. Мерлін, В. Підмарков, В. Рож-дественський); соціально-демографічному (Г. Андреєва, О. Бодальов, Л. Божович, Д. Дмитрієва, І. Кон, Т. Куриленко, І. Наумченко); соціально-психологічному (Е. Вітенберг, Д. Научитель, С. Пакуліна, В. Толочек), соціально-педагогічному (Л. Коваль, Н. Максимова, В. Оржеховська, А. Пилипенко, Т. Сущенко, І. Цимбал); віковому (О. Леонтьєв, А. Петров-ський, В. Сухомлинський). Близькими із загальнотеоретичних позицій до адаптаційних досліджень є роботи, виконані в межах соціалізаційної проблематики, оскільки ряд дослідників вважає адаптацію складовою частиною (етапом) соціалізації особистості (Г. Андреєва, І. Бех, Ю. Загородній, І. Кон, О. Кущак, Н. Лавриченко, М. Лукашевич, С. Савченко, Н. Срєбна, Т. Стефаненко).

Окремо слід виділити наукові дослідження, присвячені вивченню адаптації учнівської та студентської молоді. Це роботи Г. Андреєвої, Б. Бітінаса, С. Гесена, М. Дмитрієвої, Д. Ельконіна, Т. Куриленка, О. Леонтьєва, М. Лукашевича, А. Макаренка, І. Наумченка, Д. Фельд-штейна. Значний внесок у розв'язання різноманітних соціально-адаптаційних проблем зробили зарубіжні вчені (І. Брюннер, Е. Гідденс, Х. Джонс, В. Зауер, Л. Сейнер, Т. Шибутані).

Заслуговують на увагу дисертації, присвячені різним аспектам адаптації студентської молоді. Так, Л. Зданевич дослідила питання адаптації студентів педагогічних училищ до нових умов життєдіяльності, Н. Савотіна - соціальну адаптацію особистості в умовах студентського середовища, С. Селіверстов - соціально-педагогічні умови адаптації студентів до навчання. Проблеми адаптації студентів-першокурсників до ВНЗ розглянуто в роботах Л. Даренських, І. Мільковської, О. Плотнікової, В. Штифурака та ін.

Разом з тим, усебічне вивчення літератури з проблем соціальної адаптації показало, що в ній відсутні роботи, звернені до дослідження такої специфічної категорії, як творча студентська молодь, для якої характерна наявність специфічних складностей у процесі адаптації і яка, відповідно, потребує особливого соціально-педагогічного підходу до їх розв'язання. Таким чином, виникають об'єктивні протиріччя між: традиційними підходами до процесу адаптації студентської молоді до нових умов навчання та сучасними вимогами до організації цього процесу; намаганням творчої студентської молоді реалізувати себе в новому культурно-освітньому середовищі й об'єктивними труднощами входження в специфічні відносини, що функціонують у системі вищої освіти; необхідністю ефективно й швидко адаптуватися до умов нового соціуму й відсутністю професійного педагогічного супроводу цього процесу.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична та практична розробленість, виявлені протиріччя й зумовили вибір теми дослідження: „Соціальна адаптація студентів інституту культури і мистецтв до умов відкритого культурно-освітнього середовища”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах комплексної науково-дослідної теми кафедри педагогіки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка „Розроблення та впровадження інноваційно-педагогічних технологій у системі університетської освіти України” (державний реєстраційний номер 01.05U0074). Тему дисертації затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології в Україні (протокол № 4 від 26.04.2005 р.).

Об'єкт дослідження - процес соціальної адаптації студентів інституту культури і мистецтв до умов відкритого культурно-освітнього середовища.

Предмет дослідження - соціально-педагогічні умови соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей до умов відкритого культурно-освітнього середовища.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити соціально-педагогічні умови, які забезпечують успішний процес соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей до умов відкритого культурно-освітнього середовища.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що процес соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей, який відбувається в культурно-освітньому середовищі, може бути більш ефективним, якщо його буде побудовано на основі реалізації таких соціально-педагогічних умов:

Ш включення студентів в активну соціальну діяльність на підставі соціально-педагогічної технології „соціальних проб”, що передбачає інтенсивну взаємодію двох суб'єктів соціальної творчості - суспільних інституцій та особистості студента;

Ш забезпечення кваліфікованого соціально-педагогічного супроводу процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей.

Відповідно до мети й гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу філософської, соціально-психологічної, педагогічної, соціально-педагогічної літератури розкрити сутність і особливості поняття „соціальна адаптація студентської молоді творчих спеціальностей”.

2. Визначити сутність і особливості відкритого культурно-освітнього середовища як соціально-педагогічного феномену.

3. Теоретично обґрунтувати специфіку адаптаційного процесу студентської молоді творчих спеціальностей у контексті відкритого культурно-освітнього середовища.

4. Розробити соціально-педагогічну модель процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей до умов культурно-освітнього середовища.

5. Розробити й експериментально перевірити ефективність соціально-педагогічних умов успішності процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей до умов відкритого культурно-освітнього середовища.

Методологічну основу дослідження складають: філософське вчення про взаємозумовленість соціальних явищ і педагогічної дійсності, про необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах і взаємодії із соціальними інституціями; філософські положення про розвиток особистості у відкритому соціумі, зокрема в культурно-освітньому середовищі регіону; гуманістичні ідеї сучасної освіти й виховання; особистісно орієнтований підход, що розглядає людину як найвищу цінність суспільства й самоціль суспільного розвитку; ідеї педагогіки співробітництва та педагогічного супроводу процесу формування й розвитку особистості.

Теоретичну основу дослідження становлять теоретичні положення про взаємозв'язок соціалізації, соціальної адаптації та соціального виховання особистості (Г. Андреєва, І. Кон, М. Лукашевич, В. Москаленко, А. Мудрик, С. Савченко); філософські, психологічні й педагогічні концепції процесу адаптації особистості до різноманітних умов життєдіяльності (Б. Ананьєв, Ф. Березін, Г. Гартманн, О. Леонтьєв, І. Мільковська, О. Мотков, А. Петровський, І. Славіна, В. Толочек); загальнонаукові ідеї розвитку особистості в результаті включення в різноманітні види діяльності, спілкування (Б. Ананьєв, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); сучасні наукові концепції створення й функціонування культурно-освітнього середовища (Є. Бондаревська, М. Боритко, Ю. Мануйлов, Л. Мардахаєв, Л. Новикова), наукові положення про регіональний вимір освітніх процесів (М. Дарманський, Ю. Загородній, В. Курило, С. Савченко).

Відповідно до висунутих завдань було використано комплекс методів дослідження: теоретичні - порівняльно-історичний аналіз наукових джерел, присвячених проблемам загальної та соціальної адаптації молоді, зокрема студентської, а також специфіці культурно-освітнього середовища як особливого соціально-педагогічного феномену з метою вивчення стану вузлових теоретичних проблем з цих питань; різноманітні види аналізу соціальної адаптації та культурно-освітнього середовища, серед яких: гносеологічний, системний, контекстуальний для визначення особливостей досліджуваного феномену; міждисциплінарний синтез і моделювання процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей з метою вивчення сутнісних особливостей адаптаційного процесу в умовах культурно-освітнього середовища; концептуальне узагальнення й систематизація теоретичного матеріалу з метою побудови основних концептуальних положень, які розкривають зміст, особливості та механізми соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей у культурно-освітньому середовищі; емпіричні: педагогічне спостереження, бесіди, інтерв'ювання, анкетування, рейтинг, самооцінка, експертні оцінки для визначення рівнів соціальної адаптації студентів, експеримент з метою перевірки висунутої гіпотези, методи математичної статистики з метою збирання й обробки первинного аналітичного матеріалу та проведення перевірки гіпотетичних припущень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: обґрунтовано соціально-педагогічні умови соціальної адаптації студентів інституту культури і мистецтв до умов культурно-освітнього середовища з включенням студентів в активну соціальну діяльність на підставі соціально-педагогічної технології „соціальних проб”, соціально-педагогічного супроводу процесу соціальної адаптації, що базується на міждисциплінарному, індивідуально орієнтованому, адаптаційному й середовищному підходах; розроблено соціально-педагогічну модель процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей, критерії соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей, які відображають сучасні уявлення про сутність та специфіку цього процесу у вищій школі; удосконалено наукові уявлення про сутність і зміст адаптації, зокрема соціальної, яка відбувається серед такої специфічної категорії, як студентська молодь творчих спеціальностей; подальшого розвитку набули наукові уявлення про культурно-освітній простір як на регіональному, так і на внутрішньо-університетському рівнях, його адаптаційні можливості для студентів творчих спеціальностей; положення про сутність виховної роботи у вищих навчальних закладах, специфіку використання інноваційних соціально-педагогічних технологій.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що розроблено соціально-педагогічну технологію „соціальних проб”, що передбачала створення в межах вищого начального закладу „поля соціальних проб” та залучення студентів творчих спеціальностей до активної участі в соціальній діяльності в межах культурно-освітнього середовища регіону, створено програму соціально-педагогічного супроводу процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей, розроблено методику вивчення рівня соціальної адаптації студентів.

Результати дослідження можуть бути використані адміністрацією, педагогами, студентським активом вищих навчальних закладів культурно-мистецького спрямування та інших профілів для гармонізації результатів і прискорення темпу соціальної адаптації студентів. Особливе значення має використання отриманих результатів для організації роботи з творчою молоддю в масштабах міста, регіону, в органах самоврядування, творчих спілках тощо.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 1/2318 від 28.10.2008 р.), Луганського державного інституту культури та мистецтв (довідка про впровадження № 33 від 31.10.2008 р.), Луганського коледжу культури та мистецтв (довідка про впровадження № 243 від 30.10.2008 р.), Харківської державної академії культури (довідка про впровадження № 38/01/1021 від 30.10.2008 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати та висновки виконаної дослідницької роботи обговорювалися й здобули позитивну оцінку на засіданнях кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (2004 - 2008 рр.). Основні положення дисертації доповідалися на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Професіоналізм педагога у контексті європейського вибору України” (Ялта, 2006), науково-практичній конференції „Особистісно орієнтована організація післядипломної освіти” (Луганськ, 2004).

Публікації. Зміст і результати дослідження, основні висновки та рекомендації за темою дослідження викладено в 6 публікаціях автора, з яких 5 статей опубліковано в наукових фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (234 найменування), 4 додатків на 15 сторінках; містить 21 таблицю. Загальний обсяг роботи - 201 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, теоретико-методологічні засади й методи, висвітлено наукову новизну, практичне значення дисертації, подано інформацію щодо апробації та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі - „Теоретико-методичні засади дослідження процесу соціальної адаптації студентів інституту культури і мистецтв до умов відкритого культурно-освітнього середовища” - висвітлено процес соціальної адаптації студентів до навчання у вищій школі як психолого-педагогічну проблему, розкрито сутність і особливості поняття „соціальна адаптація студентської молоді” та відкритого культурно-освітнього середовища як соціально-педагогічного феномену, здійснено теоретико-методологічний аналіз особливостей адаптаційного процесу студентської молоді до навчання в умовах культурно-освітнього середовища університету.

Вивчення наукових розвідок показало, що з самого початку дослідження адаптаційного процесу у вітчизняній та зарубіжній науці стали оформлятися різні напрями, а сам процес наукового пошуку набув міждисциплінарного характеру. Ураховуючи широкий спектр наявної наукової літератури й співвідносячи його із завданнями дисертації, було виділено три напрями наукових досліджень для змістовного аналізу. Перший напрям було присвячено вивченню самої дефініції „соціальна адаптація”, а також її сутнісним і змістовним характеристикам (В. Афанасьєв, Г. Андреєва, Ф. Березін, Л. Буєва, І. Кон, С. Савченко, І. Цимбал). Проведена аналітична робота дозволила взяти за основу нашого дослідження визначення поняття соціальної адаптації як процесу активного пристосування й творчого освоєння особистістю нового соціального середовища, у якому особистість постає не лише об'єктом, а й суб'єктом адаптації, а соціальне середовище є одночасно й адаптуючою, й адаптованою стороною.

Аналіз другого напряму наукової літератури - психологічної (Г. Айзенк, Б. Ананьєв, Г. Гартманн, О. Леонтьєв, О. Мотков, С. Рубін-штейн, В. Толочек, Т. Шибутані та ін.) - дозволив виділити низку найважливіших теоретичних орієнтирів дисертаційної роботи, пов'язаних з ідеєю активності особистості, адаптованості, яка постає результатом адаптаційного процесу, його багатошаровості. Дослідження в психологічній галузі збагатило уявлення про адаптацію як про процес, який не може бути раз і назавжди завершеним, успішним, достатнім з огляду множинності його актуальних і потенційних цілей.

Подальший аналіз проблеми, що вивчається, призводить до необхідності акцентувати увагу на третьому напрямку дослідження наукової літератури - на соціально-педагогічних розробках соціальної адаптації (М. Дмитрієва, Н. Лавриченко, А. Мацкевич, І. Мільковська, Г. Никифоров та ін.), які відбивають специфіку розуміння соціальної адаптації в соціально-педагогічному аспекті. Як свідчать сучасні дослідження, можливими напрямами успішної соціальної адаптації студентів можуть бути: формування їхньої суб'єктності, створення сприятливого клімату у ВНЗ, включення студентів у систему студентського самоврядування, своєчасна психологічна допомога тощо.

Процес соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей, громадська діяльність яких більшою мірою співвіднесена з майбутньою професійною діяльністю, ніж у студентів інших спеціальностей, пов'язано з необхідністю максимально враховувати психологічні особливості таких студентів як людей талановитих і обдарованих, які більш емоційно сприймають навколишню дійсність, включати їх у такі творчі форми та види позанавчальної громадської діяльності, які б відповідали їхнім професійним інтересам.

Необхідність вивчення культурно-освітнього середовища регіону продиктовано не лише внутрішньою логікою наукового пізнання, але й тією обставиною, що процес соціальної адаптації студентів відбувається в конкретному педагогічному просторі, який має специфічні соціальні, педагогічні, економічні, соціально-психологічні характеристики, що, безумовно, суттєво впливають на результат адаптаційного процесу.

Перспективним є розгляд культурно-освітнього середовища регіону в контексті його духовного змісту, який визначається культурним і освітнім рівнем населення, ступенем розвитку духовних потреб, інтересів, ціннісними орієнтаціями студентської молоді, наявністю мережі культурних закладів, а також матеріальними, господарськими, соціальними умовами. Спираючись на дослідження Є. Бондаревської, М. Борит-ка, М. Дарманського, В. Загвязинського, В. Курила, Л. Новикової, Ю. Мануйлова, С. Савченка та інших, культурно-освітнє середовище регіону ми визначаємо як соціально-педагогічну реальність, що характеризується чіткою географічною визначеністю, адміністративною керованістю, заданою структурністю, вираженою культурною й освітньою специфікою. З позицій середовищного підходу, що є системоутворювальним у його вивченні, культурно-освітнє середовище регіону постає як інтеграційний чинник успішної адаптації студентів творчих спеціальностей до умов відкритого соціуму.

Культурно-освітнє середовище конкретного вищого навчального закладу - це сукупність створених педагогами різноманітних умов (матеріальних, організаційно-управлінських, психолого-педагогічних, інформаційних, комунікативних, моральних, інноваційних тощо), які впливають на процес культурного розвитку й саморозвитку студентів та викладачів у просторі освітнього закладу. У процесі динамічної діалектичної взаємодії культурно-освітні середовища регіону й окремого ВНЗ взаємно збагачують і доповнюють одне одного. Ця традиційна взаємодія характеризується такими ознаками: співбуттєвістю (співбуття особистості студента з колективним утіленням суб'єктного досвіду багатьох поколінь, зафіксованого в регіональному освітньому просторі); структурністю (наявність багатьох локалізованих культурно-освітніх мікросередовищ, що забезпечують й адаптаційні потреби особистості, і культурне відтворення (Л. Мардахаєв); взаємозалежністю (усі складові частини культурно-освітнього середовища не просто перебувають у тісній взаємодії, але й залежать одна від одної на функціональному рівні). Культурно-освітнє середовище ВНЗ складається з кількох мікросередовищ: професорсько-викладацький склад, який визначає престиж і авторитет вищого навчального закладу у регіоні й за його межами; студентство, яке як особливе мікросередовище має достатньо виражені позитивні характеристики; культурно-освітнє мікросередовище факультету, специфіка якого полягає в тому, що тут безпосередньо відбувається професійне становлення майбутніх музикантів, артистів, художників, режисерів і представників інших творчих професій; культурно-освітнє мікросередовище кафедри, яке становить основу професійної підготовки майбутнього фахівця; культурно-освітнє мікросередовище органів студентського самоврядування, що сприяє активній самодіяльності й самореалізації творчих можливостей студентів та є найважливішим критерієм стану адаптаційної роботи на факультеті й у ВНЗ у цілому.

У процесі теоретичного аналізу було виділено три основні критерії соціальної адаптації студентів: критерій соціально-психологічної адаптації, який відображає емоційні стани студентів, взаємини в академічній групі, морально-психологічну атмосферу; професійної адаптації, який характеризує мотив вибору студентами їхньої майбутньої професії, рівень підготовленості студентів до виконання професійних завдань, оволодіння знаннями та навичками, та критерій суспільної адаптації, що висвітлює адаптацію студента до вищого навчального закладу як соціального інституту, розуміння студентами ролі суспільної діяльності, ставлення до громадського життя, рівень соціальної активності та її мотиви. Відповідно до розроблених критеріїв виділено три рівні соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей: вихідний, задовільний, достатній.

На підставі аналізу отриманих даних за соціально-психологічним критерієм було з'ясовано, що й у контрольній, і в експериментальній групах домінують негативні емоційні стани: невпевненість у собі, тривожність, занепокоєння. За таким показником, як морально-психологічна атмосфера в групі, з'ясовано, що найбільше студентів (84 % у КГ і 88 % в ЕГ) вважають, що морально-психологічна атмосфера в групі прохолодна, байдужа, без взаємної підтримки й довіри. Аналіз особливостей спілкування студентів першого курсу зі старшокурсниками й викладачами свого факультету або інституту засвідчив, що абсолютна більшість студентів і КГ (92 %), й ЕГ (89 %) розцінюють це спілкування як насторожене, офіційне, без будь-якої довірливості. Вивчення індексу задоволеності студентами-першокурсниками їхнім емоційно-психологічним станом за методикою Н. Кузьміної засвідчило низьку соціально-психологічну адаптованість студентів на початку їхнього навчання.

Аналіз даних констатувального етапу експерименту за другим критерієм - професійної адаптації - щодо мотивів вибору студентами їхньої майбутньої професії засвідчив, що на перше рангове місце студенти КГ та ЕГ поставили мотив здібностей до обраної спеціальності. На другому ранговому місці вони вказують заняття в музичних школах, художніх училищах та інших позашкільних закладах творчого спрямування.

Вихідна діагностика за третім критерієм - суспільної адаптації - передбачала дослідження, по-перше, розуміння студентами ролі суспільної діяльності, соціальної активності в процесі професійного становлення; по-друге, ставлення студентів до громадської роботи; по-третє, рівень їхньої громадської активності. Кожен з цих показників окремо та їхня сукупність дозволили сформувати цілісне уявлення про рівень суспільної адаптації студентів і розподілити студентів на дві великі групи. Перша - це студенти з байдужо-нейтральним ставленням (68,7 % у КГ та 67,5 % - в ЕГ). Друга група - студенти з вираженою позитивною спрямованістю (у КГ - 31,3%, в ЕГ - 32,5%). Отже, діагностика соціальної адаптації студентів інституту культури і мистецтв за визначеними критеріями та показниками підтверджує, що переважна їх більшість перебуває на першому - вихідному - рівні соціальної адаптації й з огляду на зовнішні чинники входження в нове культурно-освітнє середовище, і через особистісні психологічні властивості та якості.

У другому розділі - „Розробка та експериментальне впровадження соціально-педагогічних умов соціальної адаптації студентів інституту культури і мистецтв до умов відкритого культурно-освітнього середовища” - досліджено особливості створення моделі процесу соціальної адаптації, її структуру та соціально-педагогічні умови, що сприяють успішності й ефективності процесу соціальної адаптації студентів інституту культури і мистецтв.

Оскільки процес соціальної адаптації є складним та багатогранним об'єктом у вимірі культурно-освітнього середовища вищого навчального закладу, що перебуває під впливом багатьох чинників, то для забезпечення ефективності експериментальної роботи було використано метод моделювання. Спираючись на роботи В. Арнольда, В. Архангельського, В. Беспалька, З. Гусинського, О. Дахіна, В. Загвязинського, О. Коберника, І. Липського, В. Полонського та інших щодо застосування моделювання й використання моделей у соціально-педагогічних дослідженнях, визначено завдання, механізми, процедуру моделювання, структуру та зміст проектованої моделі соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей.

Було виділено чотири компоненти, які інтегрують у собі структурні, функціональні й процесуальні сторони соціальної адаптації: функціонально-цільовий, який відображає мету адаптаційного процесу, його провідну соціальну функцію; мотиваційний, що пояснює провідні мотиви, які визначають рух особистості в адаптаційній траєкторії; змістовний, у якому представлено основні етапи й розкрито їхній зміст; детермінативний, що відбиває умови, які забезпечують успішність процесу адаптації студентів творчих спеціальностей.

На основі аналізу наукових джерел, а також наявної практики реалізації адаптаційних завдань у вищих навчальних закладах зроблено висновок, що найважливішими соціально-педагогічними умовами забезпечення ефективності адаптаційного процесу, зокрема для студентів творчих спеціальностей, є включення їх в активну соціальну діяльність на підставі соціально-педагогічної технології „соціальних проб”, і соціально-педагогічний супровід процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей до культурно-освітнього середовища.

Включення студентів в активну соціальну діяльність передбачає інтенсивну взаємодію двох суб'єктів соціальної творчості - особистості студента й різноманітних суспільних інституцій, причому обидва суб'єкти перебувають у стані перманентної зміни, розвитку й взаємовпливу. Процес їхньої взаємодії розгортається у своєрідному „адаптаційному просторі”, у якому педагоги можуть моделювати різноманітні соціальні ситуації, перетворюючи його в так зване „поле соціальних проб”.

Доведено, що соціальна проба - це особливий педагогічний механізм, який ставить студента в незнайомі для нього соціальні умови, вимагає від нього вироблення нової моделі поведінки, примушує активізуватися адаптаційні механізми особистості на фізіологічному, психічному й соціальному рівнях.

Важливою соціально-педагогічною умовою, що забезпечує ефективність процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей до умов культурно-освітнього простору регіону, є соціально-педагогічний супровід цього процесу, який визначено як допомогу студенту в процесі соціальної адаптації, що ґрунтується на емпатійному розумінні його проблем, вільному спілкуванні й творчій взаємодії; як особливу галузь діяльності педагогів ВНЗ, кураторів груп, усіх відповідальних за виховну роботу зі студентами, спрямовану на зняття психологічного напруження в ході соціального становлення у ВНЗ; як особливий вид педагогічної підтримки, орієнтований на високий ступінь свободи й автономії студента.

Педагогічний супровід процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей - це особлива сфера діяльності педагогів університету, кураторів академічних груп, студентського активу, представників органів студентського самоврядування.

Відповідно до моделі соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей і визначення умов її ефективності розроблено соціально-педагогічну технологію „соціальних проб”, що передбачала поетапне проведення студентів через такі етапи: ініціювання (актуалізація в студентів творчих спеціальностей прагнення до якнайшвидшої адаптації до навколишнього культурно-освітнього середовища); протидія (усвідомлене подолання суб'єктивних (об'єктивних) перешкод до освоєння соціального досвіду в різноманітних його проявах через соціальні проби, творчі проекти, штучні занурення в незнайоме соціальне середовище); підтримка в спільній діяльності (занурення студента в соціокультурне середовище особливої складності разом із старшим товаришем); свобода у відкритій самореалізації (здійснення творчого плану); набуття творчої суб'єктності (вираження найвищої форми соціальної адаптації студента, вільна орієнтація в складних взаємозв'язках культурних, соціальних і освітніх середовищ зі збереженням власної індивідуальності й неповторності). Найбільш ефективними формами реалізації зазначеної технології є такі: дискусії, метод реалізації різноманітних соціальних проектів, спеціальні тренінги, ділові імітаційні ігри, соціальні практики, індивідуальні консультації, психологічна підтримка, а також ситуації соціальних проб тощо.

Формувальний етап експерименту було здійснено на базі Інституту культури і мистецтв Луганського національного університету імені Тара-са Шевченка, Луганського державного інституту культури та мистецтв, Луганського коледжу культури та мистецтв протягом 2005 - 2007 рр. У ході підготовки до експериментальної роботи було визначено кілька вибіркових сукупностей: 1) контрольна група, до якої ввійшли студенти І курсу названих вище ВНЗ у кількості 405 осіб набору 2005 року; 2) експериментальна група, до якої ввійшли студенти тих самих ВНЗ у кількості 398 осіб набору 2006 року; 3) викладачі, куратори цих ВНЗ у кількості 15 осіб, які виконували роль експертів.

У процесі реалізації завдань формувального етапу експерименту було створено спеціально спроектовані соціально-педагогічні ситуації, за яких студенти залучалися до різних видів художньо-виконавської діяльності в культурно-освітньому просторі м. Луганська та Луганської області, до організації та проведення благодійних акцій („Різдвяні подарунки” (Будинок маляти), „Ми вас пам'ятаємо” (Будинок інвалідів та ветеранів ВОВ) та ін.). Ситуаціями „соціального загартування” були виступи студентів у складі студентської концертної бригади, участь у творчих конкурсах, заходах культурно-просвітницьких центрів м. Луганська (Українсько-канадський культурно-просвітницький центр, товариство „Агні”, громадська організація „Євроклуб - Луганськ”, благодійний фонд „Світло серця” та ін.), презентації власних робіт разом з відомими митцями та аматорами. Важливим напрямом створення ситуацій „соціальних проб” була підготовка творчих проектів, робота в університетському чи регіональному молодіжному парламенті, реалізація довгострокових молодіжних проектів (відкритий кіноклуб „Вікно”, студентський театр „Симфонія душі” тощо).

Зіставлення результатів соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей в умовах відкритого культурно-освітнього середовища за кожним з визначених критеріїв у контрольній та експериментальній гру-пах показало позитивну динаміку процесу й ефективність обраної страте-гії. Так, за соціально-психологічним критерієм зафіксовано зниження невпевненості в студентів ЕГ з 4,1 до 1,2 (у студентів КГ - з 4,3 до 2,8 ба-лів), відповідно підвищення стану впевненості з 1,9 до 4,4 балів у студентів ЕГ, тоді як у КГ - лише з 2,1 до 3,2 балів. По закінченні експерименту повністю сприятливою морально-психологічну атмосферу академічної групи назвали 44,4 % студентів ЕГ і тільки 25,0 % студентів КГ, несформовану таку атмосферу вважають 23,7 % студентів КГ і тільки 17,2 % студентів ЕГ. Показовим є те, що в ЕГ число студентів, які встановили широке коло ділового спілкування поза своєї академічної групи, складає 39,8 %, що майже втричі більше, ніж число студентів КГ (13,7 %).

За критерієм професійної адаптації найбільш позитивні зміни в мотивах вибору спеціальності студентів ЕГ відмічаються в соціально значущих мотивах, які відіграють суттєву роль у професійній та соціальній адаптації. За критерієм суспільної адаптації кількість студентів ЕГ, які вважають суспільну діяльність даремним витрачанням часу, знизилася з 21,8 % до 4,3 % (у КГ відповідно з 18,9 % до 10,9 %).

Дослідження засвідчило, що позитивну зацікавленість щодо суспільного життя в університеті в ЕГ виявило 68,5 %, у КГ - 50,7 % студентів (до експерименту - в ЕГ - 32,5 % та в КГ - 31,3 % студентів). Найбільш переконливим доказом ефективності запропонованих соціально-педагогічних умов є ступінь активності студентів у реальній участі в суспільних справах.

Кількість студентів ЕГ, які не беруть участь у суспільному житті, зменшилася з 79,3 % до 20,0 % ( у КГ - 79,9 % до 41,1 %). Високий ступінь суспільної активності зафіксовано в 35,5 % студентів ЕГ та в 17,5 % студентів КГ.

Узагальнення результатів експерименту було проведено на підставі співвіднесення самооцінки та експертної оцінки ступеня адаптованості студентів до та після експерименту (табл.1).

Таблиця 1. Співвіднесеність оцінки та самооцінки ступеня адаптованості студентів до умов університетського культурно-освітнього середовища

Достовірність отриманих експериментальних даних було підтверджено за допомогою t - критерію Стьюдента.

Порівняльно-зіставний аналіз результатів формувального етапу експерименту за кожним критерієм засвідчив суттєві якісні та кількісні зміни в адаптації студентів експериментальної групи.

Результати експерименту дозволяють зробити висновок про ефективність процесу соціальної адаптації лише через комплексну взаємодію визначених соціально-педагогічних умов - включення студентів в активну соціальну діяльність на підставі соціально-педагогічної технології „соціальних проб” і соціально-педагогічний супровід процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей до умов культурно-освітнього середовища.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми соціально-педагогічного забезпечення процесу соціальної адаптації студентської молоді творчих спеціальностей, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці соціально-педагогічних умов щодо ефективності реалізації означеного феномену.

2. У процесі теоретичного аналізу наукових джерел установлено, що сутність поняття соціальної адаптації має значні розбіжності в трактуваннях. Для контексту дослідження важливим було врахування впливу творчої діяльності на перебіг процесу. Таким чином, соціальна адаптація - це процес активного пристосування й творчого освоєння особистістю нового соціального середовища, у якому особистість постає не лише об'єктом, а й суб'єктом адаптації, а соціальне середовище є одночасно й адаптуючою, й адаптованою стороною.

3. Процес соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей розглянуто в специфічних умовах культурно-освітнього середовища. У ході дослідження встановлено, що культурно-освітнє середовище являє собою особливий соціально-педагогічний феномен, який є носієм багатої, різноманітної й, водночас, суперечливої інформації, що безпосередньо впливає на процес і результат соціальної адаптації студентства, особливо творчих спеціальностей, оскільки для цієї категорії характерною є підвищена реакція на психоемоційні подразники, більш чуттєвий відгук на раціональному, емоційному, духовному рівні. У такому контексті культурно-освітнє середовище стає своєрідною адаптаційною нішею, у якій відбувається перетворення соціального досвіду студента-першокурсника.

4. Проведене дослідження показало, що в освітній практиці наявні кілька взаємозалежних рівнів культурно-освітніх середовищ. Було визначено два середовища - регіональне та середовище вищого навчального закладу, які розглядаємо передусім з позицій їхнього адаптаційного потенціалу. Культурно-освітнє середовище ВНЗ складається з кількох мікросередовищ: професорсько-викладацький склад, студентство, мікросередовище факультету, мікросередовище кафедри, мікросередовище органів студентського самоврядування. Визначені соціальні мікросередовища значно впливають на процес і результат соціальної адаптації студентства та слугують об'єктом безпосереднього педагогічного впливу.

5. У процесі дослідно-експериментальної роботи визначено провідні критерії соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей до умов відкритого культурно-освітнього середовища: критерій соціально-психологічної адаптації, критерій професійної адаптації та критерій суспільної адаптації, які відображають емоційно-вольову сферу життєдіяльності студента, його навчальну й громадську діяльність та активність. У цілому, вихідна діагностика соціальної адаптації студентів інституту культури і мистецтв показала, що переважна їх більшість перебуває на першому вихідному рівні соціальної адаптації й з огляду зовнішніх чинників входження в нове невідоме культурно-освітнє середовище, і через особистісні психологічні властивості та якості.

6. Теоретично обґрунтовано й розроблено модель процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей, до основних (базових) компонентів якої було включено чотири блоки: функціонально-цільовий, мотиваційний, змістовний, детермінативний.

7. У ході дослідження теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено соціально-педагогічні умови, які забезпечують ефективність процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей: включення студентів в активну соціальну діяльність на підставі соціально-педагогічної технології „соціальних проб”, що передбачає інтенсивну взаємодію двох суб'єктів соціальної творчості - особистості студента й різноманітних суспільних інституцій, причому обидва суб'єкти перебувають у стані перманентної зміни, розвитку й взаємовпливу в межах „адаптаційного простору”, у якому моделюються різнопланові соціальні ситуації, перетворюючи його в так зване „поле соціальних проб”; соціально-педагогічний супровід процесу соціальної адаптації студентів, спрямований на вирішення індивідуальних проблем студента, забезпечення фізичного й психічного здоров'я, установлення конструктивної ділової й міжособистісної комунікації, сприяння життєвому й професійному самовизначенню. Успішність процесу соціальної адаптації було забезпечено розробкою та впровадженням технології „соціальних проб”, комплексу форм та методів соціально-педагогічної діяльності (дискусії, метод реалізації різноманітних, у тому числі творчих соціальних проектів, спеціальні тренінги, ділові імітаційні ігри, соціальні практики, індивідуальні консультації, психологічна підтримка, ситуації соціальних проб та ін.).

8. Дослідно-експериментальна робота щодо забезпечення ефективності соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей, а також аналіз результатів, отриманих на основі розроблених критеріїв, показали стійку позитивну динаміку за окремими показниками та рівнем соціальної адаптації студентів у цілому. Порівняльно-зіставний аналіз результатів формувального експерименту за кожним з трьох критеріїв засвідчив суттєві якісні та кількісні зміни в адаптації студентів експериментальної групи, що підтверджує ефективність розроблених соціально-педагогічних умов. Таким чином, успішне розв'язання проблеми соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей на теоретичному та експериментальному рівнях підтвердило гіпотезу дослідження про необхідність застосування комплексу соціально-педагогічних умов, у тому числі - соціально-педагогічного супроводу цього процесу.

Проведене теоретико-експериментальне дослідження не вичерпує всю багатогранність проблеми. Потребують подальшої розробки нові шляхи, способи, засоби соціальної адаптації студентів; науковий пошук більш ефективних соціально-педагогічних підходів та технологій, які б максимально враховували нові, мінливі соціальні реалії.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях

1. Стрельцова В. Ю. Особенности социальной адаптации студентов к условиям вуза / В. Ю. Стрельцова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2007. - № 6. - С. 228 - 232.

2. Стрельцова В. Ю. Процесс социальной адаптации студентов к учебно-воспитательной деятельности вуза культуры и искусств / В. Ю. Стрельцова // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2008. - № 1. - С. 30 - 37.

3. Стрельцова В. Ю. Соціально-педагогічний супровід процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей до умов культурно-освітнього середовища / В. Ю. Стрельцова // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2008. - № 3. - С.27 - 32.

4. Стрельцова В. Ю. Социальная адаптация в контексте применения адаптационных ситуаций в учебно-воспитательном процессе вуза / В. Ю. Стрельцова // Проблеми сучасної педагогічної освіти : Педагогіка і психологія. - Вип. 12. - Ч. ІІ. - Ялта, 2006. - С. 13 - 18.

5. Стрельцова В. Ю. К проблеме сущностной характеристики и психологических механизмов социальной адаптации студентов к новой социальной среде университета / В. Ю. Стрельцова // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка : зб. наук. пр. - Вип. 9. - Луганськ, 2008. - С. 63 - 68.

6. Стрельцова В. Ю. Социальная адаптация личности в контексте социализационной теории / В. Ю. Стрельцова // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (2 - 5 жовт. 2005 р.). - Луганськ : Альма-матер, 2005. - Ч. 3. - С. 82 - 87.

АНОТАЦІЇ

Стрельцова В. Ю. Соціальна адаптація студентів інституту культури і мистецтв до умов відкритого культурно-освітнього середовища. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей до умов відкритого культурно-освітнього середовища в процесі професійної підготовки. У роботі обґрунтовано особливості процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей до умов культурно-освітнього середовища, розроблено соціально-педагогічну модель процесу соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей, яка відбувається в умовах культурно-освітнього середовища регіону; визначено критерії соціальної адаптації студентів творчих спеціальностей; обґрунтовано та експериментально перевірено соціально-педагогічні умови забезпечення ефективності досліджуваного процесу: включення студентів в активну соціальну діяльність на підставі соціально-педагогічної технології „соціальних проб”, соціально-педагогічний супровід процесу соціальної адаптації студентів.

Запропоновано соціально-педагогічну технологію „соціальних проб”, сукупність відповідних форм та методів роботи (дискусії, метод творчих соціальних проектів, спеціальні тренінги, ділові імітаційні ігри, соціальні практики, ситуації соціальних проб тощо). Експериментально доведено ефективність визначених соціально-педагогічних умов у відкритому культурно-освітньому середовищі.

Ключові слова: соціальна адаптація, соціальна адаптація студентів творчих спеціальностей, культурно-освітнє середовище, соціально-педагогічні умови, соціально-педагогічна модель адаптації студентів інституту культури і мистецтв.

Стрельцова В. Ю. Социальная адаптация студентов института культуры и искусств к условиям открытой культурно-образовательной среды. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 - социальная педагогика. - Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2009.

В диссертации разработаны и обоснованы социально-педагогические условия успешной социальной адаптации студентов творческих специальностей, определены критерии и показатели эффективности этого процесса, а также уровни адаптированности студентов института культуры и искусств.

Установлено, что процесс адаптации студенчества как особой социальной категории, и в частности студентов творческих специальностей, имеет свои специфические особенности, которые лежат в плоскости творческой деятельности. Процесс социальной адаптации студентов творческих специальностей рассматривается в специфических условиях культурно-образовательной среды, которая как особый социально-педагогический феномен выступает носителем разноплановой, в том числе и противоречивой, информации, и своеобразной адаптационной нишей, в которой осуществляется преобразование социо-культурного опыта первокурсников.

В диссертации обоснованы критерии социальной адаптации студентов творческих специальностей к условиям открытой культурно-образовательной среды: критерий социально-психологической адаптации, профессиональной адаптации и общественной адаптации.

В исследовании предложена авторская модель процесса социальной адаптации студентов творческих специальностей, учитывающая специфику творческой самодеятельности и включающая четыре структурных компонента: функционально-целевой, мотивационный, содержательный и детерминационный.

В ходе исследования теоретически обоснованы и экспериментально проверены социально-педагогические условия успешной социальной адаптации студентов институтов культуры и искусств: включение студентов в активную социальную деятельность на основе социально-педагогической технологии „социальных проб” и социально-педагогическое сопровождение процесса социальной адаптации студентов.

В соответствии с моделью социальной адаптации студентов творческих специальностей и определения условий ее эффективности разработана социально педагогическая технология „социальных проб”, которая предусматривала поэтапное проведение студентов через такие этапы: инициирование (актуализация у студентов творческих специальностей стремления к адаптации к окружающей культурно-образовательной среде); противодействие (осознанное преодоление субъективных объективных препятствий к освоению социального опыта в разнообразных его проявлениях через социальные пробы, творческие проекты, искусственные погружения в незнакомую социальную среду); поддержка в совместной деятельности (погружение студента в социокультурную среду вместе со старшим товарищем); свобода в открытой самореализации (осуществление творческого плана); приобретение творческой субъектности (выражение наивысшей формы социальной адаптации студента, свободная ориентация в сложных взаимосвязях культурных, социальных и образовательных сред с сохранением собственной индивидуальности и неповторимости). Эффективными формами реализации разработанной технологии являются такие: дискуссии, метод реализации разнообразных социальных проектов, специальные тренинги, деловые имитационные игры, социальные практики, также ситуации социальных проб и т. д.

Эффективность предложенной автором модели социальной адаптации студентов институтов культуры и искусств и разработанные социально-педагогические условия успешности этого процесса подтверждены результатами формирующего эксперимента и могут быть использованы в процессе профессиональной подготовки студентов творческих специальностей высших учебных заведений.

Ключевые слова: социальная адаптация, социальная адаптация студентов творческих специальностей, культурно-образовательная среда, педагогические условия, социально-педагогическая модель адаптации студентов института культуры и искусств.