Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені Івана Франка

УДК 373.31 (477) „1920/1930”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Соціально-культурні компоненти навчально-виховного процесу сільської початкової школи в Україні (20 - початок 30-х років ХХ століття)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Багно Юлія Миколаївна

Житомир - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, Міністерство освіти і науки України. культурний виховний реформа

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Пустовіт Григорій Петрович, Президія Академії педагогічних наук, відділ загальної педагогіки та філософії освіти, вчений секретар.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Левківський Михайло Васильович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, професор кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент Бричок Світлана Борисівна Рівненський державний гуманітарний університет, доцент кафедри педагогіки початкового навчання.

Захист відбудеться 20 жовтня 2009 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка, за адресою: 10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 40).

Автореферат розісланий 18 вересня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради С.Л. Яценко

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Відбудова демократичного суспільства та проведення політичних, економічних, соціальних реформ в Україні детермінують зміни в системі освіти, що безпосередньо впливає на виховання підростаючого покоління. Саме тому актуальною проблемою сучасної школи визначається адаптація підростаючого покоління до демократизації всіх сфер суспільного життя в умовах ринкових відносин, необхідності розвитку особистості зі сформованою свідомістю, високою духовною культурою як запоруки вирішення завдань становлення громадянства.

Сучасний стан розвитку країни вимагає соціально-культурних перетворень, що, насамперед, передбачає участь соціальних інститутів у вихованні молоді, удосконаленні і перебудові освітньо-виховних механізмів формування зростаючої особистості. За період незалежності в Україні відповідно до Конституції, положень Національної доктрини розвитку освіти України, Законів України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Концепції національного виховання визначено вимоги до системи освіти і виховання підростаючого покоління та шляхи її вдосконалення. Так, у Національній доктрині розвитку освіти наголошується на необхідності її реформування в контексті державної підтримки сільської школи, що розглядається як важлива умова соціально-культурного розвитку села та збереження традицій українського народу.

Актуального значення набуває модернізація системи сільської освіти, виховання школярів, удосконалення навчально-виховного процесу та визначення способів підвищення його ефективності. У педагогічній теорії, зокрема історико-педагогічних дослідженнях, та освітній практиці окреслилася тенденція до розгляду проблем школи без урахування її місцезнаходження, соціально-культурних умов функціонування, географічного та природного оточення.

Окремі аспекти розвитку сільської школи в сучасних умовах стали предметом дослідження сучасних українських науковців О. Коберника В. Кузя, І. Осадчого, Н. Побірченко, О. Савченко та ін., які розширили і поглибили інтерес до регіональної педагогічної думки, особливостей, що визначали її становлення.

Ефективним шляхом підвищення рівня діяльності сільських початкових шкіл вважаємо об'єктивний критичний аналіз історико-педагогічного досвіду, у межах якого вагомого значення набуває дослідження становлення та розвитку сільської початкової школи в Україні в 20-ті - на початку 30-х років ХХ століття. Хоча в історико-педагогічній літературі та періодичній педагогічній пресі впродовж тривалого часу роль сільських початкових шкіл у цей історичний період недооцінювалася.

Зауважимо, що важливі проблеми розвитку національної школи та системи освіти в досліджуваний період, зокрема й сільської, є недостатньо висвітленим і сьогодні, особливо в контексті соціально-культурних змін, що відбувалися в період, коли структура навчально-виховного процесу сільської початкової школи залежала від побутових умов села.

Сучасні погляди на організацію навчання та виховання представлено у працях Ю. Бабанського, І. Лернера, В. Красовського та ін., які залежно від об'єкта, предмета та мети дослідження з різних точок зору визначали компоненти навчально-виховного процесу. Зокрема, у дослідженні М. Левківського охарактеризовано складові системи виховання особистості в історико-педагогічному контексті.

Однак цілісний аналіз соціально-культурних компонент у сучасних наукових дослідженнях практично відсутній, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження - „Соціально-культурні компоненти навчально-виховного процесу сільської початкової школи в Україні (20 - початок 30-х рр. ХХ століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім. Г.С. Сковороди (протокол № 7 від 27. 02. 2001 р.) й узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології Академії педагогічних наук України (протокол № 5 від 29. 05. 2001 р.).

Мета дослідження - здійснити історико-педагогічний аналіз джерельної бази, основних соціально-культурних компонентів навчально-виховного процесу сільської початкової школи з урахуванням специфіки її діяльності.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання наукового дослідження:

1. Проаналізувати стан сучасної педагогічної науки та історіографію з обраної проблеми.

2. Охарактеризувати сутність соціально-культурних компонентів, теоретичних основ та педагогічних засад діяльності сільської початкової школи.

3. Здійснити аналіз програмного та навчально-методичного забезпечення навчально-виховного процесу сільської початкової школи 20-30-тих років ХХ століття з урахуванням специфіки трудової спрямованості навчально-виховного процесу.

4. Виявити й уточнити провідні ідеї й положення, що складають наукову основу українського шкільництва цього періоду.

5. Розкрити особливості та специфіку підготовки вчителів сільських початкових шкіл у досліджуваний період.

Географічні рамки: в дослідженні розглядається педагогічний процес в Україні, що мала власну оригінальну, притаманну лише їй систему освіти, своєрідні підходи до навчання й виховання (в межах Радянської України).

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес сільської початкової школи в Україні в 20 - на початку 30-х років ХХ століття.

Предмет дослідження - соціально-культурні компоненти навчально-виховного процесу в сільських початкових школах України в окреслений період.

Методи дослідження: історико-педагогічний аналіз архівних документів, літературних джерел, теоретичне узагальнення історичних фактів, педагогічних явищ, проблемно-цільовий аналіз навчально-методичних матеріалів, періодичної преси, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду; систематизація та класифікація архівних матеріалів.

За допомогою історико-педагогічного аналізу фактологічного матеріалу проведено теоретичне та історико-педагогічне вивчення наукової, методичної літератури, архівних матеріалів та інших джерел. Порівняльно-зіставний метод дав змогу здійснити компаративний аналіз подій, явищ, фактів, простежити ґенезу поглядів різних науковців та практиків на роль і місце шкіл у системі початкової освіти; історико-генетичний - проаналізувати умови існування та розвитку шкіл; історико-ретроспективний - охарактеризувати зміст, напрями, форми, методи навчання і виховання учнів у школах; використання методів порівняльно-історичного аналізу дозволило визначити значення досвіду діяльності початкових шкіл для сучасної педагогічної науки та шкільної практики.

Методологічну основу дослідження становлять: загальні положення теорії пізнання та принципи об'єктивності, історизму, науковості та зв'язку теорії з практикою; концептуальні ідеї філософії, соціології, культурології, педагогіки про соціалізацію особистості як багатосторонній процес суспільного формування і розвитку особистості, необхідності її вивчення в конкретних історичних умовах; науково обґрунтована періодизація розвитку української національної педагогічної думки; вивчення розвитку на основі єдності історичного та логічного, загального, одиничного та особливого; концептуальні положення про місце і роль історичного досвіду в системі наукових знань; положення про єдність національного і загальнолюдського, ідеї духовного відродження українського народу. Історико-педагогічний аналіз здійснювався на загальнонаукових принципах діалектизму, детермінізму, народності, об'єктивності, доказовості, системності, науковості.

Теоретичні засади дослідження становлять: наукові підходи до мети, завдань, змісту освіти та виховання в Україні досліджуваного періоду (С. Ананьїн, П. Духно, В. Зіньковський Г. Іваниця, П. Каптєрєв, С. Лозинський, А. Макаренко, А. Машкін, С. Русова, Я. Чепіга); наукові дослідження про становлення і розвиток національної системи освіти та виховання дітей у період 20 - початку 30-х років ХХ століття (А. Вихрущ, М. Євтух, Н. Калініченко, З. Палюх, Л. Потапова, Н. Рудницька, Б. Ступарик, О. Сухомлинська, Д. Тхоржевський, М. Ярмаченко); положення щодо організації навчально-виховного процесу сільської початкової школи 20 - початку 30-х років ХХ століття та визначення його форм у працях Т. Бунтуша, В. Волобуїва, Т. Гарбуза, О. Залужного, П. Мостового, О. Музиченка, І. Рудченка.

Джерельна база дослідження представлена: історико-педагогічними матеріалами початку ХХ століття, законодавчими актами; збірниками постанов і розпоряджень Наркомосу України; монографіями, дисертаціями та авторефератами, статтями, методичними листами з проблем становлення та розвитку початкової школи в Україні; матеріалами періодичної преси 1900 - 1930 років Національної бібліотеки ім. В. Вернадського; матеріалами фондів Центрального державного архіву вищих органів влади України (фф. 166, 337, 2); архівними матеріалами Державного архіву Київської області (фф. Р 127, Р 150, Р 1674), в яких відображено особливості функціонування сільських початкових шкіл Київської області.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1919 - 1931 роки. Верхня межа дослідження - 1919 рік - установлена відповідно до часу прийняття „Положення про єдину трудову школу УСРР”, нижня межа - 1931 рік - визначена відповідно до введення в дію Постанови ЦК ВКП(б) „Про початкову і середню освіту” (5. 09. 1931 р.).

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше: досліджено соціально-культурні компоненти навчально-виховного процесу сільської початкової школи у 20 - на початку 30-х років ХХ століття; виявлено позитивні та негативні аспекти їх впливу на навчально-виховний процес сільської початкової школи; удосконалено сутнісні характеристики діяльності сільської початкової школи; знання про методичне забезпечення навчально-виховного процесу сільської початкової школи 20 - початку 30-х років ХХ століття в Україні; у науковий обіг введено маловідомі документи досліджуваного періоду, подальшого розвитку набула теорія та практика організації навчально-виховного процесу в сільських початкових школах.

Теоретичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що в ньому запропоновано системний підхід до аналізу проблеми організації навчально-виховного процесу в сільських початкових школах України в 20 - на початку 30-х років ХХ століття, який передбачав урахування історичних, соціальних, культурних, економічних умов розвитку освіти в Україні; поглиблено знання про діяльність сільських початкових шкіл, її основні складові; визначено вплив політичних, соціально-економічних та психолого-педагогічних чинників на розвиток змісту, форм та методів навчання; виявлено динаміку розвитку мережі початкових, зокрема сільських, шкіл у досліджуваний період.

Здійснене дослідження збагачує знання з історії становлення та розвитку сільської початкової школи в Україні, зокрема, щодо системи підготовки учнів до трудової діяльності, методів та засобів формування суспільно значущої особистості.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що напрацьований матеріал може бути використаний для написання узагальнюючих праць історико-педагогічного спрямування, у лекційних курсах з історії педагогіки, соціальної педагогіки для вищих навчальних закладів; у процесі розробки спецкурсів та спецсемінарів з історії педагогіки України для студентів вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації та вчителів загальноосвітніх шкіл, що в сукупності сприятиме підвищенню їхнього професійного рівня і результативності педагогічної діяльності.

Вірогідність результатів та висновків дисертаційного дослідження забезпечується аналізом значного обсягу джерел, архівних документів і матеріалів в історико-генетичному, порівняльно-історичному, логічному і проблемному аспектах, опорою на результати наукових досліджень у галузі історії та історії педагогіки, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті та завданням, реалізацією принципів об'єктивності, історизму, системності.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом участі в науково-практичних конференціях, зокрема, міжнародних: „Психолого-педагогічні проблеми дитинства” (Переяслав-Хмельницький, 2003), „Формування громадянської компетентності учнівської молоді” (Харків, 2005), „Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі”, ХV Каришинські читання (Полтава, 2008); всеукраїнських: „Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема” (Чернівці, 2003); інтернет-конференції „Формування професійних цінностей майбутніх педагогів та шляхи їх реалізації у практичній діяльності” (Переяслав-Хмельницький, 2008).

Результати дослідження впроваджені в процес викладання курсів „Історія педагогіки” для студентів ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький педагогічний університет ім. Григорія Сковороди”.

Публікації. Основні положення дослідження відображені у 10 одноосібних публікаціях, з них 7 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (291 найменування, з яких - 51 архівна справа ) 10 таблиць та 4 рисунків, 6 додатків на 14 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 219 сторінок, з них -176 основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його методологічні та теоретичні засади; охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, відображено дані про апробацію здобутих результатів.

У першому розділі - „Теоретичні та історико-педагогічні засади дослідження” - наведено результати аналізу нормативно-правової бази та розвитку початкової освіти дореволюційного періоду у 20 - на початку 30-х років ХХ століття; визначено теоретичні основи та соціально-педагогічні аспекти становлення сільської початкової школи.

Виявлено основні ідеї розвитку початкової освіти на початку ХХ століття. Зокрема, з'ясовано, що у цей період українськими педагогами та громадськими діячами усвідомлюється необхідність розширення змісту початкової освіти за рахунок введення у навчально-виховний процес уроків співів, фізичної культури, ручної праці, садівництва та городництва; утверджується думка, що початкова школа має бути загальноосвітньою. Так, Ф. Леонтовичем, С. Русовою обґрунтовується потреба у викладанні навчального матеріалу в початковій школі рідною мовою.

Зміни соціально-економічної ситуації в Україні у 20-ті роки ХХ століття значно вплинули на процеси реформування народної системи освіти, що стало важливим чинником взаємодії сільської початкової школи із соціально-культурним середовищем села і зумовило необхідність здійснення їх наукового аналізу як провідних тенденцій розвитку сільської освіти.

Доведено, що освітні процеси в Україні у 20-ті роки ХХ ст. були зумовлені економічними, політичними, соціальними та культурними чинниками, які визначали зміст соціально-культурних компонентів навчально-виховного процесу початкової ланки освіти. З'ясовано, що сучасна наука поняття „соціально-культурний” тлумачить як „пов'язаний з культурою суспільства”; поняття „компонент” (компонента) розглядається як складова частина певного явища чи події. Отже, в роботі розглядаються складові навчально-виховного процесу сільської початкової школи 20 -початку 30-х років ХХ століття, детерміновані розвитком культури суспільства, формуванням особистості громадянина в досліджуваний період.

Наркомос України, організовуючи роботу сільських навчальних закладів на початку 20-х років ХХ ст., проводив широкі кампанії з реалізації ідеї єдиної трудової школи, які здійснювалися у різний спосіб: агітація шляхом проведення лекцій, мітингів, поширення літератури; організація зразкових навчальних закладів тощо.

Становлення та розвиток початкової освіти в Україні з 1919 по 1921 рік цілком залежали від політичної та економічної ситуації. Соціальні та економічні умови початку 20-х років ХХ ст. вплинули на державну освітню політику. Пріоритетним напрямом розбудови системи освіти визначався не навчальний процес у загальноосвітній школі, а соціальна турбота про дітей, реалізація їх прав на освіту. У дисертації розкрито основні ідеї системи соціального виховання, в межах якого дитина стала об'єктом піклування та турботи, що склало одну із соціально-культурних компонент навчально-виховного процесу.

Упродовж 1921-1923 років становлення шкільництва в Україні, за результатами нашого дослідження, характеризувалося стрімким розвитком мережі дитячих будинків для безпритульних, голодуючих дітей, а також і дітей, які виховувалися у сім'ї. У цей час вищим керівництвом держави спростовується виховний вплив сім'ї на підростаюче покоління; більше того, утверджується думка, що вона має „згубний вплив” на формування члена нового суспільства. Окрім цього, кількість початкових шкіл, які діяли у цей час в Україні не лише не задовольняла потреби населення, але і постійно зменшувалася. Іншою не вирішеною проблемою залишалося визначення тривалості навчального року, оскільки більшість учнів відвідували навчальні заклади протягом трьох зимових місяців, тоді як навесні, влітку та восени переважно були задіяні в домашньому господарстві.

Становлення початкової ланки як основної складової системи освіти на території України отримало подальшого розвитку з прийняттям Постанови „Про проведення загального навчання” від 30 липня 1924 року. Однак, як засвідчив аналіз архівних джерел та періодичної преси цих років, сільські навчальні заклади залишалися „поза ресурсами місцевих бюджетів”, саме тому в Україні почали з'являтися школи, що організовувалися на кошти кооперацій, сільських громад, сільськогосподарських колективів.

Доведено, що розробкою організаційної та методичної роботи в школах, зокрема, сільських, займався створений на початку 20-х рр. ХХ ст. в Україні, науково-педагогічний комітет, його діяльність була спрямована на покращення наукової та навчально-методичної роботи дитячих навчальних закладів України.

У дисертації виявлено й охарактеризовано основні соціально-педагогічні засади навчально-виховного процесу сільської початкової школи. Також з'ясовано, що на зміст освіти у досліджуваний період безпосередньо вплинули завдання соціально-культурного будівництва держави, які полягали у підготовці кваліфікованої робочої сили. Тому ефективним засобом виховання особистості було визнано зв'язок навчання з працею. Так, О. Залужний, А. Макаренко, В. Помагайба, C. Русова, Я. Чепіга саме в ці роки обґрунтували основні принципи організації початкової ланки освіти та трудового виховання. Аналіз навчально-методичних праць та періодичних видань цього періоду свідчить, що основоположними теоріями взаємодії школи з навколишнім середовищем, зокрема соціальним, стали теоретичні напрацювання російських учених М. Крупеніної та В. Шульгіна.

У системі шкільної освіти однією із основних вимог до навчання було визначено дотримання принципу природовідповідності, який, у свою чергу, вимагав індивідуалізації освітнього процесу на засадах урахування особливостей розвитку особистості. У центрі навчально-виховного процесу сільської школи стало вивчення дитини, запровадження індивідуалізації її навчання та виховання. Як результат, особистість учня почала визнаватися найвищою цінністю.

Обов'язковою й необхідною умовою організації навчально-виховного процесу сільської початкової школи було дотримання краєзнавчого, виробничого, побутового напрямів у визначенні змісту освіти, що сприяло засвоєнню учнями знань з історії, географії, економіки, побуту. Вивчення минулого та особливостей рідного краю за рішенням Наркомосу визнавалося необхідним для зближення з народними масами, і тому в навчальних планах було введено курси історії та географії України. У цей час особливого значення набуває проблема організації виховної шкільної та позашкільної роботи.

Здійснення аналізу системи наукових знань, умінь та навичок початкової школи досліджуваного періоду дозволило дійти висновку, що особливістю організації процесів навчання та виховання було залучення кожної дитини до активної участі в розбудові держави, вивчення нею соціальних та культурних умов життя місцевості, в якій вона проживає, що відображало відповідний соціально-культурний зміст.

Наукові підходи до мети, завдань, змісту освіти та виховання В. Зіньковського, Г. Іваниці, А. Макаренка, А. Машкіна, С. Русової, Я. Чепіги були реалізовані в шкільній практиці досліджуваного періоду, а в структуру навчально-виховного процесу були включені соціально-правова охорона дитинства, піклування, турбота, захист та реалізація прав дитини на освіту, навчання, виховання і відпочинок.

У другому розділі - „Соціально-культурні компоненти в структурі навчально-виховної діяльності сільської початкової школи в Україні” -досліджено стан програмно-методичного забезпечення освітнього процесу, його соціально-культурні складові, трудову спрямованість навчання учнів, структуру навчально-виховної діяльності, специфіку підготовки вчителів сільських початкових шкіл.

У ході дисертаційного дослідження з'ясовано, що на початку 20-х років ХХ століття в українських школах запроваджувалася комплексна система навчання за новими програмами. Такий підхід до побудови навчальних програм і змісту навчального матеріалу було запропоновано Державною Вченою Радою (ДВР) РСФСР у 1923 році. В Україні створювалися власні навчальні програми, які за своєю структурою були комплексними й вимагали пристосування навчально-виховного процесу сільських початкових шкіл до місцевих умов життя та вивчення діяльності людей на виробництві, зокрема, у сільському господарстві. Усвідомлюючи соціальні, економічні та культурні відмінності життя, автори нових програм пропонували два варіанти програм: для сільських і відповідно міських шкіл. Навчальні програми для сільських навчальних закладів надавали школам „сільськогосподарського ухилу”, пропонуючи комплексні теми, поділені на три блоки: „природа - праця - суспільство”, а також програми формальних знань, які, окрім математики, української та російської мови, суспільствознавства, природознавства та географії, вимагали вивчення гігієни, проведення фізичної культури та образотворчого мистецтва.

Водночас, як свідчать результати дослідження, на заваді ефективному впровадженню в педагогічну практику комплексного навчання недостатнє забезпечення сільських початкових шкіл програмно-методичною літературою, слабка підготовка вчителів до викладання за новою, на той час, системою навчання, відсутність адаптованої до умов сільської початкової школи методики викладання. Як результат, діти не мали навичок читання, нехтували розділовими знаками, погано переказували запропоновані навчальними програмами тексти; з письма спостерігалися такі недоліки: невміння тримати ручку, неправильний правопис, велика кількість орфографічних помилок; з математики - недосконала техніка лічби, багато помилок у техніці множення і ділення.

Разом з тим слід наголосити, що особливістю навчання в сільських початкових школах за комплексними програмами було поєднання навчання з практикою. Відтак, кожна окрема школа в Україні планувала свою діяльність залежно від особливостей місцевого виробництва, що дало змогу будувати навчально-виховну діяльність на основі врахування специфічних особливостей регіону, соціально-культурних умов життя суспільства. Це, в свою чергу, визначало характер навчально-виховного процесу, а також впливало на зміст і форми навчально-пізнавальної та трудової діяльності школярів. На основі аналізу наукових джерел виокремлено та обґрунтовано сутність одного із соціально-культурних компонентів - взаємозв'язок соціально-культурного розвитку держави і змісту освіти та виховання дітей, форм, методів і засобів навчально-пізнавальної, трудової діяльності.

Адаптація підростаючого покоління до реалій життя, насамперед, підготовка до трудової діяльності, ознайомлення з основними напрямами соціально-економічної політики держави, формування вмінь реагувати на зміни і потреби економічного розвитку держави визначали зміст навчально-виховної діяльності сільської початкової школи. Отже, можна констатувати, що соціальна політика впливала на зміст соціально-культурного життя в кожному конкретному регіоні, водночас, визначаючи зміст навчального матеріалу в трудовій школі. За таких умов сутність наступної соціально-культурної компоненти полягає у зв'язку навчально-виховного процесу сільської школи з життям на основі покращення місцевого виробництва, посильної участі у виробничих процесах, а також формування знань, умінь і навичок учнів на основі вивчення історії і природи свого краю, української мови, літератури, культури, фольклору, зокрема місцевих; знання про економічне становище свого регіону в економіці України та Радянського Союзу загалом.

Відтак, важливість впливу соціокультурного середовища на психічне, фізичне, соціальне, культурне вдосконалення особистості, розвиток її пізнавальних інтересів, формування духовно-моральних цінностей, визначено як сутнісну характеристику ще однієї із соціально-культурних компонент навчально-виховного процесу. На підставі цього зроблено висновок, що характерним для навчально-виховного процесу сільської початкової школи, у цей час, були зв'язок змісту навчання і виховання у сільській школі з соціальним середовищем, виробництвом та природою (проведення екскурсій, елементарних дослідів та безпосередньої праці у сільському господарстві).

Таким чином, розбудова сільськогосподарського виробництва визначала соціально-побутові відносини у селі, слугувала засобом зв'язку школи з громадою та її життям. Вивчення учнями сільськогосподарського виробництва у досліджуваний період проводилося у двох напрямах: перший - коли учні школи під керівництвом учителя або самостійно вивчали оточуюче середовище, і другий - коли педагоги школи організовували і здійснювали суспільно корисну працю дітей. За таких умов зв'язок сільських початкових шкіл з навколишнім середовищем носив не формальний, а справжній суспільно-корисний характер. Відтак, її завдання у соціально-культурній розбудові села полягали в наданні дітям сільськогосподарської освіти, залученні їх до суспільно-корисної праці і на цій основі - формуванні вмінь і практичних навичок роботи в сільськогосподарському виробництві. У свою чергу, вивчення учнями культурно-побутових умов навколишнього середовища в 20-х роках ХХ століття забезпечувалося найбільш доступним для них чином: домашніми умовами проживання, соціальними обставинами, поліпшенням умов життя, врегулюванням праці дітей.

У цей час початкова ланка освіти розглядалася не як окрема одиниця суспільного життя, вона включалася у соціальне середовище, вплив якого на психологічний, соціальний, культурний та фізичний розвиток особистості, розвиток її пізнавальних інтересів, формування духовно-моральних цінностей охарактеризовані в дослідженні як наступна соціально-культурна компонента навчально-виховного процесу сільської початкової школи.

Вивчення культурно-побутових умов навколишнього середовища як найбільш доступний для сільської школи підхід здійснювалося через вивчення домашнього стану життя учнів, соціальних умов, поліпшення умов життя, врегулювання праці дітей, організація розумних форм відпочинку, залучення до громадсько-корисної роботи разом з дорослими, метою якої було поліпшення життя. Відтак, забезпечення умов пристосування учнів до нових соціальних умов життя, залучення їх до активної самостійної навчальної, трудової і продуктивної праці, виокремлено в роботі як соціально-культурна компонента навчально-виховного процесу сільської початкової школи в Україні в 20-х рр. ХХ ст.

Разом із тим, розуміння особливостей змін, які відбувалися у державі, а також активна участь кожної особистості у цих процесах стали складовими навчально-виховного процесу сільської початкової школи досліджуваного періоду. Саме тому провідною формою залучення особистості до активної участі у соціально-економічних, соціально-політичних, соціально-культурних процесах держави радянським урядом було визнано безпосереднє вивчення місцевої промисловості та залучення учнів до виробництва.

Як засвідчили результати дослідження, основним методом сільської початкової школи у сільськогосподарському виробництві стала дослідницька діяльність учнів на дослідних ділянках та у природі. На практиці у процесі організації навчально-виховного процесу за дослідним методом важливим визначалося спочатку вивчення учнями необхідного теоретичного матеріалу, а вже потім дослідження конкретних явищ на шкільних городах, де здійснювалась зразкова робота дослідного характеру. Відтак, наступною соціально-культурною компонентою навчально-виховного процесу є формування наукового світогляду завдяки організації дослідницької роботи у природі, виховання соціально активної особистості, залучення її до різних соціальних, політичних та культурних заходів.

Проведення численних екскурсій під час навчального року сприяло розвитку у дітей дослідницьких здібностей. У педагогічній теорії досліджуваного періоду проблему методики проведення екскурсій розробляли В. Волобуїв, А. Пінкевич, В. Таран, які охарактеризували основні види та правила проведення екскурсій, їх виховну та розвиваючу мету. Характерним було те, що в цей історичний період екскурсію розглядали як метод навчання, а не як форму роботи, оскільки наголошувалося, що екскурсії допомагали в організації діяльності сільських шкіл здійснювати зв'язок з навколишнім середовищем і, насамперед, сільськогосподарським виробництвом. Саме тому в досліджуваний період продуктивна праця дітей визначалася педагогами як “універсальна засада, на якій будується вся робота школи”. На основі багаторічного педагогічного досвіду А. Макаренко в основу організації навчально-виховного процесу трудової школи поклав саме продуктивну працю дітей, яку він визнав провідним чинником трудового виховання.

Однією з нагальних проблем сільських початкових шкіл 20-х рр. ХХ ст., яка і на сучасному етапі розвитку українського шкільництва залишається невирішеною, була їх малокомплектність. Тому звичайним явищем у цей період було проведення навчання з двома або навіть трьома групами учнів одним учителем. Як засвідчив аналіз періодичних видань та архівних матеріалів досліджуваного періоду, педагоги в організації педагогічного процесу широко використовували самостійну роботу учнів на уроці. Важливого значення у сільській школі під час роботи з кількома групами набувала спільна праця цих груп: робота з текстом, вивчення віршів, складання і розв'язування навчальних завдань, переказ творів, складання тез, виконання граматичних вправ, самоперевірка, формулювання запитань та відповідей, екскурсії, облаштування подвір'я і шкільного городу. Найбільше часу, відведеного на спільну роботу учнів, було передбачено на вивчення політичних тем відповідно до комплексних програм.

Виявлено, що великі труднощі у вчителя сільської початкової школи виникали в процесі навчання першої і четвертої груп, оскільки діти мали різний рівень розвитку, характерний для певної вікової групи. Тому у роботі з двома групами використовувалися різні засоби навчання: 1) одній групі пропонувалися для виконання самостійні завдання, а інша працювала з учителем; 2) прийом „перехресного вогню”, коли вчитель кілька хвилин працював з однією групою, кілька - з іншою; 3) частину дня з однією групою, а частину з іншою; 4) один день з однією групою, а другий - іншою.

У межах підходу перевага в організації навчально-виховного процесу у сільській початковій школі надавалася спостереженням, екскурсіям, експериментам, ручній та розумовій праці як провідним формам та методам навчання. За таких умов у дітей формувався інтерес до вивчення навколишньої дійсності, сприйняття всіх процесів, які відбувалися навколо них, що відповідно впливало на збагачення їх життєвого досвіду.

Підготовку педагогічних кадрів початкової школи, як засвідчили результати нашого дослідження, здійснювали вищі трирічні педагогічні курси. З перших днів їх існування було визначено два різні за змістом шляхи підготовки вчителів: 1) для міських початкових шкіл - вивчення промислового виробництва та 2) сільських - вивчення особливостей сільськогосподарського виробництва. Проте належної практичної підготовки вони не надавали, оскільки землю, що належала курсам, засівали селяни, тим самим унеможлививши організацію і проведення практичних занять. Переважно праця студентів мала практичний спостережно-показовий характер: обробіток землі різними способами; значення удобрення; різні способи посіву і посадки однієї культури; знайомство із головними видами праці у сільському господарстві, городництві.

Доведено, що недостатнє технічне і методичне забезпеченням навчального процесу сільської початкової школи впливало на загальний рівень підготовки випускників, які мали слабкий рівень знань, не вміли пов'язати життєві потреби села з навчальним матеріалом. Саме тому випускники педагогічних курсів після здобуття теоретичних знань мали пройти стажування у трудових школах протягом одного року.

Установлено, що нові вимоги до структури та наповнення змісту освіти сільськогосподарськими знаннями в початковій школі, наближення школи до соціального середовища на початку 30-х років ХХ століття в Україні зазнали нищівної критики, адже навчання не давало достатнього обсягу загальноосвітніх знань. Пріоритетна роль шкільної освіти у досліджуваний період, насамперед, відводилася формуванню у підростаючого покоління трудових, суспільно корисних умінь та навичок, вихованню моральних якостей, розвитку духовності дитини, громадської самодіяльності, вивченню традицій свого краю.

Узагальнення результатів проведеного дослідження, аналіз архівних матеріалів та періодичної преси щодо діяльності сільських початкових шкіл у 20 - на початку 30-х років ХХ століття дали підстави для таких загальних висновків:

1. Вивчення широкого кола історико-педагогічних, періодичних, архівних джерел засвідчив, що з кінця ХІХ до початку ХХ століття педагогічною громадськістю усвідомилася важлива роль початкового навчання в системі освіти. Інноваційним в освітній галузі України у досліджуваний період було відродження, становлення та розвиток української початкової школи на національній основі. Актуальними визначалися проблеми щодо організації початкової школи на принципах національного самовизначення. Під впливом соціально-культурних змін, що розпочалися з приходом радянської влади, виникла необхідність здійснити науковий аналіз та характеристику провідних чинників розвитку сільської освіти в досліджуваний період.

2. Визначено й доведено єдність соціального і культурного аспектів суспільного життя досліджуваного періоду, що дає підстави характеризувати їх як соціально-культурні. Розглянуто складові навчально-виховного процесу сільської початкової школи, пов'язані з розвитком культури суспільства. На основі аналізу результатів дослідження визначено сутність основних соціально-культурних компонентів педагогічного процесу сільської школи в Україні у 20 - на початку 30-х років ХХ століття:

- взаємозв'язок соціально-культурного розвитку держави і змісту освіти та виховання дітей, форм, методів і засобів навчально-пізнавальної та трудової діяльності школярів; зв'язок сільської школи з життям на основі вивчення місцевого виробництва, посильної участі у виробничих процесах;

- урахування у розбудові організаційно-педагогічних засад сільської початкової школи інтелектуального, духовного, психічного, фізичного розвитку дитини; впливу соціокультурного середовища на психічний, соціальний, культурний та фізичний розвиток особистості, її пізнавальних інтересів, формування духовно-моральних цінностей;

- проведення занять у літній період та залучення учнів до трудової діяльності у сільському господарстві; освіта і виховання дітей, метою яких є підготовка молодих кадрів з орієнтацією на побудову соціалістичного суспільства;

- розуміння особливостей змін, які відбулися у державі, активна участь кожної особистості у цих процесах; забезпечення умов пристосування учнів сільської початкової школи до нових соціальних умов життя, залучення їх до активної самостійної навчальної, трудової і продуктивної праці;

- формування наукового світогляду завдяки організації дослідницької роботи у природі, формування соціально активної особистості, залучення її до суспільно корисної праці й різних соціальних, політичних та культурних заходів; поглиблення знань, розвиток умінь і навичок учнів на основі вивчення історії і природи свого краю, української мови, літератури, культури, фольклору, народних традицій, зокрема місцевих;

- участь дітей у діяльності, спрямованої на засвоєння і закріплення здобутих знань, умінь і навичок у трудовій діяльності; соціально-правова охорона дитинства, піклування, турбота, захист та реалізація прав дитини на освіту, навчання, виховання і відпочинок.

3. На основі аналізу програмного забезпечення сільської початкової школи визначено основні засади його побудови, структуру й особливості. Так, побудова змісту програм здійснювались на виробничій основі: сільськогосподарській - для сільських початкових шкіл, індустріальній - для міських шкіл, що відповідно вплинуло на становлення та розвиток в Україні двох типів шкіл. Нові навчальні програми пропонували комплексні теми, поділені на три блоки: „природа - праця - суспільство”, а також програми формальних знань з математики, української та російської мови, суспільствознавства, природознавства та географії, гігієни, фізичної культури, образотворчого мистецтва й вимагали вивчення географічних, економічних умов своєї місцевості, виробництва та відносин у суспільстві.

4. Обґрунтовано ідеї та положення про те, що в основі вивчення учнями сільських початкових шкіл місцевого виробництва було застосування форм і методів краєзнавства шляхом практичного ознайомлення з географією свого краю, його культурним та історичним минулим, що позитивно впливало на формування культурного рівня дітей, сприяло їхньому інтелектуальному та духовному розвитку, формувало основи наукового світогляду, національної самосвідомості, почуття патріотизму та гордості за свій народ. Вивчення історії, впровадження в школу національної культури, української мови, народної творчості (вивчення приказок, прислів'їв, казок, догляд за рослинами та худобою, розвиток ремесел: ліплення з глини, різьблення, обробіток землі) сприяло усвідомлення дитиною національної ідеї, своєї приналежності до певної національності.

Доведено, що становленню та розвитку сільської початкової школи на національній основі сприяла реалізація принципів демократизації навчально-виховного процесу, його диференціації та індивідуалізації, врахування індивідуальних особливостей дитини, зв'язку освіти і виховання з реальним життям.

Виявлено, що за таких умов у сільських початкових школах досліджуваного періоду основою змісту освіти стали політехнічне навчання та трудове виховання, що відповідно, забезпечувало умови формування наукового світогляду особистості завдяки організації дослідницької роботи у природі, сільськогосподарському виробництві та на дослідницьких ділянках. Це в сукупності сприяло ефективному засвоєнню набутих знань, умінь та навичок, формуванню соціально активної особистості, залученню її до суспільно корисної праці та різних соціальних, політичних й культурних заходів.

У період 20 - на початку 30-х рр. ХХ ст. були обґрунтовані основні категорії соціальної педагогіки: соціальна турбота, соціальне середовище, соціальне виховання. Аналіз історико-педагогічних джерел дав змогу зробити висновок щодо специфіки наукового обґрунтування та окреслення поняття „соціальне виховання” у досліджуваний період.

Визначено провідні тенденції розвитку українського шкільництва у досліджуваний період: трудова спрямованість навчально-виховного процесу сільських початкових шкіл; адаптування навчальних програм до соціокультурних умов функціонування школи; запровадження індивідуалізації навчання; реалізація окремих елементів комплексної системи навчання; взаємодія школи із соціально-культурним середовищем.

5. Розкрито особливості та специфіку підготовки вчителів для сільських початкових шкіл, науково-нормативною основою якого стали „Кодекс законів про народну освіту” та „Тимчасове положення про вищі навчальні заклади України”. Ці документи визначали, що вищими навчальними закладами для підготовки вчителів стали інститути народної освіти (ІНО) та вищі трирічні педагогічні курси, що були утворені в результаті реорганізації педагогічних шкіл, що діяли в Україні до 1921/22 навчального року. Підготовку вчителів для молодших концентрів трудової школи здійснювали вищі трирічні педагогічні курси. Підготовка фахівців для сільської і міської початкової школи здійснювалася за різним змістом навчального матеріалу.

Дисертаційна робота не вичерпує всіх підходів щодо вивчення проблем сільської початкової школи 20 - початку 30-х років ХХ століття. Окремого дослідження вимагає детальний дидактичний аналіз доцільності використання шкільних підручників для сільських початкових шкіл та недоліків у їх побудові, а також розкрити особливості організаційного та методичного забезпечення позакласної та позашкільної роботи дітей молодшого шкільного віку, дослідження соціально-культурних чинників розвитку шкіл для етнонаціональних меншин в Україні.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях

1. Багно Ю. М. Соціально-культурологічні компоненти виховання особистості в системі освіти 20-х років ХХ століття / Ю. М. Багно // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія : Педагогіка. - Тернопіль, 2003. - № 1. - С. 66-70.

2. Багно Ю. М. Аналіз програм формальних знань для 1 концентру трудової школи України (20-ті роки ХХ ст.) / Ю. М. Багно // Науковий вісник Чернівецького університету. - Чернівці : Рута, 2003. - Вип. 176. - С. 8-13.

3. Багно Ю. М. Суспільно корисна праця як засіб виховання молодших школярів на Україні (20-30 рр. ХХ ст.) / Ю. М. Багно // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди : Науково-теоретичний часопис. - Переяслав-Хмельницький, 2003. - Спец. випуск № 3. - С. 291-296.

4. Багно Ю. М. Аналіз комплексних програм молодшого концентру семилітньої трудової школи (20-30-х років ХХ ст.) / Ю. М. Багно // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. - Луганськ, 2004. - № 1 (69). - С. 24-31.

5. Багно Ю. М. Вплив громадськості на зміст освіти у сільських початкових школах на початку ХХ століття в Україні / Ю. М. Багно // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія : Педагогіка. - Тернопіль, 2004. - № 5. - С. 83-85.

6. Багно Ю. М. Мова як важливий соціокультурний компонент навчального процесу сільської початкової школи на початку ХХ століття / Ю. М. Багно // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2004. - № 6. - С. 24-26.

7. Багно Ю. М. Формування громадської позиції молодших школярів у 20-х роках ХХ століття в Україні/ Ю. М. Багно // Формування громадянської компетентності учнівської молоді : Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. (8-9 лютого 2005 р.). - Харків, 2005. - С. 101-104.

8. Багно Ю. М. Організація навчально-виховного процесу у сільській початковій школі (20-30-ті роки ХХ ст.) / Ю. М. Багно // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Ред. кол. : Побірченко Н. С. (гол. ред.) та інші. - Умань : СПД Жовтий, 2008. - Випуск 24. - С. 130-135.

9. Багно Ю. М. Соціально-культурний зміст навчання у вищій школі в Україні (20-ті роки ХХ ст.) / Ю. М. Багно // Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі : Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. із залученням студентського природоохоронного руху „Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі”. ХV Каришинські читання / За заг. ред. проф. М. В. Гриньової. - Полтава : Астрая, 2008. - С. 73-76.

10. Багно Ю. М. Професійна діяльність вчителів малокомплектних сільських початкових шкіл в Україні (20-ті роки ХХ ст.) / Ю. М. Багно // Підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності: науково-теоретичний збірник. Випуск 1 : Формування професійних цінностей майбутніх педагогів та шляхи їх реалізації у практичній діяльності / Упорядники : М. Б. Євтух, І. І. Доброскок. - Переяслав-Хмельницький : СКД, 2008. - С. 40-41.

Анотації

Багно Ю.М. Соціально-культурні компоненти навчально-виховного процесу сільської початкової школи в Україні (20 - початок 30-х рр. ХХ століття) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2009.

У дисертаційному дослідженні розкрито особливості організації навчально-виховного процесу сільських початкових шкіл в 20-початку 30-х років ХХ століття в Україні, здійснено аналіз програмного забезпечення, визначено й доведено єдність соціального і культурного аспектів суспільного життя, визначено сутність основних соціально-культурних компонентів навчально-виховного процесу сільської школи.

Доведено, що навчально-виховний процес сільських початкових шкіл був побудований на принципах демократизації, диференціації, індивідуалізації, а також зв'язку виховання з реальним життям, з оточуючим соціокультурним середовищем.

На основі аналізу історико-педагогічних джерел розкрито наукові підходи до мети, завдань, змісту освіти та виховання в Україні досліджуваного періоду.

До наукового обігу введено маловідомі архівні матеріали, окремі історичні факти, пов'язані з досліджуваною проблемою.

Ключові слова: навчально-виховний процес, сільська початкова школа, соціально-культурні компоненти, зміст освіти, трудове виховання, суспільно корисна праця.

Багно Ю.Н. Социально-культурные компоненты учебно-воспитательного процесса в сельской начальной школе в Украине (20 -начало 30-х гг. ХХ века). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогичних наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Житомирский государственный университет имени Ивана Франко, Житомир, 2009.

В ходе исследования выявлено основные идеи становления и развития начального образования в начале ХХ века в Украине. В этот период украинские педагоги С. Русова, К. Ушинский, Ф. Леонтович обосновали необходимость усовершенствования содержания начального образования путем включения в содержание образования пения, физической культуры, ручного труда, садоводства и огородничества; ученые настаивали на необходимости преподавания изучаемого материала в начальной школе на родном языке.

Основные идеи становления и развития национального образования, предлагаемые украинскими педагогами, были частично реализованы советской властью в начале 20-х годов ХХ века.

Сельская школа в Украине в 1921-1923 гг., по результатам исследования, характеризовалась стремительным развитием системы социального воспитания, развитием сети детских домов для беспризорных детей, а также детей, которые имели семью, поскольку в это время руководителями новой власти уменьшалось воспитательное влияние семьи на детей. Именно поэтому количество начальных школ в Украине постоянно сокращалось до 1923 года.

Реформирование начальной школы в Украине осуществлялось на основании „Положения о единой трудовой школе”, „Постановлении о единой трудовой школе”, „Постановлении о введении в жизнь 7-летней трудовой школы”, „Декларации о социальном воспитании детей”.

В истории педагогической теории и образовательной практики начальная школа как основной тип образовательного учреждения на территории Украины развивалась в соответствии с Постановлением „О введении всеобщего обучения” от 30 июня 1924 года.

На основе анализа результатов исследования определено содержание основных социально-культурных компонентов учебно-воспитательного процесса сельской начальной школы в Украине в 20 - начале 30-х годов ХХ века, а именно: взаимосвязь социально-культурного развития государства и содержания образования и воспитания детей, форм, методов учебно-познавательной и трудовой деятельности школьников; развитие организационно-педагогических основ сельской начальной школы с учетом интеллектуального, духовного, психического, физического развития ребенка; проведение занятий в летний период и вовлечение учащихся в трудовую деятельность в сельском хозяйстве; образование и воспитание детей, с целью подготовки молодых кадров с ориентацией на формирование социалистического общества; активное участие каждого учащегося в этих процессах; обеспечение условий для восприятия учащимися сельской начальной школы новых социальных условий жизни; формирование знаний, умений и навыков учащихся на основе изучения истории и природы своего края; формирование социально активной личности на основе организации исследовательской работы в природе, вовлечения ее в общественно полезную деятельность и разные социальные, политические и культурные мероприятия; участие детей в деятельности, направленной на усвоение и закрепление знаний, умений и навыков в трудовой деятельности; социально-правовая охрана детства, забота, защита и реализация прав ребенка на образование, учебу, воспитание и отдых;.